Св. Теодор Студит Повчання монахам

1. ПОВЧАННЯ ДЛЯ ПОДВИЖНИЦТВА МОНАХАМ
святого Отця нашого Теодора Студита
1.I
1) НАСКІЛЬКИ ВАЖЛИВЕ ЧЕРНЕЧЕ СЛУЖІННЯ . 2) КОЖЕН ПОСЛУХ, НАВІТЬ НАЙМЕНШИЙ, ВЕДЕ ДО РАЮ,
ЯКЩО ВИКОНУЄТЬСЯ З Б ОГОМ . 3) П ЕРЕЛІК ЧЕСНОТ , ЩО ВЕДУТЬ ДО РАЮ [1, 2].
1)Бог для того послав нас у світ, щоб ми ревно служили Йому добрими ділами нашими та
успадкували Царство Небесне. А нас, монахів, обдарував після народження надзвичайною ласкою
— Він вибрав нас із-поміж усіх і поставив перед Собою на служіння Царству Своєму. Тож добре
тепер кожен задумайся, чи відповідаєш ти стану своєму, до якого покликаний, і чи справді не
турбуєшся ні про що інше, як лише послужити Богові.
2)Виконуючи послух, ви так повинні діяти, немовби від Самого Бога отримали на те повеління.
Від живущих Бог вимагає посильної праці. І дійте так, від одного лише старайтесь ухилятися, —
щоб не обманутися марнославством перед іншими й зарозумілістю перед собою, нібито робите
щось велике. У Господа кожному трудівнику приготовлена своя нагорода: трапезник II буде радіти з
першомучеником Стефаном; пекар сам буде для Господа чистим хлібом; комірник, що зберігає
овочі, буде насолоджуватися чудовими райськими плодами, бо поселенцем раю він буде, так само
як усі інші — тесляр, виноградар, писар, воротар III. Та й, узагалі кожен, хто б не ніс який-небудь
послух, якщо несе його, як працю для Господа, — отримає належну винагороду. Господь усе
бачить і ніщо не сховається від Нього, і за все віддячить Він по-божому.
3)„Чувайте, стійте у вірі, будьте мужні, кріпіться. Нехай все у вас діється в любові“ (1 Кр. 16,
13–14); щодня помирайте, щоб жити вічно; утікайте від лихих помислів, як від самих учинків;
уважайте велемовність — многогрішністю, жарти — розпустою, насичення й переїдання —
рабством похоті; угору помисли ваші, очі ж додолу; будьте чистими душею й тілом; будьте
натхненні світлими сподіваннями; ні від чого земного не будьте залежні; єдиного Бога бійтеся.
Коли отак будете триматися, коли отак добре мислитимете, то веселитиметеся разом з ангелами і
радітимете з усіма святими на віки вічні.
2.
1) НЕ МАЙТЕ ПРО СЕБЕ ВИСОКОЇ ДУМКИ. 2) НЕХАЙ КОЖЕН ЖИВЕ ДЛЯ ВСІХ БРАТІВ, ЯК КОЖЕН ЧЛЕН
ДЛЯ ВСЬОГО ТІЛА . 3) Н ЕВАЖКІ НАШІ ПОСЛУХИ , АЛЕ ЗАВДЯКИ ЗРЕЧЕННЮ ВІД СВОЄЇ ВОЛІ
ЗАСЛУГОВУЮТЬ ВІНЦІВ МУЧЕНИЦТВА [1, 3].
1)Розумно ви вчинили, мужі, Богом покликані, що покинули цей світ і до Бога спрямували серця
ваші. Намагайтеся так жити, аби Богові вгодити, і так живучи, „не будьте мудрі самі перед
собою“ (Рм. 12, 16) ані в духовних чеснотах, ані в тілесних перевагах, щоб не почути: „Що маєш,
чого б ти не одержав? Коли ж одержав, то чому вихваляєшся, неначе б не одержав?“ (1 Кр. 4,
7). Хто багато трудиться, той трудиться з ласки Христової, отримавши згори силу не для себе, а
для свого ближнього.
I
Цифри над заголовками вказують на число повчання, а цифри після заголовків, у таких дужках [ ], вказують: перша — на розділ; друга
— на повчання того розділу. Цифрам у заголовках відповідають абзаци, що подані за ними.
II
Трапезник, трапезар (від грец. τράπεζα — „стіл”, або ще ἀριστητάριος —букв. „завідувач сніданками”) — чернець, який слідкує за
трапезою в монастирській їдальні, а також відає продуктами.
III
Воротар (грец. ϑυρωρός) завідував входом до церкви, зокрема вимагав від тих, що запізнилися на богослужіння, пояснень щодо
їхнього запізнення, а тих, які виходили під час служби більше одного чи двох разів, не випускав із церкви.
1

2. 2)Усі ви послушники один для одного, помічники один одному, як живі члени тіла одного. Коли
око не буде керувати рукою, коли одна рука не допомагатиме іншій, коли нога не буде так іти, як
того вимагає потреба всього тіла, коли, взагалі, кожен член почне діяти за своєю волею, то вони
не лише своєї цілости не збережуть, але, вразивши самих себе, і тіло все розладнають. Тому нехай
утішається кожен, якщо йому доведеться більше потрудитися для інших, терплячи холод, негоду й
спеку; нехай плаче й сумує кожен, хто сидить без діла, як член непотрібний, що в тілі перебуває,
але не для тіла живе, і заслуговує лишень на відсічення від нього.
3)Хай не вражається слух ваш, коли чує таке. Навпаки, подумайте, якими незначними й
невеликими зусиллями дано нам здобути Царство Небесне. Ми бо не проливаємо, як мученики,
крови, наших кінцівок не відрубують, кісток не ламають, проте, якщо додаємо до своїх трудів,
легких і нечисленних, зречення своєї волі, бажаючи і Богові вгодити, і братам своїм у любові
прислужитися, то стаємо через це подібними до багатостраждальних мучеників і, навіть, до
Самого Господа, Який прийняв за нас розп'яття і смерть. Тож радійте в трудах ваших! Очікують
вас вінці святих мучеників.
3.
1) ПИЛЬНУЙТЕ, БО ВОРОГ НЕ ДРІМАЄ; УТІХА ДЛЯ ПАСТИРЯ. 2) НЕ ЛІНУЙТЕСЯ В ТРУДАХ ВАШИХ , БО ЗА
КОЖЕН ТРУД ЗАРАЗ ЖЕ НА НЕБІ ВІДКЛАДАЄТЬСЯ НАГОРОДА . 3) Н АСТАНОВИ : РЕГЕНТУ , (4) ПАЛАМАРЮ ,
(5) ФЕЛЬДШЕРУ , (6) ХВОРИМ [1, 4]
1)Знаю я з науки Св. Отців, а найбільше від праведного старця мого I, що диявол ніколи не спить
і не знає спочинку, щоб занапастити душі наші, але завжди хуткий і бадьорий, підсіваючи свій
кукіль сплячим людям (Мт. 13, 25). Тож і ви не спіть, Богом покликані II діти мої, пильнуйте, щоб
не потрапив хтось із вас у пастку лукавого. Любо мені чути про успіхи кожного з вас, утішаюся
послухом одного, мудрістю й смиренням — другого, ревністю — третього. Сина ж непослуху,
буркуна та гордія, неробу і лінивця, шептуна III й балакуна моя душа ненавидить. — Але хто я
такий, що так промовляю? — Я пастир ваш, хоч і недостойний, а ви — вівці мої, за які я
відповідатиму перед Господом, Який мені довірив вас.
2)Тож пасіться всі, старанно пасіться, одностайно і сукупно. Нехай ніхто не відбивається від
отари своєї. Хто відіб'ється, того ворог заведе на розпуття і схопить його, як той вовк заблуду
вівцю та затягне його до лісу, чи в гори. Нелегка справа спасіння, шлях цей вимагає великих
зусиль, утоми, напруженої праці, пильности, задоволення малим — скромною їжею, коротким
спочинком, поганою одежею, а найбільше вимагає зречення від своєї волі. Кожному за трудами
Господь відміряє й винагороду, за труди кожному щодень вінці відкладаються.
3)Церковні служби ми повинні виконувати з усією повнотою благочестя, побожности та
щиросердя. І ти, регенте IV, сину мій, що поставлений глядіти за цим головним і великим ділом
нашим, будь пильним, буди співаків V , точно стеж за порою, що призначена для кожного співу, і
I
тут і надалі св. Теодор згадує свого духовного отця та рідного вуя блаж. Платона, який постриг його в ченці та переконав прийняти
настоятельство в Сакудіонському монастирі.
II
у церк.-слов'ян. богоутѣшни, у грец. ϑεοπαρἀϰλητα.
III
тобто наклепника. Як пишуть Св. Отці, наклепником називається той, хто, виявляючи дійсне, відкриває недоліки та немочі
ближнього із запалу, заздрості, злопам’ятства, або просто без потреби, перед тим, кому про це не варто знати.
IV
Регент (грец. ϰανονάρχης — „той, хто читає канон у церкві”) — канонарх, монах-регент; при співі на обидва кліроси, він оголошує
голос, а потім слова канону; диригент церковного хору.
V
або клірошан. Клірошанин — дяк, псаломщик, що співає на кліросі. Клірос (грец. ϰλήρος — „частина”) — підвищення в храмі перед
вівтарем, місце для хору та читців.
2

3. все інше, що стосується псалмів та стихир VI, сумлінно виконуй, як тобі наказано. Хто здатен до
співу — нехай співає, хто надається більше до читання, до того й пристав його. Не будь недбалим
і неуважним, і кожному братові справедливо розподіляй, що йому в цей день читати, чи співати, а
що на інший, — кому в будні дні, а кому на свята, зважаючи на голос, вимову й швидкість
читання, щоб і сторонні, при нагоді, мали від цього користь. Усе нехай діється в тебе „пристойно
й докладно“ (1 Кр. 14, 40), щоб від Господа вдостоїтись почути: „Гаразд, слуго добрий і вірний.
Ти був вірний у малому, поставлю тебе над великим“ (Мт. 25, 21) і на небесах бути зарахованим
до хору святих.
4)І ти, паламарю, зі страхом та ревністю виконуй призначений тобі послух, — він бо від Бога і є
божественним. Пильнуй за освітленням храму, немов зіниць очей своїх, бо праця твоя перед
лицем Бога чиниться. Коли хтось запалює перед царем свічі, то завжди старається йому вгодити,
отож чи не більше тобі, сину мій, належить з острахом і любов'ю запалювати лампади перед
Царем над царями — Богом, славленим усім творінням, як і лампади вичищати, світильники
справляти та підтримувати належне освітлення. Стеж і за чистотою церкви, підмітай її хоч би
двічі на тиждень і пил з ікон витирай, щоб не псувалися вони, та все інше тримай у чистоті й
порядку, всіляко остерігаючись, щоб не пошкодити чогось церковного.
5)Третій ти в мене на гадці, сину, що братів лікуєш. Крокуй шляхом тобі призначеним. Багатьох
вінців ти заслуговуєш у цьому вельми трудному, мученицькому, утомливому, зате високому й
гідному великої нагороди служінні. Не очікуй і не шукай спочинку тут, щоб отримати його там.
Якщо добре тут потрудишся, то, безперечно, там отримаєш заспокоєння. Одні читають, другі
моляться, треті в мовчанні дні проводять, інші ще щось похвальне чинять, але й ти з ними нарівні
біжиш, або навіть і випереджаєш їх. Як тільки-но світати почне, — обійди хворих одного за
одним, довідайся про стан недуги кожного й призначай окремо, що кому потрібне та корисне.
Коли отак трудитимешся, то вінценосцем увійдеш до Царства Небесного.
6)А ви, діти мої, що хворієте, з подякою приймайте все, що вам випадає й удовольняйтесь тим,
що вам дають. А як забажаєте чогось більшого, то лише згадайте про це, і що потім зробить
приставлений до вас брат, — за те з любов'ю будьте вдячні. Не нарікайте, — досить і того, що з
любови до Бога брат вам прислуговує, як слуга, і кожному подає, що кому належиться за
спроможністю монастиря. Якщо ж не будете так поводитися, то великі муки вас чекатимуть.
4.
1) ПАМ'ЯТАЙТЕ ПРО СМЕРТЬ І ЗВІТ ПЕРЕД БОГОМ , РЕВНІ БУДЬТЕ У ВАШИХ ОБІТНИЦЯХ. 2) ОБЕРІГАЙТЕ
ВУСТА ВАШІ . 3) Я КІ БРАТИ ДЛЯ НАСТОЯТЕЛЯ Є РУКАМИ , ОЧИМА Й НОГАМИ . 4) У НАС І ФІЗИЧНА ПРАЦЯ
Є ДУХОВНОЮ ; ТРУДІТЬСЯ , ЗАОХОЧУЮЧИ ОДИН ОДНОГО … Х РИСТОС ІЗ ВАМИ . 5) К УХОВАРУ НАУКА Й
ДУХОВНА ЗАОХОТА [1, 5].
1)Погляньте на висоти небесні і на доли земні, погляньте на єство наше й побачте, що ми, як
люди, помираємо й переносимося звідсіля в позасвітові краї, за межі світу цього. Без ніякого
прикриття постанемо тоді перед лицем праведного Судді, щоби дати звіт за діла наші; після чого
прийме нас або Царство Небесне, — коли праведно жили, — або вогонь незгасний, — якщо в
гріхах перебували. Тож безперервно збуджуйте цю ревність до любого Богові життя, з якою
ввійшли до цієї оселі, пригадуючи, які слова ви промовляли тоді та які обітниці складали, і будьте
свідомі свого обов'язку завжди дотримуватися того, бо за словами цими і судити вас будуть.
VI
Стихира (грец. στιχώρον — „віршований”) — богослужбовий спів, вид тропаря, що складається з багатьох віршів, написаних одним
розміром, і прославляє Спасителя, Богородицю, святого або подію, що святкується.
3

4. 2)Бережіть уста ваші в чистоті, говоріть завжди лиш те, що приємне Богові. Ні лестощів собі не
дозволяйте, ані докорів незаслужених. „Ніяке погане слово нехай не виходить із уст ваших“ (Еф.
4, 29).
3)Ті з вас, які працюють, є руками моїми. Тож трудіться, руки мої, і не втомлюйтеся, до
належного простягаючись, бо „рамено Господнє буде вас скріпляти“ (Пс. 89, 22). Очима моїми є
ті, що приставлені за іншими глядіти. Тож пильно глядіть, попереджаючи й остерігаючи від
падіння тих, які можуть йому піддатися, щоб і самі ви були гідними опіки Божої. І ноги я маю.
Ноги мої! Прямуйте вірною дорогою Божих заповідей. Це ті, що терпеливо й добродушно носять
тягарі інших братів, за що, коли й надалі залишатимуться у такому настрої, будуть віднесені до
вічного блаженства. Цими словами я хочу підняти тих, що занепали, ревність збудити в тих, що
розлінилися, мужности надати тим, що впали духом.
4)Радійте, бадьоріться, ревністю окриляйтесь. Не відвертайтеся ні від чого, — ні від духовних,
ні від тілесних трудів, бо й усе тілесне наше є духовним, якщо присвячене Богові. До того ж, хто
ретельний у тілесному, той ретельний і в духовному. Заохочуйте один одного і підтримуйте в
молитвах, у послухах і в смиренні. Взаємно спрямовуйтеся до всякого добра, чиніть усе
пристойно та розважливо. Учіться один в одного й допомагайте один одному, і будете тоді
„Христове тіло і члени, кожний зокрема“ (1 Кр. 12, 27). Я так і вірую, що Христос — голова
ваша. Його Ім'я, маючи за главу, кого вам боятися? І чого ви з Ним не отримаєте? — Неба й землі
володарями будете, і все обіцяне успадкуєте.
5)І до тебе, кухарю, сину мій, слово від мене. Ти повсякчасно борешся в огні, дрова рубаєш,
їства вариш, воду носиш, овочі чистиш і миєш, лице своє задимлюєш, одяг забруднюєш, піт
проливаєш і знемагаєш від жару, стараючись вчасно подати братам усякі наїдки, — тебе зі
святими вшановуватимуть і лоно Авраама теплом тебе зігріє. Тільки будь витривалим у терпінні,
у радості день свій проводь і так старайся та пильнуй своєї праці, щоби служіння твоє навіть
уночі тобі снилося. Із самого ранку, наче вогонь, біжи до послуху свого і переможцем вийдеш,
гідно виконавши свою працю.
5.
1) ЗМАГАЙТЕСЬ ОДИН З ОДНИМ У ДОБРОМУ , АЛЕ НЕ В ЛИХОМУ . 2) Ж ИВЕМО — ЯК МОРЕМ ПЛИВЕМО ;
ДУХОВНІ НАСТАНОВИ НАМ НА ВСІ ВИПАДКИ ПЛАВАННЯ . 3) К ОРИСТЬ БРАТНІЙ СПІЛЬНОТІ ВІД
ЗРАЗКОВОГО БРАТА І ШКОДА ВІД БРАТА ЛИХОГО . 4) В ІДПЛАТА БЕЗМІРНА , НЕДАРЕМНО БІЖИТЕ , РАДІЙТЕ
[1, 6].
1)Це нині сприятливі дні, час прибутку, рік Бога набути. Тож не допустіть, щоб ви втратили не
лишень рік, але й день; нехай непереможними будуть у вас подвиги і ревність до спасіння, нехай
змагання серед вас буде чесним, а заповзяття в наслідуванні чеснот один одного — праведним.
Якщо побачите в комусь визначну доброчесність, — лагідність, наприклад, побожність,
слухняність, смирення, чи яку-іншу чесноту, то нехай пройме вас добре бажання товаришувати з
ним у цьому. Звідси зродиться між вами і зв'язок миру, і прихильність у любові. А тому, що
протилежне цьому, не навчайтеся, змагаючись. Тож, угледівши недбайла, — не будьте недбалими,
подивившися на черевоугодника, — не будьте ненажерливими, глянувши на балакуна, — не будьте
багатослівними. Але, як мудрі і Богом навчені, самі „усе перевіряйте; тримайте те, що добре“ (1
Сл. 5, 21).
2)Візьміться за якір віри нашої, підніміть вітрило надії та з усією заповзятістю перепливайте
4

5. велике море життя цього, бо під час вашого плавання неминуче налягатимуть на вас вітри, маю на
увазі бунт вашого тіла, здійматиметься хвилювання тілесних пожадань, зустрічатимуться
водоверті, що виходять із глибин серця, нечисті помисли й багато чого іншого, що трапляється в
морському плаванні: пірати — демони злостиві, мілини — засліплення від необізнаности,
підводні скелі — непередбачувані підступи супроти вашої душі, небезпечне наповнення трюму
водою — затаювання гріхів і помислів нечестивих, через які душа гине, як гинуть недбалі
мореплавці, що не звертають уваги на те, як їх вода заливає, і сонними занурюються разом із
кораблем у морські глибини. Ви ж, любі браття, оберігайтеся від усього цього й бадьоро прямуйте
шляхом Божим, а передусім, відкривайте все, що буває в серцях ваших, щоб вода лихих помислів
не переповнила душ ваших і щоби безодня не поглинула вас, за словом пророка (Йона 2, 6).
3)У братстві завжди на все готовий і в душевних подвигах, і в тілесних трудах, як зірка небесна
сяє і світлом своїм багатьом шлях указує; ретельний у побожних справах, що неба заслуговують,
щиросердий, тихий і мовчазний є ангел на землі, що як перед троном херувимським служить
Богові й Владиці всього сущого! Чеснотами своїми інших вирятовує й побуджує в них заповзяття
до діянь духовних, він — сонце променисте, золотосяйне, що зігріває всю повноту братства. А хто
похмурий, темний, до ночі подібний, хто затьмарює й тих, що йому підпорядковані, та робить їх
схожими на себе? — Хто ж, як не той, хто зарозумілістю, ласолюбством, кепкуваннями,
неробством, сороміцькими діяннями, обмовами, зухвальством і нечистотою через поєднання з
лихими помислами стає подібним до скинутого з небес сатани? Не повинні ви підпадати під вплив
отаких.
4)Недовгі труди ваші, а нагорода вічна; короткі страждання, а радість повсякчасна; тягарі
дочасні, а спокій безконечний. Там ви будете веселитися, де „співатимуть і танцюватимуть“
(Пс. 87, 7), звідкіля „смуток і зідхання зникне“ (Іс. 35, 10), де немає плачу, а радість одна. Тож чи
даремно біжите? Чи намарно працюєте? — Аж ніяк! Навпаки, це і розумно, і піднесено, і
прекрасно, і блаженно, і по-апостольськи, і по-мученицьки, і по-отчому, і по-ангельськи, і по-
небесному, і Богові приємно, що вийшли ви (зі світу) і прийшли (до нас), і народилися в нас
народженням духовним, і виросли, і воїнами стали, і оснастилися зброєю духовною, і поборюєте
амалекитів, аморіїв і хананеїв з іншими племенами пристрастей. Ви залишили позаду море світу
цього (через зречення від нього), перейшли Йордан та в просвітленому й очищаючому другому
хрищенніI при прийнятті схими II (а це — справжнє покаяння) звідсіля починаєте набувати частку
спадку свого, землю, на яку вказав вам в обітниці своїй Бог наш правдивий, — землю, що тече
медом і молоком безсмертя та життя вічного. Тож радійте й веселіться, дивлячись на таку любов
Божу до людини. Перед очима вашими життя стоїть, перед лицем — радість, перед ногами
вашими — блаженство, привідкриті двері, — „біжіть так, щоб… осягнути!“ (1 Кр. 9, 24). Хто
при цьому вагатися може? Хто не націлиться і не буде пориватись усе з більшим і більшим
I
Хрищення, хрещення (євр. ‫ ,הטבילה‬грец. βάπτισμα, лат. baptisma) — очищення і перетворення, символічна смерть і воскресіння, знак
духовного відродження людини від води і Духа (Йо. 3, 5). Занурення у воду при хрещенні є першим, зовнішнім актом підтвердження
людиною перед усім світом і небом її віри у Христа й очищення від гріхів, за яким згодом відбувається таємниче (сокровенне)
занурення в Духа Святого, яке здійснює Сам Господь (Мт. 3, 11; Ді. 1, 5; 8, 14–17; 11, 15–16). Хрищення у воді, хрищення покаяння,
вперше здійснене Йоаном Христителем, передвісником (предтечою) Христа, було, поза сумнівом, узято від старозавітних обмивань,
що символізували часткове очищення (Вих. 19, 10; Лев. 8, 6; 17, 16; Євр. 9, 10). Але повне занурення у воду при хрищенні демонструє
рішучий і остаточний характер звільнення від старого і готовність людини вдягтися у Христа (Гл. 3, 27). Слово „хрищення” в
українській мові етимологічно не відповідає тому слову, яке уживається в оригіналі (грецьке слово βάπτιση означає „занурювати у
воду”), але має зворотну формацію від слова „Христос”, або від слова „хрест", на якому був розіп’ятий Спаситель.
II
Схима (грец. σχήμα — чернечий убір; букв. — „зовнішній вигляд”, „форма”, „спосіб поводження”) — урочиста клятва (обітниця)
монахів дотримуватися особливо строгих аскетичних правил поведінки. Схима, відповідно до ступенів чернецтва, буває мала і велика.
Чернець, який прийняв схиму, називається схимонахом або схимником.
5

6. заповзяттям, намагаючись випередити інших, щоб одержати обіцяну нагороду?
6.
1) ПРОТИ ПОЖАДЛИВОСТИ , — БО НЕЮ ВОГОНЬ ВІЧНИЙ ЗАПАЛЮЄТЬСЯ ; СМЕРТЬ РАПТОВО МОЖЕ
ЗАСТАТИ . 2) Я КЩО СПІТКНУЛИСЯ , ПІДНІМІТЬСЯ , ГРІХ ЗНЕНАВИДІВШИ Й ПОЛЮБИВШИ БЛАГОДАТЬ . 3)
У ТІКАЙТЕ ВІД МАЛИХ ГРІХІВ, ОСОБЛИВО ВІД ПУСТОСЛІВ'Я; ТЕМИ ДЛЯ РОЗМОВ [1, 7].
5)Будьте мужніми і доблесно стійте проти диявольських підступів, пам’ятаючи, що битва в нас
не з тілом і кров'ю, а з невидимим і гірким гнобителем нашим, сатаною, та відступницькими
силами, що під ним перебувають. Тому, якщо нападе на когось пожадлива думка, нехай не
хвилюється він і не бентежиться, а молитвою, стогонами й проливанням сліз нехай віджене її
назад і нехай відбивається від неї, пригадуючи собі вогонь отой (вічний), і те, що цієї миті в тілі
нашому запалюється жар, що доводить до загоряння іншого (вічного) полум'я. Тому, скільки разів
на день не нападала би на вас така думка, — винищуйте її до кінця і не буде вам осуду. Коли жар
цей підступить із затуманенням розуму та з відчуттям тягаря подвижництва, то зведи вгору очі
серця свого і зруйнуй оцю пастку диявола гадкою, що можна померти в будь-яку мить. Хай
зміцніє кожен, хто бореться, роздумуючи про заспокоєння в житті вічному.
6)Нехай осінить вас благодать Господа нашого і дарує вам силу перенести нинішні великі
труднощі. Змагайтесь у боротьбі та в бою, всіляко старайтеся, щоби пройти цей шлях без падіння.
А коли щось і станеться з вами таке, чого вам не бажаю, — зараз же підніміться. Огляньтеся
навколо. „Небо високе, — як написано, — і земля глибока“ (Прип. 25, 3). І хто зійде на нього з
тих, що впали у гріх? Тому гидуйте гріхом, зненавидьте його, відверніться від нього; за добро
вхопіться і чиніть те, що Богові миле.
7)Благаю вас: ухиляючись від великих гріхів, уникайте і, так званих, малих, — маю на увазі
безглуздих балачок та легковажних жартів. Тихо й лагідно ставтеся до кожного, і навіть тоді, коли
розмовляєте лишень щоби нудьгу відігнати, нехай буде ваша розмова пристойною. Тому
бесідуйте, чи про роботу, що чекає на вас, чи про пояснення незрозумілого уривку зі Святого
Письма, чи про читання, як велить устав, чи про життя когось зі святих, або про вихід наш із тіла,
прихід за нами ангелів і відповідь нашу перед Господом Богом за все наше життя на землі; як
святі підуть до радости невимовної, а грішники йтимуть на муки безутішні; і запитуйте один в
одного, як нам уникнути цієї пристрасти (балаканини) і набути протилежної їй чесноти
(розважливості), як сльоза проривається і виливається, та чому висихає. І що нелицемірною
слухняністю, покірністю й мовчанням уст наших зрошуються паростки душі й розпускаються
наче дерево життя посеред раю; а сохнуть вони від балакучости, жартів, від непотрібних і
негожих поглядів очей, нарікань, жорстоких слів, надмірного спання, переїдання та від усяких
інших пристрастей, яким легко піддаємось.
12.
1) ІДІМО ЗВІДСИ… СЕБТО ІЗ КРАЮ ПРИСТРАСТЕЙ, ЧЕРЕЗ СТРИМУВАННЯ ЧЕРЕВА , ОЧЕЙ , ЯЗИКА , СЛУХУ ,
РУК І НІГ . 2) Н АСТАНОВИ ЕКОНОМУ , НАГЛЯДАЧУ ЗА РОБОТАМИ , КЕЛАРЮ , ГОРОДНИКУ , САДІВНИКУ ,
КІННИЧОМУ ТА МЕЛЬНИКУ [1, 13].
1)Кажу вам, як колись Господь учням: „Уставайте ж, ідімо звідси“ (Йо. 14, 31). Кажу це не в
розумінні, щоб ми вийшли з тіла раніше аніж покличе Бог, Який пов'язав нас із ним задля
випробування чеснот наших, а в розумінні, щоб і в тілі залишаючись, ми мудро розважали над
6

7. тим, що вище тіла і, як написав про себе божественний Павло, — розіп'яли себе для світу (Гл. 6,
14), бо, як він же проголосив, — „ті ж, що є Ісусові Христові, розп'яли тіло з його
пристрастями та пожадливостями“ (Гл. 5, 24). Мужньо переносьте все важке та прикре і будьте
стримані в усьому. Бо, якби праотець наш корився даній Богом заповіді, то через нестриманість не
зазнав би смерти замість життя. Тож постіться і не їжте з вельми гіркого дерева гріха навіть
подумки, якщо можете, та всіляко відгороджуйтеся від нього ділами. Пожадливими очима не
кидайте пристрасних поглядів і не піддавайтеся зачаруванню. Закривайте вуха від нерозумної
мови й некорисних оповідей. Вуста привчайте говорити лише те, що миле Богові та не провадьте
непотрібних балачок. Руки, ноги й усі члени тіла вашого захистіть від усього пристрасного.
2)Ти, що отримав послух по господарству, старайся бездоганно, без спотикання, ходити серед
братів твоїх, порядкуючи у всьому зі смиренним серцем.
Ти, кому доручено наглядати за польовими роботами, із властивою тобі мудрістю й
наполегливістю добирайся до суті справи цієї; усе, що необхідно, вірно виконуй і тримай у
належному порядку. Будь поблажливим і співчутливим до тих, що втомилися, передусім до
новачків. „Ваша розмова нехай завжди буде люб'язна та приправлена сіллю, …щоб це вийшло на
користь тим, які чують його“ (Кл. 4, 6; Еф. 4, 29). Будьте шанобливі, доброзичливі, лагідні,
керовані у своїй справі, підбадьорюйте та повчайте одне одного.
Ти, келарюI , на Бога надійся, дій у „могутності Його сили“ (Еф. 1, 19). Не скупися, піклуючись
братами. Піклуючись про них, — про Бога піклуєшся, — бо не людей годуєш, а, як хочеш знати,
апостолів Божих. Заготовляй і подавай їм їжу й напої — найкращі з того, що маєш, але ні приправ,
ні солодощів та нічого з того, чим набивають свій живіт ті, що живуть задля нього, нехай не буде.
Це для богобоязливих не годиться. Овочі, хліб і вода — ось що їм потрібно. У цьому Отці наші
мали велику втіху.
І ти, сину мій, добрий кухарю, готуй братам страви, стараючись їх наситити, і наче сонце
засяєш у Царстві Небесному.
Ви, городники й садівники, працюйте і старайтеся задовольнити братів, подаючи їм розмаїті
(фрукти та) овочі, а догоджаючи їм, — Богові вгодите й удостоїтеся насолоджуватись вічним
спокоєм.
Ви, що служите біля келаря, з усією старанністю і щирим бажанням віддавайте свої сили цій
справі, не шкодуючи навіть крови, та з повагою ставтеся до свого керівника, тому що від нього
залежите.
Ви, що виконуєте роботи на кінному дворі, несете приємний послух і Богові, і нам, та вдвічі
більше за інших служите братству, тож подвійними вінцями вас увінчають. Кожен із вас, хто
більше турбується про інших, діє для них і трудиться, безперечно, отримає й більшу нагороду.
Підійдіть до мене й ви, що приставлені до млинів, і вам, я скажу, потрібно вельми дбати про
свою справу, але не дозволяйте собі нічого зайвого, окрім того, що належиться, ні в їжі, ні в питві,
ані в чомусь іншому. Стосовно того, що доводиться вам пропускати правило II , співання псалмів та
інші служби, то й мені б не хотілося щоби так було, але через крайню потребу не можу інакше
розпорядитися. Однак, не журіться, замість вас я, грішний, надолужу те, чого не вистарчатиме
вам у цьому відношенні. Тільки пильнуйтеся, бійтеся Бога та уникайте світських розмов.
13.
I
Келар (середньогрецьк. ϰελλάριος — „комірник, „економ”) — чернець, що відає монастирським господарством.
II
Правило (грец. ϰανών) — певна кількість молитов, які християни східного обряду читають щодня, здебільшого вранці та ввечері;
також жанрова форма літургійної поезії, вид церковної поеми-гімну складної конструкції, що складається з 9 пісень.
7

8. 1) ПРОБУДЖЕННЯ , У ТРЕНЯ , ПЕРШИЙ ЧАС, РОБОТИ . 2) ТЕМИ ДЛЯ РОЗМОВ, ЗМАГАННЯ В ДОБРОМУ ,
ВІДКИНЬТЕ ЗАСПОКОЄННЯ , Б ОГОВІ — ГАРЯЧЕ СЕРЦЕ Й ВИТРИВАЛІСТЬ У ТРУДАХ . 3) Т ЕРПІТЬ , ЯК
ГОСПОДЬ , І ВІН ЗМИЛОСЕРДИТЬСЯ НАД НАМИ . 4) НЕ ПОТУРАЙТЕ СОБІ ТА НЕ СТАВТЕСЯ УПЕРЕДЖЕНО
ДО БРАТІВ . 5) Х ТО ЗАДОВОЛЕНИЙ РОЗПОРЯДЖЕННЯМИ НАСТОЯТЕЛЯ , ТОЙ ВАРТИЙ ПОШАНИ ;
ОБГОВОРЮВАТИ ЦІ РОЗПОРЯДЖЕННЯ НЕ СЛІД ; НЕХАЙ Г ОСПОДЬ УПОРЯДКУЄ БЕЗЛАДНИХ [1, 14].
1)Давайте жити за встановленими для нас правилами й порядком, прагнучи бути старанними в
усьому — і в малому, і у великому.
Як тільки вдарять у дзвін, радісно поспішайте зібратися в церкві, наче ви ангелом покликані, з
Богом поговорити та послужити Йому піснею прослави і в нагороду за це отримати, не щось
скороминуче та дочасне, а дари від Бога для душі живодайні.
Як прийдете до храму, у єдиному зверненні суголосно віддайте хвалу Господу Богу, а потім
прислуховуйтеся до співу псалмів та пильно слідкуйте за читанням, щоби збагатившись тим та
іншим, у радості плодотворно перебувати на богослужінні та осоромити диявола. Але не
забувайте при цьому щиро молитися у своїй душі, щоби чистими побачив вас Чистий, щоби
просвітленими, а не затьмареними, вийшли ви із храму.
Закінчилося правило; тихо й мирно виходьте з дому молитви. Потім один нехай візьметься за
науку I, стараючись при цьому не втратити через марнослів'я зібраних скарбів на співанні псалмів,
а навпаки, додати до цього добра і те, чого тепер навчився. Інший, коли хоче й має потребу, то й
відпочити може, уклавшись на постелі; тільки й тут, осінивши себе хресним знаменням і
пристойно прилігши, нехай промовляє у своїй душі який-небудь псалом із розважанням, щоб не
піддатися принаді від ворога-спокусника. Бо люблять демони після богослужіння збурювати наші
душі нечистими заворушеннями, щоби помститися за поразку, завдану їм уважним і побожним
перебуванням у храмі й учинити так, щоб ми негідно промарнували те, що належно зібрали з
церковного співу та читань, а тому затуманюють наші помисли, роблять непокірним тіло через
його втому під час співу і викликають непотрібні відчуття та погодження II. Але, звичайно, краще
чинить той, хто стримується від сну й займається або мисленим заглибленням у псалми, або
якоюсь іншою справою, а не падає зразу на ліжко, якщо не хилить його непереборно до цього сон,
— бо тоді він вільний від спокуси.
Так провівши цю пору, нам усім потрібно бути рухливими і не відставати один від одного,
поспішаючи на Перший Час III , — бо навіщо нам втрачати свою винагороду й обтяжувати
сумління?
Після цього, щоб увесь день пройшов у добрих справах, помоліться Богові: „стверди діло рук
наших!“ (Пс. 90, 17) і приступайте до праці, що кому буде розподілено, чи кожен зокрема до своєї,
чи, як виникне така потреба, всі гуртом до однієї. Нехай будуть труди ваші та праця із псалмами
на вустах, із молитвою й добрими помислами — чи трудитися будете на полі, у винограднику, на
кухні, чи буде щось інше, що зазвичай чините в певні години, — усе хай виконується ретельно та
з піснею прослави.
I
грец. μάϑημα — наука; окрім читання книг тут мається на увазі вивчення напам’ять псалмів, духовних пісень, гімнів і т. д.
II
тобто згоди й утішання в душі тим, що змальовують помисли.
III
тобто на ранкову молитву. У загальновідомому значенні година (час), як 1/24 частина доби, увійшла в ужиток тільки в IV ст. після Р.
Х., хоч уперше згадується в Дан. 4, 16. У давнину був відомий поділ дня й ночі на 12 „годин” (частин, часів) (Йо. 11, 9; Ді. 23, 23), але
тривалість цих „годин” змінювалася в залежності від пори року, оскільки день і ніч розділялися сходом і заходом сонця. Тому 1-а, 3-а,
6-а і 9-а години, що призначені для молитви (Мт. 27, 45–46; Мр. 15, 25. 33; Ді. 10, 3. 9. 30) тільки приблизно відповідають 6, 9, 12 і 15
годинам дня. Такий поділ світлого часу доби на чотири частини був запозичений у Вавилоні (Неєм. 9, 3) й використовувався, як
читаємо у Св. Письмі, також у діловому житті (Мт. 20, 3. 5–6); у Йо. 19, 14 вказаний, мабуть, римський час, що рахувався від опівночі.
8

9. 2)Слово ваше нехай завжди буде про речі належні, чи то стосовно життя тілесного, чи
духовного, скажімо, якого-небудь тропаря, чи якоїсь роботи. Допомагайте один одному в доброму.
Кожен із вас має свої позитивні риси, однак якщо якоїсь кому бракує, а нею наділений інший, то в
нього нехай він її переймає, мов та працьовита бджола, що невтомно збирає мед із квітів.
Задоволення хай буде далеко від вас, а лінь нехай буде прогнана. Гаряче прагніть Бога й будьте
витривалими у боротьбі; ніщо хай не стоїть, наче стіна, між вами і любов'ю вашою до Господа: ні
піст, ні недосипання, ні холод, ні спека, ні обмови, ані брак необхідного; але, все вважаючи
другорядним, надавайте перевагу насамперед спасінню вашому.
3)Усе мужньо переносьте, пригадуючи, які страшні муки перетерпів заради нас Господь. Як же
порівняти раба із Владикою? Тож, щоб ми не перетерпіли, — ніщота воно. Але добрий Господь із
милосердя Свого приймає й невелике добре бажання наше, близько є до всіх, які до Нього
взивають, як написано (Пс. 145, 18), відкривається тим, що шукають Його; якщо постукаємо —
відчинить нам, якщо наполегливими будемо — прийме I нас і приведе до радости Своєї
наднебесної та до нерукотворної весільної світлиці Царства Небесного.
4)Звертаюся до вас, закликаючи у свідки небо і землю, та ангелів святих — не нехтуйте
спасінням вашим, не відкидайте жодної заповіді, не ходіть у темряві затаювання (помислів),
цурайтесь їсти потайки, уникайте насолод, не пронизуйте мечем душ ваших, тобто не впускайте
до них вогню шаленства, навіть і до власних членів, пам'ятаючи, що вони, по суті, є Христовими,
а тому варті пошани, не лихословте та не запалюйтеся гнівом один до одного, не затаюйте в собі
заздрости, злом на зло не відповідайте, не шукайте верховенства II, не бажайте передчасно
ступенів у клірі і не втішайтеся тим у своїх думках, але добровільно все відкриваючи (отцям
своїм духовним), тим і оздоровляйтеся, через це здоровими будьте та слухняними в усьому від
щирого серця. Ось і священство, і богослужіння, і освячення!
5)Хто відверто відкриває переді мною, смиренним, свою душу, хто невисокої думки про себе,
хто вважає себе нижчим від усякого створіння і не шукає нічого понад те, що отримав від мене,
покірного, — ось, як на мене, висока й гідна похвали особа! А обговорювати мої розпорядження
на свій лад, або вирішувати, чому я одному дав такий послух, а другому інакший, чому того ввів
до кліру, а того до іншого приставив, — це некорисно для вас та й непристойно. Господь Бог наш,
Який виводить достойне від недостойного, „що з гною бідного підносить“ (Пс. 113, 7), дарує
слухняним розум і благодатьIII та підперізує силою немічних (Пс. 18, 33), нехай укріпить вас, хай
заспокоїть і прийме вас до Своєї частки, нехай надасть вам благодатне життя й укріпить вас у
всьому на діло досконале, на виконання заповідей, Йому на служіння, на наслідування ангелів
задля успадкування Царства Небесного.
14.
1) ЛИНЬТЕ ДО БОГА , А ВСЕ ІНШЕ МАЙТЕ ЗА НІЩО . 2) ХТО ЯКУ ПРАЦЮ НЕ ВИКОНУВАВ БИ В
МОНАСТИРІ , У НІЙ ВІН ГІДНО КРОКУЄ ДО М ІСТА ВИШНЬОГО , ЩОБИ ТАМ НАСОЛОДЖУВАТИСЯ
ЩЕДРОТАМИ . 3) З ОВНІ ВИ ДОБРІ , АЛЕ ГЛЯДІТЬ , ЧИ НЕМАЄ СЕРЕД ВАС ЗА ВНУТРІШНІМ УСТРОЄМ Ю ДИ ,
ГЕХАЗІ ТА ЇМ ПОДІБНИХ. 4) НЕ КАЖИ — ЗРОБЛЮ ЦЕ І ЦЕ ТА ТОГО Й ТОГО ДОСЯГНУ , АЛЕ ТРУДИСЯ ,
ВСЕ ІНШЕ НА Б ОГА ПОКЛАВШИ [1, 16].
I
грец. ϑἑλει μᾶς δειχϑῆ — „захоче нам з'явитися“.
II
грец. προϕητείαν — пророцтва; очевидно тут помилка і має бути πρωτείαν, у значенні —„не шукайте верховенства, першості“, адже
до кінця розділу мовиться не про шукання духовних дарів, а про прагнення почестей та верховенства.
III
у церк.-слов'ян. даяй благодать смиреннымъ и разумнымъ; у грец. δίδει πχάριν τοτς ταπεινοῖς ϰαί σύνεσιν.
9

10. 1)Ходіть, діти, послухайте мене, почуйте слова мої і візьміть за науку повчання мої покірні! До
всіх кличу, усіх благаю — вознесіться до Бога, звільніться від пристрастей. Це вас закликає слово
пророче: „Ходіте, вийдемо на гору Господню, в дім Бога Якова“ (Іс. 2, 3), у дім безпристрасности,
та побачимо очима розуму приготовану нам радість за обітницею небесних щедрот. Наберіться
заповзяття, здійміть крила вогненні, як голуби, і злетіть, і полиньте звідсіля туди, де правдива
частка доброчесності; сприйміть радість і духовно зажадайте Бога, відчуйте любов Його
найсолодшу, а в ній усе інше визнавши другорядним, зневажте і славу марну, і пожадливість
тілесну, і гнів звіриний; та ніщо з того, що видається втішним, хай не зможе полонити вас, але, як
добре підперезані, будьте легкими, гострозорими і заповзятливими у нашому прямуванні шляхом,
що веде до Царства Небесного.
2)Подорожуючим неминуче випадає терпіти й переносити труднощі, так само і нам. Бо, як
бачите, справа наша потребує праці, старання й утоми: ви у поті чола трудитесь, знемагаєте, голод
переносите і спрагу, — хто на ниві, хто у винограднику, хто при точінні оливи, хто на кухні, хто
на будівництві, хто на складі й кожен там, до чого його приставили. Тож усі ви прямуєте шляхом
Божим, наближаєтеся до Міста великого I і через смерть пізнаєте радість щедрот, призначених тим,
які люблять Бога.
3)Коли спостерігаю за тими, що добре прямують, то радію ними, а коли бачу таких, що
спричиняють безлад, то обурююсь і сумую, по можливости виправляючи їх; потаємне ж ваше
тільки вам одним відомо та Богові. Але нехай не буде між вами такого, хто потайки, наче в пітьмі,
чинив би щось негідне: бо від Ока Всевидячого ніщо не сховається, хоч від мого і сховане. Я
завжди думаю про вас краще. Але хто знає, чи немає серед вас, поміж дванадцяти, і Юди? Чи біля
доброго наставника немає Гехазі лукавого, що довіку носить у своїй душі проказу (2 Цар. 5, 27)? І
чи не знайдуться серед вас такі, як сини ієрея Елі, що потайки їдять і гнівлять Бога, жалюгідний
кінець яких буде тяжкий і для мене, більше від Елі грішного (1 Сам. 2, 25)? Хай не зазнаємо
чогось такого і ми — не доведи Господи! — чогось подібного до Ананії й Сафіри, які,
наважившись виповісти брехню апостолам, зазнали гіркого падіння (Ді. 5, 5–10) — бо може і
серед вас хтось, затаївши обман у серці, не дає правдивого слова, відповідаючи на питання, або у
випадковій бесіді. Боюся і падіння чародія Симона, який хотів бути зі св. Петром, головним серед
апостолів, лишень заради шаноби і слави людської, зовні показуючи, що хоче бути його учнем (Ді.
8, 9). Хай не озирається ніхто з вас назад і не полишає свого початкового наміру!
4)Нехай ніхто не каже — я зроблю те і те, і через стільки-то років того й того досягну. Ти, що
таке кажеш, а не знаєш, проте, чи проживеш день нинішній, чи не боїшся почути: „Безумний! Цієї
ж ночі душу твою заберуть у тебе, а те, що ти зібрав, кому воно буде“ (Лк. 12, 20)? Тож
наслідуйте нерозривну єдність апостолів з Учителем своїм і Богом усіх сущих і, якби перед очима
Господа завжди перебуваючи, прискорте біг свій до спасіння, усе наступне в руки Божі
передавши, з готовністю тут трохи потерпіти й потужити, щоби там радіти вічно. До цього Отець
закликає, цьому Дух Святий сприяє, у цьому укріпляє Господь Ісус Христос. Не бійтеся! Додолу
скинутий диявол; Христос воскрес і смерть вже не панує.
15.
1) ВІД СВІТУ ВТЕКЛИ , АЛЕ НЕ ВТЕКЛИ ВІД ЗАВОРУШЕНЬ ПРИСТРАСТЕЙ , ЩО ЗДІЙМАЮТЬСЯ ВОРОГАМИ ,
— ПОТРІБНО БУТИ УВАЖНИМИ І ПРОТИСТОЯТИ . 2) ПРИКЛАДИ ТИХ , ЯКІ ВІРОЮ ПОКАЗАЛИ ЧУДА
I
Небесного Єрусалиму.
10

11. ПОСЛУХУ : ДОСИФЕЙ, АНАНІЙ, З АХАРІЯ ТА ІН . 3) ІДІТЬ ШЛЯХОМ ЗАПОВІДЕЙ, НЕСІТЬ ПОСЛУХ БЕЗ
НАРІКАННЯ І БУДЕТЕ СПАСЕННІ [1, 17].
1)Хоч ми і втекли від усього життєвого та як у гавань увійшли, прийнявши священну схиму
нашу, але все-таки залишаємось у цьому світі, неначе в морі, не знаючи, коли здійметься проти
нас диявольський шквал, що намагається затягти в глибини корабель душ наших, де і як
зустрінемо піратів мислених, на які підводні скелі пристрастей раптово напоремося і як упродовж
життя звершимо без катастроф наше плавання від землі до неба. Тому потрібно бути уважними,
діточки мої, і берегтися, чувати й пильнувати, та передбачати підступи демонського хитрування,
щоб могли ви протистояти буревіям пристрастей, відвертати їхній напір і спокійно продовжувати
своє плавання, утримуючи кермо віри нашої.
2)На добрих прикладах отців учні навчаються життя в подвижництві та зміцнюються у своїх
трудах непохитною вірою. Вірою звершив св. Досифей служіння послуху; вірою, без
обмірковувань, зі щирим серцем виконуючи кожне повеління наставника свого і переносив мовчки
при цьому інколи удари по обличчю, а деколи глузування. Вірою блаженний авва Кир п'ятнадцять
літ мужньо і, наче юнак, переносив побої, знущання й утиски, ніби не відчуваючи гніту
неприємностей, і не лише не скаржився, але навіть захищав і виправдовував перед святим отцем
тих, які на нього нападали, коли той його розпитував. Вірою Теодор Освячений за подум про своє
зростання в чині три роки без спротиву й нарікання переносив відлучення від Великого Пахомія.
Вірою він зібрав зрілі плоди послуху, коли роками терпеливо і старанно поливав посох отця.
Вірою Ананій вічноживущий I, деколи синяки мав під очима, деколи сліди на щоках від ударів,
деколи мав побиту ту, чи іншу частину тіла, та переносив усе покірно, без нарікань і вдостоївся за
це безсмертя. Вірою Захарій вічнопам'ятний, хоч і Духом Божественним був сповнений, мужньо
переносив рани, але від отця не відлучався. Вірою, дивний хтось, ріку переплив на крокодилі II . І
кожен із величних отців і мужів, звершених знаряддям віри, пройшов крізь вогонь і воду спокус
лукавого та ввійшов до краю вічного спочинку.
3)Якщо хочете спастися, то ніякої немає тому перепони, чи перешкоди. Маєте перед собою
правдиві приклади тих, що спаслися і спасаються; на мене не дивіться, але слухайте слово моє, бо
я хоч і грішний, але істину вам кажу і прямий шлях указую. Тож трудіться, діти мої, полишивши
непокору і відкинувши безвір'я. З острахом прямуйте шляхом заповідей Господніх. „Шукайте і
знайдете; стукайте, і відчинять вам“ (Мт. 7, 7). — Це я точно знаю, і цілком у цьому
переконаний. Носіть свої послухи без нарікань. Виконуйте накази без лінощів. Не будьте
невдоволеними, готовими до суперечок і помсти, та зарозумілими на спустошення і погибель
душі. Не шукайте слави і знайдете її, та не тільки у віці майбутньому, але ще отут, тепер, засяєте.
Не сваріться між собою і не дратуйте один одного в'їдливими й образливими словами, через те,
що призначений одному почесніший послух, а іншому — нижчий, і першими будете визнані, і
перші отримаєте місця у вічних оселях божественних. А, якщо всупереч цьому чинити будете, то
I
Можливо тут — помилка, і мова йде про преп. Акакія.
II
Тут імовірно йдеться про св. Еллія, який жив у єгипетській пустелі в ІV ст. Він мешкав у печері, умертвляв своє тіло, а молитвою та
постом зміцнював дух. Господь посилав йому їжу в чудесний спосіб — святий знаходив її біля своєї печери. Трохи поївши,
преподобний відносив їду до сусіднього монастиря. Одного разу, несучи поживу братам, Еллій побачив табун диких ослів.
Утомившись від важкої ноші, Еллій іменем Божим повелів одній тварині підійти до нього. Осел підійшов до святого й дозволив
закинути собі на спину його вантаж. Так вони вирушили в дорогу і невдовзі дійшли до великої ріки. Не знайшовши на звичному місці
човна, Еллій задумався, як йому перебратися на протилежний берег. Отут із води вийшов величезний крокодил, що раніше нападав на
людей. Але побачивши святого, який лагідним голосом призивав ім'я Ісуса Христа, крокодил начебто забув про свою хижу натуру,
підплив до святого й підставив йому спину. Преподобний сів на крокодила й переплив на ньому ріку. У монастирі всі дивувалися
такому диву й запитували, як же він добрався, не злякавшись того людожера. А старець усміхнувся та відповів, що Господь Бог послав
йому човна для переправи.
11

12. протилежне й знайдете — і на всяку душу, що творить зло, прийде гнів, обурення й осуд (Рм. 2, 8–
9) і тепер, і в майбутньому. Але нехай обереже вас Господь від цього!
16.
1) РАДІЮ , ДИВЛЯЧИСЬ НА УСПІХИ ВАШІ, АЛЕ БОЮСЬ , ЩОБ ВИ НЕ ЗУПИНИЛИСЯ; БЛАГАЮ, НЕ
ПРИПИНЯЙТЕ БІГУ , УХИЛЯЙТЕСЬ ВІД УСЬОГО НЕГІДНОГО І ПРАГНІТЬ УСЬОГО НАЛЕЖНОГО . 2)
ПАМ'ЯТАЮЧИ ПРО СМЕРТЬ , НАЛАШТУЙТЕ СВОЇ СЕРЦЯ ; ВЕЛИКІ ТІЛЕСНІ ПОДВИГИ НАМ НЕЛЕГКО
НЕСТИ , АЛЕ ЯКЩО ЗБЕРЕЖЕТЕ В СЕРЦІ ДОБРИЙ НАСТРІЙ , ТО І ПРИ РОЗМІРЕНОМУ СТРИМУВАННІ В
УСЬОМУ , ЯК ВЕЛИТЬ УСТАВ І КЕРІВНИЦТВО , НЕ ВІДСТАНЕТЕ ВІД ВЕЛИКИХ МУЖІВ . 3) П РЕДИВНЕ
БРАТСТВО У СПІЛЬНОТІ , І ЗА СКЛАДОМ СВОЇМ , І ЗА ЧУДАМИ — УСЯКА БО ПЕРЕМОГА НАД ПРИСТРАСТЮ
Є ВИГНАННЯМ ДЕМОНА [1, 18].
1)Жадає смиренна душа моя і тане, гаряче бажаючи вашого спасіння у прямуванні правдивою
дорогою та щоденному зростанні в поступах. Дивлячись на ваше зречення від усього й
самовіддане відсторонення від світу, ваше безповоротне відчуження від своїх, утрату будь-якого
маєтку й розіп'яття власної волі, і те, що ви, як одна душа, у спільній згоді до одного прямуєте —
радію тим. Але й побоювання мене охоплює, щоб ніхто з вас не втратив якимось чином
сподіваних щедрот. Тому прошу та благаю: не припиняйте бігу вашого, але ще більше й більше
старайтеся чинити добро задля свого звершення та повчання ближнього, постаючи щодень перед
Богом і братством чистими й непорочними, та не піддавайтеся ані запопадливости заздрісній, ані
наріканню згубному, ані гордині богопротивній, ані пристрасти рабській, але дійте покірно, тихо і
мирно, — без марнославства і честолюбства, розумно та сумлінно, заради добра самого, заради
святої спільноти нашої, заради заповідей Господніх і мого ігуменського повеління, та, взагалі
кажучи, заради свого власного спасіння; щоденно шукайте того, що Богові миле й лише до Нього
одного спрямовуйтеся, допоки не прийде кінець цього життя.
2)Не зупиняється остання година, а швидко надходить, а в декого вже на порозі стоїть. Ось
тому, наче перед очима нашими і біля наших ніг перебуваючи, нехай устрашає вона нас,
упокорює, очищає і нехай відводить від провини через щось недобре, через якесь відхилення від
правдивої дороги, навчаючи взаємно жити в побожності, мирі та у щирій злагоді, а також у
вивченні Божественного Письма, у чистій молитві та в посильній праці. І піст є знаряддям
духовного життя, хоч і тілесним, але за умови, що йому передує святе смирення. До великих
подвигів Святих Отців нам братися не під силу, воно нам і не корисно. Але дотримуйтеся того,
про що вже говорилося (тобто роздумів про смерть, побожности, стриманости, злагоди, повчань у
Письмі, молитви чистої, посильної праці й посту), та у підвладному вашому становищі вибирайте
належне, суворо дотримуючись уставу спільноти, як велить установлений порядок, — і,
приймаючи їжу та пиття, споживайте не лише хліб та овочі, але й вино та оливу, а інколи сир і
рибу, із необхідною помірністю, виходячи, однак, не зі своїх міркувань, бо це не до ладу, а як
мною визначено; та в усьому іншому дійте мудро й розважливо — і коли спите, і коли
відпочиваєте, і коли ходите, і коли сидите, і коли разом сходитеся та розмовляєте, і коли
святкуєте, а так само коли садите, сієте, будуєте, тесляруєте. Тож, якщо будете так поводитись, то
запевняю вас, що анітрохи не відстанете від величі отих Отців.
3)Одним із великих див та чудес є наше в Імени Господа нашого Ісуса Христа зібрання й
поєднання мужів із різних країв та народів, різного віку й способу життя в єдине тіло, злагоджене
і спрямоване до діянь одних і до служіння одного, так, що воно, будучи багатодушним,
12

13. багатосердним і багатодумним, є однодумним і односердним, не для чогось негідного, а для
служби Богові та для трудів на славу Пресвятої Трійці. Так, наше зібрання I саме по собі є
величним і славним, нарівні з великими чудами, але в ньому й насправді чуда звершуються, якщо
проводимо належне життя. Чи бо й тут демонів не виганяють? — Виганяють, і не лише в оцей чи
інший день, а щодня, і навіть щогодини, — виганяють та обпалюють. Кожен із нас, перемагаючи
пристрасть, демона цієї пристрасти обпалює й виганяє; хто перемагає розпутство — виганяє
демона розпусти, хто лінь — жене духа лінивства, хто перемагає гнів і злопам'ятність — біса
гніву та злопам'ятства вигонить, хто осуд і нарікання — духа осудження й нарікання. Так само
потрібно розуміти і про перемогу над іншими пристрастями. Отож, як хочете знати, то й ви
чудотворці! І Господь прийме ваші звитяги у житті, як і подвиги пустельників та стовпників II, що
звершили такі дивні чуда.
17.
1) НАВІЩО СВІТ ПОКИНУЛИ? — Щ ОБ ОЧИСТИТИСЬ , І ЩАСЛИВИЙ, ХТО ЖИВЕ ЗА ДУХОМ ТАКОГО
ЖИТТЯ , ОСОБЛИВО ЯКЩО ДОВІРЯЄ НАСТОЯТЕЛЕВІ . 2) П РИХОДЯТЬ ДО НАС У МОНАСТИР , ЩОБИ
СПАСТИСЯ , ТОЖ ПОДАВАЙТЕ ПРИКЛАДИ ЧЕРНЕЧОГО ЖИТТЯ І МОНАШОЇ ВПОРЯДКОВАНОСТИ [1, 19].
1)Будьте пильними до себе та уважними, бадьоріться і зносіться помислами своїми до Бога.
Якомога частіше звертайте й до себе це вікопомне звернення Великого Арсенія: Арсенію, чому ти
вийшов звідти? Адже й ви вийшли зі світу. А навіщо тоді? — Не задля тілесного спокою, не тому,
щоб зазнавати задоволень, але й не затим лишень, щоб навчитися грамоти й каліграфії або щоби
знань набути, чи стати добрими читцями, також і не заради того, щоби собі потурати та діяти за
власними бажаннями, шукати слави, величатися, вивищуватися над іншими, верховодити, — не
для того всього й тому подібного, а задля чого тоді? — А щоб від гріхів очиститися, щоб
перейнятися острахом Божим, щоб упокорити себе аж до смерти, — і то до смерти хресної, тобто
до зречення своїх душевних прагнень і умертвлення пожадань тілесних, щоб воювати із
суперником нашим дияволом і боротися „проти начал, проти властей, проти правителів цього
світу темряви“ (Еф. 6, 12), щоб не піддаватися розмаїтим тілесним спокусам і, зрештою, щоб
отримати сильну віру в провід керівника свого ігумена, а тим, направду, зможете погасити всі
розпечені стріли лукавого (Еф. 6, 16). Тепер розкажіть, як у вас із цим справи? Розгляньте,
обміркуйте, дослідіть. І щасливий той із вас, хто дотримується заповідей, хто не віддав себе, як
здобич, продавцям гріха, хто ретельний у послуху, хто просвічується довершеною сповіддю, хто
осяюється Богом даним смиренням й золотосяйною та христонаслідувальною покірливістю, і хто,
ніби пурпуровою мантією, оповитий непохитною довірою до свого керівника ігумена, не
вагається у справах, ним указаних, нічого не чинить без попередніх його вказівок і нічого не
вважає вартнішим на землі для свого спасіння, окрім того, що вважає для нього наставник.
Зауважу, що не себе я тут маю на увазі, а тих, які неухильно виконують заповіді Божі.
2)До нас приходять душі, направду Богом послані щоби спастися в кіновії III нашій. Ось чому
I
тобто наше братство, наша спільнота.
II
Стовпник (грец. στυλίτης, від στύλος — „колона”, „стовп”; лат. stylita) — християнський святий із числа преподобних, що обрав
особливий вид подвигу — безперервну молитву на „стовпі” (відкритій піднесеній площадці, вежі й т. п.). Стовпництво — вид
подвижництва, що практикувався стовпниками. Засновником стовпництва християнська традиція вважає сирійського монаха Симеона
Стовпника (грец. Ό Συμεών ὁ Στυλίτης, лат. Simeon Stylita, 389–459 рр.), що провадив духовну боротьбу на стовпі понад 30 літ.
III
Кіновія (грец. ϰοινόβιον, від ϰοινός — „спільний” і βιός — „життя”) — форма чернечого співжиття у вигляді монастирської
корпорації, організованої за певним уставом, у якій брати не лише стіл, але й одяг і т. п. одержують від монастиря за велінням
настоятеля, а зі свого боку всю свою працю та її плоди обов'язково приносять для загальної потреби монастиря. Не лише прості ченці,
але й настоятелі таких монастирів нічого не можуть мати у своєму розпорядженні на правах власності; їхнє майно не може бути ними
ні заповідане, ані роздане. Настоятелі в таких монастирях обираються братами і лише затверджуються св. Синодом на посаді за
13

14. заповіді повинні в нас виконуватися у всій повноті та строгості, бо прийшли вони, щоби
просвітлитися, а не затьмаритися. Сіяйте ж, браття мої, хоч сам я і темний, просолюйтеся
благодатними чеснотами, хоч я проймаюся псуванням. Тож у чому полягає слава наша? — Полягає
в тому, щоб поступатися братові в розмові, щоб ніколи не суперечити, ні на що не нарікати, щоб
ягнятами бути незлобливими, сумирними, покірними Пастирю і Зверхнику нашому Христу, щоб
уникати непотрібних жартів і сороміцьких бесід, щоби бадьорими бути на псалмах та уважними у
молитвах. Тож набирайтеся мудрости, діти мої, очищайтеся більше і більше, невинними ставайте,
удосконалюйтесь та освячуйтесь, — насмілюся сказати, — уподібнюйтеся до богів, адже через
піснописця Спаситель нам обіцяв: „Я мовив: „Ви — боги й сини Всевишнього усі ви“ (Пс. 82, 6).
18.
1) ВЕЛЬМИ ПОХВАЛЬНЕ НАШЕ ЖИТТЯ У СПІЛЬНОТІ, І ЩАСЛИВИЙ ТОЙ, ХТО ЖИВЕ ЗА ЙОГО ДУХОМ . 2)
НАМ НАЛЕЖИТЬСЯ РОБИТИ ДЕДАЛІ БІЛЬШІ Й БІЛЬШІ ПОСТУПИ, НЕ ГУБЛЯЧИ У МАРНОТІ СВОЇХ ДНІВ.
3) СЛАВА ОТЦЯМ ! ВОНИ, ПРИСЛУХОВУЮЧИСЬ ДО СЛОВА ІСТИНИ , ЗРАЗКОВО ЖИЛИ ПО-ЧЕРНЕЧОМУ —
ЇХ НАСЛІДУЙТЕ [1, 20].
4) Наполегливо переконую вас — піклуйтеся про спасіння святих душ ваших. Бо не думаю, що
міг би в чомусь іншому вам пригодитися, аніж коли нагадуватиму вам про життя ваше у святості.
І не засмучуйтеся, що мова в мене все про одне й те саме. — А про що інше ми можемо говорити?
Чи може вже поміняли спосіб життя нашого, який розпочали, щоб і в розмовах перейти на інше?
— Ні, не слід мені переставати багаторазово повторювати одне і те ж та не належить мені
припиняти по декілька разів говорити про одне й те саме; і ніколи я не перестану добре хвалити, а
погане ганити, провіщаючи, як то добре, як прекрасно повністю відійти від світу і прийняти
однодушне життя у спільноті, і твердити, що це направду „миро, що на бороду стікає, бороду
Арона“ (Пс. 133, 2), коли хто вступив до спільноти нашої, пройнявся покірністю, оповився
послухом, зумів зректися своєї волі, прийняв безмежну любов до Бога, набуває в дусі дедалі
більшої сили, усе йому любе, і все, що вимагається за уставом спільноти, він терпеливо виконує,
не лукавить при цьому, не має недовірливих думок і задумів, що відлучають покірного
послушника від Бога та ігумена. Тож радо приймайте, браття, все суще і все, що випадає вам у
спільноті, як святе і спасенне, хоч дещо вам може здаватись і неприємним, бо при цьому
стираються кути ваші і ви округляєтеся, щоби легко котитися до нашої мети.
5)Старайтеся приносити користь один одному і не шукати свого, а того, що спільноті потрібне,
та кріпіться всі разом дедалі більше й більше та, утверджуючи душі ваші, весь час тримайте себе
в покорі, щоденно оновлюючись із плином днів, місяців і років; здіймайтеся все до кращого й
кращого, допоки ще є час багатіти й удосконалюватись. Не лінуйтеся, не поринайте в сон і
безтурботність, та не марнуйте днів життя цього. Коли прийде час відповідати, тоді наяву
побачите плоди трудів ваших і безпліддя недбальства, угледите тоді, які ви плоди принесли, коли
пильнували себе та свою справу, і що згубили, коли про це не дбали.
6)Слава блаженним душам святих і преподобних Отців наших, справді, мудрих і розумних!
Вони немарно слухали слово істини, не скидали його додолу й не топтали своїми ногами, але
щиро трудилися в поті чола, корилися, волі своєї зрікаючись, прагнули останніми бути, до
вподоби їм була вбогість у всьому і бідність, суперечок цуралися та все мужньо й витривало
поданням єпархіального архієрея. Такий спосіб чернечого життя запровадив у IV ст. Пахомій Великий, він був прийнятий у
монастирях Афону, а на наших землях уперше встановлений преп. Теодозієм у Києво-Печерському монастирі в 1051 р.
14