3. Дерева – це довговічні живі істоти. У них свій непомітний
для людського ока соціальний лад і закони життя. Вони
«заселили» планету Земля задовго до людей. Перші дерева
з’явилися десь 400-300 млн років тому назад і нагадували
пальми, які пнуться догори. Завдяки їх поширенню та
еволюції планеті докорінно змінилася. Дерева
спричинилися до того, що завдяки фотосинтезу
(засвоєнню енергії Сонця) кількість вуглекислого газу
почала зменшуватися, а кисню – збільшуватися, стали
утворюватися цілі екосистеми, які не лише дали поштовх
виникненню мільйонів інших видів живих організмів, але
й спричинилися до падіння загальної температури на
планеті, до створення комфортних умов для життя таких
істот, як ми, люди. Дерева – загадкові і цікаві створіння, у
них завжди вдосталь часу, вони, в більшості, нікуди не
спішать. Та для людей, дерева втратили свої чари з
моменту, коли ми почали їх використовувати у своїх цілях.
Живе дерево стало черговою річчю, як камінь. Однак, на
відміну від каменя, дерево має свій цикл життя,
репродукції, характер, звички і навіть мову.
4.
5. На планеті налічується більш як 60 тис.
видів дерев. Близько 300 видів дерев
перебувають під загрозою зникнення: в
кожному з видів – не більш як 50
одиниць.
Каталогізацією сучасних видів дерев
займалися вчені з Міжнародної ради зі
збереження ботанічних садів (Botanical
Gardens Conservation International, BGCI)
6.
7. Щороку люди вирубують 15
млрд дереву зв’язку зі своєю діяльністю, плюс
потрібно враховувати ще пожежі, які регулярно
стаються. В середньому, щороку люди висаджують
взамін близько 5 млрд дерев. А за весь час
існування людської цивілізації Земля втратила
половину свого лісового покриву.
У липні цього року в Індії волонтери за 12 годин
висадили рекордну кількість дерев – понад 66
мільйонів. Індійцям вдалося побити власний
рекорд дворічної давності, коли було посаджено за
раз 50 млн дерев.
8.
9. Одне дерево за рік зазвичай виробляє 100-200 кг
кисню. Цього достатньо для дихання людини
впродовж цілого року. Також всього лише одне дерево
здатне поглинути за рік стільки вуглекислого газу,
скільки виробляє автомобіль за час пробігу у 30-40
тис. км. Саме тому за життя таки варто посадити, як
мінімум, одне дерево.
Рекордсменом щодо виділення кисню є тополя. 1 га
тополь виділяє в атмосферу кисню у 40 разів більше,
ніж скажімо 1 га хвойних. Також цікаво, що вночі, коли
дерева відпочивають чи навіть «сплять», то, вони,
навпаки виділяють вуглекислий газ, який утворюється
після спалення цукру для харчових процесів.
10.
11. Дерева розмовляють між собою, бо, як не дивно, вони –
складні соціальні живі істоти. Мова дерев повна інформації
про умови їх життя, вони говорять про те, добре їм чи погано.
Посилають свої оповіщення дерева через корені, що
об’єднують їх у єдину мережу всіх представників одного виду.
Ці оповіщення поширюються не тільки через хімічні сполуки,
а через електричні імпульси, що рухаються зі швидкістю один
сантиметр на секунду. Також дерева говорять через проміжне
залучення грибів, які є своєрідним інтернетом лісу через
схожість із принципом роботи волокно-оптичних кабелів,
тонкі волокна прошивають ґрунт і обплітають його з
неймовірною щільністю.
Та найцікавіше, що дерева здатні говорити також звуковими
хвилями! Прилади реєструють тихе потріскування коренів за
частоти 220 герц. Щоразу, коли корені чують це
потріскування, вони спрямовують свої кінчики коріння у
відповідний бік, ніби розвертаючи голову до співрозмовника.
12.
13. Дерева викидають ароматичні речовини через листя,
які теж несуть у собі інформації для інших дерев. Адже,
коли дерево зазнає атаки збоку якихось шкідників, то
воно виділяє на боротьбу із ними певні сполуки, які
стають для інших дерев сигналом для мобілізації.
Також дерева говорять не лише між собою, але із
комахами, які можуть їх запилити – це приємні
ароматичні послання під час цвітіння. Фруктові дерева,
верби й каштани через запашне повідомлення
звертають на себе увагу, запрошують скуштувати свого
солодкого нектару і мимохідь допомогти у
розмноженні.
Основна теза – дати можливість лісу рости без
мінімального втручання людини, адже він і до нас
мільйонами років давав собі раду і виробив свою
неповторну структуру життя.
14.
15. Дерева піклуються одне про одного. Для прикладу, якщо
одне дерево зрубують до пня, то інші дерева того ж виду,
через корінну систему допомагають вижити цьому пеньку.
Вірогідно, після «плачу» і розмови з сусідами, вони
надають йому поживні речовини, які дерево більше не в
змозі самостійно добувати. Також, за схожим принципом
діють родинні стосунки. Адже у лісі молодняку складно
отримати всю необхідну кількість сонячної енергії і цукру
під покровом своїх високих покровителів, тому дерева-
»батьки» також через корінну систему підживлюють своїх
потомків, які, коли виростають, можуть також допомагати
їм у скрутних становищах, для прикладу опиратися своїми
старими гілками, коли лютують вітри.
Все це свідчить, що для дерев важливою є комунікація, тому ліс
– це соціальна структура дерев, у якій відбувається: допомога,
розмова, і пересікання спільних інтересів.
16.
17. Світове дерево – один із найстаріших сакральних
символів людства, уособлює собою єдність і вічне
життя. Міф про світове дерево зустрічається у
багатьох віруваннях, від іранської міфології,
кельтських друїдів (до речі слово «друїд» означає
дерево і мудрий) до скандинавських та слов’янських
міфів.
Зокрема, у християнстві є згадка про «Дерево
життя», яке посадив Бог у Раю, і його плоди здатні
подарувати вічне життя тому, хто їх скуштує. Крім
цього, хрест у християнстві – це не лише символ
розіп’ятого Ісуса, це також символ вічного життя й
спасіння, яке люди споконвіків уособлювали з
деревами, що можуть жити тисячами років.
18. Людина не може відмовитися від
використання дерев, людина може хіба у більшій
гармонії жити із лісом і природою в цілому, яка
нас створила і надала карт-бланш у наших діях.
Іронія долі: колись люди об’єднувалися у групи, щоб
вбивати великих тварин, перетворювати ліси у поля і
так далі, а тепер же люди все частіше об’єднуються у
групи, щоб захистити природу, яка, безперечно,
постраждала від нас.
Тому всяка екологічна ініціатива, будувати «лісові
міста», є чимраз важливішою і може допомогти
майбутнім поколінням людей знайти свій баланс із
чутливою до змін живою природою.
