2. Ампір – стиль, який з’явився в мистецтві і архітектурі в
кінці XVIII – початку XIX століття, після Французької
революції і в період імперії Наполеона.
Сама назва стилю походить від французького слова
“empire” – імперія. Головною метою мистецтва в цю
епоху було вихваляння імперії та імператора, його велич і
військові успіхи, що і визначило характерні риси стилю.
Наполеонівський Ампір – стиль строгий і холодний. Він
демонструє виродження форм доби класицизму,
викорінення її істинного історико-культурного сенсу,
духовного змісту
4. Для стилю ампір характерні:
- масивні монументальні форми, що поєднуються з предметами
військової атрибутики;
- парадна помпезність інтер’єрів палацових будівель.
Основні декоративні елементи стилю:
- фронтони з барельєфами;
- легіонерські знаки з орлами, леви;
- зв'язки списів, щитів і ликторських сокир;
- монумент;
- балкони і колони;
- ліпнина;
- ротонда і русти.
Для ампіру властиві: звернення до традицій Стародавнього Риму,
особливо - захоплення будівництвом різноманітних тріумфальних
арок, пам’ятних колон, обелісків. Важливими елементами будівель
є портики.
5.
6.
7. При всьому своєму військовому пафосі і нормативності
архітектури, ампір був романтичний. Цьому сприяли
давньоєгипетські мотиви в декоративних елементах, що
з’явилися у французькій архітектурі після походу Наполеона в
Єгипет, а також успадковані з римської архітектури, яка в період
давньоримської імперії зазнала сильного впливу єгипетського
мистецтва.
Римські військові мотиви і єгипетська екзотика гармонійно
перепліталися в ампірі, не порушуючи цілісності стилю.
Крім Франції, стиль ампір прижився і в Росії,
10. Російський ампір, добровільно прийнятий царатом, мав власні особливості. Він мав
довший період існування і його розділяють на 1) петербурзький та 2) провінційний.
Однак, російський ампір не втрачав всіх недоліків французького зразка —
регламентованості, пафосу, орієнтації на звеличення військової еліти, цього разу
російської, яку очолював російський імператор. Як і в Європі, жорстко
зарегламентований стиль не дав в Російській імперії помітних регіональних шкіл чи
напрямків. Хоча ампір в Москві і в провінціях був більш декоративний і мав
поверхневий характер.
Поверхневість стилю відбилась в одноманітності декоративних елементів, пишних і
важких, арсенал яких запозичений з мистецтва Стародавнього Риму та, значно
менше, з мистецтва Стародавнього Єгипту (стилізовані сфінкси, стилізовані голови
фараонів тощо)
Стиль ампір в російській імперії
11. Петербурзький ампір. Військові трофеї, стилізовані під Стародавній Рим.
Скульптурний декор арки Генарального військового штаба.
15. Міланський ампір суттєво відрізнявся від паризького апміру, позаяк мав
італійські архітектурні традиції і власний репертуар ( композиційний і
декоративний ), незважючи на теоретичну пов'язаність з офіційним
ампіром паризького зразка. Зразків міланського ампіру небагато, але
вони відрізнялись величчю і містобудівним чи ансамблевим значенням.
В Мілані в цей період архитектор Луїджи Каньола (Cagnola) вибудував
монументальні Тічинські ворота (1801–1814 рр.) Школою для
архітекторів були проектні кресленики Джованні Антоніо Антоліні
(Antolini), котрий запроектував великий Форум Бонапарта (1800 р. ) в
монументальних і холодних формах. Форми і вишуканий декор
міланського Форуму Бонапарта перейшли у архітектурний арсенал
Доменіко Жилярді, що працюватиме в Москві.
Стиль ампір в мілані
17. Характерні архітектурні пам'ятники ампіру в Парижі:
- церква Мадлен (арх. П. Віньйон, 1807);
- тріумфальна арка на площі Зірки (арх. Ж.-Ф.
Шальгрен, 1806– 1837)
- тріумфальна арка на площі Карузель (арх. Ш. Персьє
та П. Фонтен, 1806);
- Вандомська колона (арх. Ш. Лепер та Ж. Гондуен,
1810).
Зразки наполеонівського ампіру у франції
22. Як стиль — ампір не мав підстав для виникнення
та сталого розвитку в Україні, котра тоді була
однією з провінцій класичної військової імперії.
Ампір був і залишився модою військової еліти
Російської імперії, привнесеної штучно з
метрополії в колоніальну провінцію, і зник, як
мода.
Зразки ампіру на території України
23. До зразків архітектури ампіру в Києві можна віднести будівлю
Старого Арсеналу (архітектор Йоган Міллер, початок 19 століття),
де практичність переважає над мистецькими якостями, бо це склад
для зброї.
24. Монумент на честь перемоги Царя Петра І над шведами,
Полтава (ахітектор Тома де Томон)