2. Трудові міграції
Трудова міграція — переміщення працездатної особи з метою
працевлаштування на певний термін.
Види міграції
Однією з основних ознак міграції фізичних осіб є перетинання державних кордонів
або меж адміністративно-територіальних одиниць — держави, області, міста,
району тощо. Розрізняють ще міжконтинентальну та внутрішньоконтинентальну
міграцію фізичних осіб.
Заробітчанство — тенденція до територіального переміщення працездатних
осіб з метою працевлаштування на певний термін та заробітків.
Праця за кордоном — оплачувана трудова діяльність трудящого-мігранта за
кордоном, заради якої він виїжджає за межі країни, громадянином якої є та в якій
постійно проживає.
3. Хто такий працівник-мігрант
Працівники-мігранти — категорія громадян і осіб без громадянства, що
тимчасово мігрує в країну не свого громадянства чи постійного місця
проживання з наміром одержати оплачувану роботу, за умови, що вони
допускаються відповідно до нормативних актів приймаючої держави як такі.
Працівник - мігрант не є прикордонний працівник або осіби, що в'їхали в
державу на короткий термін, до осіб вільних професій.
4. Причина міграцій
Головна причина міжнародної міграції робочої сили полягає в
диференціації економічних умов життя. Міграція трудових ресурсів
відбувається в напрямку тих країн та регіонів, де очікувані заробітки
найвищі.
5. Історія
Міжнародна міграція робочої сили має давню історію. В умовах нерозвиненості
статистики та прикордонної системи потоки міжнародних мігрантів протягом
багатьох століть взагалі не фіксувались. Та й на сьогодні точно визначити
обсяги трудових міграцій – справа складна.
Ще до нашої ери великі маси людей переміщувались з однієї країни в іншу з метою
«працевлаштування». Велич держав Стародавнього світу (Єгипту, Вавилону,
Персії, Греції, Риму) була створена працею рабів, основну масу яких складали
вихідці з інших держав, захоплені під час війн. Головна особливість стародавньої
міграції полягала в примусовому характері.
Епоха Середньовіччя, особливо раннього, характеризується суттєвим
зменшенням потоків трудових мігрантів. У той час найбільш розповсюдженою
формою добровільної міграції була військова, а найрозвиненішим – міжнародний
ринок військових найманців.
6. Історія
Великий потік міжнародних мігрантів спричинили великі географічні відкриття.
З кінця XV століття після відкриття Америки, морського шляху в Індію,
островів Тихого океану на нові землі почався рух переселенців.
7. Сучасні міграції
Початок сучасного етапу міжнародної міграції трудових ресурсів науковці
пов’язують із закінченням другої світової війни.
За приблизними підрахунками щорічне міграційне сальдо на середину 90-х років
складало близько 1 млн. чоловік, тобто до приймаючих країн приїжджало в
середньому на 1 млн. осіб більше, ніж від’їжджало. За прогнозами, найближчим
часом, у зв’язку зі стабілізацією світової економіки міграційне сальдо буде
скорочуватись.
США Росія
Великобритан
ія Польща
8. Наслідки міграцій трудових ресурсів
Міжнародна міграція трудових ресурсів, безумовно, впливає на економічний
розвиток як країн-експортерів, так і країн-імпортерів робочої сили.
міжнародне переміщення робочої сили як одного з факторів виробництва впливає
на темпи економічного зростання; причиною міжнародної міграції робочої сили є
різниця в рівнях заробітної плати в різних країнах.
9. Масштаби трудової міграції
Після набуття Україною незалежності одним із здобутків демократизації
суспільного життя стало зняття обмежень на перетин державного кордону,
забезпечення вільного пересування громадян.
Так, за даними Міністерства внутрішніх справ України, у 1986 р., на початку
перебудови, кількість поїздок за рубіж в особистих справах не перевищувала 43 тис.
У 1991 р. вона досягла 2327 тис., тобто збільшилася в 54 рази.
Значна частина з них обумовлювалася не туризмом, відпочинком, чи відвідинами
родичів і знайомих, а здійснювалася з метою отримання доходу.
За інформацію дипломатичних представництв України, в Польщі на заробітках
перебувають 300 тис. громадян, в Італії та Чехії – по 200 тис., у Португалії
– 150 тис., Іспанії – 100 тис., Туреччині – 35 тис., у США – 20 тис. У Росії
лише офіційно (на основі ліцензій Федеральної міграційної служби цієї країни)
працює близько 100 тис. українських громадян, загальна ж кількість українців, які
працюють у цій країні, оцінюється в 1 млн .
10. Вплив міграцій на родини
Відплив молоді спричиняє негативні демографічні наслідки як внаслідок руйнації
сімейних відносин, так і через несприятливу для народження і виховання дітей
специфіку “мігрантського” способу життя. Наприклад, у Чернівецькій області,
охопленій значною трудовою міграцією, кількість укладених шлюбів на тисячу
населення у порівнянні з 1990 р. скоротилася в 1,3 разу. Водночас, абсолютна
кількість розлучень збільшилася майже у півтора рази . Ще більш складною
сімейною проблемою, яка переростає у соціальну, є виховання дітей мігрантів,
залишених в Україні, особливо у випадках тривалої відсутності обох батьків. Як
наслідок, Україна стикається з новим видом соціального сирітства,
необхідністю брати під державну опіку частину дітей мігрантів.
12. Зв’язок між родиною мігранта
Електронна пошта
IP-телефонія
Безкоштовні програми для голосового зв’язку (Скайп та ін)
Соціальні мережи
Системи обміну повідомленнями
13. Висновок
Оцінюючи результати трудової міграції, важливо враховувати
перспективи її розвитку. Як доводять соціологічні дослідження, орієнтація на
виїзд за кордон для постійного проживання більше притаманна особам, які
мають досвід трудової міграції, ніж тим, хто такого досвіду не має, а з
числа заробітчан – тим мігрантам, котрі частіше і довше перебували за
кордоном. Таким чином, трудова міграція виступає фактором, що підвищує
ризик еміграції. Тобто, нинішні тимчасові поїздки на заробітки у
майбутньому можуть перетворитися у незворотні втрати населення. При
чому ця перспектива стає більш реальною із збільшенням строків
заробітчанських поїздок, кращою адаптацією мігрантів за кордоном,
покращанням внаслідок цього їх заробітків та умов проживання.
Суперечливість явища трудової міграції підводить до висновків про те, що
основний зміст політики держави у відповідній сфері має полягати у
мінімізації її негативних наслідків, максимальному використанні позитивних
для громадян (у тому числі – працівників-мігрантів) та суспільства
результатів. Політика регулювання трудової міграції має виходити з того
постулату, що право громадянина виїжджати за рубіж є невід'ємним від його
права на гідний рівень життя вдома, тобто права мати роботу або власну
справу, яка б дозволяла реалізувати себе, забезпечити добробут сім'ї.
