подорож країною дружба

1. Самостійність учнів у навчанні - найважливіша передумова
повноцінного оволодіння знаннями, вміннями й навичками. Часто і
правильно застосовувана самостійна робота розвиває довільну увагу дітей,
виробляє в них здатність міркувати, запобігає формалізму в засвоєнні знань і
взагалі формує самостійність як рису характеру.
Самостійна робота учнів, яка входить у навчальний процес, - це така
робота, яка виконується без безпосередньоїучастівчителя, за його завданням
у спеціально виділений для цього час; при цьому учні свідомо прагнуть
досягти поставленої в завданні мети, використовуючи свої зусилля і
висловлюючи в тій чи іншій формі результати розумових і фізичних (або тих
чи інших разом) дій. Це сукупність різноманітних навчальних прийомів і дій,
за допомогою яких учні самостійно закріплюють і поглиблюють раніше
набуті теоретичні знання, практичні навички і вміння, а також оволодівають
новими.
Допомога зі сторони вчителя полягає в його інструктуванні, коли він
дає учням завдання; допомога його не виключена і під час виконання
завдання дітьми, коли окремі з них не можуть подолати труднощі, які
виникнули. Зрозуміло, що ця допомога надається прийомами, які
направляють учня все-таки на самостійну діяльність. Наприклад, вчитель
нагадує учню будь-який знайомий йому приклад; формулює запитання, яке
викликає в учня труднощі; вводить додатковий етап в роздуми учня,
полегшуючи йому розуміння того, в чому він повинен розібратися тощо.
Для самостійного виконання роботи потрібен такий час, коли в
діяльність учня ніхто не вмішується, коли він сам зосереджує свої зусилля,
сам вирішує поставлене перед ним завдання.
Найпростіші навички самостійної роботи формуються вчителями
початкових класів Гінайло Т.В., Шуманською Г.С., Шевченко С.Б..
Самостійній роботі учнів передує наочний показ прийомів роботи вчителем,
супроводжуваний чіткими поясненнями, записами на дошці. Самостійна
робота, виконана учнями після показу прийомів роботи вчителем, носить
характер наслідування. Вона не розвиває самостійності в справжньому
значенні слова, але має важливе значення для формування складніших
навичок і умінь, більш високої форми самостійності, при якій учні
виявляються здатними розробляти і застосовувати свої методи розв'язання
завдань навчального характеру. Педагоги спочатку навчають дітей
самостійно прочитати завдання в підручнику, на дошці або на картці, щоб
вони могли розібратися в послідовності майбутньої роботи, виконати її і в
результаті зробити потрібний висновок. Наприклад, під час вивчення теми
"Відмінювання іменників в однині” з української мови використовують такі
завдання для самостійної роботи:
1. Записати в одну колонку словосполучення з іменниками у називному
відмінку, а в другу - у знахідному. ( Вийшли на вулицю, широка вулиця;
закувала зозуля, почули зозулю; виросла кукурудза, посадили кукурудзу;
одержали квартиру, нова квартира; рогатий олень, плямистого оленя).

2. 2. Записати речення, замінивши називний відмінок іменників потрібним за
змістом відмінком. (Я подарував (товариш) цікаву книжку. У цій (місцевість)
багато кам'яного вугілля. Ластівка низько літає перед (дощ). Мама
подарувала (Ірина) нову стрічку. Україна славиться багатою (рослинність).
Однією з найважливіших умов успішного формування у молодших
школярів умінь і навичок є усвідомлення школярами як самих дій, так і
послідовності дій, які треба застосувати, щоб виконати запропоноване
завдання, вирішити орфографічну, математичну, трудову або іншу задачу.
Усвідомленню учнями дій, необхідних для успішного виконання завдання,
формуванню певного способудії і тим самим чіткого, послідовного мислення
сприяють такі вправи, запропоновані для самостійної роботи, в яких
подаються: вказівки-розпорядження про характер і послідовність дій,
необхідних для правильного виконання завдання, або програма дій, яка
визначає, які операції потрібно виконати учню і в якій послідовності, або
розпорядження алгоритмічного типу. Наприклад, на уроці математики при
вивченні множення виду 43 · 2, вчителі дотримуватися такої послідовності:
1) Заміни перший множник сумою розрядних доданків.
2) Помнож на число кожний з доданків цієї суми.
3) Додай одержані добутки.
Обчисли: 23 · 2; 44 · 2; 21 · 3.
Самостійні роботи, пов'язанііз спостереженням, постановкою дослідів,
мають дуже велике значення, оскільки сприяють, розвитку в учнів
спостережливості, дослідницьких умінь і навичок.
Безпосередньо розвитку в учнів спостережливості сприяють уроки з
навчального предмету "Я і Україна”. З перших днів занять у школі вчителі
організовують систематичні, цілеспрямовані спостереження за погодою,
сезонними змінами в рослинному, тваринному світі та в праці людей.
Кожного дня в ті самі години на одному з уроків певний час відводиться на
бесіду про спостереження, які учні проводять самостійно.
Значне місце у початкових класах займає самостійна робота з
навчальною книгою, її текстом, ілюстраціями, картинами і т. ін. Уміння
працювати з книгою - одне з найважливіших умінь вчитися, оскільки такі
важливі структурні компоненти процесу засвоєння, як осмислення і
закріплення, здійснюються в процесі роботи з підручником. Невміння
працювати з книгою призводить до того, що навчальна праця втрачає свою
привабливість, стає мукою для учня. Величезне значення роботи з книгою
багато в чому пояснюється особливостями письмової мови. При сприйнятті
письмової мови на відміну від сприйняття усної немає примусового темпу,
немає безперервності - учень, читаючи, може зупинитися, щоб обдумати
прочитане, може повертатися неодноразово до одного і того ж матеріалу,
висловленого в одній і тій же системі, для того, щоб глибше продумати,
осмислити матеріал або окремі, найважчі для розуміння частини.
Все це забезпечує глибоке, осмислене, свідоме і міцне засвоєння знань,
вживання їх до вирішення навчальних завдань. Навчання учнів умінню

3. працювати з книгою, навчання читанню, в широкому значенні цього слова, в
початкових класах здійснюється на уроках читання і природознавства, на
уроках математики і граматики.
Першочергово педагоги навчають дітей складанню плану прочитаного
формуванню у них умінню встановлювати послідовність подій та виділяти
головнудумку твору. Щоб сформувати у другокласників узагальнений підхід
до з'ясування структури тексту (відношення "спочатку - потім”), звертають
увагу учнів на такі взаємопов'язані моменти: про що йде мова на початку
оповідання; що було потім; чим закінчується твір. Для цього застосовують
такі прийоми:
- демонстрування зразка складеного плану;
- відповіді на запитання;
- поділ тексту на логічно завершені (смислові) частини (як на основі плану,
запропонованого вчителем, так і самостійно);
- підбір до них заголовків;
- пошук частин тексту за сформульованим планом;
- складання малюнкового плану;
- відновлення деформованого плану відповідно до тексту тощо.
В початкових класах широко застосовується самостійна - робота з
дидактичним матеріалом. В ході такої роботи діти мають справу з
предметами і речами. Вони можуть їх тримати в руках, складати,
перекладати, комбінувати і т.д. Все це відкриває великі можливості для
задоволення потреби маленьких дітей все чіпати, все обмацувати, для
формування моторного відчуття.
Ефективною самостійна робота учнів є на уроках географії та біології
(вчитель – Оксентюк Т.І.). Для неї передбачається спеціальний час на
кожному уроці, вона проводиться планомірно і систематично. Педагог
практикує організацію самостійної роботи учнів з підручником. При цьому
учні складають опорні схеми, таблиці, вчаться самостійно робити висновки,
аналізувати та систематизувати навчальний матеріал. Організовуючи
самостійну роботу дітей, пропонує їм такі питання, які сприяють не тільки
запам’ятовуванню матеріалу, але й осмисленню отриманих знань, а
самостійно отриманні знання обов’язково контролюються вчителем. Для того
щоб розвивати в учнів мислення, організаторські здібності, систематично
ставить учнів у такі умови, які дозволяють виявити себе в тому чи іншому
виді професійної діяльності. Для таких цілей вчителька пропонує методи
активного навчання, аналіз конкретної ситуації, рішення ситуаційної задачі,
виконання практичних завдань. Так у дітей виробляються стійкі уміння і
навички у виконанні різних видів самостійної роботи і нарощуються темпи в
її виконанні.
При відборі видів самостійної роботи, при визначенні її об'єму і змісту
вчитель історії Шевчик В.В. враховує такі аспекти, як зв'язок теорії з
практикою, поступовість у наростанні труднощів, творчу активність дітей, а
також диференційований підхід до учнів. Це досягається чітким
формулюванням мети роботи, яке викликає у школярів інтерес до роботи і

4. прагнення виконати її якнайкраще, зміст і об'єм самостійної роботи,
пропонованої на кожному етапі навчання, є посильними для учнів, а самі
учні - підготовлені до виконання самостійної роботитеоретично і практично.
Вміло організована дискусія, вільний обмін думками, глибокий аналіз
та розуміння учнями вивченого матеріалу – ось чинники, які характеризують
уроки Шевчик В.В. Ефективно організувати самостійну роботу учнів з
різними історичними джерелами, в тому числі вести пошуки , користуючись
мережею Інтернет. Таку форму роботи застосовує у старших класах, коли
учні досягливеликого ступеня зрілості та самостійностів опануванні знань, у
формуванні проблем, у доборі та чіткому викладі своїх аргументів, у
предметній підготовці до дискусії.
Часто практикує при узагальненні знань з вивчених тем таку форму
роботи як «гаряче крісло» (діти мають змогу перевірити у формі тестових 12
питань пройдений матеріал з теми), порівняти власні можливості з
можливостями інших учнів. Така форма роботи сприяє активізації
самостійної роботишколярів, стимулює їх до пошуку додаткової інформації.
При постановці домашніх завдань, вчитель історії Лукашук Л.Л., крім
традиційних видів роботи використовує і такі форми як інтерв’ю, написання
листів, статей до енциклопедії. Стимулює пошукову роботу школярів з
предмету, що стимулює самостійні, творчі навики вихованців збирати
краєзнавчий матеріал та належним чином оформляти для виступів перед
однолітками.
Для самостійної роботи вчитель фізики, інформатики Чоботан С.І.
пропонує такі завдання, виконання яких не допускає дії за готовими
шаблонами, а вимагає вживання знань у новій ситуації. Він досягається
новизноюзавдань, що висуваються, незвичністю їх змісту, розкриттям перед
учнями практичного значення пропонованого завдання або методу, яким
потрібно оволодіти. Така робота сприяє формуванню ініціативи і
пізнавальних здібностей учнів. Педагог здійснює диференційований підхід
до учнів, оскільки для оволодіння знаннями, уміннями і навичками різним
дітям потрібен різний час. Вчитель залучає учнів до підготовки тематичних
презентацій та повідомлень. Під час вивчення нового матеріалу використовує
такі прийоми як: складання плану теми, роботаз підручником, виступи учнів.
Для закріплення вивченого – робота з дидактичним матеріалом, відкрите
виконання завдання учнем та аналіз іншими.
Спостерігаючиза ходом роботикласу в цілому і за окремими учнями, Луцюк
Г.П. вчасно направляє тих, що успішно справилися із завданнями на
виконання складніших. Деяким учням кількість тренувальних вправ зводить
до мінімуму, іншим дає значно більше таких вправ у різних варіаціях, щоб
вони засвоїли нове правило і навчилися самостійно застосовувати його для
виконання навчальних завдань. Навчає учнів методам самоконтролю і
здійснює контроль за його якістю. Для того, щоб навчити дітей
користуватися вивченим правилом на письмі, перш за все навчає
розпізнавати в тексті, який вони пишуть, засвоювані орфограми. Дає
різноманітні вправи: - списування із завданням, -

5. вправи, що розвивають орфографічну уважність (вибіркові диктанти і
вибіркове списування, - вправи на вироблення навичок (контрольний
диктант). Застосовує як групову, коли різні групи учнів працюють над
різними завданнями, так і індивідуальну форму роботи, коли кожен учень
виконує особливе завдання.
Завдання, яке ставить учителька перед собою – навчити школярів, щоб
орфографічно правильне письмо стало не тільки свідомим умінням писати за
правилами, а навичкою, тобто автоматизованою дією.
На уроках образотворчого мистецтва Маїло С.Д. формує у дітей
спостережливість. Вчитель не тільки супроводжує поясненнями
демонстрацію наочних об'єктів, а й організовує самостійне розглядання цих
об'єктів, пошуки їх характерних ознак, створення цілісних їх образів. Таким
чином школярі навчаються точно, чітко їх сприймати - бачити, слухати,
спостерігати й узагальнювати, визначати словами результати своїх
спостережень.
Завдання творчого характеру (написання рефератів, повідомлень,
віршів, складання кросвордів та інше) практикують вчителі: Луцюк Г.П.,
Строчик Л.С.
До науково-пошукової діяльності залучають своїх вихованців Чоботан
С.І., Оксентюк Т.І.
Самостійна роботу з підручником застосовують вчителі математики,
української, англійської мов на різних етапах уроку: у процесі підготовки до
вивчення нового матеріалу, на етапі закріплення вивченого і рідше - під час
ознайомлення з новим матеріалом.
На етапі актуалізації опорних знань вона використовується для
повторення того навчального матеріалу, без якого не може відбуватися
ефективне засвоєння нового. Це - читання однієї чи навіть кількох статей з
метою пригадати певні відомості, повторення правила, способу виконання
завдання тощо; ознайомлення учнів з так званими перед текстовими
запитаннями та ін.
Закріплення вивченого передбачає виконання певних завдань
підручника - тренувальних (за зразком, за інструкцією, за завданням),
творчих; повторне читання матеріалу.
Часто саме на цих уроках практикуються перевірні самостійні роботи,
основнаїх функція - контролююча, хоча і їм теж властиві елементи навчання.
Таким чином, у структуру самостійної роботивходить: аналіз завдання,
пошук способів розв'язання завдання, планування роботи, виконання
завдання, перевірка і оцінка виконаної роботи.
Педагогам слід приділяти приділяти велику увагу контролю
результатів самостійної роботи. Яким би простим не було виконане учнями
завдання, його треба проаналізувати. Відомо, що навіть при умілому
керівництві з боку вчителя учні можуть допустити помилки в самостійній
роботі, неправильно зрозуміти завдання. Якщо після закінчення роботи
підсумки не підводяться, то зроблені помилки можуть закріпитися в
свідомості учнів. Отже, контроль самостійної роботи учнів необхідний перш

6. за все для того, щоб додати впевненість учням в правильності виконаної
роботи, якщо немає помилок, допомогти школярам розібратися під
керівництвом вчителя в знайдених помилках і виправити їх. Регулярна
перевірка самостійних робіт учнів відразу ж після їх виконання дає вчителю
можливість усунути помилки і прогалини в знаннях і уміннях школярів, що є
дуже важливим в цілях досягнення високої успішності учнів.
Для підвищення ефективності самостійної роботи учнів вельми
важливо, щоб в навчальному процесі разом із зовнішньою існував
внутрішній зворотній зв'язок. Під ним мається на увазі та інформація, яку
учень сам одержує про хід і результати своєї роботи. Однією з можливостей
створення внутрішнього зворотного зв'язку при самостійній роботі є
використовування елементів самоконтролю і самоперевірки.
Формуванню самостійності сприяє поступове збільшення обсягу
самостійних робіт на уроках, урізноманітнення завдань, запровадження
творчих робіт, поєднання їх з роботами тренувального характеру.
Неодмінною умовою успіху є чітка постановка запитань, завдань перед
учнями. Усвідомлення їх учнями спрямовує розумову активність. Розумова
активність учнів під час самостійної роботи залежить від того, як
усвідомлюють вони її тему.
Самостійна робота активізує діяльність школярів, посилює в них
інтерес до певного матеріалу, розвиває ініціативу і привчає застосовувати
набуті знання в пізнані нових фактів та в практичній діяльності. Знання цих
психологічних особливостейдітей молодшого шкільного віку дає можливість
ефективніше організувати самостійну роботу учнів.
Якщо учень у школі не навчиться сам
нічого творити, то і в житті
він буде тільки наслідувати, копіювати.
Л. Толстой
Поганий вчительвикладає істину,
а гарний учитель
вчить її шукати самостійно.
А. Дістерверг

7. «Формування школярів потреби навичок самоосвітньої роботи,
здатності до навчання впродовж усього життя на основі впровадження
інноваційних технологій навчання»
Те, що я чую, я забуваю.
Те, що я бачу, я пам'ятаю.
Те, що я роблю, я розумію.
Конфуцій
Формування в Україні нової системи освіти, орієнтованої на входження в світовий
освітній простір, супроводжується істотними змінами в педагогічній теорії і практиці
навчально-виховного процесу.
Технології викладання музики та музичного мистецтва, які існують у сучасній
педагогічній науці й перевірені на практиці, необхідно опанувати кожному
вчителеві, на якому б рівні інтелектуально-методичної майстерності він не
перебував. Поруч із пояснювально-ілюстративними прийомами учитель повинен
застосовувати нові, особистісно зорієнтовані, у яких посилений творчо-діяльнісний
компонент. Лише в цьому разі учні під умілим керівництвом педагога здобувають
справді необхідні знання, уміння й навички.
Важливим складником таких методів є Інтерактивні технології, під час
використання яких учень і вчитель є рівноправними, рівнозначними суб'єктами
навчально-виховного процесу. Вони спільно визначають мету та засоби діяльності,
прогнозують результати навчання. Учитель виступає лише в ролі організатора
процесу навчання, координатора роботи груп, фасифіка-тора дискусій тощо. Саме
інтерактивні технології створюють атмосферу співробітництва, сприяють
усебічному розвитку кожного зокрема.
Розрізняють чотири групи інтерактивних технологій навчання (залежно
від мети уроку та форм організації навчальної діяльності учнів):
· технології кооперативного навчання:( робота в парах; ротаційні (змінювані)
трійки; два-чотири – усі разом; карусель; робота в малих групах („діалог”, „синтез
думок”, „спільний проект”, „пошук інформації”, „коло ідей” (Раунд Робін, кругова
система), „акваріум”).
· технології колективно-групового навчання: (обговорення проблеми в
загальному колі; мікрофон; незакінчене речення; мозковий штурм (мозкова атака);
навчаючи - учусь („Кожен учить кожного”; „Броунівський рух”); ажурна пилка
(„Мозаїка”, „Джиг – го”); аналіз ситуації; вирішення проблеми; дерево рішень.
· технології ситуативного моделювання: ( імітаційні ігри; симуляції; спрощене
судове слухання; громадські слухання; розігрування ситуації за ролями („Рольова
гра”, „Програвання сценки”, „Драматизація”).
· технології опрацювання дискусійних питань: (метод ПРЕС; займи позицію;
зміни позицію; неперервна шкала думок; дискусія; дискусія в стилі телевізійного
ток-шоу; оцінювальна дискусія; дебати.
Упровадження інноваційних технологій дали певні результати: в учнів
підвищився інтерес до предмета, зросла активність на уроці, з’явилося відчуття
власної значущості, зацікавленість у діалого-пошуковій діяльності, учні віддають
перевагу творчим домашнім завданням.

8. Викладання значною мірою – це мистецтво, яке закликає до таланту і
творчості. Воно охоплює „репертуар” технічних прийомів, методик, умінь і навичок,
які можна систематично вдосконалювати.
Чудовий учитель, як і чудова музика – той, хто додає до свого „репертуару”
творчість та натхнення.
Як сказав філософ, знання можуть бути купою каміння, що зачавило
особистість. І знання можуть бути вершиною піраміди, на якій стоїть особистість.
Ефективність засвоєння учнями навчальної інформації прямо залежить від
ступеня активізації їхнього залучення до процесу навчання.
Крім того, слід пам’ятати: із того , що ми вивчаємо, засвоюємо (пам’ятаємо)
приблизно
10% того, що читали;
20% того, що чули;
30% того, що бачили;
50% того, що чули і бачили;
70% того, що самі говорили;
90% того, що ми говоримо, коли робимо справу.
Навколо нас вирує розмаїття музичної інформації. Музика звучить у театрах і кіно,
на танцювальних майданчиках і в кафе, під музику тренуються в спортивних залах
і хореографічних гуртках. Без музики і пісень не можна уявити собі карнавал, ні
паради, ні туристичні походи…
Тому музика та музичне мистецтво як предмет - це один із найбільш ефективних
засобів всебічного розвитку учня.
Музика рішуче звучить у всіх сферах виховання і освіти. Сучасний урок з музики та
музичного мистецтва передбачає використання на ньому різних видів мистецтва,
насичення його художньою інформацією, яка допоможе учням збагнути, що музика
дійсно є частинкою життя.
Сучасні уроки музики та музичного мистецтва - це творчість вчителя, що
передбачає оновлення змісту й методів навчання, пошук нових ідей.
Я на своїх уроках залучаю український фольклор, який «вбирає», «інтегрує» різні
види художньої творчості та має в цьому плані унікальні можливості. Українська
народна творчість є невід’ємною частиною духовних цінностей. Тематика та
жанрова палітра українських народних пісень різноманітна: героїчні, історичні,
козацькі, побутові, обрядові та ігрові, жартівливі, пісні про кохання. Окремо слід
відзначити пісні, які мають літературне походження. У розвитку співацьких
навичок, виразного співу пісень досить важливим є уміння слухати пісню.
Музичний твір являє собою живий процес, рух у часі. Будь-який твір існує не
стільки всередині мистецтва, скільки на межі його видів, хоча формально
належить до одного з них. На уроках музики та музичного мистецтва учні
переважно вперше відкривають для себе той чи інший твір. Тому вчитель
відповідає за правильне, неповторне сприйняття дітьми образного змісту музики.
Разом із учнями ми замислюємося над тим, які епохи залишили кращі пам’ятки,
найвищі зразки людської думки.

9. Вивчаємо часи в період яких був найбільший розквіт духовності, коли мистецтво
було засобом пізнання й відображення всіх проблем життя. Навчаю учнів
вдумливо, усвідомлено слухати музику. Ми часто є свідками того, що творчі
здібності, розвинуті на уроках музики та музичного мистецтва, перетворюються на
інші види діяльності особистості.
Активний розвиток та впровадження інформаційних технологій у різні сфери життя,
в тому числі в освіту, ставить перед школою одним з основних завдань
формування інформаційної культури сучасних школярів. Комп’ютерні технології –
це потужний інструмент для отримання дитиною найрізноманітнішої інформації,
ефективний засіб підвищення інтересу до навчання, а також мотивації, наочності,
науковості тощо.
Мультимедійні засоби навчання, на думку Л.М.Масол, відкривають нові
технологічні можливості для педагогіки мистецтва, унікальні можливості
поліхудожнього виховання школярів, мають переваги порівняно з традиційним
навчанням.
Створення педагогічного програмного засобу «Музика, 1-4 класи» та музичне
мистецтво5-8класи виправдано тим, що саме при вивченні музичного мистецтва
необхідно синтезувати вербальну, візуальну, звукову та рухову інформацію,
поєднувати абстрактно-логічні та предметно-образні форми наочності,
підвищувати мотивацію навчання за рахунок єдності пізнання та розваги,
емоційності та образності форми викладу навчального матеріалу, можливістю
вибору вчителем та учнями темпу та послідовності діяльності, об’єму матеріалу,
що вивчається.
Педагогічний програмний засіб “Музика, 1-4 класи» розроблений відповідно до
програми для загальноосвітніх навчальних закладів “Музика» (1-4 класи) (укл.
О.Ростовський, Л.Хлєбникова, Р.Марченко).
Програмний засіб орієнтований на сучасні форми навчання із забезпеченням
сумісності з традиційними методами та прийомами навчання в повній відповідності
з документами, що регламентують зміст освіти.
Увесь курс складається з певної кількості уроків, що відповідає навчальній
програмі. Кожен урок розкриває конкретну тему згідно навчальної програми та
містить засоби для пояснення необхідної теми: малюнки, світлини, текст, анімації,
аудіо- та відеофрагменти, зразкове виконання музичних творів, виконання пісень у
режимі караоке тощо.
Для перевірки знань передбачено контрольні запитання та завдання, тести для
самоконтролю та контролю. Інформацію про результати роботи учнів учитель
може переглядати на головному комп’ютері у зведеному вигляді та по кожному
учню окремо.
Крім того, програмний засіб містить довідникову інформацію: довідку по роботі з
ППЗ, словник термінів і понять, іменний покажчик, схему «Характеристики
музики».
Ще одним важливим засобом є Конструктор уроків, за допомогою якого вчитель
може створити уроки за власною методикою, а також при потребі відредагувати
запропоновані розробниками уроки.

10. Використання ППЗ “Музика, 1-4 класи» дає можливість досягнення наступних
педагогічних цілей:
- підтримка групових та індивідуальних форм навчання в умовах класно-
урочної системи організації навчального процесу;
- створення комфортних умов комп’ютерної підтримки традиційних і
новаторських технологій навчання;
- підвищення пізнавального інтересу учнів;
- забезпечення диференційованого підходу до вивчення предмету;
- структуризація змісту навчання та активізації опорних знань.
До складу програмно-методичного комплексу включено:
- по 35 уроків музичного мистецтва для 1-4 класів;
- тематичне планування для роботи за програмою 1-4 класів;
- глосарій;
- іменний покажчик;
- схема «Характеристики музики».
ППЗ «Музика, 1-4 класи» може бути використаний учителем:
- для підготовки та проведення уроку;
- для створення власних уроків і редагування існуючих;
- для проведення тестового контролю знань;
- для проведення індивідуальних і факультативних занять.
Запропонований комплекс розширить інформаційний, наочний, методичний
арсенал учителя музичного мистецтва незалежно від рівня професійної
кваліфікації та досвіду.
Урок музичного мистецтва в загальноосвітньому навчальному закладі
спрямований на пізнання навколишнього світу засобами музичного мистецтва та
розуміння учнями зв’язків музики з іншими видами мистецтва, з природним і
культурним середовищем життєдіяльності людини.
Одними з основних його завдань є формування уявлень про сутність, види та
жанри музичного мистецтва, особливості його інтонаційно-образної мови,
засвоєння основних музичних понять і термінології; формування здатності
використовувати набуті музичні знання та вміння; формування здатності
сприймати та інтерпретувати музичні твори; розвиток загальних і музичних
здібностей, творчого потенціалу особистості; збагачення емоційно-естетичного
досвіду, розвиток універсальних якостей творчої особистості; виховання музичних
інтересів, смаків і потреб.
Саме на вирішення цих завдань спрямовані уроки музичного мистецтва із
застосуванням комп’ютерних технологій. Кожен із таких уроків є сукупністю
малюнків, світлин, анімацій, відеофрагментів, текстових пояснень, звукового
супроводу, зразкового виконання музичних творів, виконання пісень у режимі
караоке, тестових запитань тощо, які використовує педагог при проведенні заняття
з використанням ППЗ.
Урок складається з певної кількості кроків – структурних елементів, що містять
сукупність зображень, відеофрагментів, тексту, об’єднаних за певною ознакою
(наприклад, розучування пісні, розповідь про композитора).

11. Для підготовки та проведення уроку музичного мистецтва із застосуванням
комп’ютера вчителю слід знати структуру пропонованого уроку, зміст кожного
етапу.
Комп’ютерні технології – це потужний інструмент для отримання учнем
найрізноманітнішої інформації, ефективний засіб підвищення інтересу до
навчання, а також мотивації, наочності, науковості тощо.
Ці засоби навчання відкривають нові технологічні можливості для педагогіки
мистецтва, унікальні можливості полі художнього виховання школярів, мають
переваги порівняно з традиційним навчанням.
Це виправдано тим, що саме при вивченні музичного мистецтва необхідно
синтезувати вербальну, візуальну, звукову та рухову інформацію, поєднувати
абстрактно-логічні та предметно-образні форми наочності, підвищувати мотивацію
навчання за рахунок єдності пізнання та розваги, емоційності та образності форми
викладу навчального матеріалу, можливістю вибору вчителем та учнем темпу та
послідовності діяльності, об’єму матеріалу, що викладається.
Програмний засіб орієнтований на сучасні форми навчання із забезпеченням
сумісності з традиційними методами та прийомами навчання в повній відповідності
з документами, що регламентують зміст освіти.
Нові програми з музичного мистецтва досліджують та впроваджують методичні
проекти на основі міжпредметних зв’язків.
На уроках музики та музичного мистецтва знаходять своє місце різні види ігор.
Добираючи ігри до уроків, я віддаю перевагу нерозривності в ігрових моментах
поезії і музики.
Як часто різні види мистецтва допомагають нам розповісти про музику, описати її
звучання. Різні науки роблять нас учасниками тих подій які описані митцями,
культура і життя дає змогу все це пережити.
Ми намагаємося вслухатися в живопис і вдивлятися в музику.
Ми замислюємося над тим, як глибоко пов’язані одне з одним всі мистецтва і вони
зростають.
Та найголовніше, найважливіше в мистецтві це людина, її почуття й думки, її
вчинки та мрії, її радість і смуток, її життя.
Навчатись упродовж усього життя означає розвивати навички, зацікавлення,
упевненості і власній спроможності, впливати, визначати стратегію дослідження та
навчання.
Інтерактивне навчання розвиває комунікативні вміння та навички, допомагає
створенню емоційних контактів між учнями, забезпечує виховну мету, бо привчає
працювати в команді, прислуховуватись до думок своїх товаришів.
Використовування інтерактиву в процесі уроку знімає нервове напруження, дає
можливість змінювати форми діяльності учня, переключати увагу на головні
питання теми занять.
Якомога більше спонукаймо учнів до творчості й самостійності!
Подобається