Поетичний альбом «СПРАВЖНІЙ СПІВЕЦЬ ПРИРОДИ» (П.Г.Тичина)

30. Всесвіт наш — це дивна казка,
Це одна з фантазій Божих,
А людина — сон найкращий
З-поміж снів його пригожих.
Не бував ти у наших краях!
Не бував ти у наших краях!
Там же небо — блакитні
простори...
Не бував ти у наших краях,
Бо відтіль не таким би вернувся!
Чув про степ,
що ген-ген простягнувся?
Єсть там люди —
й зросли у степах, —
Що не люблять,
не вміють ридати,
Що не можуть без пісні
і нивки зорати!
Тебе ж завжди я бачу в сльозах...
Не бував ти у наших краях.
Там степи, там могили, як гори.
А веснянії ночі в гаях!..
Ах, хіба ж ти, хіба ти це знаєш,
Коли сам весь тремтиш,
весь смієшся, ридаєш,
Серце б'ється і б'ється в грудях...
Не бував ти у наших краях.

32. А Я У ГАЙ ХОДИЛА...
А я у гай ходила
По квітку ось яку!
А там дерева — люлі.
І все отак зозулі:
Ку-Ку!
Я зайчика зустріла
Дрімав він на горбку.
Була б його спіймала
Зозуля ізлякала:
Ку-Ку!

33. Гаї шумлять —
я слухаю.
Хмарки біжать —
милуюся.
Милуюся-дивуюся,
чого душі моїй
так весело.
Щось мріє гай —
над річкою.
Ген неба край —
як золото.
Мов золото-поколото,
горить-тремтить ріка,
як музика.
Гей, дзвін гуде —
іздалеку.
Думки пряде —
над нивами.
Над нивами-
приливами,
купаючи мене,
мов ластівку.
Я йду, іду —
зворушений.
Когось все жду —Павло
Тичина - Це поет, про
якого можна сказати так:
«Чудово описував
красу природи,
почуття людей.
Його вірші присвячені
розкриттю любові
до рідної землі»
співаючи.
Співаючи-кохаючи
під тихий шепіт трав
голублячий.

34. Осінь така мила,
Осінь
Славна.
Осінь матусі їсти несе:
Борщик у горщику,
Кашка у жменьці,
Скибка у пазусі,
Грушки в фартушку.
Осінь така мила,
Осінь
Славна.

35. Ми дзвіночки,
Лісові дзвіночки,
Славим день.
Ми співаєм,
Дзвоном зустрічаєм:
День!
День.
Любим сонце,
Небосхил і сонце,
Світлу тінь,
Сни розкішні,
Все гаї затишні:
Тінь!
Тінь.
Линьте, хмари,
Ой прилиньте, хмари, -
Ясний день.
Окропіте,
Нас нашелестіте:
День!
День.
Хай по полю,
Золотому полю,
Ляже тінь.
Хай схитнеться —
Жито усміхнеться:
Тінь!
Тінь.

36. Де тополя росте,
Серед поля стою.
І шумить, і співа
Жито думку свою.
Шумить жито, співа,
Заохочує жить.
Вітерець повіва,
Жито хилить,
п'янить…
Жито шепче мені,
Як привільно навкруг,
І тремтить вдалині
Й потопа виднокруг…
Гей, простори які.
Любо-мило землі:
Де не глянь — колоски
Та всі в злоті-сріблі.
Де не глянь — колоски
Проти сонця блись-
блись..
Лиш ген скраю ліски,
Ніби дим, простяглись…
Лише скраю ліски,
А то все, все жита,
Колоски, колоски,
…Тиха думка свята.

42. Мав Павло і неабиякий хист до малювання.
Мав Павло і неабиякий хист до малювання,
водночас цікавився театром. Усі
захоплювалися талантом Павла. Де б він не
був – на уроках малювання, які іноді
проходили під його керівництвом, на
репетиціях оркестру чи хору – всюди був
повний порядок. І так усе життя.

46. Назвіть, будь ласка, вірші Павла Тичини,
які ви найбільше запам’ятали.
Де народився Павло Григорович Тичина?
(У селі Пісках на Чернігівщині).
В яких навчальних закладах здобував освіту
Павло Тичина?
(У початкову освіту хлопчик здобув у сільській школі,
у бурсі, у Чернігівській духовній семінарії,
у Київському комерційному інституті).
Скільки років виповнилось поетові,
коли побачили світ його перші вірші?
(Дев'ятнадцять років).
Як називалась перша збірка віршів П. Тичини?
(«Сонячні кларнети»).
Які віршовані казки для малят створив Павло Тичина?
(«Івасик-Телесик» та «Дударик»).

47. Ми співаєм,
Дзвоном зустрічаєм:
День!
(ХОР ЛІСОВИХ ДЗВІНОЧКІВ)
Кашка у жменьці,
Скибка у пазусі,
Грушки в фартушку.
(ОСІНЬ ТАКА МИЛА)
Розцвітай же, слово,
і в родині, і у школі,…
Милуюся-дивуюся,
чого душі моїй
так весело.
(А ВКРАЇНИ Ж МОВА)
(ГАЇ ШУМЛЯТЬ)
8. Хто саме уперше назвав Павла справжнім поетом.
(М. Коцюбинський)
7. З якого віршу П.Тичини ці рядки:

50. Презентацію до поетичного альбому «Справжній співець природи»,
присвяченого 125-річчю із дня народження українського поета
Павла Григоровича Тичини
підготувала завідуюча бібліотекою НВК Гончаренко Л.П.