Учебники

1. Серія «12-річна школа»
Заснована 2006 року
Харків
Видавнича група «Основа»
2009

2. УДК 37.016
ББК 74.262.4
С77
Старовойтова І. Ю.
С77 Усі уроки хімії. 9 клас / І. Ю. Старовойтова, О. В. Лю-
сай. — Х.: Вид. група «Основа», 2009. — 239, [1] с.: іл.,
табл. — (Серія «12-річна школа»).
ISBN 978-611-00-0213-4.
Посібник містить розробки всіх уроків хімії для 9 класу 12-річної
школи. Наведені матеріали за змістом і структурою повністю відповіда-
ють чинній програмі курсу хімії. У розробках уроків широко викорис-
товуються інтерактивні методики навчання та інші прогресивні педаго-
гічні технології. Зразки різноманітних варіантів контролю знань значно
полегшать підготовку вчителя до проведення поточного та підсумкового
оцінювання.
УДК 37.016
ББК 74.262.4
© Старовойтова І. Ю., Люсай О. В., 2009
ISBN 978-611-00-0213-4 © ТОВ «Видавнича група “Основа”», 2009
Навч альн е вид ан н я
Серія «12-річна школа»
СТАРОВОЙТОВА Ірина Юріївна
ЛЮСАЙ Олена Вікторівна
УСІ УРОКИ ХІМІЇ
9 клас
Навчально-методичний посібник
Головний редактор К. М. Задорожний
Редактор Л. В. Мариненко
Коректор О. М. Журенко
Технічний редактор О. В. Лєбєдєва
Комп’ютерне верстання Є. С. Островський
Підп. до друку 05.06.2009. Формат 60×90/16. Папір газет.
Гарнітура Шкільна. Друк офсет. Ум. друк. арк. 15,0. Зам. № 9—06/08—05.
ТОВ «Видавнича група “Основа”».
Свідоцтво суб’єкта видавничої справи ДК № 2911 від 25.07.2007.
Україна, 61001 Харків, вул. Плеханівська, 66.
Тел. (057) 731-96-32. E-mail: chem@osnova.com.ua
Віддруковано з готових плівок ПП «Тріада+»
Свідоцтво суб’єкта видавничої справи ДК № 1870 від 16.07.2007.
Харків, вул. Киргизька, 19. Тел.: (057) 757-98-16, 757-98-15.

3. Зміст
Передмова . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 7
Вступ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 8
Урок 1. Основні класи неорганічних сполук . . . . . . . . . . . . 8
Урок 2. Періодичний закон, періодична система хімічних
елементів Д. І. Менделєєва. Хімічний зв’язок, будова
речовини . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 14
Тема 1. Розчини . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 20
Урок 3. Значення розчинів у природі й життєдіяльності
людини. Поняття про дисперсні системи, колоїдні
та істинні розчини . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 20
Урок 4. Розчин та його компоненти: розчинник, розчинена
речовина. Вода як розчинник. Будова молекули води,
поняття про водневий зв’язок . . . . . . . . . . . . . . . 23
Урок 5. Розчинність, її залежність від різних факторів.
Насичені й ненасичені розчини . . . . . . . . . . . . . . 26
Урок 6. Фізико-хімічна сутність процесу розчинення. Теплові
явища, що супроводжують розчинення речовин . . . . . 28
Урок 7. Кількісний склад розчину. Масова частка розчиненої
речовини. Приготування розчинів . . . . . . . . . . . . . 32
Урок 8. Обчислення масової частки й маси речовини
в розчині . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 35
Урок 9. Приготування розчинів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 38
Урок 10. Практична робота № 1 «Приготування розчину солі
із заданою масовою часткою розчиненої речовини» . . . 42
Урок 11. Електролітична дисоціація. Електроліти
й неелектроліти . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 42
Урок 12. Електролітична дисоціація кислот, основ, солей у водних
розчинах . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 46
Урок 13. Ступінь дисоціації. Сильні та слабкі електроліти . . . . 49
Урок 14. Реакції обміну між розчинами електролітів, умови їх
протікання . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 52
Урок 15. Йонні рівняння. Складання йонних рівнянь . . . . . . . 56

4. 4 Усі уроки хімії. 9 клас
Урок 16. Практична робота № 2. Реакції йонного обміну
в розчинах електролітів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 58
Урок 17. Йонні рівняння . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 58
Урок 18. Практична робота № 3. Розв’язання
експериментальних задач . . . . . . . . . . . . . . . . . . 61
Урок 19. Узагальнення й систематизація знань з теми
«Розчини» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 61
Урок 20. Оцінювання навчальних досягнень учнів з теми
«Розчини» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 65
Тема 2. Хімічні реакції . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 69
Урок 21. Класифікація хімічних реакцій за різними
ознаками . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 69
Урок 22. Реакції сполучення, розкладу, заміщення й обміну . . . 72
Урок 23. Швидкість хімічної реакції, залежність швидкості
реакції від різних факторів . . . . . . . . . . . . . . . . . 75
Урок 24. Тепловий ефект реакції. Екзотермічні й ендотермічні
реакції. Термохімічні рівняння . . . . . . . . . . . . . . 80
Урок 25. Оборотні й необоротні реакції. Хімічна рівновага . . . . 84
Урок 26. Процеси окиснення, відновлення. Окисники,
відновники . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 89
Урок 27. Окисно-відновні реакції, їх значення . . . . . . . . . . . 91
Урок 28. Складання найпростіших окисно-відновних реакцій,
підбір коефіцієнтів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 93
Урок 29. Хімічні реакції . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 95
Урок 30. Тематична робота з теми «Хімічні реакції» . . . . . . . . 99
Тема 3. Найважливіші органічні сполуки . . . . . . 104
Урок 31. Загальні й відмітні ознаки органічних і неорганічних
сполук . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 104
Урок 32. Особливості будови атома Карбону в основному
та збудженому станах. Утворення ковалентного
зв’язку між атомами Карбону. Структурні формули
органічних речовин . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 108
Урок 33. Метан. Молекулярна, електронна і структурна
формули метану, поширення в природі . . . . . . . . . 111
Урок 34. Гомологи метану. Молекулярні та структурні
формули. Значення моделювання в хімії. Фізичні
властивості гомологів метану . . . . . . . . . . . . . . . 115
Урок 35. Етилен і ацетилен. Молекулярні та структурні
формули, фізичні властивості . . . . . . . . . . . . . . 119
Урок 36. Хімічні властивості алканів . . . . . . . . . . . . . . . 123

5. Зміст 5
Урок 37. Хімічні властивості алкенів і алкінів . . . . . . . . . . 129
Урок 38. Співвідношення об’ємів газів у хімічних реакціях.
Обчислення об’ємних співвідношень газів
за хімічними рівняннями . . . . . . . . . . . . . . . . . 134
Урок 39. Поняття про полімери на прикладі поліетилену.
Використання поліетилену . . . . . . . . . . . . . . . . 138
Урок 40. Використання вуглеводнів . . . . . . . . . . . . . . . . 141
Урок 41 (за рахунок резервного часу). Бензен як представник
ароматичних вуглеводнів . . . . . . . . . . . . . . . . . 146
Урок 42. Узагальнення й систематизація знань про вуглеводні,
взаємозв’язок між вуглеводнями . . . . . . . . . . . . 148
Урок 43. Проміжне оцінювання навчальних досягнень з теми
«Вуглеводні» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 150
Урок 44. Метанол, етанол, гліцерин . . . . . . . . . . . . . . . . 154
Урок 45. Хімічні властивості спиртів. Використання спиртів.
Отруйність спиртів, їх шкідливий вплив на організм
людини . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 157
Урок 46. Оцтова кислота. Функціональна карбоксильна
група. Використання оцтової кислоти . . . . . . . . . 162
Урок 47. Хімічні властивості оцтової кислоти . . . . . . . . . . 165
Урок 48. Практична робота № 4 «Властивості оцтової
кислоти» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 168
Урок 49. Поняття про вищі карбонові кислоти . . . . . . . . . . 169
Урок 50. Жири. Склад жирів, їх утворення. Жири в природі.
Біологічна роль жирів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 172
Урок 51. Вуглеводи. Глюкоза й сахароза. Будова, властивості,
застосування . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 175
Урок 52. Крохмаль і целюлоза. Полімерна будова,
властивості, застосування . . . . . . . . . . . . . . . . 179
Урок 53. Використання вуглеводів, їх біологічна роль. Загальна
схема виробництва цукру . . . . . . . . . . . . . . . . . 185
Урок 54. Узагальнення й систематизація знань
про оксигеновмісні органічні сполуки,
взаємозв’язок між класами органічних сполук . . . . 188
Урок 55. Тематична робота з теми «Оксигеновмісні органічні
сполуки» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 191
Урок 56. Амінооцтова кислота. Її будова і властивості . . . . . . 194
Урок 57. Білки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 198
Урок 58. Нуклеїнові кислоти. Біологічна роль нуклеїнових
кислот . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 203
Урок 59. Природні й синтетичні органічні речовини . . . . . . . 209
Урок 60. Значення продуктів органічної хімії . . . . . . . . . . 212

6. 6 Усі уроки хімії. 9 клас
Урок 61. Тематична контрольна робота з теми «Органічні
сполуки» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 214
Тема 4. Роль хімії в житті суспільства . . . . . . . . . . 218
Урок 62. Місце хімії серед наук про природу. Роль хімічних
знань у пізнанні природи . . . . . . . . . . . . . . . . . 218
Урок 63. Значення хімічних процесів у природі . . . . . . . . . 224
Урок 64. Роль хімії в житті суспільства . . . . . . . . . . . . . . 228
Урок 65. Роль хімії в житті суспільства . . . . . . . . . . . . . . 233
Урок 66. Підсумковий урок з теми «Роль хімії в житті
суспільства». Оцінювання навчальних досягнень
учнів. Залік . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 239
Література . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 240

7. Передмова
Пропонований посібник призначений для надання допомоги
вчителям у підготовці та проведенні уроків хімії в 9 класі 12-річної
школи й складений відповідно до програми з хімії 12-річної школи
для загальноосвітніх навчальних закладів [1; 2]. Посібник є логіч-
ним продовженням серії науково-методичних посібників «Усі уро-
ки хімії. 7 клас» та «Усі уроки хімії. 8 клас».
Посібник містить орієнтовне календарно-тематичне плануван-
ня уроків хімії для 9 класу, плани-конспекти уроків, завдання для
проміжного й тематичного оцінювань, додаткові дидактичні мате-
ріали. У ньому наведено зразки самостійних, контрольних і прак-
тичних робіт, лабораторних дослідів і демонстраційних експери-
ментів, передбачених програмою курсу хімії 9 класу. Особливість
тематичного наповнення курсу хімії 9 класу передбачає значний за
обсягом матеріал, обмежений часом. З метою збільшення часу на
вивчення найважливіших органічних сполук ми пропонуємо деякі
зміни в розподілі годин навчального часу й порядку викладу мате-
ріалу.
Зміст, обсяг і послідовність викладу матеріалу із зазначенням
часу вивчення й виду роботи автори рекомендують учителям ско-
ригувати з урахуванням особливостей класу і творчого почерку
вчителя. Висловлюємо подяку всім учителям, які протягом трьох
років працюють із нами над апробацією цих книг.

8. Вступ
Урок 1
Тема уроку. Основні класи неорганічних сполук
Цілі уроку: повторити хімічні поняття, розглянуті під час
вивчення хімії 8 класу; узагальнити й системати-
зувати знання про класи неорганічних сполук, їх
генетичні зв’язки, хімічні властивості.
Тип уроку: узагальнення й систематизації знань.
Форми роботи: фронтальна бесіда, групова робота.
Обладнання: Періодична система хімічних елементів Д. І. Мен-
делєєва, таблиця розчинності, опорні схеми.
Хід уроку
І. Організація класу
ІІ. Актуалізація опорних знань
У 8 класі ми ознайомилися з основними хімічними поняттями
й законами, які широко використовуються в хімії.
Фронтальна бесіда
Назвіть основні поняття й закони, вивчені у 8 класі. Дайте ви-yy
значення поняттям: моль, молярна маса, молярний об’єм та ін.
Наведіть формулювання законів:yy
 збереження маси;
 об’ємних відносин;
 періодичного закону.
ІІІ. Узагальнення й систематизація знань
1. Розминка (фронтальна робота)
Учні відгадують хімічні загадки.
1) Кислота тепла боится, быстро в воду превратится. (Карбонат-
на, сульфатна кислоти)
2) Самой сильной из кислот имя галоген дает. (Хлоридна кислота)

9. Вступ 9
3) Капля воды попала на кусок и превратилась в кипяток. (Розчи-
нення лужного металу у воді)
4) Молоко не скисло, на стене повисло. (Вапняне молоко)
5) Природной соли маленький кусок отвечать помог урок. (Каль-
цій карбонат, крейда)
6) Порознь каждый ядовит, вместе будет — аппетит. (Натрій
хлорид)
7) Расскажите, в чем тут дело: гасили то, что не горело? (Гасіння
соди, вапна)
8) На полях они витамины, а на складе вроде мины. (Нітрати)
9) Красив, наряден карбонат, ему строитель очень рад. (Мармур,
вапняк)
10) Поташ, селитру, сильвинит какой металл объединит? (Калій)
11) Какой элемент называют по имени одной части света? (Європій)
(Натрій хлорид, хлористий натрій, натрієва сіль хлороводне-
вої кислоти, кам’яна сіль, натрій хлор, кухонна сіль)
2. Класи неорганічних сполук
Речовини
Прості Складні
Метали
Na, Fe
Неметали
C, S
Оксиди
Mg, SO2
Кислоти
HNO3,
HCl
Основи
KOH,
Al OH( )3
Солі
NaCl,
CuSO4
А. Оксиди — складні сполуки, що складаються з двох хімічних
елементів, один з яких — Оксиген валентністю II.
Оксиди
Кислотні
P O2 5, CO2
Основні
K O2 , MgО
Амфотерні
Zn, Al O2 3
Б. Основи — складні речовини, що складаються з атомів металів,
з’єднаних з однією або кількома гідроксильними групами.
Основи
Розчинні у воді (луги)
KOH, NaОН, Ca OH( )2
Нерозчинні у воді
Cu OH( )2
, Fe OH( )3

10. 10 Усі уроки хімії. 9 клас
Увага! Луги утворюють лише десять елементів періодичної
системи хімічних елементів Д. І. Менделєєва: шість лужних мета-
лів — літій, натрій, калій, рубідій, цезій, францій, та чотири луж-
ноземельні метали — кальцій, стронцій, барій, радій.
В. Кислоти — складні речовини, утворені одним або кількома ато-
мами Гідрогену, з’єднаними з кислотним залишком.
Кислоти
Оксигеновмісні
У своєму складі містять атоми Оксигену
Безоксигенові
У своєму складі не містять
Оксигену
Одноосновні
Містять
у своєму
складі один
атом Гідро-
гену
HNO3,
HClO3
Двохосновні
Містять
у своєму
складі два
атоми Гід-
рогену
H SO2 4,
H CO2 5
Багато-
основні
Містять
у своєму
складі три та
більше ато-
мів Гідрогену
H PO3 4,
H IO5 6
Одноосновні
Містять
у своєму
складі один
атом Гідро-
гену
HBr, HCl
Двохосновні
Містять
у своєму
складі два
атоми Гід-
рогену
H S2 , H Se2
Г. Солі —складніречовини,утвореніатомамиметалів,з’єднаними
з кислотними залишками.
Солі
Середні
(нормальні)
Солі, які одер-
жують шляхом
повного одно-
часного замі-
щення всіх ато-
мів Гідрогену на
атоми металів
NaNO3,
Fe SO2 4 3
( )
Кислі
Солі, що міс-
тять у своєму
складі, крім
атомів металу
й кислотного
залишку, один
або кілька ато-
мів Гідрогену
NaHCO3,
KH PO2 4
Основні
Солі, що міс-
тять у своєму
складі, крім
атомів металу
й кислотного
залишку, одну
або кілька гід-
роксигруп
CuOH CO( )2 3
Подвійні
Солі, які одер-
жують шляхом
одночасного за-
міщення атомів
Гідрогену в кис-
лоті на атоми
різних металів
KAl SO4 2
( )
подвійний сульфат Калію
й Алюмінію
Увага! Щоб правильно назвати кислу сіль, необхідно до назви
нормальної солі додати префікс гідроген- або дигідроген- залежно
від числа атомів Гідрогену, що входять до складу кислої солі.

11. Вступ 11
Формули й назви кислот і кислотних залишків
Кислота Кислотний залишок
назва формула назва формула
Хлоридна (соляна) HCl Хлорид Cl−
Флуоридна (плави-
кова)
HF Флуорид F−
Бромідна (бромовод-
нева)
HBr Бромід Br−
Іодидна (іодоводнева) HI Іодид I−
Хлорнуватиста HClО Гіпохлорит ClO−
Хлорнувата HClO3
Хлорат ClO3
−
Хлорна HClO4
Перхлорат ClO4
−
Нітритна (азотиста) HNO2
Нітрит NO2
−
Нітратна (азотна) HNO3
Нітрат NO3
−
Сульфідна (сірковод-
нева)
H S2
Сульфід S2−
Гідрогенсульфід HS−
Сульфітна (сірчиста) H SO2 3
Сульфіт SO3
2−
Гідрогенсульфіт HSO3
−
Сульфатна (сірчана) H SO2 4
Сульфат SO4
2−
Гідрогенсульфат HSO4
−
Карбонатна (вугільна) H CO2 3
Карбонат CO3
2−
Гідрогенкарбонат HCO3
−
Силікатна H SiO2 3
Силікат SiO3
2−
Фосфатна (ортофос-
фатна)
H PO3 4
Ортофосфат PO4
3−
Гідрогенортофосфат HPO4
2−
Дигідрогенортофосфат H PO2 4
−
Мурашина НСООН Форміат HCOO−
Оцтова CH COOH3
Ацетат CH COO3
−

12. 12 Усі уроки хімії. 9 клас
Наприклад, KHCO3 — калій гідрогенкарбонат;
KH PO2 4 — калій дигідрогенортофосфат.
Слід пам’ятати, що кислі солі можуть утворювати дві й більше
основні кислоти, як оксигеновмісні, так і безоксигенові.
Щоб назвати основну сіль, необхідно до назви нормальної солі
додати префікс гідрокси- або дигідрокси- залежно від числа груп
OH−
, що входять до складу солі.
Наприклад, CuOH CO( )2 3 — купрум(II) гідроксикарбонат.
Слід пам’ятати, що основні солі здатні утворювати лише осно-
ви, що містять у своєму складі дві й більше гідроксигруп.
Однак слід розуміти, що багато які з кислих і основних солей
можуть існувати лише теоретично, реально ж у розчинах такі солі,
як правило, нестабільні.
Основні способи одержання солей різних типів
А. Нормальних (середніх):
3 33 4 3 4 2KOH H PO K PO H O+ = +
Основу й кислоту взято для взаємодії в стехіометричних кіль-
костях (тобто вони реагують одна з одною без залишку).
Завдання 1. Допишіть рівняння реакцій.
Mg H SO MgSO H+ = +2 4 4 2
CuOHCl HCl CuCl H O+ = +2 2
KHCO KOH K CO H O3 2 3 2+ = +
Б. Кислих:
2 23 4 2 4 2KOH H PO K HPO H O
нестача надлишок калiй
дигiдрогенфосфат
+ = +
KOH H PO KH PO H O
калiй
дигiдрогенфосфат
+ = +3 4 2 4 2
Для одержання кислих солей кислота береться в надлишку,
а основа — у нестачі.
В. Основних:
Al OH HCl AlOHCl H O
багато мало алюмiнiй
гiдроксихлорид
( ) + = +3 2 22 2
Al OH HCl Al OH Cl
дуже багато дуже мало алюмiнiй
дигiдрогенх
( ) + = ( )3 2
ллорид
H O+2 2
Для одержання основних солей основа береться в надлишку,
а кислота — у нестачі.

13. Вступ 13
3. Генетичний зв’язок класів неорганічних сполук
Завдання 2 (робота в парах). Здійсніть перетворення за схемами.
1) CaO CaSO CaCO CaO→ → →4 3
2) Na NaOH Fe OH Fe O→ → ( ) →3 2 3
3) CuSO Ca OH CuCl FeCl Fe OH4 2 2 2 2
→ ( ) → → → ( )
4) Al O Al SO Al OH KAlO2 3 2 4 3 3 2→ ( ) → ( ) →
5) S SO SO H SO BaSO→ → → →2 3 2 4 4
6) KOH Zn OH K ZnO ZnSO→ ( ) → →2 2 2 4
7) FeCl Fe OH Fe O Fe3 3 2 3→ ( ) → →
8) Mg MgO MgSO MgCl→ → →4 2
IV. Підбиття підсумків уроку
Учні разом з учителем перевіряють правильність заповнення
схеми, виправляють помилки. Учитель підбиває підсумки уроку,
оцінює, заохочує найбільш активних учнів.
V. Домашнє завдання
Повторити основні класи неорганічних сполук.

14. 14 Усі уроки хімії. 9 клас
Урок 2
Тема уроку. Періодичний закон, періодична система хімічних
елементів Д. І. Менделєєва. Хімічний зв’язок, бу-
дова речовини
Цілі уроку: узагальнити й систематизувати знання учнів про
періодичне повторення властивостей хімічних еле-
ментів і речовин, утворених цими елементами; роз-
ширити уявлення учнів про будову атома, зв’язок
між будовою атомів та їх положенням у періодичній
системі; повторити види хімічного зв’язку, типи
кристалічних ґраток, зв’язок між будовою атомів,
хімічним зв’язком і будовою речовини.
Тип уроку: узагальнення й систематизації знань.
Форми роботи: фронтальна, групова, індивідуальна.
Обладнання: Періодична система хімічних елементів Д. І. Мен-
делєєва, картки із завданнями.
Хід уроку
І. Організація класу
ІІ. Перевірка домашнього завдання.
Актуалізація опорних знань
Фронтальна бесіда
1) Наведіть формулювання періодичного закону Д. І. Менделєєва.
2) Наведіть сучасне формулювання періодичного закону.
3) Зобразіть будову атома та йона:
а) Хлору; б) Натрію.
4) Зобразіть електронну схему утворення молекули між цими ато-
мами, укажіть тип хімічного зв’язку.
5) Укажіть положення в періодичній системі найсильнішого мета-
лу. Обґрунтуйте свою думку.
6) Укажіть положення в періодичній системі найсильнішого не-
металу. Обґрунтуйте свою думку.
7) Яке місце в періодичній системі займають інертні елементи?
ІІІ. Узагальнення й систематизація вивченого матеріалу
1. Будова атома. Квантові числа. Принцип заповнення
електронних орбіталей
У хімічних реакціях ядра атомів залишаються без змін, зміню-
ється лише будова електронних оболонок унаслідок перерозподілу

15. Вступ 15
електронів між атомами. Здатністю атомів віддавати або приєдну-
вати електрони визначаються їх хімічні властивості.
Як визначається положення електронів у атомі?
Електрон має подвійну (корпускулярно-хвильову) природу.
Електрони в атомі можуть мати лише чітко визначені значення енер-
гії, які залежать від відстані до ядра. Електрони, що мають близькі
значення енергії, утворюють енергетичний рівень. Він містить певну
кількість електронів — максимально 2 2
n . Енергетичні рівні поділя-
ються на s-, p-, d- і f-підрівні; їх число дорівнює номеру рівня.
Квантові числа електронів
Стан кожного електрона в атомі зазвичай описують з допомогою
чотирьох квантових чисел: головного (n), орбітального (l), магніт-
ного (m) і спінового (s). Перші три характеризують рух електрона
в просторі, а четверте — навколо своєї осі.
Головне квантове число (n). Визначає енергетичний рівень
електрона, віддаленість рівня від ядра, розмір електронної хмари-
ни. Має цілі значення (n = 1, 2, 3...) і відповідає номеру періоду.
З періодичної системи для будь-якого елемента за номером періо-
ду можна визначити число енергетичних рівнів атома й зовнішній
енергетичний рівень.
Завдання 1 (робота по ланцюжку). Назвіть число енергетичних
рівнів у атомі елемента: Ферум, Натрій, Сульфур, Силіцій, Бром,
Радій.
Що таке електронна орбіталь?
Яких форм можуть набувати електронні орбіталі?
Орбітальне квантове число (l) характеризує геометричну фор-
му орбіталі. Має значення цілих чисел від 0 до n −( )1 . Незалежно
від номера енергетичного рівня кожному значенню орбітального
квантового числа відповідає орбіталь особливої форми. Набір орбі-
талей з однаковими значеннями n називається енергетичним рів-
нем, з однаковими n і l — підрівнем.
Для l = 0 s-підрівень, s-орбіталь — орбіталь сфера;
l = 1 p-підрівень, p-орбіталь — орбіталь гантель;
l = 2 d-підрівень, d-орбіталь — орбіталь складної форми;
l = 3 f-підрівень, f-орбіталь — орбіталь ще більш складної форми.

16. 16 Усі уроки хімії. 9 клас
Згадайте, які електрони можуть розташовуватися на першому
рівні; на другому рівні; на третьому рівні. (Заповнюємо таблицю.)
Номер рівня
Максимальна
кількість електронів
Підрівні
1 2 s
2 8 s, p
3 18 s, p, d
4 32 s, p, d, f
5 50 s, p, d, f, g
Магнітне квантове число (m) характеризує положення електрон-
ної орбіталі в просторі.
Для s-орбіталі l =( )0 таке положення одне й відповідає m = 0.
Сфера не може мати різні орієнтації в просторі.
Для p-орбіталі l =( )1 — три рівноцінні орієнтації в просторі.
Для d-орбіталі l =( )2 — п’ять рівноцінних орієнтацій у про-
сторі.
Отже, на s-підрівні — одна, на p-підрівні — три, на d-підрівні —
п’ять, на f-підрівні — сім орбіталей.
Що таке «спін»?
Спінове квантове число (s) характеризує магнітний момент, що
виникає під час обертання електрона навколо своєї осі. Може мати
лише два значення: +
1
2
та −
1
2
, що відповідають протилежним на-
прямкам обертання.

17. Вступ 17
Принципи заповнення орбіталей
1. Принцип Паулі. В атомі не може бути двох електронів, у яких
значення всіх квантових чисел (n, l, m, s) були б однаковими,
тобто на кожній орбіталі може знаходитися не більш ніж два
електрони (з протилежними спінами).
2. Енергія орбіталей зростає в ряді:
1 2 2 3 3 4 3 4 5 4 5 6 5 4 6 7s s p s p s d p s d p s d f p s< < < < < < < < < < < < ′′ < < < .
3. Правило Хунда. Атом в основному стані повинен мати макси-
мально можливе число неспарених електронів у межах певного
підрівня.
Повна електронна формула елемента
Запис, що відбиває розподіл електронів у атомі хімічного еле-
мента по енергетичних рівнях і підрівнях, називається електрон-
ною конфігурацією цього атома.
Завдання 2. Порівняйте схему будови атома, електронну і гра-
фічну формули будови атома:
а) Оксигену й Магнію;
б) Калію та Хлору;
в) Калію та Скандію.
2. Фізичний зміст хімічної періодичності
Періодичні зміни властивостей хімічних елементів зумовлені
правильним повторенням електронної конфігурації зовнішнього
енергетичного рівня (валентних електронів) їхніх атомів зі збіль-
шенням заряду ядра.
Графічним зображенням періодичного закону є періодична та-
блиця.
Що таке період у періодичній системі? Скільки елементів може
знаходитися в кожному періоді?
Періоди — це горизонтальні ряди елементів з однаковим мак-
симальним значенням головного квантового числа валентних елек-
тронів. Періоди можуть складатися з 2 (перший), 8 (другий і тре-
тій), 18 (четвертий та п’ятий) або 32 (шостий) елементів, залеж-
но від кількості електронів на зовнішньому енергетичному рівні.
Останній, сьомий, період незавершений. Усі періоди (крім першо-
го) починаються лужним металом (s-елементом), а закінчуються
інертним газом ns np2 6
( ).
Чим визначаються металічні й неметалічні властивості елементів?
Металічні властивості розглядаються як здатність атомів еле-
ментів легко віддавати електрони, а неметалічні — приєднувати
електрони через прагнення атомів набути стійкої конфігурації

18. 18 Усі уроки хімії. 9 клас
із заповненими підрівнями. Заповнення зовнішнього s-підрівня
вказує на металічні властивості атома, а формування зовнішнього
p-підрівня — на неметалічні властивості. Збільшення числа елек-
тронів на p-підрівні (від одного до п’яти) посилює неметалічні влас-
тивості атома. Атоми з повністю сформованою, енергетично стій-
кою конфігурацією зовнішнього електронного шару ns np2 6
( ) є хі-
мічно інертними.
У великих періодах перехід властивостей від активного металу
до інертного газу відбувається більш плавно, ніж у малих періодах,
оскільки формується внутрішній n −( )1 d-підрівень за збереження
зовнішнього ns2
-шару. Великі періоди складаються з парних і не-
парних рядів.
В елементів парних рядів на зовнішньому шарі містяться
ns2
-електрони, тому переважають металічні властивості, а їх ослаб-
лення зі зростанням заряду ядра є незначним; у непарних рядах
формується np-підрівень, що пояснює значне ослаблення металіч-
них властивостей.
Що таке групи в періодичній системі? Які елементи об’єдну-
ються в головні та побічні підгрупи?
Групи — вертикальні стовпці елементів з однаковим числом ва-
лентних електронів, що дорівнює номеру групи. Розрізняють голов-
ні й побічні підгрупи.
Головні підгрупи складаються з елементів малих і великих
періодів, валентні електрони яких розташовані на зовнішніх ns-
і np-підрівнях.
Побічні підгрупи складаються з елементів лише великих пе-
ріодів. Їхні валентні електрони знаходяться на зовнішньому ns-
підрівні та внутрішньому n −( )1 d-підрівні (або n −( )2 f-підрівні).
Залежно від того, який підрівень (s-, p-, d- чи f-) заповнюєть-
ся валентними електронами, елементи періодичної системи поді-
ляються на такі: s-елементи (елементи головної підгрупи першої
та другої груп), p-елементи (елементи головних підгруп третьої —
восьмої груп), d-елементи (елементи побічних підгруп), f-елементи
(лантаноїди, актиноїди).
У головних підгрупах зверху вниз металічні властивості поси-
люються, а неметалічні слабшають. Елементи головних і побічних
груп значною мірою відрізняються за властивостями.
Номер групи показує вищу валентність елемента (крім O, F,
елементів підгрупи Купруму та восьмої групи).
Загальними для елементів головних і побічних підгруп є форму-
ли вищих оксидів (а також їхніх гідратів). У вищих оксидів та їхніх
гідратів елементів першої — третьої груп (крім Бору) переважають

19. Вступ 19
основні властивості, з четвертої по восьму — кислотні. (Заповнює-
мо таблицю.)
Група І ІІ ІІІ IV V VI VII VIII (крім
інертних
газів)
Вищий
оксид
E O2 ЕО E O2 3 EO2 E O2 5 EO3 E O2 7 EO4
Гідрат ви-
щого оксиду
ЕОН E OH( )2
E OH( )3
H EO2 3 H EO3 4 H EO2 4 HEO4 H EO4 4
Як змінюються металічні й неметалічні властивості в періодах?
у групах?
Від положення елементів у періодичній системі залежать влас-
тивості атома, пов’язані з його електронною конфігурацією: атом-
ний радіус — у періоді зліва направо зменшується, а в підгрупі
згори вниз зростає; енергія йонізації — у періоді зростає, а в під-
групі зменшується; електронегативність — у періоді збільшується,
а в підгрупі зменшується.
3. Групова робота
На підставі періодичної таблиці охарактеризуйте хімічний еле-
мент із порядковим номером: 11, 9, 7, 17, 13, 10 за планом:
1. Положення в періодичній таблиці (порядковий номер; період,
ряд; група, підгрупа; атомна маса)
2. Будова атома (заряд ядра; склад ядра — кількість протонів p11,
нейтронів n01 та електронів e−
; кількість енергетичних рівнів
і підрівнів; формула електронної конфігурації; квантові комір-
ки; за числом і характером валентних електронів визначити
тип елемента)
3. Формули й хімічний характер сполук (вищого оксиду й гідро-
ксиду; сполук із Гідрогеном)
4. Порівняти із сусідами (у періоді, у групі)
Учні складають звіт про виконане завдання, подають його на
обговорення в класі, по черзі коментують помилки. Учитель уза-
гальнює й оцінює відповіді.
IV. Підбиття підсумків уроку
Учитель підбиває підсумки уроку, оцінює роботу учнів.
V. Домашнє завдання
Повторити матеріал про будову атомів, хімічний зв’язок, будо-
ву речовини.

20. Тема 1
Розчини
Урок 3
Тема уроку. Значення розчинів у природі й життєдіяльності
людини. Поняття про дисперсні системи, колоїдні
та істинні розчини
Цілі уроку: розвивати знання учнів про розчини; формувати
уявлення учнів про розчини як багатокомпонентні
системи; ознайомити з класифікацією розчинів;
показати значення розчинів у природі й життєді-
яльності людини.
Тип уроку: засвоєння нових знань.
Форми роботи: евристична бесіда, самостійна робота зі схемою,
групова робота.
Обладнання: схема класифікації дисперсних систем, приклади
дисперсних систем.
Хід уроку
І. Організація класу
ІІ. Мотивація навчальної діяльності
(На дошці записано тему уроку.)
Розчини добре знайомі кожній людині.
Що ж таке, на вашу думку, розчини?yy
Наведіть приклади розчинів, які ми використовуємо в побуті.yy
Наведіть приклади розчинів, які існують у природі.yy
Наведіть приклади розчинів, які використовуються в промис-yy
ловості.
(Деякі відповіді учнів записуємо на дошці в три стовпчики, за
необхідності доповнюємо й коментуємо.)
Чи можна стверджувати, що розчини бувають лише рідкими?yy
Наведіть приклади газоподібних розчинів.yy
Згадайте, що вам відомо про розчини з курсу природознавства,yy
біології, фізики, хімії.

21. Тема 1. Розчини 21
Скільки компонентів може входити до складу розчину?yy
Чим розчин відрізняється від суміші?yy
Чим розчин відрізняється від складної речовини?yy
Що відбувається з речовинами в процесі утворення розчинів?yy
Щоб відповісти на ці питання, нам потрібно більш докладно ви-
вчити суть процесу розчинення та явища, що супроводжують роз-
чинення речовин.
Загалом можна стверджувати, що розчин — це суміш двох
і більше компонентів, які рівномірно розподілені один в одному.
ІІІ. Вивчення нового матеріалу
Щоб оцінити поширення розчинів у природі й життєдіяльнос-
ті людини, розгляньмо схему класифікації розчинів за агрегатним
станом і розмірами частинок.
Розглядаємо схему, характеризуємо дисперсні системи, наво-
димо приклади, демонструємо приклади дисперсних систем. Су-
проводжуємо розповідь демонстрацією наявних дисперсних сис-
тем, пропонуємо учням навести приклади з життя.
Гетерогенні системи
Грубодисперсні розчини — зависі, характеризуються тим, що
частки речовини в розчині мають досить великі розміри, які можна
розрізнити оком.
Суспензії — зависі, у яких частки твердої речовини рівномірно
розподілені між молекулами рідини (кава, ліки, фарби).
Емульсії — зависі, у яких крапельки однієї рідини рівномірно
розподілені між молекулами іншої рідини, якщо рідини нерозчин-
ні одна в одній (молоко, олія у воді).

22. 22 Усі уроки хімії. 9 клас
Аерозолі — зависі, у яких крапельки рідини рівномірно розпо-
ділені між молекулами газоподібної речовини (туман, лак для во-
лосся, балон з отрутохімікатами).
Піни — зависі, у яких газоподібні речовини рівномірно розпо-
ділені в рідкій речовині (збиті вершки, мильна піна).
Пил — зависі, у яких частки твердої речовини рівномірно роз-
поділені в газоподібній речовині (смог).
Колоїдні розчини — дисперсні системи, у яких розміри часток
досить малі, не видимі неозброєним оком, але помітні з допомогою
спеціальних приладів. (Розглядаємо в підручнику рисунок або де-
монструємо ефект Тіндаля на прикладі крохмалю.)
Особливістю гетерогенних дисперсних систем є те, що вони не-
стійкі та з часом розпадаються на компоненти.
Істинні розчини — однорідні системи, що складаються з моле-
кул розчиненої речовини й розчинника.
Особливістю істинних розчинів є те, що неможливо розгляну-
ти їх окремі компоненти, системи стійкі та зберігаються протягом
тривалого часу.
IV. Узагальнення й систематизація знань
Ми ознайомилися з класифікацією розчинів, навели чимало
прикладів. Тепер пропонуємо об’єднатися в групи й заповнити
схеми:
1. Значення розчинів у природі.
2. Значення розчинів у побуті та промисловості.
3. Значення розчинів у промисловості.
Групи учнів протягом 5–7 хвилин працюють з однією зі схем,
після чого схеми вивішуються на дошці, обговорюються, за необ-
хідності доповнюються.
V. Підбиття підсумків уроку
Пропонуємо учням назвати по одному новому поняттю, з яким
вони ознайомилися сьогодні на уроці, і коротко його прокоменту-
вати.
VI. Домашнє завдання
Опрацювати матеріал параграфа, відповісти на питання до ньо-
го, виконати вправи.
Творче завдання: підготувати оповідання, есе, вірш про роль
розчинів.

23. Тема 1. Розчини 23
Урок 4
Тема уроку. Розчин та його компоненти: розчинник, розчинена
речовина. Вода як розчинник. Будова молекули
води, поняття про водневий зв’язок
Цілі уроку: формувати уявлення учнів про склад розчинів; озна-
йомити з властивостями води як універсального
розчинника; розвивати знання про хімічний зв’язок
і будовуречовининаприкладібудовимолекуливоди
й поняття про водневий зв’язок.
Тип уроку: засвоєння нових знань.
Форми роботи: фронтальна бесіда.
Обладнання: таблиця розчинності, класифікація розчинів, схема
будови молекули води, опорна схема.
Хід уроку
І. Організація класу
ІІ. Перевірка домашнього завдання.
Актуалізація опорних знань
Учні за бажанням зачитують творчі завдання.
На які дві групи поділяються дисперсні системи?yy
Які розчини називаються колоїдними?yy
Які розчини називаються істинними?yy
З яких компонентів складається розчин?yy
Чи можна стверджувати, що розчини мають постійний склад?yy
Чому?
ІІІ. Сприйняття й первинне засвоєння нового матеріалу
Розчини — це багатокомпонентні системи. Один із компонен-
тів називається розчинником. Зазвичай це речовина, що перебуває
в тому ж агрегатному стані, що й розчин. Якщо всі компоненти роз-
чину перебувають в одному агрегатному стані, то розчинником ува-
жається той компонент, якого в розчині більше.
У тому випадку, якщо одним із компонентів є вода, то саме вона
й буде розчинником.
Вода — універсальний розчинник усіх речовин на Землі.
Наведіть приклади водних розчинів.yy
Наведіть приклади неводних розчинів.yy
За реакцією з водою всі речовини поділяються на три групи:
розчинні;yy

24. 24 Усі уроки хімії. 9 клас
малорозчинні;yy
практично нерозчинні.yy
Звертаємося до таблиці розчинності, згадуємо, як використову-
вати цю таблицю для визначення розчинності речовин у воді.
— Як можна пояснити таку особливість молекул води?
Звернемося до будови молекули води й розглянемо схему.
H Oδ δ+ −
−
Н
Тип зв’язку — ковалентний полярний, кут зв’язку — 104,5°.
Тип кристалічної ґратки — молекулярний.
— Ґратка молекулярна? Чому ж за нормальних умов вода — рі-
дина?
Молекула води полярна — диполь. Між молекулами води ви-
никає взаємне притягання за температури менш ніж 100 °С. Такий
зв’язок називається водневим.
Розглядаємо схему водневого зв’язку між молекулами води.
H O H O H Oδ δ δ δ δ δ+ − + − +
− ⋅⋅⋅ − ⋅⋅⋅ −
Н Н Н
H O H Oδ δ δ δ+ +
− ⋅⋅⋅ −
Н Н
Такий зв’язок можливий між молекулами води й молекулами
полярних розчинених речовин. Така особливість молекул води —
одна з причин її розчинної сили.
IV. Закріплення знань, осмислення об’єктних зв’язків
і відносин
Згадуємо властивості води (на підставі знань про воду заповню-
ємо опорну схему).
Молекулярна формула: _________________
Структурна формула: _________________
M H O2( )= _________________
Поширення в природі
В організмі людини: _________________
На Землі: _________________
У Космосі: _________________
Фізичні властивості
За атмосферного тиску 1 атм:

25. Тема 1. Розчини 25
Ткип
= 100 °С,
Тплав
= 0 °С,
ρ = 1 г/см3
.
Агрегатні стани:     
Хімічні властивості
1. H O Me O Me OH2 2+ → ( )n n
(якщо Ме — активний, а основа — роз-
чинна або малорозчинна)
Na O H O2 2+ →
CaO H O+ →2
CuO H O+ →2
2. H O X O H X O2 2 2 2 1+ → +n n (крім SiO2 )
P O H O2 5 2+ →
CO H O2 2+ →
SO H O2 2+ →
3. H O Me Me OH H2 2+ → ( ) +n
(якщо Ме — активний)
K H O+ →2
Ca H O+ →2
Cu H O+ →2
Завдання 1
Обчисліть масу води, що утворюється внаслідок згоряння вод-
ню об’ємом 1,12 л (за н. у.).
Обчисліть об’єм пари води цієї маси.
Завдання 2
Обчисліть масу лугу, що утворюється в процесі розчинення
у воді калію масою 3,9 г.
V. Підбиття підсумків уроку
Учитель підбиває підсумки уроку, оцінює роботу учнів.
VI. Домашнє завдання
Опрацювати матеріал параграфа, відповісти на запитання до
нього, виконати вправи.
Розв’язати задачу:
Обчисліть, яку масу сульфатної кислоти можна одержати з 3,2 г
сірки.

26. 26 Усі уроки хімії. 9 клас
Урок 5
Тема уроку. Розчинність, її залежність від різних факторів. На-
сичені й ненасичені розчини
Цілі уроку: розвивати знання учнів про розчини на прикладі
поняття «розчинність»; формувати вміння розв’я-
зувати розрахункові задачі з використанням понят-
тя «розчинність»; з’ясувати фактори, що впливають
на розчинність речовин; ознайомити учнів із класи-
фікацією розчинів за розчинністю речовин.
Тип уроку: засвоєння вмінь і навичок.
Форми роботи: фронтальна бесіда, виконання вправ.
Обладнання: таблиця розчинності, схеми залежності розчинності
деяких речовин від температури й тиску.
Хід уроку
І. Організація класу
ІІ. Актуалізація опорних знань
Фронтальна бесіда
1. Що таке істинний розчин?
2. Чому вода є універсальним розчинником?
3. Назвіть інші відомі вам розчинники.
4. Чи можна стверджувати, що речовини, які добре розчиняються
у воді, будуть добре розчинятися в спирті?
5. Який зв’язок називають водневим?
6. З яких компонентів складається розчин?
7. Що означають поняття «малорозчинна речовина», «практично
нерозчинна речовина»?
8. Назвіть відомі вам речовини, які практично не розчиняються
у воді.
ІІІ. Вивчення нового матеріалу
Справді, не всі речовини однаково розчиняються у воді. Прове-
демо експеримент: візьмемо дві склянки по 20 мл води й додавати-
мемо в них порціями однакову кількість: у першу — цукру, у дру-
гу — питної соди. Зверніть увагу, після скількох порцій яка з цих
речовин перестане розчинятися, а яку ще можна додавати й вона
продовжує розчинятися?
Кількісно здатність розчинятися у воді визначається фізичною
величиною — розчинністю.

27. Тема 1. Розчини 27
Розчинність — це фізична величина, що показує, яку масу пев-
ної речовини можна розчинити в 1 л розчинника за певних темпе-
ратури й тиску.
Після нашого досліду дайте відповідь на питання:
— Як впливає температура на розчинність речовин?
Для більшості речовин розчинність збільшується з підвищен-
ням температури, тобто температура є одним із факторів, які впли-
вають на розчинність.
— Які ще фактори впливають на розчинність?
Природа розчинника й розчиненої речовини. Наприклад, бен-
зин, не розчинний у воді, добре розчиняється в спирті.
Для газоподібних речовин значний вплив на розчинність має
тиск. Наприклад: газована вода в пляшці.
Для різних речовин було експериментально розраховано й по-
будовано залежності розчинності від температури й тиску. Розгля-
немо в підручнику або на плакаті графіки залежності.
З рисунків видно, що за однієї і тієї ж температури у воді може
розчинятися різна кількість різних речовин. Для деяких розчин-
ність значною мірою змінюється з підвищенням температури, а для
інших (наприклад, NaCl) змінюється несуттєво.
Розчин, у якому певна речовина за певних температури й тиску
більше не розчиняється, називається насиченим.
Розчин, у якому вміст розчиненої речовини менший за розчин-
ність за певної температури, називається ненасиченим.
— Як можна з насиченого розчину зробити ненасичений? (На-
гріти, додати розчинник)
— А чи можна з ненасиченого розчину зробити насичений?
(Остудити, додати розчинної речовини, випарити розчинник)
У результаті повільного охолодження насиченого розчину мож-
на одержати пересичений розчин.
Такі розчини використовують для вирощування кристалів. Це
дуже нестійкі системи, за найменшого впливу надлишок речовини
випадає в осад.
Ненасичені розчини умовно поділяють на концентровані —
з високим умістом розчиненої речовини, і розведені — з низьким
умістом розчиненої речовини.
IV. Керована практика (тренувальні вправи)
Задача 1
У 620 г розчину, насиченого за 20 °С, міститься 120 г калій ні-
трату. Обчисліть розчинність цієї солі за температури 20 °С.

28. 28 Усі уроки хімії. 9 клас
Розв’язання
1. Обчислимо масу розчинника.
620 120 500− = (г).
2. Приймаємо густину розчину за 1 г/мл. Отже, об’єм розчину до-
рівнює 0,5 л.
У 0,5 л розчинника міститься 120 г KNO3
В 1 л розчинника міститься х г KNO3
x = =
120
0 5
240
г
л
г л
,
.
Відповідь: за 20 °С розчинність калій нітрату дорівнює 240 г/л.
Задача 2
Обчисліть масу калій сульфату, що виділиться зі 100 г розчину,
насиченого за 100 °С, якщо остудити цей розчин до 0 °С. (Розчин-
ність калій сульфату за 100 °С дорівнює 154 г/л, за 0 °С — 68,5 г/л.)
Розв’язання
У 100 г розчину міститься:
15,4 г K SO2 4 за 100 °С
6,85 г K SO2 4 за 0 °С
∆m K SO2 4 15 4 6 85 8 55( )= − =, , , (г) K SO2 4.
V. Домашнє завдання
Опрацювати матеріал параграфа, відповісти на запитання до
нього, виконати вправи.
Творче завдання. З допомогою графіка залежності обчисліть,
яку масу NaCl, NaNO3, Na SO2 4 слід узяти для приготування 100 г
розчину, насиченого за температури 100 °С. До якої температури не-
обхідно остудити розчин NaNO3, щоб половина солі випала в осад?
Урок 6
Тема уроку. Фізико-хімічнасутністьпроцесурозчинення.Тепло-
ві явища, що супроводжують розчинення речовин
Цілі уроку: формувати знання учнів про фізико-хімічну при-
роду процесу розчинення; з’ясувати внутрішню
сутність процесу розчинення; показати, що процес
розчинення супроводжується не лише фізичними
явищами, але й хімічною взаємодією розчинника
й розчиненої речовини; дати уявлення про теплові
явища, що супроводжують процес розчинення.

29. Тема 1. Розчини 29
Тип уроку: засвоєння нових знань.
Форми роботи: розповідь учителя, демонстрація.
Обладнання: графіки залежності розчинності від температури,
схемипроцесурозчиненнякристалівнатрійхлориду.
Демонстрація 1. Теплові явища під час розчинення.
Хід уроку
І. Організація класу
ІІ. Перевірка домашнього завдання.
Актуалізація опорних знань
Робота з графіком залежності розчинності від температури, ви-
значення розчинності речовин за різної температури.
Фронтальна робота над питаннями
Назвіть компоненти розчину.yy
На які групи поділяються розчини за розміром часток розчине-yy
ної речовини?
Який із компонентів розчину прийнято вважати розчинникомyy
для істинних розчинів?
Що таке розчинність?yy
Які розчини називаються насиченими?yy
Які розчини називаються ненасиченими?yy
Які фактори впливають на процес розчинення? (yy Природа речо-
вин, температура, тиск, перемішування, подрібнення твердих
речовин)
Подумайте й зі свого досвіду наведіть явища, що супроводжу-yy
ють процес розчинення.
Для відповіді на питання подивимося на процес розчинення ка-
лій перманганату у воді.
ІІІ. Вивчення нового матеріалу
Розчинення — фізико-хімічний процес.
Демонстрація 1а
У склянку з водою зануримо кілька кристалів калій перманганату.
Розглянемо, що відбувається з кристалами. Які явища супрово-
джують цей процес?
Відбувається руйнування кристалічної ґратки твердих речовинyy
до молекул.
Відбувається процес розподілу молекул розчиненої речовиниyy
між молекулами розчинника (дифузія).

30. 30 Усі уроки хімії. 9 клас
— До фізичних чи хімічних явищ належить кожен із цих про-
цесів?
Висновок: процес розчинення супроводжується фізичними про-
цесами: руйнуванням кристалічної ґратки й дифузією.
Як прискорити цей процес?
Демонстрація:
підігріти розчин (прискорюється руйнування й рух молекул);yy
перемішати (прискорюється дифузія, молекули розчинникаyy
змивають з поверхні молекули розчинної речовини, відкрива-
ється доступ до наступних шарів).
Чи завжди розчин можна розглядати як механічну суміш роз-
чинника й розчиненої речовини? На це питання нам допоможе від-
повісти наступний експеримент.
Демонстрація 1б. Теплові явища під час розчинення
У три хімічні склянки наливаємо приблизно по 25 мл води,
у кожну занурюємо термометр і записуємо температуру.
Потім у першу склянку додаємо приблизно 2,5 г натрій хлори-
ду, акуратно перемішуємо, вимірюємо температуру.
У другу склянку додаємо приблизно 2,5 г амоній нітрату, пере-
мішуємо, вимірюємо температуру.
У третю склянку акуратно доливаємо приблизно 2,5 г концен-
трованої сульфатної кислоти, перемішуємо, нагадуємо учням пра-
вила роботи з кислотами, вимірюємо температуру.
Порівнюємо, як змінилася температура в кожній склянці.
— Чому змінилася температура розчину?
Можна припустити, що енергія виділяється або поглинається
в результаті певних хімічних процесів, що відбуваються під час
розчинення.
Розчинення речовини супроводжується утворенням сполук між
молекулами розчиненої речовини й розчинника. Цей процес нази-
вається сольватацією, якщо розчинником є вода — гідратацією.
Утворені сполуки називаються сольватами (гідратами).
Хімічна реакція утворення гідратів супроводжується виділен-
ням енергії. Ця енергія, зокрема, і витрачається на руйнування
кристалічних ґраток, дифузію та інші процеси, що супроводжують
розчинення.
Якщо при цьому енергії сольватації (гідратації) недостатньо,
розчин витрачає зовнішню енергію й тому охолоджується (як у ви-
падку амоній нітрату).
Якщо енергії більше, ніж необхідно для процесів, що су-
проводжують розчинення, енергія виділяється (як у випадку із

31. Тема 1. Розчини 31
сульфатною кислотою), розчин дуже розігрівається, навіть заки-
пає. Це й пояснює необхідність дотримуватися правил приготу-
вання розчинів кислот: додавати маленькими порціями кислоту
у воду. Іноді для приготування таких речовин їх додатково охоло-
джують, щоб уникнути вихлюпування речовин.
Висновок: розчинення — це складний фізико-хімічний процес.
IV. Узагальнення й систематизація знань
Отже, які найпоширеніші процеси супроводжують розчинення?yy
Чи можна вважати гідрати хімічними сполуками?yy
Демонструємо кристалогідрати:
CuSO H O4 25⋅ — мідний купорос, CuSO4 — безводний;
FeSO H O4 27⋅ — залізний купорос, FeSO4 — безводний.
Солі деяких металів утворюють стійкі хімічні сполуки з певною
кількістю молекул води — кристалогідрати.
Гідратовані йони Cu2+
, Fe2+
, Na2+
та інші мають забарвлення.
Кристалізаційну воду можна видалити з таких сполук лише трива-
лим прожарюванням за високих температур.
Кристалогідрати:
Na SO H O2 4 210⋅ — глауберова сіль
Na CO H O2 3 210⋅ — каустична сода
CaCl H O2 26⋅
MgSO H O4 27⋅
ZnSO H O4 27⋅
V. Підбиття підсумків уроку
Чи можна стверджувати, що розчинення є лише фізичним абоyy
лише хімічним процесом?
Які факти доводять, що розчинення — складний фізико-yy
хімічний процес?
Багато безводних солей, зокрема перелічені вище, з часом збіль-yy
шуються в масі. Чому?
Чи можна використовувати кристалогідрати для приготуванняyy
розчинів?
VI. Домашнє завдання
Опрацювати матеріал параграфа, відповісти на запитання до
нього, виконати вправи.

32. 32 Усі уроки хімії. 9 клас
Урок 7
Тема уроку. Кількіснийскладрозчину.Масовачасткарозчиненої
речовини. Приготування розчинів
Цілі уроку: ознайомити учнів зі способами вираження складу
розчинів, поняттями «масова частка розчиненої
речовини», «концентрація»; формувати навички
використання цих понять для обчислень і приготу-
вання розчинів.
Тип уроку: формування нових знань, умінь і навичок.
Форми роботи: фронтальна бесіда, розв’язання задач.
Обладнання: таблиця розчинності, таблиці із завданнями.
Хід уроку
І. Організація класу
ІІ. Перевірка домашнього завдання.
Мотивація навчальної діяльності
Фронтальна бесіда
Чим відрізняється розчин від механічної суміші?yy
Чим відрізняється розчин від хімічної сполуки?yy
Чи є склад розчину постійним?yy
Які розчини називаються насиченими?yy
Які розчини називаються ненасиченими?yy
Які розчини називаються концентрованими?yy
Які розчини називаються розведеними?yy
Запропонуйте способи перетворення насиченого розчину на не-yy
насичений.
Запропонуйте способи перетворення ненасиченого розчину наyy
насичений.
Що станеться, якщо помістити кристалик твердої речовиниyy
в ненасичений розчин?
Що станеться, якщо помістити кристалик твердої речовиниyy
в насичений розчин?
Що станеться, якщо помістити кристалик твердої речовиниyy
в пересичений розчин?
Скільки кристалізаційної води міститься в 1 кг мідного купоро-yy
су CuSO H O4 27⋅ ?
Розв’язання
M CuSO H O4 27 160 7 18 286⋅( )= + ⋅ = (г/моль)

33. Тема 1. Розчини 33
M H O2 18( )= г/моль
286 — 7 18⋅
1000 — х
х = 440,6 н H O2( )
Як приготувати розчин?yy
Як визначити склад розчину?yy
ІІІ. Вивчення нового матеріалу
Способи вираження складу розчинів
Склад розчину кількісно виражається концентрацією, співвід-
ношенням кількості розчиненої речовини й розчинника.
Найчастіше використовується масова частка розчиненої речови-
ни (відсоткова концентрація), яку можна обчислити за формулою:
ω =
( )
( )
⋅
m
m
речовини
розчину
100 %,
де m(речовини) — маса розчиненої речовини, г;
m(розчину) = m(речовини) + m(розчинника) — маса розчину, г.
Використовуючи цю формулу, можна обчислити масу речовини
й розчину:
m
m
реч
розч
.
.
%
;( )=
( )⋅ω
100
m
m
розч
реч
.
. %
.( )=
( )⋅100
ω
Масова частка розчиненої речовини — безрозмірна величина,
виражається в частках від одиниці або відсотках.
IV. Керована практика (виконання тренувальних вправ)
Задача 1
Обчисліть масову частку розчиненої речовини в розчині, одер-
жаному в результаті змішування 20 г цукру і 130 г води.
Дано:
m(реч.) = 20 г
m(води) = 130 г
Розв’язання
ω =
( )
( )
⋅
m
m
реч
розч
.
.
%100 ;
ω = ⋅ =
20
150
100 13 3% , %.
ω(води) — ?
Відповідь: 13,3 %.

34. 34 Усі уроки хімії. 9 клас
Задача 2
(Самостійно за варіантами заповнюємо таблицю для самопе-
ревірки.)
Обчисліть масову частку речовини в розчині, одержаному в ре-
зультаті змішування:
Варіант m(реч.), г m(води), г m(розч.), г ω, %
1 30 170
2 50 100
3 5 95
4 100 100
5 70 130
6 25 175
Задача 3
Обчисліть, яку масу натрій хлориду й води необхідно взяти для
приготування 200 г розчину з масовою часткою розчиненої речови-
ни 10 %.
Дано:
m(розч.) = 200 г
ω = 10 %
Розв’язання
m
m
реч
розч
.
.
%
.( )=
( )⋅ω
100
m NaCl( )= ⋅ =200 0 1 20, (г).
m H O2 200 20 180( )= − = (г).
m(NaCl) — ?
m H O2( )−?
Відповідь: 20 г NaCl, 180 г H O2 .
Задача 4
(Самостійно за варіантами)
Варіант m(реч.), г m(води), г m(розч.), г ω, %
1 120 5
2 200 12
3 300 7
4 150 15
5 400 25
6 200 18

35. Тема 1. Розчини 35
V. Самостійна робота за варіантами
Варіант І Варіант ІІ
Задача 1
Обчисліть масову частку розчиненої речовини, якщо для приготування
розчину взяли
20 г калій нітрату і 140 г води. 70 г сульфатної кислоти та 110 г води.
Задача 2
Обчисліть масу солі й води, необхідні для приготування розчину
масою 400 г з масовою часткою
розчиненої речовини — 15 %.
масою 500 г з масовою часткою роз-
чиненої речовини — 17 %.
VI. Підбиття підсумків уроку
Учитель підбиває підсумки уроку, оцінює роботу учнів, прово-
дить обговорення результатів самостійної роботи.
VII. Домашнє завдання
Опрацювати матеріал параграфа, відповісти на запитання до
нього, заповнити таблицю:
Речовина m(реч.), г m(води), г m(розч.), г ω, %
K SO2 4
75 15
NaNO3
20 70
NaOH 50 200
H SO2 4
70 98
Урок 8
Тема уроку. Обчислення масової частки й маси речовини в роз-
чині
Цілі уроку: закріпити знання про масову частку розчиненої ре-
човини; формувати навички й уміння обчислювати
масову частку розчиненої речовини, застосовувати
ці знання для обчислення маси розчиненої речо-
вини, приготування розчинів із заданою масовою
часткою розчиненої речовини.
Тип уроку: застосування знань, умінь і навичок.
Форми роботи: розв’язання задач, індивідуальна і групова робота.
Обладнання: таблиця розчинності, картки-завдання.

36. 36 Усі уроки хімії. 9 клас
Хід уроку
І. Організація класу
ІІ. Перевірка домашнього завдання.
Актуалізація опорних знань
Перевіряємо таблицю, звіряємо відповіді, записуємо на дошці
формули для обчислення.
ІІІ. Формування вмінь. Творче застосування знань, умінь
і навичок
Задача 1
До розчину натрій сульфату масою 250 г з масовою часткою солі
15 % додали 50 г води. Обчисліть масову частку розчиненої речови-
ни в новому розчині.
Дано:
m1 250розч.( )= г
m H O2 50( )= г
Розв’язання
Розчин m(реч.) m(розч.) ω, %
1 250 0 15 37 5⋅ =, , 250 15
2 37,5 300 12,5ω1 15= %
ω2 −?
Задача 2
У розчині купрум(ІІ) сульфату масою 125 г з масовою часткою
20 % додатково розчинили 10 г купрум(ІІ) сульфату.
Розчин ω, % m(реч.) m(розч.)
1 20 125 0 2 25⋅ =, 125
2 26 35 135
Задача 3
Обчисліть масову частку розчину, одержаного в результаті зли-
вання 25 г розчину сульфатної кислоти з масовою часткою 70 %
і 40 г розчину сульфатної кислоти з масовою часткою 20 %.
Розв’язання
Спосіб 1
Розчин ω, % m(реч.) m(розч.)
1 70 70 0 25 17 5⋅ =, , 25
2 20 45 0 2 9⋅ =, 45
3 37,8 26,5 70

37. Тема 1. Розчини 37
Спосіб 2
ω1 ω ω3 2 1−( )= m
ω3
ω2 ω ω3 1 2−( )= m
ω ω
ω ω
3 2
3 1
1
2
−
−
=
m
m
;
25
45
20
70
=
−
−
x
x
;
х = 37,5.
Відповідь: 37,5 %.
Задача 4
Обчисліть масову частку речовини в розчині, одержаному в ре-
зультаті змішування 40 г розчину натрій хлориду з масовою част-
кою 15 % і 160 г розчину з масовою часткою речовини 20 %.
Розчин ω, % m(реч.) m(розч.)
1 15 40 0 15 6⋅ =, г 40 г
2 20 160 0 2 32⋅ =, г 160 г
3 19 38 г 200 г
Відповідь: 19 %.
Задача 5
У хімічних розрахунках широко використовується молярна
концентрація — кількість розчиненої речовини в 1 л розчину.
C
V
m
M V
M =
( )
( )
=
( )
( )⋅ ( )
ν реч
розч
розч
реч розч
.
.
.
. .
.
CM  = моль л
Обчисліть молярну концентрацію розчину сульфатної кислоти
масою 225 г (ρ = 1,5 г/мл) з масовою часткою 52 %.
V розч мл л.
,
, .( )= = =
225
1 5
150 0 15
ν H SO2 4
225 0 52
98
1 2( )=
⋅
=
,
, (моль).
CM = =
1 2
0 15
8
,
,
.
моль
л
моль л
Відповідь: 8 моль/л.

38. 38 Усі уроки хімії. 9 клас
Задача 6*
Молярна концентрація розчину натрій гідроксиду — 5 моль/л
(ρ = 1,2 г/мл). Обчисліть масову частку речовини в розчині.
Розв’язання
1) m NaOH г моль г( )= ⋅ =5 40 200 .
2) m розч.
,
( )= =
1000
1 2
833 (г).
ω = ⋅ =
200
833
100 24
г
г
% %.
Відповідь: 24 %.
IV. Самостійна робота з картками
Обчисліть масу солі й води для приготування розчину масою:
варіант І — 700 г з масовою часткою 17 %;
варіант ІІ — 400 г з масовою часткою 24 %;
варіант ІІІ — 600 г з масовою часткою 21 %.
V. Підбиття підсумків уроку, виставлення оцінок
VI. Домашнє завдання
Опрацювати матеріал параграфа, відповісти на запитання до
нього, виконати вправи.
Творче завдання. Скласти завдання на розведення або змішу-
вання розчинів.
Урок 9
Тема уроку. Приготування розчинів
Цілі уроку: формуваннянавичоківміньприготуваннярозчинів;
розвиток навичок розв’язання задач із використан-
ням поняття «масова частка розчиненої речовини»,
розрахунків, пов’язаних із приготуванням розчи-
нів.
Тип уроку: застосування вмінь і навичок.
Форми роботи: самостійна робота під керівництвом учителя, ви-
конання тренувальних завдань.
Обладнання: таблиця розчинності, картки-завдання.

39. Тема 1. Розчини 39
Хід уроку
І. Організація класу
ІІ. Перевірка домашнього завдання.
Актуалізація опорних знань
Заслуховуємо й розв’язуємо задачі, складені учнями.
ІІІ. Творче застосування вмінь і навичок
Задача 1
Обчисліть масу кристалогідрату CuSO H O4 25⋅ , необхідну для
приготування 50 г розчину з масовою часткою купрум(ІІ) сульфату
10 %.
Розв’язання
m CuSO4 50 0 1 5( )= ⋅ =, (г).
M CuSO H O4 25 250⋅( )= г/моль.
M CuSO4 160( )= г.
250 — 160
х — 5
m CuSO H O4 25 7 8⋅( )= , г.
m H O2 50 7 8 42 2( )= − =, , (г).
Відповідь: 7,8 г CuSO H O4 25⋅ ; 7,8 г води.
Задача 2
Обчисліть масу каустичної соди (кристалогідрату Na CO H O2 3 210⋅ ),
необхідної для приготування 100 г розчину з масовою часткою натрій
карбонату 20 %.
Розв’язання
m Na CO2 3 100 0 2 20( )= ⋅ =, (г).
M Na CO H O2 3 210 106 180 286⋅( )= + = (г/моль).
M Na CO2 3 106( )= г/моль.
286 — 106
х — 20
х = 54 (г)
m Na CO H O2 3 210 54⋅( )= г.
m H O2 100 54 46( )= − = (г).
Відповідь: 54 г Na CO H O2 3 210⋅ ; 46 г H O2 .

40. 40 Усі уроки хімії. 9 клас
Задача 3
Обчисліть масу осаду, що утвориться в результаті змішування
120 г 16%-го розчину сульфатної кислоти з барій хлоридом.
Розв’язання
1. Обчислимо масу сульфатної кислоти:
m H SO2 4 120 0 16 19 2( )= ⋅ =, , (г).
2. Обчислимо кількість речовини сульфатної кислоти:
ν H SO2 4
19 2
98
0 2( )= =
,
, (моль).
3. За рівнянням реакції обчислимо масу осаду:
BaCl H SO BaSO HCl
моль
моль
моль
2 2 4
1
0 2
4
1
2+ = +
, х
ν BaSO4 0 2( )= , моль
Відповідь: 46,6 г.
Задача 4
Обчисліть масу 20%-го розчину натрій гідроксиду, необхідного
для нейтралізації 120 г 35%-го розчину хлоридної кислоти.
Розв’язання
m HCl( )= ⋅ =120 0 35 42, (г).
ν HCl( )= =
42
36 5
1 15
,
, (моль).
HCl NaOH NaCl H O
моль
моль
моль
моль
1
1 15
1
1 15
2
, ,
+ → +
m NaOH( )= ⋅ =1 15 40 46, (г).
m розч NaOH.
,
( )= =
46
0 2
230 (г).
Відповідь: 230 г 20%-го розчину натрій гідроксиду.
Задача 5*
Обчисліть об’єм карбон(IV) оксиду, що виділиться внаслідок
зливання двох розчинів: 200 г 20%-го розчину натрій карбонату
і 50 г 40%-го розчину сульфатної кислоти.
Розв’язання
ν H SO2 4
50 0 40
98
0 2( )=
⋅
=
,
, (моль) — нестача.

41. Тема 1. Розчини 41
ν Na CO2 3
200 0 20
106
0 4( )=
⋅
=
,
, (моль) — надлишок.
Na CO H SO H O CO Na SO2 3 2 4 2 2 2 4+ = + +
Було 0,4 моль 0,2 моль 0
Витратилося 0,2 моль 0,2 моль 0,2 моль
Залишилося 0,2 моль 0 0,2 моль
V CO моль л моль л2 0 2 22 4 4 48( )= ⋅ =, , , .
Задача 5
Для боротьби з комахами-шкідниками використовується роз-
чин купрум(ІІ) сульфату (мідний купорос). Обчисліть кількість ре-
човини й води, що необхідна для приготування 2 кг такого розчину
з масовою часткою речовини 35 %.
Задача 6
Оцтова есенція — це розчин оцтової кислоти CH COOH3( ) у воді
з масовою часткою речовини 80 %. Скільки грамів оцтової есенції
та води необхідні для приготування 200 г розчину з масовою част-
кою речовини 3 %, що називається оцтом і використовується як
приправа до страв?
Задача 7
Для поливання квітів приготували 1000 г розчину калій нітрату
з масовою часткою речовини 2 %. За час зберігання в жаркому при-
міщенні з розчину випарувалося 2 г води. Обчисліть масову частку
речовини в новому розчині.
IV. Підбиття підсумків уроку
Сьогодні ми навчилися використовувати поняття масової част-
ки розчиненої речовини в розчині для розрахунків, пов’язаних із
приготуванням розчинів та їх використанням.
V. Домашнє завдання
Повторити матеріал підручника, підготуватися до практичної
роботи № 1, повторити правила техніки безпеки під час роботи в ка-
бінеті хімії.