library.bdpu.org

2. Артур Шопенгауер,
німецький філософ,
який вивчав природу і
звичаї протилежної статі
писав: «Вже сам вигляд
жіночої фігури показує,
що вона не призначена
для надто великої праці
– ні духовної, ні
тілесної». Яка ж за своєю
природою українська
жінка?
Старі ікони і парсуни
доносять до нас
одухотворенні,
просвітленні обличчя
наших жінок ще від
прадавніх часів і часто з
книжкою в руках. Вони
не тільки були
дружинами
високопоставлених
чоловіків із українських
князівських родів,
шляхти та козацької
старшини, а й самі були
політиками, ученими,
митцями.

3. На протязі всієї історії
України багато хто з них в
культурно-освітній,
політичній, і навіть
військовій діяльності не
тільки не поступались перед
чоловіками, а й
перевершували їх. Але завжди
на різних життєвих шляхах і
перехрестях українська жінка
стояла на боці милосердя,
несла велику любов і сімейне
тепло. Поряд з Богоматір’ю –
символом найвищого і
світлого – український народ
шанує земну жінку, яка
уособлює в собі не тільки
високу культуру, а й безмежну
сердечність і чулість.
Героїні нашої виставки –
княгиня і князівна, козачка і
шляхтичка, просвітителька і
селянка, письменниця,
митець, вчена… У їхніх долях
віддзеркалюється доля всіх
наших жінок протягом
славної і багатостраждальної
історії України.

4. Віками ткалось мереживо
народних переказів про
велику княгиню Ольгу як
про діяльну, мудру
правительку й захисницю
землі Київської. Великі
заслуги Ольги у галузі
державного будівництва,
сприянні християнізації
Русі. Ольга – єдина жінка,
яка обійняла
великокнязівський
скіпетр і тривалий час
правила у Київській
державі.

5. Належала до найбільш
знаменитих постатей
середньовічного світу
протягом 20-ти років.
Доля кинула її в гущину
грандіозних історичних
подій, що драматично
розгорталися на терені
Західної Європи, звела з
володарем Германської
Імперії, римським
папою, королями й
князями різних країн.
Зусиллям Євпраксії
великою мірою
«зобов’язаний» втратою
престолу лиховісний і
кривавий імператор
Генріх IV.

6. Розумна, вродлива й енергійна Роксолана
мала великі здібності, писала вірші. Вона
була однією з найосвіченіших у світі жінок,
відігравала значну роль у політичному
житті Османської імперії, стала першою
порадницею падишаха. І все це відбувалося
на Сході, де для жінки неприпустиме
втручання в державні справи.
Ім’я Роксолана
ввійшло в історію
як символ розуму,
стійкості духу,
величі,
показавши
всьому світу, що
таке краса,
мудрість і
чарівність
української
дівчини.

7. В історії української культури є чимало
нерозкритих таємниць. Про поетесу та співачку
Марусю Чурай ще в минулому столітті в Україні
ходило чимало переказів і легенд, які дають
підстави стверджувати, що ця чудова піснярка –
особа історична. Бог наділив її красою, чудовим
голосом, умінням складати пісні.

8. Всесвітньознана
дослідниця східних
езотеричних вчень,
оригінальна
письменниця,
засновниця
Всесвітнього
Теозофічного
товариства,
ясновидяща
займалася
розповсюдженням
між людьми всіх
станів і рас віри у
єдність духовних
сил людства.

9. Видатна українська письменниця
другої половини XIX ст., що
продовжила й розвивала традиції
Тараса Шевченка в українській
літературі.
Творчість Марка Вовчка відіграла
велику роль у подальшому
розвитку української реалістичної
прози, посилила й міжнародну
роль української літератури.
Твори письменниці за її життя,
починаючи с 1859 року,
з’являються в чеських,
болгарських, польських,
сербських, словенських
перекладах, виходять у Франції,
Англії, Німеччині, Італії та інших
країнах.

10. розвиток української
літературної мови:
використовувала
рідкісні, точні в
поетичному контексті
слова, вміла лаконічно,
образно, з
національним
колоритом відтворити
картини життя
простого народу, без
вимушеної штучності
створити образи
національні за
характером.
Талановита, але несправедливо забута
українська письменниця кінця XIX – початку
XXст. хоча й прийшла в літературу в один з
найтяжчих періодів Української історії (80-ті
роки 19 ст), зробила певний внесок у

11. Віце-президент
Міжнародної ліги
освіти, почесний член
багатьох освітніх
товариств, а,
найголовніше, її
діяльність, як
засновниці, вчительки,
наставниці й керівника
Харківської приватної
жіночої недільної
школи;
основоположниці
методики навчання
грамоти дорослих
(посібник «Книга
дорослих»),
що вносила в життя своїх вихованців світле,
радісне почуття, тут вони почували себе людьми,
за якими визнавалися права особистості.

12. Належить до митців, які пережили свій час, її
літературна спадщина стала однією з вершин
художньої свідомості українського народу і разом з
тим видатним явищем світової літератури. Ім’я
поетеси овіяно всенародною любов’ю.
Лагідність і ніжність в поєднанні з буремністю
духу, з усвідомленою потребою вступати щоденно в
бій і перемагати, навіть дістаючи смертельні рани –
така вона, полум’яна і безсмертна донька
Прометея.

13. Перший український борець за права жінки,
засновник першої жіночої громадської організації
«Товариство руських женщин», видавець жіночого
альманаха «Перший вінок» - первістка «жіночої»
журналістики в Україні та ще й перша жінка в світі,
яка наголошувала, що вирішення соціальних
проблем, запровадження соціалізму як такого не
розв’яже жіночого питання, що другорядна роль
жінок і особливо подвійний визиск їх (праця в хаті і
поза хатою) триватиме й тоді, коли буде повний
соціалізм. І життя показало, що Кобринська не
помилилася.

14. Видатний педагог,
психолог, історик,
мистецтвознавець,
етнограф, громадський
діяч, організатор жіночого
руху, визнана світовою
громадськістю, залишила
велику педагогічну
спадщину.

15. Троянда в саду української
літератури. Ольга Кобилянська
належить до тих митців, хто
своєю творчістю увійшов в
скарбницю української
літератури назавжди.
Письменниця не даремно займає
місце одного з перших
українських авторів-модерністів,
художні здобутки якого
засвідчили європейський рівень
української літератури кін. XIX –
поч. XX ст. Прихід в українську
літературу талановитої
письменниці був своєрідним
подвигом її високого духу.

16. Сила і краса людського духу, його творчі злети
роблять людину безсмертною, розмах її
духовних крил неосяжним, безмежним.
Серед великих акторів і
співаків XX століття
поруч з іменами
Шаляпіна, Карузо,
Елеонори Дузе стоїть
ім’я геніальної
української співачки
Соломії
Крушельницької, чиє
життя-горіння минало у
складний час великих
суспільних потрясінь,
чия відданість і
самопосвята музі
класичного співу й
надзвичайне природне
дарування вивело її у
сузір’я найвидатніших
голосів світу.

18. Н.Д. Полонська-Василенко-Моргун
належить до плеяди найкращих
істориків України, праці яких є
класичними орієнтирами у
вітчизняній науці. «Історія
України» - продукт її довголітньої
праці як ученого й педагога, вона є
справжнім пам’ятником дослідниці
й водночас завершенням її довгого
тернистого шляху до української
ідеї.

19. Видатна українська
співачка, володарка
рідкісного за красою й
тембром голосу, наділена
яскравим сценічним
обдаруванням, відома як
блискуча виконавиця
характерних ролей в
українських операх.

20. Диво-картини, що демонструють втілення цікавого
задуму у своєрідну живописну форму самобутньої
народної художниці, глибоко вразили всесвітньовідомого
майстра пензля, Пабло Пікассо, який назвав геніальною,
побачивши на колективній виставці українського
мистецтва «Юнеско - 1957» (Париж, Лувр) вісім її робіт.
Всією душею художниця відчувала красу рідного краю. Це
дало їй можливість створити узагальнений, символічний
образ поетичної української природи з характерними для
неї квітами, краєвидами.

22. Яскрава постать у
розвитку України як у
мистецькому, так і в
історичному
контексті. Це
насамперед людина-
патріот, бо свідомо
обирає шлях
боротьби за
незалежність рідної
землі.
Вона мала рідкісний
дар передчуття.
Передчуття
омріяного
майбутнього України.
Передчуття своєї ранньої жертовної смерті в
ім’я того майбутнього і впевності в
правильності обраного шляху. Інакше чи була
б такою фанатично одержимою, рішуче
осяяною в своїй любові до України? А йшла
по життю, наче по лезу ножа.

23. З молоком матері
Докія увібрала
предковічне народне,
розшукувала його в
бібліотеках,
углиблюючись у тайни
історії, археології,
мандруючи уявно
віками й
континентами. Доля
вела її хоч і вкрай
тяжкою, але вірною
дорогою щирої, чесної
творчості,
незаплямованого
сумління, високої
людської гідності.
Це ім’я талановитої української письменниці
понад піввіку було запечатане більшовицькою
цензурою і стиралося з пам’яті тих, хто свого
часу його знав і шанував.

24. Яскрава і самобутня творча
індивідуальність з власним
усталеним світорозумінням.
Вона – поет у найповнішому,
справжньому розумінні цього
слова. А нескореність перед
тоталітаризмом – це її
людський подвиг.
Залишаючись нескореною,
вона зберігала не тільки власну
честь і й гідність рідної
літератури.

25. В глибині душі – більшість жінок вбачають у
них себе. Таланту Роговцевої притаманна поезія
життєвої прози й особливо їй удаються
характери з високим відчуттям
відповідальності за інших людей,
великодушність серця, любов і доброта. Ось
така сутність її творчої особистості, ї
ї образ – міф.
Її героїні всім близькі
й зрозумілі, в них
немає фатальної
дивовижності,
недоступності,
винятковості. Вони –
звичайні, «як усі» й
трішечки краще ніж
усі.

26. Хоч би що виконувала Ніна
Матвієнко – у її співі
завжди відчутній голос
серця, що відлунює в душі
слухача, запам’ятовується
як голос Матвієнко. ЇЇ
народ визнав, як свою,
близьку до душі й серця
співачку. Вона народна не
за званням, які при ній уже
давно. Народна – за її
талант від природи.

27. Українська поетеса, письменниця,
літературознавець, публіцист.
Виключно літераторством
трудовий досвід Забужко не
обмежується. Довгий час вона
працювала викладачем. Причому
лекції кандидата філософських
наук Забужко пощастило
відвідати студентам не тільки
Київської державної консерваторії
ім. П. Чайковського, де Забужко
читала естетику, а також
студентам таких всесвітньо
відомих університетів як
Гарвардський, Єльський,
Колумбійський. У 1992 році
викладала україністику в універ-
ситеті штату Пенсильванія як
запрошений письменник.
У 1994 авторка отримала
стипендію Фонду Фулбрайта і
викладала в
Гарвардському та Піттсбурзському
університетах.

29. Українська художниця-живописець.
Постачальник щастя №1 – так називає себе
художниця Євгенія Гапчинська. ЇЇ роботи
важко сплутати з чужими – дивовижні
чоловічки з дитячими підписами в дусі «Мама
купила мені труси в розочках» чи «Дурне моє
серце все кохає та кохає».
ЇЇ твори знаходяться у колекціях відомих
російських та українських акторів,
телеведучих та співаків. Окрім того, її картини
у свій час придбав Лучано Паваротті.

31. 1. Блаватская Е.П. Заколдованная жизнь (рассказанная
гусиным пером) / Е.П.Блаватская.- Днепропетровск,
ДИАТО «Южная Пальмира», 1991. - 47с.
2. Брандис Е. Марко Вовчок / Евг.Брандис. – М.: Молодая
гвардия, 1968. – 336с. – (Жизнь замечательных людей.
Серия биографий; вып. 19 (460).
3. Врублевська В. Соломія Крушельницька: [Роман-
біографія] / Валерія Врублевська. – К.: Молодь, 1979. –
(Серія біографічних творів. Уславлені імена; вип.45).
4. Гуменна Д. Дар Евдотеї. Іспит пам’яті / Докія Гуменна. –
К.: Дніпро, 2004. – 520с.
5. Забужко О.Казка про калинову сопілку / Оксана
Забужко. – К.: Факт, 2000. – 84с.
6. Забужко О. Польові дослідження з українського сексу:
[Роман] / Оксана Забужко. – [3-тє вид., стереотип.]. –
К.: Факт, 2000. - 116с.
7. Загребельний П. Євпраксія : [Роман] / Павло
Загребельний. – К.: Дніпро, 1987. – 319с.
8. Загребельний П. Роксолана: [Роман] / Павло
Загребельний. – Х.: Прапор, 1997. – 672с.
9. Кагарлицький М.Ф. Оксана Петрусенко: [Біографічна
повість] / М.Ф. Кагарлицький. – К.: Молодь, 1983. – 256с.
– (Серія біографічних творів. Уславлені імена; вип.56).
10. Кобилянська О. Вибрані твори / Ольга Кобилянська. –
К.: Держ. видав. Художньої літератури, 1952. – 359с.

32. 11. Катерина Василівна Білокур: [Репродукції] / [упоряд.;
авт. тексту В.Г.Нагай.]. – К.: Держ. видав.
Образотворчого мистецтва і музичної літератури
УРСР, 1959. – 15с. 28 лист. репрод.
12. Костенко А. Леся Украинка / Анатоль Костенко. – М.:
Молодая гвардия, 1971. – 352с. – (Жизнь замечательных
людей. Серия биографий; вып.19 (507).
13. Костенко Л. Вибране / Ліна Костенко. – К.: Дніпро,
1989. – 559с.
14. Костенко Л. Маруся Чурай: [Історичний роман у
віршах] / Ліна Костенко. – К.: Веселка, 1990. – 159с.
15. Маруся Вольвачівна – незаслужено забута українська
письменниця: [Вибр. твори] / [вступ. ст., ред.,
упорядкув. Та прим. Івана Лисенка]. – К.: Наш час,
2008. – 376с.
16. Очеретний О. Олена Теліга: Шлях із небуття: [Драма
на чотири дії] / Олександр Очеретний; Передм. Надії
Мірошниченко. – К.: Смолоскип, 2006. – 68с.
17. Мазуркевич О.Р. Визначні українські педагоги –
народні просвітителі: Х.Д.Алчевська та її сподвижники
/ О.Р.Мазуркевич. – К.: Знання, 1963. – 79с.
18. Полонська-Василенко Н. Історія України: [у 2 т.] /
Н.Полонська-Василенко. - [4-те вид., стереотип.]. – К.:
Либідь. – 2002. –
a. т.1: До середини XVII століття. – 2002. – 672с.
b. т.2: Від середини XVII століття до 1923 року. – 2002. –
608с.

33. 19. Ричка В. Княгиня Ольга / Володимир Ричка. – К.:
Альтернатива, 2004. – 336с.
20. Русова С. Вибрані педагогічні твори: [у 2 кн.] / Софія
Русова; [упоряд., передм., прим. Є.І.Коваленко,
І.М.Пінчук / за ред. Є.І.Коваленко.] – К.: Либідь, 1997.
–
19. a. Кн.1 – 1997. -272с.
20. b. Кн.2 – 1997. – 320с.
21. Степовик Д.В. Скарби України: [наук.-худож.кн.]: [для
середн. та ст. шк. віку] / Дмитро Степовик; [худож.
оформл. Д.О.Заруби]. – К.: Веселка, 1991. – С. 179-191.
22. Українська жіноча проза. М.Вовчок, Н.Кобринська,
О.Кобилянська / ред.. Н.Д.Кусакіна. – Х.: Прапор,
2007. – С. 112-196.

34. Інтернет ресурси
http://www.astra-
lit.com/Articles/articles_8.htm
http://www.zhinka-online.com.ua
http://www.womenhistory.org.ua