Відкрита лекція на тему «Біологічний захист рослин у теплицях»
7 ист укр_свідерський_романишин_2015_укр
1. Ю. Ю. Свідерський,
Н. Ю. Романишин, Т. В. Ладиченко
ІСТОРІЯ УКРАЇНИ
Підручник для 7 класу
загальноосвітніх навчальних закладів
Рекомендовано Міністерством освіти і науки України
Київ
«Грамота»
2015
3. Шановні семикласники!
Україна — велика й прекрасна європейська держава з багатою
й цікавою історією. Відомо, що Батьківщину, як і матір, не вибирають,
вона —одна на все життя, тому знати про неї, а отже, і про себе, варто
якомога більше. Допомагає в цьому історія —наука, яка значною мірою
формує світогляд людини.
Іноді можна почути, що «історія — це минуле, далеке, те, що не
стосується сьогодення». Насправді це не так: історичні знання допо
магають робити свідомий вибір, передбачати майбуття, вести дис
кусії, залучаючи аргументи, які можуть спростувати перекручення,
дати оцінку тим чи іншим подіям. Поза сумнівом, усе це вимагає
знань і досвіду, яких набувають не лише на уроках, а й самостійно за
допомогою позакласного читання, додаткових навчальних матеріа
лів, аналізу історичних фактів.
Ви тримаєте в руках підручник з історії України. Навчатися за ним,
сподіваємося, буде цікаво й легко. Готуючись до уроку історії, насам
перед потрібно прочитати відповідний параграф. Зміст параграфа по
ділено на частини, які також мають свій номер і назву, —це свого роду
зупинки в часі.
В оповіді про події минулого виділені імена історичних осіб, назви
місця події та дати, а також нові терміни, пояснення яких подається на
берегах сторінки. Слова або речення, що мають особливе значення, ви
ділені курсивом.
Запитання та завдання на початку параграфа (після його назви)
нагадають уже відоме вам і допоможуть осягнути нове. Завдання
після параграфа, що позначені зірочкою (*), потребують особливої
вашої уваги, вони складніші, ніж інші. Є в підручнику й уривки з іс
торичних джерел (рубрика «Документи свідчать)». Історичні ціка-
винки, що вміщені в рубриці «Цікаво знати», —це історичні рекон
струкції, вони наповнять життям скупі документальні описи. Ще в
підручнику є додатки: хронологічна таблиця та короткий словник
необхідних вам історичних термінів.
5. ПОВТОРЕННЯ
§ 1 . ІСТОРІЯ УКРАЇНИ В СТАРОДАВНІ ЧАСИ
• Хто такі Homo sapiens і що вам про них відомо з історії стародавнього
світу?
Вивчаючи історію стародавнього світу, ви дізналися, що слово історія
грецького походження й означає «розповідь про те, що було».
Історія людства розпочалася з виробництва найдавнішими людино
подібними істотами найперших знарядь праці. Створення речей, яких
немає в природі — артефактів, це той рубіж, що відділяє найдавні
ших людей від тваринного світу. Ці вироби —ручні рубила, скребки,
ножі —виготовляли з твердих порід каменю. За матеріалом, який слу
гував переважно для виготовлення знарядь праці та зброї, учені назва
ли найдавніший період людської історії кам’яним віком. За ним ішли
мідно-кам’яний, бронзовий і ранній залізний вік.
Кам’яний вік —найдовший. Він тривав майже 3 млн років. Цей від
різок історії був не лише найтривалішим, а й дуже плідним і результа
тивним. Протягом кам’яного віку людиноподібна істота перетворилася
на людину сучасного фізичного типу (Homo sapiens). Люди навчилися
робити різноманітні знаряддя праці та зброю, користуватися, а згодом
і добувати вогонь, готувати їжу, споруджувати житло, виготовляти одяг.
У давньокам’яному віці —палеоліті —зародилося мистецтво й первісні ре
лігійні уявлення.
Сліди перебування людиноподібних істот —пітекантропів —на тери
торії України за часів палеоліту археологи виявили на Закарпатті, у пе
черах Криму та на берегах річок Дністер
і Південний Буг. Найдавніша стоянка
первісних людей на території України,
виявлена на Закарпатті біля с. Короле
ве, датується близько одного мільйона
років тому. Пітекантропи прийшли в
Центрально-Східну Європу з Африки
через Близький Схід і Балкани.
Знаряддя праці, залишені на землях
сучасної України, подібні до знахідок
із стоянок у Німеччині, Польщі та Сло
ваччині. Тобто із самого початку істо
рії територія України розвивалась як
складова частина Європи.
чХ.й '_ .' > ‘ж-'І «•
Найдавніші петрогліфи
на теренах України.
Історико-археологічний музей-
заповідник «Кам’яна Могила»,
м. Мелітополь
6. П о в т о ре н н я
У середньокам’яному віці —мезо
літі, унаслідок танення льодовиків,
у Європі сформувалася сучасна сис
тема річок і озер. Прильодовикові сте
пи заросли лісами. Винайдення лука
та стріл, гарпуна й гачків для вилов-
лення риби робило полювання й ри
бальство успішнішими. Численність
людей у первісних общинах зростала,
а кількість звірини, риби та дикорос
лих плодів зменшувалася. Навколишня природа вже не могла забез
печити продуктами харчування велику кількість населення. Настала
криза мисливства, рибальства й збиральництва — привласнювальної
форми господарства.
У новому кам’яному віці —неоліті — поступово відбувся перехід
від привласнювального господарства до відтворювального (землероб
ства та скотарства). У пошуках їжі люди навчилися власноруч ви
рощувати їстівні плоди; приручили, а згодом і одомашнили деяких
тварин.
Первісні землероби постійно жили біля своїх оброблених ділянок
землі. Так з’явились осілі народи, на відміну від мисливців і скотарів,
які рухалися разом із стадами тварин. У постійних оселях була змога
використовувати крихкий посуд із випаленої глини —кераміку. У та
ких житлах знайшлося місце й громіздкому ткацькому верстату.
Отже, землеробство вплинуло на зародження ремесел: гончарства й
ткацтва. Переміщення вантажів для будівництва жител підштовхнуло
людство до геніального винаходу —колеса. Поступово двоколісний ві
зок замінив первісні сани.
Перші землероби та скотарі з’явилися на території України в епоху
неоліту в межиріччі Південного Бугу й Дністра, тоді ж як і на інших
землях Центрально-Східної Європи.
Землеробство й тваринництво забез
печували людей продуктами харчу
вання надійніше, ніж полювання та
збиральництво. Кількість населення
знову зросла, і використання недоско
налих кам’яних, кістяних і дерев’яних
знарядь праці вже не задовольняло
вимог виробництва. Люди знайшли на-
Поселення трипільців. дійніший матеріал - мідь, яка трапля-
Реконструкція ється в природі у вигляді самородків.
Прилад для свердління.
Реконструкція
7. § 1. Історія України в стародавні часи
Мідні вироби почали витісняти кам’яні. Цей період в історії називають
мідно-кам’яним, або енеолітом.
Саме на цю епоху припадає існування в Україні трипільської архео
логічної культури, яка була знайдена біля с. Трипілля під Києвом. Пле
мена трипільців проживали на нашій землі протягом понад 2500 років.
Трипільська культура досягла найбільшого розвитку в ІУ -ІІІ тис. до
н. е. Вона поширилась у лісостеповій смузі Правобережної України, а в
районі Переяслава —і на Лівобережжі.
Учені-археологи називають цю культуру Кукутені-Трипілля, оскіль
ки її носії прийшли в Україну з території сучасної Румунії та Молдови.
Трипільські племена були в той час не єдиним населенням земель, на
яких розташована нинішня Україна. Однак саме вони досягли найви
щого рівня розвитку й зупинилися на порозі цивілізації, коли виника
ють міста, писемність і держава.
Трипільців поглинули племена індоєвропейської мовної сім’ї. За
доби бронзи (ІІІ-П тис. до н. е.) євразійський степ, Центрально-Схід
на Європа, у тому числі землі нинішньої України та Східне Серед
земномор’я, стали територіями, де розселились індоєвропейські народи.
Саме з них згодом виокремилися наші предки —слов’яни.
До індоєвропейців належали народи епохи раннього залізного віку —
кімерійці, скіфи та сармати1. Вони заселяли переважно степову зону су
часної України в період IX ст. до н. е. —III ст. н. е. Давньогрецький історик
Геродот називає чотири групи скіф
ського населення — царські скіфи,
скіфи-скотарі, скіфи-землероби й
скіфи-орачі. Царські скіфи й скіфи-
скотарі були власне скіфами. У зга
дуваних Геродотом скіфах-земле-
робах і скіфах-орачах сучасні вчені
вбачають предків слов’ян.
У той час, коли в степах жили скі
фи, у зручних для мореплавства
місцях Північного Причорномор’я
поселилися давні греки. Вони ство
рили тут міста-держави (поліси), які
торгували з місцевим населенням.
Отже, землі сучасної України були
поєднані з давньогрецькою, а згодом Пектораль із кургану Товста Могила
з греко-римською цивілізацією. Дніпропетровська обл.
1Сармати —кочові іраномовні племена, споріднені зі скіфами.
8. П о в т о ре н н я
За часів Великого переселення народів (IV-VII ст.) землями
сучасної України на південь і захід, до кордонів багатої Римської
імперії рухалися племена варварів. Велике переселення народів по
клало край пануванню Римської імперії й завершило історію старо
давнього світу.
Ф Привласнювальна й відтворювальна форми господарювання.
Трипільська археологічна культура. Кімерійці, скіфи, сармати, варвари.
Велике переселення народів.
Завдання та запитання
1. Назвіть основні досягнення людства в стародавню добу.
2. Дайте визначення термінам, які є в схемі, і доповніть її хронологічни
ми межами.
ПАЛЕОЛІТ -» МЕЗОЛІТ -» НЕОЛІТ -» ЕНЕОЛІТ -> БРОНЗОВИЙ ВІК -»
ЗАЛІЗНИЙ ВІК
3. Який спосіб господарювання притаманний періоду: а) палеоліту;
б) неоліту?
4. Розгадайте ребус. Які різновиди явища, що позначає слово-відгадка,
були поширені в первісному суспільстві?
Ш
100 см ”
5. Які факти свідчать, що протягом стародавньої доби розвиток насе
лення на сучасних українських територіях є складовою загальноєвро
пейської історії?
6. Поясніть різницю між привласнювальним і відтворювальним спосо
бами господарювання.
7. Покажіть на карті в історичному атласі, де жили трипільці, кімерійці,
скіфи. Де були розташовані античні міста-держави Причорномор’я?
8 *.Чи можна, на вашу думку, скласти повне уявлення про життя скіфів,
досліджуючи тільки одну знахідку тієї доби — пектораль із Товстої Мо
гили? Чому?
9. Який метал першим почали обробляти люди? Складіть усне оповідан
ня про те, як людина здогадалася його використати. Уведіть у роз
повідь персонажів. Сформулюйте наприкінці розповіді значення цієї
події для еволюції людства.
10. Собака — це вовк, якого приручила людина. Яка користь була від цьо
го людям?
11. Розгляньте ілюстрації на с. 5-7. Який період стародавньої історії
України ілюструє кожна з них? Про що свідчать фігурки на пекторалі із
скіфського кургану?
9. ВСТУП
§ 2 . ІСТОРІЯ УКРАЇНИ В СЕРЕДНІ ВІКИ
• Розгляньте малюнок і назвіть пам’ятки культури, які належать до старо
давньої добирозвитку України.
Мізин
П р и п 'я т ь
Чернігів
• Хмельницький
Львів
Тернопіль
Кам’янець-
^ Подільський
РНеи.ь
Ужгород Товста Могила
Дніпропетровськ
Хотин
Маріуполь
Олешшя МелітопольОльвія
Херсон
МЕОТИДА
АЗОВСЬКЕ МОРЕ
ПОНТ .
ЕВКСИНСЬКИИ
ЧОРНЕ МОРЕ
Пантикапей
Бахчисарай ^ еРч
® Судак
Херсонес
Українська земля стала батьківщиною не лише українців, а й білору
сів і росіян, кримських татар і євреїв, греків і караїмів, угорців і румунів,
молдован, гагаузів, поляків і вірмен, —усіх, хто волею долі пов’язав своє
життя з Україною. Історія України —це спільна історія всього україн
ського народу.
Минулого навчального року ви здійснили цікаву подорож у часі —
дізналися про найдавніших людей, спостерігали, як утворювалися й
зникали держави та цивілізації. Ви подолали величезні відстані —май
же три мільйони років. Отримані відомості стануть основою ваших іс
торичних знань на все життя, допоможуть осягнути інші предмети —лі
тературу, правознавство, географію тощо.
Тепер ви вивчаєте дві історичні дисципліни —«Історію України» та
«Всесвітню історію». Спільна ознака цих предметів — вивчення доби
10. Золота маска, знайдена на північному
узбережжі Перу. Х -Х ІУ ст.
Стела з культовою
сценою. Х'-ІХ ст.
Гватемала
11. § 2. Історія України в середні віки
Середньовіччя, а різниця —в об’єкті дослідження: для всесвітньої історії
це —зарубіжні країни, а для історії України —наша Батьківщина.
Отримані відомості —основа ваших історичних знань.
ф 1. П еріодизація іс то р ії України в д обу С ередньовіччя
Середньовіччям учені домовилися називати період історії від Вели
кого переселення народів і падіння Західної Римської імперії (476 р. н. е.)
до відкриття Америки Христофором Колумбом (1492 р.), тобто умовно —
від кінця V ст. до кінця XV ст.
Середні віки поділяють на:
• раннє Середньовіччя (кінець У-ІХ ст.) — часи розселення сло
в’янських племен на території сучасної України та виникнення тут
ранньодержавних утворень —племінних княжінь;
• класичне Середньовіччя — охоплює кінець IX —середину XIII ст.,
тобто часи існування могутньої давньоукраїнської держави, яку істо
рики називають Київською державою, або Руссю-Україною;
• пізнє Середньовіччя (друга половина XIII —кінець XV ст.) —часи
після монгольської навали, розквіт і занепад Галицько-Волинської
держави та входження українських земель до складу сусідніх країн.
Періодизація історії України збігається з періодизацією доби Серед
ньовіччя інших країн Європи. Це не випадково. Україна розташована в
Центрально-Східній Європі, отож загальноєвропейські історичні проце
си її не оминули. Тому природно, що історія України є складовою євро
пейської історії.
Розвиток українських земель у середньовіччі був зумовлений при
родно-кліматичними умовами та географічним розташуванням нашої
держави. Вплив природно-кліматичних умов на господарство та спосіб
життя східних слов’ян ми розглянемо згодом.
Потрібно зазначити, що південно-східні регіони України станов
лять західний відтинок Великого степу. Він простягнувся від Алтай
ських гір і степів Монголії до нижньої течії Дунаю. Протягом тися
чоліть від кімерійців і скіфів до монголів цим зручним євразійським
коридором хвиля за хвилею рухалися зі сходу на захід кочові народи-
скотарі.
Відносини осілих народів-землеробів і кочовиків-скотарів часто
виливалися в криваві сутички. Ці війни підривали економічні й військові
сили наших предків, відволікали їх від облаштування своєї землі. У той же
час давні українці з іншими народами Центрально-Східної Європи ста
ли щитом для країн Західної Європи від спустошливих набігів азій
ських кочовиків.
12. В ступ
ф 2 . Д ж ерела з іс то р ії України в д обу Середньовіччя
Історія відтворює події давнини, вивчаючи історичні джерела, тоб
то ті пам’ятки й «сліди», що їх залишило людство.
Щодо найдавніших періодів історії стародавнього світу вчені спи
раються переважно на речові (знаряддя праці, зброя, речі, прикраси,
предмети поховання, залишки споруд тощо) та зображальні матеріали
(малюнки в печерах, на гробницях, різьблення тощо).
З виникненням держав і писемності до цих видів історичних джерел
додаються писемні. Першими істориками, які ще в давнину писали про
слов’ян, були римські автори І—II ст. н. е. —Пліній Старший, Корнелій
Тацит, грек Птолемей. Вони зазначали, що слов’яни жили на території від
берегів Ельби до середньої течії Дніпра, і називали їх венедами.
Візантійські історики IV ст. називали слов’янські племена по-
різному: антами склавинами. Мабуть, від самоназви слов’яни й похо
дить візантійська назва —склавши. Найдавніша археологічна культура
слов’ян —це зарубинецька культура,яка була знайдена біля с. Зарубин-
ців на Київщині.
На жаль, слов’яни, як і більшість сучасних європейських народів,
що їх давні римляни називали варварами, досить пізно оволоділи пи
сьмом —лише в ранньому Середньовіччі. Тому для вивчення дописем
ної історії давніх слов’ян слугували переважно матеріали археології,
антропології, етнографії, історичного мовознавства й інших наук.
Відомості про життя наших пращу
рів зберігають і доносять усні історичні
джерела —міфи, легенди, історичні піс
ні, билини й думи.
До усних джерел відносять і пам’ят
ки мови: назви річок, озер (гідроніми),
гір, місцевостей (топоніми). Учені-мо-
вознавці зазначають, що назви рік, які
мають корінь -стр- (Стрий, Стрипа,
Стир та інші подібні), походять від
давньослов’янського слова струм, стру
мок —«вода, що біжить». Назви водойм
змінюються рідко, частіше прийшлі на-
Жіночий одяг.
Реконструкція зарубинецької
культури V ст. 3. Васіної
роди засвоюють попередні найменуван
ня, тому можемо зробити висновок про
місцевість, де течуть згадані річки, як
1Анти —племена, які в IV ст. розселилися на території Правобережної Укра
їни між річками Дністер і Дніпро.
13. § 2. Історія України в середні віки
первісну батьківщину слов’ян. До
цієї території можна додати й інші
місця з давньослов’янськими назва
ми річок —Горинь, Гнізна, Тетерів
тощо.
Натомість корінь -дн- означає «рі
ка», але іранськими мовами, якими
розмовляли сусіди давніх слов’ян —
скіфи та сармати. Звідси —Дніпро,
Дон, Донець, Дунай. А от назва річ
ки Дністер може свідчити, що в її
нижній течії жили скіфи та сармати,
а у верхів’ях —слов’яни. Коли наші
предки осіли вздовж Дніпра, то до
дали до його первісної назви свою:
Дніпро-Славутич.
Тюркськими мовами, якими розмовляли печеніги, половці, тата
ри, воду називають словом су. Карасу (Чорна вода) —у Криму, Сула
(річка із заболоченими берегами) — на Полтавщині. Отже, назви
річок свідчать, що наша земля була батьківщиною кількох народів,
нащадки яких проживають в Україні й становлять тепер єдиний укра
їнський народ.
Не лише назви місцевостей, а й окремі слова нерідко слугують
підказкою історикові. Візьмемо, наприклад, назву тканини полотно,
давньослов’янською —■платно. Знайдемо похідні від нього: плаття,
платок, платити, плата. Отож відріз полотна для давніх слов’ян
слугував не лише одягом, а й платіжним засобом —грішми.
У багатьох місцевостях України велику рогату худобу й досі назива
ють товаром. Очевидно, там вона була першим ходовим товаром, при
значеним на продаж. Як бачимо, мова для кожного народу є не лише за
собом спілкування, обміну знаннями, зв’язку із старшими поколіннями,
а й одним із різновидів історичних джерел.
Фердінанд Зайбт, видатний сучасний фахівець з історії середніх ві
ків, так сказав про мову: «Мова — цей своєрідний літопис у нас по
стійно на язиці, його слова, змінюючи сенс і звучання, передаються з
покоління в покоління. Він не такий уже незрозумілий, проте часто ми
не вміємо витлумачити найближчого нам історичного джерела — на
шої власної мови».
З часів поширення християнської релігії наші предки, опанував
ши грамоту, залишили нам писемні реліквії. І тепер ми можемо почерп
нути цікаві відомості про слов’ян не лише з творів давньогрецьких,
Кераміка зарубинецької
культури. II-І ст. до н. е.
• Чому, на вашу думку, краї по
судини такі нерівні, грубі? Як виго
товляли кераміку?
14. В ступ
римських, візантійських та арабських авторів, а й зі східносло
в’янських. У середньовіччі з’являються надзвичайно цінні для нас
історичні джерела: літописи, написи на стінах (графіті), камені й на
віть на березовій корі —так звані берестяні грамоти. Писемні пові
домлення стають найважливішими джерелами інформації про жит
тя наших пращурів.
Як бачимо, історія нашої Батьківщини за часів епохи Середньовіч
чя не лише ближча до нас хронологічно. Вона спирається на ширше
коло історичних джерел.
Доба Середньовіччя, Київська держава (Русь-Україна).
Завдання та запитання
1. Що вивчає навчальний предмет «Історія України», а що — «Всесвітня
історія»?
2. Назвіть зарубіжних істориків, які ще в давнину писали про слов’ян.
Про що вони писали?
З*. За допомогою карти (с. 10) назвіть державні утворення, що існували
одночасно з Руссю, а також народи, які тоді жили. Про які з них вам
щось відомо? Що саме й звідки?
4. Назвіть хронологічні межі доби Середньовіччя. На які періоди поділя
ють добу Середньовіччя? Охарактеризуйте їх.
5. Які різновиди усних історичних джерел вам відомі? Наведіть приклади,
використовуючи знання, здобуті на уроках літератури, географії тощо.
6*. Поясніть зміст термінів «гідронім» і «топонім». Як їх використовують
історики? Наведіть приклади зі своєї місцевості.
7. Прочитайте текст, уставивши замість крапок відповідні слова з довідки.
Ми з вами стоїмо посеред широкого українського степу. Висока тра
ва коливається під вітром, що віє до нас від .... Якщо озирнутися на
вкруги, ми побачимо високі... — поховання скіфів (володарів цих зе
мель). Триває IV ст. до н. е.
Пригадаймо, що відбувається в цей час в інших країнах стародавньо
го світу. У Китаї формується і м п е р і я в Індії— держава.... Рим веде
завоювання ... (Самнітські війни), ... Македонський розпочав .... На
бирає силу Карфагенська....
Довідка: Цінь, Дніпра, Маур’їв, кургани, Італії, Александр, Східний
похід, держава.
8. Назвіть види джерел з історії України середньовічної доби. Складіть і
запишіть у зошиті схему, яка проілюструє вашу відповідь.
9. Порівняйте дані історичного мовознавства з назвами Стрий, Стрипа,
Стир.
15. РОЗДІЛ І
ВИНИКНЕННЯ
ТА СТАНОВЛЕННЯ
РУСІ-УКРАЇНИ
У цьому розділі ви дізнаєтеся про життя східних слов’ян
у У-Х ст. н. е., їхні заняття, вірування, побут.
Опанувавши навчальний матеріал, ви зможете:
назвати роки правління перших київських володарів (Кия, Асколь-
да й Діра, князів Олега, Ігоря, Святослава, княгині Ольги) та оха
рактеризувати їхню діяльність;
простежити процес утворення держави, якій сучасники дали назву
Русь, Руська земля, а історики пізніших часів —Київська держава
(Русь-Україна); розповісти про версії походження назви Русь;
показати на карті території розселення слов’ян та їхніх сусідів, кор
дони Київської держави за князювання Олега та Святослава; на
прямки походів київських князів;
застосовувати й пояснювати на прикладах поняття та терміни «ве
лике розселення слов’ян», «князь», «дружина», «літопис», «Русь»,
«імперія», «полюддя», «данина».
16. ісонес.
{до Візантійської імперії}
КОНСТАНТИНОПОЛЬ
іятої Софії в Константинополі
(BapHah-v о П О Я Т
Грецький
ІОНІЙСЬКІЇ
МОР
АНТИ
ВЕЛИКЕ РОЗСЕЛЕННЯ СЛОВ’ЯН (VI-VII ст.)
Територія розселення
слов’ян на поч. VI ст.
Назви племінних об’єднань
слов'ян (поч. V! ст.)
Основні напрямки
розселення слов’ян у 1-й
пол, VI ст.
Територія, яку заселили
слов’яни у 2-й пол. VI —
на поч. VII ст., та основні
напрямки їхнього
подальшого розселення
(заштриховано території
зі змішаним населенням)
17. § 3. Східні слов’яни та їхні сусіди
3 . СХІДНІ С ЛО В ’ЯНИ ТА ЇХНІ СУСІДИ
• Пригадайте, що вам відомо про готів з уроків всесвітньої історії.
ф 1. Розселення слов’янських племен на територіїсучасноїУ країни
У IV-VII ст. н. е. відбувалися процеси, названі істориками Вели
ким переселенням народів. Це були масові переміщення (міграція) гер
манських, слов’янських, сарматських, тюркських та інших племен, їхні
вторгнення на територію Риму.
Велике переселення народів поклало початок формуванню сучас
них європейських народів на землях, де вони проживають і досі. Цей
період —межа між історією стародавнього світу й середніх віків.
Поштовхом до Великого переселення народів був рух на пів
день германських племен готів, які військовим походом пройшли
через землі слов’ян із південного узбережжя Балтики в Північне
Причорномор’я.
Похід германських племен готів розірвав слов’янську спільноту на
частини. До готської навали слов’яни не були поділені на окремі етно
си1. Про це може свідчити єдина в усіх сучасних слов’янських мовах
назва германців: німці, нємци, немці тощо, тобто німі люди, на відмі
ну від нас, що розмовляють словами, —слов’ян. Очевидно, самоназва
слов’яни з’явилася під час війн із готами.
Збройний похід готів, війни з гунами2 й аварами3 привели в рух
слов’янські племена. Заключний період Великого переселення народів
у У-УІІ ст. став часом великого розселення слов’ян.
Слов’яни зі своєї прабатьківщини між річками Одра, Вісла й серед
ньою течією Дніпра розійшлися по різних частинах Європи.
Частина дулібів, які жили на Волині,
перемістилася на землі сучасних Чехії й
Угорщини. Поляни розмістились і в Поль
щі, і в Україні на Дніпрі. Хорвати, які про
живали по обидва боки Карпат, рухаючись
угору по Дунаю, осіли в Хорватії. У сучас
ній Сербії є десятки населених пунктів із
назвами Києво, Києвичі, Малин, Житомир.
ВЕЛИКЕ РОЗСЕЛЕННЯ
СЛОВ’ЯН - заключний
етап Великого переселення
народів. Відбувалося про
тягом У -У ІІ ст. й привело
| до заселення слов’янами
більшої частини сучасної
України.
1Етнос (від грецьк. плем’я, народ) —спільнота людей, яка історично склалася,
проживає на певній території та усвідомлює спільність своїх інтересів.
2Гуни —тюркомовні кочові племена.
3Авари —кочовики, об’єднані у великий племінний союз, основу якого стано
вили тюркомовні племена.
18. Розділ і . В и н и к н е н н я та с т а н о в л е н н я Р у с і-У к р а їн и ,
Літописець повідомляє, що в’ятичі й радимичі, які стали складови
ми частинами майбутніх російського й білоруського народів, прийшли на
схід Європи «од ляхів», тобто з Польщі.
У вирі подій Великого переселення народів наші предки-слов’яни
не тільки не розчинилися серед інших племен і народів, а й розширили
свої території. У результаті великого розселення слов’ян сформували
ся племена східних, західних і південних слов’ян, на основі яких пізніше
виникли численні слов’янські народи.
Частина слов’ян зайняла територію нинішньої Білорусі, витіснивши
балтів1або змішавшись із ними. Інші слов’янські племена поселилися
на сучасних західних землях Росії, поєднавшись з угро-фінськими пле
менами2. А слов’яни, які зайняли південний схід нинішньої України,
змішалися з місцевими скіфо-сарматськими племенами.
ОСНОВНІ НАПРЯМКИ РОЗСЕЛЕННЯ С ЛО В ’ЯН
Подунав’я,
Балканський півострів
УІ-Л/ІІ ст.
Вільні після переселення
германців землі,
у межах річки Лаби
(гори Татри, Судети,
узбережжя Балтики)
Лівий берег Дніпра,
межиріччя Прип’яті
та Західної Двіни, ба
сейн Верхньої Оки
УІІІ-ІХ ст.
Отже, у результаті Великого переселення народів були закладені
основи формування трьох різних східнослов’янських народів: білору
сів, росіян і українців. Подібні процеси в той час відбувались і в інших
частинах Європи.
к ДОКУМЕНТИ СВІДЧАТЬ
Прокопій Кесарійський3 про життя слов ’ян і антів у книжці «Війна
з готами»
Ці племена, слов’яни й анти, не підлягають одній людині, а з давніх-
давен живуть у демократії, тому про все, що для них корисне чи шкідли
ве, вони міркують спільно. І майже в усьому іншому обидва варварські
народи живуть однаково. Єдиного бога, громовержця, вони вважають
владикою всього світу й у жертву йому приносять биків, чинять інші свя
щенні обряди. Жодного впливу долі зовсім не визнають.
1Болти —племена, які заселяли в І тис. н. е. територію від Південно-Західної
Прибалтики до Верхнього Придніпров’я й басейн річки Оки.
2Угро-фіни —племена, які проживали на північний схід від місць проживан
ня східних слов’ян.
3Прокопій Кесарійський (VI ст.) -- видатний візантійський історик. Слов’янами
він називає племена, які жили на Волині, а антами —у Подніпров’ї.
19. § 3. Східні слов’яни та їхні сусіди
Вони живуть в убогих хатинах, далеко розміщених одна від одної,
і часто змінюють місця проживання. Вирушаючи на війну, багато хто з
них іде на ворога піший, тримаючи в руках невеликий щит і дротики;
панцирів вони не одягають; дехто виходить на битву... у дуже коротких
штанах, що закривають лише частину тіла.
У варварів одна мова, проста й варварська; не відрізняються вони
одні від одних і зовнішнім виглядом. Усі ці люди високі на зріст і над
звичайно сильні. Колір обличчя в них не зовсім білий, волосся не руся
ве й не переходить у чорне, а рудувате...
1. Пригадайте визначення терміна «демократія».
2. Назвіть ім’я слов’янського бога-громовержця, якого згадує автор.
3. Яке, на вашу думку, ставлення автора до слов’ян і антів? З яких його
висловлювань це випливає?
На величезній терріторії — від Карпат до верхів’я Волги й Оки —
формуються східнослов’янські племена та племінні об’єднання (со
юзи). Ці нові утворення, на відміну від попередніх —склавинів і антів,
нараховують уже півтора десятка різних назв.
Це засвідчує наіідавніший літопис «Повість минулих літ», у якому
згадуються 15 племінних союзів. На території сучасних Білорусі та Росії
розселилися дреговичі, радимичі, полочани,
кривичі, в’ятичі й ільменські словени.
Племінними об’єднаннями, з яких сфор
мувався український народ, були: поляни,
древляни, сіверяни, тиверці, уличі, дуліби,
волиняни, бужани й хорвати.
ЛІТОПИС —історико-
*літературний твір, ство
рений на основі різних
джерел, у яких оповіді про
події та факти подаються
за роками (літами).
РОЗСЕЛЕННЯ СХІДНОСЛОВ’ЯНСЬКИХ ПЛЕМЕН
У МЕЖАХ СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ
Племінне
об’єднання
Територія
розселення
Політичний
центр
Поляни Середнє Подніпров’я, між річками
Тетеревом і Россю
місто Київ
Древляни південний басейн річок Прип’яті,
Горині, західний берег Дніпра, пів
нічний басейн Тетерева
місто Іскоростень
(сучасний Коростень)
Сіверяни на схід від середньої течії Дніпра,
басейн НижньоїДесни, Сули, Пслай
Ворскли аждо верхів’їв Сіверського
Дінця
місто Чернігів,
місто Новгород-
Сіверський
20. Розділ і . В и н и к н е н н я т а с т а н о в л е н н я Р у с і-У к р а їн и
Продовження табл.
Племінне Територія Політичний
об’єднання розселення центр
Тиверці
між нижніми течіями Дністра
й Прута аж до Чорного моря
фортеця Білгород над
Дністром
Уличі
між Нижнім Дністром, Південним
Бугом (Богом) і Дніпром
місто-порт Олешшя
в пониззі Дніпра
Волиняни, ду-
ліби, бужани
басейн річки Західний Буг
міста Волинь,
Пліснеськ
Хорвати
Карпати, басейн Середнього
та Верхнього Дністра
міста Теребовль, Галич,
Ужгород
Східні слов’яни жили племенами, які складалися спочатку з родо
вих общин, а пізніше —із сусідських. Племена об’єднувалися в союзи
племен. У літописах зазначено, що східнослов’янські племінні союзи
«жили осібно, і володіли родами своїми, і жили кожен із родом своїм
на своїх місцях». Усі вони «мали свої звичаї, і закони отців (предків)
своїх, і заповіти, кожен —свій норов».
Знахідки східнослов’янських старожитностей підтверджують ха
рактерні місцеві особливості. Вони стосуються обряду поховання, при
крас та одягу, що властиві тільки якомусь одному союзові племен і не
трапляються в іншого. Бронзові, срібні чи золоті жіночі прикраси, які
вплітали у волосся на скронях або прикріплювали до головного убору,
були надзвичайно популярні в східних слов’ян.
Розселення слов’ян привело до їхнього роз’єднання та формування
етнічних особливостей.
б)
Жіночі прикраси: а) ~ скроневі кільця; б) —різновиди орнаменту,
властиві прикрасам у східних слов’ян
21. § 3. Східні слов’яни та їхні сусіди
«*• ЦІКАВО ЗНАТИ
т Ко л и в антські землі вторглися готи, вождь антів Бож (IV от.) сфор-
1 мував потужне військо й виступив супроти ворога. Війна затягнулася на
кілька років. У перший її період анти дощенту розгромили готів, але да
ремно раділи отриманій перемозі.
Незабаром (375 р.) готський вождь Вінітарій зібрав нове військо й знову напав
на них. Цього разу готи перемогли. їхня розправа надантами булалютою — бага
тьох вони вирізали, забрали в неволю. Захоплених у полон Божа, його синів
і 70 старійшин піддали тортурам і знищили. Проте плодами перемоги Вініта
рій насолодитися не встиг: у 376 р. він зазнав поразки від гунів,
А Божа народ ще довго оспівував у піснях, про що свідчить унікальна
пам’ятка давньоукраїнської літератури «Слово о полку Ігоревім».
ф 2. Господарство та спосіб ж иття схід ни х сл о в ’ян
Територія України охоплює 603,7 км2.За площею нашадержава найбіль
шав Європі й перевищує землі Польщі, Білорусі та Литви, разом узяті.
Не маючи природних перепон, Україна була відкритою для бага
тьох племен і народів, які поселялися тут або мандрували далі через її
територію.
За природно-кліматичними умовами територія України поділяєть
ся на зону мішаних лісів, лісостеп і степ.
У зоні мішаних лісів знаходиться українська частина Полісся. Пів
денна межа зони мішаних лісів проходить поблизу Львова, Шепетівки,
Житомира, Києва, Ніжина й Глухова. Від найдавніших часів до пізньо
го Середньовіччя вся територія Полісся була вкрита лісами. Вологий
клімат обумовлює тут велику кількість річок, озер і боліт. Здавна цей
край облюбували мисливці та рибалки. Придатних для обробітку зе
мель небагато, їх потрібно було відвойовувати в лісу. Тут вирощували
просо, жито, ячмінь, а з технічних культур —льон.
Захищене природою від кіннотників-кочовиків Полісся стало пер
вісною батьківщиною слов’ян. Територія нинішньої Північно-Західної і
Північної України була частиною слов’янської прабатьківщини.
Далі на південь розташована лісостепова зона. Її південний край
іде по лінії сучасних міст Ананьїв-Знам’янка-Олександрія-Красно-
град-Балаклія-Куп’янськ. У середньовіччі майже половину терито
рії лісостепу займали переважно широколисті ліси. Природні умови
тут сприятливі для тваринництва й вирощування пшениці, гречки
й багатьох інших сільськогосподарських культур. Завдяки сприят
ливим природним умовам і родючим ґрунтам лісостеп із часів Ве
ликого переселення народів активно колонізувався землеробами-
слов’янами.
22. На своїй первісній батьківщині —у зоні лісів —слов’яни викорис
товували для будівництва дерево (давньослов’ян. древо). Під час коло
нізації лісостепу будівельний матеріал доповнюють глина й камінь. Про
первинність дерев’яної забудови свідчить слово древній,що збереглося в
нашій мові. Древній —у сучасному розумінні —давній —колись означа
ло «старий, дерев’яний», на відміну від нового —глиняного чи кам’яного.
Природно-кліматичні умови впливали не лише на спосіб будівни
цтва житла, а й на всі інші галузі господарства й побуту. Давні слов’яни
обробляли переважно не родючі важкі чорноземи, а бідніші землі, легші
для розпушування. Такі ділянки ґрунтів знаходилися в заплавах річок,
уздовж берегів озер. Після освоєння цих земель лісової і лісостепової
зони слов’яни займалися підсічно-вогневим землеробством. Ділянки
лісу вирубували, стовбури дерев спалювали. Попіл слугував добривом.
Для розпушування землі використовували рало й двозубу соху.
Чорноземні ґрунти почали масово освоювати лише наприкінці І тис.
з поширенням плуга. Для обробітку легких ґрунтів як тяглову силу ви
користовували коней, а щоб підняти плугом неорані чорноземи потріб
ні були воли.
Степ є найбільшою за площею природно-кліматичною зоною сучас
ної України. Він охоплює Причорноморську низовину, Придніпров
ську низовину, Приазовську височину й рівнини Криму. Степ отримує
найбільшу в Україні кількість сонячного тепла, але найменшу кількість
опадів. Природних лісів у степу дуже мало. Вони ростуть переважно в
балках (байрачні дубові ліси) та заплавах рік. Через природні умови
степова зона України в середні віки була залюднена найменше. Степи з
багатими пасовищами та родючими, але важкими для ручного обробіт
ку ґрунтами сприяли утвердженню тут скотарства як провідної галузі
діяльності.
Розділ ї . В и н и к н е н н я т а с т а н о в л е н н я Русі-Ук р а їн и
Серпи (археологічні
експонати)
23. § 3. Східні слов’яни та їхні сусіди
Лісова й лісостепова зони України мають розгалужену річкову сис
тему, а через степ із півночі несуть свої води до Чорного моря Дністер,
Південний Буг і Дніпро. Окрім цих судноплавних річок, у середні віки
чимало інших річок, які нині обміліли, були суднохідними. Ріки й озе
ра слугували в середньовіччі основними шляхами сполучень. Уздовж
річок виростали міста —осередки торгівлі й оборони. Дніпро, напри
клад, становив більшу частину шляху, що сполучав Північну та Пів
денну Європу. А Київ був містом-ключем до величезних просторів,
об’єднаних водними шляхами.
ф 3. Сусіди східних сл ов’ян
Значний вплив на життя та суспільний розвиток східнослов’янських
племен справили сусідні народи.
У Північному Причорномор’ї та в Криму існували давньогрецькі
міста-колонії. Вони були частиною античної цивілізації, що зробила
величезний вплив на всю подальшу європейську культуру. Згодом дав
ньогрецькі поліси потрапили під владу Риму, а після падіння Західної
Римської імперії стали частиною Візантії.
За доби Великого переселення народів в ІМПЕРІЯ —велика за тери-
У І-У И ст. сюди прийш ли слов’яни. Тому Т°РІЄЮдержава, до складу
• . г- якої входять багато різних
на півдні України наші предки стали без- . н
. . . . народів,
посередніми сусідами наимогутнішої дер
жави раннього Середньовіччя —Візантії.
На південному сході сусідами східних слов’ян були хозари —напівкочові
племена тюркського походження. У середині VI ст. в Прикаспії та Приазов’ї
утворилася потужна держава —Хозарський каганат. Столицею її спочат
ку було місто Семендер (на території сучасного Дагестану), а із середини
VIII ст. —Ітіль. Панівну верхівку в Хозарії становили переважно хозари та
євреї. Однак серед простого люду були й булгари, і слов’яни, і тюрки.
Хозари були войовничим народом. Вони підкорили чимало різних
племен, зокрема аланів, угрів і булгарів. Влада Хозарського каганату
поширилась і на деякі східнослов’янські
племена — полян, сіверян і в’ятичів, які ДАНИНА —найдавні-
аж до 60-х років IX ст. м усили платити їла форма оподаткування
данину хозарам. ‘ населення, що існувала у
т . ^ . т, формі прямого державного
Ітіль була розташована на річці Волзі, 1 1 к ґ
. . податку,
на перехресті міжнародних торговельних т
шляхів. Волзький шлях з’єднував Європу з країнами Передньої Азії.
Панівна верхівка в каганаті багатіла, збираючи мито з товарів, що йшли
через Ітіль. Іншим джерелом збагачення хозарських володарів і набли
жених до них були грабіжницькі набіги на сусідні народи.
24. Царгород
ЧУДЬ
ЗАВОЛОЦЬКА
Е С Т И
оз.■Чудське'
СЛОВАКИ
К А Г А Н А Т
/(проіснував
>. ; ДО ПОЧ. IX СТ.)
Херсонес ° _
о Сугдея
^ Б О Л ГА Р С Ь К Е Ц АРСТВО
СХІДНІ С ЛО В ’ЯНИ у VIII - середині IX ст.
Торговельний шлях із варяг у грекиСлов’яни
Територія розселення слов’ян:
східних
західних
південних
ПОЛЯНИ Літописні назви й місця
розселення тих слов’янських
племен, з яких сформувався
український народ
КРИВИЧІ Назви і місця розселення
слов’янських племен, які
не брали безпосередньої
участі у формуванні
українського народу
Тюркські племена
АВАРИ Назви і місця розселення
Максимальне поширення
хозарів на захід
до поч. IX ст.
Напрямки розселення
праболгар
Інші племена
ЛИТВА Балтійські
ЕСТИ Угро-фінські
ВОЛ0 Романізовані фракійці
• » Кордони держав у 1-й пол.
VIII ст.
Варязький човен
25. ДОКУМЕНТИ СВІДЧАТЬ
З «Повісті минулих літ»
...І знайшли їх [полян] хозари, коли вони сиділи в лісах на горах,
і сказали хозари: «Платіте нам данину». Поляни тоді, порадившись,
дали [їм] од диму по мечу. І понесли [це] хозари князеві своєму...
і старійшинам своїм, і сказали їм: «Ось, знайшли ми данину нову».
А ті запитали їх: «Де?» І вони сказали їм: «У лісі на горах, над рікою Дні
провською». А ті запитали: «Що вони дали?» І вони показали меч, і мо
вили старці хозарські: «Недобра [се] данина, княже. Ми здобули [її]
однобічним оружжям, себто шаблями, а сих оружжя обоюдогостре,
себто мечі. Сі будуть брати данину і з нас, і з інших земель». І все це
збулося, [бо] говорили вони не зі своєї волі, а за божим повелінням.
1. Що означають слова літописця «од диму по мечу»?
2. Як ви вважаєте, до якого поселення полян прийшли хозари?
Східні слов’яни вели з хозарами запеклу й тривалу боротьбу. Роз
почалася вона ще до утворення Київської держави, коли, за словами
літописця, замість данини поляни передали хозарам мечі.
На північному заході сусідами східних слов’ян були жителі Скан
динавії —вікінги, або нормани (північні люди). Слов’яни називали їх
варягами. їхня батьківщина —землі сучасної Данії, Швеції та Норвегії.
Позбавлені спадщини, молодші сини родів збирались у ватаги воїнів-
розбійників і на легких вітрильниках ішли на південний захід —до бере
гів Англії, Франції, Португалії або на південний схід —до слов’янських
земель. Військові грабунки та захоплення полонених, яких згодом про
давали в рабство, були їхнім промислом. (Ґрунтовніше про це ви дізна
єтеся на уроках із всесвітньої історії).
Починаючи з IX ст. варяги освоїли торговельний шлях із Сканди
навії до Візантії, який отримав назву «із варяг у греки». З Балтійсько
го (Варязького) моря рікою Невою, а далі малими річками й волоком1
човни діставалися до верхів’я Дніпра, а Дніпром —до Чорного (Русько
го) моря та Візантії.
Нормани поділили з хозарами землі Східної Європи на сфери впли
ву. Давньоукраїнський літопис «Повість минулих літ» повідомляє:
«Варяги, приходячи із замор’я, брали данину з чуді2, і з словен, і з весі,
і з кривичів. А хозари брали з полян, і з сіверян, і з в’ятичів». Згодом
впливи хозарів на східнослов’янські племена зійшли нанівець, а варя
гів —посилилися.
§ 3. Східні слов’яни та їхні сусіди
1Волок —місце найбільшого зближення двох судноплавних річок, де суходо
лом перетягали (волочили) від однієї до іншої човни та вантажі.
2Чудь —давньоруська назва естів і неслов’янських племен, що жили на північ
від Русі.
26. Розділ і. В и н и к н е н н я т а с т а н о в л е н н я Р у с і- У к р а їн и
М. Реріх. Заморські гості. 1901 р.
Проте найбільше на східних слов’ян у культурному, політичному й
економічному напрямках вплинула найрозвиненіша держава раннього Се
редньовіччя —Візантійська імперія.
Велике розселення слов’ян, літопис, східні, західні, південні слов’яни,
поляни, древляни, сіверяни, тиверці, уличі, дуліби, волиняни, бужани,
хорвати.
Завдання та запитання
1. Як називали слов’ян античні історики?
2. Яка визначна подія на межі стародавніх часів і середньовіччя об’єднує
такі історичні та географічні поняття: Європа, Центральна Азія, Скан
динавія, гуни, готи, алани, анти, склавини, авари, Дунай, Дністер,
Дніпро? Дайте визначення.
3. Назвіть і коротко охарактеризуйте сусідів східних слов’ян.
4. Покажіть на карті (с. 16) чи в історичному атласі напрямки великого
розселення слов’ян.
5. Які східнослов’янські племена розселилися на теренах сучасної Укра
їни? Замалюйте на контурній карті території, де осіли ці племена, за
значаючи географічні об’єкти, розташовані там.
6. Розгляньте карту (с. 24) і визначте області України, які належать до
трьох природно-кліматичних зон.
7*. Як ви вважаєте, чи однакові за змістом поняття «Велике переселення
народів» і «велике розселення слов’ян»? Відповідь обґрунтуйте.
иа
27. § 4. Утворення Київської держави (Русі-України)
8. Наведіть приклади впливу природно-кліматичних умов на господар
ство та спосіб життя східних слов’ян.
9. Охарактеризуйте відносини східних слов’ян з їхніми сусідами.
і 0. Чим відрізняється родова община від сусідської? Опишіть за поданою
схемою життєвий уклад слов’ян, які живуть сусідською громадою.
ЛІС
п а с о в и щ а
м " У і
рілля
11 .Доведіть подібність міждавньослов’янськими орнаментами (с. 20)
і візерунками, якими наші сучасники прикрашають одяг.
4 - УТВОРЕННЯ КИЇВСЬКОЇДЕРЖАВИ (РУСІ-УКРАЇНИ)
• 3 якого джерела, коли й що саме ви довідалися про заснування міста Києва?
ф 1. Суспільний устрій
Суспільний устрій у слов’ян (тобто організація життя суспільства)
змінювався протягом часу внаслідок розвитку господарства, розселен
ня на нових землях і під впливом сусідів.
У ранньому Середньовіччі в основі суспільного устрою слов’ян
були об’єднання родів —племена. їх очолювали обрані дорослими чо
ловіками вожді —найхоробріші чи найдосвідченіші серед них. Вожді
керували життям племен: чинили суд, очолювали воєнні походи, роз
поділяли здобич. Згодом влада вождів стала
спадковою. Виборні вожді перетворювали- КНЯЗЬ —керівник племе-
ся на спадкових князів. ні або союзу племен;
Племена нерідко об’єднувалися для бо- ^ появою держави -
ротьби з ворогом. Такі племінні об’єднання щспадковий правитель.
існували недовго, але вони були необхід- даржАвА-Іш ца форма
ним етапом розвитку на шляху до утворення ! органІзащКсусп1льств:, щ0
приходить назмінуродопле
мінномуладу. Характеризу
ється певноютериторією, де
держави. Так, перші східнослов’янські до-
державні утворення на території України «
були пов’язані з проживанням тут антів. Зго- і
дом на Волині утворилося сильне дулібське проживає постійне населен-
об’єднання племен. У писемних арабських ня, іцопідпорядковується
джерелах воно йменувалося як Волінана. І чинним законам івладі.
28. Розділ і . В и н и к н е н н я т а с т а н о в л е н н я Р у с і-У к р а їн и
Його розгромили авари (обри). У Прикарпатті й Закарпатті утворився по
тужний союз племен, який візантійські автори називали ВеликоюХорватією.
Згодом племінні союзи переросли в утво
рення вищого рівня —племінні княжіння, що
вже мали більшість ознак державного устрою:
а) влада князя; б) укріплені міста-городища;
в) приватна власність; г) майнова та соціальна
нерівність; ґ) професійне військо —дружина.
Племінні княжіння заклали фундамент давньоукраїнської держав
ності. Після розгрому аварами дулібського об’єднання головну роль
почали відігравати поляни, які жили в Середньому Подніпров’ї. Вони
стали ядром формування Київського князівства (Куявії, за арабськими
письмовими джерелами).
ДРУЖЙНА - у Русі -
збройний загін, що ста
новив постійну військову
силу князя й брав участь
в управлінні князівством.
УТВОРЕННЯ КИЇВСЬКОЇ ДЕРЖАВИ
родові
общини
сусідські
общини
родові
общини
сусідські
общини
родові
общини
сусідські
общини
родові
общини
сусідські
общини
племена племена племена племена
племінні союзи
б е
племінні союзи
КНЯ Ж ІНН Я Київська держава
н
КНЯ Ж ІННЯ
ф 2. Вірування в східних сл о в ’ян
Наші предки в ранньому Середньовіччі були язичниками. Язичниц
твом називають дохристиянські вірування.
Люди поклонялися духам померлих предків, закликаючи їх допо
магати живим. Давні слов’яни регулярно (залежно від пір року) здій
снювали обряди —установлені звичаєм дії, щоб забезпечити добрий
урожай, приплід худоби, улов риби та здобич на полюванні. Для цього
духам предків, а також володарям лісів —лісовикам, води —водяни
кам, хати —домовикам тощо приносили подарунки —жертви.
Із писемних джерел і фольклору нам відомо, що слов’янські пле
мена мали своїх богів: Дажбога (божество, що дає блага), Сварога (бог
вогню, захисник ковалів), Стрибога (бог вітру), Велеса (захисник ху
доби), Перуна (володар блискавок і захисник воїнів) тощо.
Відомо нам і про язичницьке свято Купала в дні літнього сонцесто
яння. Під час цього свята відбувалися масові купання, люди перестри
бували через вогнище, що символізувало очищення. Окремі елементи
цього свята дійшли до нашого часу.
т ж
шш
29. § 4. Утворення Київської держави (Русі-України)
Археологи не знайшли слідів великих язичницьких храмів на тери
торії сучасної України. Зате тут збереглися залишки святилищ у вигля
ді майданчиків-капищ із жертовниками. Очевидно, у центрі таких май
данчиків були фігури ідолів —дерев’яних чи кам’яних статуй місцевих
божків. Одна з таких статуй —збруцький ідол —була знайдена в середині
XIX ст. в річці Збруч на кордоні Тернопільської і Хмельницької областей.
ф 3. Роль м іста Києва в утворенні держ ави схід ни х сл о в ’ян
У літописі «Повість минулих літ» подана оповідь про заснування
Києва братами Києм, Щеком, Хоривом і їхньою сестрою Либіддю, які
походили зі східнослов’янського племені полян.
Кий побував на службі у Візантії і там боровся проти аварів. Піс
ля цього він заснував городок Києвець на Нижньому Дунаї, але там
йому закріпитися не вдалося. Він повернувся в Подніпров’я і в другій
половині VI ст. на пагорбах (Старокиївська та Замкова гори) засну
вав місто Київ.
£
ДОКУМЕНТИ СВІДЧАТЬ
«Повість минулих літ» про засновників Києва
Коли ж поляни жили осібно й володіли родами своїми,... то було [між
них] три брати: одному ім’я Кий, а другому — Щек, а третьому — Хорив і
сестра їхня — Либідь. Ісидів Кий нагорі, де нині узвіз Боричів, а Щек сидів
на горі, яка нині зветься Щековицею, а Хорив — на третій горі, од чого й
прозвалася вона Хоривицею. Зробили вони городок [і] на честь брата їх
найстаршого назвали його Києвом. Ібув довкола города ліс і бір великий,
і ловили вони [тут] звірину. Були вони мужами мудрими та тямущими й
називалися полянами. Од них ото є поляни в Києві й до сьогодні.
Інші ж, не знаючи, говорили, ніби Кий був перевізником, бо тоді
коло Києва перевіз був із тієї сторони Дніпра. Тому [й] казали: «На пе
ревіз на Київ». Коли б Кий був перевізником, то не ходив би він до Це-
сарограда1. А сей Кий княжив у роду своєму і ходив до цесаря...
А коли він вертався назад, [то] прийшов до Дунаю, і вподобав місце,
і поставив городок невеликий, і хотів [тут] сісти з родом своїм. Та не дали
йому ті, що жили поблизу. Так що й донині називають дунайці городище
те Києвець. Кий же повернувся у свій город Київ. Тут він і скончав живоття
своє. Ідва брати його, Щек іХорив, і сестра їхня Либідь тут скончапися.
1. Який фрагмент літопису свідчить про походи Кия до Візантії?
2. На що вказує наявність двох версій біографії Кия? Чи міг він, на вашу
думку, бути одночасно і князем, і перевізником?
Цемісто було закладене в центрі розселення східнослов’янських пле
мен. Північніше від нього в Дніпро впадають річки Десна та Прип’ять.
1Цесароград —столиця Візантії, Константинополь.
30. Розділ і . В и н и к н е н н я т а с т а н о в л е н н я Русі-Ук р а їн и
Заснування Києва.
Фрагмент сторінки
Радзивіллівськоголітопису.
Кінець XV ст.
Тому Київ став містом-ключем до земель у верхів’ях Дніпра, Десни й
Прип’яті. Землі навколо Києва були родючими, багатими на ліси, що
дало можливість полянам будувати житла й укріплення, розвивати
землеробство, скотарство й різноманітні ремесла. Зміни, що відбу
лися в суспільному й господарському житті, стали важливою перед
умовою утворення держави. Полянське князівство з центром у Києві
стало ядром майбутньої Київської держави.
ЦІКАВО ЗНАТИ
Походження слова Русь остаточно не з’ясоване. В учених-істориків є
>ка версій, основні з яких такі:
• від праслов’янського рудь, рус, що означає «світлий, русий»; такої
думки дотримуються прибічники слов’янського походження назви Русь;
• від росів — слов’яно-сарматських племен, які розселилися на Се
редньому Подніпров’ї вздовж річок Рось, Росава, Роставиця й належали
до антського, а згодом до полянського союзу племен;
• від назви скандинавських племен (вікінгів, варягів): естонці їх на
зивали ротсі, а фіни — руотсі; згодом так почали називати їх і в інших
місцях. Візантійці спочатку писали про русів і слов’ян як про різні наро
ди. Тому вірогідною видається версія, за якою термін «Русь» має сканди
навське походження.
Цікаво, що спочатку Руссю називали лише землі навколо Києва, Так,
наприклад, місто Переяслав на Київщині літописці іменують Переяс-
лавль Руський, а місто в сучасній Росії — Переяславль-Залєський.
Поступово назва Русь поширилася на всі давньоукраїнські землі, а її
мешканців почали називати русинами, руссю.
ф- 4. Правління Аскольда
Нестор Літописець у «Повісті минулих літ» розповідає, що перши
ми скандинавськими князями, які прийшли на північні слов’янські
землі, були Рюрик і два його брати, які швидко померли.
У Києві в той час, згідно з літописом, правили Аскольд і Дір. «По
вість минулих літ» подає про них доволі скупі відомості.
31. § 4. Утворення Київської держави (Русі-України)
^ ДОКУМЕНТИ СВІДЧАТЬ
«Повість минулих літ» про Аскольда та Діра
!
було в нього [Рюрика] два мужі, Аскольд і Дір, не його пле
мені, а бояри. І відпросилися вони [у Рюрика піти] до Цесаро-
града з родом своїм, і рушили ... по Дніпру. Ідучи, узріли вони на
горі городок і запитали кажучи: «Чий се город?» А вони [тамтеш
ні жителі] сказали: «Було троє братів, Кий, Щек [і] Хорив, які зро
били город сей і згинули. А ми сидимо в городі їхньому й пла
тимо данину хозарам». Аскольд і Дір зостались удвох у городі
цьому, і зібрали багато варягів, і почали володіти Полянською землею.
А Рюрик княжив у Новгороді.
1. Як називався шлях, яким Аскольд іДір збиралися йти до Цесарограда?
2. Чому поляни, на вашу думку, прийняли за правителів Аскольда й
Діра?
Одні вчені вважають Аскольда й Діра, як і Нестор Літописець, ва
рягами, інші ж — нащадками Кия, останніми представниками місце
вої полянської династії. Аскольд і Дір князювали, очевидно, у різний
час. Арабський мандрівник аль-Масуді називає Діра найвідомішим із
слов’янських князів, який володів містами й величезними територія
ми. За його правління до столиці приїздили мусульманські купці.
Значно більше свідчень збереглося про Аскольда. В одному з літопи
сів він згадується як найвпливовіший і наймогутніший державний діяч
раннього Середньовіччя.
Аскольд прийняв титул кагана1, який прирівнювався до титулу ім
ператора. Це дало йому можливість підняти міжнародний авторитет
Русі й поставити її на один рівень із Хозарією. Візантійські хроністи
називали його «прегордим каганом скіфським». Головний напрям по
літики Аскольда скеровувався на південь і південний схід.
Особливо великого розголосу по всій Європі набув похід Аскольда
на столицю Візантії —Константинополь —860 р. Цей похід вразив гор
дих візантійців, які дивилися зверхньо на інші народи. Вхід до констан
тинопольської гавані закривався гігантським залізним ланцюгом, тому
вона була неприступною для ворожих кораблів. Із суші місто захищала
від ворогів багатокілометрова укріплена стіна. Аскольд вибрав удалий
момент, коли візантійський імператор із своїм військом пішов на арабів.
18червня 860 р. рано-вранці руські кораблі ввірвалися в бухту Золотий
Ріг. У літописах згадується, що ланцюг чомусь не був натягнутий.
Візантійський імператор Михайло III змушений був покинути своє
військо, щоб рятувати Константинополь. Йому вдалося пробратися в
1Каган —титул володаря в тюркських і монгольських народів.
