Учень 10-А класу Делятинського НВК Ростислав Киселюк

1. Бібліотека – аптека душі
Осінь за вікном. Дивлюсь крізь шибку і помічаю похмурі барви цієї пори.
Листопадово пахне в повітрі. Дощить…Кудись поспішають люди, у всіх свої
справи. Мені набридає ця сіра тиша, і я вирушаю з дому в пошуках того, чого
прагне моя душа. Напевно, я просто втомився і хочу відновити свої сили, віру в
майбутнє, а ще…я давно не був в бібліотеці. Тому першою думкою було одразу
опинитись там, у храмі науки, де є вдячні співрозмовники – Книги. Щиріших за
них друзів, напевно, не буває.
Нарешті я заходжу в зал, де пахне давниною та магією. Торкаюсь твердих
палітурок, і відчуваю їхню енергію. Бібліотека – це давня і вічно жива
скарбниця людського розуму. Скільки зібрано мудрості на цих непідйомних
поличках! Скільки містять в собі книги скарбів живого світу: непримиренну
боротьбу ідей, допитливий науковий пошук, насолоду прекрасним, отримання
знань, розваг – перелічувати можна до нескінченності. Усе життя Всесвіту
зосереджене в магічному кришталі, що зветься Бібліотекою. Це той храм, де
завжди народжується і зберігається духовність. Пам’ятаймо, що в давнину
бібліотеку називали по-різному: «дім життя», «притулок мудрості», а фараон
Рамзес назвав її «аптекою для душі».
Я не знаю, чим саме зараз є для мене місце, в якому мені затишно: чи
притулком, чи аптекою, але вірю, що стане легше, все минеться, і я з новими
враженнями порину у світ прекрасної юності. Тут особлива тиша. Від цього
захоплює дух і з’являється бажання оселитися серед книг хоч на деякий час.
Кожна з них допоможе, розділить зі мною смуток, порадіє за мої успіхи. І все
це на повній довірі.
Беру до рук книгу. Я ще не знаю, про що вона, але мене вражає її назва:
«Укриті небом» (автор Марія Дзюба). Перегортаю сторінки і захоплююсь
стилем письменниці. Колоритна мова твору настільки креативна, що не
стримуюсь і у свій кишеньковий записничок занотовую окремі цитати: «І не
радіємо тепер так життю тільки за те, що ми є, що є сонце, трава, дерева,
пісня…». Справді, чому ми не тішимось, що є сонце, трава, лунають пісні? Хіба
так багато потрібно для щастя?

2. У бібліотеці, як в аптеці, є ліки від лицемірства, брехні, ліні, жорстокості,
заздрощів. Книги лікують без вагання, бо вони без рецептів діють лише
цілеспрямовано, влучно й суттєво. Книга є для мене радістю для душі віддавна.
Коли вперше закохався тоді у пригоді стала трилогія Степана Процюка про
перше кохання Марійки та Костика. Я також, як і головні герої, залюблений в
сонце. Як і вони, не чекали на це почуття, а воно прийшло й спалахнуло. Ці
твори вказали мені правильний шлях ще тоді, у сьомому класі, а почуття
залишилися щирими й добрими.
Для мене книги – це вірні друзі, що допомагають і супроводжують
повсюди: вдома, у школі, в бібліотеці, під час подорожей. Вони ведуть у світ
очікувань, сподівань та здійснення мрій.
Я вважаю, що окремі книги мають потужну силу, адже надають
психологічну допомогу, знімають душевний стрес. У науці таке явище має
назву книголікування або бібліотерапія (грецькою мовою). Застосовується воно
з метою зростання читацьких інтересів, виховання поваги до книги, ролі
художніх творів у житті людини. Звичайно, це залежить від змісту й тематики.
Навіть монахи згадують, що читання святих книг (Святого Письма, творів
святих отців) мають цілющі властивості. Людина стає при цьому спокійною,
стійкою до стресів, що так часто бувають у сучасному світі.
Перестав накрапати дощ. Крадькома визирнуло сонечко. На душі стало
тепліше. Теплом віє від затишних ошатних поличок, на яких рівними рядками
вишикувалися книги, такі різні за формою, розміром, кольором, темою. Так і
люди – різні за характером, зовнішністю. Виходжу з бібліотеки, сповнений
радості. Незабаром я повернусь сюди ще не раз, і не тому, що Інтернет передає
дощі, а тому, що - це особливий світ Книги, Знань, Культури, Спілкування.
Учень 10-А класу
Делятинського НВК
Ростислав Киселюк
.