ЗНО, історія України

1. КЗВО КОР «Білоцерківський гуманітарно-педагогічний коледж»
© Дрібниця В.О., 2019
Вступ
до історії
України

2. Історія — комплекс суспільних наук, що
вивчають розвиток людини та суспільства від
появи предків людини на планеті Земля (4,5 млн.
р. тому) до сьогодення.
Історія поділяється на всесвітня історію та
національну історію (в нашому випадку —
історію України).
Історія України — частина всесвітньої історії, що
вивчає події життя людського суспільства на
території сучасної держави Україна та в межах
розселення українського народу.
Історія України як наука
Геродот, давньогрецький
мандрівник (V ст. до н.е.),
«батько історії»

3. Періодизація історії України (варіант)
Назва періоду Періодизація Події
Стародавня
історія України
800/300 тис. р. тому — V ст. Від заселення території України
предками людини до Великого
переселення народів та розселення
слов’ян
Середньовічна
історія України
V ст. — кінець XV ст. Від Великого розселення слов’ян до
перших згадок про козацтво
Нова історія України Кінець XV ст. — 1914 р. Від перших згадок про козацтво до
початку Першої світової війни
Новітня
історія України
1914 р. - початок ХХІ ст. Від початку Першої світової війни по
сьогодення
Загальна періодизація

4. Хронологія – послідовність
історичних подій у часі; опис і
вивчення того, як саме
відбувалися певні події в часі
(історично)
до Різдва Христового
після Різдва
Христового
І ІІ ІІІ ІV V VІ VIІІІІІІІІVVVІVIІ

5. Історичне джерело — будь-
яка річ, створена в процесі
діяльності людини, збережена
до нашого часу, що дозволяє
вивчати минуле людського
суспільства і відображає його
історичний розвиток
Джерела з історії України
Головним
джерелом, які
використовують
історики, є
писемні джерела

6. (від грецького етнос – народ і
графо – пишу) – це наука, яка вивчає
культуру і побут народів світу, їхній
етногенез, розселення та культурно-
побутові взаємозв’язки
(від грецького археос –
стародавній, логос — слово,
знання) — наука, що висвітлює
історію людського суспільства на
основі вивчення пам'яток кам'яної,
мідної, бронзової, ранньої залізної
доби і пізніших часів
(від грецького антропос – людина,
логос – слово, знання) – наука, що
вивчає тілесну природу людини, її
походження і подальший розвиток;
наука про походження й еволюцію
людини (антропогенез), утворення
людських рас
Речові, матеріальні, викопні
джерела
Залишки кісток давніх людей Звичаї, традиції, пісні, казки,
приказки, одяг, житло

7. Археологія — наука, що
вивчає історію суспільства
за матеріальними
рештками життя та
діяльності людей —
речовими пам’ятками

8. Археологічна пам’ятка — будь-які
матеріальні рештки діяльності
людини, речові історичні джерела
(предмети, спорудження, поховання
тощо), які являються об’єктом
археологічних досліджень.
Археологічні пам'ятки є основним
джерелом вивчення безписемного
періоду історії людства.

9. Археологічна культура —
комплекс/група подібних між собою за
низкою ознак археологічних пам’яток,
поширених на певній території в межах
певного історичного часу.
Не викликає сумніву, що за
археологічними культурами стоять певні
спільноти — окремі народи (етноси) чи
групи споріднених народів

12. Цивілізація:
1) формаційний підхід: а) вища, порівняно з первісною
форма суспільного життя людей; б) рівень суспільної
культури, що передбачає перехід людства від дикості
та варварства до держави; в) стадія розвитку
людського суспільства, наступна після первісності, за
якої виникають міста, писемність, нерівність між
людьми та держава;
2) цивілізаційний підхід: людська спільнота, яка
впродовж певного періоду часу (процес зародження,
розвиток, загибель чи перетворення цивілізації) має
стійкі особливі риси в соціально-політичній організації,
економіці та культурі (науці, технологіях, мистецтві
тощо), спільні духовні цінності та ідеали, ментальність
(світогляд).

13. Ознаки цивілізації (формаційний підхід):
1) створення писемності;
2) відокремлення ремесла від
землеробства (другий суспільний поділ
праці);
3) розшарування суспільства на
верстви/класи;
4) поява міст (укріплені поселення);
5) виникнення монументальної архітектури;
6) формування держави (відокремлення
влади від суспільства).
Поділ праці —спеціалізація
трудової діяльності. Поділ
праці виник у первісному
суспільстві, коли різні за
статтю і віком люди
займалися різними видами
праці
Три суспільні поділи праці:
• відокремлення
скотарства від
землеробства;
• відокремлення ремесла
від землеробства;
• відокремлення торгівлі
від виробництва

14. https://www.facebook.com/vitaliy.dribnytsya
dribnica@ukr.net