ывам

1. Тема: Клініко – фізіологічне обґрунтування захворювань дихальної системи
Мета: Сформувати знання про етіологією і патогенез захворювань, про роль
фізичних вправ у комплексному лікуванні захворювань органів дихання.
Література:
Дубровский В.И. Лечебная физическая культура (кинезотерапия): Учеб. для
студ. высш. учеб. заведений. – 3-е изд., испр. и доп. – М.: Гуманит. изд. центр
ВЛАДОС, 2004.
Учебник инструктора по ЛФК: Учебник для ин-тов физ. культ./ Под ред. В.П.
Правосудова. - М.: ФиС, 1980.
Студенти повинні знати: симптоматику хвороб, причини її виникнення,
фізіологічне обґрунтування застосування фізичних вправ.
Повинні уміти: добирати вправи для реабілітації учнів із захворюваннями
органів дихання
Інструкція:
1. Прочитайте літературу.
2. Заповніть таблицю:
Захворювання органів
дихання
Етіологія Симптоматика
3. Поясніть значення застосування фізичних вправ при захворюваннях
органів дихання.
Питання для самоконтролю:
1. Механізм лікувальної дії фізичних вправ при захворюваннях органів
дихання.
2. Морфо - фізіологічні особливості захворювань органів дихання.
3. Симптоми захворювань органів дихання.
Форма перевірки:
1. Перевірка зошитів.
2. Усне опитування.
Клініко – фізіологічне обґрунтування захворювань дихальної системи
Морфофізіологічні особливості захворювань органів дихання.
Серед школярів, віднесених за станом здоров'я до спеціальної медичної
групи є такі, яким поставлений діагноз: хронічний бронхіт, хронічна
пневмонія, астматичний бронхіт, бронхіальна астма тощо.
При таких захворюваннях органів дихання порушується нормальна
діяльність функцій усіх основних компонентів, що складають апарат
зовнішнього дихання.

2. При захворюваннях органів дихання вражається не тільки їх слизова
оболонка, а й уся стінка і передбронхіальна клітковина, що приводить до
анатомічних і функціональних порушень бронхіального дерева. Відбувається
застій токсинів у бронхах, і порушення кровообігу в них призводить до
розвитку гнійних і некротичних осередків, що сприяє виникненню в'яло
протікаючих передбронхіальних пневмоній, застою лімфи. Це створює
додаткові умови для розвитку пневмосклерозу, емфіземи легень. У
стовщеній стінці бронха нерідко відбувається посилене-новоутворення
судин, що може викликати кровохаркання. Різко знижується еластичність
бронхів і легень й порушується обмін дихальних газів (кисню і вуглекислого
газу) між альвеолярним повітрям і кров'ю, що відбувається в альвеолярних
капілярах шляхом дифузії, тобто за рахунок руху молекул кисню і
вуглекислого газу із ділянки з вищим парціальним тиском даного газу до
ділянки з нижчим тиском. В умовах спокою парціальний тиск кисню в
альвеолярному повітрі в 2,5 рази вищий парціального тиску кисню у
венозній крові, що тече альвеолярними капілярами. Відповідно до цієї
різниці парціальних тисків кисень з альвеолярного повітря дифундує в кров.
Парціальний тиск вуглекислого газу вище у венозній крові альвеолярних
капілярів, ніж в альвеолярному повітрі, тому він дифундує з венозної крові в
повітря.
Дифузія кисню і вуглекислого газу залежить й від опору, який
створюється альвеолярною мембраною, і від умов кровопостачання
легеневої тканини. Хронічний запальний процес, що викликає склерозування
альвеолярної мембрани і звуження просвіту легеневих судин, призводить до
порушення дифузійних процесів, особливо руху кисню. Тому при хронічних
запальних захворюваннях легень і бронхів кров, що відтікає від легень,
недостатньо насичена киснем. Цей недолік особливо відчувається при
м'язовому навантаженні.
Школярі із зазначеною патологією на перших етапах занять фізичною
культурою в спеціальній медичній групі легше переносять короткочасні
навантаження швидкісно-силового характеру з достатніми періодами
відпочинку, ніж циклічні вправи на витривалість.
При стійких і виражених змінах у легенях фізичні вправи компенсують
порушену вентиляцію і різко знижену еластичність тканини легень, а також
сприяють зміцненню дихальної мускулатури.
Захворювання органів дихання, зокрема, хронічні бронхіт і пневмонія
нерідко супроводжуються різного ступеня астматичним синдромом, аж до
типової клінічної картини бронхіальної астми внаслідок створення
патологічного коркового стереотипу. Поступово виникає і прогресує
дихальна недостатність, обумовлена патологічними проявами в дихальному
апараті і поза ним. Страждає весь організм, працездатність знижується,
погіршується пам'ять. Крім серйозних порушень кардіореспіраторної системи
настають зміни рухомості нервових процесів у ЦНС. Інколи настають
деформації опорно-рухового апарату (хребта, грудної клітки), порушення
внутрішніх органів. Вимушена гіподинамія в процесі частих загострень

3. хвороб і застудних захворювань призводить до відставання в фізичному
розвиткові.
Для захворювань органів дихання характерні такі симптоми: віддишка,
задуха, виділення мокротиння, кашель, кровохаркання, біль у грудній клітці.
Універсальним проявом розладів дихання є дихальна нестача – такий
стан, при якому або не підтримується нормальний газовий склад крові, або
підтримується за рахунок підсиленої роботи апарату зовнішнього дихання.
Три ступеня.
Основним симптомом нестачі І ступеня є віддишка, що виникає при
фізичному навантаженні (яке раніше її не викликало). При ній всі показники
функції зовнішнього дихання в спокої відповідають необхідним величинам,
нестачі кисню організм не відчуває.
При ІІ ступені дихальної нестачі віддишка настає внаслідок незначної
фізичної напруги. Завдяки повноцінній компенсаторній надлишковій
вентиляції нестачі О2 в організмі може й не бути.
При ІІІ ступені віддишка виникає навіть у стані спокою, легеневі об’єми
значно відрізняються від необхідних. Спостерігається нестача кисню в
організмі.
ЛФК широко використовується в більшості захворювань органів дихання.
Пневмонія – запалення легень.
Вона може виникнути самостійно чи як ускладнення інших хвороб.
Викликається мікробами, вірусами, грибками при зниженні природного
імунітету, найчастіше під впливом охолодження.
Запальний процес може локалізуватися в бронхіолах, альвеолах,
проміжній сполучній тканині. Захворювання може бути як гостре так і
хронічне. Серед гострих запалень легень розрізняють крупозну і вогнищну
пневмонію.
Крупозна вражає запальним процесом цілі долі з плеврою. Захворювання
починається гостро: підвищення температури до 39-40; лихоманка, кашель з
в’язким мокротинням іржавого кольору. Спостерігається інтоксикація всього
організму. Ураження НС, викликане нею, проявляється в занепокоєнні,
безсонні, затьмаренні свідомості з маренням.
При вогнищній пневмонії запальний процес охоплює дольки легеневої
тканини. Захворювання починається гостро: з підвищення температури;
погіршення загального стану, кашлю. При огляді відмічають блідість
шкірних покривів, іноді ціаноз губ, віддишка. Протікання хвороби тривале, з
лихоманкою неправильного типу. Кашель інтенсивний з надмірним
мокротинням слизисто-гнійничкового характеру.
Лікування комплексне: антибіотики, сульфаніламіди, жарознижуючі
засоби, підсилене харчування, достатнє введення вітамінів, препарати Са, Fe,
Р, фізіотерапія, санітарно-курортне лікування.
Бронхіт – запалення слизової оболонки бронхів. Розрізняють гострі й
хронічні бронхіти.
При гострому – слизова оболонка бронхів вражається в результаті
інфекцій, під впливом хімічних і механічних подразнень, а також у зв’язку із

4. шкідливими звичками. До цього ж впливає переохолодження організму,
надмірна вологість повітря, коливання температури і т.д.
Головною ознакою бронхітів є кашель (спочатку сухий чи із слабким
в’язким мокротинням), температура тіла нормальна чи субфебрильна. Часто
бронхіту передує нежить, іноді виникає хрипота. В подальшому кашель
підсилюється, виникає біль в грудях, а при дуже сильному кашлі – ще й у
м’язах верхньої частини живота.
Плеврит – запалення листків плеври, як правило, є вторинним
захворюванням. Він приєднується як ускладнення до пневмонії,
туберкульозу легень, ревматизму. Провокуючим фактором є
переохолодження.
Туберкульоз легень – інфекційне захворювання, яке виникає в результаті
зараження бактеріями туберкульозу.
При туберкульозі легень порушується функція зовнішнього дихання,
розвивається дихальна нестача. Виникаюча гіпоксемія призводить до
порушення окисно-відновних процесів у тканинах.
Бронхіальна астма – захворювання, що характеризується приступами
задухи, в основі якої лежить спазм дрібних і середніх бронхів і набухання їх
слизових оболонок. Внаслідок спазму і надлишкового виділення слизу
просвіт бронхів різко звужується, дихання утруднюється, особливо видих. В
зв’язку з цим збільшується залишковий об’єм легень і розвивається емфізема
легень, пневмосклероз і явища легенево-серцевої нестачі з усіма їх
наслідками.
Етіологія бронхіальної астми різноманітна. Найчастіше вона має
інфекційно-алергічну природу. Стан підвищеної чутливості виникає під дією
різних подразників – алергенів (пилу, запаху і т.д.). Іноді приступи
бронхіальної астми можуть бути викликані нервово-рефлекторним шляхом
при подразненні різних рефлексогенних зон.
Емфізема легень – захворювання, що характеризується розширенням
легень внаслідок зниження еластичності легеневої тканини і збільшення
розмірів альвеол. Як самостійна форма захворювання вона зустрічається
рідко: є наслідком туберкульозу, хронічного бронхіту, бронхіальної астми,
бронхіальної пневмонії.
Роль фізичних вправ у комплексному лікуванні захворювань органів
дихання
Засоби фізичної культури широко використовуються в усі періоди за
різних ступенів захворювань органів дихання як один з потужних засобів
відновлювальної терапії з урахуванням протипоказань.
Цілеспрямоване використання фізичних вправ сприяє відновленню
порушеної рівноваги між основними процесами ЦНС (збудженням і
гальмуванням), створенню правильних кортиковісцеральних
взаємовідношень.

5. Систематичні фізичні вправи сприяють перетворенню поверхневого
дихання на більш глибоке, поліпшують режим дихання при задишці,
збільшують вентиляцію легень і газообмін, знижують чи ліквідовують
гіпоксію.
Фізичні вправи, сприяючи посиленню крово- і лімфообігу,
допомагають швидшому і повноцінному розсмоктуванню запального
інфільтрату й ексудату, утворених у легенях і в плевральній порожнині. Вони
протидіють патологічним змінам в бронхіальній системі типу склерозованих
ателектазів і плевральних спайок, поліпшують дренажну функцію бронхів,
що полегшує виведення мокротиння; спричиняють значне морфологічне і
функціональне збільшення можливостей організму, що виявляються в
значному збільшенні об'єму грудної клітки, збільшенні легень і фізіологічних
легеневих показників. З поліпшенням функціонального стану органів
дихання і серцево-судинної системи хворий учень набуває впевненості в
своєму одужанні.
Отож використання засобів фізичної культури в комплексній терапії
органів дихання є клінічно обґрунтованим. Ефект, отримуваний від їх
застосування, не може бути досягнутий іншими засобами.
Захворювання органів дихання і м’язова діяльність
Найбільш виражено реагують на м'язову діяльність серцево-судина і
дихальна системи. Перша, пристосовуючись до значних навантажень,
починає функціонувати економніше не тільки під час м'язової діяльності.
Фізичні вправи сприяють збільшенню сили дихальних м'язів,
поліпшенню газообміну в легенях і тканинах. Важливо під час занять свідомо
узгоджувати рухи з диханням. При цьому вдосконалюється механізм
дихання, встановлюється повноцінніша координація в роботі м'язів і
внутрішніх органів, які починають працювати економніше.
Школярі, які страждають різними відхиленнями у фізичному
розвиткові і хронічними захворюваннями, не можуть освоїти програму
фізичної культури для учнів основної медичної групи. Тому вони займаються
за спеціальними програмами і методиками, які враховують їхні індивідуальні
особливості, характер захворювання, фізичний розвиток і підготовленість.
На заняттях спеціальної медичної групи навчальний процес
спрямований на поступове і. послідовне зміцнення здоров'я учнів,
загартовування їхнього організму, підвищення рівня фізичної працездатності.
Великого значення набуває усунення функціональних відхилень і недоліків у
фізичному розвиткові, ліквідація залишкових явищ після захворювань і
поряд з цим набуття школярами потрібних рухових навичок. Регулярні
заняття фізичними вправами пристосовують окремі системи і весь організм
до зростаючих фізичних навантажень і, поліпшуючи корекцію фізіологічних
механізмів, призводять до розвитку функціональної адаптації.
Поряд із загальнооздоровчим впливом фізичних вправ слід ураховувати
й їх здатності вибірково впливати на різні функції організму. Так, за
допомогою дихальних вправ можна відновити в дітей правильне і ритмічне
дихання, особливо якщо вони страждають емфіземою легень і

6. пневмосклерозом, функціональний стан апарату дихання після перенесеної
пневмонії.
У школярів після перенесених кардіореспіраторних захворювань
утилізація кисню в стані спокою менш ефективна, ніж у здорових дітей.
На початку фізичних навантажень посилення вентиляції легень у них
відбувається тільки за рахунок прискорення дихання, тобто малоефективним
способом. При виконанні ж регулярної цілеспрямованої м'язової роботи
найповніше розкриваються функціональні можливості дихальної системи.
Під впливом спеціальних дихальних вправ «пробуджується» додаткова
капілярна сітка альвеол, які перебувають у «сплячому» стані. Це полегшує
проникнення кисню до крові і виведення вуглекислого газу з неї і бронхів.
Збільшення кисню, що надходить до крові, сприяє поліпшенню
окислювальних процесів у серцевому і скелетних м'язах.
Постійне тренування забезпечує економнішу і більш повноцінну роботу
легень. У результаті регулярних фізичних навантажень поглиблюється
дихання, поліпшується газообмін, збільшується життєва ємність і
максимальна вентиляція легень, поглинання кисню і коефіцієнт його
використання, зміцнюється дихальна мускулатура.

7. пневмосклерозом, функціональний стан апарату дихання після перенесеної
пневмонії.
У школярів після перенесених кардіореспіраторних захворювань
утилізація кисню в стані спокою менш ефективна, ніж у здорових дітей.
На початку фізичних навантажень посилення вентиляції легень у них
відбувається тільки за рахунок прискорення дихання, тобто малоефективним
способом. При виконанні ж регулярної цілеспрямованої м'язової роботи
найповніше розкриваються функціональні можливості дихальної системи.
Під впливом спеціальних дихальних вправ «пробуджується» додаткова
капілярна сітка альвеол, які перебувають у «сплячому» стані. Це полегшує
проникнення кисню до крові і виведення вуглекислого газу з неї і бронхів.
Збільшення кисню, що надходить до крові, сприяє поліпшенню
окислювальних процесів у серцевому і скелетних м'язах.
Постійне тренування забезпечує економнішу і більш повноцінну роботу
легень. У результаті регулярних фізичних навантажень поглиблюється
дихання, поліпшується газообмін, збільшується життєва ємність і
максимальна вентиляція легень, поглинання кисню і коефіцієнт його
використання, зміцнюється дихальна мускулатура.