...

1. Бесіди з техніки безпеки: Обережно: тварини!
Останнім часом в містах та селах постала
проблема — наявність великої кількості
безпритульнихсобак. Зграї дворняг, великіімалі
породисті собаки розгулюють по вулицях,
збираються на пустирях, смітниках, в лісових
смугах тощо. Голодні та злі, вони завдають
певної загрозиздоров'ю, а іноді й життю людей.
Надзвичайно небезпечними можуть бути і коти:
рани, заподіяні котами, гояться набагато гірше,
ніж укуси собак.
Але вчені доводять, що бродячі тварини
нападають на людину рідше, ніж свійські. Це трапляється тому, що людина поводиться
зі свійськими тваринами як господар, забуваючи правила елементарної безпеки,
вважаючи, що «знайома» тварина не заподіє зла. І помиляється. Щоб при спілкуванні з
твариною не сталося лиха, вивчи ці правила:
1. Дражнячисобакучикішку, відбираючиу них смачнукістку чидитинча, замахуючись
палицею чи знущаючись, ти змушуєш тварину оборонятися. Не роби цього!
2. Особливо стережись собак-охоронців: ротвєйлерів та доберманів. У них загострене
почуття охоронигосподаря, томувони нападають частіше.
3. При зустрічі з собакою уникай вузьких місць. Ніколи не втікай — це викликає у
собаки рефлекс переслідування. Повернись до пса обличчям і не рухайся.
4. Під час спілкування з хворою твариною можна заразитися. Будь обережним!
5. Прийшовши до зоопарку, ніколи не просовуй руки в клітки з тваринами, не дражни
їх.
Як уникнути сутички з собакою, що втратив почуття гумору?
1. Не ставай ініціатором конфлікту з незнайомим собакою. Навіть найсерйозніший пес
не кидається на людину першим. Собаки не вміють говорити «Добрий день!», не
користуються виделкою і ножем, але в них є свій етикет. Минаючи агресивно
настроєного собаку, не можна пильно дивитися йому в очі і усміхатися. По-собачому
це означає показувати зуби і вихвалятися силою. Краще у такому випадку поводитися
скромно. Бо раптом собаці захочеться перевірити твої бійцівські якості?
2. Не біжи, не втікай. Повернися до собакиобличчям, недопускай, щоб він підійшов до
тебе збокучиззаду. Поспостерігайзакотами — воницейприйом виконують нап'ятірку.
3. Не замахуйся на собаку і не кричи «Йди туди, звідки прийшов!». Накажи йому:
«Стояти!», «Сидіти!», «Лежати». Цедопоможейомузаспокоїтись івзяти себе«в лапи».
4. Особливо небезпечний собака, що присів — він готовий стрибнути. Тоді треба
захистити горло — притисни підборіддя до грудей і вистав уперед руку.
5. Собаки не люблять, коли людина, на яку вони нападають, змінює позу. Скористайся
цим. Можеш упасти на коліна чи лягти на землю долілиць і завмерти.
Канадський листоноша Дік Макферсон винайшов свій спосіб захисту від собак. Якось
на нього напала ціла зграя бродячих псів. Оцінивши ситуацію, листоноша став рачки і
з лютим гарчанням кинувся на найбільшого собаку. І переміг.
6. Якщо тебе вкусив собака, промий ранку мильною водою, помаж йодом, забинтуй.
Негайно звернися до лікаря, щоб зробитищеплення проти страшної хвороби — сказу. І

2. найголовніше — не виганяй з дому свого чотириногого друга. У кожного собаки має
бути хоча б один турботливий друг серед людей. І тоді, якщо в нього на серці «коти
шкребти-муть», він не псуватиме одяг і настрій першому ліпшому перехожому.
Загадкова хвороба – сказ
Сказ – одна з найдавніших хвороб, і ніхто навіть точно не скаже, що раніше з’явилось:
людство чи сказ?
Перша згадка датована 2000 роком до н.е. у зв’язку з поширенням сказу через укуси
собак. З початком нової ерисказ став широко поширеним у Греції, Римськийімперії та
на Криті. Римлянин Карданус вказує у І столітті н.е., що слина скажених собакмістить
вірус (у перекладі з латини «отрута»). Римський дослідник Цельс був вкрай
зацікавлений проблемоюсказуірекомендував очищуватирану після укусу з наступним
припіканням її розжареним металом; таке «лікування» використовували2 тисячоліття!
На сказ хворіють переважно ссавці, однак експериментально доведені випадки
сказуптахів, інавіть холоднокровнихтварин. Найбільшчасто хворіють на сказ серед
домашніх тварин собаки та коти, хоча можливі випадки захворювання великої рогатої
худоби, овець, кіз, коней тощо. З іншого боку, основним і менш керованим джерелом
інфекції є дикі тварини: вовки, лисиці, єноти, борсуки, скунси, мангусти, гризуни,
кажани.
Вірус сказу передається зі слиною, що потрапила у рану під час укусу. Можлива
також передача інфекції через пересаджені органи або при перебуванні у середовищіз
високоюконцентрацієювірусу (печера з інфікованими кажанами). Надалі інкубаційний
період від 10 днів до 3 місяців, зрідка декілька років. З рани вірус сказу, що має вигляд
пістолетної кулі, рухається по нервах до головного мозку зі швидкістю біля3 ммна
годину, що впливає на тривалість інкубаційного періоду: найкоротший при укусах в
ділянку обличчя та шиї. З початком хвороби може незначно підвищитись температура
тіла, з’являється безсоння, неспокій, дратівливість, біль у ділянці рани. Через 1-3 доби
в хворих настає різко підвищена чутливість до усіх подразників: яскраве світло,
різноманітні звуки, вітер можуть спричиняти посмикування м’язів чи судоми.
Гідрофобія проявляється уболючих судомахпри спробізробитиковток. При аерофобії
хворі на сказ намагаються захистити себе навіть від невеличкого потоку повітря, що
сприймається ними як сильний вітер. Загалом людина зі сказом стає агресивною,
буйною, марить, з’являються галюцинації, відчуття страху смерті. Саме ця стадія
хвороби можливо послужила відображенням у людських міфах історій про вовкулаків
чи перевертнів, коли після укусу вовків людина перетворювалась на лютого звіра. При
сказі людина так само полюбляє ніч через фотофобію (яскраве світло спричиняєбіль в
очах). Через хворобу людина також стає неохайною та брудною, чим дійсно може
нагадувати дикого вовка. Через 1-4 дні настає стадія «зловісного заспокоєння».
Поступово настає параліч окоруховихм’язів, кінцівок; хворийна фоні марення втрачає
свідомість і впадає в кому. Смерть зазвичай настає через 5-10 днів при паралічі
дихальних м’язів та зупинці дихання.
Надія на виживання полягає у профілактиці хвороби. Варто бути обережним при
спілкуванні з тваринами, уникати непотрібних зустрічей з ними, дотиків, провокацій
нападу або втручання у боротьбузграї.Якщо ж прикрийвипадок стався незалежно від
того, заражена тварина чи ні, необхідно якнайшвидше звернутися до найближчого

3. травмпункту, де буде проведене промивання рани та її обробка дезінфікуючими
засобами. Надалі працівниками травмпункту буде вирішуватись питання про
постекспозиційну профілактику у вигляді вакцинації та введенні антирабічного
імуноглобуліну.
У 1881 році французький вчений Луї Пастер шляхом численних перевивань вірусу
кроликам отримав вакцину проти сказу, яку вдало випробував у 1885 році на
зараженому хлопчику. З того часу всім стали відомі «40 уколів в живіт». Сучасні
вакцини дозволяють значно зменшити кількість ін’єкцій. Їх кількість може сягати 5-6:
у день звернення до травмпункту, а потім на 3-й, 7-й, 14-й, 30-й і 90-й дні, які вводять
дорослим удельтовиднийм’яз, а дітям у зовнішню поверхнюстегна. Вакцина дозволяє
запобігти хворобі до 98% випадків. Вакцинація ефективна за умови її ініціації не
пізніше двох тижнів після укусу. Повноцінний курс вакцинації дозволяє запобігти
неминучій загибелі. Приблизно 75% сказу виникає через те, що потерпілі від укусу не
знають про загрозу хвороби, не надають великого значення небезпеці, не звертаються
за медичною допомогою або відмовляються від вакцинації.
Що необхідно робити, коли вас покусала тварина?
Перш за все необхідно якомога швидше промити рану водою з милом, обробити краї
5%-вим розчином йоду, накласти стерильну пов’язку і звернутись у травматологічні
пункти (відділення) лікарні за медичною допомогою або до найближчого лікувально-
профілактичного закладу.
У випадках укусів дикими, безпритульнимитваринамизапорадоюлікаря-травматолога
пройти курс антирабічних щеплень у стаціонарному відділенні медичного закладу,
адже ці щеплення є на сьогодні єдиним ефективним засобом профілактики, щоб не
померти від сказу.
Тварину, яка вкусила, в жодному разі не слід вбивати. Її необхідно ізолювати,
встановити за нею нагляд ветеринарного працівника протягом 10 днів, тобто
максимального терміну появи клінічних ознак сказу у тварин.
Необхідно також щорічно проводитищеплення собакпротисказу, апри появіклінічних
ознак захворювання доставляти тварину для огляду у ветеринарну установу. Слід
дотримуватись правил утримання та вигулу домашніх собак і котів, не створюючи
небезпеку оточуючим.
Детальніше: http://school16.org/oberezhno-skaz