11 хим старовойтова_люсай_пособ_2011_укр

Харків
Видавнича група «Основа»
2011
Серія «Усі уроки»
Заснована 2010 року
Книга скачана с сайта http://e� kniga.in.ua
Издательская группа «Основа» —
«Электронные книги»

УДК 37.016
ББК 74.262.4
C77
Серія «Усі уроки»
Заснована 2010 року
Старовойтова І. Ю.
C77 Усі уроки хімії. 11 клас. Академічний рівень /
І. Ю. Старовойтова, О. В. Люсай. — Х.: Вид. група «Осно-
ва», 2011. — 351, [1] с.: іл., табл. — (Серія «Усі уроки»).
ISBN 978-617-00-1061-2.
Посібник містить розробки всіх уроків хімії для 11 класу. Наведені
матеріали за змістом і структурою повністю відповідають чинній про-
грамі курсу хімії. У розробках уроків широко використовуються інтер-
активні методики навчання та інші прогресивні педагогічні технології.
Зразки різноманітних варіантів контролю знань значно полегшать під-
готовку вчителя до проведення поточного та підсумкового оцінювання.
УДК 37.016
ББК 74.262.4
© Старовойтова І. Ю., Люсай О. В., 2011
ISBN 978-617-00-1061-2 © ТОВ «Видавнича група “Основа”», 2011
Автори:
Старовойтова Ірина Юріївна, учитель хімії Донецького ліцею «Коллеж»,
кандидат хімічних наук, учитель вищої категорії, учитель-методист;
Люсай Олена Вікторівна, учитель хімії Донецького ліцею «Коллеж»,
учитель вищої категорії, учитель-методист

Зміст
Календарно-тематичне планування . . . . . . . . . . . . . . . 7
І семестр
Повторення основних питань курсу хімії 10 класу . . . . . 13
Урок 1. Склад, властивості, застосування найважливіших
органічних сполук . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 13
Урок 2. Генетичний зв’язок між класами органічних сполук . . . . . . 19
Тема 1. Теорія будови органічних сполук . . . . . . . . . . . 23
Урок 3. Теорія як вища форма наукових знань. Теорія хімічної
будови органічних сполук О. М. Бутлерова . . . . . . . . . . . . 23
Урок 4. Залежність властивостей речовин від складу й хімічної
будови молекул. Ізомерія . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 27
Урок 5. Розвиток і значення теорії будови органічних речовин.
Життя і діяльність О. М. Бутлерова . . . . . . . . . . . . . . . . 29
Тема 2. Вуглеводні . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 34
Урок 6. Класифікація вуглеводнів. Утворення ковалентних
карбон-карбонових зв’язків уі органічних сполуках. Види
гібридизації електронних орбіталей атома Карбону . . . . . . . 34
Урок 7. Основні характеристики ковалентного зв’язку. Одинарні,
подвійні, потрійні зв’язки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 40
Урок 8. Алкани (парафіни). Загальна формула алканів. Структурна
ізомерія. Поняття про конформацію. Систематична
номенклатура. Фізичні властивості алканів . . . . . . . . . . . 45
Урок 9. Хімічні властивості алканів: повне й часткове окиснення,
хлорування, термічний розклад, ізомеризація. Механізм
реакцій заміщення. Одержання, використання алканів . . . . 52
Урок 10. Поняття про циклоалкани (циклопарафіни) . . . . . . . . . . . 59
Урок 11. Практична робота 1. Виявлення Карбону, Гідрогену, Хлору
в органічних сполуках . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 64
Урок 12. Алкени. Гомологічний ряд етену, загальна формула алкенів.
Структурна й просторова ізомерія алкенів, номенклатура . . . 65
Урок 13. Хімічні властивості алкенів: повне й часткове окиснення,
приєднання водню, галогенів, гідрогенгалогенідів, води,
полімеризація. Правило В. В. Марковнікова, механізм
реакції приєднання за подвійним зв’язком. Одержання,
використання алкенів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 71
Урок 14. Алкіни. Гомологічний ряд етину, загальна формула алкінів.
Структурна ізомерія, номенклатура алкінів . . . . . . . . . . . 78

4 Усі уроки хімії. 11 клас. Академічний рівень
Урок 15. Хімічні властивості: повне й часткове окиснення,
заміщення, приєднання водню, галогенів, галогеноводнів.
Одержання, використання алкінів . . . . . . . . . . . . . . . . 84
Урок 16. Бензен як представник ароматичних вуглеводнів, його
склад, хімічна, електронна, просторова будова молекули,
фізичні властивості . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 90
Урок 17. Хімічні властивості бензену: повне й часткове окиснення,
приєднання, заміщення. Одержання, використання бензену . 96
Урок 18. Поняття про хімічні засоби захисту рослин, їхній вплив на
навколишнє середовище. Взаємозв’язок між вуглеводнями . . 101
Урок 19. Розв’язання розрахункових задач. Виведення молекулярної
формули газоподібної речовини . . . . . . . . . . . . . . . . . 110
Урок 20. Узагальнення й систематизація знань про вуглеводні,
взаємозв’язок між вуглеводнями. . . . . . . . . . . . . . . . . 115
Урок 21. Узагальнення й систематизація знань про вуглеводні,
взаємозв’язок між вуглеводнями . . . . . . . . . . . . . . . . 118
Урок 22. Контроль рівня навчальних досягнень з теми «Вуглеводні» . 119
Тема 3. Природні джерела вуглеводнів
та їх переробка . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 124
Урок 23. Природний і супутній нафтовий гази, їхній склад,
використання . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 124
Урок 24. Нафта. Склад, властивості нафти. Головні процеси
переробки: перегонка, крекінг. Використання
нафтопродуктів. Детонаційна стійкість бензину . . . . . . . . 128
Урок 25. Кам’яне вугілля, продукти коксування кам’яного вугілля,
їх використання . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 131
Урок 26. Охорона навколишнього середовища від забруднення
в процесі переробки вуглеводневої сировини й використання
продуктів її переробки. Поняття про спектральні методи
визначення структури органічних сполук . . . . . . . . . . . 133
Урок 27. Узагальнення й систематизація знань про природні джерела
вуглеводнів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 138
Урок 28. Контроль рівня навчальних досягнень з тем «Вуглеводні»
і «Природні джерела вуглеводнів та їх переробка» . . . . . . 140
II семестр
Тема 4. Оксигеновмісні органічні сполуки . . . . . . . . . . 144
Урок 29. Спирти. Насичені одноатомні спирти. Ізомерія,
номенклатура насичених одноатомних спиртів. Водневий
зв’язок, його вплив на фізичні властивості спиртів . . . . . . 144
Урок 30. Хімічні властивості спиртів: повне й часткове окиснення,
дегідратація, взаємодія з лужними металами,
гідрогенгалогенідами . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 151
Урок 31. Етиленгліколь, гліцерин. Одержання й використання
спиртів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 156
Урок 32. Отруйність спиртів, їхня шкідлива дія на організм людини . . 162

Зміст 5
Урок 33. Фенол, його склад, будова. Фізичні властивості фенолу.
Хімічні властивості: взаємодія з натрієм, розчином лугу,
бромною водою, ферум(III) хлоридом. Взаємний вплив атомів
у молекулі фенолу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 165
Урок 34. Використання фенолу. Охорона навколишнього середовища
від промислових відходів, що містять фенол . . . . . . . . . . 171
Урок 35. Альдегіди. Склад, будова альдегідів. Функціональна альдегідна
група. Ізомерія, номенклатура альдегідів. Фізичні властивості 174
Урок 36. Хімічні властивості альдегідів. Реакція окиснення
й відновлення. Одержання етаналю. Використання метаналю
й етаналю . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 181
Урок 37. Карбонові кислоти. Насичені карбонові кислоти. Фізичні
властивості. Номенклатура . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 188
Урок 38. Хімічні властивості карбонових кислот: електролітична
дисоціація, взаємодія з металами, лугами, солями, спиртами.
Кислотність карбонових кислот, її залежність від складу
й будови. Взаємний вплив карбоксильної та вуглеводневої груп 193
Урок 39. Різноманіття карбонових кислот. Одержання
й використання карбонових кислот . . . . . . . . . . . . . . . 197
Урок 40. Практична робота 2. Властивості етанової кислоти . . . . . . 201
Урок 41. Естери. Жири. Мило. Реакція естерифікації. Склад, хімічна
будова естерів. Гідроліз естерів . . . . . . . . . . . . . . . . . . 203
Урок 42. Жири, їхній склад, хімічна будова. Гідроліз, гідрування
жирів. Біологічна роль жирів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 206
Урок 43. Мило, його мийна дія. Відомості про синтетичні мийні
засоби, їхнє значення. Захист природи від забруднення
синтетичними мийними засобами . . . . . . . . . . . . . . . . 210
Урок 44. Вуглеводи. Глюкоза. Будова глюкози як альдегідоспирту.
Циклічна форма глюкози. Хімічні властивості глюкози:
повне й часткове окиснення, відновлення, гідроліз, узаємодія
з гідроксидами металевих елементів, бродіння, естерифікація . 218
Урок 45. Деякі відомості про фруктозу, рибозу й дезоксирибозу.
Сахароза, її склад, будова. Хімічні властивості: гідроліз,
утворення сахаратів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 224
Урок 46. Крохмаль. Будова крохмалю. Хімічні властивості: гідроліз,
реакція з іодом . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 228
Урок 47. Целюлоза. Будова целюлози. Хімічні властивості:
окиснення, гідроліз, естерифікація, термічне розкладання . 235
Урок 48. Поняття про штучні волокна на прикладі ацетатного
волокна. Біологічне значення вуглеводів . . . . . . . . . . . . 241
Урок 49. Практична робота 3. Розв’язування експериментальних
задач . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 247
Тема 5. Нітрогеновмісні органічні сполуки . . . . . . . . . 249
Урок 50. Аміни, їхній склад, хімічна, електронна будова,
класифікація. Аміни як органічні основи. Взаємодія амінів
з водою й кислотами, горіння . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 249

Урок 51. Анілін, його склад, будова молекули, фізичні властивості.
Хімічні властивості аніліну: взаємодія з неорганічними
кислотами, бромною водою. Взаємний вплив атомів
у молекулі аніліну. Одержання аніліну . . . . . . . . . . . . . 255
Урок 52. Амінокислоти. Ізомерія амінокислот. Особливості хімічних
властивостей амінокислот, зумовлені наявністю аміно-
й карбоксильної груп. Біполярний йон . . . . . . . . . . . . . 260
Урок 53. Пептиди. Пептидний зв’язок . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 268
Урок 54. Білки як високомолекулярні сполуки. Головні
амінокислоти, що беруть участь в утворенні білків. Рівні
структурної організації білків. Властивості білків: гідроліз,
денатурація, кольорові реакції . . . . . . . . . . . . . . . . . . 272
Урок 55. Успіхи у вивченні й синтезі білків. Поняття про
біотехнології. Біологічне значення амінокислот і білків . . . 279
Урок 56. Нуклеїнові кислоти. Склад нуклеїнових кислот. Будова
подвійної спіралі ДНК. Біологічна роль нуклеїнових кислот 286
Урок 57. Узагальнення й систематизація знань про нітрогеновмісні
органічні сполуки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 292
Тема 6. Синтетичні високомолекулярні речовини
й полімерні матеріали на їхній основі . . . . . . . 294
Урок 58. Залежність властивостей полімерів від їхньої будови.
Термопластичні й термореактивні полімери . . . . . . . . . . 294
Урок 59. Поліетилен, поліпропілен, полівінілхлорид, полістирол,
поліметилметакрилат, фенолоформальдегідні смоли. Склад,
властивості, застосування пластмас на їхній основі . . . . . . 300
Урок 60. Синтетичні каучуки. Склад, властивості, використання . . . 308
Урок 61. Синтетичні волокна. Поліестерові й поліамідні волокна, їхній
склад, властивості, використання . . . . . . . . . . . . . . . . . 317
Урок 62. Різноманіття і взаємозв’язок між органічними речовинами . 325
Урок 63. Контроль рівня навчальних досягнень з тем «Оксигеновмісні
сполуки», «Нітрогеновмісні сполуки» . . . . . . . . . . . . . 329
Тема 7. Роль хімії в житті суспільства . . . . . . . . . . . . . 332
Урок 64. Роль хімії в сучасному матеріальному виробництві.
Біо-, нанотехнології. Роль хімії в розв’язанні сировинної,
енергетичної, продовольчої проблем, створенні нових
матеріалів. Найважливіші хімічні виробництва України . . . 332
Урок 65. Хімія і здоров’я людини. Шкідливий вплив уживання
алкоголю, наркотичних препаратів, тютюнопаління на
здоров’я людини. Роль хімії в розв’язанні проблем ВІЛ/СНІД
та інших захворювань . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 335
Урок 66. Хімія в побуті. Загальні правила поводження з побутовими
хімікатами . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 338
Урок 67. Місце хімії серед наук про природу, її значення для
розуміння наукової картини світу . . . . . . . . . . . . . . . . 344
Урок 68. Підсумковий урок з теми «Роль хімії в житті суспільства» . . 350

Календарно-тематичне
планування
(68 год, 2 год на тиждень, практичних робіт — 5, контрольних робіт — 2)
№
з/п
Тема уроку
Домашнє
завдання
Дата
I семестр
Повторення основних питань курсу хімії 10 класу (2 год)
1 Склад, властивості, застосування найважливі-
ших органічних сполук
2 Генетичний зв’язок між класами органічних
сполук
Тема 1. Теорія будови органічних речовин (3 год)
3 Теорія як вища форма наукових знань. Теорія хі-
мічної будови органічних сполук О. М. Бутлерова
4 Залежність властивостей речовин від складу
й хімічної будови молекул. Ізомерія
5 Розвиток і значення теорії будови органічних
речовин. Життя і діяльність О. М. Бутлерова
Тема 2. Вуглеводні (17 год = 6 + 11)
6 Класифікація вуглеводнів. Утворення ковалент-
них карбон-карбонових зв’язків у органічних
сполуках. Види гібридизації електронних орбіта-
лей атома Карбону
7 Головні характеристики ковалентного зв’язку.
Одинарні, подвійні, потрійні зв’язки
8 Алкани (парафіни). Загальна формула алканів.
Структурна ізомерія. Поняття про конформацію.
Систематична номенклатура. Фізичні властивос-
ті алканів
9 Хімічні властивості алканів: повне й часткове
окиснення, хлорування, термічне розкладання,
ізомеризація. Механізм реакцій заміщення.
Одержання, використання алканів
10 Поняття про циклоалкани (циклопарафіни)

№
з/п
Тема уроку
Домашнє
завдання
Дата
11 Практична робота 1. Виявлення Карбону, Гідро-
гену, Хлору в органічних сполуках
12 Алкени. Гомологічний ряд етену, загальна фор-
мула алкенів. Структурна й просторова ізомерія
алкенів, номенклатура
13 Хімічні властивості алкенів: повне й часткове
окиснення, приєднання водню, галогенів, гідро-
генгалогенідів, води, полімеризація. Правило
В. В. Марковнікова, механізм реакції приєднан-
ня за подвійним зв’язком. Одержання, викорис-
тання алкенів
14 Алкіни. Гомологічний ряд етину, загальна фор-
мула алкінів. Структурна ізомерія, номенклату-
ра алкінів
15 Хімічні властивості: повне й часткове окиснен-
ня, заміщення, приєднання водню, галогенів, га-
логеноводнів. Одержання, використання алкінів
16 Бензен як представник ароматичних вуглевод-
нів, його склад, хімічна, електронна, просторова
будова молекули, фізичні властивості
17 Хімічні властивості бензену: повне й часткове
окиснення, приєднання, заміщення. Одержання,
використання бензену
18 Поняття про хімічні засоби захисту рослин, їхній
вплив на навколишнє середовище. Взаємозв’язок
між вуглеводнями
19 Розв’язання розрахункових задач. Виведення
молекулярної формули газоподібної речовини
20 Узагальнення й систематизація знань про вугле-
водні, взаємозв’язок між вуглеводнями
21 Узагальнення й систематизація знань про вугле-
водні, взаємозв’язок між вуглеводнями
22 Контроль рівня навчальних досягнень з теми
«Вуглеводні»
Тема 3. Природні джерела вуглеводнів
та їхня переробка (4 год)
23 Природний і супутній нафтовий гази, їхній
склад, використання

Календарно-тематичне планування 9
№
з/п
Тема уроку
Домашнє
завдання
Дата
24 Нафта. Склад, властивості нафти. Основні про-
цеси переробки: перегонка, крекінг. Викорис-
тання нафтопродуктів. Детонаційна стійкість
бензину
25 Кам’яне вугілля, продукти коксування
кам’яного вугілля, їх використання
26 Охорона навколишнього середовища від забруд-
нення в процесі переробки вуглеводневої сирови-
ни й використання продуктів її переробки
27 Узагальнення й систематизація знань про при-
родні джерела вуглеводнів
28 Контроль рівня навчальних досягнень з тем
«Вуглеводні» та «Природні джерела вуглеводнів
та їхня переробка»
ІІ семестр
Тема 4. Оксигеновмісні органічні сполуки
(20 год = 12 + 8)
29 Спирти. Насичені одноатомні спирти. Ізомерія,
номенклатура насичених одноатомних спиртів.
Водневий зв’язок, його вплив на фізичні власти-
вості спиртів
30 Хімічні властивості спиртів: повне й часткове
окиснення, дегідратація, взаємодія з лужними
металами, гідрогенгалогенідами
31 Етиленгліколь, гліцерин. Одержання й викорис-
тання спиртів
32 Отруйність спиртів, їхня шкідлива дія на орга-
нізм людини
33 Фенол, його склад, будова. Фізичні властивості
фенолу. Хімічні властивості: взаємодія з натрі-
єм, розчином лугу, бромною водою, ферум(III)
хлоридом. Взаємний вплив атомів у молекулі
фенолу
34 Використання фенолу. Охорона навколишнього
середовища від промислових відходів, що міс-
тять фенол
35 Альдегіди. Склад, будова альдегідів. Функціо-
нальна альдегідна група. Ізомерія, номенклатура
альдегідів. Фізичні властивості

№
з/п
Тема уроку
Домашнє
завдання
Дата
36 Хімічні властивості альдегідів. Реакція окиснен-
ня й відновлення. Одержання етаналю. Викорис-
тання метаналю й етаналю
37 Карбонові кислоти. Насичені карбонові кислоти.
Фізичні властивості. Номенклатура
38 Хімічні властивості карбонових кислот: елек-
тролітична дисоціація, взаємодія з металами,
лугами, солями, спиртами. Кислотність карбо-
нових кислот, її залежність від складу й будови.
Взаємний вплив карбоксильної та вуглеводневої
груп
39 Різноманіття карбонових кислот. Одержання
й використання карбонових кислот
40 Практична робота 2. Властивості етанової кис-
лоти
41 Естеры. Жири. Мило. Реакція естерифікації.
Склад, хімічна будова естерів. Гідроліз естерів
42 Жири, їхній склад, хімічна будова. Гідроліз,
гідрування жирів. Біологічна роль жирів
43 Мило, його мийна дія. Відомості про синтетичні
мийні засоби, їхнє значення. Захист природи від
забруднення синтетичними мийними засобами
44 Вуглеводи. Глюкоза. Будова глюкози як альде-
гідоспирту. Циклічна форма глюкози. Хімічні
властивості глюкози: повне й часткове окиснен-
ня, відновлення, гідроліз, взаємодія з гідроксида-
ми металевих елементів, бродіння, естерифікація
45 Короткі відомості про фруктозу, рибозу й дезок-
сирибозу. Сахароза, її склад, будова. Хімічні
властивості: гідроліз, утворення сахаратів
46 Крохмаль. Будова крохмалю. Хімічні властивос-
ті: гідроліз, реакція з іодом
47 Целюлоза. Будова целюлози. Хімічні властивос-
ті: окиснення, гідроліз, естерифікація, термічне
розкладання
48 Поняття про штучні волокна на прикладі ацетат-
ного волокна. Біологічне значення вуглеводів
49 Практична робота 3. Розв’язання експеримен-
тальних задач

Календарно-тематичне планування 11
№
з/п
Тема уроку
Домашнє
завдання
Дата
Тема 5. Нітрогеновмісні органічні сполуки (8 год)
50 Аміни, їхній склад, хімічна, електронна будова,
класифікація. Аміни як органічні основи. Вза-
ємодія амінів з водою й кислотами, горіння
51 Анілін, його склад, будова молекули, фізичні
властивості. Хімічні властивості аніліну: взаємо-
дія з неорганічними кислотами, бромною водою.
Взаємний вплив атомів у молекулі аніліну. Одер-
жання аніліну
52 Амінокислоти. Ізомерія амінокислот. Особливос-
ті хімічних властивостей амінокислот, зумовлені
наявністю аміно- й карбоксильної груп. Біполяр-
ний йон
53 Пептиди. Пептидний зв’язок
54 Білки як високомолекулярні сполуки. Основні
амінокислоти, що беруть участь в утворенні біл-
ків. Рівні структурної організації білків. Влас-
тивості білків: гідроліз, денатурація, кольорові
реакції
55 Успіхи у вивченні й синтезі білків. Поняття про
біотехнології. Біологічне значення амінокислот
і білків
56 Нуклеїнові кислоти. Склад нуклеїнових кислот.
Будова подвійної спіралі ДНК. Біологічна роль
нуклеїнових кислот
57 Узагальнення й систематизація знань про нітро-
геновмісні органічні сполуки
Тема 6. Синтетичні високомолекулярні речовини
й полімерні матеріали на їхній основі (6 год)
58 Залежність властивостей полімерів від їхньої
будови. Термопластичні й термореактивні по-
лімери
59 Поліетилен, поліпропілен, полівінілхлорид,
полістирол, поліметилметакрилат, фенолофор-
мальдегідні смоли. Склад, властивості, застосу-
вання пластмас на їхній основі
60 Синтетичні каучуки. Склад, властивості, вико-
ристання
61 Синтетичні волокна. Поліестерові й поліамідні
волокна, їхній склад, властивості, використання

№
з/п
Тема уроку
Домашнє
завдання
Дата
62 Різноманіття і взаємозв’язок органічних речовин
63 Контроль рівня навчальних досягнень з тем
«Оксигеновмісні сполуки», «Нітрогеновмісні
сполуки »
Тема 7. Роль хімії в житті суспільства (6 год)
64 Роль хімії в сучасному матеріальному ви-
робництві. Біо-, нанотехнології. Роль хімії
в розв’язанні сировинної, енергетичної, продо-
вольчої проблем, створенні нових матеріалів.
Найважливіші хімічні виробництва України
65 Хімія і здоров’я людини. Шкідливий вплив
уживання алкоголю, наркотичних препаратів,
тютюнопаління на здоров’я людини. Роль хімії
в розв’язанні проблем ВІЛ/СНІД та інших за-
хворювань
66 Хімія в побуті. Загальні правила поводження
з побутовими хімікатами
67 Місце хімії серед наук про природу, її значення
для розуміння наукової картини світу
68 Підсумковий урок з теми «Роль хімії в житті
суспільства»

І семестр
Повторення основних питань
курсу хімії 10 класу
Урок 1
Тема уроку. Склад, властивості, застосування найважливі-
ших органічних сполук
Цілі уроку: актуалізувати й систематизувати знання учнів
про склад, будову та властивості найважливі-
ших органічних сполук; повторити й розши-
рити знання учнів про властивості органічних
речовин, що базуються на особливостях складу
й хімічної будови їхніх молекул, застосування
речовин на підставі фізичних і хімічних влас-
тивостей; закріпити вміння й навички складати
структурні формули органічних речовин.
Тип уроку: комбінований урок засвоєння знань, умінь і на-
вичок і творчого застосування їх на практиці.
Форми роботи: фронтальна.
Обладнання: схема класифікації органічних сполук, картки-
завдання.
Хід уроку
I. Організація класу
II. Актуалізація опорних знань.
Мотивація навчальної діяльності
1. Фронтальна робота
Який розділ хімії називається органічною хімією?ŠŠ
Органічна хімія — це розділ хімічної науки, у якому вивчають-
ся сполуки Карбону — їхня будова, властивості, способи одержан-
ня і практичного використання.

Крім Карбону, органічні сполуки завжди містять Гідроген, до-
сить часто — Оксиген, Нітроген і галогени, рідше — Фосфор, Суль-
фур та інші елементи. Однак сам Карбон і деякі найпростіші його
сполуки, такі як карбон(II) оксид, карбон(IV) оксид, карбонатна
кислота, карбонати, карбіди тощо, за характером властивостей на-
лежать до неорганічних сполук. Тому часто використовується та-
кож інше визначення:
Органічні сполуки — це вуглеводні (сполуки Карбону з Гідро-
геном) та їхні похідні.
Завдяки особливим властивостям Карбону органічні сполуки
надзвичайно численні. Наразі відомо понад 20 млн синтетичних
і природних органічних речовин, і їхня кількість постійно зро
стає.
Які типи хімічних зв’язків характерні для органічних сполук?ŠŠ
Назвіть причини розмаїтості органічних сполук.ŠŠ
2. Класифікація сполук за будовою карбонового ланцюга
Розглядаємо схему класифікації органічних сполук на дошці
або на партах учнів.
Залежно від будови карбонового ланцюга органічні сполуки по-
діляють на ациклічні й циклічні.
Класифікація органічних сполук
залежно від будови карбонового скелета
Ациклічні сполуки — це сполуки з відкритим (незамкнутим)
карбоновим ланцюгом. Ці сполуки називаються також аліфатич-
ними.
Серед ациклічних сполук розрізняють насичені, що містять
у скелеті лише одинарні зв’язки C C− , і ненасичені, які включають
кратні зв’язки C C= і C C≡ .

I семестр. Повторення основних питань курсу хімії 10 класу 15
Ациклічні сполуки
Насичені
CH CH CH CH CH
пентан
3 2 2 2 2− − − −
н
Br
CH CH CH CH
бромбутан
3 2 2
2
− − −

Ненасичені
CH CH CH
пропiлен
2 3= −
CH3
CH C CH CH
iзопрен
2 2= − = HC CH
ацетилен
≡
Ациклічні сполуки поділяють також на сполуки з нерозгалу-
женим і розгалуженим ланцюгом.
Складіть структурні формули речовин, що складаються з шестиŠŠ
атомів Карбону, аналогічні наведеним ациклічним сполукам.
Назвіть їх.
Циклічні сполуки — це сполуки із замкнутим карбоновим лан-
цюгом.
Залежно від природи атомів, що становлять цикл, розрізняють
карбоциклічні й гетероциклічні сполуки.
Карбоциклічні сполуки містять у циклі лише атоми Карбону.
Вони поділяються на дві групи, що істотно відрізняються за своїми
хімічними властивостями: аліфатичні циклічні (скорочено — алі-
циклічні) й ароматичні сполуки.
Карбоциклічні сполуки
Аліциклічні
циклобутан циклогексан циклогексен
Ароматичні
або
бензен бензен фенол

Гетероциклічні сполуки містять у циклі, крім атомів Карбону,
один або кілька атомів інших елементів — гетероатомів (від грецьк.
heteros — «інший») — Оксиген, Нітроген, Сульфур та ін.
Гетероциклічні сполуки
етиленоксид (епоксид) тіофен піридин
Які функціональні групи можуть входити до складу органічнихŠŠ
сполук?
Класи органічних сполук
Функціональ-
на група
Назва групи
Класи
сполук
Загальна
формула
Приклад
−OH Гідроксил Спирти R OH− C H OH
етиловий спирт
2 5
Феноли
фенол
Карбоніл Альдегіди
CH CHO
оцтовий альдегiд
3
Кетони
CH COCH
ацетон
3 3
−C
Карбоксил Карбонові
кислоти R C− CH COOH
оцтова кислота
3
−NO2
Нітрогрупа Нітро
сполуки
R NO− 2 CH NO
нiтрометан
3 2
−NH2
Аміногрупа Аміни R NH− 2
анілін
−F, −Cl, −Br,
−I Hal( )
Флуор, Хлор,
Бром, Іод (галоген)
Галогено
похідні
R Hal− CH Cl
хлорметил
2
Примітка. До функціональних груп іноді зараховують подвій-
ний і потрійний зв’язки.
Наведіть приклади органічних сполук, що містять різні функ-ŠŠ
ціональні групи, які складаються з трьох атомів Карбону. Скла-
діть їхні структурні формули й назвіть.

III. Тренувальні вправи
Питання до учнів
Для одержання якого продукту харчування використовуєтьсяŠŠ
реакція гідрування?
Для чого використовують реакції горіння вуглеводнів?ŠŠ
На яких властивостях естерів ґрунтується їхнє застосування?ŠŠ
Наведіть приклади.
Тестова фронтальна робота
1. Укажіть тип органічних сполук, до якого належить хлоропрен
(вихідна речовина для одержання деяких сортів синтетичного
каучуку):
CH C CH CH2 2= − =
Cl
а) ненасичені аліциклічні;
б) ненасичені ациклічні;
в) насичені аліфатичні;
г) ненасичені гетероциклічні.
2. Функціональною групою фенолів є:
а) група −NH2; б) група −COOH;
в) група −OH; г) група −NO2.
3. З наведених сполук виберіть ті, що належать до класу:
а) спиртів; б) карбонових кислот.
1) C H OH3 7 ;
2) CH CHO3 ;
3) CH COOH3 ;
4) CH NO3 2.
4. Будову адреналіну відбиває формула:
Укажіть класи, до яких можна зарахувати цю сполуку:
а) альдегіди; б) феноли;
в) кислоти; г) спирти;
д) кетони; е) аміни;
ж) етери; з) естери;
и) нітросполуки.

5. Укажіть, який об’єм хлору приєднається до 5 л ацетилену, від-
повідно до рівняння:
C H Cl C H Cl2 2 2 2 2 42+ →
а) 5 л; б) 10 л;
в) 2,5 л; г) 22,4 л.
6. Укажіть, який об’єм водню необхідний для повного гідрування
7 л етилену, відповідно до рівняння:
C H H C H2 4 2 2 6+ →
а) 7 л; б) 6 л;
в) 14 л; г) 3,5 л.
7. Визначте молекулярну формулу вуглеводню, якщо масова част-
ка Карбону в ньому становить 90 %, а відносна густина за гелі-
єм дорівнює 30:
а) C H9 12; б) C H6 12;
в) CH4.
8. Обчисліть об’єм кисню, що знадобиться для спалювання сумі-
ші, яка складається з 5 л етилену й 7 л ацетилену (н. у.):
а) 12 л; б) 32,5 л;
в) 15 л.
9. Обчисліть, який об’єм етилену можна одержати з 25 л ацетиле-
ну й 15 л водню (н. у.):
а) 25 л; б) 15 л;
в) 40 л.
10. Обчисліть масу естеру, що утвориться в результаті взаємодії
22 г пропанової кислоти й 11,5 г етанолу:
а) 25,5 г; б) 30,6 г;
в) 102 г.
11. Обчисліть масу етанолу, який можна одержати зі 100 кг крох-
малю, якщо втрати у виробництві становлять 15 %:
а) 100 кг; б) 24,1 кг;
в) 48,2 кг.
12. Обчисліть масу крохмалю, який можна одержати з карбон(IV)
оксиду об’ємом 202 м3
у процесі фотосинтезу:
а) 243,5 кг; б) 121,7 кг;
в) 10 кг.
IV. Підбиття підсумків уроку, оцінювання роботи учнів
V. Домашнє завдання
Опрацювати матеріал параграфа, відповісти на запитання.
Повторити хімічні властивості органічних речовин, розв’язати
запропоновані в картці задачі.

Урок 2
Тема уроку. Генетичний зв’язок між класами органічних
сполук
Цілі уроку: узагальнити й систематизувати знання учнів
про хімічні властивості вуглеводнів; закріпити
вміння складати рівняння хімічних реакцій на
прикладі властивостей найважливіших органіч-
них сполук.
Форми роботи: розповідь учителя, фронтальна робота, індиві-
дуальна робота.
Обладнання: схема генетичного зв’язку органічних сполук.
Хід уроку
Які органічні сполуки належать до класу вуглеводнів?ŠŠ
Вуглеводні — це органічні сполуки, до складу яких входять ли
ше два елементи: Карбон і Гідроген. У загальному вигляді — C Hx y.
Наведіть приклади вуглеводнів.ŠŠ
Де в природі поширені вуглеводні?ŠŠ
Розповідь учителя
Вуглеводні мають важливе наукове і практичне значення. По-
перше, уявлення про будову та властивості цих речовин є підґрун-
тям для вивчення органічних сполук інших класів, оскільки моле-
кули будь-яких органічних речовин містять вуглеводневі фрагмен-
ти. По-друге, знання властивостей вуглеводнів дозволяє зрозуміти
виняткову цінність цих сполук як вихідної сировини для синтезу
найрізноманітніших органічних речовин, що широко використо-
вуються людиною.
Вуглеводні містяться в земній корі в складі нафти, кам’яного
й бурого вугілля, природного й супутнього газів, сланців і торфу.
Запаси цих корисних копалин на Землі не безмежні. Однак дотепер
вони витрачаються переважно як паливо (двигуни внутрішнього
згоряння, теплові електростанції, котельні), і лише незначна части-
на — як сировина в хімічній промисловості. Так, до 85 % загального
видобутку нафти витрачається на одержання паливно-мастильних

матеріалів і лише близько 15 % застосовується як хімічна сирови-
на. Тож найважливішим завданням є пошук і розробка альтерна-
тивних джерел енергії, які дозволять більш раціонально викорис-
товувати вуглеводневу сировину.
III. Тренувальні вправи
1. Особливості будови вуглеводнів
Завдяки особливостям будови та властивостей Карбону його
сполуки з Гідрогеном є досить численними й різноманітними. Це
зумовлено низкою структурних факторів.
Атоми Карбону здатні з’єднуватися між собою в ланцюги різної
будови:
− − − − − − −C C C C C C
нерозгалужений ланцюг
− −C − −C
− − −−−− − −C C C C
розгалужений ланцюг
замкнений ланцюг (цикл)
і різної довжини: від двох атомів Карбону (етан CH CH3 3− , етилен
CH CH2 2= , ацетилен CH CH≡ ) до сотень тисяч (поліетилен, полі-
пропілен, полістирол та інші високомолекулярні сполуки).
За однакової кількості атомів Карбону в молекулах вуглеводні
можуть відрізнятися числом атомів Гідрогену.
H C CH CH CH3 2 2 3− − − C H4 10
H C CH CH CH2 2 3= − − C H4 8
H C CH CH CH2 2= − = C H4 6
HC CH−
HC CH−
C H4 4
HC C C CH≡ − ≡ C H4 2
Що таке ізомерія?ŠŠ
Які типи ізомерії органічних сполук ви знаєте з курсу органіч-ŠŠ
ної хімії 9 класу?

Тому самому елементному складу молекул (одній молекулярній
формулі) може відповідати кілька різних речовин — ізомерів.
Побудуйте структурні формули ізомерів, що мають молекуляр-
ну формулу C H4 8, і назвіть їх.
H C CH CH CH2 2 3= − −
2. Численність і розмаїтість вуглеводнів
Класифікацію вуглеводнів здійснюють за такими структурни-
ми ознаками, що визначають властивості цих сполук:
1) будова карбонового ланцюга (карбонового скелета);
2) наявність у ланцюзі кратних зв’язків C C= і C C≡ (ступінь на-
сиченості).
Що таке гомологічний ряд?ŠŠ
Вуглеводні C Hx y
Ациклічні (аліфатичні) Циклічні
Насичені Ненасичені Аліциклічні Ароматичні
Алкани
C Hn n2 2+
Алкени
C Hn n2
Алкадієни
C Hn n2 2−
Алкіни
C Hn n2 2−
Циклоалкани
C Hn n2
Циклоалкени
C Hn n2 2−
Циклоалкіни
C Hn n2 4−
Арени
C Hn n2 6−
n ≥( )6
Наведіть приклади вуглеводнів кожного класу й назвіть їх.ŠŠ
Незамкнений ланцюг Замкнений ланцюг

3. Генетичний зв’язок класів органічних сполук
Розглядаємо схему генетичного зв’язку класів органічних спо-
лук на картці або в підручнику.
Завдання 1. Складіть ланцюжок перетворень за схемою для
конкретного вуглеводню.
Завдання 2. Напишіть рівняння реакцій, необхідних для здій-
снення перетворень:
C H C H C H Cl C H CO2 6 2 4 2 5 4 10 2→ → → →
CaC C H C H C H Cl2 2 2 2 4 2 4 2→ → →
C H OH2 5
C CH CH Cl C H C H→ → → →4 3 2 6 2 4
Завдання 5. Речовину А одержують за схемою:
CH X X X X AHOH O Cl
4 1 2 3 4
2
→  →  →  → →+ +[ ] +
Ця речовина:
а) оцтова кислота; б) бензен;
в) амінооцтова кислота; г) хлороцтова кислота.
Завдання 6. За наведеною схемою перетворень напишіть і вка-
жіть номер перетворення, у результаті якого відбувається взаємо-
дія органічної сполуки з хлороводнем:
етан → хлоретан → етанол → етаналь → етанова кислота →
→ хлоретанова кислота → аміноетанова кислота
IV. Підбиття підсумків уроку, оцінювання роботи учнів
Опрацювати матеріал параграфа, відповісти на запитання.
Повторити хімічні властивості органічних речовин, розв’язати
запропоновані в картці задачі.

I семестр. Тема 1. Теорія будови органічних сполук 23
Тема 1. Теорія будови
органічних сполук
Урок 3
Тема уроку. Теорія як вища форма наукових знань. Теорія
хімічної будови органічних сполук О. М. Бутле-
рова
Цілі уроку: розширити знання учнів про взаємозв’язок між
складом, будовою і властивостями речовин, про
хімічний зв’язок на прикладі органічних спо-
лук; показати значення теорії як вищої форми
наукових знань, етапи формування і значення
теорії хімічної будови для розвитку органічної
хімії;ознайомитиучнівз теорієюхімічноїбудови
О. М. Бутлерова, головними положеннями теорії
на прикладі будови органічних речовин; сфор-
мувати уявлення учнів про структурні формули
органічних речовин.
Тип уроку: вивчення нового матеріалу.
Форми роботи: фронтальна, навчальна лекція, евристична бе
сіда.
Обладнання: портрет О. М. Бутлерова.
Хід уроку
II. Перевірка домашнього завдання.
Актуалізація опорних знань
Фронтальна робота за питаннями
Чому органічну хімію називають хімією сполук Карбону?ŠŠ
Складіть схему будови атома Карбону й поясніть його можливіŠŠ
валентності та ступені окиснення.
Чому атоми Карбону можуть утворювати хімічні зв’язки міжŠŠ
собою?
Розглянемо будову зовнішнього електронного рівня атома Кар-
бону.

C C→ *
2 22 2
s p
↑ ↑
↓↑
Незбуджений стан
C C→ *
2 21 3
s p
↑ ↑ ↑
↓
Збуджений стан
Які хімічні елементи, крім Карбону, найчастіше трапляютьсяŠŠ
в складі органічних сполук?
III. Вивчення нового матеріалу. Теорія хімічної будови
О. М. Бутлерова
Теорія хімічної будови О. М. Бутлерова
Навчальна лекція
Теоретичним підґрунтям органічної хімії є теорія будови орга-
нічних сполук і теорія реакційної здатності.
Історично першою теорією будови органічних сполук була тео-
рія радикалів. У створенні цієї теорії значну роль відіграла теорія
зв’язку Й. Берцеліуса, що панувала на той час у неорганічній хімії.
Для опису будови органічних речовин хіміки використовували те-
орію типів Ж. Дюма, унітарну теорію Ш. Жерара й О. Лорана. Але
нові відкриття ставили такі запитання, відповідей на які ці теорії
дати не могли.
19 вересня 1861 року на з’їзді німецьких натуралістів і лікарів
О. М. Бутлеров доповідав про нові ідеї в органічній хімії. Він вису-
нув нове поняття — структура, що відбивало послідовність будови
атомів у молекулі. Так народилася структурна теорія, або теорія
хімічної будови. Правильність теорії будови О. М. Бутлеров неза-
перечно довів, синтезувавши три ізомери C H5 12, існування яких
він передбачив теоретично.
У різних джерелах називають різну кількість положень теорії
хімічної будови. Ми розглянемо головні.
1. У молекулах речовин існує чітка послідовність хімічного
зв’язування атомів відповідно до їх валентності, що називаєть-
ся хімічною структурою (будовою).
Для зображення послідовності з’єднання атомів у молекулі Бут-
леров запропонував використовувати риски (валентні штрихи)
між атомами. Так, з огляду на те що в органічних сполуках
атом Карбону завжди чотиривалентний, а Гідроген — однова-
лентний, можна записати формулу найпростішої органічної
сполуки, причому така формула може бути лише одна:

молекулярна формула:yy CH4 (метан);
структурна формула:yy
2. Хімічні властивості речовин визначаються природою атомів
елементів, що їх утворюють, їхньою кількістю й порядком їх
з’єднання (хімічною будовою).
Тобто хімічні властивості речовини залежать не лише від того,
які саме атоми входять до її складу (що відбиває молекулярна
формула), але й від того, у якій послідовності ці атоми з’єднані
один з одним (що відбиває структурна формула).
3. Існування речовин з однаковим складом і молекулярною ма-
сою, але різною будовою, зумовлене явищем ізомерії.
Ізомерія — це явище, за якого можуть існувати кілька речовин,
які мають той самий склад і ту саму молекулярну масу, але від-
різняються хімічною будовою і властивостями.
Речовини, що мають однаковий склад молекул, але різну хімічну
будову, а через це — різні властивості, називаються ізомерами.
Наприклад: вуглеводень складу C H4 10 має лише 2 ізомери,
а вуглеводень C H10 22 — 74, C H14 30 — 1858 ізомерів.
Завдання 1. Наведіть структурні формули ізомерів складу C H5 12.
4. Оскільки в конкретних реакціях змінюються лише окремі час-
тини молекули, то дослідження будови продукту реакції допо-
магає визначити будову вихідної молекули.
5. Хімічна природа (реакційна здатність) окремих атомів моле-
кули змінюється залежно від оточення, тобто від того, з якими
атомами інших елементів вони з’єднані.
Теорія хімічної будови, головні положення якої були сфор-
мульовані в роботах російського вченого-хіміка О. М. Бутлерова,
дає принципову можливість пізнання геометрії молекули через
пізнання її хімічних властивостей. Структурні формули в руках
хіміків перетворилися на потужне знаряддя, що дозволяє робити
висновки про хімічні властивості сполук, дає можливість система-
тизувати величезний матеріал органічної хімії, передбачати існу-
вання незліченної кількості нових сполук і знаходити способи їх
синтезу.
Розглянемо формули вуглеводнів складу C H2 6, C H3 8 і C H4 10.
Чим відрізняються за складом і будовою складені моделі моле-ŠŠ
кул?
Що таке гомологія?ŠŠ

Яке значення має явище гомології в органічній хімії?ŠŠ
Наведіть приклади явища гомології в неорганічній хімії.ŠŠ
Які особливості атома Карбону сприяють значному поширеннюŠŠ
явища гомології в органічній хімії?
Виводимо визначення:
Гомологія — це явище існування подібних за будовою та влас-
тивостями органічних речовин, що відрізняються на одну або кіль-
ка груп CH2.
CH2 — гомологічна різниця.
Речовини, що входять до одного гомологічного ряду, — гомологи.
Загальна формула гомологів метану — C Hn n2 2+ .
Завдання 2. На прикладі речовини C H4 10 складіть формули
найближчих гомологів з довшим і коротшим ланцюгами, назвіть
їх і запишіть структурні формули в зошит.
Завдання 3. Побудуйте структурні формули п’яти ізомерів
складу C H6 14 і назвіть їх.
Підбиття підсумків лекції. Розвиток сучасної теорії
хімічної будови. Коментування схеми
IV. Підбиття підсумків уроку
Багато хто з учених-хіміків опікувався вивченням органічних
речовин, але головною їхньою метою був пошук способів синтезу
нових речовин. Для цього була потрібна теорія, що дозволила б по-
яснити вже відомі факти й нові відкриття. Такою теорією в орга-
нічній хімії є теорія хімічної будови, головні положення якої сфор-
мульовано в наукових працях О. М. Бутлерова.
19 вересня 1861 року на з’їзді німецьких натуралістів і лікарів
О. М. Бутлеров доповідав про нові погляди в органічній хімії. Він
висунув нове поняття — структура, що відбивало послідовність бу-
дови атомів у молекулі. Так народилася структурна теорія, або те-
орія хімічної будови.

Розвиток сучасної теорії хімічної будови
Теорія Бутлерова стала науковим підґрунтям органічної хімії
та сприяла швидкому її розвитку. Спираючись на положення тео-
рії, О. М. Бутлеров пояснив явище ізомерії, передбачив існування
різних ізомерів і вперше одержав деякі з них.
Розвитку теорії будови сприяли роботи Кекулє, Кольбе, Купера,
Жерара і Вант-Гоффа. Однак їхні теоретичні положення не мали
загального характеру і слугували переважно цілям пояснення екс-
периментального матеріалу.
Опрацювати матеріал параграфа, відповісти на запитання до
нього, виконати вправи.
Урок 4
Тема уроку. Залежність властивостей речовин від складу
й хімічної будови молекул. Ізомерія
Цілі уроку: розширити уявлення учнів про різноманіття
властивостейорганічнихсполукчерезвідміннос-
ті в складі й хімічній будові речовин; пояснити
причини різноманіття органічних речовин на
прикладі явища ізомерії; розвивати вміння
учнів складати структурні формули хімічних
речовин на прикладі структурних формул ізо-
мерів, уміння розрізняти ізомери за хімічними
формулами.
вичок та їх творчого застосування на практиці.
Форми роботи: індивідуальні та групові завдання.
Обладнання: картки-завдання.
Хід уроку
Двоє учнів біля дошки виконують домашнє завдання. Решта
учнів класу усно заповнює пропущені у твердженнях слова:
1) Органічні речовини мають… будову.

2) До складу органічних сполук входять елементи: …
3) Атом Карбону в органічних сполуках завжди проявляє валент-
ність…
4) Змішування електронних орбіталей в атомі Карбону називаєть-
ся…
5) Доведенням наявності атомів Карбону в органічних сполуках
є виділення… у процесі окиснення.
6) Між атомами в молекулах органічних сполуках переважають…
і… зв’язки.
7) Ізомери мають однаковий… і різний…
8) Російський учений… є автором теорії хімічної будови.
9) Формули будови органічних речовин називають…
10) Органічна хімія — це наука про сполуки… та їхні…
III. Застосування одержаних знань
Учні одержують завдання на картках. Окремі завдання учні
виконують фронтально на дошці в супроводі коментарів учителя,
окремі — самостійно з подальшим обговоренням.
Завдання 1
1) Які формули називають структурними? Складіть структурні
формули:
а) бутану C H4 10; б) пентену C H5 10;
в) дихлоретану C H Cl2 4 2.
2) Скільки формул ізомерів можна зобразити для кожної речовини?
3) Зобразіть структурні формули найближчих гомологів пропану,
пропену й пропіну.
Завдання 2
1) Що таке радикал?
2) Зобразіть схематично вільнорадикальний механізм розриву од-
ного зі зв’язків C H− у молекулі метану.
3) Скільки неспарених електронів міститиметься у вуглеводнево-
му радикалі, що утворився?
4) Зобразіть структурні формули одновалентного радикала складу
−C H2 5; −C H3 7; −C H4 9.
Завдання 3
Обчисліть відносну густину за повітрям таких речовин: метану,
етану, етену, етину. Який з цих вуглеводнів легший за повітря?
Завдання 4
1) Побудуйте ізомери складу C H O2 6 .
2) До якого класу органічних сполук можна віднести ці речовини?

3) Порівняйте фізичні властивості цих сполук.
4) Обчисліть масові частки елементів у цих речовинах.
Завдання 5
Укажіть формули речовин з однаковим якісним і кількісним
складом, але різними властивостями:
а) CH CH CH3 2 3− − ; б) CH CH3 3− ;
в) CH CH CH CH3 3 3− ( )− ; г) CH CH CH CH CH3 3 2 3− ( )− − ;
д) CH CH CH CH3 2 2 3− − − .
Завдання 6
Укажіть, які з наведених нижче речовин є ізомерами C H5 12:
а) CH CH CH3 2 3− − ; б) CH CH CH3 2 2 3− ( ) − ;
в) CH C CH3 3 3( ) − ; г) CH CH CH CH CH3 3 2 3− ( )− − ;
д) CH C CH CH3 3 2 3− ( ) − .
Завдання 7
Обчисліть об’єм кисню, необхідний для спалювання суміші ме-
тану, етану й етилену, масові частки яких відповідно дорівнюють
45; 35 і 20 % (н. у.).
IV. Підбиття підсумків уроку
Підготувати повідомлення про життя і діяльність О. М. Бутле-
рова.
Урок 5
Тема уроку. Розвиток і значення теорії будови органічних
речовин. Життя і діяльність О. М. Бутлерова
Цілі уроку: простежити історію розвитку теорії хімічної
будови органічних сполук на сучасному етапі;
показати її практичне застосування для синтезу
новихорганічнихречовин;пояснитиучнямзміст
сучасної теорії будовиорганічнихречовин,їїзна-
чення; узагальнити знання учнів про явища ізо-
мерії та гомології; розвивати навички складання
структурних формул і пояснення властивостей
органічних сполук за їхньою хімічною будовою.

Форми роботи: евристична бесіда, самостійна робота.
Обладнання: картки-завдання.
Хід уроку
Підґрунтям сучасної органічної хімії є теорія будови органіч-
них сполук, створена на базі теорії хімічної будови О. М. Бутлеро-
ва й електронних (квантовохімічних) уявлень про будову атома та
природу хімічного зв’язку.
Головні положення теорії хімічної будови О. М. Бутлерова
1. Атоми в молекулах з’єднані між собою в певній послідовності
відповідно до їхніх валентностей. Послідовність міжатомних
зв’язків у молекулі називається її хімічною будовою й опису-
ється однією структурною формулою (формулою будови).
2. Хімічну будову можна визначити хімічними методами. (Наразі
використовуються також сучасні фізичні методи.)
3. Властивості речовин залежать від їхньої хімічної будови.
4. За властивостями певної речовини можна визначити будову її
молекули, а за будовою молекули — передбачити властивості.
5. Атоми та групи атомів у молекулі впливають одне на одного.
III. Життя і діяльність О. М. Бутлерова
Повідомлення учнів
Олександр Бутлеров народився 1828 року в Бутлеровці — не-
великому сільці неподалік Казані, де знаходився маєток його бать-
ка. Вихований батьком, людиною освіченою, Сашко хотів у всьому
бути схожим на нього.
Спочатку хлопець навчався в пансіоні, а потім вступив до Пер-
шої казанської гімназії, учителі якої мали багатий досвід і гарну
підготовку й уміли зацікавити учнів. Сашко легко засвоював ма-
теріал, адже з раннього дитинства його привчили до систематичної
роботи. Особливо приваблювали його природничі науки.
Після закінчення гімназії, усупереч бажанню батька, Сашко
вступив на природниче відділення Казанського університету. Мо-
лодий Бутлеров займався надзвичайно сумлінно, але, на свій подив,

помітив, що найбільше задоволення йому
дають лекції з хімії. Лекції професора
Клауса його не задовольняли, і він почав
регулярно відвідувати лекції Миколи
Миколайовича Зініна, які той читав для
студентів фізико-математичного відді-
лення. Дуже скоро Зінін, спостерігаючи
за Олександром під час лабораторних ро-
біт, помітив, що цей світловолосий сту-
дент надзвичайно обдарований і може
стати гарним дослідником.
Бутлеров навчався успішно, але все
частіше замислювався над своїм майбут-
нім, не знаючи, що йому, зрештою, обра-
ти. Зайнятися біологією? Так багато ще
не вивченого в цій галузі! Але, з іншого
боку, хіба відсутність чіткого уявлення про органічні реакції не
пропонує широкі можливості для досліджень? Щоб одержати вче-
ний ступінь кандидата, Бутлеров мав після закінчення університе-
ту представити дисертацію. У цей час Зінін уже виїхав з Казані до
Петербурга, і юнаку не лишалося нічого іншого, окрім як зайня-
тися природничими науками. Для кандидатської роботи Бутлеров
підготував статтю «Денні метелики Волго-Уральської фауни». Од-
нак обставини склалися так, що Олександру все-таки довелося по-
вернутися до хімії.
Після затвердження Радою його вченого ступеня Бутлеров за-
лишився працювати в університеті. Єдиний професор хімії — Кла-
ус, не міг проводити всі заняття сам, йому був потрібен помічник.
Ним став Бутлеров. Восени 1850 року Бутлеров склав іспити на вче-
ний ступінь магістра хімії й негайно розпочав готувати докторську
дисертацію «Про ефірні олії», яку захистив на початку наступного
року. Паралельно з підготовкою лекцій Бутлеров зайнявся доклад-
ним вивченням історії хімічної науки. Молодий учений багато пра-
цював і у своєму кабінеті, і в лабораторії, і вдома.
Бутлеров був відомий не лише як непересічний хімік, але і як та-
лановитий ботанік. Він проводив різноманітні досліди у своїх оран-
жереях у Казані й Бутлеровці, писав статті з проблем садівництва,
квітникарства і землеробства. З рідкісним терпінням і любов’ю він
спостерігав за розвитком ніжних камелій, пишних троянд, виво-
див нові сорти квітів.
4 червня 1854 року Бутлеров одержав підтвердження про при-
судження йому вченого ступеня доктора хімії та фізики. Події
Олександр Бутлеров

розгорталися з неймовірною швидкістю. Відразу ж після одержан-
ня докторського ступеня Бутлеров був призначений виконуючим
обов’язки професора хімії Казанського університету. На початку
1857 року він став уже професором, а влітку того ж року одержав
дозвіл на закордонне відрядження.
Бутлеров приїхав у Берлін наприкінці літа. Після цього він
продовжив поїздку Німеччиною, Швейцарією, Італією та Фран
цією. Кінцевою метою його подорожі був Париж — світовий центр
хімічної науки того часу.
Йому кортіло насамперед зустрітися з Адольфом Вюрцем. Бут-
леров працював у лабораторії Вюрца два місяці. Саме тут він по-
чав свої експериментальні дослідження, які впродовж наступних
двадцяти років завершилися відкриттями десятків нових речовин
і реакцій. Займаючись вивченням вуглеводнів, Бутлеров зрозумів,
що вони є цілком особливим класом хімічних речовин. Аналізую-
чи їхню будову і властивості, учений помітив, що тут існує чітка
закономірність. Її вчений і поклав в основу створеної ним теорії хі-
мічної будови.
Доповідь Бутлерова в Паризькій академії наук викликала за-
гальний інтерес і жваві дебати. Учений говорив: «Здатність атомів
з’єднуватися один з одним — різна. Особливо цікавий у цьому плані
Карбон, який, на думку Августа Кекулє, є чотиривалентним. Якщо
уявити валентність у вигляді щупалець, з допомогою яких атоми
зв’язуються між собою, не можна не помітити, що спосіб зв’язку
відбивається на властивостях відповідних сполук. Можливо, на-
став час, коли наші дослідження мають стати підґрунтям нової те-
орії хімічної будови речовин. Ця теорія вирізнятиметься точністю
математичних законів і дозволить передбачати властивості орга-
нічних сполук». Подібних думок ніхто доти не висловлював.
Через кілька років, під час другого закордонного відрядження,
Бутлеров подав на обговорення створену ним теорію. Повідомлення
він зробив на 36-му з’їзді німецьких натуралістів і лікарів у Шпе-
йєрі. З’їзд відбувся у вересні 1861 року.
Учений виступив з доповіддю перед хімічною секцією. Тема
мала більш ніж скромну назву — «Дещо про хімічну будову тіл».
Бутлеров говорив просто і зрозуміло. Не вдаючись до зайвих по-
дробиць, він ознайомив аудиторію з новою теорією хімічної будови
органічних речовин, і його доповідь викликала небачений інтерес.
Термін «хімічна будова» траплявся в літературі й до Бутлерова,
але він переосмислив його й застосував для визначення нового по-
няття про порядок міжатомних зв’язків у молекулах. Теорія хіміч-
ної будови наразі є принциповою базою всіх без винятку сучасних

розділів синтетичної хімії; категоріями структурної хімії мислять,
створюють нові виробництва, конструюють усі інженери й тех
ніки.
Успіх надав ученому впевненості, але водночас поставив пе-
ред ним нове, більш складне завдання. Необхідно було застосу-
вати структурну теорію до всіх реакцій і сполук органічної хімії,
а головне — написати новий підручник з органічної хімії, де всі
явища розглядалися б з позицій нової теорії будови.
Бутлеров працював над підручником майже два роки без пере-
рви. Книга «Вступ до повного вивчення органічної хімії» вийшла
друком трьома випусками в 1864–1866 роках. Її не можна було на-
віть порівняти з жодним з відомих на той час підручників. Ця натх
ненна праця була одкровенням Бутлерова — хіміка, експеримен-
татора й філософа, який перебудував увесь накопичений наукою
матеріал за новим принципом — за принципом хімічної будови.
Книга викликала справжню революцію в хімічній науці. Уже
1867 року почалася робота з її перекладу й видання німецькою
мовою.
Незабаром після цього підручник вийшов друком майже всіма
основними європейськими мовами. За висловом німецького дослід-
ника Віктора Мейєра, вона стала «дороговказною зіркою в пере-
важній більшості досліджень у галузі органічної хімії».
Багатоманітна наукова діяльність Бутлерова була визнана Ака-
демією наук. 1871 року вченого обрали екстраординарним акаде-
міком, а три роки по тому — ординарним академіком, що надавало
йому право одержати квартиру в будинку Академії.
Через усе життя Бутлеров проніс ще одну пристрасть — бджіль-
ництво. У своєму маєтку він організував зразкову пасіку, а в остан-
ні роки життя — справжню школу для селян-бджолярів. Своєю
книгою «Бджола, її життя і правила розумного бджільництва»
Бутлеров пишався чи не більше, ніж науковими працями.
Бутлеров уважав, що справжній учений має бути також попу-
ляризатором своєї науки. Паралельно з науковими статтями він
видавав загальнодоступні брошури, у яких яскраво й барвисто роз-
повідав про свої відкриття. Останню з них він завершив за півроку
до смерті — 5 серпня 1886 року.
IV. Самостійна робота (зі взаємоперевіркою)
Варіант І
1. Які формули називаються структурними? Складіть структурні
формули вуглеводню, молекулярна формула якого — C H4 10.

2. Зобразіть схематично вільнорадикальний розрив одного зі зв’яз
ків у молекулі метану.
3. Обчисліть відносну густину за повітрям метану, етану і пропа-
ну. Яка з цих речовин легша за повітря?
Варіант ІІ
1. Що таке радикал? Зобразіть структурну формулу одновалент-
ного радикала складу −C H4 9.
2. Зобразіть схематично йонний розрив зв’язку в молекулі гідро-
ген броміду.
3. Обчисліть відносну густину за воднем бутану, етилену, ацетилену.
V. Підбиття підсумків уроку
Оцінювання відповідей учнів.
VI. Домашнє завдання
Тема 2. Вуглеводні
Урок 6
Тема уроку. Класифікація вуглеводнів. Утворення ковалент-
них карбон-карбонових зв’язків у органічних
сполуках. Види гібридизації електронних орбі-
талей атома Карбону
Цілі уроку: формувати в учнів знання про походження ко-
валентного карбон-карбонового зв’язку в орга-
нічних сполуках та його значення в органічній
хімії; ознайомити учнів з поняттям «гібриди-
зація електронних орбіталей» в атомі Карбону,
видами гібридизації; навчити розрізняти атоми
Карбону в карбоновому ланцюзі за типами гібри-
дизації й характеризувати можливості утворен-
ня ковалентних зв’язків гібридними орбіталями
різних видів.
Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

I семестр. Тема 2. Вуглеводні 35
Форми роботи: фронтальна робота, навчальна лекція, розв’я
зання задач.
Обладнання: медіафільм про гібридизацію електронів у атомі
Карбону, моделі молекул органічних речовин,
схема класифікації вуглеводнів.
Хід уроку
II. Перевірка домашнього завдання.
Актуалізація опорних знань
Фронтальна робота за запитаннями
Поясніть, чому в органічних сполуках атом Карбону проявляєŠŠ
валентність IV.
Для розгляду будови слід згадати форми електронних хмар
і електронну будову атома Карбону. Електронна будова атома Кар-
бону зображується так: 1 2 22 2 2
s s p , або схематично:
Як бачимо, на зовнішній оболонці є два неспарені електрони,
отже, Карбон має бути двовалентним. Однак у переважній більшос-
ті випадків Карбон в органічних сполуках — чотиривалентний. Це
пов’язано з тим, що під час утворення ковалентного зв’язку атом
Карбону переходить у збуджений стан, за якого електронна пара
на 2s-орбіталі роз’єднується й один електрон займає вакантну
p-орбіталь. Схематично:
У результаті маємо вже не два, а чотири неспарені електрони.
З якими особливостями будови атома Карбону пов’язане різно-ŠŠ
маніття органічних сполук?

11 хим старовойтова_люсай_пособ_2011_укр

11 хим старовойтова_люсай_пособ_2011_укр

Recommended

Recommended

More Related Content

Similar to 11 хим старовойтова_люсай_пособ_2011_укр

Similar to 11 хим старовойтова_люсай_пособ_2011_укр (20)

Recently uploaded

Recently uploaded (16)

11 хим старовойтова_люсай_пособ_2011_укр