1. Серія «Усі уроки»
Заснована 2010 року
Харків
Видавнича група «Основа»
2011
Книга скачана с сайта http://e� kniga.in.ua
Издательская группа «Основа» —
«Электронные книги»
22. Розділ ІІ. Екологічні тенденції зміни
основних компонентів природи
Тема. Мінерально-сировинні ресурси:
особливості використання, екологічні проблеми
Урок 1. Літосфера, її роль у геосистемі Землі.
Природні ресурси
Цілі уроку: закріпити поняття «природні ресурси»,
«мінеральні ресурси»; актуалізувати
знання про літосферу та основні види
мінеральних ресурсів; розглянути роль
мінеральних ресурсів у житті суспільства
й тенденції у використанні; порівняти
ресурсокористування в Україні та краї-
нах Європи; розвивати навички аналізу
й синтезу інформації; формувати інтерес
до теми.
Обладнання й матеріали: довідники, карта корисних копалин,
схеми «Гірські породи», «Функції зем-
них надр», «Природні ресурси», таблиця
«Види природних ресурсів і їхнє викорис-
тання».
Хід уроку
І. Організаційний етап
ІІ. Актуалізація опорних знань і мотивація
навчальної діяльності учнів
1. Назвіть основні внутрішні шари Землі.
2. Як ви розумієте термін «земна кора»?
3. Чим відрізняється материкова земна кора від океанічної?
4. Що називають літосферою? Якою є її потужність?
5. Наведіть приклади впливу літосфери на інші земні оболонки.
6. Що таке мінерали й гірські породи? Чим вони відрізняються?
7. Які види природних ресурсів ви знаєте?
23. Розділ ІІ. Екологічні тенденції зміни основних компонентів природи 23
Літосфера являє собою «комору», у якій природа зберігає на-
копичені за мільйони років багатства — мінерали й гірські поро-
ди. Деякі з них належать до корисних копалин. Їх видобувають із
земних надр і використовують у природному або переробленому ви-
гляді в промисловому виробництві, сільському господарстві, будів-
ництві й транспорті.
IІІ. Вивчення нового матеріалу
1. Літосфера як одна зі складових географічної оболонки
Географічна оболонка є найбільшим і найважливішим при-
родним комплексом Землі. У її межах узаємодіють нижні шари
атмосфери, верхня частина літосфери, гідросфера й біосфера, тут
відбувається більшість відомих людині процесів і явищ. У цій уні-
кальній географічній оболонці виникла людина, тут вона розвива-
ється, черпаючи з неї все необхідне для свого існування. Її складові
перебувають у взаємодії, і будь-яка зміна однієї з них призводить
до зміни інших.
З усіх складових географічної оболонки найбільший практич-
ний інтерес для людини становить літосфера. Вона включає всю
земну кору й частину мантії вище астеносфери. Дослівно ця назва
перекладається з грецької як кам’яна оболонка — дуже точна на-
зва для цього шару товщиною від 50 до 200 км.
Літосфера є основою природних комплексів Землі. Так, її ре-
льєф впливає на клімат, поширення ґрунтів, рослин і тварин, ви-
значає характер і напрямок течії річок. Від тектонічних процесів,
у першу чергу пов’язаних з переміщенням літосферних плит, за-
лежить не тільки характер поверхні, але й стан інших земних обо-
лонок. Наприклад, вулканічна діяльність супроводжується вики-
дами великих мас вулканічного попелу. Внаслідок цього явища
зростає запиленість і мутність атмосфери. Це є причиною зменшен-
ня кількості сонячного тепла, яке потрапляє на земну поверхню,
зумовлює зниження температури, що, у свою чергу, відбивається
на рослинах і тваринах біосфери. Виходить, що велике виверження
вулкана слугує початком тривалого ланцюжка змін у географічній
оболонці: викид вулканічного попелу — зростання запиленості
й мутність атмосфери — зниження температури — пригнічений
стан рослин і тварин.
Під час вивчення земної кори в її складі були виділені речовини,
названі мінералами. Ці речовини, що утворюються в глибинах і на
поверхні Землі, приблизно однорідні за хімічним складом і фізич-
ними властивостями. Сьогодні відомо понад 3000 різних мінералів.
24. 24 Усі уроки екології. 11 клас. Профільний рівень
Переважна більшість із них являють собою тверді тіла, але є рідкі
(наприклад, самородна ртуть) і газоподібні (наприклад, природний
газ) мінерали.
Найбільш поширених мінералів усього лише кілька десятків,
їх називають породоутворюючими. Вони входять як постійні ком-
поненти до складу більш складних природних сполук — гірських
порід. За походженням вони об’єднуються в три великі групи: маг-
матичні, осадові й метаморфічні.
Гірські породи
Магматичні
Осадові Метамор-
фічніУламкові Хімічні Органічні
Граніти,
базальти,
лабрадорити,
обсидіани,
пемза
Галечники,
пісок, кон-
гломерати,
піщаники,
ліси, глини
Кам’яна
(кухонна)
й калійна
солі, гіпси
Торф, буре
й кам’яне
вугілля, вап-
няк, крейда
Мармури,
кварцити,
гнейси,
кристалічні
сланці
Без вивчення літосфери неможливе розв’язання екологічних
проблем, тому що вона є матеріальною літогенною основою біо-
сфери. Саме в літосфері формуються ґрунти, ландшафти, біоугру-
повання. Актуальність її вивчення обумовлена й тим, що ця обо-
лонка є одним з основних об’єктів антропогенної діяльності, через
значні зміни яких розвивається глобальна екологічна криза. Із цієї
причини в геології сформувався новий напрямок — екологічна гео-
логія, що вивчає якості літосфери в сукупності з її екологічними
функціями.
На сьогодні виділяють чотири основні властивості (функції) лі-
тосфери, які впливають на біоту й визначають існування життя на
Землі.
Ресурсна екологічна функція літосфери визначає роль міне-
ральних, органічних і органомінеральних ресурсів і геологічного
простору літосфери для життя й діяльності біоти як біогеоценозу,
так і соціальної структури.
Геодинамічна екологічна функція літосфери відображає влас-
тивості літосфери, які впливають на стан біоти, безпеку й комфорт-
ність проживання людини через природні й антропогенні процеси
і явища.
Геохімічна екологічна функція літосфери відображає власти-
вості геохімічних полів (неоднорідностей) літосфери природного
й техногенного походження, які впливають на стан біоти в цілому,
включаючи людину.
25. Розділ ІІ. Екологічні тенденції зміни основних компонентів природи 25
Геофізична екологічна функція літосфери відображає власти-
вості геофізичних полів (неоднорідностей) літосфери природного
й техногенного походження, які впливають на стан біоти, включа-
ючи людину.
2. Категорія «природні ресурси». Мінеральні ресурси світу,
України: тенденції їх використання
Природні ресурси — це компоненти, властивості або результати
функціонування природних комплексів, які використовуються або
можуть бути використані в майбутньому для одержання сировини,
палива, енергії або продовольства. Розрізняють вичерпні й неви-
черпні природні ресурси; вичерпні поділяють на відновлювані й не-
відновлювані.
Земельними ресурсами називають землі, які використовуються
або можуть бути використані в різних видах господарської діяль-
ності. Унікальність цього виду ресурсів полягає в тому, що без ньо-
го не може здійснюватися більшість видів господарської діяльності
людини.
Годує нас лише третина землі — це сільськогосподарські угід-
дя. Вони включають: поля, засіяні зерновими, технічними й ін-
шими культурами, простіше кажучи — ріллі; сади, виноградни-
ки й плантації тропічних культур, іншими словами, багаторічні
насадження, а також луги й пасовища. На сьогодні загальна пло-
ща сільськогосподарських угідь становить приблизно 4,8 млрд га
(37 % земельного фонду планети), причому найбільше серед них
лугів і пасовищ — понад 3,3 млрд га.
Лісові ресурси являють собою частину біологічних ресурсів,
що використовується або може бути використана в господарстві як
сировина або джерело енергії. Деревина залишається важливим
конструкційним матеріалом, з неї роблять будівельні матеріали,
26. 26 Усі уроки екології. 11 клас. Профільний рівень
меблі, а також папір. Ще більш важливу роль дерева й чагарники
відіграють у підтримці життя на Землі. Ліси — це своєрідна при-
родна фабрика, яка виробляє кисень з вуглекислого газу.
Водними ресурсами називають води суші, морів і океанів, які
використовуються або можуть бути використані в різних галузях
господарства й у побуті. За останні п’ятдесят років світове спожи-
вання води зросло більш ніж у чотири рази й продовжує зростати,
але темпи трохи сповільнилися. У цілому забезпеченість водними
ресурсами знижується, і проблема прісної води в багатьох регіонах
світу в майбутньому буде загострюватися.
Агрокліматичні ресурси охоплюють енергію Сонця й вітру.
Вони характеризуються кількістю опадів за вегетаційний період,
річною сумою опадів, сумою температур за вегетаційний період,
тривалістю безморозного періоду, коефіцієнтом зволоження.
Рекреаційні ресурси — це узбережжя теплих морів, водойми
суші, береги річок, ліси, гори, культурно-історичні пам’ятники,
міста-курорти, спортивно-оздоровчі комплекси. Як бачимо, до ре-
сурсів відпочинку й туризму належать два типи об’єктів: природ-
ні й створені людиною (антропогенного походження). Природні
об’єкти підрозділяються на три типи: медико-біологічні, з пере-
важанням кліматичних умов; психолого-естетичні, коли основну
роль відіграє краса природних пейзажів, і технологічний, який
припускає облаштованість природного середовища (будинки відпо-
чинку, кемпінги, туристичні бази). До рекреаційних об’єктів ан-
тропогенного походження відносять пам’ятники історії, культури
й мистецтва, містобудування й архітектури.
З усіх видів природних ресурсів літосфера відіграє основну роль
у забезпеченні мінеральними ресурсами (корисними копалинами).
До них відносять гірські породи й мінерали, хімічний склад і фі-
зичні властивості яких дозволяють ефективно використовувати їх
у сфері матеріального виробництва (у природному вигляді або піс-
ля переробки). Їх видобуток з метою переробки — головна мета ко-
ристування земними надрами.
27. Розділ ІІ. Екологічні тенденції зміни основних компонентів природи 27
Усі мінеральні ресурси (корисні копалини) можна розділити на
три великі групи: горючі (паливно-хімічні), металічні, неметаліч-
ні. До горючих корисних копалин належать вугілля, нафта, при-
родний газ, торф, горючі сланці. Вони використовуються для одер-
жання тепла й електроенергії. На нафту припадає 40 % первинних
джерел енергії, вугілля — 28, природний газ — 23, ядерну енер-
гію — 7 і гідроенергетику — 2. Таким чином, базисом енергетики
залишаються викопні види палива, частка яких становить понад
90 % від світового споживання.
Кам’яного вугілля у світі добувають понад 3,5 млрд т на рік.
Серед країн лідерами є Китай, США, Індія, ПА, Австралія, Росія,
Польща, Україна, Казахстан, Німеччина. У промисловості вугілля
використовується для виробництва електроенергії, металургійно-
го коксу. У світі працює понад 400 коксохімічних заводів. Побічні
продукти коксування — бензен, кам’яновугільна смола — перероб
ляються в ароматичні сполуки й інші вироби.
В останні десятиліття збільшилося споживання нафти. «Чорне
золото» використовується як сировина для одержання найрізнома-
нітніших видів палива, у тому числі для теплових електростанцій,
широко застосовується в хімічній промисловості для одержання
різноманітної продукції.
Загальних запасів нафти значно менше, ніж вугілля, вони ста-
новлять близько 250–500 млрд тонн (з них 160 млрд тонн розвіда-
ні). Розміщено «чорне золото» вкрай нерівномірно, найбільше його
в Південно-Західній Азії. Так, у Саудівській Аравії зосереджена
чверть світових розвіданих запасів, стільки ж припадає на Іран,
Ірак і Кувейт. З інших регіонів можна виділити запаси Венесуели
й Мексики в Латинській Америці; Лівії, Нігерії, Алжиру, Еква-
торіальної Гвінеї в Африці. У Західній Європі значними є обсяги
видобутку нафти в Північному морі (Великобританія й Норвегія).
Значні запаси «чорного золота» виявлені в Росії (четверте місце
у світі), США, Китаї.
Загальні запаси природного газу оцінюються в 400 трлн м3
(з них
175 трлн м3
розвідані). Є риси подібності в обсягах і розміщенні за-
пасів нафти й природного газу. Але явний «лідер» тут інший — Ро-
сія, де зосереджено близько третини світових запасів; ще третина
припадає на Іран і Катар. Є великі запаси в Саудівській Аравії,
ОАЕ, США, Нігерії, Алжирі, Венесуелі, Лівії, Туркменістані, Ка-
наді, з європейських країн — у Нідерландах і Великобританії.
До металічних корисних копалин належать руди чорних мета-
лів (залізо, марганець), кольорових (алюміній, мідь, свинець, маг-
ній, олово, цинк, хром, титан, ванадій, нікель, кобальт, молібден,
28. 28 Усі уроки екології. 11 клас. Профільний рівень
тантал, ніобій, вольфрам, цирконій), благородних (золото, срібло,
платина й платиноїди, паладій, осмій, родій, рутеній, іридій), а та-
кож радіоактивних, розсіяних і рідкоземельних. З металічних ко-
рисних копалин виплавляють метали та їх сплави. Наприклад, із
залізної й марганцевої руд виплавляють сталь і чавун. Найбільше
залізної руди залягає на території найбільших держав — у Росії,
Австралії, Бразилії, США, Китаї, Канаді, Індії, Казахстані. Своє-
рідними винятками є Україна, ПАР, Швеція й Ліберія. У більшос-
ті цих країн є й великі поклади марганцевих руд (крім США, Росії,
Канади).
До неметалічних корисних копалин зазвичай відносять бу-
дівельну, хімічну й технічну сировину. Наприклад, калійні солі
й фосфорити використовують для виробництва добрив, як мета-
лургійна й теплоізоляційна сировина використовуються плавико-
вий шпат, кальцит, доломіт, польовий шпат і кварц; вогнетривами
й теплоізоляторами є графіт, хроміт, вермикуліт, тальк і талько-
вий камінь, магнезит, кварцит.
Багато гірських порід використовуються як будматеріали або
сировина для їх виробництва. Мармури, граніти, кварцити вико-
ристовуються як камені — стінові, покрівельні, дорожні, лицю-
вальні; вапняк, мергель, глина, гіпс є сировиною для виробництва
в’язких матеріалів, скляні піски й піщаники, пегматити, глини
й каоліни використовуються як скляно-керамічна сировина. Діа-
бази, базальти, боксити, глини, кварцові піски використовуються
як сировина для одержання штучних волокон, мінеральної вати.
Часто виділяється група гідро- й газомінеральних копалин. До
неї, зокрема, відносять мінеральні й бальнеологічні води (вугле-
кислі, сірководневі, радонові, сульфатні, хлоридні і т. д.), озерні
розсоли, мінеральні грязі й мули.
Використання людством корисних копалин подвоюється че-
рез кожні 14–15 років. Так, щорічний видобуток вугілля, залізної
й марганцевої руди за останні сто років збільшився в 50–60 разів,
алюмінію, молібдену й вольфраму — у 200–1000 разів. Щорічно
з надр Землі добувають близько 120 млрд т руди й інших корисних
копалин, майже по 20 т на одну людину.
Значними є обсяги видобутку сировини й на території України.
Щорічні обсяги добування нафти становлять 3 млн т, природного
газу — 20 млрд м3
, кам’яного вугілля — 60 млн т, залізної руди —
понад 70 млн т.
На сьогодні багато родовищ із високим умістом металів у ру-
дах уже відпрацьовані, тому використовують бідні родовища. На-
приклад, зараз вважається раціональною розробка мідних руд
29. Розділ ІІ. Екологічні тенденції зміни основних компонентів природи 29
з умістом міді менше 1 % — у 10 разів нижче, ніж у першій по-
ловині XIX століття. Створюються нові технології добування ме-
талу, збагачення й переробки руд. Отже, одним з найважливіших
завдань охорони надр є дбайлива витрата мінеральних і енергетич-
них ресурсів. Утрати під час розробки корисних копалин досяга-
ють величезних розмірів. Так, під час світового видобутку щорічно
втрачається 600 тис. т міді, свинцю — 300, цинку — 500. Віддача
нафтоносних шарів 1975 р. не перевищувала 30 %, до кінця століт-
тя вона досягла майже 40 %.
За сучасних технологій видобутку й переробки тільки 1–5 % від
усього обсягу корисних копалин, які добувають, реалізується у ви-
гляді чистої продукції, а інше є відходами. Тому найважливішим
напрямком у раціональному використанні й охороні надр є вдоско-
налення методів видобутку, транспортування й переробки корис-
них копалин.
ІV. Практична робота
Тема роботи. Порівняння ресурсокористування в Україні
та країнах Європи
Мета роботи: провести аналіз ресурсокористування в Україні та
країнах Європи.
Обладнання й матеріали: картки з теоретичними відомостями
для практичної роботи; карти країн, потрібні для виконання ро-
боти.
Хід роботи
1. Назвати види горючих (паливно-хімічних) ресурсів, які мають
найбільше значення для розвитку господарства.
2. Порівняти особливості технології їх видобутку в Україні та кра-
їнах Європи.
3. Охарактеризувати відмінності в ефективності використання го-
рючих (паливно-хімічних) ресурсів в Україні та країнах Європи.
Теоретичні відомості для виконання роботи
Для економіки України характерною є вкрай низька ефектив-
ність використання горючих (паливно-хімічних) ресурсів. Це на-
слідок ряду причин, зокрема структури промислового виробни-
цтва з перевагою енергоємних галузей — чорної металургії та хі-
мічної промисловості, а також збереженої ще з радянських часів
виробничо-технічної бази, орієнтованої на тодішні низькі внутріш-
ні ціни на нафту й газ. Крім того, основні галузі характеризуються
високим ступенем зношеності основних фондів та високою енер-
гоємністю виробництва продукції. Так, зношеність виробничих
30. 30 Усі уроки екології. 11 клас. Профільний рівень
фондів машинобудування становить 65–75 %, а середній вік техно-
логічного обладнання й устаткування — близько 30 років.
Основним показником, який дозволяє визначити енергоефек-
тивність економіки країни, є енергоємність валового внутрішнього
продукту (ЕВВП). Він визначається як відношення кількості спо-
житих паливно-енергетичних ресурсів до валового внутрішнього
продукту країни. Протягом останнього десятиріччя в Україні спо-
стерігалася динаміка зниження ЕВВП, за винятком 2009 року,
коли було зареєстровано її підвищення. Разом із тим, вона залиша-
ється високою й у 2,1–3,7 раза перевищує ЕВВП економічно розви-
нутих країн світу.
За ефективністю витрачання умовного нафтового палива Укра-
їна відстає від Польщі у 2,4 раза, Словаччини — 1,95, Угорщини —
2,9 раза. Відставання від великих західноєвропейських країн є ще
значнішим: від Франції — у 3,1 раза, Італії — 4,3. Якби українські
питомі показники витрачання енергоресурсів були на середньосві-
товому рівні, то щорічні потреби країни становили б не 140 млн тонн
енергії в нафтовому еквіваленті, а тільки 60 млн тонн.
Основними споживачами енергії в Україні є: житлово-кому
нальне господарство — 17,3 %, виробництво чорних металів —
11,2 %, транспорт — 9,1 % і нафтохімія — 3,7 %. А машинобуду-
вання споживає тільки 0,8 % енергоресурсів. Третина первинних
ресурсів (33,2 %) використовується для перетворення на інші види
енергії (електро- й теплоенергія й нафтопродукти). Досить значи-
мими є втрати енергії — 5,7 %, за теплоенергією — понад третина
й за газом — 3,8 %.
На відміну від промислово розвинутих країн Європи, структура
української промисловості занадто обтяжена виробництвом пер-
винних сировинних ресурсів і напівфабрикатів. В енергетичному
комплексі країни 64,4 % встановлених потужностей припадає на
теплові електростанції. Вони мають найнижчі техніко-економічні
й екологічні показники в Європі.
Ефективність функціонування газотранспортної системи,
основні потужності якої було побудовано в 70–80-х роках минулого
століття, не відповідає сучасним вимогам. Коефіцієнт корисної дії
(24–26 %) компресорних станцій нижчий від коефіцієнту сучасних
енергоефективних (34–37 %).
У ЄС існує широкий спектр інструментів адміністративного,
ринкового, інформаційного та змішаного характеру, які застосо-
вуються в різних сферах господарства з метою зниження кількості
енергії, що споживається. Найбільш важливими документами, що
регулюють діяльність у цій сфері є:
31. Розділ ІІ. Екологічні тенденції зміни основних компонентів природи 31
«Зелена Книга з енергоефективності», що презентує заходи дляyy
збільшення дотацій на енергоефективність;
«План дій з енергоефективності»;yy
«Директива з енергоефективності й енергозбереження кінцево-yy
го споживача», яка зобов’язує всі країни-члени подати націо-
нальний план дій з енергоефективності;
«Директива з енергоспоживання будівель» (2002).yy
На стимулювання раціонального використання енергоресурсів
і альтернативних джерел енергії значною мірою спрямований і ме-
ханізм «зелених податків», уведений директивою Ради. Експерти
вважають, що до 2030 року споживання газу в ЄС може бути зведе-
не до рівня початку 1990-х років, що означає щорічне зменшення
споживання газу на 125 млрд м3
.
Початок тисячоліття характеризується інтенсивним зростан-
ням обсягів виробництва енергоносіїв з відновлюваних джерел
у більшості розвинених країн. Зокрема, у Німеччині, Іспанії, Шве-
ції, Данії у перший половині XXI століття заплановано довести
частку ВДЕ в загальному енергобалансі до 20–50 %.
Експерти оцінили, що для переходу на енергоефективний тип
розвитку української економіки слід приділяти увагу таким за-
ходам:
активізації роботи з нарощування виробництва власних енерге-yy
тичних ресурсів;
створення умов для модернізації та технічного переоснащенняyy
вітчизняної газотранспортної системи;
збільшення кількості видів палива й енергії, що залучаютьсяyy
до енергетичного балансу країни, у першу чергу за рахунок
відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів па
лива;
сприяння структурній перебудові економіки шляхом змен-yy
шення частки енергоємних виробництв і збільшення наукоєм-
них;
підвищення ефективності виробництва продукції в паливно-yy
енергетичному секторі;
сприяння впровадженню заходів, спрямованих на розв’язанняyy
екологічних проблем.
Заощадити горючі (паливно-хімічні) ресурси можна за рахунок
істотного вдосконалювання технології їх видобутку, наприклад,
свердловинне гідродобування, газифікація вугілля. Потрібно за-
стосовувати технології комплексної переробки сировини, вилуча-
ючи всі корисні компоненти, а порожню породу використовувати
як будівельний матеріал.
32. 32 Усі уроки екології. 11 клас. Профільний рівень
V. Узагальнення, систематизація і контроль знань
і вмінь учнів
А. Дайте відповіді на запитання.
Дайте визначення поняття «мінеральні ресурси».ŠŠ
На які групи поділяються мінеральні ресурси?ŠŠ
Схарактеризуйте роль горючих (паливно-хімічних) кориснихŠŠ
копалин у житті суспільства.
Які тенденції відбуваються у використанні мінеральних ресур-ŠŠ
сів?
Б. Заповніть таблицю «Види природних ресурсів та їх використан-
ня» на прикладі України.
Види природних ресурсів та їх використання
Види при-
родних
ресурсів
До якої групи належать
(невичерпні, вичерпні,
ті, що відновлюються,
ті, що не відновлюються)
Особливості географії
й використання
Міне-
ральні
ресурси
Вичерпні, ті, що не від-
новлюються
Найважливішими паливними
копалинами є: вугілля, нафта,
природний газ. Вони мають
осадове походження й залягають
у внутрішніх і крайових прогинах
давніх платформ.
Рудні корисні копалини є звичай-
ними для складчастих областей,
районів розламів і виступів давніх
платформ.
Нерудні корисні копалини заляга-
ють у прогинах платформ.
Забезпеченість України мінераль-
ними ресурсами оцінюється як се-
редня. У країні добувають близько
5 % корисних копалин, найбільше
сировини для чорної металургії
й будівельної індустрії
Земельні
ресурси
Вичерпні, ті, що віднов-
люються
Україна має високий показник
забезпеченості цими ресурсами.
Понад половину земель зайнято
сільськогосподарськими угіддя-
ми. Родючість земель висока: дві
третини ріллі займають чорноземні
ґрунти, близько шостої частини —
малопродуктивні землі, у тому
числі болота, яри, гори й передгір’я
33. Розділ ІІ. Екологічні тенденції зміни основних компонентів природи 33
Види при-
родних
ресурсів
До якої групи належать
(невичерпні, вичерпні,
ті, що відновлюються,
ті, що не відновлюються)
Особливості географії
й використання
Лісові
ресурси
Вичерпні, ті, що віднов-
люються
Характеризуються лісистістю, що
показує відношення площі лісів
до загальної території. На сьогодні
лісистість території країни недо-
статня і становить 14,1 %. До того
ж ліси розміщені дуже нерівно-
мірно: більшість розташована
в Українських Карпатах і Поліссі,
найменше лісів у степу
Водні
ресурси
Невичерпні Людина, в основному, викорис-
товує прісну воду. Найбільше
значення мають річки, які роз-
міщені по території нерівномірно.
Великих озер мало, більшість із
них знаходиться у Поліссі й на
Чорноморському узбережжі.
У ряді районів зростає значення
використання підземних вод
Агроклі-
матичні
ресурси
Невичерпні Розміщення залежить від кута
падіння сонячних променів і цир-
куляції атмосфери. Найбільш висо-
кий рівень забезпечення в півден-
них районах (якщо не враховувати
недостатність опадів). Найбільше
значення мають для сільського
господарства. В Україні ресурсів
досить для сільськогосподарського
виробництва, у той же час частина
території належить до районів ри-
зикованого землеробства (весняні
заморозки, суховії, посухи)
Рекре-
аційні
ресурси
Невичерпні.
Вичерпні, ті, що віднов-
люються
Природний рекреаційний потен-
ціал України значний, до нього
належать узбережжя Чорного
й Азовського морів, гірські райо-
ни, лісові масиви, джерела міне-
ральних вод. Використання цього
виду ресурсів поки недостатнє
VI. Домашнє завдання
Опрацювати теоретичний матеріал за відповідною темою.
34. 34 Усі уроки екології. 11 клас. Профільний рівень
Урок 2. Ресурсоємність виробництва
Цілі уроку: дати поняття «ресурсоємність», «рівень
ресурсоємності»; дати уявлення про
показники ресурсоємності (матеріало-
ємність, енергоємність, водоємність,
металоємність); виявити окремі галузі
виробництва; проаналізувати ресурсоєм-
ності виробництва різних видів продук-
ції; формувати вміння працювати з різ-
ними джерелами інформації; розвивати
уважність, спостережливість; формувати
інтерес до теми.
Обладнання й матеріали: ілюстрації із зображенням різних ви-
робництв, атласи України для 9 кла-
су, настінна карта «Економічна карта
України», карта області (АРК), таблиці
«Питомі норми витрати води», «Окремі
показники енергоємності в окремих краї-
нах світу», «Електроємність виробництва
(кВт/рік електроенергії на 1 т продук-
ції)», статистичні дані, які характери-
зують ресурсоємність окремих галузей
і виробництв.
Хід уроку
І. Організаційний етап
ІІ. Актуалізація опорних знань учнів
1. Які галузі господарства ви знаєте?
2. Наведіть приклади різних виробництв.
3. Які види ресурсів необхідні для виробництва металів, добрив,
тканин?
4. Наведіть приклади сільськогосподарської продукції. Які види
ресурсів необхідні для її виробництва?
5. Подивіться на карту вашої області. Назвіть найважливіші про-
мислові центри, найбільші підприємства.
Основу економічного потенціалу країни становлять різні види
ресурсів. Від їх кількості та якості залежить рівень розвитку держа-
ви, якість життя її громадян. Розрізняють такі види ресурсів: при-
родні, виробничі, трудові, фінансові. Так, виробничі ресурси — це
35. Розділ ІІ. Екологічні тенденції зміни основних компонентів природи 35
створені працею людини засоби праці: верстати, інструменти, різ-
не обладнання, комп’ютери, виробничі будинки, транспортні засо-
би, матеріали; трудові — це люди зі своїми здібностями, розумом,
пам’яттю, а також знаннями й досвідом, яких вони набули під час
навчання й практичної діяльності. До природних ресурсів нале-
жать природна сировина, енергоносії, вода й повітря (частина з них
входить до складу продукції).
ІІІ. Вивчення нового матеріалу
1. Ресурсоємність та її показники
Ресурсоємність визначає відношення кількості використаних
ресурсів (у натуральному або грошовому вираженні) до кількості
виробленої продукції (у натуральному або грошовому вираженні)
певної продукції господарського комплексу, галузі, економіки
регіону, країни або підприємства. Як окремі показники ресурсо-
ємності використовуються матеріалоємність, енергоємність, во-
доємність, металоємність. Так, матеріалоємність — це витрата
матеріалів з розрахунку на натуральну одиницю або на одиницю
вартості продукції, яка випускається. Вона вимірюється у фізич-
них одиницях, грошовому вираженні або відсотках, які становлять
вартість матеріалів у загальних витратах виробництва продукції,
у собівартості. Для визначення матеріалоємності продукції засто-
совуються натуральні, вартісні й натурально-вартісні показники.
У натуральних показниках визначити матеріалоємність промисло-
вої продукції дуже важко, оскільки під час вироблення продукції
використовуються різні види матеріальних ресурсів, які у своєму
натуральному вигляді не можна підсумовувати. Узагальнене по-
няття про матеріалоємність промислової продукції дають показ-
ники, виражені у вартісній формі, які можуть визначатися як за
виробленою підприємством або галуззю продукцією, так і за окре-
мими її видами. У цьому випадку матеріалоємність визначається
як відношення суми всіх матеріальних витрат до обсягу валової,
товарної або чистої продукції. Найбільш матеріалоємна галузь
промисловості — видобувна. Однак вартість її продукції становить
близько 10 % індустрії світу, оскільки ціна сировини, яку добу-
вають, у більшості випадків невелика. Матеріалоємними є чорна
металургія з повним металургійним циклом (виробництво чавуну,
сталі, прокату), гідролізна промисловість (виробництво кормових
дріжджів, етилового спирту, глюкози і т. д.), целюлозно-паперова.
У цих галузях на 1 т виробленої продукції витрачається 2 т сирови-
ни й матеріалів. Великим є витрачання сировини й матеріалів для
36. 36 Усі уроки екології. 11 клас. Профільний рівень
виробництва мінеральних добрив. Так, для річного виробництва
5 млн т калійних добрив витрачання сировини й матеріалів стано-
вить понад 16 млн т. У промисловості будівельних матеріалів для
цементного заводу потужністю 4,8 млн т за рік потреба сировини
становить 8,4 млн т.
Найбільш водоємними є енергетика, металургія, хімічна про-
мисловість, целюлозно-паперова промисловість, нафтооргсинтез,
зрошуване землеробство, а також комунальне господарство. Так,
для виробництва 1 т сталі потрібно 220–245 м3
води, 1 т паперу —
320–389 м3
, 1 т хімічного волокна — 4 тис. м3
; стандартний блок
потужністю 1 млн кВт потребує 1 км3
води на рік, а блок такої са-
мої потужності на АЕС (це всім відомі РБМК-1000 і ВВР-1000) —
1,6 км3
, причому не менше 30 % води в тепло- й атомній енергетиці
втрачається безповоротно (випари, меншою мірою — фільтрація).
Для виробництва 1 т зерна, що продається на світовому ринку, по-
трібно 1 тис. м3
води.
Питомі норми витрачання води
№
Промислове
підприємство
Одиниця ваги
готового продукту
Питоме витрачання
води, м3
1 Металургійний комбінат 1 т чавуну
1 т сталі
240–270
220–245
2 Трубопрокатний завод 1 т труб 120–130
3 Завод з виплавляння
свинцю
1 т свинцю 170–180
4 Завод з виплавляння міді 1 т міді 180–310
5 Завод з випуску соди 1 т соди 95–115
6 Целюлозно-паперовий
комбінат
1 т продукту 320–389
7 Хутряна фабрика 1 тис. шкір овчини 208–289
8 Фабрика з виробництва
вати
1 т вати 70
9 Валяльно-повстяна
фабрика
1 т виробів 40–96
10 Льонокомбінат 1 т тканини 190–350
11 Пряжефарбувальне ви-
робництво
1 т пряжі 150–300
12 Прядильна фабрика 1 т пряжі 60–210
За енергоємністю виділяються високоенергоємні види вироб-
ництва (частина паливно-енергетичних витрат становить 30–45 %
![УДК 37.016
ББК 74.262.8
З-15
Серія «Усі уроки»
Заснована 2010 року
Задорожний К. М.
З-15 Усі уроки екології. 11 клас. Профільний рівень /
К. М. Задорожний, О. Г. Стадник. — Х.: Вид. група «Осно-
ва», 2011. — 363, [5] с.: іл., табл. — (Серія «Усі уроки»).
ISBN 978-617-00-1092-6.
Посібник пропонує розробки всіх уроків екології в 11 класі для про-
фільного рівня навчання. Розробки уроків містять багато сучасної на-
укової інформації, яку також можна використовувати під час додатко-
вих занять або в процесі підготовки до олімпіад різних рівнів. Наведено
розробки всіх лабораторних і практичних робіт, які передбачені чинною
програмою.
УДК 37.016
ББК 74.262.8
© Задорожний К. М., Стадник О. Г., 2011
ISBN 978-617-00-1092-6 © ТОВ «Видавнича група “Основа”», 2011]()