2. Парамагнетизм – властивість
речовин слабо намагнічуватися в
напрямі дії зовнішнього поля
(напрямі силових ліній цього
поля).
Парамагнетики — речовини з
невеликою позитивною магнітною
сприйнятливістю, які у
зовнішньому магнітному полі
намагнічуються вздовж поля і
дещо підсилюють його. Термін
"Парамагнетизм" ввів в 1845 році
Майкл Фарадей, який розділив всі
речовини (крім феромагнітних) на
діа - і парамагнітні.
3. Атоми ( молекули або іони)
парамагнетика володіють
власними магнітними
моментами, які під дією
зовнішніх полів орієнтуються
по полю і тим самим
створюють результуюче поле,
що перевищує зовнішнє.
Парамагнетики втягуються в
магнітне поле. Під час
відсутності зовнішнього
магнітного поля парамагнетик
НЕ намагнічений, так як з-за
теплового руху власні магнітні
моменти атомів орієнтовані
абсолютно безладно.
4. • До парамагнетика відносяться алюміній (Al), платина (Pt), багато
інші метали (лужні і лужноземельні метали, а також сплави цих
металів), кисень (О 2), оксидазоту (NO), оксид марганцю
(MnO), хлорне залізо (FeCl 2) та ін.
• Парамагнетиками стають феро-і антиферомагнітне речовини при
температурах, що перевищують, відповідно, температуру Кюрі
або Нееля (температуру фазового переходу в парамагнітний
стан).
5. Атоми парамагнетиків мають свій магнітний момент. Магнітна сприйнятливість
парамагнетиків завжди додатня і лежить у діапазоні 10−4 — 10−7. До парамагнетиків
належать:
• речовини, атоми або молекули яких мають непарне число електронів (Na, N);
• вільні атоми (йони) з недобудованою внутрішньою електронною оболонкою (елементи
перехідної групи, їх солі і водні розчини, комплексні сполуки перехідних елементів,
рідкісні землі, актиніди, вільні радикали);
• багато лужних і лужноземельних металів, Al, Sc, V; О2, NO.
• Феромагнетики та антиферомагнетики при температурах, вищих від температур Кюрі
та Нееля, відповідно.
6. • Парамагнетизм спостерігається в речовинах, молекули яких
мають власний магнетний момент. Магнетні диполі молекул при
відсутності зовнішнього магнетного поля орієнтовані хаотично,
тож сумарний магнетний момент будь-якої макроскопічної області
в парамагнетику дорівнює нулю. Зовнішнє магнітне поле частково
орієнтує магнетні диполі молекул, і тоді в речовині виникає
макроскопічний магнетний момент за величиною пропорційний
прикладеному полю.
7. • Дія магнетного поля на речовину є релятивістським
ефектом, тобто пропорційна відношенню швидкості електронів до
швидкості світла. Це мала величина, тож парамагнетна
сприйнятливість теж мала.
• Власні магнетні моменти молекул речовини зумовлені
орбітальним рухом електронів (кутовим моментом) або
неспареними спінами електронів.
β= νе/vc
