6. Подальшу освіту Павло здобував
у Києві, у військово-
фельдшерській школі.
По закінченню навчання
у 1907 році військовий
фельдшер Павло Губенко
потрапив до армії, а згодом
працював у хірургічному
відділенні лікарні Південно-
Західних залізниць.
7. У 1919 році Павло Губенко як патріот Української Народної
Республіки докладав зусиль до розбудови нової держави,
завідував Медико-санітарною управою міністерства шляхів УНР.
В роки громадявської війни, відстоюючи інтереси республіки
(не належав до жодної партії)
8. 1919р. В газеті «Народна воля»
з’явилася його перша публікація
за підписом Павло Грунський.
9. Наприкінці 1919 року Павло Губенко повертається
до Києва і працює у видавництві «Книгоспілка».
Невдовзі його заарештовано й засуджено на три
роки. І тільки завдяки клопотанням В.Еллана —
звільнено.
10. Жовтень 1920р. - Харків.
З квітня 1921 р. Працівник газети «Вісті
ВУЦВК», (вперше під псевдонім Остап Вишня
з’явився твір 22 липня 1921 р. в «Селянській
правді» під фейлетоном «Чудака, їй-богу!»).
11. Остап Вишня брав участь у громадській роботі
та у діяльності літературних об’єднань «Плуг»
і «Гарт»,в редагуванні, разом з В. Блакитним,
журналу «Червоний перець» (1922-1927р.).
12. Збірки творів :
«Діли небесні» (1923)
«Кому веселе, а кому й сумне»
«Реп’яшки»
«Вишневі усмішки (сільські)» (1924)
«Вишневі усмішки кримські» (1925)
«Щоб і хліб родився, щоб іскот плодився»
«Вишневі усмішки кооперативні» (1927)
«Вишневі усмішки закордонні» (1930).
14. О. Вишня здобуває визнання самобутнього майстра української
сатири і гумору. Письменник гостро висміює злободенне
(віджиле, чуже й вороже народові) і гаряче підтримує все нове
і прогресивне на виробництві, в побуті, культурі, в громадському
житті, духовному бутті людини.
15. 25 грудня 1933 року гуморист був звинувачений в в замаху
на товариша Постишева під час жовтневої демонстрації,
і незаконно репресований.
До 1943 року письменник спокутував нікому не зрозумілу
«провину» перед народом в Комі АРСР, в Ухті, недалеко
від Воркути.
16. Відбуваючи покарання, в 1934 році письменник
написав російською мовою 22 публіцистичні
нариси про людей ухтинського табору під
назвою «Материалы к истории ухтинской
зкспедиции».
17. До творчого життя письменник зміг повернутись
лише в 1944 році.
В Києві письменник написав перший після
повернення твір — «Зенітка», опублікований
в газеті «Радянська Україна» 26 лютого
1944 року.
18. Повернення до творчого життя
Збірки його політичних фейлетонів і памфлетів:
«Самостійна дірка» (1945)
«Зенітка» (1947)
«Весна-красна» (1949)
Мудрість колгоспна» (1952)
«А народ воювати не хоче» (1953)
«Великі ростіть!» (1955)
«Нещасне кохання» (1956).
19. Лише у 1955 році Остап Вишня був офіційно
реабілітований судовими органами.
Помер Остап Вишня 28 вересня 1956 року.
