2. На весні, коли природа оживає, ми чуємо
різні пісні. Ранньої весною дощова пісня
радує рослинний світ. Кожна квітка,
деревинка чекає на золотисту краплинку
води, щоб можна було набратися сил і
розквітнути
5. Якось з татом, у плавнях, ми збирали траву для
годування нутрій. І мені здалося, що травинки між собою
розмовляють. Адже вони цілий день слухають співи
пташок, струмків, розмови листя дерев. Я так був
вражений цім відчуттям, що уночі мені приснився
чарівний сон про весняні розмови у лісу.
6. Був теплий весняний день, раптом налетіла
хмара і з неї по стежках, листі побігли
маленькі сріблясті кругленькі хлопчики-
краплинки. І кожен заспівав свою ноту, а
разом у лісі співала весняна злива.
7. Мої знайомі травинки спочатку злякалися такої вистави,
пригорнулися одна до одної і затремтіли від страху. Почувши
веселу гучну зовсім іншу пісню, вони обернулися і побачили
хлопця-краплинку у зеленій шапочці. Він не біг як усі до
річки, а стояв і грався з квіткою. Потім він гукнув
переляканих травинок і голосно розсміявся.
-Чого ви
-боїтесь?
8. — Ми маленькі, боїмося, що весняна злива нас зламає.
— Не бійтеся, мої брати прийшли вам на допомогу, а грізні ми
тільки у горі, на землю ми намагаємось присісти тихенько, щоб
ні кого не потурбувати.
— А чого ж ти з усіма не біжиш до річки?
— Тому що я хлопчик-краплинка моторний, я люблю
подорожувати сам. Зимою я був сніжинкою, весною літав у
хмаринці, літом буду плавати у річці, а зараз я хочу разом з вами
послухати пісні пташок.
9. — А хіба ти не знаєш, що коли іде дощ пташки не
співають?
— Звісно же! Тому я і затримався біля вас, щоб
послухати ці чарівні пісні.
— А як же ти повернешся у струмочок, коли закінчиться
злива?
— Дуже просто, я перетворюся на водяну пару, полечу
до хмарки, а там знов коли піде наступний дощик, разом
з братами буду співати у струмку.