Successfully reported this slideshow.
We use your LinkedIn profile and activity data to personalize ads and to show you more relevant ads. You can change your ad preferences anytime.

Майбутнє українських університетів

1,673 views

Published on

Щоб побудувати в Україні систему вищої освіти нового покоління потрібно передусім зрозуміти закономірності еволюції університету і у деталях розглянути його базові елементи. Власне, заради цього Український інститут майбутього започаткував проект «Майбутнє університету», стратегічною метою якого є формування концепції Нового українського університету, на основі якої має відбутися трансформація системи вищої освіти в Україні. Пропоноване дослідження є лише першою частиною згаданого проекту.

Published in: Education

Майбутнє українських університетів

  1. 1. 1МАЙБУТНЄ УНІВЕРСИТЕТІВ: ЕВОЛЮЦІЯ УНІВЕРСИТЕТІВ: НА ПОРОЗІ НЕВІДОМОГО МАЙБУТНЬОГО МАЙБУТНЄ УНІВЕРСИТЕТІВ. Частина 1. Еволюція університетів: на порозі невідомого майбутнього
  2. 2. 3МАЙБУТНЄ УНІВЕРСИТЕТІВ: ЕВОЛЮЦІЯ УНІВЕРСИТЕТІВ: НА ПОРОЗІ НЕВІДОМОГО МАЙБУТНЬОГО Український інститут майбутнього (UIF) – незалежний аналітичний центр, що: прогнозує зміни та моделює можливі сценарії розвитку подій в Україні; надає компетентну оцінку українським подіям; формулює практичні рекомендації до дій; пропонує ефективні рішення; надає майданчик для дискусій на актуальні теми. UIF засновано влітку 2016 року. Інститут zвляє собою спільний проект представників українського бізнесу, політики та громадського сектору. Місія – проектування успішного майбутнього України, через експертні дослідження та дискусії, що стимулюватимуть прийняття якісних полі- тичних рішень як в українській, так і міжнародній політиці. Структура Інституту: Рада Засновників – визначає напрями розвитку Інституту, формує стра- тегію та контролює її втілення. Наглядова Рада – контролює дотримання цінностей Інституту, займаєть- ся розробкою короткострокових стратегій, контролює їхнє втілення. Виконавча дирекція – вирішує адміністративні завдання та втілює стратегії. За кожним із напрямів роботи Інституту працюють штатні експерти. Інститут також залучає до роботи гостьових експертів. Виконавчий директор інституту – Віктор Андрусів. ЗМІСТ Преамбула........................................................................................................ 5 Ідея університету..........................................................................................14 Економічний контекст ................................................................................26 Глобалізація....................................................................................................41 Соціальний контекст....................................................................................48 Політичний контекст...................................................................................56 Контекст складності і невідомості............................................................64 Екосистема....................................................................................................102 Як перевинайти систему вищої освіти в україні................................112
  3. 3. 4 МАЙБУТНЄ УНІВЕРСИТЕТІВ: ЕВОЛЮЦІЯ УНІВЕРСИТЕТІВ: НА ПОРОЗІ НЕВІДОМОГО МАЙБУТНЬОГО КСЕНІЯ СЕМЕНОВА-ШЕЛЕВИЦЬКА комунікаційна координаторка мережі академічних інкубаторів YEP на конкретних кейсах показала як сучасний університет функціонує в екосистемі інновацій та які перспективи і можливості відкриваються для українських ЗВО МИКОЛА СКИБА експерт з питань освіти Українського інституту майбутнього: загальний задум, загальна координація дослідження та упорядкування документу СЕРГІЙ БАБАК доктор технічних наук, співзасновник Ukrainian Heritage Foundation, куратор освітнього напряму Українського інституту майбутнього МИХАЙЛО КРІКУНОВ декан Київської бізнес-школи на масивному статистичному матеріалі розібрав економічний вимір діяльності університетів та запропонував низку управлінських висновків на основі аналізу причин кризових настроїв щодо вищої освіти ІННА СОВСУН віце-президент Київської школи економіки проаналізувала виникнення, еволюцію та метаморфози ідеї університету, а також соціальний вимір цієї інституції
  4. 4. 5МАЙБУТНЄ УНІВЕРСИТЕТІВ: ЕВОЛЮЦІЯ УНІВЕРСИТЕТІВ: НА ПОРОЗІ НЕВІДОМОГО МАЙБУТНЬОГО ПРЕАМБУЛА ДИСКУРС МАЙБУТНЬОГО ТА ЯК ВІН ВПЛИВАЄ НА ПЕРСПЕКТИВУ УНІВЕРСИТЕТІВ Микола Скиба
  5. 5. 6 МАЙБУТНЄ УНІВЕРСИТЕТІВ: ЕВОЛЮЦІЯ УНІВЕРСИТЕТІВ: НА ПОРОЗІ НЕВІДОМОГО МАЙБУТНЬОГО Майбутнє належить до найефемерніших і, водночас, найвпливовіших категорій людського світу. Силу майбутнього як ментальної категорії розкриває експеримент психолога з Нью-Йорського університету Гел Ер- нест-Гершфілд, з вимірювання «континууму майбутнього себе». Задав- шись питанням про те, що впливає на довгострокове планування і ефек- тивне управління ресурсами, дослідник створив для групи добровольців цифрові тривимірні аватари, що демонстрували якими ті могли би бути у літньому віці. Учасники, які взаємодіяли із образами майбутніх себе, у підсумку стали більше коштів відкладати на пенсійні рахунки і загалом – продемонстрували більшу готовність інвестувати в себе, зокрема – в освіту. У цьому сенсі майбутнє є таким же винаходом, як колесо, кальку- лятор чи комп’ютер. З певного погляду - це матриця теперішньої ци- вілізації уяви – на відміну від цивілізації вічності, яким був давній і до- модерний світ. У середньовічній Європі першого тисячоліття нашої ери основним мо- дусом прийдешнього було очікування кінця світу. Це спонукало думати і жити у дуже короткій перспективі. І тривалість життя, справді, була за теперішніми мірками невеликою – в середньому 45 років. Мірою того, як люди звільнялися від влади уявлень про колективний страшний суд, міцнішали сподівання покращити світ чи принаймні зробити його трохи комфортнішим. Розвивалися перші примітивні технології, ремесла і про- томистецтво. Виникали перші університети в сучасному розумінні цього слова. Людьми, які навчають і навчаються керувало переконання, що до- бре вишколений розум допомагає не лише краще розуміти Біблію, але й знаходити відповіді на запитання, які обходить увагою святе письмо. Розвиток фінансової і кредитної систем дозволяв накопичувати статки, а виникнення книгодрукування – досвід і знання, яке все далі виходило за межі соборів. У спільнотах освічених людей, що регулярно займалися інтелектуаль- ною працею, зародився рух Просвітництва. Поняття «прогресу», яке виникло спершу як інтелектуальна спекуляція на тему майбутнього, стало принципом модерного світу з його чотирма індустріальними ре- волюціями. Перша і друга революції потребували маси мінімально освічених робіт- ників і когорти кваліфікованих інженерів та вчених у царині прикладних наук. Відтак, затребуваними стали політехнічні та дослідницькі універ- ситети Гумбольдтівського типу. Третя промислова революція, рушійною
  6. 6. 7МАЙБУТНЄ УНІВЕРСИТЕТІВ: ЕВОЛЮЦІЯ УНІВЕРСИТЕТІВ: НА ПОРОЗІ НЕВІДОМОГО МАЙБУТНЬОГО силою якої була обчислювальна техніка, спонукала перетворенню окре- мих університетів світового класу на корпорації знань. Останні посіли ключове місце у так званій «потрійній спіралі розвитку» у зв’язці з орга- нами влади і бізнесом. Четверта індустріальна революція супроводжується експоненційним розвитком інтелектуальних технологій. Зростання обчислювальних потужностей, швидкий і повсюдний інтернет призводить до потоків великих даних та нових способів оперування ними. Звідси - бум ма- шинного навчання, мобільність талантів, зміна бізнес-моделей і струк- тури організацій із горизонтальністю та швидкими циклами іннова- цій. Час стрімких і драматичних змін змушує ставити питання руба: яке майбутнє проглядається для мене особисто, моєї громади, міста, села і країни? Чи є майбутнє у тієї індустрії, інституції чи фаху, в яких я працюю? На які сценарії я спостерігаю, з якими погоджуюся і на які готовий впливати? У питанні про те, яке ж саме майбутнє очікує на університети є дві новини: одна хороша, друга – невтішна. Почнемо з першої. Попри апокаліптичні настрої медіа і схильність проро- ків сингулярності нести «благу звістку» про кінець всього, включно з люди- ною і такими інститутами як сім’я, робота, гроші, держава тощо, є достат- ньо підстав стверджувати, що у перспективі найближчих 30-ти років саме університети визначатимуть пульс економіки і суспільного життя. І тут друга новина: це не стосується абсолютної більшості українських університетів. А про систему вищої освіти в Україні можна сказати, що вона практично нежиттєздатна. Пробувати реформувати її – це все одно що лікувати труп. Отже для того, щоби Україна з’явилася на мапі вищої освіти світу нам потрібно щось на кшталт біоінженерії та генетики, адже відтворювати систему доведеться з нуля за окремими «молекулами». На чому грунтується впевненість у достовірності звістки про запаси міцності світової університетської (еко)системи? По-перше, тенденція перетворення провідних університетів на інкуба- тор інновацій закріпляє за ними випереджальну роль у швидкозмін- ному світі. Одна з найвпливовіших технологічних компаній сучасності Google (тепер - Aiphabets Inc).inc зародилася у кампусі Стенфордсько- го університету і несе його культуру у своїх корпоративних цінностях та способах управління. В Університеті Оулу (Фінляндія) вже тепер ви- вчається і тестується мобільний зв’язок 6G, масштабний комерційний запуск якого очікується лише через 10 років. Маючи намір створити
  7. 7. 8 МАЙБУТНЄ УНІВЕРСИТЕТІВ: ЕВОЛЮЦІЯ УНІВЕРСИТЕТІВ: НА ПОРОЗІ НЕВІДОМОГО МАЙБУТНЬОГО мозковий центр для випереджальних інженерних рішень для міста, мерія Нью-Йорку 2010 поширила челендж саме серед світових універ- ситеів. Для створення нового кампусу прикладних наук місто виділи- ло острів на річці Гудзон і 100 млн USD. В результаті переміг альянс приватного Корнельського технологічного та університету Техніон з Ізраїлю. Другий аргумент. Університети, як інструмент соціального моделюван- ня, є одним з майданчиків адаптації до глобалізації, поширення навичок міжкультурної взаємодії і формування розподілених спільнот, що можуть синхронно взаємодіяти з різних континетів. По-третє, вища освіта є достатньо ємним, стій- ким сектором економіки, у якого є всі необхід- ні перспективи для зростання. Cтаном на 2017 р. обсяг глобального ринку освіти, за даними компанії Teylor&Frencis Group, оцінювався в 4,4 трильйона доларів. Лише у Великобританії еко- номічий зиск від іноземних студентів становить 23 млрд. фунтів стерлінгів на рік при асигнуван- нях з бюджету близько 2 млрд. фунтів на рік. Отже, наприкінці ХХ – початку ХХІ ст. університети є одними з при- скорювачів історії через посилення дослідницької компоненти, ін- кубування інновацій та трансфер технологій, а також банком люд- ського капіталу. Звісно, при цьому не варто ігнорувати глобальні кризові настрої щодо вищої освіти і слабкі сторони системи. А отже - покладати на університе- ти невиправдані очікування на кшталт виховання ідеального громадяни- на, гарантованого підвищення доходів і соціального статусу синхронно з підвищенням освітнього рівня; подолання нерівності у доступі до знань, згладжування культурних відмінностей, тощо . Аналізуючи феномен поширення кризових настроїв та їх підтримки, сти- каємося з тим, що Ювал Ной Харарі назвав парадоксом історичного зна- ння. Дослідник вважає, що передбачення є не так пророцтвом, як спосо- бом обговорити наші нинішні варіанти вибору. «Знання, що не змінює поведінки, марне. Але й знання, що змінює пове- дінку, швидко втрачає свою доречність. Що більше даних ми маємо і що краще розуміємо історію, то швидше історія змінює свій хід і тим швидше наше знання застаріває» - наголошує автор «Homo Sapience» та «Homo Deus», який є професором Ієрусалимського університету та Оксфорду. $4,4 ТРЛН обсяг глобального ринку освіти
  8. 8. 9МАЙБУТНЄ УНІВЕРСИТЕТІВ: ЕВОЛЮЦІЯ УНІВЕРСИТЕТІВ: НА ПОРОЗІ НЕВІДОМОГО МАЙБУТНЬОГО Провідні університети у своїх стратегіях відображують це фундамен- тальне зміщення у бік безперервного навчання. Наприклад, базовий принцип стратегічної програми Stanford-2025 полягає у моделі Open Loop University, що передбачає фрагментовану кар’єрну траєкторію з періодичним поверненням до навчальної спільноти для отримання актуальних знань. Такі футурологи як Кьелл Нордстрем, припускають, що на зміну курикулярному способу отримання вищої освіти з видачею дипломів прийде модульна система за формулою: 3-5 місячний інтен- сив – робота з активним використанням отриманих знань, потім знову навчання і так далі. На чому базується твердження про неспроможність системи вищої освіти в Україні, пори те, що світовий ринок освіти зростає? Сьогоднящня ситуація у вищій освіті України досить ретельно описа- на у таких документах як «Огляди ОЕСР на тему доброчесності в осві- ті: Україна 2017» (підготована Інститутом вищої освіти НАПН України за підтримки Фонду «Відродження»); «Вища освіта в Україні: порядок денний для реформ» (за підтримки Фонду Конрада Аденауера). Перелік артикульованих проблем включає зруйновану матеріально-технічну базу, обмежений доступ до фінансів, корупційні ризики для викладачів, студентів і адміністрації, труднощі із забезпеченням якості освіти в умо- вах, що склалися. Проте, дозволю собі припустити, що це лише перелік симптомів. Основна проблема не на поверхні. Гнучкі адаптивні системи відповідають на зміну глобального кілімату трансформаціями і беруть участь у творенні нової реальності – це відбу- вається з провідними університетами світу. Закриті і жорсткі ще більше закриваються, намагаються повернути хід історії і зрештою – вимирають як динозаври. Більшість закладів вищої освіти в Україні є такими доісто- ричними монстрами, керівництво яких продовжує відчайдушно бороти- ся за владу замість того, щоби дбати про дослідження та конкурувати за таланти. Для того, щоби побудувати в Україні систему вищої освіти но- вого покоління потрібно передусім зрозуміти закономірності еволюції університету і у деталях розглянути його базові еле- менти. Власне, заради цього Український інститут майбутього за- початкував проект «Майбутнє університету», стратегічною метою якого є формування концепції Нового українського університету, на основі якої має відбутися трансформація системи вищої освіти в Україні. Пропоноване дослідження є лише першою частиною згада- ного проекту.
  9. 9. 10 МАЙБУТНЄ УНІВЕРСИТЕТІВ: ЕВОЛЮЦІЯ УНІВЕРСИТЕТІВ: НА ПОРОЗІ НЕВІДОМОГО МАЙБУТНЬОГО Ми адресуємо результати нашої праці передусім управлінцям, які ухвалюють стратегічні рішення як щодо окремих закладів вищої освіти, так і системи освіти в цілому, тим, хто впливає на ці рішення своєю експертизою чи лідерством. Втім, у пропонованому тексті ви не знайдите готових рішень. Для цього є кілька причин. Перша. Експертизи навіть кількох досвідчених і розумних спеціалістів може виявитися недостатньо, щоби врахувати всі обставини. Друга. Для того, щоби згодом рішення були імлементовані потрібна участь у їх вироблені тих, чиї інтереси вони зачіпають. Третє – ті, хто залучені у виробництво спільного рішення мають користу- ватися спільною системою кординат і спільним тезаурусом. Щоби описати ситуацію, в якій сьогодні опинилися і управлінці, і вико- навці, вдамся до метафори з мапою. Уявіть, що вам необхідно показати шлях від станції метро «Університет» до Українського інституту майбут- нього людині, яка тримає в руках паперову мапу Києва 1912 року. Резуль- тат вийде доволі химерним. На практиці теж саме виходить з начебто очевидним поняттям «якісна освіта». Адже згадане словосполучення по різному сприйматиметься тими, хто веде мову про підготовку висококласних спеціалістів для ін- дустрій, що зростають і тими, хто наполягає на забезпеченні доступу до освіти широких верств населення; тими, хто бачить університет як центр політичної активності та формування компетентного громадянина, по- части тими – хто думає про формування людського капіталу і тими, хто сприймає інституцію вищої освіти як джерело рекрутування молоді для чергових виборів і роботи у штабах політичних партій. Адже є елітний тип освіти, масова та універсальна модель вищої освіти. Формування картини світу, горизонту , а значить – і управлінських рішень значною мірою залежить від дискурсу. Жодне рішення у сучасному динамічному світі не може отримати завершеного характеру. Отже його необхідно регулярно перегляда- ти і вносити необхідні корективи. Для цього потрібні команди, від- повідальні за імплементацію. Як діяти в ситуації, коли немає рішень, з довгим горизонтом наслідків? Ставити запитання, висувати гіпотези та тестувати їх у форматі проек- тних інтелектуальних лабораторій.
  10. 10. 11МАЙБУТНЄ УНІВЕРСИТЕТІВ: ЕВОЛЮЦІЯ УНІВЕРСИТЕТІВ: НА ПОРОЗІ НЕВІДОМОГО МАЙБУТНЬОГО Смисловий: Ідея університету. Для чого потрібен університет українському суспільству саме тепер, які проблеми він має розв’язувати і якою ціною? Відповідно – як він має бути влаштований? Економічний Фінансування та бізнес-модель Якою є прагматика, як він трансформує ресурси у нові активи і можли- вості, відповідно - якою має стати економічна модель Соціальний Ролі університету у сучасному соціумі. Як суспільні від- носини відбиваються на університетах, їхньому курі- кулумі, позиціюванні, які спільноти представлені? Глобальний Університет (від слова Universum) – інституція, яка формує картину світу і отже - закладає систему по- глядів, що дозволяє зорієнтуватися у сучасному світі. Політичний Які ідеї університетів комунікуються і обговорюють- ся, в який спосіб ухвалюються стратегічні рішення щодо університету та всередині університету. Як у суспільстві обгрунтовуються економічні і фінансові рішення щодо вищої освіти. Яким чином теперіші еліти відповідають на кризові настрої. Які реформи зі згаданих дискусій народжуюються. Контекст складності і невідомості. Соціальні та економічні процеси є нелінійними, отже у стратегіях щодо управління змінами і здійснення реформ слід закладати чинник непередбачуваних подій та брати до уваги стратегічні дилеми, що по- стають перед управлінцями у царині вищої освіти Екосистемний Сучасний університет є невід’ємною складовою екосистеми інновацій: взаємозалежної множини освітніх інститутцій, органів влади, бізнес-структур, власників капіталу, мозкових центрів, які поєднані як формальними, так і неформальними зв’язками. Наявність екосистеми стає чинником конкурен- тоздатності окремих міст, країн і мега-регіонів. Осмислення ситуації у вищій освіті та робота розподілених груп має відбуватися синхронно за кількома векторами:
  11. 11. 12 МАЙБУТНЄ УНІВЕРСИТЕТІВ: ЕВОЛЮЦІЯ УНІВЕРСИТЕТІВ: НА ПОРОЗІ НЕВІДОМОГО МАЙБУТНЬОГО Український інститут майбутнього готовий стати майданчиком ви- роблення прототипів стратегічних рішень і дій щодо майбутнього вищої освіти та формування відповідного дискурсу. Але поки три- ватиме лабораторна робота з вироблення моделі Нового українського універсиету та формування команд з імплементації, необхідно запустити процес незворотніх змін, що має підготувати систему вищої освіти та її основних акторів до перезавантаження. Рекомендації щодо такого пере- хідного періоду ми розмістили наприкінці тексту. Одночасно розглядає- мо їх як перелік гіпотез, з яких мають почати свою роботи інтелектуальні лабораторії. У комплексі ми розраховуємо на такі результати: • Сформовано чітку систему координат, що дозволить передусім визначити де саме, у якому домені перебувають українські університети у глобальному масштабі. • Вироблено переконливу візію розвитку вищої освіти в Україні та моделі Нового українського університету • Забезпечено результативну суспільну комунікацію візії та моделі. • Сформовано команди, що візьмуть на себе функції імплементації та моніторингу змін. • Зроблено рішучі кроки, що дозволять пройти точку неповернення до старих систем і методів.
  12. 12. 13МАЙБУТНЄ УНІВЕРСИТЕТІВ: ЕВОЛЮЦІЯ УНІВЕРСИТЕТІВ: НА ПОРОЗІ НЕВІДОМОГО МАЙБУТНЬОГО СТАН ГЛОБАЛЬНОЇ ГАЛУЗІ ВИЩОЇ ОСВІТИ (Михайло Крікунов) Вища освіта як глобальна галузь постійно набирає обертів1 . Так, ста- ном на 2017 рік у світі налічувалося 26 368 організацій вищої освіти (далі по текcту ОВО), із яких більшість (18 500) — це університети, кіль- кість яких зростає. Через масифікацію освіти — глобальний тренд, характерний для останніх десятиліть, — чисельність студентів вищої освіти невпинно множиться. Лише за період з 2000 по 2014 рр. сту- дентів у світі стало майже вдвічі більше: за даними UNESCO, їх чисель- ність становить близько 207 мільйонів осіб2 . Водночас дедалі гірше почуваються державні університети і ліпше — приватні, які нині при- тягують не менше ніж 30 % глобального потоку абітурієнтів. 0 1970 1971 1972 1973 1974 1975 1976 1977 1978 1979 1980 1981 1982 1983 1984 1985 1986 1987 1988 1989 1990 1991 1992 1993 1994 1995 1996 1997 1998 1999 2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007 2008 2009 2010 2011 2012 2013 1 1.0 2 3 4 5 6 7 СВІТОВИЙ РІСТ НАБОРУ СТУДЕНТІВ 1 http://www.webometrics.info/en/node/54; http://whed.net/home.php. 2 Global Education Monitoring Report, UNESCO, www.unesco.org/gemreport. 13 МАЙБУТНЄ УНІВЕРСИТЕТІВ: ЕВОЛЮЦІЯ УНІВЕРСИТЕТІВ: НА ПОРОЗІ НЕВІДОМОГО МАЙБУТНЬОГО
  13. 13. 14 МАЙБУТНЄ УНІВЕРСИТЕТІВ: ЕВОЛЮЦІЯ УНІВЕРСИТЕТІВ: НА ПОРОЗІ НЕВІДОМОГО МАЙБУТНЬОГО ІДЕЯ УНІВЕРСИТЕТУ Питання сенсу (відповіді на питання навіщо?) будь якого утворення чи явища нерідко ігнорується учасниками політичного процесу, урядовцями та топ-менеджерами в Україні як таке, що є начебто відірване від прак- тики, необов’язкове, а то й – зайве. Однак, в умовах автономії сенс, втіле- ний в офіційній місії університету, стає частиною позиціювання, точкою диференціації і створення унікальної ціннісної пропозиції. Крім того, як ін- ституція, що працює з людьми, організація вищої освіти має показати їм життєву перспективу. Фокус розділу: для чого існує університет, які сенси він реалізує і генерує. (Інна Совсун)
  14. 14. 15МАЙБУТНЄ УНІВЕРСИТЕТІВ: ЕВОЛЮЦІЯ УНІВЕРСИТЕТІВ: НА ПОРОЗІ НЕВІДОМОГО МАЙБУТНЬОГО ІДЕЯ УНІВЕРСИТЕТУ ТА ЇЇ ІСТОРИЧНІ МЕТАМОРФОЗИ Інна Совсун У 21 cтолітті постійне зростання кількості університетів супроводжується сумнівом щодо самої ідеї Університету. Про смерть університетів гово- рять не вперше. Зрештою, на певних етапах свого розвитку, направду було зафіксоване помітне скорочення кількості університетів: у 1789 році в Європі діяло 143 університети, у 1815 – лишилось лишень 833 . Та чи значить це, що Університет як Ідея – відходить у минуле? І навіть якщо так, то чи є та «золота доба», в якій існувало єдине правильне, кла- сичне розуміння Університету? Де є те єдине формулювання того, чим є (чи повинен бути) Університет? До чого потрібно прагнути (чи про що варто забути)? Чи Університет завжди існував як ідея, котра сама себе втілює та розвиває, але ніколи не доходить до свого звершення? Чи навпаки – ми визнаємо існування певної множини історичних та сучасних моделей Університету, котрі часто мають мало спільного між собою? Чи можемо ми точно сказати, що є спільного у Масачусетсько- го технологічного університету і Мінського державного університету, Оксфорда і Пхеньянського університету науки і технологій, Уманського педагогічного та Університету Циньхуа, Південно-тихоокеанського уні- верситету та Аліґархського мусульманського університету? Ми визнаємо, що університети бувають різні і можуть виконувати розмаїті функції. Чи можливим є такий підхід? Мені все ж видається, що варто спробувати помислити Університет як певний концепт, котрий має внутрішню ціль та цілісність попри все роз- маїття інтерпретацій та втілень, як певний задум, котрий змінюється, проте водночас не втрачає загального спрямування. Бартлетт Джиаматті, президент Йєльського університету у 1978-1986 ро- ках, написав, що «університет – це припущення нашої культури, що те, що створено розумом, має цінність і може передавати цінності». Більш прозаїчною мовою це означає, що завданням університету є збе- реження, передача та розширення знань і певного інтелектуального досвіду. Таке формулювання не нав’язує жодної конкретної форми, на- томість вказує на головну причину існування університету, пояснює по- требу в університеті для окремих людей та спільнот. 3 History of Universities. Volume 3.
  15. 15. 16 МАЙБУТНЄ УНІВЕРСИТЕТІВ: ЕВОЛЮЦІЯ УНІВЕРСИТЕТІВ: НА ПОРОЗІ НЕВІДОМОГО МАЙБУТНЬОГО Концептуалізація поняття – це спроба помислити можливість інших форм, поєднаних лише спільною метою. Спроба помислити Університет як Ідею – це також спроба дослідити ґенезу формування уявлень про певну кон- кретну форму як про норму. Подумати, чому ті чи інші практики – стають «золотим стандартом» і чи можуть/повинні вони трансформуватись? Саме тому виокремлювання мети – це також і спроба показати випадко- вість форми. Конкретна модель управління чи навчання – це зрештою результат складного процесу вписування ідеї в певні історичні, ін- ституційні чи культурні рамки. І при аналізі цих форм варто спробува- ти визначити, чи маємо ми справу з певною адаптацією концепту чи з пе- реходом в щось якісно нове? Чи сучасні виклики університету як ідеї та/ або як конкретної історичної форми – заперечують його початкову ідею? Що таке університет? Історія концепту Давайте спробуємо помислити, навіщо нам університет? Можна від- повісти коротко – щоб навчати студентів. Коли заходиш у приміщення університету – це наочно спостерігаєш. Студенти слухають викладачів, конспектують, проводять досліди, виконують завдання. Інколи вони дис- кутують та сперечаються з викладачами. Інколи – повторюють завчені фрази з підручника чи з лекції. Тут уже є відмінності. Чому ці відмінності з’являються? Чи є дискусія та суперечка – обов’язковою, щоб ми могли визначити, що ми – в університеті? Підемо далі: що ще відбувається в університеті? Дослідження? Теоретично – так. Щоправда тут відмінності колосальні. В одних країнах дослідження є ключовою діяльністю університету, в інших – дослідження провадяться на маргінесі навчального процесу, чи взагалі провадяться формально. Попри колосальні відмінності у підходах – можна сміливо стверджувати, що немає університетських моделей, котрі б повністю заперечували про- ведення наукових досліджень як важливу місію університету. Інші функції, котрі виконують університети в різних країнах, досить різ- няться, проте включають у себе такі функції як надання майданчику для відкритої критичної суспільної дискусії, формування «стандартів грома- дянства», соціалізація, формування політичної та економічної еліти тощо. Наскільки ці функції є важливим для місії університету? Безперечно, це залежить від політичного, історичного, економічного, соціального кон- тексту, проте дедалі більшою мірою дискусії про університети констату- ють, що ці функції є важливими та унікальними власне для університетів. Втім, історики сперечаються про походження університетів. Частина стверджує, що найдавніший університет було засновано у 895 році у
  16. 16. 17МАЙБУТНЄ УНІВЕРСИТЕТІВ: ЕВОЛЮЦІЯ УНІВЕРСИТЕТІВ: НА ПОРОЗІ НЕВІДОМОГО МАЙБУТНЬОГО місті Фез, в Марокко – Університет Аль-Каруїн. Інші стверджують, що Аль-Каруїн був помітно відмінним від середньовічних європейських університетів – і за змістом, і за формою навчання, тому не може вважатись першим університетом. Натомість – стверджують інші іс- торики - університет як інституція має європейське та християнське коріння, а першими університетами були Болонський (1088 рік засну- вання) та Паризький університет (заснований приблизно у 1150 році). Болонський університет спеціалізувався на канонічному та цивільно- му праві, натомість Паризький університет більшою мірою концен- трувався початково на вивченні теології. Це була не єдина і не голо- вна відмінність між двома закладами. Ключова відмінність полягала в інституційний структурі та розподілі влади. Обидва університети були, передусім, корпораціями студентів та викладачів. Болонський університет був керований студентами, котрі винаймали викла- дачів для отримання від них знань, проте могли звільнити у разі незадовільного викладання. Натомість, у Паризькому університеті головними були викладачі. Певний час ці дві моделі співіснували між собою, проте з часом «паризька» модель перемогла – в більшості єв- ропейських університетів професура приймала рішення та керувала університетами. У ранній період існування університетів навчальні програми були зна- чною мірою уніфікованими та концентрувались на вивченні семи лібе- ральних мистецтв: граматика, логіка, риторика, геометрія, арифметика, астрономія та музика. У цей період були сформовані засадничі прин- ципи академічного життя, ідеал справжнього науковця, базований на ідеї amor sciendi – любові до навчання. Цей академічний етос включав у себе такі уявлення: • віра у те, що світ є доступним для людського пізнання; • іудео-християнське розуміння людини як гріховної істоти, котра повинна визнавати свою недосконалість, призвело до прийняття академічної критики та співпраці; • повага до індивіда як до відображення макрокосмосу або Бога сформувало основу для академічної свободи; • пошук абсолютної правди як кінцевої мети наукового пошуку вимагало запровадження певних принципів, як-то поширення інформації, готовність до публічної критики та захисту результатів академічних пошуків; • оцінка знань на основі доказів та достоїнства (merit), а не джерела походження;
  17. 17. 18 МАЙБУТНЄ УНІВЕРСИТЕТІВ: ЕВОЛЮЦІЯ УНІВЕРСИТЕТІВ: НА ПОРОЗІ НЕВІДОМОГО МАЙБУТНЬОГО • університети – на відміну від гільдій та корпорацій – були відкритими інституціями, доступ до яких міг мати будь-який християнин. Безперечно, ці підходи не завжди реалізовувались, або ж коли і реалі- зовувались – то в межах та можливостях, котрі існували в ті чи інші істо- ричні періоди (так, ідея відкритості університету довший час співіснува- ла з його закритістю для жінок). Проте важливим є саме формулювання принципів як засадничих для ідеї університету. Довший час пошук нового знання було головним завданням універси- тету. Проте з часом функція наукового пошуку доповнюється (а у випад- ку окремих університетів – і замінюється) – на функцію виховання осві- ченого громадянина, відданого слуги держави (gentleman, bon homme). За винятком кількох провідних університетів у Шотландії, Нідерландах, Німеччині та Італії, більшість університетів зосередились на цій функції, занедбавши науковий пошук. Це водночас збільшило соціальну види- мість університету, але збільшило його критику – за позірність та без- змістовність. УНІВЕРСИТЕТ ВСЕ ЩЕ РОЗГЛЯДАЄТЬСЯ ЯК ХРАМ ЗНАНЬ; • Інституції вищої освіти часто керується ректорами, термін в середньовіччі означав єпископів, настоятелів, правителів парафій, тобто священиків з адміністративними функціями, що призначаються Церквою. Латинський термін rector екві- валентний латинської ж терміну pastor (пастир); • Деканами досі в католицькій і англіканській церкві називають настоятелів церкви. • Доцент в перший період розвитку університетів (схоластичний університет) називали будь-яких церковних викладачів і гідів, а jus ubiqui docendi (право викладати всюди) спочатку давало- ся університетам Папою Римським або Імператором Священ- ної римської імперії, а потім, королями; • Професори (Professori ordinarii) повинні пройти «обряд по- свячення», як і священики, і отримати призначення на кафе- дру, де (з якої) вони і викладають (ex cathedra); З дослідження Михайла Крікунова
  18. 18. 19МАЙБУТНЄ УНІВЕРСИТЕТІВ: ЕВОЛЮЦІЯ УНІВЕРСИТЕТІВ: НА ПОРОЗІ НЕВІДОМОГО МАЙБУТНЬОГО Європейський університет 17-18 століття – це університет, дуже далекий від інтелектуальних пошуків. За винятком кількох закладів, більшість то- гочасних університетів перетворились на заклади соціалізації еліти. Кіль- кість університетів у Європі почала скорочу- ватись через втрату соціальної місії та довіри; після Французької революції було закрито 22 університети і замість них було відкрито закла- ди вищої освіти нового типу – grandes ecoles та спеціалізовані заклади вищої освіти не- університетського типу, сконцентровані на під- готовці фахівців. Тоді ж було вибудувано цен- тралізовану модель управління вищою освітою – починають створюватись міністерства освіти, котрі в тому числі – управляли закладами вищої освіти. Попри те, що ці заклади залишаються перлинами французької системи вищої освіти до сьогодні, вони не витіснили університети повною мірою. З часом універ- ситетам вдалось віднайти своє місце у новому соціальному та політично- му контексті. Французька модель, котра видавалась найпрогресивнішою напочатку 18 століття, зрештою поступилась німецькій моделі. Саме у Ні- меччині було витворено те розуміння університету, котре стало загально- прийнятними сьогодні. Нову модель німецького університету переважно пов’язують з іменем Вільгельма фон Гумбольдта, проте значною мірою новий німецький уні- верситет став результатом нового стилю мислення та управління у Ні- меччині. До формування підходів були залучені і державні діячі, і філосо- фи, і митці, і науковці. Визначальна роль Гумольдта полягала у здатності об’єднати бачення багатьох людей та зреалізувати його перебуваючи на державній службі. Створений у 1810 році Берлінський університет став втіленням цього но- вого бачення, котре базувалось, у першу чергу, на уявленні про єдність наукового пошуку та навчання. Гумбольдт вважав, що якщо завдан- ня школи – це поширення знань, то завдання університету – пошук знання через оприявнення «принципів, котрі лежать в основі зна- ння таким чином, щоб сформувати здатність працювати у будь- якій царині знання». Університети перестали бути просто центрами підготовки церковних та державних функціонерів, натомість стали центрами формування знання. З Гумбольдтом пов’язують відродження ідеї університетської автономії, проте гумбольдтівське уявлення про автономію суттєво відрізняється від сьогод- нішніх підходів. Так, Гумбольдт вважав, що держава повинна мати обмеже- ний вплив на діяльність університету, проте цей вплив мав включати в себе XVII-XVIII СТ. університет, для соціалізації еліти
  19. 19. 20 МАЙБУТНЄ УНІВЕРСИТЕТІВ: ЕВОЛЮЦІЯ УНІВЕРСИТЕТІВ: НА ПОРОЗІ НЕВІДОМОГО МАЙБУТНЬОГО призначення на посади в університети через присудження звань доцентів та професорів, ідея, котра сьогодні в західному академічному середовищі не є панівною. Зрештою, «німецька модель» університету була утверджена як панівна, проте не тільки завдяки німецьким університетам, а більшою мірою – за- вдяки її поширенню в американській вищій освіті. Частина дослідників стверджує, що в Німеччині політичний контекст негативно вплинув на розвиток університетів, а університетська спільнота не змогла відреагу- вати на виклики, що постали перед німецьким суспільством на початку 20-го століття. Фріц Рінгер описав процес «занепаду німецьких мандари- нів» у відомій книзі, проаналізувавши як ієрархічне академічне серед- овище Німеччини піддалось ностальгії та песимізму та не змогло відреа- гувати на зростання нацизму. Натомість, німецька модель була більш ніж повною мірою зреалізована у Штатах. Власне, через запозичення гумбольдтівської моделі та її накла- ГУМБОЛЬДТІВСЬКІ ПРИНЦИПИ Свобода викладання та навчання (Lehrund Lernfreiheit). Студенти мають право самі обирати собі керівників і предмети, а професори — самі вирішувати, чого і як навчати. Єдність викладання і дослідження (Einheit von Lehre und Forschung). Навчання завжди співпраця, у якій «не професори потрібні для студентів, але професори і студенти потрібні для науки». Єдність гуманітарних і природничих наук (Einheit der Wissenschaft). Пріоритет «чистої науки» (Bildung durch Wissenschaft, дослівно «освіта через науку») перед спеціалізованим професійним навчан- ням (Ausbildung, Spezialschulmodell). Тобто наука - не роз- бір і повторення тих речей, про які можна прочитати в підручниках, але вміння вчитися самостійно, осо- бливе налаштування розуму, особлива здатність і навичка мислити інакше, ніж вузькі фахівці. Джерело: Humboldt W. von. Über die innere und ӓussere Organisation der höheren wissenschaftlichen Anstalten zu Berlin [1809] // Gelegentliche Gedanken über Universitäten / Hg. E. Muller. — Leipzig : Reclam, 1990. — Р. 274.
  20. 20. 21МАЙБУТНЄ УНІВЕРСИТЕТІВ: ЕВОЛЮЦІЯ УНІВЕРСИТЕТІВ: НА ПОРОЗІ НЕВІДОМОГО МАЙБУТНЬОГО дання на властиво американський контекст було започатковано дослід- ницькі університети в США, котрі тепер значною мірою вважаються най- успішнішими. Гарольд Шапіро так описує американський дослідницький університет: «це місце, де навчання, знання, навички і традиції зберігаються, переоці- нюються, та передаються; де народжуються нові ідеї, вчені, та викладачі; місце, де досягнення, мрії, та інтереси нашого відновленого минулого зу- стрічаються з сьогоденням, у процесі чого ми форматуємо нашу культур- ну традицію для майбутнього». Таке визначення американського дослідницького університету стало певним нормативним ідеалом університету та його місії у суспільстві. Цей ідеал значною мірою інкорпорує попередні історичні форми та під- ходи та контекстуалізує їх. Причин, чому саме американські університети вийшли на перші позиції у світі декілька. По-перше, розвиток освіти в США ще з кінця 19 століття випереджав Європу – за рівнем писемності і за рівнем доступності освіти. По-друге, американський ландшафт ви- щої освіти відрізняється великим розмаїттям, наявністю закладів різного формату, філософії та призначення, завдяки чому американська систе- ма вищої освіти спроможна реагувати на різні виклики часу та суспіль- ні потреби. По-третє, зростання впливовості США у світі всередині 20-го століття не могло не відбитись на престижності та наявних ресурсах у системі вищої освіти. Економічне зростання забезпечувало ресурсами, а політична ситуація, з одного боку, уможливлювала незалежний розви- ток різних інституцій вищої освіти, а з іншого боку – притягувала у Штати науковців та дослідників з усього світу. По-четверте, власне завдяки за- позиченню гумбольдтівських ідей американський університет почав зо- середжуватись, у першу чергу, на наукових дослідженнях, що дозволило саме їм стати центрами формування нової наукової культури.
  21. 21. 22 МАЙБУТНЄ УНІВЕРСИТЕТІВ: ЕВОЛЮЦІЯ УНІВЕРСИТЕТІВ: НА ПОРОЗІ НЕВІДОМОГО МАЙБУТНЬОГО ЕВОЛЮЦІЯ МІСІЇ УНІВЕРСИТЕТІВ Михайло Крікунов По завершенні Другої світової війни, починаючи з 60—70-х років, багато писали про теорію трьох етапів розвитку університетів Мартіна Троу4 (ця теорія дуже популярна й нині), кризу елітного університету (тобто універ- ситетів з рівнем селекції студентів з їх вікової групи нижче за 15 %), маси- фікацію університетів (появу великих організацій з рівнем селекції вище за 15, але нижче за 50 %) і перехід до моделі універсального університету (з рівнем селекції понад 50 %). (Див. порівняльну характеристику трьох етапів на рис. нижче.) ОСНОВНІ РОЛІ СУЧАСНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ЕТАПИ ТРАНСФОРМАЦІЇ СИСТЕМ ВИЩОЇ ОСВІТИ (ВО) Елітна ВО Масова ВО Універсальна ВО Освіта як: привілей право обов’язок Мета: підготування панівної еліти підготування професіоналів для економіки адаптація населення до соціальних і технологічних змін Головна модель університету: дослідницький університет комбінований університет навчальний університет Селективність: висока середня низька Вартість навчання: максимально висока помірна відсутня / помірна Академічна якість: висока середня середня Тип досліджень: фундаментальні (закони природи), напрацювання знань у дисциплінарному контексті; обмежена кількість досліджень (Mode 1) прикладні (практичні проблеми сучасного світу), напрацювання знань у широкому соціальному й економічному контексті, широке коло мульти- дисциплінарних досліджень (Mode 2) базовідослідження в контексті застосунків; складні проблеми, немає обмежень, участь неакадемічних дослідників; Mode 3 — креативне поєднання Mode 1 і Mode 2 4 Martin Trow. Problems in the Transition from Elite to Mass Higher Education. — 1973. Див.: https://files.eric.ed.gov/fulltext/ED091983.pd
  22. 22. 23МАЙБУТНЄ УНІВЕРСИТЕТІВ: ЕВОЛЮЦІЯ УНІВЕРСИТЕТІВ: НА ПОРОЗІ НЕВІДОМОГО МАЙБУТНЬОГО Елітна ВО Масова ВО Універсальна ВО Очікувані інновації / Модель взаємодії наукові (R) / п одвійна спіраль технологічні (R&D) / потрійна спіраль наукові, технологічні, соціальні (R&D+S) / спіраль 4x/5x Підзвітність: Р2Р, академічна спільнота працедавці, «замовники продукту» стейкхолдери, спільнота в цілому © 2018 М. Крикунов. Систематизация на основе идей. M. Trow (1973), S. Marginson (2016), H. Etzkowitz and Leydtsdorff (2000), Carayannnis (2012) Домінантною філософією університетів за Середньовіччя була схоласти- ка, згідно з якою причини, виявлені людиною, мали відповідати біблійній істині, а місією університету було Навчати (так звана Перша місія). Піз- ніше європейські гуманісти обґрунтували важливість особистості, її цін- ностей і свободи волі. У ХІХ столітті, ідучи за доктриною Вільгельма фон Гумбольдта, неогуманістичний німецький університет висунув на перше місце ідею наукового дослідження (так звана Друга місія). Запропонова- на наприкінці минулого століття Етцковіцем і Кларком (1998) концепція підприємницького університету висунула перед ОВО завдання зробити внесок в економічний розвиток5 , а розуміння невідворотності глобаль- ної соціальної та екологічної кризи, — завдання щодо участі ОВО у за- безпеченні глобальної стійкості6 . Ці нові завдання сформували розумін- ня широко обговорюваної сьогодні Третьої місії сучасного університету, а в число героїв вищої школи, крім геніального науковця і талановитого професора, дедалі частіше стали включати успішного академічного під- приємця. Тож сучасне розуміння місії вищої школи відрізняється багато- рівневістю й різноманітністю, пошуком ОВО власного обличчя і власної моделі взаємовідносин з його стейкхолдерами у світі, що змінюється. (Див. нижче таблицю розвитку місії університету7 .) 5 Etzkowitz, H. (1998) ‘The norms of entrepreneurial science: Cognitive effects of the new university–industry linkages’, Research Policy, 27: 823—33; Clark, B. (1998) Creating Entrepreneurial Universities: Organizational Pathways of Transformation. Oxford, UK : IAU Press and Pergamon. 6 Mero, T. (2011) ‘Town and gown unite’, Sustainability, 4(4): 169–73. 7 Укладена М. В. Крикуновим за материалами John C. Scott The Mission of the University: Medieval to Postmodern Transformations The Journal of Higher Education. — Vol. 77. — № 1 (January/February 2006).
  23. 23. 24 МАЙБУТНЄ УНІВЕРСИТЕТІВ: ЕВОЛЮЦІЯ УНІВЕРСИТЕТІВ: НА ПОРОЗІ НЕВІДОМОГО МАЙБУТНЬОГО Місія Опис Період Приклад Викладання Схоластика і у викладанні, і в дослідженнях Пізнє Середньовіччя Болонський університет, Паризький університет Обслуговування влади Ефективне обслуговування запитів влади 1500 і пізніше Націоналізовані західноєвропейські університети Дослідження Основна мета — фундаментальні, пізніше — прикладні дослідження 1800-ті Доіндустріальні німецькі держави, модель Гумбольдта: Берлінський університет Демократизація Обслуговування громадян націй- держав: допомога в реалізації індивідуальних і суспільних потреб Від 1800-х Американські коледжі, як- от Jefferson’s University of Virginia Служіння суспільству ("Public Service", сучасний варіант: "urban university mission" — «університет як соціальна організація») Безтермінове повернення суспільству допомоги, наданої системі вищої освіти у вигляді обслуговування інтересів місцевого ком’юніті Кінець XIX — початок XX ст. Виділення ОВО у США землі для розвитку (Land- рух Grant Colleges and Universities). Закони Моррілла від 1862 і 1890. "Wisconsin Idea" — 1904 Участь в економічному розвитку Виявлення, створення і комерціалізація інтелектуальної власності 1998 Концепція підприємницького університету Інтер- націоналізація — множинність місій Обслуговування інтересів дедалі більше взаємозалежних держав, що розвиваються в глобальному середовищі ХХІ ст. Включення питань вищої освіти в порядок денний міжнародних організацій, таких як EU, ASEAN, NAFTA Забезпечення стійкості Соціальна трансформація та cocreation (спільне творення): взаємодія з локальної владою, галуззю і громадянським суспільством 2011 Партнерство University of Strathclyde з містом Ґлазґо, Велика Британія, з метою перетворення регіону за 10 років на «одне з найстійкіших міст Європи»
  24. 24. 25МАЙБУТНЄ УНІВЕРСИТЕТІВ: ЕВОЛЮЦІЯ УНІВЕРСИТЕТІВ: НА ПОРОЗІ НЕВІДОМОГО МАЙБУТНЬОГО 8 McCowan, T. High Educ (2016) 72: 505. “Universities and the post-2015 development agenda: an analytical framework”, Higher Education, October 2016, Volume 72, Issue 4, pp 505–523, https://doi.org/10.1007/s10734-016-0035-7 Отже, відходячи від прямолінійно сформульованого розуміння місії ви- щої освіти, університет дедалі більше намагається знайти і реалізувати нові моделі взаємодії з навколишнім світом (див. таблицю нижче), а на передній план висувається питання: чи відбиваються — і якщо так, то якою мірою — усі ці нові віяння і завдання на курікулумі, структурі та про- цесах сучасного університету? Модель Цінності Функція Взаємодія Середньовічний Притаманні цінності системи (+ інструментальні) Управління та передача ідеології Низька Гумбольдтіанській Притаманні цінності системи (+ інструментальні) Наукове відкриття Низька проникність* Університет розвитку Інструментальні (сервіс) Прикладні рішення Середня проникність Мультіверсітет Інструментальні (+ властиві цінності системи) Множинність Середня проникність Підприємство Інструментальні (економічні) Комерціалізація Висока проникність ТАБЛИЦА. П’ЯТЬ МОДЕЛЕЙ УНІВЕРСИТЕТУ8 КЛЮЧОВІ ДУМКИ: Університет – це концепт, котрий змінюється, проте водночас не втрачає загального спрямування, суть якого у збереженні, передачі, розширенні знань та колективного досвіду. Від Середньовіччя до постіндустріальної ери модель університету була неодноразово переосмислена, а його модель пережила ланцюжок транс- формацій від передачі ідеології до комерціалізації знань. Конкретна модель управління чи навчання – це, зрештою, результат складно- го процесу вписування ідеї в певні історичні, інституційні чи культурні рамки. Внесок в економічний розвиток та забезпечення глобальної стійкості на тлі як економічних, так іекологічних викликів – складові так званої тре- тьої місії сучасного університету.
  25. 25. 26 МАЙБУТНЄ УНІВЕРСИТЕТІВ: ЕВОЛЮЦІЯ УНІВЕРСИТЕТІВ: НА ПОРОЗІ НЕВІДОМОГО МАЙБУТНЬОГО ЕКОНОМІЧНИЙ КОНТЕКСТ Про університет, в контексті економіки та фінансово-економічні моде- лі, варто вести мову у зв’язці з блоком сенсів, оскільки це спосіб швидко перевірити життєздатність обраної ідеї чи моделі університету. Самі університети є cуб’єктами господарювання, які розпоряджаються до- сить об’ємним і, як правило, складним майновим комплексом, персоналом, множиною фінансово-економічних відносин, що потребують відповідних підходів. Але існує також зворотній зв’язок – завдяки дослідженням та ін- телектуальним дискусіям створюється етична перспектива для оцінки економічного прогресу. Інший резон полягає у тому, що вища освіта стає індустрією, окремим сектором економіки, який породжує сенсовні питан- ня, які є частиною стратегічного управління. Одне з них полягає в інте- лектуальній відповідальності університетів перед суспільством. Зокрема в ході комерціалізації розробок.
  26. 26. 27МАЙБУТНЄ УНІВЕРСИТЕТІВ: ЕВОЛЮЦІЯ УНІВЕРСИТЕТІВ: НА ПОРОЗІ НЕВІДОМОГО МАЙБУТНЬОГО ВПЛИВ ВИЩОЇ ОСВІТИ НА ЕКОНОМІКУ Михайло Крікунов Організації вищої освіти життєво необхідні як для економічного зростан- ня, так і для соціальної справедливості ... Демагоги-популісти ненавидять університети за те, що вони, крім усього, є бастіонами критичної думки й легітимізують опір зловживанням... [Університети] мають також захи- щати свою місію маяків інновацій, ідей і рівності... Мануель Кастельс 9 Будь-яка розмова про розвиток суспільства сьогодні незмінно веде до міркувань і, часто, суперечок щодо економіки. Це зрозуміло, адже стан економіки визначає переважну більшість процесів, що відбуваються в суспільстві, формує вибір можливостей розвитку, які розглядаються в сус- пільстві, динаміку громадських настроїв, політичну ситуацію та суспіль- не життя. Але і економіка сама по собі не є первинною, вона являє со- бою продукт взаємодії цілої низки базових чинників. До їх числа входять якість освіти і система вищої освіти зокрема. За традицією, що склалася, економіку і освіту пов’язують через поняття «людський капітал». Під ним розуміють набір умінь, властивостей і знань, якими володіє людина. Цілком зрозуміло, що такі набори надзвичайно варіативні і що людський капітал — це не тільки IQ конкретної людини, адже в різних контекстах і часах значення мають різні типи людського капіталу. Як годиться капіталу, його зростання вимагає інвестицій, осно- вним видом яких є освіта, не тільки формальна, а й неформальна. Останнім часом у світі помітне зростання громадських настроїв, що не- гативно оцінюють «надмірну» увагу урядів до сфери вищої освіти і ви- магають перенести акценти з університетів, які «виробляють» еліту, на середню і професійну освіту, що охоплює значно більшу частину насе- лення, причому з меншими витратами. Показово, що реформа освіти в нашій країні, попри те, що зачіпає більшість громадян, часто сприйма- ється як частина радше культурної політики, ніж боротьби за нову еконо- міку. Щоб зрозуміти сенс процесів, які визначають зміни і відбуваються глобально в сучасній освіті, варто розібратися у впливі, який вища освіта чинить на економіку. Скільки коштує державі вища освіта? За оцінкою ОECD10 , на вищу школу 2014 року країни витрачали в середньому 1,6 % ВНП, що відображає деяке 9 Цит. за: Castells in Africa: Universities and Development edited by Johan Muller, Nico Cloete and François van Schalkwyk, 2017 African Minds, Cape Town, South Africa info@africanminds.org.za 10 http://dx.doi.org/10.1787/eag-2017-en. — Р. 181.http://dx.doi.org/10.1787/eag-2017-en. — Р. 181.
  27. 27. 28 МАЙБУТНЄ УНІВЕРСИТЕТІВ: ЕВОЛЮЦІЯ УНІВЕРСИТЕТІВ: НА ПОРОЗІ НЕВІДОМОГО МАЙБУТНЬОГО зростання в порівнянні з 2005 роком (1,4 %). Такі країни, як Канада, Чилі, Південна Корея і США, витрачають на вищу освіту істотно більше — від 2,3 до 2,7 % свого ВНП. Водночас в Австралії, Канаді, Чилі, Колумбії, Японії, Південній Кореї, Великій Британії та США приватні витрати на вищу осві- ту становлять не менше 0,5 % ВНП. ВИЩА ОСВІТА І ЕКОНОМІЧНЕ ЗРОСТАННЯ Популярність поняття «людський капітал» уже спричинила значне поши- рення уявлень про те, що інвестиції в освіту дають людині кращу роботу, доходи та якість життя, економіці — вищу продуктивність праці і можливість участі в конкуренції знаннями, а суспільству — більш високу громадянську участь, культурне розмаїття, демократію і поширення здорових настроїв. Перша частина цієї тріади ефектів добре досліджена і документована, існує ціла бібліотека економетричних досліджень, присвячених впливу освіти на доходи людей. Так, у недавньому дослідженні галузі освіти, яке щороку про- водить ОБСЄ серед країн-членів, відзначено, що доходи дорослих людей у віці 25–64 роки, які мають вищу освіту, у середньому на 56 % вище, ніж у тих, хто має тільки середню освіту. Водночас відносна перевага в доходах зростає з підвищенням рівня вищої та післядипломної освіти. Так, якщо ступінь бака- лавра приносить власнику доходи, в середньому на 22 % вище, ніж у тих, хто обмежився лише загальною середньою освітою, то доходи осіб, що мають магістерський, докторський або еквівалентний ступінь, вищі вже щонаймен- ше вдвічі (OECD 2017)11 . Вище в них і перспективи працевлаштування (див. діаграму розподілу доходів на рисунку нижче), з яких власне освіта може не розглядатися як основний. Це і залучення прямих фінансових інвестицій, і ВІДНОСТІ ДОХОДИ ДОРОСЛИХ В ЗАЛЕЖНОСТІ ВІД ЇХ ОСВІТИ (2015 Р.) Sweden Estonia Norway Denmark1 Finland1 Greece Belgium1 NewZeland Australia Korea Italy1 Canada1 Latvia2 Netherlands1 Switzerland3 Japan1 Spain1 UnitedKingdom Austria France1 OECDaverage Luxembourgh1,3 Israel Poland1 Ireland1 Germany Turkey3 Portugal CzechRepublic3 SlovakRepublic3 Slovenia UnitedStates3 Lithuania1 Hungary Mexico2 CostaRica Colombia3 Chile Brazil3 50 75 100 125 150 175 200 225 250 25–64-річні з доходом від працевлаштування; дохід осіб із середньою освітою = 100 11 OECD (2017), Education at a Glance 2017: OECD Indicators, OECD Publishing, Paris. — Р. 104.
  28. 28. 29МАЙБУТНЄ УНІВЕРСИТЕТІВ: ЕВОЛЮЦІЯ УНІВЕРСИТЕТІВ: НА ПОРОЗІ НЕВІДОМОГО МАЙБУТНЬОГО зростання/падіння конкурентоспроможності на- ціонального бізнесу, і участь країни в глобальній економіці знань. Традиційне зіставлення гло- бальних витрат на вищу освіту і доходів від неї дуже обтяжене цією складністю. Проте досить кількох доступних цифр, щоб оцінити масштаби впливу вищої освіти на економіку. Так, за одни- ми оцінками (2U, Inc.12 ), 2016 року глобальний ринок вищої освіти становив $1,9 трлн на рік з очікуваним зростанням приблизно на 8 % у 2017 р, за інши- ми — $3 трлн на рік з очікуваним зростанням приблизно на 9 % у наступні п’ять років13 . Водночас тільки Великій Британії за два роки (2014—2015) іно- земні студенти і родичі, що їх відвідують, принесли £25,8 мільярда14 . Якість до- сліджень, які виконують університети, залучає додаткові інвестиції, у тій самій Великій Британії за останні сім років прямі іноземні інвестиції в дослідження зросли на 73 %, що принесло країні 3-тє місце глобальному в рейтингу іннова- ційних можливостей. 2.9 19% 20% 21% 15% 64% 15% 65% 15% 66% 2015 2017 2019 3.4 4.1 +9% ГЛОБАЛЬНЫЙ РИНОК ВИЩОЇ ОСВІТИ Джерело: IBIS Capital, 2012. Global e-Learning Investment Review. Arthur D. Little analysis 12 https://2u.com/about/press/2u-to-acquire-getsmarter/. 2U, Inc. — це велика американська фьюжн-платформа цифрової освіти, що діє в партнер- стві в великими університетами. 13 IBIS Capital, 2012. Global e-Learning Investment Review. Arthur D. Little analysis, as cited at http://www.adlittle.com/sites/default/files/viewpoints/ ADL_Future_of_higher_education_2016_01.pdf. 14 International Facts and Figures: Higher Education 2017, Universities UK International http://www.universitiesuk.ac.uk/policy-and-analysis/reports/ Documents/International/International_Facts_and_Figures_2017.pdf £25,8 МЛРД – внесок іноземних студентів у економіку Великобританії З погляду сприятливості умов, створюваних університетами для успішно- го працевлаштування випускників, цікаво поглянути на рейтинг працев- лаштування, оцінюваний агентством QS глобально. Ось який вигляд має десятка лідерів 2017 року.
  29. 29. 30 МАЙБУТНЄ УНІВЕРСИТЕТІВ: ЕВОЛЮЦІЯ УНІВЕРСИТЕТІВ: НА ПОРОЗІ НЕВІДОМОГО МАЙБУТНЬОГО Існує три основних канали відносин, наявністю яких можна поясни- ти вплив університетів на економічне зростання. Перший, як було показано вище, — це розвиток людського капіталу. Другий — зрос- тання продуктивності — відображає зв’язок між накопиченим знанням і технологічними змінами. Третій канал, через який вища освіта впливає на ВНП, — це регіональні спіловери (regional spillovers) знань, техно- логій і кращих практик15 . Розуміння ролі університетів з часом змінювалося, так, якщо 1906 року президент Стенфордського університету Девід Стар Джордан підкреслю- вав, що «американські університети — це насамперед навчальні універ- ситети», то майже сто років по тому в дослідженні, проведеному британ- ським журналом The Economist, дійшли висновку про те, що сучасний університет «не лише творець знань, середовище для тренування молодих умів і передавання культури, але також головний агент економічного зростання: фабрика знань, але в центрі економіки знань16 » . У тих самих США університети не тільки генерують нові знання за рахунок досліджень, їхня роль проявляється також у наданні технічної підтримки, спеціалізованої експертизи й лабораторій для поточних до- сліджень і конструкторських розробок (далі R&D), що реалізують фірми. Регіональний спіловер (spillovers — переливання, англ) — економічний ефект впливу знань, технологій, практик, що чинять одні компанії/організації на інші компанії регіону; також стосується впливу ефектів зростання в одному регіоні на інші регіони країни (O’Carroll, C.; Harmon, Colm; Farrell, Lisa, The economic and social impact of higher education, Irish Universities Association, 2006; див.: http://hdl.handle.net/10197/672). David, P. (1997). “The Knowledge Factory: A Survey of Universities,” The Economist, (October 4, 1997). — Р. 4. 2017рейтинг Організація Країна 1 Stanford University США 2 Massachusetts Institute of Technology (MIT) США 3 Tsinghua University Китай 4 University of Sydney Австралія 5 University of Cambridge Велика Британія 6 Ecole Polytechnique ParisTech Франція 7 Columbia University США 8 University of Oxford Велика Британія 9 University of California, Berkeley (UCB) США 10 Princeton University США Джерело: QS Graduate Employability Rankings 2017: Top 10 https://www. topuniversities.com/university-rankings/employability-rankings/2017.
  30. 30. 31МАЙБУТНЄ УНІВЕРСИТЕТІВ: ЕВОЛЮЦІЯ УНІВЕРСИТЕТІВ: НА ПОРОЗІ НЕВІДОМОГО МАЙБУТНЬОГО Цю роль відіграють університети далеко не у всіх країнах. Так, якщо американ- ські та західноєвропейські університети традиційно розглядаються як джерела наукових спін-офів і центри дослідницької діяльності, що забезпечує конкурен- тоспроможність регіональних галузевих кластерів, то в країнах Східної Європи (зокрема, в Україні) і багатьох країнах Третього світу ця роль досі лишається бажаною. Що цікаво, більшість університетів — лідерів у ролі стимуляторів тех- нологічних спіловерів реалізують її в основному за рахунок досліджень, які ви- конують студенти в випускних роботах. Якщо великі компанії з цього погляду можуть бути цілком автономні, то для сектору малого і середнього бізнесу до- ступ до академічних досліджень університетів є критично важливим. Ті країни, у яких академічні організації виконують великі обсяги R&D, більшою мірою привабливі для технологічно орієнтованих компаній, а їх академічні R&D є ін- тегральною частиною інноваційної економіки, беручи участь у ній патентами, новими комерційними продуктами, вправними працівниками, новими компа- ніями, створенням робочих місць і потоком податкових зборів. Відображенням цього є і те, що, наприклад, такий показник, як інно- ваційність університетів, нині визначається параметрами, практич- но пов’язаними виключно зі світовими патентами (World Intellectual Property Organization — WIPO), які зареєстровані університетом за рік і спираються на академічні статті співробітників університету, опубліко- вані за останні п’ять років. Скажімо, серед критеріїв, використовуваних агентством Reuters, зокрема такі: кількість патентів, успішність патентів, глобальність патентів, цитування патентів, відсоток цитованих, вплив до- сліджень на патент, вплив досліджень на комерційні результати, взаємо- дія з галуззю тощо. (Див. список 10 найбільш інноваційних університетів світу 2017 року за версією агентства Reuters.) 2017рейтинг Організація Країна 1. Stanford University США 2. Massachusetts Institute of Technology (MIT) США 3. Harvard University США 4. University of Pennsylvania США 5. KU Leuven Бельгия 6. KAIST Південня Корея 7. University of Washington США 8. University of Michigan System США 9. University of Texas System США 10. Vanderbilt University США REUTERS TOP 100 MOST INNOVATIVE UNIVERSITIES | 2017 RANKINGS Джерело: https://www.reuters.com/article/us-amers-reuters-ranking-innovative-univ/ reuters-top-100-the-worlds-most-innovative-universities-2017-idUSKCN1C209R

×