Фізична реабілітація у хворих на інфаркт міокарду

1. ФІЗИЧНА РЕАБІЛІТАЦІЯ
Лекція 2
ФІЗИЧНА РЕАБІЛІТАЦІЯ ПРИ
ЗАХВОРЮВАННЯХ
СЕРЦЕВО-СУДИННОЇ СИСТЕМИ.
ІНФАРКТ МІОКАРДА

2. План
1. Класифікація захворювань серцево-судинної
системи.
2. Основні симптоми захворювань ССС. Причини
захворювань.
3. Загальні засади застосування ЛФК при
захворюваннях ССС.
4. Характеристика інфаркту міокарда та програми
реабілітації при інфаркті міокарда

3. З 1980 року в медицині існує Міжнародна класифікація
захворювань серцево-судинної системи, яка була прийнята 29-й сесією
Всесвітньої асамблеї охорони здоров’я (Женева, 1976).
Згідно з нею всі хвороби серцево-судинної системи (ССС),
при яких проводиться фізична реабілітація хворих, розподіляються на
такі групи:
1. Ішемічна хвороба серця (інфаркт міокарда, стенокардія).
2. Гіпертонічна хвороба серця.
3. Гіпотонічна хвороба серця.
4. Вегето-судинна дистонія
5. Ревматизм і вади серця (природжені та набуті).
6. Захворювання артерій (облітеруючий ендортериїт,
атеросклероз).
7. Захворювання вен (варикозне розширення вен, тромбофлебіт).
8. Неревматичні захворювання серця (септичний бактеріальний
ендокардит, міокардит, перикардит, дистрофія міокарду та ін.)

4. Причини виникнення захворювань ССС
(загальні):
 атеросклероз,
 інфекції, інтоксикації,
 спадковість,
 порушення обміну речовин,
 фізичні і нервово-психічні
перевантаження

5. Фактори ризику:
 гіподинамія,
 ожиріння,
 захворювання ендокринної системи,
 вживання алкоголю,
 паління тютюну тощо

6. Основні симптоми захворювань серцево-
судинної системи
Захворювання серцево-судинної системи виявляються
болем у ділянці серця, порушенням його ритму,
серцебиттям, задишкою, набряками, синюхою (ціаноз). Вони
супроводжуються недостатністю кровообігу різного ступеня.
Тахікардія (прискорене серцебиття) – закономірна
реакція серця на недостатність його функції, коли воно не в
змозі посилити свою роботу за рахунок ударного об’єму крові
і реагує тільки прискоренням ритму (до 100-140 і більше
поштовхів за хвилину). Таким чином, тахікардія є одною з
перших ознак серцевої недостатності.

7. Задишка є найбільш характерним виявом серцевої
недостатності з боку дихальної системи. Її поява
обумовлена посиленим подразненням дихального центру
під впливом накопиченого в крові двоокису вуглецю, а
також ускладненням дихання внаслідок застійних явищ у
легенях у зв’язку з недостатністю функції лівого
шлуночка.
Серцева астма – напади важкої задухи, які,
зазвичай, з’являються у першій половині ночі під час сну
внаслідок збільшення застою крові в легенях.

8. Набряки є основним проявом серцевої
недостатності, яка обумовлена затримкою води в
організмі. Спочатку підвищується маса тіла (на 1,5-2 кг),
а потім з’являються і наявні набряки. Вони локалізуються
в підшкірній клітчатці, у плевральній і черевній
порожнинах.
Цианоз – синюшний колір шкіряних покровів - є
найбільш частим виявом серцевої недостатності в
результаті підвищення абсолютної кількості відновленого
гемоглобіну в крові.

9. Зниження периферичної температури
обумовлене тим, що уповільнення току крові
посилює тепловіддачу і викликає підвищену
мерзлякуватість хворих із серцевою недостатністю.
Кровохаркання виникає при серцевій
недостатності внаслідок застою крові в легенях,
переповнення кров’ю дрібних судин і їх розривів.

10. Загальні засади застосування ЛФК при
захворюваннях ССС
Принципи реабілітації хворих із
захворюваннями ССС:
1. Ранній початок реабілітаційних заходів.
2. Комплексний підхід з поступовим
включенням різних реабілітаційних заходів.
3. Індивідуальний підхід

11. Особливості ФР при захворюваннях ССС:
1. ФР при захворюваннях серця є засобом
первинної та вторинної профілактики
ускладнень захворювань серця.
2. Безперервність і поетапність впливів.
3. ФР хворих із захворюваннями серця
будується з урахуванням стадії серцево-
судинної недостатності

12. Засоби фізичної реабілітації
1 . ЛФК (всі види фізичних вправ).
2 . Лікувальний масаж (класичний і сегментарно-
рефлекторний) .
3 . Фізіотерапія : електросон , електрофорез
лікарських речовин , аеротерапія , інгаляції ,
водолікування , ванни (перлинні , хвойні ,
йодобромні).
4 . Психотерапія .
5 . Трудотерапія .
6 . Механотерапія.

13. Завдання ЛФК при захворюваннях ССС:
1. Поліпшення коронарного кровообігу.
2. Поліпшення екстракардіальних (периферичних)
факторів кровообігу.
3. Поліпшення та нормалізація обмінних процесів в
організмі і серцевому м'язі.
4. Поліпшення функції дихальної системи.
5. Адаптація ССС і всього організму до поступового
збільшення фізичного навантаження.
6. Поліпшення психоемоційного стану хворого.
7. Адаптувати хворих до побутових і професійних
навантажень

14. Інфаркт міокарда
Інфаркт міокарда – це найважча форма
ішемічної хвороби серця, що пов'язана з
утворенням вогнища некрозу в серцевому м'язі
внаслідок недостатності його кровопостачання.
Ішемічна хвороба серця (ІХС) - це форма патології
серця, яка включає групу захворювань та патологічних
станів, головним причинним фактором яких є атеросклероз
вінцевих артерій серця, який обумовлює при визначених
умовах невідповідність між потребою міокарду в
кровопостачанні і можливою величиною притоку крові по
ушкодженій артерії.

15. Причини інфаркту міокарда:
 атеросклероз коронарних артерій,
 спазм коронарних артерій,
 тромбоз коронарних артерій,
 недостатність колатерального (обхідного)
кровообігу серця.
Фактори ризику:
 стенокардія,
 гіпертонія,
 психоемоційні напруження і нервові потрясіння,
фізичні перенапруження,
 алкогольна інтоксикація.

16. Інфаркт
міокарда

19. Класифікація інфаркту міокарда:
Розміри і локалізація інфаркту міокарда залежать від
калібру і топографії закупореної або звуженої артерії, у
зв'язку з чим розрізняють:
а) дрібновогнищевий інфаркт - некроз вражає частина
стінки серця;
б) великовогнищевий (обширний) інфаркт міокарда –
некроз вражає стінку, перегородку, верхівку серця;
в) трансмуральний - некроз вражає всю товщину стінки,
при інтрамуральном інфаркті міокарда некроз вражає
внутрішню частину м'язової стінки.

20. Програми реабілітації
Під час лікарняного етапу реабілітації застосовують
4 програми фізичної реабілітації:
 3-тижнева - при дрібновогнищевому інфаркті
міокарда,
 4-тижнева - при великовогнищевому інфаркті
міокарда,
 5-тижнева - при трансмуральному та
інтрамуральноиу,
 Індивідуальна - при інфарктах з ускладненнями
(при великовогнищевому та трансмуральному)

21. 3-тижнева програма фізичної
реабілітації
Рухові режими:
 ліжковий
 палатний
 вільний

22. Ліжковий руховий режим
Завдання ЛФК:
1. Попередження ускладнень.
2. Поліпшення периферичного кровообігу.
3. Поліпшення трофічних процесів у
міокарді.
4. Нормалізація психічного стану хворих.
5. Підготовка та адаптація ССС до
вихідного положення сидячи.
6. Навчання елементам самообслуговування.

23. Форми ЛФК:
 лікувальна гімнастика,
 ранкова гігієнічна гімнастика,
 самостійні заняття.
Засоби ЛФК:
 вправи для всіх м'язових груп,
 дихальні динамічні вправи,
 вправи на координацію,
 вправи на розслаблення,
 вправи на самообслуговування,
 паузи для відпочинку.
Рухи виконують з невеликим м'язовим зусиллям,
неповною амплітудою, у повільному темпі для великих
м'язових груп та у середньому - для дрібних

24. Кількість повторень – 4-6 разів. Рухи виконують
у суворій відповідності з диханням.
Тривалість заняття ЛГ - 15-17 хв.
У середині основної частини здійснюється
короткочасний перехід до вихідного положення
сидячи в ліжку спочатку пасивно, пізніше
активно. Тривалість ліжкового рухового режиму
7-10 днів.

26. Палатний руховий режим
Завдання ЛФК:
1. Підготовка та адаптація ССС до в. п. стоячи та в
ходьбі.
2. Подальша активізація екстракардіальних
чинників кровообігу.
3. Стимуляція регенеративних процесів у міокарді
та поступова його тренування.
4. Подальше розширення рухової активності,
підготовка до повного самообслуговування

27. Форми ЛФК:
 лікувальна гімнастика,
 ранкова гігієнічна гімнастика,
 самостійні заняття
 лікувальна ходьба.
Засоби ЛФК:
У комплексах ЛГ збільшують кількість вправ для тулуба, ніг
і зменшують для дрібних м'язових груп; включають рухи,
які імітують ходьбу у в. п. сидячи, ходьба по палаті,
коригувальні вправи. Вправи виконують по можливості з
повною амплітудою, в повільному темпі для великих
м'язових груп і у середньому - для середніх. Основне
вихідне положення - сидячи, з якого хворий переходить у
вертикальне положення.

28. Зміна вихідних положень при інфаркті
міокарда:
 лежачи (на спині, на правому боці),
 сидячи (на ліжку, на стільці),
 стоячи (з опорою, без опори),
 у ходьбі
 стоячи (з опорою, без опори),
 сидячи (на ліжку, на стільці),
 стоячи (з опорою, без опори).
Тривалість заняття ЛГ зростає до 20-25 хвилин.
Тривалість палатного рухового режиму 7-10 днів.

32. Вільний руховий режим
Завдання ЛФК:
1. Адаптація ССС до поступового збільшення
фізичних навантажень.
2. Подальше розширення рухової активності.
3. Навчання ходьбі по сходинках.
4. Підготовку до побутових навантажень.

33. Форми ЛФК:
 лікувальна гімнастика,
 ранкова гігієнічна гімнастика,
 самостійні заняття
 лікувальна ходьба
 ходьба по сходах,
 прогулянки на свіжому повітрі.
Засоби ЛФК: застосовують вправи для всіх м'язових
груп більш складні за формою і координації в порівнянні з
попереднім руховим режимом, а також вправи з легкими
предметами, гімнастичними палицями, булавами,
волейбольними м'ячами, гантелями 0,5 кг. Їх виконують з
вихідних положень сидячи і стоячи, з помірним зусиллям,
повною амплітудою рухів, у повільному і середньому темпі.

34. Тривалість заняття 25-30 хв. Включають також
ходьбу по коридору. Починають з 2-3 сходинок,
щодня збільшуючи на таку ж кількість. Підйом і
спуск по сходинках спочатку виконують приставним
кроком, на видиху, із зупинкою на кожній сходинці,
спираючись на поручень та з підтримкою
реабілітолога.
Тривалість рухового режиму 10-15 днів.
На вільному руховому режимі хворий повністю
обслуговує себе.

35. Виписка хворих відбувається:
 при 3-х тижневій програмі фізичної
реабілітації - на 23-й день,
 при 4-х тижневій - на 32-й день,
 при 5-ти тижневій - на 37-й день,
 після індивідуальної програми -
індивідуально.
Післялікарняний етап реабілітації:
призначають щадний, щадно-тренувальний та
тренувальний рухові режими в умовах
санаторію або поліклініки.