методична розробка вчителя географії Радченко В.Г.

1. ФОРМУВАННЯ ГЕОГРАФІЧНОЇ ОСВІЧЕНОСТІ ТА
КОМПЕТЕНТНОСТІ УЧНІВ ШЛЯХОМ ПРОБЛЕМНОГО НАВЧАННЯ
Вступ
Одним із важливих напрямів діяльності сучасної школи є така організація
навчального процесу, яка забезпечує формування життєво важливих
компетентностей школярів, які сприяли б їхній адаптації до активної участі в
житті суспільства.
Компетентність – це готовність та здатність застосовувати сукупність
особистісних якостей (знань, умінь, цінностей, досвіду та ін.) для розв’язання
навчальних та реальних життєвих проблем у стандартній і нестандартній
ситуаціях.
Одним із важливих шкільних предметів є географія, яка покликана донести
до учнів систему поглядів на світ, формувати їхнє мислення, географічну
освіченість і компетентність, розвивати уміння усвідомлено орієнтуватися в
соціально-економічних, суспільно-політичних і геоекологічних проблемах світу
і своєї країни. У процесі навчання географії, як і інших предметів, важливо
перейти від заучування фактів до засвоєння подій і явищ, формування
інтегрованих умінь та розвитку інтелектуальних здібностей школярів. Одним із
засобів реалізації цих завдань є запровадження проблемного навчання.
Зважаючи на поставлені навчально-виховні задачі, було обрано мною тему
досвіду:
«Формування географічної освіченості та компетентності учнів
шляхом проблемного навчання».
Актуальність теми. Навчальна діяльність у кінцевому результаті повинна
не просто дати людині суму географічних знань, умінь та навичок, а й
сформувати рівень географічної компетентності. Необхідно формувати в учнів
такі якості, що знадобляться їм у майбутньому житті для вирішення
різноманітних проблем, у тому числі й особистих; здобувати досвід спільної

2. роботи, умінь і навичок співпраці; ефективно здійснювати підготовку школярів
до практичної діяльності в суспільстві.
Провідна ідея досвіду полягає в активізації пізнавальної діяльності учнів,
забезпеченні максимального розвитку самостійного, творчого, географічного
мислення учнів.
Новизна ідеї полягає в створенні навчально-виховного процесу таким
чином, що знання учням не надаються в готовому вигляді, а здобуваються в
процесі розв’язання проблемних ситуацій. Цінність такого виду знань полягає в
тому, що в учнів формуються навички самостійного мислення і більш
ефективно формуються переконання.
Урок географії у 7 класі.

3. Розділ I. Методична основа проблемного навчання.
1.1. Історія виникнення проблемного навчання.
Технологія проблемного навчання виникла в 20-30-х роках 20-го століття.
Ґрунтується на теоретичних положеннях американського філософа, психолога й
педагога Джона Дьюї (1859-1952 p.p.), який створив у 1899 році в Чикаго
дослідну школу «Чотири інстинкти навчання».
За Дьюї, «своєю діяльністю людина пізнає світ; саме діяльність людини є
джерелом її знань, а тому сутність навчання лежить у реалізації
основоположення «вчитися шляхом дії». Наші знання, які добуваємо нашою
власною дією, допомагають нам розв'язувати нові ситуації; часто повторювані
подібні ситуації й подібні розв'язки створюють навички, які полегшують наші
дії. Як наслідок – важлива для навчання ознака: уміння використовувати
попередній досвід у нових ситуаціях. Нові ситуації висувають нові проблеми,
зміст яких є певним новим знанням: навчання є, отже, дослідницьким
процесом, що спирається на розв'язування проблем». Реформаторський рух у
педагогічній науці поширювався також у країнах Європи. Яскравими
представниками альтернативної течії в педагогічній науці на той час були: Г.
Кершенштейнер та Е. Шенкедорф – Німеччина, С. Редді – Англія; П. Робен та Е.
Демолен – Франція та багато інших.
У 70-80 рр. XX ст. концепцію проблемного навчання розвивали
А.М. Алексюк, І.Я. Лернер, М.М. Скаткін, А.М. Матюшкін, М.І. Махмутов,
М.І. Кругляк, Т.В. Кудрявцев, С.Ф. Жуйков, В.В. Заботін, В. Оконь, Ч.
Куписевич. Сутність цієї концепції, на думку одного з видатних теоретиків і
практиків проблемного навчання Вінцента Оконя, полягає в тому, що
«проблемне навчання ґрунтується не на передачі готової інформації, а на
отриманні учнями певних знань і умінь шляхом вирішення теоретичних і
практичних проблем». За В.Оконем, майстерність педагога передусім
виявляється в організації проблемних ситуацій: «Учитель тут має бути
делікатним, але уважним до всього режисером, який непомітно для учнів

4. уводить їх у світ науки, техніки і мистецтва — у світ людської культури».
Видатний педагог І.Я. Лернер дає своє обґрунтування аналізованої концепції:
«Проблемне навчання полягає в тому, що в процесі творчого вирішення учнями
проблем і проблемних завдань у певній системі відбувається творче засвоєння
знань і умінь, оволодіння досвідом творчої діяльності формування суспільної
активності високо розвиненої, свідомої особистості...». І.Я. Лернер вводить і
визначає такі поняття, як проблема, проблемне запитання та проблемна
ситуація.
Серед українських фахівців проблемою викладання географії опікувалися
А. Сиротенко, В. Корнєєв, М. Топузов. Так, В. Корнєєв розробив систему
пізнавальних завдань з окремих тем курсу фізичної географії 5-7 класів,
складені на основі різних типів проблемних ситуацій. М. Топузов обгрунтував
типи завдань для реалізації проблемного підходу у вивченні економічної та
соціальної географії.
До сьогодні теорія проблемного навчання не досить розроблена.
Відсутня система реалізацій проблемного навчання. На мою думку, така
система повинна бути розроблена до кожної теми чи розділу підручника. Тим
більше, що деякі географи такі, як М.М. Скаткін, І.Я. Лернер, М.І. Махмутов
висловлюють думку про те, що проблемне навчання слід упроваджувати як тип
навчання, хоча інші розглядають таку організацію навчального процесу як
метод навчання (В. Оконь), як принцип навчання (Т.В. Кудрявцев), як
дидактичний підхід
(Г.А. Понурова).

5. 1.2. Основи проблемного навчання.
Важливою умовою навчально-виховного процесу є формування
пізнавального інтересу, який здійснюється через застосування
найрізноманітніших методів і методичних прийомів, вибір яких залежить від
навчально-виховної мети й змісту уроку, рівня підготовки учнів, наявних
наочних засобів навчання, від вибраного для організації навчання типу уроку та
його структури.
У своїй педагогічній практиці я визначила певні труднощі, пов’язані саме
з тим, що при використанні традиційних методів навчання відбувається
зниження самостійної діяльності учнів і разом з тим утрачається інтерес до
науки. А від цього залежить успішність та результативність учнів. Проблемне
навчання розвиває розумові здібності дітей, пробуджує творчі нахили, виховує
самостійність, активність і креативність їх, викликає інтерес до географічної
науки.
Проблема (_від грец. Рroblета) – завдання – теоретичне або практичне
питання, яке потребує вирішення, дослідження.
Педагоги вважають, що не складне питання є проблемою, а те, що в цьому
питанні є протиріччя.
В умовах проблемного навчання пояснюю зміст навчального матеріалу й
зупиняюся на найбільш складних поняттях, систематично створюю проблемні
ситуації, формую в школярів уміння бачити протиріччя, навчаю формулювати
проблему, повідомляю учням факти та організовую їхню навчальну пізнавальну
діяльність. На основі аналізу фактів діти самостійно роблять висновки,
формулюють за допомогою вчителя визначення понять, термінів.

6. Проблемні ситуації виникають:
• за умови, що учні не знають способу розв'язування задачі; не можуть
відповісти на поставлене питання, пояснити певний факт;
• за необхідності використання раніше засвоєних теоретичних знань на
практиці;
• унаслідок протиріччя між теоретичною можливістю розв'язання задачі
та практичною неможливістю застосування саме цього способу;
• унаслідок протиріччя між практично досягнутим матеріалом і
відсутністю в учнів знань для теоретичного обґрунтування.
Процес реалізації проблемного завдання складний, тому вважаю за
необхідність попередньо навчати школярів алгоритму поетапного розв'язання
навчальної проблеми й відповідних прийомів навчальної роботи.
На початковому етапі школярі мають усвідомити або «побачити»
проблему, що виражається в стані непорозуміння, здивування.
На другому етапі, розкриваючи суперечність між раніше набутими
знаннями й новою пізнавальною інформацією, застосовується новий прийом -
встановлення причинно-наслідкових зв'язків і знаходження розриву в них.
На третьому етапі потрібно висловити припущення про причини
виникнення явища чи об'єкта, тобто сформувати гіпотезу. Далі учні
повинні довести гіпотезу. Треба поставити нове запитання, виходячи з
припущень, висловлених у гіпотезі, відповісти на це запитання, по
можливості перевірити свою відповідь.
Заключний етап проблемно-пізнавальної діяльності – формулювання
висновків у вигляді нових знань, що вимагає від школярів використання
прийому встановлення комплексу нових причинно-наслідкових зв'язків.

7. Схематично це можна представити так:
Розв'язання задач полегшується, якщо учні опираються на знання
попередньо вивченої теми й самостійно узагальнюють, відбираючи опори для
опрацювання нового матеріалу.
Спільна діяльність учнів у процесі засвоєння навчального матеріалу
означає, що кожний вносить свій внесок, іде обмін знаннями, ідеями,
способами діяльності. В умовах доброзичливості, взаємної підтримки учні
одержують не тільки знання, але й відбувається розвиток пізнавальної
діяльності, що переводить на більш високі форми та співробітництва.
У ході діалогового навчання учні навчаються критично мислити,
вирішувати складні проблеми на основі аналізу обставин і відповідної
інформації, брати участь у дискусіях, спілкуватися з іншими людьми.
Усвідомлення
проблеми
Розкриття
суперечності
Формування і
доведення
гіпотези
Загальний
висновок

8. Розділ II. Використання проблемних завдань на уроках
географії
2.1. Основні методи і прийоми організації проблемного навчання на
уроках географії.
Реалізація проблемного навчання здійснюється через виконання
проблемних завдань. Завданнями проблемного характеру можуть бути
навчальні задачі, запитання, практичні завдання тощо.
Проблемні запитання й задачі можуть бути різної складності. Прості
вимагають розуміння понять або закономірностей, більш складніші –
ґрунтовних знань, уміти робити узагальнення та висновки, установлювати
причинно-наслідкові зв'язки з теми, формувати систему понять на основі
міжпредметних зв'язків тощо.
Щоб забезпечити високу активність виконання проблемних завдань
ретельно їх підбираю, керуючись певними вимогами:
 обсяг завдань має бути таким, що дозволяє здійснити закріплення
необхідного мінімуму географічних знань;
 рівень складності завдань повинен відповідати можливостям учнів;
 складання завдань має бути диференційованим (це буде залежати від
рівня складності географічного матеріалу, характеру навчальної діяльності,
допомоги вчителя в процесі розв'язання пізнавальної задачі).
Діяльність учнів може бути індивідуальна, фронтальна, групова.
Для формування продуктивної (творчої) діяльності учнів найчастіше
застосовую такі методи проблемного навчання:
 проблемний виклад;
 частково-пошуковий;
 дослідницький.

9. Використовуючи метод проблемного викладу, розказую, як виникла
проблема, які були висунуті гіпотези,
як була організована перевірка. Учні
«стежать» за розповіддю,
роздумують, роблять висновки.
Творчість школярів проявляється в
умінні мислити.
Мета частково-пошукового
методу — поступово залучати учнів до
творчої діяльності. Досягається за
допомогою проблемних і творчих
завдань, спосіб розв'язання який їм
невідомий. Тому завчасно підказую
учням шляхи дій під час виконання
завдання.
Призначення дослідницького методу – спонукання учнів до творчої
діяльності й надбання нових знань та умінь у процесі самостійного пошуку.
Діяльність дітей здійснюється самостійно, без допомоги вчителя. Учень сам
бачить проблему, формулює її й розв'язує.
У своїй практиці частіше користуюся першими двома методами.
Дослідницький метод вимагає особливої підготовки учнів, але необхідно
навчати всіх учнів оволодівати певними уміннями, без яких неможлива їхня
дослідницька робота.
Обов'язкові ознаки діяльності учнів: відповідь письмова, усна, графічна
або картографічна. Тривалі завдання дослідницького характеру застосовую в
процесі вивчення рідного краю.
Вищим рівнем реалізації проблемного навчання є метод проектів.
Результати проектів оформляємо згідно з проектною документацією. Це

10. можуть бути презентації, відеофільми, альбоми з фотографіями, підготовлені
стенди.
Неабиякий інтерес у дітей викликає використання мультимедійних,
інтерактивних технологій, Інтернету.
Для реалізації проблемного навчання у своїй педагогічній роботі широко
використовую такі інтерактивні технології: «Мозковий штурм», «Моя
шпаргалка», «Вірю – не вірю», «Експрес-тест», «Світлофор», «Човник» тощо.
Навчальну проблемну діяльність застосовую на уроках різних типів:
комбінованому, засвоєння нових знань, узагальнюючого повторення. У
старших класах використовую
форми навчальних занять: лекції,
семінари, практикуми,
конференції.
Під час розв’язання
проблемних завдань учнями на різних етапах уроку застосовую різні види робіт
із використанням комп’ютера та мультимедіа: комп’ютерні тести, завдання
«встанови логічні пари», «закінчи думку», «побудуй географічний ланцюжок»,
індивідуальні завдання тощо.
З використанням мультимедійних технологій навчання стає більш
захоплюючим та ефективним.

11. 2.2. Приклади застосування елементів проблемного навчання на
уроках фізичної географії у 7 класі.
Найбільші можливості, на мою думку, у використанні елементів
проблемного навчання надає курс «Фізичної географії материків і океанів» у 7
класі. Учні вже мають певні знання з фізичної географії 6 класу й можуть
самостійно розв’язати проблемні завдання.
Так при вивченні теми «Африка» (7 кл.) учням пропоную за фізичною
картою встановити, чому в безстічному озері Чад вода прісна (насправді вона
трохи солонувата). Її вільно п’ють і тварини, і люди. У чому ж справа?
Прання на озері Чад
Учитель: Яку суперечність між
своїми знаннями й новими
фактами ви виявили?
Учні: В умові завдання сказано, що
безстічне озеро Чад має слабко
солону, майже прісну воду. А нам відомо, що у безстічних озерах,
розташованих у пустелях і напівпустелях, вода солона, а прісні озера є
здебільшого стічними. У цьому полягає суперечність між нашими знаннями
(причинно-наслідкові зв'язки між поверхневим стоком і солоністю озерної
води) і новою інформацією.
Учитель: Яку гіпотезу можна висунути в цьому випадку?
Учні: Відсутність поверхневого стоку повинна призвести до засолення озерної
води, але цього не сталося. Очевидно, стік усе ж таки є.
Учитель: Перевіримо гіпотезу. Як же відбувається стік з озера?
Учні: Відомо, що стік буває постійним і тимчасовим, поверхневим і підземним.
Постійний поверхневий стік з озера відсутній. Отже, існує тимчасовий
поверхневий стік у період дощів або підземний чи обидва разом.

12. Учні використовують карти для накладання (фізичну і кліматичну) і
встановлюють, що озеро Чад знаходиться в субекваторіальному кліматичному
поясі, для якого характерні вологий та сухий сезони.
Через недостатність знань учнів у цьому випадку для повного
обґрунтування гіпотези вчитель доповнює їхні відповіді: в озері Чад
відбувається повільна зміна води: відтік іде по сухих річищах (вадях) у вологий
сезон і підземному стоку на північний схід, в сторону западини.
Завершується розв'язання проблеми висновком, який роблять учні,
відповідаючи на запитання вчителя:
 Які нові знання про природу озера Чад ви отримали (Чад – це не безстічне
озеро і саме цим пояснюють його низьку солоність).
 Що ви нового дізналися про причинно-наслідкові зв'язки, які визначають
залежність між стоком і солоністю озерної води? (Слабка солоність води озера
Чад пояснюється тимчасовим поповненням озера прісною водою та підземним
стоком).
Наведу ще приклади завдань проблемного типу для організації творчої
пізнавальної діяльності учнів у курсі "Географія материків і океанів" ( 7 кл.)
1. Поясніть причини більш суворого клімату Антарктики, на відміну від
Арктики, враховуючи вплив кожного з відомих вам кліматотвірних
чинників.
(Висота Сонця над цими областями однакова, але Антарктида - материк,
причому найвищий на Землі (якщо вважати за поверхню материка
льодовиковий покрив), повітря над нею більш розріджене й на його нагрівання
витрачається більше тепла. Частина сонячних променів відбивається від
льодовикового купола материка. В Арктиці тепліше, тому що незамерзаючі
частини океану й масиви суходолу віддають частину тепла атмосфері над
Арктикою).

13. 2. Чому на заході Південної Америки велика густота населення, адже в
горах, як правило, населення нечисленне?
(На плоскогір'ях Анд живуть індіанці - нащадки інків і метиси - населення, що
виникло від змішаних шлюбів індіанців і європейців. Ці території заселені й
освоєні в глибоку давнину).
3. Чому на узбережжі Атлантичного океану виникла пустеля Наміб?
(Пустеля Наміб розташована в тропічному поясі. Біля південно-західних
берегів Африки проходить холодна
течія, над якою холодне повітря не
може підніматися, утворювати
хмари й давати опади. Драконові
гори перетинають шлях вологому
повітрю південно-східних пасатів
(улітку). Учні замальовують у
зошити підсумкову схему.
4. Природа Євразії, на відміну від інших материків, особливо різноманітна.
Спробуйте пояснити цей факт.
(Материк, найбільший за площею, дуже витягнутий у меридіональному та
широтному напрямах, розташований у всіх кліматичних поясах, має
різноманітний рельєф у зв'язку з тривалою й складною історією розвитку).
Від учнів не обов'язково вимагати самостійного розв'язання проблеми.
По-перше, в учнів не завжди є достатня кількість знань і практичних навичок,
по-друге, обмеження часу не дає змогу вивчати всі питання на основі
проблемного підходу. Щоб завдання не залишилося нерозв'язаним, учень може
скористатися підказкою, своєрідним «натяком», алгоритмом пошуку зі сторони
вчителя.
Для мотивації продуктивної роботи учнів на уроках географії
використовую пізнавальні завдання з творчої спадщини Володимира

14. Олексійовича Сасиховa, мого наставника, старшого викладача кафедри
фізичної географії Національного педагогічного університету імені М.П.
Драгоманова. Наприклад:
Завдання з теми «Антарктида» (7 клас)
У різних районах земної кулі люди будують своє житло на палях. Так у
Норильську прошарок повітря під будинком, що стоїть на палях, зберігає
багаторічну мерзлоту від танення. В Азії, у «болотних арабів», замість вулиць –
протоки й канали. А чому будинки ставлять на палях в Антарктиді ?
Підказка. Потужні стокові вітри дмуть цілий рік із центра Антарктиди до
узбережжя й переносять не тільки морозне повітря, а й...
Відповідь. Сухий сипучий сніг легко перевіюється й легко затримується біля
будь-яких перешкод. Тому наукові станції, що були побудовані без урахування
вітрових потоків, тепер повністю поховані під багатометровими товщами снігу.
Зокрема засипаною вище даху виявилася американська станція Амундсен-
Скотт на Південному полюсі. А той сніг, по якому ходили його
першовідкривачі, уже знаходиться на глибині понад 10 м від поверхні.
Станція «Амундсен – Скотт»до 2003 р Сучасна станція «Амундсен – Скотт»
Знаменитий купол станції був демонтований декілька років назад. Через
те, що дуже дорого обходилось його обслуговування, а саме – очистка від снігу.
Новий науковий комплекс був побудований у 2003 році. Унікальна конструкція
на палях дозволяє снігу не накопичуватися біля будівлі, а проходить під ним.

15. Скошена форма нижньої частини будівлі дозволяє направити вітер під будівлю,
що сприяє видуванню снігу.
Завдання з теми «Євразія» (7 клас)
Своєрідний метод збереження човнів використовується на річках Непалу
– країни субтропіків і засніжених гір. З початком сільськогосподарських робіт
місцеві жителі закінчують регулярну «навігацію», але човнів не витягують на
берег, а навпаки, топлять у річці, закладаючи днища великими каменями.
Безперечно, у цьому є певний сенс, що зумовлений своєрідною непальською
природою. У чому він полягає?
Підказка (на екрані встановлюю
картинку).Затоплення човнів
пов'язане з тими ж причинами, що й
підвішування взимку мостів через
деякі річки на значній висоті. В
окремих районах мости будують із
дешевих і місцевих матеріалів,
щорічно їх відновлюючи.
Підвісні мости в Непалі.
Учні встановлюють за картами атласу кліматичний пояс та тип клімату
району, у якому протікають річки Непалу. На екран виводжу декілька діаграм і
на основі їх аналізу пропоную учням визначити режим річок Непалу.
Відповідь. У Непалі мусонні дощі приносять і благо, бо сприяють початку
сільськогосподарських робіт, і біду. З травня, часу інтенсивного танення снігу,

16. по жовтень, коли мусон закінчується, річки бурхливими каламутними потоками
мчать по рівнині. У цей час за добу випадає стільки ж опадів, скільки за рік у
Києві. Річки змивають мости, дороги, зумовлюють обвали. Неможливо й
передбачити, наскільки підніметься рівень води в річці, тому немає сенсу
витрачати сили, щоб витягти човни вгору крутими схилами.
Понівечений землетрусом Непал страждає від
повені. 2015 рік.
Такі приклади пізнавальних завдань можна
використати в різних географічних курсах на
уроках (додаток А, Б, В ,Г) або під час
проведення позакласних заходів (додаток Д).
Як свідчить практика, проблемні ситуації сприяють розвитку мислення в
учнів, а в кінцевому результаті – зміцненню, приросту знань, свідомого
засвоєння навчального матеріалу, зв’язку із сучасним життям.

17. Висновки
Отже, проблемне навчання є одним із найефективніших засобів активізації
навчальної діяльності учнів на уроках географії. Використання елементів
проблемного навчання сприяє кращому засвоєнню знань, формуванню
самостійності та творчої активності, розвиває логічне мислення. Навчання з
використанням такого підходу стає більш захоплюючим, емоційним, що сприяє
підвищенню інтересу до навчання. В проблемному навчанні проявляються
більш повно здібності дітей, їх інтереси, свобода мислення.
Важливою позитивною стороною проблемного навчання є його
розвиваючий характер. Виклад робиться більш доказовим і тому переконливим.
Учні мислять творчо, діалектично, привчаються до пошуку, а знання, здобуті
шляхом самостійного пошуку, завжди утримуються свідомістю довше
отриманих в готовому вигляді.
Проблемне навчання не слід уважати універсальним методом навчання.
Потрібно творчо поєднувати різні методи, не відкидаючи й репродуктивного.
Адже цей спосіб подачі матеріалу вимагає великих затрат часу для засвоєння
одного і того ж обсягу знань у порівнянні з іншими типами навчання і помітно
гальмує темпи навчання. Але з часом, при систематичному його використанні,
він стає стає більш звичним, а результати очевидними.
Труднощі виникають також і тоді, коли в класі велика кількість учнів із
різним рівнем навченості.
Позитивним є й те, що при розв'язанні проблемних ситуацій виникає
тісна взаємодія діяльності вчителя й учнів під час навчання. Учень, активно
працюючи над розв'язанням поставленої проблеми, відчуває себе дослідником,
відкривачем, який має досягти певної мети.
Проблемне навчання забезпечує особливий тип мислення, глибину
переконань, міцність засвоєння знань і творче їх застосування у практичній
діяльності.

18. Список використаних джерел
Один автор
1. Герасим’юк Т.О. Особливості засвоєння методів та технологій на уроках
географії / Т.О. Герасим’юк // Географія. – 2009. – № 22.
2. Понурова Г.А. Проблемный подход в обучении географии в средней
школе. М: Просвещение, 1991.
3. Стадник О.Г. Проблемні та творчі завдання до курсу економічної
географії.-Х.: Вид. група «Основа», 2005.
4. Топузов О.М. Проблемне навчання географії в школі: теорія і практика:
Монограф. / О.М. Топузов. – К.: Фенікс, 2007. – с.304.
Два-чотири автори
5. Коберник С.Г. та ін. Методика викладання географії в школі. Навчально -
методичний посібник. — К. Стафер -2, 2000.
6. Корнєєв В.П., Корнєєв О.В., Топузов О.М. Економічна і соціальна
географія світу. Дидактичні матеріали: Навч. пос. – К.: Екс Об., 1999.–
с.77
7. Падалка О.С. та ін. Педагогічні технології; Навчальний посібник. - К:
Українська енциклопедія, 1995.
8. Пометун О., Пироженко Л. Інтерактивні технології навчання: теорія,
практика, досвід.-К.: А.П.Н., 2002.
9. Топузов М.С., Топузов О.М. Проблемний підхід у навчанні географії в
школі: Навч. посіб. – К.: Вид-во КДПУ ім. М.П. Драгоманова, 1995.
П’ять і більше авторів
10.Перспективні педагогічні технології в шкільній освіті: Навчальний
посібник / За заг. ред. С.П. Бондар. – Рівне, Редакційно - видавничий
центр «Тетіс» Міжнародного університету "РЕГІ", 2003. – с. 200
Статті у наукових фахових виданнях
11.Топузов О.М. Моделювання методів проблемного підходу – шлях до
розвитку творчих здібностей школярів //Педагогіка і психологія
формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Зб. наук. пр.
/Редкол.: Т.І. Сущенко (відп. ред.) та ін. – К.; Запоріжжя, 2000. – Вип. 17. –
с.55 – 58.
12.Топузов О.М. Проблемне навчання в процесі вивчення географії //Рідна
шк. – 2002. – №12. – с.33 – 35.

19. 13.Топузов О.М. Реалізація проблемного підходу на уроках географії //Рідна
шк. – 2005. – № 12. – с.28 – 31.
14.Топузов О.М. Формуваня географічної компетентності учнів засобами
проблемного навчання.//Рідна школа. - 2008. - №9. с. 43-46.
15.http://goo.gl/dNKuOm
16.http://goo.gl/WrWRqg
17.http://goo.gl/bzZ3Lz
18.http://goo.gl/bFTI9Q
19.http://goo.gl/VLtCam
20.http://goo.gl/5zgeZT
21.http://goo.gl/qhMQqo