учнівська робота

1. ПРОЕКТ учениці 7-Б класу
Херсонської гімназії №3
СКИДАНОВОЇ АЛІНИ

4. Жан Батіст Люллі (1632-1687)
Не багато було настільки ж справді французьких музикантів, як цей італієць,
він один у Франції зберіг популярність протягом цілого століття.
Жан Батист ЛюлліЦе слова Р.Роллана про Ж.Б.Люллі – одного з найбільших
оперних композиторів XVII ст., основоположника французького музичного
театру. В історію національної опери Люллі увійшов і як засновник нового
жанру – ліричної трагедії (так називалася у Франції велика міфологічна опера),
і як видатний театральний діяч – саме під його керівництвом Королівська
академія музики стала першим і головним оперним театром Франції, яка
пізніше здобула всесвітню популярність під назвою Grand Opera.
Ж.Б.Люллі (Jean-Baptiste Lully) народився 28 листопада 1632 року у Флоренції
(Італія) в сім’ї мірошника, а після ранньої смерті матері він позбавляється
опіки батька. Герцог де Гіза, помітивши в підлітка акторські та музичні
здібності, біля 1646 року відвозить Люллі в Париж, призначивши на службу до
принцеси Монпансьє (сестри короля Людовіка XIV). Не отримавши музичної
освіти на батьківщині – до 14 років вмів лише співати і грати на гітарі (вчився у
Флоренції у францисканського ченця), Люллі займається в Парижі
композицією, співом, бере уроки гри на клавесині і особливо улюбленій ним
скрипці. Молодий італієць, який домігся благовоління Людовика XIV, зробив
при його дворі блискучу кар’єру.
Талановитий віртуоз, про якого сучасники говорили – «грати на скрипці як
Батист», він невдовзі увійшов в знаменитий оркестр «24 скрипки короля». Біля
1656 року стає засновником та керівником малого оркестру «16 скрипок
короля». У 1653 році Люллі стає «придворним композитором інструментальної
музики», а з 1662 року він суперінтендант придворної музики, а ще через 10
років – стає власником патенту на право заснування в Парижі Королівської
академії музики. У 1681 р Людовик XIV удостоїв свого улюбленця звання
королівського радника-секретаря.
Коли Люллі розпочинає свою кар’єру оперного композитора, Італія є центром
популяризації та розвитку оперного мистецтва. Основу творчості митця (за
вийнятком декількох духовних творів) складає театральна музика – він написав
музику до більш ніж 40-ка балетів, музичних постановок. Його мистецтво
високо цінував драматург Мольєр, з яким він тісно співпрацював. У 1670 році
Люллі пише музику до комедії Мольєра “Міщанин у дворянстві”. З 1672 по 1686
роки Люллі створює 20 опер, які вирізняються своєю віртуозністю в різних
стилях і жанрах. Деякі з них – такі як “Ізіда”, “Тезей”, “Арміда” і “Атіс”
належать до найбільш яскравих творів оперного жанру.
В грудні 1661 року Люллі отримує громадянство Франції, а 24 липня 1662 року
одружується на Мадлен Ламберт – дочці придворного музиканта Мішеля
Ламберта. На церемонії був присутній сам король Людовик XIV, з яким був у
дружніх стосунках до самої смерті.
Помер композитор 22 березня 1687 року від рани, яку отримав, диригуючи «Te
Deum» на честь недавнього виздоровлення Людовика XIV (в ті часи замість
диригентської палички використовували палицю, якою відбивали ритм по
землі; він вдарив собі пальця на нозі, з рани якого пішла смертельна
гангрена).
Будучи в своїй ранній творчості послідовником італійських композиторів,
Ж.Б.Люллі зформував свій оригінальний стиль, який стає початком
французької національної оперної та балетної школи. У своїх балетах починає
використовувати нові танці – менует, бурре, гавот, жигу. Починає першим
використовувати французьку мову у більшості своїх опер та балетів. Першим
виводить на сцену балетів жінок-танцівниць.

5. Арканджело Кореллі (італ. Arcangelo Corelli)- композитор та скрипаль, засновник
італійської скрипкової школи.
Він завоював світову славу і залишив після себе школу, до якої належали такі
видатні музиканти свого часу, як П’єтро Локателлі, Франческо Джемініані,
Джованні Баттіста Соміс та інші.
Послідовником Кореллі також вважають найбільшого скрипаля XVIII століття
Джузеппе Тартіні.
Біографія А.Кореллі
Народився Кореллі 17 лютого 1653 року у маленькому старовинному місті
Фузіньяно в Нижній Романьї, походив із старовинного знатного роду. Батько
Кореллі помирає за місяць до його народження, тому його та чотирьох братів
виховувала мати.
Вони переїжджають до Фаенци, де Арканджело отримує перші уроки музики.
У Болоньї у 13-ти річному віці починає навчатись грі на скрипці, спочатку у
Дж.Бенвенуті, а пізніше у знаменитого віртуоза-імпровізатора з Венеції –
Л.Бруньолі. Ще юнаком Кореллі досяг такого рівня в композиції, що був прийнятий
до Болонської філармонічної академії, ледь йому виповнилось 17 років.
У 1675 році переїздить до Риму, де з успіхом грає у церквах, театрах, «академіях».
Він почав другим скрипалем у театральному ансамблі театру Tor di Nona, потім
стає солістом, а наприкінці 1670-х років – капельмейстером церковних концертів.
Кореллі продовжує навчання під керівництвом композитора М.Сімонеллі, і на
початку 1680-х років виступає з першим своїм серйозним твором – збіркою
дванадцяти сонат для струнного тріо в супроводі органу.
У 1706 році входить до “Аркадської академії”, де товаришує з Генделем, Пасквіні
та Скарлатті.
З 1687 року та до самої смерті служить капельмейстером в багатих меценатів –
кардиналів Панфілі та Оттобоні. Слід відзначити, що вони були пристрасними
любителями музики і Кореллі користувався їхньою великою підтримкою.
У цей період він створив більшість своїх тріо-сонат – знамениті сонати для скрипки
соло у супроводі клавесина (1700 р.) і Concerto grosso (1712 р.).
Ще при житті Кореллі отримав прізвисько Аркомеліо Ерімантео. Аркомеліо
розшифровується як: арко – смичок, мело – співати, тобто “смичок, який співає”; і
друге слово означало найвищу гору в Аркадії, у переносному значенні “Олімп”.
“Смичок, який співає, Олімпієць” – дуже висока оцінка майстерності скрипаля.
Творча спадщина композитора порівняно невелика – всього шість опусів: чотири
збірки по дванадцять тріо-сонат, виданих у 1681, 1685, 1689, 1694 роках,
дванадцять сонат для скрипки соло з басом, а також дванадцять концертів гроссо.
Творчість Кореллі має народну основу. У танцювальних жанрах, особливо в жигах
його партіт, звучать ритми італійських народних танців. Найпопулярніша серед
сольних скрипкових композицій Кореллі – ре-мінорна, написана у формі варіацій
на тему португальської народної пісні.
В його творчості кристалізувалася форма тріо-сонати з контрастними частинами, а
поряд з концертами Г.Ф.Генделя і Й.С.Баха, Concerto grosso Арканджело Кореллі –
це найбільш досконалі зразки концертного жанру Стародавньої епохи. Кореллі,
таким чином, заклав основу для подальшого розвитку симфонічної музики.
Повне зібрання творів Арканджело Кореллі видано під редакцією Й. Йоахіма.