урок 42 історія відкриття періодичного закону й періодичної системи

1. Історія відкриття
періодичного закону й
періодичної системи
хімічних елементів Д.
І. Менделєєва

2. План семінару:
1) Вступне слово вчителя
2) «Правило тріад» німецького хіміка Й. В.
Деберейнера
3) Класифікація елементів американського хіміка
Дж. Ньюлендса
4) «Гвинтовий графік» французького геолога О. Е.
Шанкуртуа
5) «Хвильовий графік» німецького хіміка Ю. Л.
Мейєра
6) Періодична система хімічних елементів Д. І.
Менделєєва
7) Підбиття підсумків семінару

3. «Правило тріад» німецького хіміка Й. В.
Деберейнера
Першим, кому вдалося відстежити певний
порядок, був німецький хімік Йоганн Вольфганг
Деберейнер (1780–1849). У 1829 р., вивчаючи
властивості Брому, учений виявив, що цей
елемент за своїми властивостями посідає
проміжне положення між Хлором та Іодом. У
ряді Хлор — Бром — Іод спостерігалася не лише
поступова зміна кольору та реакційної
здатності, але й поступова зміна атомної
маси. Випадковий збіг?

4. Класифікація елементів американського
хіміка Дж. Ньюлендса
Ньюлендс (1837–1898) розташував відомі
елементи в порядку зростання атомних мас.
Склавши такий перелік елементів, він виявив,
що в отриманому ряді можна виявити певну
закономірність у зміні властивостей
елементів. Коли Ньюлендс розташував
елементи вертикальними стовпцями по сім
елементів у стовпці, то з’ясувалося, що подібні
елементи, як правило, потрапляють у ті самі
горизонтальні ряди.

5. «Гвинтовий графік» французького геолога
О. Е. Шанкуртуа
Двома роками раніше французький геолог
Олександр Еміль Бегюйе де Шанкуртуа
(1820 1886) також розташував елементи
в порядку зростання атомних мас і
відзначив їх на так званому «гвинтовому»
графіку. І в цьому випадку спостерігалася
та сама тенденція: подібні елементи
потрапляли у вертикальні стовпці.

6. «Хвильовий графік» німецького хіміка Ю. Л.
Мейєра
Більш щасливим виявився німецький хімік
Юліус Лотар Мейєр (1830–1895). Графічна
залежність атомних об’ємів елементів від
їхніх атомних мас виражається у вигляді
низки хвиль, що підносяться гострими
піками в точках, які відповідають лужним
металам (натрію, калію, рубідію і цезію).

7. Періодична система Д. І. Менделєєва
Д. І. Менделєєв виходив з переконання, що в
основу класифікації має бути покладена
фундаментальна кількісна характеристика
елементів — атомна маса, від якої «має
залежати решта властивостей». Але виявити
цю залежність було вкрай важко з двох причин:
по-перше, далеко не всі хімічні елементи були
відомі до початку роботи Д. І. Менделєєва; по-
друге, атомні маси деяких елементів були
встановлені неточно і їх формальне
зіставлення призводило до непорозумінь.

8. Закономірність, виявлена Д. І.
Менделєєвим і названа ним законом
періодичності, була сформульована так:
Властивості простих тіл, а також
форма і властивості сполук
елементів перебувають у періодичній
залежності від величини атомних мас
елементів.

9. Складання опорного конспекту
Спроби впорядкувати, класифікувати елементи
відповідно до їх властивостей.
Деберейнер — виділив тріади елементів. Середній
має середні (проміжні) властивості.
Ньюлендс — повторюваність властивостей
через сім елементів — октави.
Шанкуртуа — «гвинтовий» графік.
Мейєр — графічна залежність атомних об’ємів
елементів від їхніх атомних мас виражається у
вигляді низки хвиль, що підносяться гострими
піками в точках, що відповідають лужним
металам.

10. Д. І. Менделєєв поклав у основу класифікації атомну
масу:
Властивості простих тіл, а також форма і
властивості сполук елементів перебувають у
періодичній залежності від величини атомних мас
елементів.
Для складання таблиці Менделєєв (на відміну від
попередників):
1) змінив атомні маси ряду елементів;
2) під час визначення положення елементів керувався в
першу чергу хімічними властивостями;
3) для деяких елементів, що ще не були відкриті,
залишив порожні клітинки — під Si — Екасиліцій (Ge);
4) передбачив наявність великих періодів.

11. Домашнє завдання
Опрацювати відповідний параграф
підручника, відповісти на
запитання.