...

1. Йоганн Крістоф Фрідріх Шиллер (1759–
1805) — виразник просвітницьких ідей
свободи і справедливості
Захаров Владислав, 9 - А

2. «Геній, який легкими кроками ступає по
стежині світла», якого наділено «волею до
краси, до істини і добра, до моральної
чистоти, до внутрішньої свободи, до
мистецтва, до любові, до світу, до рятівного
усвідомлення власної гідності». Т. Манн

3. Основний, філософський, ідейний, художній напрям ХVІІІ ст отримав назву
Просвітництво.
Носії нової культури засуджували існуючий несправедливий суспільний лад і
вимагали його зміни за допомогою ідей. Вони мріяли створити на землі
«царство розуму». Відстоюючи демократичні напрями мистецтва, просвітники
ввели в літературу нового героя – простолюдина, оспівали і прославили його
працю, мораль, співчутливо описали його страждання.
Великі діячі німецького Просвітництва були глашатаями прогресивних ідей,
порушували у своїх творах гострі питання часу, виступали за національне
об'єднання й відновлення Німеччини.
Мрія всіх письменників-просвітників, поміж яких і Ф. Шиллер,— ідеальне
суспільство, побудоване на засадах Розуму, Добра та Справедливості.
Вступ

4. Життя Шіллера припадає на цей час, коли
роздрібнена внаслідок тридцятирічної війни на
365 князівств Німеччина стогнала під тягарем
деспотизму. Німецький поет, драматург, історик і
філософ Йоганн Крістоф Фрідріх Шиллер
увійшов до історії світової літератури як один із
найяскравіших представників німецького
просвітницького руху. Він був палким борцем
проти будь-якої тиранії та пригнічення людини,
«благородним адвокатом людства», «видатним
поетичним генієм». У його грудях билося гаряче
серце, що не могло миритися з обставинами, у
яких жив митець. Усвідомлення неможливості
ствердження просвітницьких ідеалів у сучасній
йому дійсності наклало трагічний відбиток на
життя поета.

5. На думку Шиллера, у Всесвіті найбільшими цінностями є краса, любов і гармонія.
Але люди, на жаль, не пам’ятають про це, бо ворогують одне з одним, забули про
щирість почуттів, втратили вміння радіти, відірвалися від природи. Поет вважав, що
краса доступна не лише митцю. Кожна людина може вдосконалювати своє відчуття
прекрасного. Здатність відчувати красу відрізняє людину від тварини. Мистецтво
виховує цілісну та гармонійну людину. “Краса мусить спрямувати людей на шлях
істини”, - був переконаний митець.
Шиллер глибоко вивчав праці філософа Канта, захоплювався його ідеями.

6. Своє головне завдання він вбачав у рішучій та безкомпромісній боротьбі з будь
якими проявами тиранії, соціального, морального або духовного пригноблення
людської особистості. Але поступово, як і Гете, Шиллер розчаровується у
революційній програмі просвітницького оновлення європейської цивілізації,
особливо після того, як дізнався про жахливі наслідки Французької революції
1789—1794 років, яка затопила власну країну ріками крові невинних жертв.

7. Як альтернативу революційному шляху
оновлення людства Шиллер разом з Гете
пропонують шлях поступової гуманізації
суспільства, започатковуючи той напрям
німецької просвітницької думки, який отримав
назву “веймарського класицизму”. У
“веймарський” період творчості Шиллер і Гете
висувають програму “естетичного виховання”
людства. Відроджуючи у своїх творах красу та
гармонію античного мистецтва, його політичні
ідеали та моральні прагнення, Шиллер
протиставляв їх недосконалому, позбавленому
краси та духовності світові німецької сучасності.
Естетична краса, як вважали Шиллер і Гете, — це
надійна запорука духовного відродження
людини, яка повинна пробудити її прагнення до
справжнього, вільного і справедливого життя.

8. Драма «Вільгельм Телль», остання із завершених п’єс Шиллера, зображує
боротьбу трьох швейцарських лісових кантонів протии тиранії імператорської
Австрії. За переконанням просвітителя Шиллера, швейцарці мали право обирати,
жити їм у складі імперії чи виокремитися з її складу, бо вони мали однакові з
австрійцями права на свободу й національне самовизначення.
Просвітницька проблематика драм Шиллера.

9. «Ода до радості», у якій звеличено єдність усіх людей, написана 1785 року для дрезденської
масонської ложі. У цьому вірші поет зумів передати душевний підйом, який виражав не лише
очікування царства розуму і свободи напередодні Великої французької революції, а й споконвічне
прагнення людства жити в радісній згоді й мирі. Найбільшої популярності вірш здобув після того, як
Людвіґ ван Бетховен поклав його на музику.
«Ода до радості» з 1993 року стала відома як гімн Європейської Співдружності. «Ода до радості» має
космічну, планетарну, всеохопну спрямованість, звертається до «мілліонів» і так само дістає відгук у
серцях мільйонів.
«Ода до радості»

10. У добу Просвітництва в літераторів прокинувся надзвичайний інтерес до народу,
його життя, традицій і фольклору. Стали популярними балади. Неперевершені
майстри цього жанру – Шиллер і Гете.
У своїх баладах Шиллер («Рукавичка»,«Шлях до ковальні», «Полікратів перстень»,
«Івікові журавлі») торкається проблем, що актуальні для будь-якої епохи:
1) невідворотність розплати за скоєний злочин;
2) самовідданість у дружбі і самозречення у коханні;
3) цінність людського життя;
4) неприпустимість випробування долі.

11. Сторіччя поки не дозріло. Я — громадянин
прийдешніх століть.
Ф. Шиллер
Памятник Гёте и Шиллеру в Веймаре Дякую за увагу