6. Сину на Миколая. Лист
Зима така тринадцята, з колючими морозами,
Та ти на це, мій Ангеле, сьогодні не зважай, -
Бо десь за перелазами, бо десь за перелогами
В свою щорічну подорож рушає Миколай.
Як солодко чекається гостинців під подушкою,
Але у час святковості назавжди ти затям, -
Щоб не прийшов поганий той Антипко із
тітушками, -
Потрібно бути чемними і чесними всім нам.
І байдуже, що тато твій з колючою щетиною,
Що пахне незвичайно так він димом барикад, -
Бо стоїмо ми з хлопцями, що стали
побратимами,
І знаємо - не ступимо ні кроку вже назад!
Цілую твоє фото я губами перестиглими,
Всміхаєшся до мене ти у вранішній імлі, -
Ще свого Миколая ми разом зустріти втигнемо
На кращій, на оновленій і звільненій землі!
Тато Олег, 14.12.2013, Київ, Майдан
(Олег Вітвіцький. м. Тернопіль)
13. «Беркут», і військові ВВ отримали
наказ стріляти гумовими кулями.
Цілились в очі. Багато травмованих.
Також «пустили» сльозогінний газ,
кидали світло-шумові гранати. А
невдовзі…. в хід пішли бойові
патрони.
… а невдовзі і
бойовими
14. 22 січня 2014 року: перші
загиблі: Михайло
Жизневський і Сергій
Нагонян.
Україна оплакує героїв.
15. Розповідь
очевидця
« Кожного дня, в обідню перерву,
навідувався на Майдан
Незалежності, щоб підтримувати
мітингувальників. Бачу намет з
написом УНА_УНСО. Підходжу,
виходить хлопець. Дуже гарний.
Про себе я сказав: «як Орел».
Вже на другий день дізнався його
прізвище, і разом зі мною вся
країна: Михайло Жизневський.
Тому - що його вбили. Застрілив
снайпер- «беркутівець».
«Пливе кача по Тисині», це була його улюблена пісня.
Можливо він і не знав, що пісня ця є народна
лемківська, адже був він родом з Білорусі. Опісля,
вона стала народним гімном «Революції гідності».
16.
17.
18.
19. Розповідь очевидця
«Йду зранку на роботу. Зупиняє мене одна бабуся, така, як кажуть «кульбабка».
-Подскажите мне пожалуйста, где находится Михайловский Собор.
-Так, звичайно.
- Я из Чернигова приехала. Мне нужно к раненым. Я им фрукточков привезла»
20. Майже євангельська історія:
Куди класти?
Після початку нового етапу
протистояння Громадський сектор
розгорнув рятувальне містечко на
Михайлівському: шпиталь, пункт
поселення, інформаційний центр,
кухню. Останню дуже швидко
буквально забили харчами. Несли
домашню їжу, продукти з
супермаркетів, привозили страви з
шикарних ресторанів. Але
найціннішу жертву принесла
старенька бабця. "Куди класти?"-
запитала старенька простягаючи
два плавлених сирка та банку
шпротів. Сказати їй: "не треба" не
посмів ніхто.
22. В беззахисних людей
стріляли тільки в
голову, шию і серце.
Тим самим майже не
давали шансу на
порятунок.
23. Лучник з крилами янгола
20 лютого Орест Каракевич з Дрогобича зустрів свій 22 день
народження не в затишній кав’ярні з друзями, а з
побратимами на Інститутський. Було багато крові, криків про
допомогу, снайпери стріляли на ураження, цілилися в очі…
Орест разом з іншими Янголами Інститутської кинувся на
передову – забирав поранених та виносив вбитих. Не мав ні
бронежилета, ні навіть щита. Вижив. Це був не просто
протест. Це була війна, про яку ніхто не попереджав. Це
історія Ореста – безстрашного лучника Майдану.
25. Андрій Юркевич. Витягнув на собі багатьох поранених. Бог тоді, на Майдані,
зберіг йому самому життя.
Тернополянин з "Айдару", позивний "Грізлі", який декілька місяців на Сході
захищав Україну, загинув увечері 5 вересня, 2014 року неподалік села Весела
Гора на Луганщині.
27. Загони спецпідрозділу діяли як каральні органи, вони спровокували
атмосферу страху, показали людям, що вони не захищені.
Коли здавалося, ще мить і буде зачищення Майдану, на допомогу приїхали
львівський автобус з чоловіками і з гаслом «пробачте брати, що спізнилися» -
кинулися допомагати втримати барикади. Назавтра приїхали тернопільці.
Майдан розігнати не вдалося.
32. Орден Героїв Небесної Сотні
Орден – це мала часточка
народної подяки усім
майданівцям – борцям за
свободу та незалежність
України
Львівянин Тарас Возняк та Константин
Ковалишин створили орден Героїв Небесної
Сотні.
Найперше його вручили нашим співвітчизникам,
які у драматичні дні, ночі, тижні й місяці
Революції гідності обстоювали на столичному
Майдані право українського народу мати
незалежну державу.
Екскіз нагороди було визнано найкращим із 17
конкурсних проектів, які подали 16 учасників –
художники з різних областей України.
33. У мініатюрній нагороді дизайну
вміло поєднано глибокий зміст
ідеї і традиції з вимогами
фалеристики та геральдики.
Орден виготовлено зі срібла і формі
рівностороннього зреста. У центрі відзнаки
- воїн в обладунках зі щитом та мечем. На
традиційний пропам'ятний ветеранський
хрест (традиція Західної України) не
випадково накладено символ Центральної
(Великої) України – фігуру Архістратига/
Архангела Михаїла, яка символізує воїна
Небесної Сотні та Україну. Майдан
відбувався під омофором Архістратига
Михаїла, у Михайлівському монастирі
знайшли прихисток майданівці після
побоїща.
34. Фігура Архістратига Михаїла, Ангела-Воїна, Ангела-
Охоронця традиційно використовували в українській
фалеристиці.
Герої Небесної Сотні, які відійшли у вічність, потребують
захисту Ангела- Охоронця.
Фігура Архістратига Михаїла – це узагальнений образ
майданівця.
Щит стилізовано під саморобні щити майданівців, лати –
під саморобні бронежилети, шолом – під каски.
Орден – це мала часточка подяки усім майданівцям –
борцям за свободу та незалежність України
