Successfully reported this slideshow.
We use your LinkedIn profile and activity data to personalize ads and to show you more relevant ads. You can change your ad preferences anytime.
Йоганн Вольфганг Гете  у свiтовiй лiтературi
ГЕТЕ, Йоганн Вольфганг  (Франкфурт-на-Майні (1749-1832)) — німецький письменник,філософ, природодослідник і державний діяч...
<ul><li>Дiм Гете в Веймарi </li></ul><ul><li>Дiм в Франкфуртi-на-Майнi, де родився Гете.  Реставрований  в 1947—1949  рок ...
Творчiсть Гете <ul><li>Початок творчого шляху Ґете пов'язаний з літературним рухом, представники якого виступали під гасло...
Ставлення  сучасникiв (романтикiв i просвiтителiв) <ul><li>Найбiльший успiх випав на долю «Вертера», хоча просвiтителi в о...
Этот великан был министром в карликовом немецком государстве. Он никогда не мог двигаться свободно. О сидящем на троне Юпи...
«Свiтова лiтература» <ul><li>Weltliteratur – тобто світова література, яка, згідно з Гете, втілює всі народні чи національ...
«Молода Нiмеччина» та неоромантики <ul><li>Письменники «Молодої Нiмеччини», пiдходячи до Гете як до мислителя i не знаходя...
Вплив Гете  на українську лiтературу Максим Рильський охарактеризував Гете як людину, яка  «поставила собі метою охопити з...
Гете як фiлософ <ul><li>Визначна роль Гете в культурi i фiлософiї Нiмеччини загальновизнана. &quot;...Ми говоримо про «сто...
Вислови Гете, що стали крилатими <ul><li>Розумні люди — найкраща енциклопедія.  </li></ul><ul><li>І велика людина — це, зр...
Гете в Росiї <ul><li>В Роciї зацiкавленiсть  Гете з’явилася уже в кiнцi XVIII ст.  </li></ul><ul><li>Радищев в своїх «Манд...
Пам’ять <ul><li>В Санкт-Петербурзi поряд з собором в честь апостолiв Петра i Павла встановили бюст лiтератора. </li></ul><...
Пам’ятники на честь Гете <ul><li>Гете i Шиллер. Веймар </li></ul><ul><li>Гете. Мюнхен,  </li></ul><ul><li>14 серпня 2006 р...
Пам’ятники на честь Гете <ul><li>Пам`ятник Гете в Лейпцiгу </li></ul><ul><li>Площа Гете. Аш, Чехiя </li></ul>
Upcoming SlideShare
Loading in …5
×

Презентация1

5,788 views

Published on

  • Be the first to comment

  • Be the first to like this

Презентация1

  1. 1. Йоганн Вольфганг Гете у свiтовiй лiтературi
  2. 2. ГЕТЕ, Йоганн Вольфганг (Франкфурт-на-Майні (1749-1832)) — німецький письменник,філософ, природодослідник і державний діяч. <ul><li>Про своє дитинство Гете пише в «Iз мого життя. Поезiя I правда». Головне з дитячих вражень - пошуки внутрiшньої релiгiйностi, &quot;оригiнального способу мислення&quot; в умовах, коли протестантизм став офiцiйним, сухим ученням, коли розповсюджувались рiзноманiтнi секти; вторгнення Фрiдрiха II в Саксонiю в 1756 г. i бородьба мiж &quot;пропруськими&quot; i &quot;антипруськими&quot; настроями; захоплення тодiшньою нiмецькою i французською поезiєю, особливо «Мессiадою» Клопштока. </li></ul><ul><li>За словами німецького поета Генріха Гейне, зовнішність Гете «була так само значущою, як слово в його творах, і постать була так само гармонійною, світлою, радісною, шляхетною, пропорційною, і по ньому, як по античній статуї, можна було вивчати грецьке мистецтво. Очі були спокійні, як погляд божества... Час укрив 94 його голову снігом, але не зміг схилити її. Він продовжував тримати  її гордо й високо, а коли говорив, то здавалося, що йому дана можливість пальцем вказувати небесним зорям шлях, яким вони мають рухатися». </li></ul>
  3. 3. <ul><li>Дiм Гете в Веймарi </li></ul><ul><li>Дiм в Франкфуртi-на-Майнi, де родився Гете. Реставрований в 1947—1949 рок ах </li></ul>
  4. 4. Творчiсть Гете <ul><li>Початок творчого шляху Ґете пов'язаний з літературним рухом, представники якого виступали під гаслом «Буря і натиск!». Себе ці поети і драматурги називали «штюрмерами» — від німецької назви «Sturm und Drang». </li></ul><ul><li>Уже перші кроки в літературі зробили ім'я Гете відомим усій Європі і поставили його на чолі європейського просвітницького руху, але, подібно до Вольтера, він не обмежувався словесною декларацією своїх передових поглядів та ідей і прагнув їх практичного втілення в житті суспільства. </li></ul><ul><li>Творчий шлях Гете прийнято ділити на два періоди — ранній (або штюрмерський) і веймарський (або період вей-марського класицизму): </li></ul><ul><li>1. Значення лірики Гете штюрмерського періоду — в тому, що вона додала німецькій поезії яскравого і самобутнього національного колориту, започаткувала теми й традиції, на які спиратимуться наступні покоління німецьких поетів. Нові горизонти перед німецькою художньою словесністю відкривала й драматургія Гете, особливо історична драма «Гец фон Берліхінген» (1773) Найвідомішим прозовим твором штюрмерського періоду став його роман «Страждання молодого Вертера» (1774). </li></ul><ul><li>Лірика Гете веймарського періоду позначена інтересом до культурних, духовних, художніх цінностей античної та східної культур, що знайшло відображення в його поетичних збірках «Римські елегії» (1790) та «Західно-східний диван» (1819). (Диван — у східних літературах: поетична збірка.) У веймарський період Гете створив ще кілька драматичних творів, з яких особливо виділяються трагедії «Егмонт» 96 та «Іфігенія в Тавриді» (обидві 1787). Найвищим здобутком прози веймарського періоду Гете стала романна дилогія про Вільгельма Мейстера, до якої входять «Роки навчання Вільгельма Мейстера» (1796) та «Роки мандрів Вільгельма Мейстера» (1827). </li></ul>
  5. 5. Ставлення сучасникiв (романтикiв i просвiтителiв) <ul><li>Найбiльший успiх випав на долю «Вертера», хоча просвiтителi в обличчi Лессiнга з помiтною стриманiстю сприйняли роман, как твiр, що проповiдує малодухiсть та песимiзм. «Iфiгенiя» ж не дiйшла до штюрмерiв, в 1770-е рр. обравших Гете своїм вождем. Гердеровi не подобалось, що його учень еволюцiонував в бiк классицизму. </li></ul><ul><li>Романтики став ились до Гете двояко: </li></ul><ul><li>Зануреному в класичний свiт Гете була оголошена жорстока вiйна. Еллiн і зм, який провокува в Гете на рiзкi випади проти християнства , бу в їм чуж ий . </li></ul><ul><li>Гете-iррацiоналiсту вони поклонялись, як автору «Г е ца», «Вертера», «Фауста», казок i особ лив о «Рокiв навчання Вiльгельма Мейстера». А. В. Шлегель писав про казки Гете як про « най привабливi ші з у сiх, котрi коли-небудь сходили з небес фантазiї на нашу убогу землю». «Вiльгельм Мейстер» послужив прикладом для «Штернбальда» Тiка , «Люцiнди» Фрiдрiха Шлегеля , «Генрiха фон Офтердiнгена» Новалiса . </li></ul>
  6. 6. Этот великан был министром в карликовом немецком государстве. Он никогда не мог двигаться свободно. О сидящем на троне Юпитере Фидия в Олимпии говорили, что если бы он когда-нибудь внезапно встал, он проломил бы головой крышу храма. Таким же точно было положение Гёте в Веймаре: если бы он когда-нибудь внезапно восстал из своего неподвижного покоя и выпрямился, то он пробил бы государственную крышу или, что ещё вероятнее, разбил бы себе о неё голову . <ul><li>Генрих Гейне </li></ul>
  7. 7. «Свiтова лiтература» <ul><li>Weltliteratur – тобто світова література, яка, згідно з Гете, втілює всі народні чи національні літератури, котрі знову, хоч кожна з них є окремою і незалежною сукупністю, її спільно творять. Гете був переконаний, що вже за його часів творилася ця світова література, до котрої належать всі народи, але й також звертав увагу на зв'язки між поодинокими поетами-письменниками. </li></ul><ul><li>Гете пише: &quot;Якщо ми наважилися проголосити, що існує одна європейська, навіть одна загально-світова література, то це не означає, що всі ці різні народи не лише взаємно себе пізнають і користають з надбань інших, бо в цьому значенні вона [світова література] вже віддавна існує, продовжується і менше чи більше поновлюється. Ні! Мова тут головно про те, що живучі автори, які прагнуть до чогось, пізнають себе взаємно і через свої нахили й духовну спорідненість почуваються зобов'язаними діяти по-громадськи». </li></ul><ul><li>Гете зосереджується на духовних взаємовідносинах між літературами, які цілком природно вiдтворюються особливо після великих війн, коли еміграції та переселення спричиняють перемішання мас поодиноких народів: </li></ul><ul><li>&quot;Вже довший час говориться про загальну світову літературу і не без слушностi: всі ці народи, що пережили взаємне потрясiння жахливими війнами, коли знову після цього стали схожі на себе самих, мусили зауважити, що вони багато чого чужого пізнали й запозичили і що вони почали відчувати тут і там досі невідомі їм духовні потреби. Тоді поставало почуття сусідських відносин і замість того, щоб залишатись замкненими в собі як досі, родилося в них поступове бажання включитися в цей більш-менш вільний духовний процес спілкування&quot;. </li></ul><ul><li>Врешті Гете висуває важливість пізнання одного народу іншим – як джерело світової літератури : </li></ul><ul><li>&quot;Бо тільки з цього [духа усвідомлення] може, врешті, вирости загальна світова література, якщо всі народи пізнають умови всіх і вся, і тоді неодмінно настане час, коли кожний народ знайде в іншому народі щось, що є сприятливим або відразливим, щось, що варто наслідувати або що треба уникати&quot;. </li></ul>
  8. 8. «Молода Нiмеччина» та неоромантики <ul><li>Письменники «Молодої Нiмеччини», пiдходячи до Гете як до мислителя i не знаходячи у нього (особливо в зрiлiй творчостi) лiберально-демократичних iдей, зробили спробу дискр е дитувати його не тiльки як письменника </li></ul><ul><li>Менцель: «Гёте не гений, а лишь талант»; </li></ul><ul><li>Винбарг: «Язык Гёте — язык придворного» </li></ul><ul><li>Але й як людину, назвавши його «эгоiстом, котрого можуть любити тiльки эгоiсти» (Л. Бьорне) </li></ul><ul><li>На противагу Менцелю і Б е рне, К. Маркс зробив спробу пояснити свiтогляд зрiлого Гете: «Гёте не был в силах победить немецкое убожество, наоборот, оно победило его, и эта победа убожества над величайшим немцем есть лучшее доказательство того, что немецкое убожество не могло быть побеждено „изнутри“». </li></ul><ul><li>Гуцков в памфлетi «Гете, Уланд и Прометей» звертається до Гете i Уланда: «Что можете вы делать? Гулять при свете вечернего солнца. Где ваша борьба для водворения новых идей?» </li></ul><ul><li>Гейне, виключно високо цiнувавший Гете як письменника, порiвнюючи в «Романтичнiй школi» твори Гете з прекрасними статуями, заявляє: «В них можна закохатися, але вони блiдi. Поезiя Гете не спонукає до дiї, як поезiя Шиллера. Дiя - це дитя слова, а прекраснi слова Гете бездiтнi». </li></ul><ul><li>Iнтерес до Гете вiдновлюється лише наприкiнцi XIX cт. Неоромантики вiдновлюють культ, за клад аю ть основу для ново го вивченн я Гете (Зиммель, Бурдах, Гундольф та др.), «вiдкривають» пiзнього Гете, яким майже не цiкавились лiтературознавцi вже мину л ого столiття. </li></ul>
  9. 9. Вплив Гете на українську лiтературу Максим Рильський охарактеризував Гете як людину, яка «поставила собі метою охопити за свій смертний вік усе людське життя в його безмежній розмаїтості, увесь світ, усю природу з безконечним багатством їх фарб, тонів і ліній»; «найбільшим велетнем людського слова» називав його Іван Франко; а Василь Стус зізнавався: «...мудрішого автора я не знаю. Може, і не читав у житті». Василь Стус навiть написав вiрш присвячений Й.В.Гете пiд назвою «Молодий Ґете»
  10. 10. Гете як фiлософ <ul><li>Визначна роль Гете в культурi i фiлософiї Нiмеччини загальновизнана. &quot;...Ми говоримо про «столiття Гете&quot;, — пише вiдомий дослiдник його творчостi Карен Свасьян, — цей вислiв давно вже став технiчним термiном iсторикiв культури, але що воно означає? Я висловлю це мiфологемою — золотий дощ. Мiсце дiї — Нiмеччинa. Час дiї — друга половина XVIII - початок XX ст. Дiйовi особи: Гердер, Гете, Шиллер, Лафатер, Вiланд, Клопшток, Кант, Лiхтенберг, Якобi, Фiхте, Гаманн, Шеллiнг, Крейцер, Гельдерлiн, Жан-Поль, Карус, Гегель, Баадер, Новалiс, Тiк, Клейст, Гофман, Брентано, Моцарт, Бетховен, Шуберт i—в подвiйному значеннi, братb: Шлегелi, Гумбольдти, Грiмм (перелiк неповний). На титульнiй сторiнцi ж — «Столiття Гете». Гете дiйсно став головною фiгурою лiтературного руху &quot;Буря i натиск&quot; 70-80-х рокiв; i врештi-решт великий поет, письменник, вчений, мислитель взавжди опинявся в центрi нiмецької культури. </li></ul><ul><li>Фiлософ Д. Сантаяна вiдмiтив &quot;он был слишком мудр, чтобы быть философом в обычном смысле&quot;. </li></ul><ul><li>Й.В. Гете за силою впливу, який він мав на розвиток європейської цивілізації, подібний до титанів епохи Відродження. Вже в молоді роки Гете вважали генієм, а на схилі років шанобливо називали «олімпійцем» (тобто богом з Олімпу). Напівжартома про нього говорили, що «природа захотіла дізнатися, якою вона є і... створила Гете». </li></ul>
  11. 11. Вислови Гете, що стали крилатими <ul><li>Розумні люди — найкраща енциклопедія. </li></ul><ul><li>І велика людина — це, зрештою, просто людина. </li></ul><ul><li>З тих, хто свариться, винним завжди є розумний. </li></ul><ul><li>Сподіватися завжди краще, аніж впадати у відчай. </li></ul>
  12. 12. Гете в Росiї <ul><li>В Роciї зацiкавленiсть Гете з’явилася уже в кiнцi XVIII ст. </li></ul><ul><li>Радищев в своїх «Мандрах» зiзнається, що читання «Вертера» викликало у нього радiснi сльози. </li></ul><ul><li>Новiков, говорячи в «Драматичному словнику» (1787) про найвидатнiших драматургiв Заходу, включає в їх число Гете, котрого характеризує як «славного немецкого автора, который написал отличную книгу, похваляемую повсюду — „Страдания молодого Вертера“». </li></ul><ul><li>Росiйськi сентименталiсти (Карамзiн i др.) випробували на своїй творчостi помiтний вплив молодого Гете. В эпоху Пушкiна цiнити починають також творчiсть зрiлого Гете («Фауст», «Вiльгельм Мейстер» i др.). </li></ul><ul><li>Романтики (Веневiтiнов i др.), якi групувалися навколо «Московського вiсника», ставлять своє видання пiд опіку нiмецького поета, бачать в Гете учителя, який створив романтичну поетику. Про Гете, особливо як про автора «Фауста», дуже схвально говорить i Пушкiн. </li></ul><ul><li>В 1840 Белiнський публiкує статтю «Менцель, критик Гете», в якiй характеризує нападки Менцеля на Гете як «дерзкие и наглые». Пiзнiше, вiн визнає, що «в Гёте не без основания порицают отсутствие исторических и общественных элементов, спокойное довольство действительностью как она есть», хоча i продовжує вважати Гете «великим поетом», «генiальною особистiстю», «Римськi елегiї» — «великим творiнням великого поета Нiмеччини», «Фауста» — «великою поемою» (1844) i т. д. </li></ul><ul><li>Шестидесятники розумiли нелюбов письменникiв «Молодої Нiмеччини» до Гете, який від рiкся в і д боротьби з феодалiзмом. Характерно заявляє Чернишевський: «Лессинг ближе к нашему веку, чем Гёте». </li></ul><ul><li>Для письменникiв XIX ст. Гете — неактуальна фiгура. Зате, окрiм вже згаданих поетiв пушкiнської пори, Гете захоплювались Фет, Толстой i особливо Тютчев, котрий вiдчув на своїй творчостi дуже помiтний вплив Гете. </li></ul><ul><li>Символiсти воскрешають культ Гете, проголошують його одним iз своїх учителiв-попередникiв. При цьому Гете-мислитель користується не меншою увагою, нiж Гете-художник. В. Iванов заявляє: «В сфере поэзии принцип символизма, некогда утверждаемый Гёте, после долгих уклонов и блужданий, снова понимается нами в значении, которое придавал ему Гёте, и его поэтика оказывается в общем нашею поэтикою последних лет». </li></ul>
  13. 13. Пам’ять <ul><li>В Санкт-Петербурзi поряд з собором в честь апостолiв Петра i Павла встановили бюст лiтератора. </li></ul><ul><li>На честь Гете названi кратер на Меркурiї i мiнерал гетiт. </li></ul><ul><li>На його честь випущенi по ш товi марки в багатьох країнах свiту. </li></ul>
  14. 14. Пам’ятники на честь Гете <ul><li>Гете i Шиллер. Веймар </li></ul><ul><li>Гете. Мюнхен, </li></ul><ul><li>14 серпня 2006 року </li></ul>
  15. 15. Пам’ятники на честь Гете <ul><li>Пам`ятник Гете в Лейпцiгу </li></ul><ul><li>Площа Гете. Аш, Чехiя </li></ul>

×