Учебники

1. Серія «Мій конспект»
Заснована 2008 року
Харків
Видавнича група «Основа»
2011
Книга скачана с сайта http://e� kniga.in.ua
Издательская группа «Основа» —
«Электронные книги»

2. УДК 37.016
ББК 74.262.8
3-15
Серія «Мій конспект»
Заснована 2008 року
© Задорожний К. М., 2011
ISBN 978-617-00-1065-0 © ТОВ «Видавнича група “Основа”», 2011
Задорожний К. М.
3-15 Біологія. 11 клас. Стандарт і академічний рівень. — Х.:
Вид. група «Основа», 2011. — 104 с.: табл. — (Серія «Мій
конспект»).
ISBN 978-617-00-1065-0.
Посібник містить розробки всіх уроків біології для стандартного
й академічного рівнів 11 класу за новою програмою 2010 року. Наведено
розробки всіх лабораторних і практичних робіт, які передбачені чинною
програмою. Для забезпечення можливості зручного використання ма-
теріали до кожного уроку розміщено на окремому відривному аркуші.
УДК 37.016
ББК 74.262.8
Навчаль не ви дання
Серія «Мій конспект»
Задорожний Костянтин Миколайович
Біологія. 11 клас
Стандарт і академічний рівень
Навчально-методичний посібник
Головний редактор К. М. Задорожний
Редактор Л. В. Мариненко
Коректор О. М. Журенко
Технічний редактор О. В. Лєбєдєва
Комп’ютерне верстання Є. С. Островський
Підп. до друку 29.06.2011. Формат 60×90/8. Папір офсет.
Гарнітура Шкільна. Друк офсет. Ум. друк. арк. 13,0. Зам. № 11—07/18—05.
ТОВ «Видавнича група “Основа”».
Свідоцтво суб’єкта видавничої справи ДК № 2911 від 25.07.2007.
Україна, 61001 Харків, вул. Плеханівська, 66.
Тел. (057) 731-96-32. E-mail: bio@osnova.com.ua
Віддруковано з готових плівок ПП «Тріада+»
Свідоцтво суб’єкта видавничої справи ДК № 1870 від 16.07.2007.
Харків, вул. Киргизька, 19. Тел.: (057) 757-98-16, 757-98-15.

3. 3
Зміст
Календарно-тематичне планування . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 4
Тема. Розмноження організмів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 7
Урок 1. Нестатеве розмноження організмів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 7
Урок 2. Статеве розмноження організмів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 9
Урок 3. Будова й утворення статевих клітин . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 11
Тема. Закономірності спадковості . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 13
Урок 4. Основні поняття генетики . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 13
Урок 5. Методи генетичних досліджень . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 15
Урок 6. Закони Г. Менделя, їх статистичний характер і цитологічні основи . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 17
Урок 7. Хромосомна теорія спадковості . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 19
Урок 8. Зчеплене успадкування . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 21
Урок 9. Взаємодія генів. Позаядерна спадковість . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 23
Урок 10. Узагальнення та контроль знань з теми . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 25
Тема. Закономірності мінливості . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 27
Урок 11. Комбінативна мінливість . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 27
Урок 12. Мутаційна мінливість . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 29
Урок 13. Види мутацій. Мутагени . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 31
Урок 13 (академічний рівень). Види мутацій. Мутагени . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 33
Урок 14. Модифікаційна мінливість . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 35
Тема. Генотип як цілісна система . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 37
Урок 15. Основні закономірності функціонування генів у про- й еукаріотів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 37
Урок 16. Генетика людини . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 39
Урок 17. Роль генотипу й середовища у формуванні фенотипу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 41
Урок 18. Химерні та трансгенні організми. Генетичні основи селекції організмів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 43
Урок 19. Основні напрямки сучасної біотехнології . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 45
Урок 20. Узагальнення та контроль знань з теми . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 47
Тема. Індивідуальний розвиток організмів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 49
Урок 21. Запліднення. Періоди онтогенезу в багатоклітинних організмів: ембріогенез і постембріональний розвиток . . . 49
Урок 22. Вплив генотипу та факторів зовнішнього середовища на розвиток організму . . . . . . . . . . . . . . . . . . 51
Урок 23. Діагностування вад розвитку людини та їх корегування . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 53
Урок 24. Життєвий цикл у рослин і тварин . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 55
Урок 25. Ембріотехнології. Клонування . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 57
Урок 26. Узагальнення й контроль знань з теми . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 59
Тема. Популяція, екосистема, біосфера . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 61
Урок 27. Характеристика популяцій. Статева й вікова структура популяції. Фактори, які впливають
на чисельність популяції . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 61
Урок 28. Екологічні чинники. Середовище існування, пристосування організмів до середовища існування.
Біологічні адаптивні ритми організмів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 63
Урок 29. Угруповання та екосистеми. Склад і структура угруповань . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 65
Урок 30. Різноманітність екосистем. Розвиток і зміни екосистем . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 67
Урок 31. Взаємодії організмів у екосистемах . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 69
Урок 32. Кругообіг речовин і потік енергії в екосистемах. Продуктивність екосистем . . . . . . . . . . . . . . . . . . 71
Урок 33. Загальна характеристика біосфери. Вчення В. І. Вернадського про біосферу. Роль живих організмів
у біосфері. Біомаса . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 73
Урок 34. Вплив діяльності людини на стан біосфери . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 75
Урок 35. Збереження біорізноманіття. Охорона біосфери . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 77
Урок 36. Узагальнення та контроль знань з теми . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 79
Тема. Основи еволюційного вчення . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 81
Урок 37. Становлення еволюційних поглядів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 81
Урок 38. Синтетична теорія еволюції . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 83
Урок 39. Природний добір . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 85
Урок 40. Вид, видоутворення. Мікроеволюція . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 87
Урок 41. Адаптації як результат еволюційного процесу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 89
Урок 42. Макроеволюційний процес . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 91
Урок 43. Сучасні уявлення про фактори еволюції . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 93
Тема. Історичний розвиток і різноманітність органічного світу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 95
Урок 44. Гіпотези виникнення життя на Землі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 95
Урок 45. Еволюція одноклiтинних і багатоклітинних організмів. Перiодизація еволюційних явищ . . . . . . . . . . 97
Урок 46. Поява основних груп організмів на Землі та формування екосистем . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 99
Урок 47. Система органічного світу як відображення його історичного розвитку . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 101
Урок 48. Узагальнення й контроль знань з теми . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 103

4. 4
Календарно-тематичне планування
№
з/п
Тема
Лабораторні
та практичні роботи
Домашнє
завдання
Дата Примітки
Тема. Розмноження організмів
1 Нестатеве розмноження орга-
нізмів
2 Статеве розмноження орга-
нізмів
3 Будова й утворення статевих
клітин
Лабораторна робота
«Будова статевих
клітин»
Закономірності спадковості
4 Основні поняття генетики
5 Методи генетичних дослі-
джень
6 Закони Г. Менделя, їх статис-
тичний характер і цитологічні
основи
7 Хромосомна теорія спадко-
вості
Практична робота
«Розв’язання типових
задач з генетики (моно-
й дигібридне схрещуван-
ня)»
8 Зчеплене успадкування
9 Взаємодія генів. Позаядерна
спадковість
10 Узагальнення й контроль
знань з теми
Тема. Закономірності мінливості
11 Комбінативна мінливість
12 Мутаційна мінливість Лабораторна робота
«Спостереження нор-
мальних і мутантних
форм дрозофіл, їх порів-
няння»
13 Види мутацій. Мутагени Практична робота
«Розв’язання типових
задач на визначення
виду мутацій» (у класах,
які навчаються
за програмою
рівня стандарту,
не проводиться)
14 Модифікаційна мінливість Лабораторна робота
«Вивчення мінливості
в рослин. Побудова
варіаційного ряду
й варіаційної кривої»
Тема. Генотип як цілісна система
15 Основні закономірності
функціонування генів у про-
й еукаріотів
16 Генетика людини

5. 5
№
з/п
Тема
Лабораторні
та практичні роботи
Домашнє
завдання
Дата Примітки
17 Роль генотипу й середовища
у формуванні фенотипу
18 Химерні й трансгенні організ-
ми. Генетичні основи селекції
організмів
19 Основні напрямки сучасної
біотехнології
20 Узагальнення й контроль
знань з теми
Тема. Індивідуальний розвиток організмів
21 Запліднення. Періоди он-
тогенезу в багатоклітинних
організмів: ембріогенез і пост­
ембріональний розвиток
Лабораторна робота
«Ембріогенез хордових»
22 Вплив генотипу й факторів
зовнішнього середовища на
розвиток організму
23 Діагностування вад розвитку
людини та їх корекція
24 Життєвий цикл у рослин
і тварин
25 Ембріотехнології. Клонування
26 Узагальнення й контроль
знань з теми
Тема. Популяція, екосистема, біосфера
27 Характеристика популяцій.
Статева й вікова структура по-
пуляції. Фактори, які вплива-
ють на чисельність популяції
28 Екологічні чинники. Середо-
вище існування, пристосуван-
ня організмів до середовища
існування. Біологічні адап-
тивні ритми організмів
29 Угруповання й екосистеми.
Склад і структура угруповань
30 Різноманітність екосистем.
Розвиток і зміни екосистем
31 Взаємодії організмів у екосис-
темах
32 Кругообіг речовин і потік
енергії в екосистемах. Про-
дуктивність екосистем
Практична робота
«Розв’язування задач
з екології»
33 Загальна характеристика
біосфери. Вчення В. І. Вер-
надського про біосферу. Роль
живих організмів у біосфері.
Біомаса
34 Вплив діяльності людини на
стан біосфери
35 Збереження біорізноманіття.
Охорона біосфери

6. 6
№
з/п
Тема
Лабораторні
та практичні роботи
Домашнє
завдання
Дата Примітки
36 Узагальнення й контроль
знань з теми
Тема. Основи еволюційного вчення
37 Становлення еволюційних
поглядів
38 Синтетична гіпотеза еволюції
39 Природний добір Практична робота
«Порівняння природного
і штучного добору»
40 Вид, видоутворення. Мікро-
еволюція
41 Адаптації як результат еволю-
ційного процесу
42 Макроеволюційний процес
43 Сучасні уявлення про фактори
еволюції
Тема. Історичний розвиток і різноманітність органічного світу
44 Гіпотези виникнення життя
на Землі
45 Еволюція одноклітинних
і багатоклітинних організмів.
Періодизація еволюційних
явищ
46 Поява основних груп організ-
мів на Землі й формування
екосистем
47 Система органічного світу як
відображення його історично-
го розвитку
48 Узагальнення й контроль
знань з теми
49 Узагальнення матеріалів
курсу
Екскурсії:
1. Способи розмноження рослин (оранжерея, теплиця, ботанічний сад, дослідна станція тощо).
2. Запровадження нових сортів рослин і порід тварин у господарствах (селекційна станція, племінна ферма).
3. Методи розведення птахів: інкубація, розвиток курчат (птахофабрика).
4. Різноманітність видів у природі (природничий музей).
5. Історія розвитку життя на Землі (природничий музей).

7. 7
Клас Дата проведення уроку
Тема. Розмноження організмів
Урок 1. Нестатеве розмноження організмів
Цілі уроку: ознайомити учнів з різними способами розмно-
ження живих організмів, докладно розглянути
способи нестатевого розмноження, розвивати
вміння аналітично мислити, виховувати позитив-
не ставлення до живих організмів.
Обладнання й матеріали: таблиці або слайди презентації зі схемами життє-
вих циклів живих організмів і зображень різно-
видів нестатевого розмноження.
Базові поняття й терміни: розмноження, нестатеве розмноження, вегетатив-
не розмноження, спори, живці, простий поділ,
брунькування, фрагментація.
Хід уроку
І. Організаційний етап
II. Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності учнів
Питання для бесіди
1. Які основні властивості живих організмів вам відомі?
2. Чому розмноження є обов’язковою ознакою живих організмів?
3. Які способи розмноження ви вивчали в попередніх класах?
III. Вивчення нового матеріалу
Розповідь учителя з елементами бесіди
Наступність поколінь у природі здійснюється завдяки розмноженню орга-
нізмів. Розмноження — це здатність організму залишати потомство, тобто від-
творювати собі подібних. У природі існують два типи розмноження організмів:
нестатеве і статеве.
Нестатеве розмноження — утворення нового організму з однієї або групи
клітин вихідного материнського організму, у ході якого не утворюються ста-
теві клітини й не відбувається статевого процесу. У цьому випадку в розмно-
женні бере участь тільки одна батьківська особина, що передає свою спадкову
інформацію дочірнім організмам. Нестатеве розмноження відбувається за ра-
хунок мітозу.
Для рослинних організмів часто використовують також термін вегетатив-
не розмноження, яким позначають варіант нестатевого розмноження, у ході
якого не утворюються спеціалізовані структури або органи, а нові організми
утворюються з неспеціалізованих фрагментів організму багатоклітинної рос-
лини.
Заповнення таблиці
Основні типи нестатевого розмноження
Тип нестатевого
розмноження
Характеристика типу
розмноження
Організми, які використовують
цей тип розмноження
Поділ З однієї клітини шляхом мітозу
утворюються дві або кілька до-
чірніх клітин, кожна з яких стає
новим організмом. Якщо під час
поділу утворюється дві дочірні
особини, то такий поділ є простим,
а якщо кілька — то множинним
Одноклітинні організми (бакте-
рії, амеби, інфузорії). Простий
поділ відбувається в амеби
протея й інфузорії-туфельки,
а множинний — у малярійного
плазмодія (збудника малярії)

8. 8
Тип нестатевого
розмноження
Характеристика типу
розмноження
Організми, які використовують
цей тип розмноження
Брунькування На тілі дорослої особини утворю-
ється випинання — брунька, з яко-
го потім і формується нова особина
Трапляється як у одноклітин-
них (дріжджі), так і в багато-
клітинних (гідра, коралові
поліпи) організмів
Фрагментація Розподіл тіла багатоклітинного
організму на дві або більше частин,
кожна з яких утворює нову особи-
ну. Як варіант фрагментації можна
розглядати невпорядкований
поділ, коли організм ділиться на
кілька нерівних за розміром частин
(частіше за все це відбувається вна-
слідок механічного пошкодження)
Водорості, гриби, лишайни-
ки, плоскі й кільчасті черви,
голкошкірі
Розмноження
спорами
Розмноження відбувається спора-
ми — спеціалізованими клітинами,
що утворюються в материнському
організмі. Кожна спора, пророста-
ючи, дає початок новому організму.
Деякі спори мають джгутики, з до-
помогою яких вони здатні активно
пересуватись у вологому середо­
вищі
Водорості, спорові рослини
(мохи, хвощі, папороті), гриби
Розмноження
з утворенням
спеціалізованих
багатоклітин-
них структур
Розмноження відбувається з допо-
могою спеціалізованих багатоклі-
тинних структур, що утворюються
в материнському організмі (гему-
ли, статобласти тощо)
Лишайники, губки, моховатки
Яке біологічне значення має нестатеве розмноження? У деяких груп орга-
нізмів воно є єдиним способом розмноження. У видів, здатних до статевого роз-
множення, нестатевим шляхом можуть розмножуватися особини, які за тих
чи інших причин опинилися ізольованими від інших. Нестатеве розмноження
є більш енергетично вигідним — організмам не треба витрачати ресурси на фор-
мування двох статей, з яких нащадків залишає лише одна.
Види з короткими життєвими циклами завдяки цим формам розмножен-
ня за незначний проміжок часу можуть значно збільшувати свою чисельність.
Крім того, за нестатевого або вегетативного розмноження нова особина зазви-
чай розвивається швидше, ніж за статевого.
У результаті нестатевого розмноження дочірні особини за набором спадко-
вої інформації здебільшого є точними копіями батьків. Людина використовує
цю особливість у розмноженні культурних рослин, підтримуючи з покоління
в покоління властивості певних сортів.
IV. Узагальнення, систематизація й контроль знань і вмінь учнів
Дати відповіді на питання:
1. Чим відрізняються між собою нестатеве і статеве розмноження?
2. Які характерні ознаки нестатевого розмноження?
3. Які переваги має нестатеве розмноження?
4. Які недоліки має нестатеве розмноження?
V. Домашнє завдання

9. 9
Клас Дата проведення уроку
Урок 2. Статеве розмноження організмів
Цілі уроку: ознайомити учнів з різними способами розмно-
ження живих організмів, докладно розглянути
способистатевогорозмноження,розвивативміння
аналітично мислити, виховувати позитивне став-
лення до живих організмів.
Обладнання й матеріали: таблиці або слайди презентації зі схемами життє-
вих циклів живих організмів і зображень різно-
видів нестатевого та статевого розмноження.
Базові поняття й терміни: статеверозмноження,жіночастать,чоловічастать,
статеві клітини, сперматозоїди, яйцеклітини,
запліднення, гермафродити, роздільностатеві
організми, поліембріонія, партеногенез.
Хід уроку
І. Організаційний етап
II. Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності учнів
Питання для бесіди
1. Чим відрізняються між собою нестатеве і статеве розмноження?
2. Які характерні ознаки нестатевого розмноження?
3. Які переваги має нестатеве розмноження?
4. Які недоліки має нестатеве розмноження?
III. Вивчення нового матеріалу
Розповідь учителя з елементами бесіди
Статеве розмноження — тип розмноження, за якого утворюються спеці-
алізовані статеві клітини й відбувається статевий процес. Статеве розмножен-
ня спостерігається у представників більшості систематичних груп рослинного
і тваринного світу. Під час статевого розмноження утворення нового організму
зазвичай відбувається за участі двох батьківських організмів (у випадку гер-
мафродитизму статевим шляхом може розмножуватися й одна особина). Під
час статевого розмноження відбувається злиття статевих клітин — гамет чоло-
вічого й жіночого організму. Таким чином, новий організм несе спадкову ін-
формацію обох батьків.
Живі організми утворюють статеві клітини двох типів: жіночі — яйцеклі-
тини й чоловічі — сперматозоїди (згідно з Міжнародною гістологічною номен-
клатурою, термін «сперматозоїд» слід застосовувати лише для позначення рух-
ливих чоловічих гамет, а для загальної назви чоловічих статевих клітин слід
використовувати термін «сперматозоон»).
Різниця в будові жіночих і чоловічих статевих клітин є основою для одного
з варіантів класифікації типів статевого розмноження.
Заповнення таблиці
Найбільш поширені типи статевого розмноження
Тип розмноження Особливості будови статевих клітин
Ізогамія Чоловічі й жіночі гамети здатні до руху й мають однакову форму
й розмір
Анізогамія Чоловічі й жіночі гамети здатні до руху, вони мають схожу форму,
але різний розмір (жіночі більші за розміром)
Оогамія Чоловічі й жіночі гамети мають різну форму й розмір. До руху
здатні лише чоловічі гамети

10. 10
Особливими способами розмноження організмів, яки виникли на основі ста-
тевого способу розмноження, є поліембріонія і партеногенез.
Поліембріонія (від грецьк. поліс — численний і ембріон — зародок) — про-
цес розвитку кількох зародків з однієї заплідненої яйцеклітини. Поліембріонія
досить поширена серед різних груп тварин (війчасті та кільчасті черви, деякі
членистоногі, риби і ссавці). Як постійне явище вона притаманна деяким кома-
хам (наприклад, їздцям) і ссавцям (наприклад, броненосцям). У людини в разі
поліембріонії народжуються однояйцеві близнята, які мають ідентичний набір
спадкової інформації.
Трапляється поліембріонія й у рослин. При цьому в одній насінині розви-
вається кілька зародків (тюльпани, лілії, латаття, суниці тощо). Додаткові за-
родки в насінині можуть розвиватися не тільки із заплідненої яйцеклітини,
а й з інших клітин насінини.
Партеногенез (від грецьк. партенос — дівчина і генезис — походження) —
розвиток нового організму з незаплідненої яйцеклітини. Як і у випадку по-
ліембріонії, за партеногенезу дочірні організми мають ідентичний з материн-
ським набір спадкової інформації. Є організми, в яких партеногенез — єдиний
спосіб розмноження (деякі комахи-паличники та прямокрилі). У інших видів,
наприклад у ящірок, існують роздільностатеві та партеногенетичні популяції.
У життєвому циклі попелиць і дафній закономірно чергуються покоління, які
розмножуються статевим способом і партеногенетично.
Партеногенез за своїми особливостями займає ніби проміжне положення
між нестатевим і статевим способами розмноження. З одного боку, новий орга-
нізм розвивається зі спеціалізованої статевої клітини — яйцеклітини, а з іншо-
го — розвитку дочірньої особини не передує запліднення.
Статевий процес не завжди пов’язаний із процесом розмноження. Так, у ін-
фузорій, статевий процес відбувається шляхом кон’югації, коли вони обміню-
ються спадковим матеріалом мікронуклеусів. Але розмноження при цьому не
відбувається (кількість особин залишається незмінною).
Найголовнішою перевагою статевого способу розмноження є суттєве збіль-
шення генетичного різноманіття нащадків унаслідок комбінації батьківських
генотипів. Це сприяє виживанню виду у випадку змін умов існування, хоча
й потребує витрат значних ресурсів унаслідок утворення двох статей.
IV. Узагальнення, систематизація й контроль знань і вмінь учнів
Дати відповіді на питання:
1. Чим відрізняються між собою нестатеве і статеве розмноження?
2. Які характерні ознаки статевого розмноження?
3. Які переваги має статеве розмноження?
4. Які недоліки має статеве розмноження?
V. Домашнє завдання

11. 11
Клас Дата проведення уроку
Урок 3. Будова й утворення статевих клітин
Цілі уроку: ознайомити учнів з особливостями будови й утво-
рення статевих клітин та їх значенням для живих
організмів, докладно розглянути стадії мейозу,
розвивати вміння аналізу й синтезу інформації,
виховувати позитивне ставлення до природи та
культуру спілкування.
Обладнання й матеріали: таблиці або слайди презентації зі схемами гаме-
тогенезу та мейозу й зображень статевих клітин
різних організмів.
Базові поняття й терміни: сперматозоїд, головка, шийка, хвіст, акросома,
гаметогенез, сперматогенез, сім’яники, яйцеклі-
тина, овогенез, яєчник, мейоз.
Хід уроку
І. Організаційний етап
II. Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності учнів
Питання для бесіди
1. Чим відрізняються між собою нестатеве і статеве розмноження?
2. Які характерні ознаки статевого розмноження?
3. Які переваги має статеве розмноження?
4. Які недоліки має статеве розмноження?
III. Вивчення нового матеріалу
Розповідь учителя з елементами бесіди
Чоловічі статеві клітини хребетних — сперматозоїди — зазвичай дуже малі
й рухливі. Типові сперматозоїди мають головку, шийку і хвіст. Головка май-
же цілком складається з ядра, вкритого тонким шаром цитоплазми. Спереду на
головці є гострий твердий горбик (акросома), який сприяє проникненню спер-
матозоїда в яйцеклітину. До складу шийки входить цитоплазма, в якій є цен-
тріоль (складова частина клітинного центру), мітохондрії та АТФ як джерело
енергії для забезпечення руху сперматозоїда. Хвіст сперматозоїда складається
з тонких волокон, вкритих цитоплазматичним циліндром, — це орган руху.
Жіночі статеві клітини хребетних (яйцеклітини) нерухливі та, як правило,
більші від сперматозоїдів. Зазвичай вони мають кулясту або овальну форму й різ-
ну будову оболонок. Характерною рисою яйцеклітини є наявність у ній запасних
поживних речовин у виді жовтка, необхідних для розвитку нового організму, на-
явність особливого поверхневого, чи кортикального (cortex — кора), шару цито-
плазми і спеціальних оболонок, що вкривають яйцеклітину. Яйцеклітина може
мати до трьох оболонок. Розрізняють первинну, вторинну і третинну оболонки.
Процесутвореннястатевихклітинназиваютьгаметогенезом.Гаметиутворю-
ються у статевих залозах або спеціалізованих клітинах. У тварин це сім’яники
та яєчники. Гаметогенез відбувається послідовно у трьох зонах і закінчується
дозріванням гамет. Розрізняють сперматогенез (процес утворення чоловічих
статевих клітин) та овогенез (процес утворення жіночих статевих клітин)
Заповнення таблиці
Стадії гаметогенезу тварин
Зона Сперматогенез Овогенез
Розмно-
ження
У сперматогенній тканині в резуль-
таті мітозу утворюються численні
клітини — сперматогонії (2n)
В оогенній тканині формується
велика кількість клітин — оогоній
(2n)

12. 12
Зона Сперматогенез Овогенез
Росту Сперматогонії трохи збільшуються
в розмірах, і з кожної клітини роз-
вивається сперматоцит І порядку,
здатний до редукційного поділу
Переходячи в зону росту, оогонії
починають інтенсивно збільшува-
тися в розмірах та накопичують
поживні речовини у вигляді зерен
жовтка. Вони перетворюються на
ооцити І порядку
Дозрівання У процесі першого поділу мейозу
утворюються два сперматоцити
II порядку, а потім у другому поділі
чотири гамети — сперматиди (n).
Усі чотири клітини, однакові за
розміром, дозрівають і утворюють
чотири сперматозоїди
Ооцит І порядку ділиться мейо-
зом нерівномірно. Після першого
поділу утвориться одна велика
клітина — ооцит II порядку, в яку
переходять усі поживні речовини,
й одна дрібна клітина — первинне
полярне або напрямне тільце, де
є лише ядро й відсутня цитоплазма.
Після другого поділу мейозу з ооци-
та II порядку утвориться знову одна
велика клітина — яйцеклітина
й одне вторинне напрямне тільце.
З первинного напрямного тільця
утворяться два дрібні вторинні на-
прямні тільця
IV. Лабораторна робота
Тема. Будова статевих клітин
Мета: на прикладі сперматозоїдів та яйцеклітин хребетних докладно роз-
глянути особливості будови статевих клітин.
Обладнання й матеріали: мікроскопи, постійні мікропрепарати або фото-
графії сперматозоїдів і яйцеклітин хребетних тварин, підручник, робочий
зошит.
Хід роботи
1. Розгляньте під мікроскопом постійний препарат сперматозоїдів (за відсут-
ності препаратів розгляньте рисунок або фотографію сперматозоїдів).
2. У робочому зошиті намалюйте схему будови сперматозоїда й позначте його
основні частини.
3. Розгляньте під мікроскопом постійний препарат яйцеклітини (за відсутнос-
ті препаратів розгляньте рисунок або фотографію яйцеклітини).
4. У робочому зошиті намалюйте схему будови яйцеклітини й позначте її
основні частини.
5. Зробіть висновок, у якому вкажіть, чим обумовлені відмінності в будові чо-
ловічих і жіночих статевих клітин.
V. Домашнє завдання

13. 13
Клас Дата проведення уроку
Тема. Закономірності спадковості
Урок 4. Основні поняття генетики
Цілі уроку: розглянути основні поняття генетики, предмет
і цілі цієї науки, розвивати вміння аналізу й син-
тезу інформації, виховувати повагу до науки,
розуміння необхідності проведення наукових до-
сліджень та їх значення для існування людства.
Обладнання й матеріали: таблиці або слайди презентації з портретами
Г. Менделя та інших видатних генетиків, табли-
ці з визначеннями основних генетичних понять,
фотографії або малюнки сортів рослин і порід тва-
рин, виведених завдяки досягненням генетики.
Базові поняття й терміни: генетика, ген, алель, домінування, гомозигота,
гетерозигота, генотип, фенотип, селекція, спад-
ковість, мінливість.
Хід уроку
І. Організаційний етап
II. Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності учнів
Питання для бесіди
1. Які переваги має статеве розмноження порівняно з нестатевим?
2. Як відбувається процес сперматогенезу?
3. Як відбувається процес овогенезу?
III. Вивчення нового матеріалу
Розповідь учителя з елементами бесіди
Генетика (від грецьк. генезис — походження) — наука про спадковість
і мінливість живих організмів. В її основу були покладені закономірності спад-
ковості, виявлені Г. Менделем під час вивчення різних сортів і гібридів гороху
в 1860-х роках. Народження генетики відносять до 1900 року, коли Х. де Фріз,
К. Корренс і Є. Чермак повторно відкрили закон Г. Менделя.
Залежно від об’єкта дослідження виділяють генетику рослин, тварин, мі-
кроорганізмів і людини тощо. Сам термін «генетика» було запропоновано ан-
глійським генетиком В. Бетсоном 1905 року.
На вивченні генетичних закономірностей ґрунтуються технології створення
нових і покращення існуючих порід домашніх тварин, сортів культурних рос-
лин, а також мікроорганізмів, які використовуються у фармацевтичній промис-
ловості й медицині. Велике значення має генетика для медицини та ветерина-
рії, оскільки багато хвороб людини і тварин є спадковими та для їх діагностики,
лікування й профілактики потрібні генетичні дослідження.
Основні терміни й поняття генетики
Ген — дискретна функціональна одиниця спадковості, з допомогою якої
відбувається запис, зберігання та передача генетичної інформації в ряді поко-
лінь, певна ділянка молекули ДНК (або РНК у деяких вірусів), розташована на
певній ділянці (у певному локусі) хромосоми еукаріотів, у бактеріальній хромо-
сомі чи плазміді у прокаріотів або в молекулі нуклеїнової кислоти вірісів.
Алель — один з можливих станів (варіантів) гена.
Домінантний алель — алель, який пригнічує прояв іншого алеля певного ге­
на. Залежно від ступеня пригнічення виділяють повне чи неповне домінування.
Рецесивний алель — алель, прояв якого пригнічується іншим алелем пев-
ного гена.

14. 14
Алель дикого типу — алель, який поширений у природних популяціях пев-
ного виду й обумовлює розвиток ознак, що є характерними для цього виду.
Локус — місце розташування алелей певного гена на хромосомі.
Гомозигота — диплоїдна або поліплоїдна клітина (особина), гомологічні
хромосоми якої мають однакові алелі певного гена. У гомозиготному стані про-
являються і домінантні, і рецесивні алелі.
Гетерозигота — диплоїдна або поліплоїдна клітина (особина), гомологічні
хромосоми якої мають різні алелі певного гена. У гетерозиготному стані в разі
повного домінування проявляється дія домінантного алеля, а за неповного до-
мінування ознака має проміжне вираження між домінантним і рецесивним але-
лями.
Гемізигота — диплоїдна клітина (особина), яка має лише один алель пев-
ного гена. Цей стан виникає внаслідок того, що в деяких видів особини однієї
зі статей мають дві різні статеві хромосоми або лише одну статеву хромосому.
Генотип — сукупність усіх генів клітини, локалізованих у ядрі (у хромосо-
мах) або в різних реплікуючих структурах цитоплазми (пластидах, мітохондрі-
ях, плазмідах). Генотип — це спадкова основа організму єдина система взаємо-
діючих генів, тому прояв кожного гена залежить від його генотипного середови-
ща. Генотип — носій генетичної інформації, який контролює формування всіх
ознак організму, тобто його фенотипу.
Фенотип — сукупність властивостей і ознак організму, що склалися на осно-
ві взаємодії генотипу з умовами зовнішнього середовища. Фенотип ніколи не
відображає генотип цілком, а лише ту його частину, яка реалізується в певних
умовах онтогенезу. У процесі розвитку організму фенотип змінюється. Межі,
в яких змінюються фенотипові прояви генотипу, називаються нормою реакції.
Спадковість — здатність живих організмів передавати особинам наступно-
го покоління морфоанатомічні, фізіологічні, біохімічні особливості своєї орга-
нізації, а також характерні риси становлення цих особливостей у процесі онто-
генезу.
Мінливість — властивість організму змінювати свою морфофізіологічну
організацію (що зумовлює різноманітність індивідів, популяцій, рас), а також
набувати нових ознак у процесі індивідуального розвитку.
IV. Узагальнення, систематизація й контроль знань і вмінь учнів
Дати відповіді на питання:
1. Що вивчає генетика?
2. Що таке ген?
3. Чим відрізняються між собою домінантні й рецесивні алелі одного гена?
4. Яке значення має генетика для людини?
5. Що таке генотип?
6. Що таке фенотип?
V. Домашнє завдання

15. 15
Клас Дата проведення уроку
Урок 5. Методи генетичних досліджень
Цілі уроку: ознайомити учнів з головними методами генетич-
них досліджень, розглянути їх переваги й недолі-
ки та ситуації, коли доцільне використання того
або іншого методу; розвивати логічне мислення
та вміння використовувати знання із суміжних
галузей знань; виховувати розуміння важливості
використання досягнень фізики, хімії та матема-
тики в генетичних дослідженнях.
Обладнання й матеріали: таблиці або слайди презентації із зображенням
схем основних методів генетичних досліджень та
об’єктів, з якими працюють генетики, підручни-
ки, робочі зошити.
Базові поняття й терміни: методи досліджень, генеалогічний метод, популя­
ційно-статистичний метод, гібридологічний ме-
тод, цитогенетичний метод, біохімічний метод,
близнюковий метод, методи генетичної інжене-
рії.
Хід уроку
І. Організаційний етап
II. Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності учнів
Питання для бесіди
1. Що вивчає генетика?
2. Що таке ген?
3. Чим відрізняються між собою домінантні й рецесивні алелі одного гена?
4. Яке значення має генетика для людини?
III. Вивчення нового матеріалу
Розповідь учителя з елементами бесіди
Генетичні дослідження здійснюють у кількох основних напрямах:
вивчення матеріальних носіїв спадкової інформації;yy
вивчення закономірностей зберігання і передачі спадкової інформації на-yy
щадкам;
дослідження залежності проявів спадкової інформації у фенотипі від пев-yy
них умов довкілля;
встановлення причин змін спадкової інформації та механізмів їх виник­yy
нення;
вивчення генетичних процесів, які відбуваються в популяціях організмів.yy
Заповнення таблиці разом з учнями
Методи генетичних досліджень
Метод досліджень Особливості методу
Гібридологічний Полягає в схрещуванні (гібридизації) організмів, які
відрізняються за певними станами однієї чи кількох
спадкових ознак. Нащадків, одержаних від такого
схрещування, називають гібридами. Гібридизація
лежить в основі гібридологічного аналізу — досліджен-
ня характеру успадкування станів ознак з допомогою
системи схрещувань

16. 16
Метод досліджень Особливості методу
Генеалогічний Полягає у вивченні родоводів організмів. Це дає змогу
простежити характер успадкування різних станів пев-
них ознак у ряді поколінь. Він широко застосовується
в медичній генетиці, селекції тощо. З його допомогою
встановлюють генотип особин і обчислюють імовір-
ність прояву того чи іншого стану ознаки в майбутніх
нащадків.
Родоводи складають у вигляді схем за певними пра-
вилами: організм жіночої статі позначають колом,
чоловічої — квадратом. Позначення особин одного по-
коління розташовують у рядок і з’єднують між собою
горизонтальними лініями, а батьків і нащадків — вер-
тикальною
Популяційно-статистичний Дає можливість вивчати частоти зустрічальності
алелей у популяціях організмів, а також генетичну
структуру популяцій. Крім генетики популяцій, його
застосовують і в медичній генетиці для вивчення поши-
рення певних алелей серед людей (головним чином тих,
які визначають ті чи інші спадкові захворювання). Для
цього вибірково досліджують частину населення певної
території та статистично обробляють одержані дані
Цитогенетичний ґрунтується на дослідженні особли­востей хромосомно-
го набору (каріотипу) організмів. Вивчення каріотипу
дає змогу виявляти мутації, пов’язані зі зміною як
кількості хромосом, так і структури окремих із них.
Каріотип до­сліджують у клітинах на стадії метафази,
бо в цей період клітинно­го циклу структура хромосом
виражена найчіткіше.
Цей метод застосовують і в систематиці організмів
(каріосистематика). Так, багато видів-двійників (ви-
дів, які важко, а іноді навіть неможливо розпізнати за
іншими особливостями) розрізняють за хромосомним
набором
Біохімічний Полягає у вивченні особливостей біохімічних процесів
у організмів з різними генотипами. Використовується
для діагностики спадкових захворювань, пов’язаних
із порушенням обміну речовин. З їх допомогою вияв-
ляють білки та проміжні продукти обміну, не властиві
певному організмові, що свідчить про наявність зміне-
них (мутантних) генів
Близнюковий Полягає у вивченні однояйцевих близнят (організмів,
які походять з однієї зиготи) та порівнянні їх з різно-
яйцевими близнятами. Однояйцеві близнята завжди
однієї статі, бо мають однакові генотипи. Досліджуючи
такі організми, можна з’ясувати роль чинників до-
вкілля у формуванні фенотипу особин: різний характер
їхнього впливу зумовлює розбіжності у прояві тих чи
інших станів певних ознак
Методи генетичної інженерії Технології, з допомогою яких учені виділяють з орга-
нізмів окремі гени або синтезують їх штучно, перебудо-
вують певні гени, вводять їх у геном іншої клітини або
організму
IV. Узагальнення, систематизація й контроль знань і вмінь учнів
Дати відповіді на питання:
1. Які методи генетичних досліджень вам відомі?
2. Для чого і як генетики використовують гібридологічний метод?
3. Для чого і як генетики використовують генеалогічний метод?
4. Чому під час генетичних досліджень бажано використовувати кілька мето-
дів?
V. Домашнє завдання

17. 17
Клас Дата проведення уроку
Урок 6. Закони Г. Менделя, їх статистичний характер
і цитологічні основи
Цілі уроку: ознайомити учнів із законами Г. Менделя, роз-
глянути їх статистичний характер і цитологічні
основи; розвивати вміння пов’язувати виконання
функцій певними структурами з особливостями
їхньої будови; виховувати вміння критично й об-
ґрунтовано сприймати наукову інформацію.
Обладнання й матеріали: портретГ.Менделя,таблиціабослайдипрезента­ції
чи відеофрагменти (за наявності), які демонстру-
ють цитологічні основи законів Г. Менделя.
Базові поняття й терміни: закони Г. Менделя, однотипність гібридів, гено-
тип, фенотип, алель, домінування, рецесивність,
гамети, розщеплення, незалежне успадкування.
Хід уроку
І. Організаційний етап
II. Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності учнів
Питання для бесіди
1. Які методи генетичних досліджень вам відомі?
2. Для чого і як генетики використовують гібридологічний метод?
3. Для чого і як генетики використовують генеалогічний метод?
4. Чому під час генетичних досліджень бажано використовувати кілька мето-
дів?
III. Вивчення нового матеріалу
Розповідь учителя з елементами бесіди
Заповнення таблиці в ході розповіді
Закони Г. Менделя
№ Назва закону Формулювання закону
1 Закон однотипності
гібридів першого по-
коління
Нащадки першого покоління від схрещування
стійких форм, які розрізняються за однією ознакою,
мають однаковий фенотип за цією ознакою
2 Закон розщеплення
спадкових ознак у на-
щадків гібрида
Під час схрещування гібридів першого покоління
між собою серед гібридів другого покоління у певних
співвідношеннях з’являться особини з фенотипами
вихідних батьківських форм і гібридів першого по-
коління
3 Закон незалежного ком-
бінування спадкових
ознак
Гени, які визначають різні ознаки та знаходяться
в різних групах зчеплення, спадкуються незалеж-
но один від одного, внаслідок чого серед нащад-
ків другого покоління у певних співвідношеннях
з’являються особини з новими (відносно батьків-
ських) комбінаціями ознак
У дослідах Менделя під час схрещування сортів гороху, які мали жовте
й зелене насіння, усе потомство (тобто гібриди першого покоління) виявилися
з жовтим насінням. При цьому не мало значення, з якого саме насіння (жовтого
чи зеленого) виросли материнські (батьківські) рослини. Отже, обидва батьки
однаковою мірою здатні передавати свої ознаки потомству. Стан ознаки, який
проявлявся в першому поколінні, отримав назву домінантного, а стан, який
у першому поколінні гібридів не проявлявся, — рецесивного.

18. 18
«Задатки» ознак (гени) Г. Мендель запропонував позначити літерами ла-
тинського алфавіту. Алелі, які належать до однієї пари станів ознаки, позна-
чають однією й тією самою літерою, але домінантний алель — великою, а ре-
цесивний — маленькою. Алель пурпурного забарвлення квітів слід позначити,
наприклад, А, алель білого кольору квіток — а, алель жовтого кольору насін-
ня — В, алель зеленого кольору насіння — в і т.д.
Кожна клітина тіла тварин і вищих рослин має диплоїдний набір хромосом.
Усі хромосоми парні, алелі ж гена містяться в гомологічних хромосомах. Отже,
у зиготі завжди є два алелі, і генотипну формулу за будь-якою ознакою слід за-
писувати двома літерами.
Особину, гомозиготну за домінантним алелем, слід записувати АА, рецесив-
ним — аа, гетерозиготну — Аа.
Унаслідок мейозу гомологічні хромосоми (а з ними й алелі гена) розходять-
ся в різні гамети. Але оскільки в гомозиготи обидва алелі однакові, всі гамети
несуть один і той самий алель, тобто гомозиготна особина утворює лише один
тип гамет, а гетерозигота — два.
Досліди зі схрещування генетики записують у вигляді схем. Батьків позна-
чають літерою Р, особин першого покоління — F1, особин другого покоління —
F2 і т.д. Схрещування позначають знаком множення (×), генотипну формулу
материнської особини (♀) записують першою, а батьківської (♂) — другою.
У першому рядку записують генотипні формули батьків, у другому — типи їх-
ніх гамет, у третьому — генотипи першого покоління і т.д.
Наприклад:
Р АА × аа
Гамети А а
F1 Аа
IV. Узагальнення, систематизація й контроль знань і вмінь учнів
Дати відповіді на питання:
1. Коли були повторно відкриті закони Г. Менделя?
2. Які цитологічні основи мають закони Г. Менделя?
3. Чому закони Г. Менделя мають статистичний характер?
4. Яке практичне значення для людини мають закони Г. Менделя?
V. Домашнє завдання

19. 19
Клас Дата проведення уроку
Урок 7. Хромосомна теорія спадковості
Цілі уроку: ознайомити учнів з основними положеннями хро-
мосомної теорії спадковості, історією її виникнен-
ня та значенням для науки й сільського господар-
ства; розвивати вміння аналізувати інформацію
й висувати гіпотези для пояснення спостережень;
виховувати вміння прислухатися до чужих ідей
та критично сприймати інформацію.
Обладнання й матеріали: портрет Т. Моргана, таблиці або слайди презента-
ції з поясненням основних положень хромосомної
теорії спадковості, зображення хромосом і хро-
мосомних наборів окремих видів живих організ-
мів.
Базові поняття й терміни: хромосома,групазчеплення,зчепленеуспадкуван-
ня, гомологічні хромосоми, мейоз, кросинговер.
Хід уроку
І. Організаційний етап
II. Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності учнів
Питання для бесіди
1. Коли були повторно відкриті закони Г. Менделя?
2. Які цитологічні основи мають закони Г. Менделя?
3. Чому закони Г. Менделя мають статистичний характер?
4. Яке практичне значення для людини мають закони Г. Менделя?
III. Вивчення нового матеріалу
Розповідь учителя з елементами бесіди
Учені встановили, що кількість спадкових ознак організму значно переви-
щує число хромосом гаплоїдного набору. Так, у гаплоїдному наборі класичного
об’єкта генетичних досліджень — мухи-дрозофіли — є лише чотири хромосоми,
але число спадкових ознак і, відповідно, генів, які їх визначають, безсумнівно,
значно більше. Це означає, що в кожній хромосомі розміщено багато генів. Тож
разом з ознаками, які успадковуються незалежно, мають існувати й такі, що
успадковуються зчеплено одна з одною, бо вони визначаються генами, розта-
шованими в одній хромосомі. Такі гени утворюють групу зчеплення. Кількість
груп зчеплення в організмів певного виду дорівнює кількості хромосом у га-
плоїдному наборі (наприклад, у дрозофіли 1n = 4, у людини 1n = 23). Цей факт
і було покладено в основу хромосомної теорії спадковості.
Хромосомна теорія спадковості, в основному, була сформована на початку
ХХ століття Т. Х. Морганом та його учнями.
Основні положення хромосомної теорії спадковості
Матеріальною основою спадковості є хромосоми.yy
Гени розташовані в хромосомах у лінійній послідовності.yy
Гени, локалізовані в одній хромосомі, складають одну групу зчеплення і пе-yy
редаються нащадкам разом.
Кількість груп зчеплення дорівнює гаплоїдному числу хромосом.yy
Гаплоїдне число хромосом є постійним для кожного виду.yy
Ознаки, які визначаються зчепленими генами, також успадковуються зче-yy
плено.
Зчеплене успадкування генів може порушуватися внаслідок перехрещуван-yy
ня хромосом (кросинговеру), який відбувається між гомологічними хромо-
сомами у процесі мейозу.

20. 20
Кросинговер — обмін ділянками гомологічних хромосом у процесі клітин-
ного поділу, переважно в профазі першого мейотичного поділу, іноді в мітозі.
Дослідами Т. Моргана, К. Бріджеса й А. Стертеванта було показано, що немає
абсолютно повного зчеплення генів, за якого гени передавалися б завжди разом.
Імовірність того, що два гени, локалізовані в одній хромосомі, не розійдуться
в процесі мейозу, коливається в межах 1–0,5. У природі переважає неповне зче-
плення, зумовлене перехрестом гомологічних хромосом і рекомбінацією генів.
Частота (відсоток) перехресту між генами залежить від відстані між ними:
чим далі вони розташовані один від одного, тим частіше відбувається кросинго-
вер. Т. Морган запропонував відстань між генами вимірювати кросинговером
у відсотках, за формулою:
N1/ N2 × 100 = % кросинговеру,
де N1 — загальне число особин у F1;
N2 — сумарне число кросоверних особин.
Заслуги Т. Х. Моргана було увічнено в назві одиниці вимірювання кросин-
говеру. Відрізок хромосоми, на якому здійснюється 1 % кросинговеру, дорів-
нює одній морганіді (умовна міра відстані між генами). Частоту кросинговеру
використовують для того, щоб визначити взаємне розміщення генів і відстань
між ними.
IV. Практична робота
Тема. Розв’язання типових задач з генетики
(моно- й дигібридне схрещування)
Мета: закріпити в учнів навички розв’язання типових задач з генетики
(моно- й дигібридне схрещування).
Обладнання й матеріали: таблиці із зображенням схем законів Г. Менделя,
роздавальні картки із задачами, підручник, робочий зошит.
Хід роботи
1. Розв’яжіть наведені на роздавальній картці задачі з моногібридного схре-
щування. Розв’язання запишіть у зошиті.
Задачі з роздавальної картки
Задача 1. У квасолі чорне забарвлення насінин (А) домінує над білим (а). Ви-
значте генотипи й фенотипи нащадків у схрещуванні Аа × Аа.
Задача 2. У дрозофіли сірий колір тіла домінує над чорним. Усі нащадки від
схрещування сірої та чорної мух мали сіре забарвлення. Визначте генотипи
батьків.
2. Розв’яжіть наведені на роздавальній картці задачі з дигібридного схрещу-
вання. Розв’язання запишіть у зошиті.
Задачі з роздавальної картки
Задача 3. У томатів червоне забарвлення плодів (R) домінує над жовтим (r),
а високорослість (H) — над карликовостю (h). Визначте генотипи й феноти-
пи нащадків у схрещуванні RrHh × rrhh.
V. Домашнє завдання

21. 21
Клас Дата проведення уроку
Урок 8. Зчеплене успадкування
Цілі уроку: ознайомити учнів із явищем зчепленого успад-
кування, його цитологічними основами та зна-
ченням для селекційної роботи; розвивати вміння
аналізувати й робити висновки; виховувати ро-
зуміння важливості генетичних досліджень для
практичної діяльності людства.
Обладнання й матеріали: портрет Т. Моргана, таблиці або слайди презен-
тації з поясненням особливостей і механізмів
зчепленого успадкування, зображення хромосом
і хромосомних наборів окремих видів живих ор-
ганізмів.
Базові поняття й терміни: хромосома,групазчеплення,зчепленеуспадкуван-
ня, гомологічні хромосоми, мейоз, кросинговер.
Хід уроку
І. Організаційний етап
II. Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності учнів
Питання для бесіди
1. Коли й ким була сформована хромосомна теорія спадковості?
2. Які головні положення хромосомної теорії спадковості?
3. Яке значення хромосомної теорії спадковості для практичної селекції?
III. Вивчення нового матеріалу
Розповідь учителя з елементами бесіди
Зчеплене успадкування ознак і кросинговер
Гени, що знаходяться в одній парі гомологічних хромосом, успадковуються
разом і не розходяться у нащадків, бо в процесі гаметогенезу вони потрапляють
в одну гамету. Слід відзначити, що у вивченні успадкування зчеплених генів,
які знаходяться в статевих хромосомах, має значення напрямок схрещування.
Якщо гени знаходяться в одній хромосомі й завжди передаються разом, го-
ворять про повне зчеплення. Але частіше трапляється неповне зчеплення. По-
рушення зчеплення пояснюється кросинговером, який є обміном ідентічних ді-
лянок гомологічних хромосом під час першої профази мейозу.
Гамети, у яких відбувся кросинговер, називають кросоверними. Частота
кросинговеру прямо пропорційна відстані між досліджуваними генами, тому
й число гамет з новими комбінованими формами буде залежати від відстані між
ними. Відстань обчислюється в морганідах (М) або відсотках кросинговеру. Од-
ній морганіді відповідає утворення 1 % кросоверних гамет. Відповідно, макси-
мальна відстань між генами, на якій можливий кросинговер, становить 50 М.
Успадкування, зчеплене зі статтю
Статеві хромосоми можуть бути одного або двох типів. Якщо статеві хромо-
соми певного виду одного типу, то стать визначається наявністю у хромосом-
ному наборі однієї або двох статевих хромосом. Якщо статеві хромосоми двох
типів, то одна стать має дві однакові статеві хромосоми (гомогаметна стать),
а друга — дві різні (гетерогаметна стать).
Наприклад, у людини і двокрилих комах гомогаметною є жіноча стать (її
представники мають по дві Х-хромосоми, генотип — ХХ), а гетерогаметною — чо-
ловіча (її представники мають одну Х- і одну Y-хромосоми, генотип — XY). У біль-
шості птахів і метеликів, навпаки, гомогаметною статтю є чоловіча (її представ-
ники мають по дві однакові хромосоми, але позначаються вони вже іншою латин-
ською літерою — Z, генотип — ZZ), а гетерогаметною — жіноча (генотип — ZW).

22. 22
У деяких тварин статеві хромосоми одного типу, й одна стать має лише одну
статеву хромосому, а друга — дві однакові. Так, серед клопів, ящірок і деяких
птахів трапляються види з генотипами чоловічої і жіночої статей ZZ і Z0 та X0
і XX відповідно (цифра 0 у запису означає відсутність другої хромосоми пари).
У людини генотип статі певного індивідума визначають шляхом вивчення
клітин, які не діляться. Одна Х-хромосома завжди виявляється в активному
стані й має звичайний вигляд. Інша, якщо вона є, перебуває в інактивованому
стані у вигляді щільної структури, яку називають тільцем Барра (факульта-
тивний гетерохроматин). Число тілець Барра завжди на одиницю менше чис-
ла Х-хромосом у клітині. Тобто в нормі в клітинах чоловіків цих тілець немає,
а в жінок є лише одне тільце Барра. Завдяки цьому, незважаючи на те що жінки
мають дві Х-хромосоми, а чоловіки — тільки одну, експресія генів Х-хромосоми
відбувається на одному й тому самому рівні в обох статей.
Y-хромосома людини вважається генетично інертною, бо в ній дуже мало
генів. Однак вплив Y-хромосоми на детермінацію статі в людини дуже значний.
Вірогідність інактивації обох Х-хромосом у клітинах жінок однакова. Тому
половина клітин жінки має інактивовану одну хромосому, а половина — другу.
Таким чином, жіночі особини, гетерозиготні за генами статевих хромосом, є мо-
заїками. Так, черепахове забарвлення кішок обумовлене тим, що ген забарвлен-
ня шерсті представлений у одній з їх Х-хромосом алелем рудого забарвлення,
а в іншій — алелем чорного забарвлення.
Гени, які розташовані у статевих хромосомах, називаються генами, зчепле-
ними зі статтю. Прикладами таких генів є гени забарвлення очей у Х-хромосомі
дрозофіли, гени дальтонізму й гемофілії в Х-хромосомі людини та гени облисін-
ня й іхтіозу в Y-хромосомі людини.
IV. Узагальнення, систематизація й контроль знань і вмінь учнів
Дати відповіді на питання:
1. Що таке зчеплене успадкування?
2. Які цитологічні механізми покладені в основу зчепленого успадкування?
3. Яке значення зчеплене успадкування має для практичної діяльності лю­
дини?
4. Чому не завжди гени, які знаходяться в одній хромосомі, успадковуються
зчеплено?
V. Домашнє завдання

23. 23
Клас Дата проведення уроку
Урок 9. Взаємодія генів. Позаядерна спадковість
Цілі уроку: ознайомити учнів із явищем узаємодії генів і поза-
ядерної спадковості, їх цитологічними основами
та значенням для селекційної роботи; розвивати
вміння аналізувати й робити висновки; виховува-
ти розуміння важливості генетичних досліджень
для практичної діяльності людства.
Обладнання й матеріали: портрет Г. Менделя та Т. Моргана, таблиці або
слайди презентації з поясненням особливостей
узаємодії генів і механізмів позаядерної спадко-
вості та схем узаємодії генів, зображення хромо-
сом і хромосомних наборів окремих видів живих
організмів, мітохондрій і пластид та схеми їх
поділу.
Базові поняття й терміни: хромосома, взаємодія генів, комплементарність,
епістаз, полімерія, позаядерна спадковість.
Хід уроку
І. Організаційний етап
II. Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності учнів
Питання для бесіди
1. Що таке зчеплене успадкування?
2. Які цитологічні механізми покладені в основу зчепленого успадкування?
3. Яке значення зчеплене успадкування має для практичної діяльності лю­
дини?
4. Чому не завжди гени, які знаходяться в одній хромосомі, успадковуються
зчеплено?
III. Вивчення нового матеріалу
Розповідь учителя з елементами бесіди
Взаємодія неалельних генів
Відомо багато випадків, коли ознака або властивості детермінуються двома
або більше неалельними генами, які взаємодіють між собою. Хоча й тут уза-
ємодія умовна, бо взаємодіють не гени, а контрольовані ними продукти. При
цьому має місце відхилення від менделівських закономірностей розщеплення.
Розрізняють такі основні типи взаємодії генів: комплементарність, епістаз і по-
лімерію. Крім того, окремо розглядають модифікуючу дію гена (плейотропія),
яка проявляється у визначенні одним геном різних ознак.
Заповнення таблиці разом з учнями
Типи взаємодії неалельних генів
Тип узаємодії
Розщеплення у випадку схрещування
дигетерозигот AaBb × AaBb
Механізм узаємодії
Комплемен-
тарність
9:3:4
9:7
9:6:1
Розвиток ознаки відбувається
лише у випадку, коли кожний
з генів має хоча б по одному до-
мінантному алелю
Епістаз 13:3
12:3:1
9:3:4
Домінантний або рецесивний
алель одного гена пригнічує
прояв домінантного алеля ін-
шого гена. Відповідно розрізня-
ють домінантний і рецесивний
епістаз