1. Івасенко О.С.,
учитель української
мови та літератури
Ванівського НВК “ЗШ
I-II ступенів -
дитсадок"
Тези
життя та
творчості
Маркіяна
Шашкевича
2. План
1.Вступ. Дитинство. (Слайди 3-6).
2. Освіта. (Слайд 7).
3. Світогляд Маркіяна Шашкевича. (Слайд 8).
4. Шашкевич та влада. (Слайд 9).
5. Особисте життя. (Слайди 10-11).
6. Дослідницька, видавнича, публіцистична
діяльність, літературна та перекладацька творчість.
(Слайди 12-22).
7. Останні роки життя. (Слайд 23).
8. Значення творчості М.Шашкевича. (Слайди 24-25).
9. Пам’ять. (Слайди 26-30).
10. Список використаної літератури. (Слайд 31).
3. Натхненний Шашкевич. Перед нами молоде – власне,
юнацьке життя, яке могло б змарнувати себе, але не
змарнувало. Могло б захлиснутися у дріб'язках, потонути в
суєті, в захланному нагромадженні речей, тобто могло б
самоспустошитись, і якщо цього не сталося, то це тому, що
могутній дух переміг, перемогла честь і чуття синівського
обов'язку перед народом.
Олесь Гончар.
4. У літопис національного відродження на західних землях України золотими літерами
вписане ім'я видатного письменника і громадського діяча Маркіяна Шашкевича
Маркіян Семенович Шашкевич
народився у селі Підлисся (тепер
– Золочівський район Львівської
області) у багатодітній родині
священика.
5. Кімната, у якій
народився М.Шашкевич.
Кухня. Частина житлової кімнати.
7. Освіта
Початкову освіту здобув у дяківській школі в селі Білий Камінь; потім
навчався у Золочівській німецькій школі, у Львівській та Бережанській
гімназіях.
У 1829 році Маркіян Шашкевич відвідував філософський факультет
Львівського університету й одночасно навчався в Греко-католицькій
духовній семінарії Львова. У цій семінарії навчалися діти священиків,
чиновників, учителів. Їм безоплатно надавалося житло, одяг і харчування.
Приміщення семінарії було вологим, холодним і похмурим, там часто
спалахували епідемії, семінаристи масово помирали, а Маркіян у
студентські роки захворів на сухоти.
21 лютого 1830 року Шашкевича виключили з гімназії за “вільнодумство”.
У цей час Маркіян активно займається самоосвітою: вивчив
старослов'янську мову, студіював російську, польську, чеську, сербську,
відвідував лекції в університеті. Ознайомився з “Енеїдою”
І.Котляревського, граматикою О.Павловського, зі збіркою народних
пісень М.Максимовича.
У жовтні 1833 року М.Шашкевич поновив навчання в семінарії.
8. Світогляд Маркіяна Шашкевича
Ще у період навчання в гімназії у душі М.Шашкевича визрівав протест проти
національної асиміляції українського народу, тут сформувалося його розуміння
історичної долі українського народу та його невичерпних духовних багатств. Тут
сформувалося просвітницько-романтичне ядро світогляду Шашкевича, його віра в
силу добра, освіти, культурної діяльності, спрямованої на відродження
народності.
Ідея народності (національної самобутності) мистецтва слова згодом стане
наріжною в його естетичній концепції, закладе основи романтичного історизму.
На його переконання, народність зосереджувалась у національній поезії,
тематиці, героях, стильовій палітрі, загалом у бутті народу. М.Шашкевич мріяв,
щоб народна мова стала літературною.
За допомогою власних українознавчих досліджень, літературної творчості й
друкованого слова рідною мовою сприяє пробудженню у галичан національної
свідомості як невід’ємної частини українського народу.
9. Маркіян Шашкевич та влада
Навчаючись у Львівській домініканській гімназії, М.Шашкевич стає
членом “Товариства галицьких старожитностей ”, секретарем якого був
старший брат Маркіяна Антон. Згодом австрійська поліція зацікавиться
діяльністю цього товариства, а його члени потраплять під поліційний
нагляд.
У Львівській духовній семінарії ректор та куратор – митрополит – не
цуралися доносів, висліджування, ревізій особистих речей вихованців.
Серед книг, визнаними небезпечними для “держави і віри ”, були твори
В.Шекспіра, Ф.Шиллера, В.Скотта, А.Міцкевича. Усі ці книги стали
улюбленими книгами молодого Шашкевича.
Після закінчення семінарії консисторія посилає непокірного Шашкевича у
найглухіші села Галичини: Гумниська, Нестаничі, Новосілки, де він
служить підмінним священиком. Сам голодуючи, священик наділяв
“посліднім своїм грошом” убогого прихожанина.
10. Особисте життя
В лютому 1833 року Маркіян
Шашкевич одружується із Юлією
Крушинською з села Деревня
Жовківського повіту. Ця
вродлива жінка (пізніше газети її
назвуть найвродливішою в
Галичині) розділила гірку долю
свого чоловіка, смерть першої
дитини і турботи про сина
Володимира, який також став
поетом.
Це їй присвятив Маркіян один із
найліричніших своїх віршів:
Чи знаєш, люба, чим твій погляд сяє –
Чарівним блиском щастя неземного.
І перед ним гризота відступає,
Життя вогнем займається від нього…
Чи знаєш, серце, чим є твій цілунок? –
То крапелина для грудей стражденних,
Для бджілки – цвіту запахущий трунок,
Солодка розкіш неба – для блаженних!
11. Церква, у якій вінчалися Маркіян Шашкевич та
Юлія Крушинська
12. Дослідницька, видавнича, публіцистична діяльність,
літературна та перекладацька творчість.
Разом, разом, хто сил має,
Гоніть з Русі мраки тьмаві,
Зависть най нас не спиняє,
Разом к світлу, други жваві!
У 1833 році М.Шашкевич разом із І. Вагилевичем та Я. Головацьким
організував гурток “Руська Трійця”, що виступив на захист української мови,
проти ополячення населення Галичини. У 1834 році гурток семінаристів
остаточно сформувався в культурно-просвітню організацію. Напрям
діяльності “Руської Трійці” визначався новими і на той час домінуючими в
духовному житті народів Центрально-Східної Європи ідеями романтизму.
М.Шашкевич та його побратими прислужилися справі відродження
українського народу до самостійного національного життя та входження до
кола вільних, рівноправних і культурних націй Європи.
14. Рукописні збірки
Першим документальним
засвідченням громадсько-
культурної роботи гуртка була
поетична рукописна збірка “Син
Русі”, яка своїм змістом заохочувала
гуртківців до роботи для добра
народу.
Друга збірка – альманах “Зоря”
(1834р.) – фольклорно-літературна.
ЇЇ рукопис не зберігся. Проте
відомо, що відкривалася вона
портретом Б.Хмельницького та
нарисом Шашкевича про цього
видатного полководця. Цензура
заборонила друкувати “Зорю”.
Девіз гуртка: “Світи, зоре, на все
поле, закіль місяць зійде”.
Серед головних напрямків
діяльності “Руської Трійці” –
студії з народознавства.
Наслідком уперше
організованої її діячами
етнографічно-фольклористичної
праці стали описи етнографічних
груп західних теренів України
( подоляків, бойків, гуцулів,
лемків).
15. 12 лютого 1835 року М.Шашкевич
виголосив промову українською
мовою та прочитав оду “Голос
галичан ”. Цим твором автор
бажав довести духовенству та
тодішній інтелігенції , що
українську мову можна
використовувати в усіх сферах
суспільного життя.
Наступного року в Перемишлі було
видано полемічну брошуру
М.Шашкевича “Азбука і
абецадло”. Це була відповідь
Маркіяна на спроби увести в
українську мову та літературу
польську абетку.
16. Дбаючи про розвиток народної
освіти, Шашкевич як керівник
“Руської Трійці” склав 1836 р.
першу “Читанку для діточок”
українською мовою. Це – 53
сторінки звичайного учнівського
зошита у м'якій чорній палітурці.
Автор подає дітям відомості про
рідну землю, про родину, село,
місто, про пори року,
використовує народні казки,
поетичні мініатюри.
Незважаючи на відсутність
навчальної літератури для дітей,
її вороже зустріла цензура.
Тільки 1850р. “Читанку” видав у
Львові Я. Головацький.
Слово ж “читанка” є авторським
неологізмом М.Шашкевича,
який давно став
загальновживаним словом.
17. Ще один надзвичайно важливий аспект діяльності “Руської Трійці” –
дослідження історії українського народу. Її діячі надавали великого
значення дослідженню, популяризації, науковому та художньому
відтворенню історичного минулого. Предметом їхнього особливого
зацікавлення й мотивацією цілеспрямованої діяльності стали давні
традиції політичного життя українського народу, насамперед княжої доби
та Козацької держави.
Наукові праці, публіцистика, літературні твори, епістолярії М.Шашкевича
рясніють висловлюваннями про державну могутність і славу княжої Русі.
Могутнім джерелом творчого натхнення для діячів “Руської Трійці” стало
“Слово о полку Ігоревім”. М.Шашкевич, Я.Головацький та І. Вагилевич
стали першими в Галичині дослідниками, інтерпретаторами і
перекладачами поеми на народну мову. М. Шашкевич започаткував
україномовні переспіви поеми. Зберігся лише уривок його перекладу –
“Плач Ярославни”.
18. Альманах “Русалка Дністровая”
Цій невеличкій, скромній
книжечці судилося стати
провісником нової
демократичної культури на
західноукраїнських землях.
Друкована гражданським
шрифтом “Русалка Дністровая”,
за словами І.Франка, “вдаряла
своєю світськістю по
літературно-церковному
авторитету, всеслов’янськими
ідеями – по шовінізму,
волелюбними мотивами – по
цісарському гніту”.
19. Вихід 1837 року у світ “Русалки Дністрової” став значною подією. У
виданні книги авторам допоміг ряд відомих на той час діячів. Не маючи
надії видати підготовлений рукопис у Львові, Я. Головацький надсилає
його сербові Г. Петровичу і при сприянні словацького вченого Я. Коллара
та сербського видавця Т.Павловича альманах друкується в друкарні
Будинського університету.
Укладачі альманаху відмовилися від старомодної книжної мови,
застарілої історико-етимологічної орфографічної системи та кириличного
шрифту, замінивши їх живою народною мовою та фонетичним
правописом. Загалом “Русалка Дністровая” стала синтезованим виявом
новаторських починань у різних ділянках національно-культурного життя
українців Галичини доби “Руської Трійці” ( народознавстві, історіографії,
літературознавстві, мовознавстві, літературній творчості), маніфестом
національного відродження. За словами І.Франка, збірка була “свого часу
явищем наскрізь революційним”. Вона стала визначною подією
національного руху і поклала початок новій літературі на
західноукраїнських землях.
20. Подвижницьку працю “Руської Трійці” прихильно оцінили не тільки
провідні культурні діячі Наддніпрянщини ( Т.Шевченко, І.Срезневський,
М.Максимович), а й чимало учасників визвольних рухів, яких із
галичанами об’єднувала спільність інтересів у боротьбі за демократичні
перетворення і національну свободу. Завдяки їхній безкорисливій
допомозі галицькі діячі мали змогу отримувати багату інформацію з
питань громадсько-культурного життя, а свої твори, які натрапляли на
цензурні заборони в Галичині, друкувати за її межами ( в Буді, Празі,
Відні, Варшаві ). Ця товариська взаємодопомога набувала вагомого
суспільного значення.
Ідеї та діяльність Маркіяна Шашкевича та його побратимів мали значний
резонанс як в Галичині, так і за її межами. Вони стимулювали
утвердження національної свідомості багатьох поколінь української
інтелігенції й надихали її на самовіддану працю на ниві національного
відродження, окриляли творчість багатьох українських письменників,
художників, композиторів, учених та здобули всенародне визнання.
21. Вихід альманаху вороже
сприйняли офіційні кола, і на
нього також було накладено
цензурне табу. Одразу після
опублікування “Русалки
Дністрової” розійшлася лише
невелика частина її примірників,
а решта зберігалась у львівській
цензурі до 1848 р. і була пущена
в обіг лише у 1849 р. Видавці
альманаху опинилися під
наглядом поліції та зазнали
переслідувань.
Під час допиту ректоратом
семінарії авторів та упорядників
альманаху М.Шашкевич
пояснював: “ Я пробував свої
сили в руській мові, як в своїй
рідній… і думав покласти
підвалини під її дальший
розвиток і через це зарадити
недостачі руської літератури.
При написанні ряду моїх речей
моєю головною ціллю було
прикластися до культури у цій
мові, наскільки дозволяли мої
слабкі сили”.
22. “Полум’яний мрійник і романтик”
Літературна діяльність Маркіяна Шашкевича припала на 1833-1843рр.
За цей час поет встиг написати понад 30 віршів, незавершену поему
“Перекинчик бісурманський”, казки “Олена”, “Дронюк”, цикл поезій у
прозі “Псалми Русланові”. Казкою “Олена” Шашкевич започаткував
опришківську тему в українській літературі; він був першовідкривачем
романтизму на західноукраїнських землях і мав своє яскраве обличчя як
письменник. Полум'яний мрійник і романтик, М.Шашкевич виявляв
особливий інтерес до неповторної особистості, він перший переклав
“Краледвірський рукопис” В.Ганки.
Неабияке значення мають також публіцистичні праці письменника.
Відзначився Шашкевич і як талановитий перекладач із сербської, чеської,
польської та грецької мов.
23. Останні роки життя
Короткі, як спалах, останні роки життя Маркіяна Шашкевича. Проблиск
щастя, убогість та постійна боротьба з недугою…
Втрачаючи зір і слух ( у 32 роки!), Шашкевич не перестає працювати:
останні його вірші “Побратимові”, “Бандурист” (уривок із задуманої
поеми “Перекинчик бісурманський”) і “Псалми Русланові” –
незавершені, написані слабіючою рукою, але мужнім серцем:
“Сполошиш ми долю і проженеш щастя, день ми спаморочиш, і світ ми
западе, нуждою мя вдариш і нашлеш ми злидні, світ ми спустіє і йме
ворогувати, знидіє радість, і плач мя огорне, туга ми ранком і вечером
журба, і ніч ми не сонна, і горьованє з сонцем; вирвеш ми очі і душу ми
вирвеш, а не видреш любові і віри не вирвеш, бо руське ми серце та й
віра руська”.
24. Значення творчості Маркіяна Шашкевича
М. Шашкевич був не тільки основоположником нової літератури в Галичині,
а й став, за визначенням І.Франка, одним “з перших борців, які збудили
галичан до нового життя, до роботи на ниві національного відродження ”.
Глибоко пізнавши життя трудового люду, він у поетичній формі виразив
його сподівання та прагнення.
Частка праці Шашкевича лежить і в тому, що після революції 1848року
вивчення русинської (української) мови стало обов'язковим у початкових
та середніх школах Галичини, а для підготовки вчителів у Львівському
університеті відкрито кафедру історії української мови та літератури, яку
очолив Я.Головацький.
Мову, яка звучала тільки в устах народу неписьменного, животіла під
курною стріхою, Шашкевич зробив мовою письменства, вивів на ясну
дорогу вільного розвитку. Це підготувало грунт і для поширення освіти
серед українців, сприяло піднесенню культури цілого народу, вихованню
в ньому національної свідомості й гідності. У цьому полягає основне
значення громадсько-просвітницької діяльності Шашкевича.
25. Значення творчості Маркіяна Шашкевича
Важливим було й те, що письменницька та наукова діяльність
М.Шашкевича сприяла утвердженню фонетичного правопису, найбільш
відповідного галицькій говірці. Він сприяв убереженню нової літератури в
Галичині від введення латинського алфавіту.
Чималим внеском у літературну скарбницю були й переклади Шашкевича.
М.Шашкевич – найвидатніший поет-романтик передшевченківської доби.
Романтизм його творів грунтувався на народно-національній основі; з
усної творчості він увібрав усе краще, вагоміше і поєднав його з
набутками письменства.
Шашкевич є одним із основоположників громадянської лірики в українській
літературі.
26. Пам'ять
7 червня 1843 р. Маркіян Шашкевич помер. Через 50 років після смерті
останки Шашкевича перенесли з Новосілок (там поет був похоронений у
чужій гробниці) до Львова на Личаківський цвинтар. У 1911р. поблизу
Підлисся на оспіваній поетом Білій горі на постаменті було встановлено
25-метровий монументальний хрест, що символізує терпіння, хресну
дорогу поета-пророка і його народу.
У другому після “Русалки Дністрової” альманасі “Вінок русинам на
обжинки ” (1846р.) Я.Головацький уперше опублікує 24 твори
М.Шашкевича і статтю “Пам’ять Маркіяну-Руслану Шашкевичу”.
У листопаді 1986 р. у Підлиссі відкрито музей-садибу М.Шашкевича.
Територія її – куточок мальовничої природи із хатою та господарськими
будівлями, із залишками саду та оспіваним поетом колодязем та
розлогими старезними дубами…
30. Я так як бачу Маркіяна:
Обличчя мудре та бліде.
Я так як чую Маркіяна:
То слово, що із серця йде.
Прогресивна західноукраїнська культурна громадськість доклала у свій
час чимало зусиль, щоб ім'я і справа М.Шашкевича не були забуті, щоб
ювілеї його широко відзначалися. Через кілька десятків років після смерті
поета вийшли у світ його твори, з'явилися перші серйозні розвідки про
нього М.Возняка, Ф.Колесси, К. Студинського.
Належну оцінку діяльності М.Шашкевича дали І.Франко та М.Павлик. Іван
Франко писав: “Як поет, оповідач, кореспондент і проповідник Шашкевич
людина наскрізь симпатична, щира і проста, огріта неложною любов’ю до
рідного народу…”
Не одне покоління письменників зробило свій внесок у створення
духовного образу М.Шашкевича. Серед творів, присвячених галицькому
світочу – роман “Вода з каменю ” Р.Іваничука.
Перегукуються з рядками роману вірші-присвяти І.Драча, Р.Братуня,
М.Петренка, Р.Лубківського, М.Людкевич.
31. Список використаної літератури
1.Бандура О. Українська література: Підручник для 9
класу гуманітарних гімназій, ліцеїв і шкіл з
поглибленим вивченням предмета. – К.: Освіта,
1998р. - стор.305-315.
2. Малець С.С., Видашенко М.Б., Максименко О.Б.
Музей-садиба Маркіяна Шашкевича: Путівник. –
Львів: Каменяр, 1990р.
3.Слово про Маркіяна Шашкевича. –Л., 1967р.
