Одного разу задумав художник-чарівник
намалювати найкрасивішу картину, якої ще ніхто
ніколи не малював. Зручно вмостився. Взяв до рук
пензля, фарби і тільки розпочав роботу…
Як на полотні у
своєму чудовому
танці закружляла
віхола. Все
навколо
притрусила
білим-білим
снігом, річки
скувала міцним
льодом,
замурувала
шибки віконець. І
від цього йому
стало дуже
сумно.
Додав він трохи
жовтої, зеленої
фарби. Враз
засміялосся яскраве
сонечко, зазеленіла
молода травичка,
з’явилися перші
листочки на кущах та
деревах. Але ще
чогось не вистачало.
І художник –
чарівник додав
різних барв…
Заграла веселка,
запахли квіти,
поспіли ягоди –
сунички, зацвіла
липа, достигло
жито та пшениця.
У природи - свій календар. Вона живе не за датами,
а за сонечком. Новий рік у природи починається не
взимку, а навесні, коли все оживає. Тож давайте і ми
спробуємо оживити цю стежину.
Здраствуй, сонечко!
Я всміхаюсь сонечку,
- Здраствуй, золоте!
Я всміхаюсь квіточці –
- Хай вона цвіте!
Я всміхаюсь дощику:
- Лийся мов з відра!
Друзям усміхаюся –
- Зичу їм добра!