Генетичний поліморфізм спадкових хвороб

1. Генетичний поліморфізм
спадкових хвороб

2. Сімейний характер спадкових
захворювань.
• Більшість спадкових хвороб наявна в осіб, які належать до однієї сім'ї. На відміну від
інфекційних захворювань розподіл випадків спадкових патологій у поколіннях та
залежно від статі підлягає закономірностям Г. Менделя.
• Однак наявність захворювання тільки в одного з членів родоводу не виключає
спадкового характеру цієї хвороби. Таку ситуацію може спричинити нова домінантна
мутація, що відбулася в аутосомі чи статевій хромосомі одного з батьків; явище
неповної пенетрантності домінантного гена; гетерозиготність обох батьків за
патологічним рецесивним геном; наявність рецесивної Х-зчепленої патології.

3. Множинність
ураження
органів і
систем при
спадкових
патологіях.
• Практично усім формам спадкової патології
властива множинність ураження, зумовлена
плейотропною дією гена, тобто його здатністю
контролювати розвиток різних ознак організму.
Наприклад, у разі синдрому Марфана потерпають
кісткова, серцево-судинна системи та органи зору;
синдрому Лоренса — Муна — кісткова,
сечостатева, ендокринна системи та органи зору;
галактоземії — печінка, ЦНС, органи зору.

4. • Механізми первинної плейотропної дії генів за деяких спадкових захворювань уже
відомі. Це, як правило, хвороби обміну речовин, у т. ч. хвороби накопичення. Так, за
аутосомно-рецесивного захворювання Вестфаля — Вільсона — Коновалова дефект
сироваткового білка церулоплазміну не забезпечує ефективного транспортування міді,
що спричинює відкладення її надлишку в різних органах і тканинах, наслідком чого
стають множинні ураження.

5. Поліморфізм
спадкових
патологій.
• Численність клінічних ознак та лабораторних
показників будь-якого захворювання, а також
різноманітність їх прояву
називають поліморфізмом. Наприклад, у частини
хворих на синдром Марфана діагностують
випинання мітрального клапана серця, а в інших
— аневризму (розслаблення та випинання стінки)
аорти. Щодо органів зору може виявлятися
підвивих кришталика або незначна
короткозорість тощо.

6. • Прикладом різноманітного прояву симптоматики за одного й того самого
захворювання є також нейрофіброматоз І типу (наявність численних пігментних плям,
шкірних та підшкірних пухлин). Відомі випадки, коли в одного хворого на
нейрофіброматоз спостерігається повна клінічна картина, для якої характерні
множинні пухлини, тоді як у іншого (навіть у родича) — лише пігментні плями.

7. • Описані явища спричинені такими особливостями генів, у т. ч. і мутантних,
як пенетрантність — вірогідність (частота) вияву захворювання (ознаки) у носіїв
гена, і експресивність — ступінь вияву дії гена.
• Якщо певна ознака визначена лише наявністю відповідного гена, то йдеться про
стовідсоткову його пенетрантність . Коли за наявності гена хвороба проявляється не в
усіх випадках, це свідчить про неповну пенетрантність.

8. • Одне і те саме захворювання може неоднаково відбуватися у різних хворих, навіть у
членів одного родоводу. Це свідчить про різну експресивність гена. Прикладом може
бути різноманітність виявів симптоматики нейрофіброматозу. Іноді вияв гена
настільки незначний, що ознаки його не можна діагностувати традиційними методами.

9. Специфічні
симптоми
спадкових
патологій.
• Наявність рідкісних специфічних
симптомів або їх поєднань у хворого може
свідчити про спадкову або природжену
природу його захворювання. Наприклад,
у дитини з розщепленням піднебіння
наявність симетричних заглибин або
свищів на слизовій оболонці нижньої
губи дає змогу підозрювати аутосомно-
домінантний синдром Ван дер Вуда;
наявність широкого першого пальця
кистей та стоп у дитини з прогресуючою
розумовою відсталістю — аутосомно-
домінантний синдром Рубінштейна —
Тейбі тощо.

10. • Клінічний поліморфізм спадкових хвороб, визначених одним геном, може проявитися
різним часом початку захворювання або різною тяжкістю клінічних проявів.
Наприклад, хорея Гентингтона, середній вік початку якої приблизно 40 років, може
початися в дитячому віці або лише після 60 років.

11. • Наявність рідкісних специфічних симптомів або їх поєднань у хворого може свідчити
про спадкову або природжену природу його захворювання. Наприклад, у дитини з
розщепленням піднебіння наявність симетричних заглибин або свищів на слизовій
оболонці нижньої губи дає змогу підозрювати аутосомно-домінантний синдром Ван
дер Вуда; наявність широкого першого пальця кистей та стоп у дитини з прогресуючою
розумовою відсталістю — аутосомно-домінантний синдром Рубінштейна — Тейбі тощо.

12. • У деяких випадках симптоми вияву генів, що не
мають клінічного значення, опорні при
визначенні патології. Наприклад, виявлення
насічок на мочці вуха у дитини з надмірно
великим язиком та розходженням прямих м'язів
живота є вирішальним для визначення синдрому
Беквіта — Відемана, отже, вибору відповідної
терапії.

13. Генетична
гетерогенність
патологій
• Дефекти різних генів можуть зумовити клінічно подібні
хвороби у різних сім'ях, тобто генетичну гетерогенність
спадкових патологій. Назви багатьох патологічних станів
або навіть захворювань часто приховують властиву їм
гетерогенність. Наприклад, кожна з таких назв, як
"синдром кровоточивості", "м'язова дистрофія",
"розумовавідсталість", "глухота", "анемія", "глікогеноз"
(аномальне накопичення глікогену), позначає кілька
клінічно, біохімічно та генетично різних хвороб.
Фенотипно (клінічно) однорідне захворювання може бути
генетично гетерогенним, якщо ланцюг його біохімічних
реакцій блокований у різних точках, як за
адреногенітального синдрому (порушення біосинтезу
гормонів). Відсутність або нестача однакового кінцевого
продукту, наприклад гемоглобіну, що призводить до
недокрів'я, також імовірний наслідок мутацій різних генів.

14. Гетерогенності спадкового захворювання
властиві такі ознаки:
• 1. Наявність сімей із різними типами успадкування клінічно схожих захворювань.
Наприклад, пігментний ретиніт (зниження нічного зору, звуження полів зору з
подальшою прогресуючою втратою зору до повної сліпоти) може успадковуватися як
аутосомно-домінантний, аутосомно-рецесивний чи Х-зчеплена рецесивна ознака. Ген
аутосомно-домінантної форми локалізований на довгому плечі хромосоми 3 (Зд24), ген
аутосомно-рецесивної форми — на короткому плечі хромосоми 6 (6р21.3), а ген Х-
зчепленої форми — на короткому плечі Х-хромосоми (ХрІІ.3) (рис. 5.1). Крім цих форм
пігментного ретиніту, виявлено ще принаймні 9, аномальні гени яких локалізовані в
хромосомах 1, 7 (2 гени), 8, 17, 19 та X (3 гени, крім названого).

15. • 2. Народження дітей з нормальним слухом від батьків, хворих на аутосомно-рецесивну
глухоту різних форм. Виявлено багато форм глухоти з аутосомно-рецесивним типом
успадкування, спричинених мутаціями у генах, локалізованих, наприклад, у
хромосомах 2, 3, 4, 7, 13, 14, 17, 21 та ін.
• 3. Наявність різних провідних біохімічних дефектів. Так, у разі синдрому Санфіліппо
(порушення вуглеводного обміну, що супроводжується важкими фізичними вадами та
розумовою відсталістю) виокремлюють чотири типи біохімічних дефектів. Кожний із
них характеризується браком того чи іншого ферменту, який бере участь у
вуглеводному обміні на певній його стадії.