3. 3
Оселі, що зберігали тепло
Відомо ж бо: кожен кулик своє болото хвалить. Щоб мої спогади не
мали такого ж карикатурного вигляду, постараюсь бути об’єктивним,
бо люблю сувору правду Михайла Шолохова («Піднятої цілини» це
не стосується), Еріха Марії Ремарка, Василя Стефаника, Григорія Ко-
синки, Григорія і Григора Тютюнників… Аби визначити істину, тре-
ба називати речі своїми іменами. Однак думка Микити Хрущова про
те, що найбільше брехні в мемуарах, служить своєрідною антитезою
до попереднього судження. До речі, колишній керівник найбільшої
в світі партії таки написав спомини, попри власну невисоку оцінку
цього жанру. Є й ще один вислів: шукайте золоту середину! Отож
говорити неправду не збираюся, намагатимусь зрозуміти тих людей,
із якими зводила мене доля. А підтвердженням цього є те, що я на-
родився під знаком Терезів. Ці люди схильні до роздумів, сумнівів,
пошуків справедливості. А вислів Микити Сергійовича хай служить
своєрідним застереженням, контролером, внутрішнім цензором.
Крім того, з роками тягне до читання мемуарів. По-перше, їх пи-
шуть люди у віці, коли приходить мудрість (справжня чи уявна – це
інше питання). По-друге, їхній суб’єктивізм можна вирахувати, зва-
живши на індивідуальні особливості автора й коефіцієнт епохи. По-
третє, набридло читати художні твори, де багато штучного: сюжет,
стиль, бажання прозаїка сподобатись або редактору, або літературно-
му критикові, або читачеві, або комісії з присудження премії… Ме-
муарист же, як правило, сповідається. Сповідається перед рубежем,
коли ТУДИ не забереш нічого: ні багатства, ні орденів, ні титулів…
Є лише можливість щось вагоме залишити тут. Наприклад, мемуари.
У 1674 році гетьман Лівобережжя Іван Самойлович вів на тери-
торії Черкащини, південної Київщини й східного Поділля затяжну
війну проти гетьмана Перта Дорошенка. Обидва вожді боролися за
об’єднання України, тільки Іван Самойлович орієнтувався на Мос-
ковію, а Петро Дорошенко – на татар. Українсько-московські війська
після наступу турок перейшли на лівий берег Дніпра й силою при-
хопили з собою вціліле населення (1678-79 рр. ), а на місці недавніх
битв залишилася пустка на 20 років. Так виросли містечка на право-
му боці Орелі: Орлик, Китайгород, Царичанка, Маячка, Нехвороща
4. 4
(нині Полтавська область). Протягом кількох найближчих десятиліть
деякі жителі цих поселень поступово осідали й на лівому, запорозь
кому, березі Орелі, де вже існували козацькі зимівники. Сюди ж по-
трапляли утікачі з Гетьманщини, Слобожанщини, Сіверщини. До
того ж, у 1730-их роках царська влада споруджувала Українську лі-
нію й незадоволені експлуатацією козаки й посполиті перепливали
нешироку річку й знаходили пристанище на вільних теренах. Отож у
1734 році моє рідне село Котівка вже існувало, хоч офіційно в пізні-
ший період воно іменувалося містечком. До наведених вище фактів
слід додати ще один невеличкий, але вагомий штрих: Михайло Гру-
шевський зазначає, що на самому початку сімнадцятого століття на
тоді ще мало обжиту Черкащину й південну Київщину переселилося
багато люду з Волині. Що ж виходить? В Котівку переїжджало на-
селення зо всієї України, в тому числі й ті, діди яких жили на Волині.
Тому дивно стає, коли чуєш легковажні репліки окремих колишніх
односельців: «Та то десь там, на Заході!» або «Та то ж у Києві!» А на-
ші предки звідки? А хіба ми не одне ціле?
Село названо на честь козака Василя Кота. За переказами, були
Васьківка й Котівка, а стала Котівка. Дмитро Яворницький зазначає,
що Кіт продав садибу офіцеру Ларіону Спиридоновичу Алексєєву
1758 року. Деякі історики сумніваються в цій даті, вважаючи, що це
сталося трохи пізніше. Проте вже в 1760 році царський уряд розро-
бив план перерозподілу власності запорозьких земель.
Л. С. Алексєєв був губернатором у Пскові й помер 1798 року, там
його й поховано. На місці могили тепер асфальтовий завод. Дмитро
Ларіонович, а згодом і Петро Дмитрович Алексєєви виявилися роз-
торопними господарниками. А от із наступним власником Котівки
Георгієм Петровичем Алексєєвим (1834-1914), якого вважають най-
більш відомим представником їхньої династії (предводитель дворян-
ства, меценат, таємний радник Двору, його потилиця намальована
І. Рєпіним у картині «Запорожці»!), й була пов’язана доля найпершо-
го представника нашого роду Басанця Якова. За переказами мого
батька Басанця Михайла Захаровича, тітки Реви Марії Захарівни, ді-
дуся Басанця Захара Івановича, Яків був сирота, його взяли пани для
заохочення Георгія до навчання. Вкупі з паничем він вивчив чотири
іноземні мови. Знаю, що він володів французькою й грецькою. Ко-
ли пани говорили щось із гостями французькою, вони остерігалися
мого прапрадіда. Він навчився малювати ікони, розфарбовував бані
5. 5
церков, боявся дуже висоти, а коли отримував зароблене, пропивав
усе до копійки, виганяючи страх. У кінці життя до Якова, котрий
жив одноосібно, заїхав Георгій Петрович, вони щиро розмовляли, а
після закінчення бесіди чоловік, що супроводжував гостя, звернувся
французькою мовою до Георгія Петровича: «Й охота тоді заїжджати
до якогось неграмотного бідного селянина?» Яків відповів йому теж
французькою: «Я хоч і бідний, проте грамотний». Гість вибачився.
На сьогодні, думаю, збереглися дві картини Якова. Світлина од-
нієї в мене є. Історія чудернацька. Батько стверджував, що в такої-то
жінки зберігається картина Якова Басанця. Випадково я дізнався, що
жінка ця вмерла, а дочка продає її хату. Я попросив, щоб вона знайшла
картину, але моя ровесниця ніде на неї не натрапляла. І випадково
угледіла: картина стриміла між кроквою й острішком. Не претендую
на власність цієї дорогої речі. Кажуть, що таких речей не треба по-
вертати назад. Але копію мені вона представила. Дякую. Фотографію
картини і я, і сестра Кравченко Ольга Михайлівна показували спеці-
алістам. Вони вважають, що її автор був талановитим художником,
хоч і не видатним. На його творчості позначився вплив випускників
Києво-Могилянської академії. Такі роботи у час збуту картини ціну-
валися, спеціалісти їх реєстрували, картини розкуповувались.
Другу картину релігійного змісту я бачив у свого дядька Басанця
Івана Захаровича. Картина буда намальована на дерев’яній дощечці,
величиною із учнівський зошит і товщиною близько двох сантиме-
трів. Дядька не стало ще в 1978 році, а тітка Клава переїздила до до-
чки. Я попередив про цінну річ, але було вже пізно. Зацікавлені люди
із тітчиного оточення відправили картину на базар. Вважаю, що вона
десь є.
А де ж проживав Яків у ранньому дитинстві? Так, він був сирота,
але де вмерли його батьки? В Котівці? Може, якийсь утікач із Басані,
містечка на Чернігівщині, приблукав до запорожців чи до Котівки,
та й стали його так називати. Так, приміром, утворилися прізвища
Полтавець, Канівець, Переяславець, Хоролець, Бишовець, Білоцеркі-
вець. Цікаво, що подібні прізвиська із суфіксом –ець називають міста
й містечка тільки Центральної та Північної України. А ось іще про-
мовиста деталь: у селі Ряське, котре розташоване на правому березі
Орелі навпроти Котівки, несла службу Басанська сотня полковника
Танського. Чи не через крутий норов командира втік басанець до Ко-
тівки? А от іще привертає увагу такий факт. У знаменитій Качанівці
6. 6
проживала Ганна Дмитрівна Тарновська, дружина Григорія Степа-
новича. Виявляється, вона була рідною тіткою Георгія Петровича
Алексєєва. Надивившись на дива Качанівки, Георгій надумав і сам
стати меценатом і перетворити Котівку у другу Качанівку. Багато чо-
го в цьому плані він досяг, але до рівня Качанівки не дотягся. Тому й
не збанкрутував, як Григорій Степанович Тарновський. Отож закра-
дається ще одна версія: чи не привіз Георгій у дитячому віці з Кача-
нівки мого прапрадіда під цей проект? Тобто побачив обдарованого
хлопчика-сироту та й прихопив із собою? Загалом, прізвище Баса-
нець нині поширене в Чернігівській, Сумській і Харківській облас-
тях. Таке теж могло статись. Тим паче, що в сучасній Україні ми зна-
ємо художників Басанця Петра Олексійовича й Басанця Олександра
Дмитровича. Один із них, до речі, мав дачу недалеко від Качанівки.
Якось я заїхав до батька й записав все про наш рід. Власне, склав
родове дерево. На моє здивування, тато знав про всіх Басанців у селі.
І всі вони були між собою родичами! Або близькими, або далекими.
До того ж, в єдиному селі Котівка Магдалинівського району Дніпро-
петровської області є Басанці. Якщо ж трапляється десь у районі це
прізвище, то воно вже нашого роду-заводу.
Що ж записав я від батька? У Якова Басанця були діти:
Іван (це моя лінія роду, тому про неї говоритиму окремо);
Афанасій (Фанасій, Афонька). Мав сина Андрія, який жив на
П’ятихатках – це хутір біля Котівки;
Сестра (імені тато не запам’ятав) Прісичка. Мала двох синів, які
загинули на війні, жили вони на Мертвій вулиці;
Трохим. Мав двох синів: один жив у Західній Україні, другий біля
Лиману;
Сашко. Мав дочку Надю, жили на П’ятихатках.
Про батькового діда Івана відомо, що жив він бідно. Грав на
скрипці, а щоб приховати грішне тіло, обмотувався ганчір’ям. Проте
мав багато дітей. Ось вони:
Пріська Стрижак, 1890 р. н. Діти: Яків (жив на Пришибі – це око-
лиця села), Костя (на Донбасі), Сашко (в Дніпропетровську), Василь
(у Серпухово), Іван (у Котівці, а з 1957 року в Дніпропетровську).
Захар, 1892 р. н. (це моя пряма лінія роду, розмова буде окремо);
Катря Проскурня, 1894 р. н. Діти: Володька (Кулебівка в межах
Новомосковська), Марія (там же). Перший чоловік Продайко – пет-
люрівець, розстріляний.
7. 7
Далі пішли діти од другої матері.
Домаха Дворник (1897 р. н. ?). Діти: Марія, Володька, Грицько (всі
в Котівці).
Тетяна Кононович (1899 р. н. ?). Діти: Грицько-шахтар, 7 разів же-
нився, Галина (живе на Кулебівці в с. Котівка), Ольга (в Києві, бан-
дуристка).
Грицько (1901 р. н. ?). Загинув на війні, мав єдиного сина Івана,
який працював на впливових посадах у Південмаші.
Галька Бездворна (1903 р. н. ). Жила в Котівці. Чоловік загинув на
війні. Діти: Василь (жив у Котівці) повісився. Павло (жив у Личко-
вому).
Отож перебуваючи в Котівській допоміжній школі-інтернат, ми-
моволі прикидаєш: ось по цих східцях ходив мій прапрадід Яків, ось
у цьому двоповерховому будинку, де була раніше велика бібліотека й
де жила прислуга, днював і ночував мій предок. Історія не засвідчила
жорстокого поводження поміщиків Алексєєвих зі своїми кріпаками,
але те, що вони вкладали гроші в культурницькі проекти, – відомо.
В революцію і громадянську війну їхню садибу спалили і розгра-
бували. Залишилися лише східці, які, мабуть, тепер і бульдозером
не понівечиш, та згадувана вище споруда. Згодом там був райком
партії й виконком, а з 1958 року, як Котівський район ліквідували,
розмістилася школа-інтернат. Проте жителі Котівки не пасли задніх,
адже ні в Личковому, ні в Бузівці, ні в Ковпаківці, від панських са-
диб не залишилося й сліду. З раннього дитинства пам’ятаю настінну
вішалку, зроблену з металу і ще невідомого матеріалу (щось на зра-
зок пластмаси, але міцної) з рухливими фігурними гачечками, котрі
можна було прихилити до стіни, що й вішалка ставала непомітною,
або відхилити, щоб повісити одяг. Компактна, зручна, довжиною до
метра, з двома рядами планочок, що нагадували формою незайманих
шматків пластиліну, вона довго служила моїй бабусі, а коли старень-
ка поїхала на зиму до дочки, то злодії поцупили. Виявляється, цю річ
приніс із панських хоромів мій дід, мамин батько Стрижак Микола
Федотович.
Звичайно, Яків Басанець у зрілому віці десь мав хату. А от його
син Іван, мій прадід, жив на краю теперішнього Трудовика. Цей пів-
нічно-східний куточок села, що складається з двох вулиць, ім. Ча-
паєва й ім. Суворова (тепер Трудова й Майї Голенко), носить назву
через те, що в тридцяті роки на тому місці існував колгосп «Трудо-
8. 8
вик». А хата прадідівська стояла праворуч від асфальтівки, що веде
до Трудовика, з виходом до озера Куликового.
Мій дід Захар Іванович Басанець, одружившись, вибудував де-
белу хату на Кулебівці, крайній вулиці, якщо їхати до Ковпаківки.
А простіше кажучи, то Центральна вулиця села, яка вигинається і
плавно переходить у вулицю ім. Калініна (тепер Калинова). Там, за
поворотом на Трудовик, ліворуч, друга хата і є тим помешканням.
Нині в ній живуть люди й схоже, що вона ще переживе не одну епо-
ху. Продовгувата хата стоїть на підбитому фундаменті, стіни в неї
міцні, ніби пазурами вчепились у землю. З крихітних сіней право-
руч, від дороги, широка кімната – парадна. Там було чисто, світло,
біло, просторо й холодно. Зимою вона служила своєрідним місцем
для зберігання продуктів. А коли з’їжджалися гості пізньою весною:
на Великдень, Перше травня, в поминальні дні, то там обідали. По-
середині підпирав сволок металічний стовп, пофарбований у голу-
бий колір. Одного разу після першої-другої чарки хтось із присутніх
заходився провокувати мене, школяра початкових класів:
– Ти ж не вилізеш по стовпі й не дістанеш рукою до стелі!
Зрозуміла річ, я заперечив: можу! Мені навіть пообіцяли гоно-
рар – копійок двадцять чи п’ятдесят. Знаю, матінка сердилась і від-
раджувала, але куди там… Підтриманий вигуками, я подерся й таки
торкнувся рукою сволока. І заробив із рук рідні, адже батьки давали
мені гроші в разі крайньої необхідності, та й то після виснажливих
перемовин.
Часто компанія була величенькою. Мої батьки, дядько Йван, а та-
кож баби Гальки, батькової мачухи, діти, а для мене дядько Іван і
дядько Володька з дружинами й дочками (вони приїздили з Дніпро-
петровська, але Максименки були роботяги, жили на окраїні велико-
го індустріального центру, говорили українською мовою й нічим од
сільських жителів не відрізнялися). Ми, хоч і нерідні діти, але зна-
ходили спільну мову, навіть цікаво було розширити коло знайомств.
Одного разу угледіли пташенят у металічному стовпі на воротах.
Хотіли дістати, так руку ніхто не зміг просунути: заважали товсті
цвяхи. Дядько Володька, дізнавшись про наші наміри, відігнав гурт
і приструнив, щоб ми того не чинили. Загалом, і Басанці, й Макси-
менки жили мирно, ніхто нікому ні за що не дорікав і почувалися,
як рідні. Я б сказав ще й таке: усередині цих груп родаків було іноді
більші непорозуміння, ніж між цими гуртами.
9. 9
Дорослі гомоніли в основному про всяку всячину: ділилися сіль-
ськими новинами, оповідали чудернацькі історії, згадували минуле,
осуджували начальство. Брутальності не чув ніколи. А якщо їм тре-
ба було погомоніти про щось секретне, то батько натякав: «А піди,
синку, прогуляйся, а то тут душно». На садибі в діда справді було не
так, як у нас: подвір’я широке, в спориші; за протягненим товстим
дротом – великий сад, особливо подобались мені крислаті яблуні й
груші; на одній лінії з хатою, трохи далі, – просторий корівник. Запах
кізяків і снування мух мене не лякало, і я гидливо не кривився, зате
розбирала цікавість! А навпроти корівника погрібник – там пахло
глиною. Ці приміщення, якби з’єднати, то вийшла б буква «Г». Город
теж широкий. І з сусідським – Кононовичів – відмежовувався стеж-
кою в спориші. Нанизу ще кілька соток заливало водою. Цю землю
колгосп то відрізав, то повертав (шістдесяті роки!), а згодом правлін-
ня перестало пред’являти претензії, бо до початку літа цей клаптик
залишався необробленим. За городом же для мене – рай! У Кулико-
вому вода тепла-тепла! Броди – ніхто тебе не зупинить: застудишся!
Стримить трава, гойдаючись на вітрі. Жаби кумкають рівно, лагідно.
Мабуть, то пісня в них така! Норовливі комарики вже й серед дня лі-
зуть межи очі, сонечко пригріває. Забуваєш про всі хлоп’ячі клопоти.
Ходив би й ходив! Не раз думалось: ось улітку на тиждень оселюся
в діда, заживу справжнім сільським життям: корову ганятиму в че-
реду, купатимуся тут, не треба й на Лиман їздити! Однак надходило
літо – й усе складалося зовсім інакше.
Друга кімната, ліворуч із коридору, була невеличка (чотири на
п’ять метрів): із двору і з боку сусідів – по вікні. А відразу за дверима
принишкла піч, а далі – припічок, дерев’яний піл на рівні припічка
– там було інтересно, бо валявся різний непотріб: ганчір’я, валянки,
балетки… У нас його викидали, аби не всмоктував пил, а тут старі
речі зберігалися. Їх я міг розглядати довго-довго, як залишки давніх
цивілізацій. На полу спочатку боявся спати: здавалося, що він обі-
рветься й гепнуся додолу, але дослідив, що спіднизу його надійно
утримують металічні пластинки. Спати було мулько, давило під ре-
бра, але ж тепло-тепло!
Навпроти спали дід із бабою, далі стояв стіл, коло нього стільці,
на стіні вицокував масивний годинник із арабськими цифрами. Ця
кімната була робочою: тут їли, балакали, баба Галя буряк терла. І
господарі, й гості ходили в валянках. Сюди я потрапляв зимою, ко-
10. 10
ли приходив або колядувати, або щедрувати, або посипати, або на
Новий рік, або на зимові канікули, або просто так, коли хотілося.
Мені тут все припадало до душі. Ніхто ніяких зауважень не давав,
не осмикував, не повчав, не звинувачував у неакуратності. Порядки
були не такі, як удома. Пахло старовиною, яку я вважав справжнім
життям. Дід багато чого розповідав: слухаєш – не переслухаєш. А
ще до діда навідувалися різні люди, що вели не інтелігентний, а
колгоспний спосіб життя, й виливали хазяїну негатив. Дідусь на-
ливав чарчину, бабуся подавала борщу зі старою свининою, потім
каші.
– Отаке, дядьку, в колгоспі твориться. Свиней годують пше-ни-
це-ю!
Для достовірності захожий чоловік ще й окрайцем поштовхає в
дідові груди.
– Хе-е-е! – хитає головою дід. – Ай-я-я… До чого дійти!
Мені ця фраза так сподобалась, що я відтворював її вдома, реагу-
ючи на зауваження, та мене швидко розкусили, й батько попередив:
– Не уявляй себе дідом Захарком!
Напевне, до старого заходили й ті, кому бажалось оковитої хиль-
нути. Навіщо просити, якщо можна погудити колгоспне начальство,
а «дядько Захарко» й сам наллє. А дід справді не любив безгоспо-
дарності. Він вважався хорошим малярем (може, це залишки худож-
ницького таланту його діда Якова?). От із кількома заробітчанами
він пофарбував панелі в місцевій лікарні, а коли оцінював їхні ста-
рання головний лікар, то запротестував:
– Темно!
Дали їм ще фарби. Чоловіки, послухавши свого бригадира Захара
Івановича, просиділи цілісінький день, а коли замовник оглянув на-
ново, то залишився задоволеним:
– О, це вже інша річ!
Дід наче те тільки й робив, що висліджував, що в колгоспі не так
зроблено: неглибоко виорано, невчасно посіяно, неякісно зібрано.
І, що цікаво, все це було правдою. Одних дратувало, що він про це
каже, других – що помічає, третіх – що воно виходить саме так, як
прогнозує старий. А на чому базується прогноз? На закономірнос-
тях, на причинно-наслідкових зв’язках. Дехто стверджував, що Захар
Іванович не любив колгоспу як такого. Радше, він не любив безладу.
Думаю, що ті, котрі бачили та мовчали, й ті, які не вміли чи не хотіли
11. 11
робити все так, як слід, – не любили колгоспу більше, ніж він, а хто
крав, той дивився на колгосп, як на засіб власного збагачення.
На той час про колгоспи говорили, як про щось крайнє. Хто в кол-
госпі працював, той, значить, ніде не міг влаштуватись. Хто після
школи в колгоспі залишився, той невдаха. Коли я вже був старшо-
класником, батько приносив перед мої очі вила й переконував:
– Не вивчишся, підеш у колгосп із вилами на хверму, – він на-
вмисне говорив «на хверму», а не «на ферму». – Хлопці їхатимуть у
місто, в інститут, а ти нацурпелиш кухвайку, шапку, візьмеш оці ось
вила, залізеш у гнояку, чавкатимеш у кирзяках по самі вуха й верга-
тимеш кізяки. Кухвайка так смердітиме, що в ній же у магазин зайти
не можна, бо люди озиратимуться й пальцями тикатимуть або носи
долонею прикриватимуть.
Я ладен був вуха затуляти, аби не чути про ті страхіття, однак
батьків монолог свою справу робив: підтягував мене у навчанні, на-
цілював на університет, куди вступили мої сусіди: Лапланти Маша
й Боря.
Отож у зимовий період, переночувавши в діда, я відправлявся до
школи, іти було звідси далі, ніж із дому, проте я ніколи не запізню-
вався, бо як не встигнеш на заняття, то більше не дозволять ночува-
ти у старого. Батьки й так пускали мене з боєм, аби не впливали на
мене інші віяння, бо вважали, що дідова філософія застаріла. Однак
я прислухався до його суджень і багато що намотав собі на вус. На-
приклад, дід пишався тим, що в громадянську війну він до жодної
партії не вступав і зброї до рук не брав, а революцію вважав брато-
вбивством. Не раз і не два йому прямо гвинтівку в руки тикали. А
раз і його забрали, й коней, так він за першої ж нагоди втік, забравши
коней. А то бачив, як на Лимані одні порубали шаблями інших. А
хто кого і за що – не відає. Безперечно, це не вписувалося в наше
шкільне виховання. Хотілося почути, скільки подвигів здійснив дід,
скількох ворогів радянської влади він знищив… А тут на тобі… й
хлопцям розповісти нічого! А старий ще й не тямив, хто свій, а хто
чужий. Мені він теж не радив вступати до партії, проте я його не по-
слухався, хоч те побажання запам’ятав.
Улітку я часто приїздив велосипедом, привозячи магазинні гос-
тинці, а звідти беручи молоко. Баба Галя варила їсти на надвірній
плиті біля садка. Пахло борщем, кропом, цибулею. Страва здавалася
мені смачнішою, ніж удома, проте вголос цього не говорив, бо ще
12. 12
не пустять. А найбільше мені подобалося перебувати в його стодолі
(це другий кінець хатнього приміщення з окремим входом). Усеред-
ині цієї клуні пахло збіжжям, адже стелі там не було, а до бантин на
різній височині були поприв’язувані пучки диких і домашніх рослин.
По довгій дерев’яній драбині можна вилізти на горище й потиняти-
ся над жилими кімнатами в напівтемряві. Тут освіжало сухою при-
ємною прохолодою. Долівка стодоли викладена з червоної цегли. Із
великою радістю слухав я дідову балачку: бурчання на тодішнє сіль-
ське начальство, спогади дитинства… Про мудрих дідів я в книжках
читав, а тут… ось він, такий же дід! Із того часу у мене створилось
таке враження: начальство – кепське, підлеглі – справедливі й праце-
любні. Це служило мені дороговказом, і, працюючи керівником хай
і невисокого рівня, я старався не скривдити «просту» людину й бути
справедливим. Проте через кілька десятиріч після розмов у дідовій
оселі, я втямив, що така оцінка стосунків – примітивна й однобока.
Далеко не всі керівники погані й не всесильні; буває, що допускають
помилки, самі цього не бажаючи, а основне: підлеглі не завжди ма-
ють рацію, вони теж неоднакові.
Дідові Захарку закидали різне. Гримав на бабусю Оришку. Я її не
застав, бо вмерла 12 квітня, а я народився 14 жовтня того ж 1953 року.
Друге звинувачення: скупий. Мені сяку-таку копійчину давав то на
свята, то так просто. Та й удома мене не балували грошима. Вика-
зував це своєму рідному батькові, наприклад, підпилий дядько Іван.
Але претензії стосувалися саме дідового стилю життя. Дядько Іван
для себе у свого тата не вимагав і не просив нічого. Ще: сердитий,
кажуть. Якось косив траву на кладовищі, а хлопчик поруч крутився.
От дід і гарикнув:
– Та йди ти під три чорти!
А малий йому зауваження зробив:
– Ви сердиті, як дід Захарко!
Отож побутувало це порівняння серед жителів Кулебівки, а шко-
лярик і повторив услід за дорослими, не будучи знайомий із героєм
приповідки.
Баба Галя доводила, що дід норовливий. Попросив її принести во-
ди із башти, бо домашньої пити не бажає. Вона попоралася по госпо-
дарству та й подала свою воду як принесену з ферми (а туди добрий
кілометр треба тьопати). Дід напився, подякував і оцінив:
– О, це друге діло!
13. 13
Дід Захарко не вмів промовчати, а називав чорне чорним, а біле
білим. Тому на соціальні експерименти влади дивився скептично,
беззастережно їх критикував. У колгосп не вступав, висловлювався
проти примусового зганяння, тому його й посадили. Захар Іванович
говорив, що дали йому 12 років, а відсидів набагато менше – випус-
тили. Батько казав, що присудили дідові кілька років, щось до п’яти.
Хто був ближче до істини, хтозна, однак дід ніколи не брехав, бать-
ко теж не любив обманів, але мені не завжди казав правду до кінця,
воно й зрозуміло: не про все, що знають дорослі, повинні знати їхні
діти.
Якось одна жіночка, коли мені виповнилось 28 рочків, кинула ре-
пліку:
– Ти такий, як твій дід Захарко!
Я образився. Заділо мене за живе не те, що мене вважають такою
ж поганою людиною, як і мій дід, а чому діда вважають кепським
чоловіком. Пожалівся татові. Він тільки стенув плечима:
– Ну що ж… Така репутація в нього.
Бачу, що його це не обходило. А тоді я підійшов до бабусі Варвари
Олексіївни, материної матері, котра прожила з нами чимало. О, ду-
маю, зараз заведеться! Вона весь час щось йому доводила, бо непри-
язнь ця зародилася ще тоді, як були вони молодими. Дід сватався до
неї, а вона дала одкоша. А друга думка в бабці була така:
– Свати – це найперші вороги!
Одначе бабуся задумалася, а потім заходилася вголос міркувати:
– А чому вона так думає? Дід у колгоспи людей не заганяв, в го-
лодовку ні в кого останніх крихт не забирав, німцям не служив, не
курив, горілкою не впивався, з чужими жінками не гуляв, не крав,
про дітей своїх дбав, а що характер у нього норовливий, то… Що ж,
кожна людина зі своїми химородами. А от у неї рід зовсім не такий…
(«неї» – це про ту жіночку).
Не сподівався почути таку оцінку з її уст. Здавалося, що бабуся
не пропускала жодного випадку, аби не покритикувати свого свата, а
тут на тобі… Мабуть, цінність людини не обмежується побутовими
дрібницями. А між сільськими людьми прийнято із усіх рис характе-
ру виділяти одну, часто не основну, а ту, що кидається в очі з першо-
го разу. Чимало ж односельців сліпо повторюють висловлену оцінку
не задумуючись. Це ж, звичайно, стосується не лише діда. А коли
вже людини не стає, тоді згадують й інші особливості характеру, ви-
14. 14
діляючи позитивні. До речі, та жінка, пізніше, дізнавшись про смерть
Захара Івановича, висловила мені співчуття.
Родина розпадалася. Дід Захарко сидів у Дніпропетровську. Хо-
див не під конвоєм, виконував трудові повинності, а ввечері мусив
бути у в’язниці. Доставляв продукти. Його начальник наказав:
– Он бачив відчинену кватирку? Як везтимеш, то вкинеш буханку
туди!
Дід так і робив. Начальник же іноді відпускав його додому.
Захар Іванович збирав за тиждень недоїдків, де трапиться, а ввечері
пускався в дорогу поїздом із Дніпропетровська до Краснограда, ви-
саджувався в Бузівці, добирався до Котівки (12 км), віддавав харчі й
відправлявся назад, аби вранці під час перевірки не помітили його
відсутності. До того ж, робив це так, щоб не потрапити на очі нікому
з односельців, бо горя не обібрався б ні він сам, ні його начальник.
Баба Оришка переховувалась, остерігаючись, щоб і її не відпра-
вили слідом за чоловіком. Навідувалася до дітей, приносячи що-
небудь їсти, коли вдавалося дістати. З роду вона була Кравченків, по-
вуличному Печижалів, середняків. Худорлява, метка, хвора на серце.
Двох старших дітей Семена й Марію Захар Іванович відправив на
Харківщину, бо в Котівську школу не брали (діти класових ворогів!).
Училися вони в Орчику, це село розташоване вже на правому боці
Орелі, недалеко він нас: 12 кілометрів до Бузівки й 5 кілометрів із
Бузівки до Орчика, жили на квартирі «в дядька-кацапа» (так опові-
дав дід). Справа в тім, що Орчик – це одне з кількох сіл, де живуть
етнічні росіяни-старовіри, яких поселили тут під час спорудження
Української лінії (1730-і роки).
Ще троє дітей: Іван (1920), Грицько (1922) і Мишко, мій батько
(1924 р. н. ) залишилися на господарстві. Їли сяке-таке. Тато, при-
міром, картоплю підривав у сусідів – і ненька мала клопіт. У дядька
Грицька від голоду вже ноги почали пухнути, але вижив. Уживали
харч, здобутий окремо батьком, окремо матір’ю. А ще вийшло так: у
наполовину спустошену садибу діда Захара букса, тобто активісти з
довгими металічними прутами, звозили на ніч збіжжя, ставили сто-
рожу. І хлопці коли вмовлять вартового щось їстівного дати їм, ко-
ли вкрадуть, а коли й не розживуться нічим. Однак ніхто не вмер. А
люди гинули від голоду один за одним. Басанець Василь Данилович
мені розповідав, що його живим у яму турнули, та виліз. А згодом
його кат ще й зауваження робив:
15. 15
– Ти чого не вітаєшся, гамнюк?
– Через те, що ви останню квасольку із комину забрали! – відпо-
відав.
А жив той, що із букси, довго. А ті, кого він скривдив, ні. Де ж
справедливість?
Коли ж викараскались із цієї халепи, коли повернулись батьки,
хлопці один за одним кинулися навтьоки із рідного села, де сто років,
а може й більше, оселилися їхні предки. І дядько Йван, і батько по-
далися в ФЗУ. Дядько Семен і тітка Марія вже навчалися в дніпропе-
тровських середніх навчальних закладах.
Батько часто згадував школу. Навчався він добре, хоч закінчив
лише сім класів. Красномовний факт: у 1937 році Котівська школа
стала середньою, у ній налічувалося 1200 учнів! Тато захоплював-
ся художньою літературою. Цікаво, що всі дитячі книжки я читав,
зважуючи на його смаки. Батько не наполягав на цьому, я його про-
сто розпитував, які твори йому подобались. Отож романи й повісті
О. Донченка «Школа на морем», М. Трублаїні «Шхуна «Колумб»,
Марка Твена «Пригоди Тома Сойєра і Гекльберрі Фінна», М. Шоло-
хова «Тихий Дон», вся українська класика стали моїми улюбленими
книгами під впливом тата. Він і після війни, працюючи мотористом,
просиджував над прозою, і в шістдесяті читав А. Дімарова, М. Не-
чая, Григорія Тютюнника. Любив урівноважену прозу І. Тургенєва,
подобався Андрій Болконський із роману Л. Толстого «Війна і мир»,
а А. Чехова вважав млявим і не завжди зрозумілим. У 1949 році була
дешева передплата на додаток до журналу «Огонек». До сьогодніш-
нього дня я бережу томики А. Чехова й І. Тургенєва. Батько й сам
мені запам’ятався непоганим оповідачем. Його історії зі свого життя,
яке пов’язане передусім із нашим селом, являли собою усні новели,
де виділялися влучні деталі й де були вилучені непотрібні для сюже-
ту подробиці. Можливо, від нього й мене потягло до філології? Коли
я випробував свої сили в літературі, то запитав його, чи не хотілось
йому писати? Батько аж знітився: звичайно, ні! Думаю, що ця відпо-
відь підкреслювала, що писати треба якісно, а якщо так не можеш,
то нічого й братись. І вже доживаючи останні свої місяці, він просив
свою дочку Олю почитати «Тихий Дон», зупиняв її й говорив:
– А в передвоєнному виданні було не так!
А то розповідав цікаву історію. Його вчитель української мови й
літератури Іван Михайлович Кібець (пізніше він стане поетом, жур-
16. 16
налістом, краєзнавцем; це батько поета й перекладача Юрія Іванови-
ча Кібця) дав завдання на літо прочитати повість І. Нечуя-Левицько-
го «Микола Джеря». Педагог по черзі запитує одного учня, другого…
– ніхто, як кажуть, ні в зуб ногою, починає нервувати, запрошує до
розмови тата й уже готується підняти з місця чергову і в той же час
останню невстигаючу ученицю, але батько заходжується переказу-
вати твір. Івану Михайловичу кортить дізнатися, чи опанувала вдо-
ма текст Гончарова, а сумлінний учень не зупиняється, позираючи
на дівчину, котра тремтить від очікуваної неприємності. Теленькає
дзвінок – і його сусідка по парті полегшено зітхає. Від себе додам:
любов до серйозної прози почалася в мене від зазначеної вище пові-
сті І. Нечуя-Левицького.
Згадував батько й інше. У 1934 році вбили Кірова, у селі вивісили
прапори з траурними стрічками. Дід про політичну новину не відав
і запитав сина Грицька, що все це означає? А той теж не дуже пере-
ймався жалобою, зате чув, що якась баба вмерла, тому й повідомив
свого тата про її кончину.
У 1937 році заходить учитель у клас і повідомляє:
– Діти, знайдіть матеріал про Михайла Тухачевського на такій-то
сторінці. Замалюйте його портрет, поперекреслюйте його прізвище в
тексті. Це ворог народу.
Почали арештовувати вчителів: Кібця Івана Михайловича, Зейца
Фрідріха Фрідріховича, директора школи Киричка Петра Павлови-
ча. Брали прямо на уроках. Перших двох незабаром відпустили. Ка-
жуть, що німця Зейца дуже били, примушували писати липові зізна-
ння, однак він на кожному аркушеві, що йому підсовували, виводив:
«Ложь и клевета». Киричок не повернувся, проте його матері в Чер-
неччину вже в часи Відлиги надійшов дивний лист із Америки, але
місцеве начальство його забрало в поштовому відділенні й старенька
нічого не дізналася. Напевне, то була або вісточка од сина, або від
людей, що хотіли щось цінне сказати бабусі.
Люди ремствували спідтишка.
Вставай, Ленін, подивися,
Як ми в созі дожилися:
Батько в созі, мати в созі,
Діти плачуть на дорозі.
Хата боком, сарай боком,
Ще й корова з одним оком.
17. 17
Отак ото цілий день
Заробляєм трудодень.
Цей віршик у студентські роки я розповідав своєму приятелеві
Валері Кривку (він родом із П’ятихатського району Дніпропетров-
ської області), однак він його знав, бо доказав весь текст:
Батько в созі, а я ні,
Бо нащо воно мені.
Оскільки останній рядок звучав трохи інакше…, то, безперечно ж,
батько з етичних міркувань не зміг мені відтворити твір у повному
обсязі. До того ж, виходить, що ця сатирична поезія була поширена
не тільки в нашому селі. Тато ж рідко коли вживав слово «колгосп»,
а більше «соз» у значенні «колгосп».
Одного разу, я задав провокаційне питання батькові, ждучи го-
строї критики:
– А як жили люди в комуні?
– Дуже добре, – тато аж просяяв. – Отам, під Минівкою, органі-
зували комуну. Знесли весь реманент, стягли худобу, цілими днями
самогонку дудлили, теревені правили, байдики били, вилежувалися
з ранку до вечора. А коли все проциндрили, то й розійшлися голі,
босі й простоволосі.
Цю історію йому розповів колишній комунар, який перекривав
хату, а батько допомагав.
А ось іще історія, прямо таки міфічна. Як батько був ще хлопцем,
то пас коней біля Жолобка – це степова річечка при в’їзді з боку Маг-
далинівки. Коли чує й бачить: троє дівчат ідуть і співають. Тато аж
заслухався, а тоді подумав:
– От якби в мене жінка отак співала!
Одна з тих дівчат стала його дружиною. Йшлося про мою маму.
І дід Захарко, й батько не без задоволення згадували, що перед
колективізацією життя було непогане. В міру працювали на землі,
під вечір жінки збиралися докупи, лузали насіння, гомоніли, співа-
ли, чоловіки окремо пекли в дурня, діти знали силу-силенну ігор, ба-
вилися прямо посеред вулиці, юнаки та дівчата збиралися в гурти,
жартували, залицялися. Дух веселий, люду повно.
Вже в кінці сімдесятих ночував я в батька, а вранці квапився на
автобус, аби потрапити в Чернеччину, де працював. Дід тоді доживав
віку в нас. Дивиться старий на мою метушню та й підколює:
– Це в тебе не життя, а панщина. Все по хвилинах. А раніше життя
18. 18
було вільніше: коли захочу, тоді й зроблю, ніхто мене в шию не жене.
Я не став заводитись. По-перше, ніколи, по-друге, попереду важ-
кий день, варто раціонально витрачати енергію, по-третє, кожен ку-
лик своє болото хвалить, по-четверте, це дратує. А сам собі подумав:
– Е, дідусю, чи думав ти, що твій онук матиме вищу освіту, а в
двадцятишестирічному віці вже керуватиме неповною середньою
школою?
Минуло небагато часу – і я переконався, що дід багато в чому мав
рацію. Так, із одного боку ця посада почесна, а з другого… Скільки
ж то начальників мені мозок правили, скільки я бігав за парторгами ,
завгарами та бригадирами, скільки ризикував, підписуючи докумен-
ти, скількох прийняв ревізорів, скільки пояснень дав, скільки їздив
попутками, скільки нарад висидів… І чим закінчилось? А тим, що
не допрацювавши кілька років до пенсії, добровільно залишив цю
високу посаду.
Утікаючи від нових випробовувань влади на селі, батько, як й інші
його земляки, відправився до великого індустріального міста, навчав-
ся в фабрично-заводському училищі (по-теперішньому, ПТУ), жив по-
руч, на Кирилівці – це на лівому березі Дніпра. А коли почалася війна,
його в числі перших було викликано до військкомату. Його матінка
проплакала за найменшим сином, однак тато всю війну проїздив по-
мічником машиніста потяга, отримавши єдину медаль. Нею грався
мій двоюрідний брат Пилипенко Віктор і загубив. Батько аж ніяк за
нею не шкодував, хоч до всіх речей і людей ставився бережливо. Чим
далі од війни, тим медалей у нього більшало, ті вже він зберігав.
Подвигами батько не хизувався. У нього була мускулиста робоча
рука. Я поцікавився, що то за шрам нижче ліктя. Виявляється, їхній
состав переїжджав через міст на Волзі, а німецькі літаки заходили-
ся його бомбардувати. Міст розтрощили, состав потонув, а зо всіх
людей живими залишилося тільки 7 чоловік, і серед них тато. Він не
був поранений, не застудився в холодній воді, а тільки на руці виско-
чив великий чиряк, який розрізав хірург.
Сестра Оля переповідала його слова, що на Кіровоградщині ні-
мецькі літаки повністю знищили їхній поїзд, батько примкнув тоді
до іншого колективу, можливо, хтось із його колишньої команди й
залишився в живих, але йому про це невідомо.
Був він і в Запоріжжі, коли наші підірвали греблю, а на лівому бе-
резі залишилося ще багато радянських військ. Одних потопили свої,
19. 19
інших знищили німці, притиснувши до ріки. Ця розмова розгорілася
тоді, коли я читав роман Олеся Гончара «Людина і зброя». Він не зго-
дився з відомим письменником, проте й Олесь Терентійович зобра-
зив не все, що хотів. Але між рядками твору можна угледіти більше,
ні у самому тексті.
Об’їздив батько весь Союз, Європу. Найбільше сподобалося в Гру-
зії. Він із компаньйоном постійно були голодні. У Грузії угледіли
апельсини й мандарини. Залізли через високу огорожу, нарвали, аж
тут біжить здоровенний собака. Тікати вже ризиковано, а господар
здалеку махає рукою, запрошуючи до себе. Старий почастував різни-
ми делікатесами, наклав у авоську (на дорогу!). Говорив по-російськи
погано, але розтлумачив, що і в нього два сини воюють із фашистами,
розпитав хлопців про їхніх батьків. Прощалися, як справжні друзі.
Треба зважити на те, що Грузія обкладалася значно меншим податком,
ніж інші республіки країни. Напевне ж, через те, що Сталін був гру-
зином, а може, й через Берію на додачу.
Прикрий інцидент стався в Естонії. Проїжджаючи лісами, состав
потрапив під обстріл чи націоналістів, чи якихось дезертирів, чи
бандитів. У результаті загинув його товариш-чуваш Сашко. Після
війни у тата був ще один друг із таким же іменем, який став моїм
хрещеним батьком. Згодом він служив льотчиком-випробувачем і
розбився під Львовом. Мені називали марку його вертольоту і ствер-
джували, що переважна більшість авіаторів, котрі експлуатували
вертоліт цієї конструкції, вмерли не своєю смертю. Напевне, у честь
своїх товаришів, батько й мені дав ім’я Олександр.
Про фронт розповідав без патетики. Казав, що на початку війни
була суцільна плутанина, безвідповідальність, непоінформованість.
Необстріляні бійці масово гинули, командири боялися говорити
правду: хоч і розлучалися з життям, але про справжнє становище
не рапортували. Однак про один епізод розказував із захопленням.
У Нальчику німці тиснули так, що й машиністи залягли й стріля-
ли, бо вже виднілися риси обличчя окупантів. І тут якийсь капі-
тан швиденько зорієнтувався, розставив гармати підковою й наші
швиденько розгромили нападників у долині, де було розташоване
місто.
Згодом контроль, особливо на залізниці, запровадили жорсткий.
Проте батько з роками навчився підторговувати на станціях і після
війни матеріально допоміг і своєму татові, й сестрі Марії, котра біду-
20. 20
вала з двома дітьми. Залишився в селі. А чому, й сам не знає. Працю-
вав у лісництві, але в колгосп («соз») не вступив. Невдовзі послали
його вчитися на електрика в м. Слов’янськ.
Про це місто в тата залишилися найсвітліші спогади. Курортне,
компактне, чисте, не метушливе. Де тільки він щось почує про нього,
відразу прислухається. А ще з Котівки там здобували спеціальність
дефектолога вчителі допоміжної школи-інтернат, котрі теж залиши-
лися з приємними враженнями від заочної форми навчання в педа-
гогічному інституті. В батька пісня «Дивлюсь я на небо» була улю-
бленою, а її автор Михайло Петренко народився саме в Слов’янську.
Нині дослідники дізналися багато чого нового про цього автора. А
одне з небесних світил астрономи назвали його ім’ям. Чи змінив би
думку тато, коли б дожив до 2014 року і коли б побачив по телевізору
спалах сепаратизму в місті його молодості? Я споглядав телепередачі
звідти й згадував батька. Думав: пишатися б слов’янцям своїм уні-
кальним педінститутом (тільки в двох вузах України можна здобути
рідкісну спеціальність дефектолога!), гордитися б відомим україн-
ським поетом, пісня якого живе донині й буде жити!, прикрашати б
свій край, аби люди залюбки відвідували знамениті озера… Так ні…
затіяли щось несусвітнє.
До сьогодні у сестри Кравченко Олі зберігаються його конспекти,
писані рівним, акуратним, красивим, розбірливим почерком. Батько
й нас ганяв, щоб ми вчилися писати красиво. У мене почерк багато
в чому залежить від паперу, ручки, настрою, психічного стану, але я
стараюсь. Якось взяв до рук свої нотатки нарад директорів шкіл. Ін-
коли було незручно працювати: тісно, душно, спішно, але вони мали
пристойний вигляд. Не втерпів і дітям на уроці показав, орієнтуючи
їх на гарне письмо. Але є й записнички з гіршим виглядом.
Тато пишався, що був першим дипломованим електриком на селі.
Всім поспіль про це не говорив, але ми знали.
Переповім дві повчальні історії. Одного математика виїдали з
роботи, а щоб мати привід для оргвисновків, вирішили дати конт
рольну роботу. Тоді математик ніби навмисно забув умову задачі й її
розв’язок на столі, хлопці переписали й успішно впорались із завдан-
ням. Приміривши цю історію на нинішні часи, зауважу, що тепер
хоч під самий ніс ткни учневі розв’язок, то далеко не кожен школяр
чи курсант захоче це зробити. Тому серед сучасних педагогів існує
поділ вихованців на тих, хто може переписати, а хто ні. Школярам
21. 21
останньої категорії вчителі дають оцінку: «Та то такий, що готового
не спише!» Цей вислів став крилатим.
А раз курсанти вирішили розіграти викладача спеціального пред-
мету, який дуже любив свою справу.
– Доброго дня! – привітався він, зайшовши в клас.
– Шпренгель! – хором відповіли холопці, зарані домовившись на-
звати термін, який найбільше запам’ятався їм із попереднього заняття.
Розгніваний учитель знову привітався – й почув ту ж відповідь.
І так кілька разів. Тоді він привів директора, поздоровався. Хлопці
вже нормально відповіли, але почули нагінки від обох, а скривдже-
ний викладач довго не міг заспокоїтись.
Цю історію я переповів своєму товаришеві Жиленку Володими-
рові. Як би він вчинив на місці азартного викладача? Володька від-
повів, що проблеми б із цього не зробив. Усміхнувся б (а мій друг
любить жарт) та й почав вести урок. Або зауважив: «Що, хлопці, на-
ука памороки вам забила?» Ця витівка б Володьку не розсердила, а
радше, створила досі незапланований трамплін для зближення. Від
себе додам, що повівся б приблизно так само. В чому ж причина то-
го роздутого конфлікту? В занадто серйозній атмосфері другої по-
ловини сорокових років чи в індивідуальних особливостях даного
вчителя? Думаю, що перше. Отож і учні, й учителі дуже змінюються.
Проте батько душею рвався до рідного села, адже напередодні
від’їзду познайомився з Явдохою Миколаївною Стрижак. Ще будучи
школярем, я випадково натрапив на мамині листи до батька, але далі
читати посоромився. Згодом моя сестра Кравченко Ольга Михайлів-
на, котра нині проживає в с. Виноградівці Магдалинівського райо-
ну Дніпропетровської області, їх систематизувала, вклала у файли,
а файли у папку й зберігає їх як важливу родинну реліквію. Справді,
ці листи, як на наш час, екзотичні. Двадцятичотирирічний юнак і
двадцятилітня дівчина прокручують у пам’яті кілька їхніх зустрічей,
із окремих деталей спілкування роблять певні висновки, наголошу-
ючи на позитивах, а дещо намагаються акуратно з’ясувати, ставлячи
питання. Загалом дивує відкритість і довірливість. Відчувається, що
вони сподобались один одному.
Від себе скажу, що жодній дівчині я так щиро не писав, бо на по-
чатку сімдесятих років кожна людина з чимось таїлася, а того, хто
говорив прямо, вважали наївним. Знаходилися інтригани, що спеку-
лювали на чужій відвертості, глузували з неї. Отож дехто був занад-
22. 22
то законспірованим, дехто ховався за жартами. А, спитати б, навіщо?
Обоє мали гарні почерки (тепер багато молодих людей почерку
зовсім не мають, вони просто пишуть літери нарозхрист, нерідко без
розділових знаків). Листи написані чорнилом із натисками, рівно.
Аж дивуєшся: батько закінчив тільки сім класів, а писав каліграфіч-
но, наче тільки цим і займався. Ненька виражала думки українською
мовою, інколи використовуючи місцеві слова, звороти чи русизми.
Це була мова корінного населення Котівки, колоритна, яка тяжіла до
літературних норм, лірична й не без гумору: «Відправилась на свої
премилі П’ятихатки». Я навіть уявляв, ніби чув, як вона говорила.
Батько ж виражав думки російською, дещо офіційною. До того ж, ме-
ні здавалося, що подібні звороти були занадто ходові, хоч штампа-
ми їх назвати не берусь. Я ніколи не чув, щоб із російськомовними
людьми тато переходив на російську. Коли ж він читав уголос росій-
ський текст, то складнощів у нього не виникало, однак українська
артикуляція була помітною. До речі, по місцевому радіо він читав
перед мікрофоном уривки з роману свого улюбленого прозаїка Ми-
хайла Шолохова мовою оригіналу (до цієї громадської роботи його
залучали місцеві бібліотекарі). Вже згодом, під кінець шістдесятих
років, батько почав писати українською мовою й уже до російської
не повертався. Після його смерті сестра познаходила чимало блокно-
тиків із нотатками про роботу на пасіці, погоду, різні дрібні новини.
Правду кажучи, до сьогоднішнього дня їхні листи я до кінця не
вичитав. По-перше, соромлюсь, хоч сестра оцінює їх як ліричний ро-
ман у листах. По-друге, не можу поєднати дві речі: батьки для мене
завжди старші, а тут раптом… молоді, адже люди такого віку нині
для мене вже й не діти, а більше схожі на внуків. Словом, часові змі-
щення. Чи маю я на це право? Чи не сердилися б вони, якби знали,
що я цікавлюсь сокровенним у їхніх стосунках? Можливо б, ще й
заохотили, щоб історією їхнього кохання цікавився син? Хто знає?
Листи Коцюбинського й Аплаксіної ми ж читаємо! Та й не знищили
ж батьки власне епістолярне минуле, хоч могли б!..
Закінчивши курси електриків, тато повернувся додому й зустрі-
чі їхні продовжились. Неньчина мати Варвара Олексіївна була про-
ти цього. Вона вважала, що Мишко кривдитиме свою дружину, як
це робить його батько Захар Іванович. Така була офіційна думка на
селі щодо характеру мого діда. Однак, думаю, неприязнь приховува-
лася в іншому: після невдалого сватання Захара до Варвари в моло-
23. 23
ді роки парубок назвав свою недавню симпатію рябою Варкою, бо її
міжбрів’я було подзьобане віспою. Тоді мій батько пішов на хитрість:
по сусідству з садибою Варвари Олексіївни проживали Басанці. Під
виглядом пробуджених родинних стосунків батько став відвідувати
тітку Ганну, посилаючи її донечку Надю (тепер вона Самодрига) до
Стрижаків, аби та викликала на побачення Явдошку. Зрештою, Варва-
ра Олексіївна капітулювала. Й 11 вересня 1948 року вони побралися.
Якась родичка, дізнавшись, що весілля заплановане на Головосі-
ка, посварилася з Варварою Олексіївною: в такий траурний день не
можна й ножа в руки брати, а тут веселощі… Вона й на весілля не
прийшла. Моя бабуся, в принципі, згодилась із її претензіями, але
справу вже закрутили, відступати стало нікуди. Шлюб виявився вда-
лим, проте недовгим – 20 років: мама вмерла в 42 роки від кровови-
ливу в мозок. Вірити чи не вірити таким прикметам? Як кажуть старі
люди, «щось воно є». По телевізору часто показують терористичні
атаки на фінансово-економічні центри в США, але чомусь ніхто з
коментаторів не звертає увагу на те, що подія відбувалася на день
Головосіка.
Спочатку молодята оселилися в Захара Івановича, проте не вжи-
ли: тесть нагримав на невістку, нібито ще й штовхнув. І досі на моїй
правій руці є червона пляма-родимка у формі сердечка: чи це не на-
слідок того доторку? Батько не став щось доводити чи сперечатися,
а мовчки зібрав речі й перебрався з мамою в прийми. Новий період
життя він згодом назве місцем, де він «кадрову одбував». Нічого по-
гано про перебування в приймах не говорив. Хорошого теж. Між ін-
шим зауважу, що я поки що не зустрічав жодного чоловіка, який би
був у великому захопленні від статусу приймака.
До того ж, батько ще й захворів. З’явився глухий кашель. Чи не
сухоти? Адже харчування після війни було нікудишнім. Матінка ку-
пували, вимінювала, діставала молоко, вершки, сметану, курячі яй-
ця, рибу, аби організм зміцнів, тато пив лій, тобто козячий смалець.
Тепер ці продукти не є делікатесом, а тоді люди їли низькокалорійну
їжу. Батько й сам переживав цю болячку психологічно тяжко: війну
пройшов… скільки та всесвітня бойня людей поглинула… одружив-
ся… жити б та жити… і треба ж такої оказії!.. Невдовзі видужав. Ту-
беркульозу в нього таки не виявили, очевидно, то бронхіт душив.
Спочатку мама не вагітніла. Батько навіть зажурився: що ж це
за родина без дітей? Я народився на четвертий рік їхнього подруж-
24. 24
нього життя. Тато працював мотористом на електростанції вкупі з
Дмитром Жогленком (по-вуличному Тарапака). Вони разом паруб-
кували. Батько ходив до матері, дядько Дмитро – до маминої сусід-
ки Марії Рибалки (по-вуличному їх називали Дідовичі; думаю, що
це було їхнє справжнє прізвище, привезене з Чернігівщини пред-
ками під кінець вісімнадцятого століття, а щоб замести сліди ста-
ло неофіційним), а Федір Кузьменко – до нашої родички Басанець
Марії Яківни (ми мали спільного першого предка Якова Басанця).
Всі три хлопці поодружувалися. Порядність дівчат із П’ятихаток ці-
нувалася високо.
Закуток Котівки, а радше хутір, П’ятихатки розміщувався десь за
кількасот метрів, може, за кілометр од села. У центрі села чотири
вулиці утворювали Новоселівку (напевне, там спорудили садиби ті,
кого поміщик Алексєєв переманив у кінці вісімнадцятого століття).
Перша – Базарна (там здавна був базар), друга – Кооперативна, третя
– Українська, четверта – Вокзальна (в народі – Мертва, бо впиралася
в кладовище). Отож вулиці Кооперативна й Українська переривалися,
перетворювалися в дорогу, а згодом мовби поновлювалися й ставали
П’ятихатками. Коли започаткували хутір, ніхто не відає. Чи справді
там побудували тільки п’ять хат, стверджувати не беруся. Гадаю, що
число п’ять щодо поселень має значення узагальнене, магічне, так, як
для казок число три.
П’ятихатки впиралися в клинчик степової річечки Жолобок, ко-
тру перетинала гребля у вигляді земляного насипу (тепер там прохо-
дить траса в напрямі Котівки з боку Дніпропетровська), а далі вже ця
річечка іменувалася Заплавкою й тягнеться мимо колишнього хуто-
ра Соколанового до села Заплавки. Коло Жолобка росли в часи мого
дитинства й нині височіють верби з вирізаними іменами сільської
дітвори – кожен хоче залишити слід після себе чи на землі, чи бодай
на дереві. А джерельця б’ють із Верхолиної балки, яка пробилася аж
із Підгороднього (таке стверджував тато). Вже в зрілому віці ця міс-
цина мені часто снилася – й обов’язково день проходив удало.
Хата бабусина була глиняна, з плетеною основою. Стіни горбку-
ваті, по них дряпалися коти до горобчиків, залишаючи сліди після
себе. Щоліта бабуся обмазувала кізяком і стіну, й призьбу, шпару-
вала й білувала. Стріха одно протікала, найняті «майстри» тулили
й прив’язували кулики, зверху накладали соломи, що загнивала за
зиму й весну. Щороку робили одне й те ж.
25. 25
Усередині за ветхими дверима з клямкою й кільцем для замка –
крихітні сіни, угорі – ляда на горище, прямо – погрібничок без вікон,
льох – темний, із подихом вогкості. Туди я ніколи не залазив: бабуся
не пускала, аби не злякався й не впав. Однак бачив, як батько опус-
кав важкі відра з картоплею. Кімната від сіней ліворуч була просто-
рою, світлою: два вікна виходили у двір, два – на вулицю, до густих
заростей бузку й кленів. Праворуч у світлиці чверть площі займала
біла-біла піч, котру я сприймав як живий організм. Вона красувалася
орнаментом у формі винограду, була веселою, з величезною пащекою,
утримувала збоку кочерги й рогачі. Не пригадую, щоб хтось порався
коло неї. Піч ніби спеціально була вибудувана для краси. Комин у ви-
гляді букви «Г»: тягнувся від стіни внутрішньої, од дверей, повертав
клинчиком праворуч і мало не впирався в глуху стіну – проміжок між
ними був на півметра, ще й біла занавіска на шворці висіла (бабуся
славилася акуратністю). Там – роздолля. Споглядаєш із малесенького
віконечка за садком, наче з неймовірної височини. А найкраще – за-
вмерти! Тоді дорослі про тебе забувають – і можна наслухатись тако-
го, якого при них не почуєш. А викриєш себе, то наразишся на сварку.
Ліпше принишкнути до тих пір, доки самі не порозходяться.
Від печі, попід стіною, вміщалося двоспальне металічне ліжко з
блискучими бильцями – нового зразка, а торцем до нього впиралася
старомодна скриня. Над нею висів портрет маминого тата, що заги-
нув на війні. Прямий напружений погляд, виділялися вилиці, рівний
ніс, не тонкі й не товсті губи правильної форми, підрізаний на лобі
чуб, мов у школяра. У його зовнішності все ніби було правильним,
без крайнощів, тобто без хвацькості, задерикуватості чи суму. Я від-
чував на собі його погляд, як Бога, тому в хаті боявся грішити.
Навпроти печі, себто від порога ліворуч, стояли стілець, стіл, ще
один стілець, лава аж до скрині. Перша згадка про раннє дитинство
ось таке: сиджу на руках у батька за столом, а він сміється, десь по-
руч мама й бабуся. Я їхніх облич не запам’ятав, зате знаю, що сиділи.
На батькові – замазаний, весь у іржі одяг.
Кімнатка, що була розташована праворуч від сіней, невелика, на
одне вікно з боку двору. Посередині – груба з п’ятьма колодязями,
яка тяглася прямо від дверей, вона ділила кімнатку навпіл. Обійшов-
ши її, можна було заховатися в напівтемряві, що я часто й чинив.
Дворище бабусине – широке, все в споришеві. Навпроти хати
сарайчик, який стояв порожнім, хіба що заносили туди щось на
26. 26
ніч, наприклад, граблі, вила… Він був без стелі, під очеретом або
під рогозом, з червоною ззовні задньою стіною. Глину для забарв-
лення привозили з Рящанської гори, того боку Орелі, Полтавщини.
Цей колір відлякував нечисту силу від худоби. Раніше сарай був
удвічі довшим, а після війни відбудували з горем навпіл тільки цю
частину.
Біля нього – ямка, там колись був колодязь. Скільки ми не засипа-
ли западину попелом чи хатнім сміттям, а вона таки виднілася. Пар-
кану як такого не було. Стирчали стояки, до них поприбивані або
поприкручувані криві сухі палиці. Од Рибалок тягнувся вишневий
садок повз город. Поруч ріс сусідський садок, межі – ніякої. Бабу-
ся розтлумачила, що один ряд вишень – наший. Я любив там дерти
клей і їсти, любив вилежуватися на тонкій колючій траві, милува-
тися Верхолиною балкою, селом на обрії, старим колгоспним садом.
Між ним і П’ятихатками рівними рядами посадили на великій площі
молодий садок, він довго ріс, а коли б годилося вже скуштувати пло-
ди, його раптом викорчували. А так кортіло угледіти його в повній
красі!
За бабусиною хатою, з боку дворища баби Ганни Басанець, теж ріс
вишневий садок, дерева його розміщувалися розкидано, вони дуже
відрізнялися один від одного за віком і ростом. Бабуся на надвірній
плиті під невеличким навісом або на цеглинках варила в великому
казані варення. Мені найбільше припадала до смаку біла пінка, ста-
ренька збирала її в блюдечко, а я не міг її наїстися.
Від городу батько вибудував громіздкий курінь із очерету, рогозу,
соломи, сіна, який прикривав льох, проте протрималася споруда не-
довго. Поруч росли різнобарвні айстри, посаджені бабусею. Й досі,
коли на перше вересня діти приносять айстри до школи, мені відразу
згадується бабусине обійстя. І ще росли там квіти, яких більше ніде
не бачив. Іду раз Виноградівкою та й розповідаю сестрі про них, вона
теж пам’ятає й теж із часів дитинства ніколи на них не натрапляла.
Зирк – а перед зупинкою, під кінець вулиці хитаються такі ж квіти!
А мало не на межі з садибою баби Ганни хтось спорудив (мабуть,
батько) нужник. Раніше ми не називали його туалетом – і правиль-
но робили. Це недостатньо естетичне місце, відкрите вітрам із трьох
боків, було обгороджене очеретом у ріст людини, покрівлі не мало. В
літній період, а саме тоді я туди й потрапляв, воно видавалося мені
навіть романтичним.
