Поняття і види часу відпочинку

1. 1

2. Актуальність теми
 У сучасних умовах реформування і оновлення трудового законодавства
України регулювання трудових відносин взагалі і питань часу відпочинку
зокрема набуває великого значення.
 Стаття 45 Конституції України гарантує всім працюючим право на
відпочинок. Трудове законодавство не визначає поняття “час відпочинку”.
Однак такий термін застосовується в науці трудового права.
 Законодавець час відпочинку протиставляє робочому часові, тому можна
вважати, що весь час, який є поза межами робочого часу, є часом
відпочинку працівника, що перебуває у трудових відносинах
2

3. Поняття часу відпочинку за трудовим
правом
 Трудове законодавство не дає визначення поняття "час відпочинку", таке
визначення вироблено наукою трудового права. Оскільки законодавець
протиставляє час відпочинку робочому часу, то тим самим весь час особи, що
знаходиться в трудових відносинах, поза межами робочого часу вважається
часом відпочинку.
У правознавчій літературі час відпочинку визначається як час, протягом якого
працівник вільний від виконання трудових обов'язків і вправі використовувати його
на власний розсуд.
3

4. Види часу відпочинку за трудовим
правом
 Законодавством встановлені наступні види часу відпочинку:
перерви
протягом
робочого
дня (зміни)
щоденний
відпочинок
(міжзмінн
а
перерва)
вихідні дні
(щотижнев
ий
відпочинок)
святкові і
неробочі
дні
відпустки
4

5. Перерва протягом робочого дня
 За чинним законодавством працівникам надається перерва для відпочинку і
харчування. Вона не включається в робочий час, а тому працівники можуть
використовувати час перерви на свій розсуд.
 Закон передбачає, що така перерва для відпочинку і харчування повинна
надаватись, як правило, через 4 години після початку роботи.
Початок перерви, її тривалість і час закінчення встановлюються безпосередньо на
підприємстві у правилах внутрішнього трудового розпорядку. Законодавством
встановлено лише максимальну тривалість перерви — до 2 годин. Мінімум її
визначається самим підприємством. На практиці тривалість перерви коливається в
межах від ЗО хвилин до 1 години.
5

6. Перерва протягом робочого дня
 Законодавством встановлені інші види перерв для працівників протягом
робочого дня:
• для годування дитини віком до 1,5 року
• для обігрівання — тим, хто в холодну пору року працює на відкритому
повітрі або в закритих нетоплених приміщеннях
• перерви для відпочинку працівникам, які працюють на вантажно-
розвантажувальних роботах
• перерви на роботах зі шкідливими умовами праці
 Вони не є часом відпочинку та надаються як компенсація за умови праці
або іншим призначенням і включаються до робочого часу.
6

7. Щоденний і щотижневий відпочинок
 Щоденний відпочинок як самостійний вид часу відпочинку спеціального
закріплення в законодавстві не отримав. Він визначається, виходячи з тривалості
робочого дня — весь час поза межами робочого часу протягом доби складає
час щоденного відпочинку.
До щоденного відпочинку включаються також і перерви між змінами. Тривалість такої
перерви має бути не меншою подвійної тривалості часу роботи у попередній зміні
разом з перервою для відпочинку і харчування (ст. 59 КЗпП).
Вільні від роботи дні календарного тижня називають щотижневим відпочинком.
Мінімальна тривалість безперервного щотижневого відпочинку не може бути меншою
42 годин.
7

8. Щоденний і щотижневий відпочинок
Трудове законодавство забороняє
залучати працівників до роботи у
вихідні дні. І лише у визначених
випадках з дозволу профспілкового
комітету підприємства працівники
можуть бути залучені до роботи у
вихідні дні.
Випадками, у яких можна залучати працівників до
роботи у вихідні дні, є:
• роботи, необхідні для відвернення
громадського або стихійного лиха, виробничої
аварії і негайного усунення їх наслідків,
• відвернення нещасних випадків,
• загибелі або псування державного чи
громадського майна,
• виконання невідкладних, наперед
непередбачуваних робіт тощо (ст. 71 КЗпП).
8

9. Порядок залучення працівників до
роботи у святкові та неробочі дні
Законодавством України про працю
встановлені наступні святкові дні:
 1 січня — Новий рік,
 7 січня — Різдво Христове,
 8 березня — Міжнародний жіночий день,
 1 і 2 травня — День міжнародної
солідарності трудящих,
 9 травня — День Перемоги,
 28 червня — День Конституції України,
 24 серпня — День незалежності України.
Неробочими днями є:
 7 січня — Різдво Христове,
 один день (неділя) — Пасха
(Великдень),
 один день (неділя) — Трійця.
9

10. Порядок залучення працівників до
роботи у святкові та неробочі дні
У святкові і неробочі дні допускаються
роботи, припинення яких неможливе через
виробничо-технічні умови (безперервно
діючі підприємства, установи, організації),
роботи, викликані необхідністю
обслуговування населення, а також
невідкладні ремонтні і вантажно-
розвантажувальні роботи.
Робота у святкові дні
компенсується оплатою в
подвійному розмірі або
наданням іншого дня
відпочинку.
10

11. Поняття відпусток за трудовим
законодавством
Відпусткою є встановлений законом або на його основі календарний період,
протягом якого працівник вільний від виконання своїх трудових обов'язків. Вона
надається, як правило, за відпрацьований робочий рік, і при цьому зберігається
місце роботи і у випадках, передбачених законом, заробітна плата.
Стаття 45 Конституції України передбачає право працюючих на відпочинок, яке
забезпечується наданням оплачуваної щорічної відпустки. Порядок надання
відпусток регулюється КЗпП України, Законом України "Про відпустки", а також
іншими законодавчими та підзаконними нормативно-правовими актами.
11

12. Види відпусток
 Закон "Про відпустки" встановлює наступні види відпусток:
1 щорічні відпустки: основна відпустка; додаткова відпустка за роботу зі
шкідливими та важкими умовами праці; додаткова відпустка за
особливий характер праці
2 додаткові відпустки у зв'язку з навчанням
3 творчі відпустки
4 соціальні відпустки: відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами; відпустка
для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку; додаткова
відпустка працівникам, які мають дітей
5 відпустки без збереження заробітної плати
12

13. Право громадян України на відпустку
 Право громадян України на відпустки забезпечується:
 1) гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості зі збереженням
при цьому місця роботи, заробітної плати;
 2) забороною замінювати відпустку грошовою компенсацією, крім
випадків виплати такої компенсації за всі невикористанні дні відпустки при
звільненні, а також якщо працівник бажає її грошової компенсації.
 При визначенні тривалості щорічних відпусток та додаткової і відпустки
працівникам, які мають дітей, святкові та неробочі дні не враховуються.
13

14. Висновки
Таким чином, весь час, який знаходиться поза межами робочого часу, вважається
часом відпочинку працівника, що перебуває у трудових відносинах.
Основними видами часу відпочинку є: перерви протягом робочого дня, щоденний
відпочинок, вихідні дні, святкові і неробочі дні, відпустки.
Закон України «Про відпустки» встановлює такі види відпусток:
1) щорічні відпустки: основна відпустка; додаткова відпустка за роботу зі
шкідливими та важкими умовами праці; додаткова відпустка за особливий
характер праці;
2) додаткові відпустки у зв'язку з навчанням;
3) творчі відпустки;
4) соціальні відпустки: відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами; відпустка для
догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; додаткова відпустка
працівникам, які мають дітей;
5) відпустки без збереження заробітної плати.
14

15. 15