2. Працюючи над проблемою ліцею «Створення
психолого – педагогічних умов для формування професійної
мобільності, компетентності та загальної культури учнів» я
зробила і застосовую на початку уроку «Хвилинку релаксації» це
збірник цікавих якісних задач, які спонукають учнів зосередитись
перед початком уроку. Наприклад,
1. У одного мудрого китайця запитали, що найбільш довговічне
(життєздатне): тверде чи м’яке?
«М’яке – відповів він і для доказу, відкрив рот – дивись зубів
уже давно нема, а язик все ще бовтається»
Конфуцій
Сьогодні викладач потрібен людині як ніколи.
Хто з батьків не мріє, віддаючи дитину до ліцею, щоб він
став для неї , мудрим домом, де ніжно піклуються один
про одного.
До нас приходять учні з різних сімей, з різним
характером, з досить різними знаннями. Дехто у школі
втратив інтерес до особистості вчителя і навіть до самого
себе.
Ось тому, працюючи у нашому ліцею майже 20
років, а в системі профтехосвіти взагалі 30 років,
використовую методи народної педагогіки, шукаю нових
підходів у вихованні та навчанні, які спрямовані на
досягнення творчих і культурно – національних цінностей.
3. Застосовую «Метод проектів». Зробила розгортку на виставку. Провела
відкритий урок на місто. Склала план уроку в електронному вигляді.
В роботі застосовую електроні посібники, бібліотеку наочностей, віртуальну
фізичну лабораторію, програмні засоби навчання, користуюсь Інтернетом. В кабінеті
фізики зроблена систематизація матеріальних цінностей та необхідного матеріалу до
уроку.
Моїм ідеалом викладача є В. О. Сухомлинський.
Він хотів ,щоб дітям було радісно вчитися, боявся перетворити оцінку
в інструмент страху і приниження. Його педагогічна майстерність давала
фантастичні результати.
В основу процесу виховання я взяла « Концепцію виховання дітей і
молоді в національній системі освіти».
Визначаючи головні завдання як класний керівник, спираюсь на народну
мудрість, яка гласить:
« ХОЧЕШ БУТИ ЩАСЛИВИМ , БУДЬ НИМ».
4. Моє педагогічне кредо – педагогіка співробітництва як на уроці, так і в позаурочний час.
Переконана, що досягти поставленої мети можна лише тоді, коли учні повірять у викладача,
побачать у ньому людину, якій можна довірити свої думки, почуття, до якої можна звернутися
за порадою, допомогою, людину, яка за будь яких обставин не принизить честі й гідності учня.
Гуманна, творча педагогіка ґрунтується на повазі до людини, до учня. Ось чому особливу
увагу звертаю на створення затишної атмосфери як на уроці, так і під час неформального
спілкування з учнями.
Позакласна робота з учнями має велике освітнє і виховне значення.
Я і майстер виробничого навчання пропонуємо учням іти далі разом у світ знань: разом
працювати, творити, читати, відпочивати, мислити і ось такі наші досягнення.
Я переконана що педагогіка співробітництва – це тоді коли класний керівник, майстер і учні
групи та їхні батьки виступають як одне ціле. Тому йдучи на кожен урок, виховну годину,
батьківські збори чи позаурочний захід продумую ретельно як організувати керування навчально
– виховним процесом, які обрати форми, методи і прийоми.
10. Пресс – конференция и даже балл
Все может педагог,
Который твердо знал,
Что каждый день
Он будет отдавать,
и ум и знание и души горенье
А также опыт и великое
терпенье
Тогда в замен он будет получать
Любовь учеников и высшую оценку «5».
11. Мої досягнення
Нагорода у номінації «Кращий вчитель профтехосвіти» на честь 30- річчя
Саксаганського району грамотою і цінним подарунком – годинником.
Нагороджена дипломом І ступеню за зайняте І місце в Дніпропетровській області грамотою і
цінним подарунком в номінації «Класний керівник – 2007», а також було надруковано розробку
інтегрованого уроку з фізики та інформатики в журналі «Фізика в школах України».
13. З'єднання споживачів електроенергії, різноманітні конкурси,рефератів,
конспектів, стінних газет, фізична вікторина, декада фізики, цікава подорож у
Всесвіт – це все не є межею для учнів гуртка “Квант”.
Вони проводять цікаві експерименти, своїми руками виготовляють
фізичні прилади і навіть гарні капелюшки за які отримали грамоту.
14. День прошёл... И классы опустели...
Размышленьям предаюсь опять:
Почему с детишками судьбу связала и
учителем зачем решила стать?
Почему? Ответа нет, но знаю, что
профессию не выбирала я.
"Будь учителем!" - душа мне подсказала.
Видно, быть с детьми - судьба моя.
Плакать и смеяться будем вместе,
веселиться, петь и танцевать,
Огорчаться и прощать обиды, над плохой
отметкой горевать.
Взгляд детей мне душу согревает, их
энергия мне силы придаёт,
Детский смех весельем заражает, дружба
детская меня не предаёт.
Чем могу я отплатить за этот
драгоценный дар моей судьбы?
Только тем, что я навеки подарила
детям капельку моей души!
