Біобібліографічний нарис присвячено українському композитору, піаністу, хоровому диригенту, фольклористу, педагогу, фундатору національної композиторської школи, громадському діячу Миколі Лисенку.

1. Відділ культури Дарницької районної в місті Києві
державної адміністрації
Централізована бібліотечна система
Дарницького району
Бібліотека № 159
Біобібліографічний нарис
Київ, 2022

2. 2
УДК 016:78(477)(092)
Б 28
Батько української музики – Микола
Лисенко : до 180-річчя від дня народження :
біобібліографічний нарис / уклад.
І. В. Рудік, б-ка № 159 ЦБС Дарницького району
м. Києва. – Київ, 2022. – 23 с.

3. 3
Біобібліографічний нарис присвячено
українському композитору, піаністу, хоровому
диригенту, фольклористу, педагогу, фундатору
національної композиторської школи,
громадському діячу Миколі Лисенку.
Видання складається з таких розділів:
I. Микола Лисенко – засновник
української національної музики
II. Основні дати життя та діяльності
Миколи Лисенка
III. Твори Миколи Лисенка
IV. Література про Миколу Лисенко
V. Джерела з Інтернету
Біобібліографічний нарис розрахований на
широке коло користувачів.
При його укладанні використана література з
фондів бібліотеки № 159 та ресурси Інтернету.
Упорядник та комп. набір – Рудік І. В.

4. 4
Він поставив собі метою
служити українській музиці.
Софія Русова [6]
І. Микола Лисенко – засновник
української національної музики
Майбутній композитор народився 1842 року
на Полтавщині у селі Гриньки, яке належало
материному дядькові Миколі Булюбашу. Мати
Миколи Лисенка Ольга Єремієвна з дому Луценків
походила із козацького роду Булюбашів. Її
предком був турок, що втік на Січ. Ольга
Єремієвна читала, писала і спілкувалася
переважно французькою мовою і сварила дітей не
лише за українські, а й за російські слова. Батько
Лисенка Віталій Романович був високо освіченою
людиною, походив з козацького роду, командував
ескадроном кірасирського полку, який стояв у
Кременчуцькому повіті. Вийшовши у відставку в
чині «полковника з мундиром», він обирався
повітовим маршалком – предводителем
дворянства Таращанського і Сквирського повітів, а
на схилі віку затято опікувався етнографічними
дослідженнями рідного краю. Любов до
українського побуту та народної мудрості Миколі
Віталійовичу прищепили двоюрідні дід та бабуня
за материнською лінією – Микола Петрович та
Марія Василівна Булюбаші.

5. 5
Початкову освіту Микола отримав від мами,
вихованки Смольного інституту шляхетних дівчат
в Петербурзі, яка вчила його мовам, музиці,
танцям, гарним манерам.
«У Лисенків у хаті, – читаємо в матеріалі з
Інтернету Євгена Цегельського «Батько
української музики : в 100-ліття народин Миколи
Лисенка», –вживалося мови російської або
французької. Українською мовою порозумівалися
дідичі лише зі селянами й челяддю. М. Лисенко
дістав тодішнє аристократичне виховання, значить
навчили його дещо грати на фортепіяні, говорити
по-французьки, а як минало йому десять років,
віддали його до
аристократичного
французького пансіону
Гордуена в Києві на науку.
Там учив молодого Лисенка
гри на фортепіяні чех
Паночіні. Згодом Микола
перейшов до гімназії до
Харкова і там дістав інших
учетелів музики – чеха
Вільчека та росіянина
Дмитрієва.
Микола Лисенко – гімназист
В Харкові почав Лисенко свої
університетські студії на природничому
факультеті, а водночас бував на музичних вечорах

6. 6
у князя Юрія Голіцина, де збиралися кращі
мистецькі сили і де виконувалися музично-вокальні
та інструментальні твори». [8]
Микола Лисенко вступив до Харківського
університету 1859-го року. Та, провчившись
усього рік, переводиться на природничий відділ
фізико-математичного факультету університету
Святого Володимира, бо після скасування
кріпосного права його батьки перебираються до
Києва вже не можуть сплачувати за навчання сина
в Харкові.
Микола Лисенко був талановитим
дослідником, закінчив університет з відзнакою, за
рік здобув науковий ступінь кандидата
природничих наук, захистивши дисертацію. Два
роки після університету він працював мировим
посередником у селі Тараща Київської губернії.
Його запрошували викладати в університеті, але
гору взяла музика. Треба сказати, що ще під час
навчання в Харкові Миколу Лисенка часто
запрошували грати на балах.
Ще під час навчання в університеті Микола
Віталійович долучився до діяльності «Київської
громади». Він брав участь у підготовці «Словаря
української мови» Бориса Грінченка; диригував
студентським хором, був одним із організаторів
недільних шкіл для робітників.
У родині Лисенків було іще двоє дітей: син
Андрій та дочка Софія. Андрій Лисенко став
медиком, служив лікарем 2-го Чорноморського

7. 7
флотського екіпажу, за участь у революційному
русі його було вислано до В’ятки. Софія ж
Лисенко стала акторкою й дружиною корифея
українського театру Михайла Петровича
Старицького.
Михайло Старицький та Микола Лисенко
були троюрідними братами. Після того, як
Старицький у 10 років лишився круглим сиротою,
Лисенки взяли його у свою родину.
У травні 1861 року на перепохованні Тараса
Шевченка київські студенти Михайло
Драгоманов, Петро Косач, Тадей Рильський,
Михайло Старицький та Микола Лисенко
упряглися в траурний віз і Ланцюговим мостом,
потім Дніпровською набережною доправили його
до церкви на Подолі.
1867-го року М. Лисенко їде до Лейпцига, де
два роки навчається у консерваторії. Він опановує
гру на скрипці й органі, додатково бере лекції з
композиції й теорії музики.
Там же він видає підготовлену в Києві збірку
українських народних пісень.
Микола Віталійович також успішно
концертує європейськими сценами.
З 1874 по 1876 рік М. Лисенко продовжує
навчання у Петербурзі у класі одного із членів
«Могучої кучки» Миколи Римського-Корсакова.
Після закінчення Лейпцизької консерваторії
Микола Віталійович повертається до Києва й

8. 8
поринає там в музичне життя та громадську
діяльність.
«Київська
громада».
1874 р. У
центрі –
М. Лисенко
Микола Лисенко поєднує роботу в музичній
школі зі збиранням та популяризацією народних
пісень. Окрім українських він записує польські,
чеські, моравські, сербські, хорватські пісні під час
подорожі Галичиною та Сербією 1873-го року, які
потім включить у власній обробці до репертуару
хорових концертів. Того ж 1873-го року М.
Лисенко познайомився з кобзарем Остапом
Вересаєм і вивчав його творчість.
Хоровою справою Микола Лисенко займався
усе своє життя, а 1902-го року розпочалась
подорож Україною хору Лисенка (36 хористів і 2
солістів.)
У грудні 1903-го року в Києві тривало три
дні урочисте святкування 35-ліття творчої

9. 9
діяльності Миколи Лисенка, потім продовжилося
у Львові (за участі композитора). Наступного
1904-го року Микола Віталійович на кошти,
зібрані до його ювілею, відкрив власну музично-
драматичну школу. Вона мала програму вищого
навчального закладу. Під школу Лисенко винайняв
особняк професора Івана Сікорського (батька
конструктора Івана Сікорського) на вулиці
Підвальній, 1. Тепер це вулиця Ярославів Вал, а
будинок не зберігся. Після смерті Лисенка школа
носила його ім’я. Надалі на її основі було утворено
Київську консерваторію та Київський театральний
інститут.
У своїй школі композитор працював до
останніх років життя. Тут уперше в Україні
працювали відділ української драми та класи
народних інструментів (серед них – клас бандури).
Вихованцями цієї школи були композитори
Левко Ревуцький, Кирило Стеценко, артисти
Олексій Ватуля, Борис Романицький, фольклорист
Василь Верховинець, хоровий диригент Олександр
Кошиць та інші.
1903-го року М. Лисенко брав участь у
підготовці до відкриття пам’ятника Івану
Котляревському у Полтаві.
У 1908 році композитор очолив першу
легальну українську громадсько-політичну
організацію «Київський український клуб» та
засновану 1906-го року першу всеукраїнську
організацію «Об’єднаний комітет по спорудженню

10. 10
пам’ятника Т. Г. Шевченку в Києві». На адресу
останнього надходили кошти від концертів і
благодійні внески з Австралії, Америки, Канади,
Європи.
1905-го року разом з Олександром Кошицем
організував музично-хорове товариство
«Київський Боян», яке очолював до кінця життя.
Сімейне життя композитора складалося
нелегко. Перша дружина Миколи Лисенка
Ольга О’ Коннор також була його родичкою ––
троюрідною племінницею. З першою дружиною
Микола Віталійович прожив 12 років.
Батьки Ольги О’Коннор були поміщиками
шотландсько-французького походження й жили
неподалік Лисенків на Полтавщині, там молодята
й повінчалися в липні 1868 року.
Ольга не могла мати дітей і тому Лисенко
ініціював розлучення. Офіційно вони не
розлучилися, , бо тоді це був складний процес, суд
вимагав назвати винних. Вони ж обоє цього не
хотіли й просто
припинили жити разом
та зберегли добрі
стосунки.
О. О’ Коннор та М. Лисенко
Вважається, що
романс «Коли
розлучаються двоє» на

11. 11
слова Генріха Гейне Лисенко присвятив саме
Ользі О’Коннор. Загалом першій своїй дружині
композитор присвятив 11 творів. Серед них ––
обробка української народної пісні «Ой на гору
козак воду носить…»
Цікавий факт: коли родини Лисенків й
Старицьких жили у Києві, то продовжували
підтримувати старі сусідські зв’язки; оселилися в
районі, де сходяться вулиці Тарасівська та
Маріїнська-Благовіщенська (нинішня
Саксаганського). Поруч з ними мешкала родина
Косачів. І Ларису Косач (Лесю Українку)вчила
грати на фортепіано Ольга О’Коннор. А сам
Микола Лисенко ще раніше при вінчанні Лесиної
матері Олени Пчілки (це її літературний
псевдонім) тримав вінець. Олена Пчілка
переповіла таку історію. Композитор Лисенко
попросив Лесю Українку написати вірш до його
кантати на смерть Тараса Шевченка. Леся дуже не
любила писати такі вірші – «з нагоди». Але ж це
Лисенко – патріарх української музики. А Микола
Віталійович ще й вимагав, щоб вірш починався
словами «вмер батько наш та й покинув нас». Леся
на це сказала, що коли то вже було. Микола
Лисенко відповів, що ця втрата не має строку
давності. І Леся таки почала свого вірша саме з тих
слів, хоча будь-кому іншому відмовила б.
З другою дружиною Ольгою Липською
Микола Віталійович жив цивільним шлюбом. У
них народилося семеро дітей, двоє померло в

12. 12
дитинстві. Після смерті Ольги Липської Ольга
О’Коннор записала дітей на себе, щоб вони мали
офіційний статус.
Друга дружина композитора була з
чернігівського роду Липських. Вона хотіла
навчитися у Лисенка гри на фортепіано для вступу
до консерваторії. Микола Віталійович поселив
ученицю в соєму домі на Хрещатику, 41. Цей
будинок не зберігся. До консерваторії Ольга
Липська так і не вступила.
Померла вона 1900-го року при народженні
останнього сина Тараса.
М. Лисенко з дружиною і
дітьми
Лисенко казав, що
Тарас дуже схожий на
матір, особливо –
очима. О. О’ Коннор
надала всі необхідні
свідчення та документи,
щоб Микола
Віталійович міг усиновити своїх дітей. Другій
дружині Лисенко не присвятив жодного твору.
Останнє кохання композитора – молодша від
нього на 44 роки інститутка Інна
Андріанопольська. Лисенко побачив її в інституті
шляхетних дівчат, де вона училася, а він викладав
музику. Їх стосунки розвивалися епістолярно,

13. 13
листування розпочалося через класну даму мадам
Журавську. Жили вони невінчаними.
Микола Віталійович Лисенко помер раптово.
У вересні 1912-го року його приятель професор
Триштель застерігав, що серце композитора в
ненадійному стані. Ранком 24 жовтня Микола
Віталійович зібрався йти до музично-драматичної
школи і раптом стався серцевий напад. За
півгодини його не стало. Олена Пчілка згадувала,
що якийсь час на його обличчі лишався живий
вираз жалю й смутку. Згодом він зник і обличчя
стало суворим. Поховали покійного на п’ятий
день, чекали доки з’їдуться родичі, діти та
чисельні делегації зі всієї України. Труну до
Байкового кладовища супроводжували тисячі
людей, декілька хорів. Коли траурна процесія
йшла Васильківською повз театр Садовського
(тепер це оперета) оркестр театру заграв
Жалобний марш М. Лисенка.
Творча спадщина Миколи Лисенка вражає
нас. До речі, перший свій музичний твір він
написав у 9 років. Микола Віталійович – автор 10
опер на українські теми. Найвідоміші з них –
«Різдвяна ніч», «Утоплена», «Наталка Полтавка»,
«Тарас Бульба», «Енеїда». Микола Лисенко
написав 40 хорових творів, серед них – 4 кантати
для солістів, хору та симфонічного оркестру,
симфонічні твори (симфонія, фантазія, увертюра),
камерно-інструментальні, з них 60 – фортепіанних.
За своє життя композитор записав понад 1500

14. 14
українських народних пісень, виконав понад 500
опрацювань пісень (для голосу з фортепіано чи
для хору).
ІІ. Основні дати життя та діяльності
Миколи Лисенка
 10 (22) березня 1842 р. – народився
 1855 р. – почав здобувати освіту у
привілейованому навчальному закладі –
2-й Харківській гімназії
 1859 року – вступив до Харківського
університету
 1860 р. – переводиться на природничий
відділ фізико-математичного
факультету університету Святого
Володимира
 1864 р. – закінчив університет з
відзнакою
 1865 р. – захистив дисертацію на тему
«Розмноження нитчастих водоростей» й
одержав ступінь кандидата
природничих наук
 1865 – 1867 рр. – працював у Таращі на
посаді мирового посередника
 1867 р. – їде до Лейпцига, де два роки
навчається у консерваторії

15. 15
 1868 р. – одружується з Ольгою
О’Коннор, з якою прожив 12 років
 1869 р. – завершує навчання у
консерваторії
 1878 р. – обіймає посаду педагога з
фортепіано в інституті шляхетних
дівчат і бере другий (цивільний) шлюб з
піаністкою Ольгою Липською, з якою
мав 7 (2 померли) дітей
 1874 – 1876 рр. – продовжує навчання у
Петербурзі у класі одного із членів
«Могучої кучки» Миколи Римського-
Корсакова
 1904 р. – відкриває власну музично-
драматичну школу
 24 жовтня (6 листопада) 1912 р. –
помирає від серцевого нападу
III. Твори Миколи Лисенка
Сценічні твори
Опери
 «Андрашіада» (лібрето Михайла
Старицького і Михайла Драгоманова, 1866-
77)
 «Чорноморці» (лібрето Михайла
Старицького за п’єсою Якова Кухаренка,
1872)

16. 16
 «Різдвяна ніч» (лібрето Михайла
Старицького за п’єсою Миколи Гоголя,
1874)
 «Утоплена (лібрето Михайла Старицького за
п’єсоюМиколи Гоголя «Майська ніч»,
1883)»
 «Наталка Полтавка» (п’єса Івана
Котляревського, вокальні номери аранжував
Микола Лисенко, 1889)
 «Тарас Бульба» (лібрето Михайла
Старицького за повістю Миколи Гоголя,
1890)
 «Відьма» (текст Любові Яновської, 1901,
незакінчена)
 «Сапфо» (Лібрето Людмили Старицької-
Черняхівської, 1896-1904)
 «Енеїда» (лібрето Миколи Садовського за
Іваном Котляревським, 1910)
 опера-хвилинка «Ноктюрн» (лібрето
Людмили Старицької-Черняхівської, 1912)
Дитячі опери
(перші в українській музиці)
 «Коза-дереза» (1888)
 «Пан Коцький» (1891)
 «Зима і весна, або Снігова краля» (1892)
усі три на лібрето Дніпрової Чайки (Людмили
Василевської)

17. 17
Музика до спектаклів
 «Чарівний сон» (текст Михайла
Старицького, 1894)
 «Остання ніч» (текст Михайла Старицького,
1899)
та інші
Екранізація сценічних творів
 за оперою «Наталка Полтавка» знято
однойменну кінокартину у 1936 р. і
телефільм у 1978 р.
Вокально-симфонічні твори
Кантати
 «Б’ють пороги» (1878)
 «Радуйся, ниво неполитая» (1883)
 «На вічну пам’ять Котляревському» (1895)
всі на слова Тараса Шевченка
 «До 50-х роковин Шевченка» (на слова
Самійленка, 1911)
Для симфонічного оркестру
 Українська народна пісня «Ой запив, козак,
запив» (музика Миколи Лисенка, з
віденського видання 1916 р.)

18. 18
 Менует і Адажіо, Увертюра на тему
української народної пісні «Ой запив, козак,
запив» (всі 1869, рукописи не знайдено)
 Симфонія (ч. І, 1869)
 Фантазія «Український козак-шумка» (1872)
Камерно-інструментальні твори
 Струнний квартет (ч. 3, 1868)
 Струнне тріо (1869)
Для скрипки з фортепіано
 Фантазія на дві українські народні теми
(1872-73, варіант для флейти і фортепіано)
 Елегійне капричіо (1894)
 Елегія до роковин смерті Т. Шевченка (1912)
 обробка української народної пісні «сонце
низенько» (1912)
Для віолончелі і фортепіано
 Елегія «Сум» (1901
Для фортепіано
 Українська сюїта у форми старовинних
танців (1867-1869)
 2 рапсодії на українські народні теми (1875,
1877)
 Соната (1875)
 Баркарола (1873)

19. 19
 Розлука (вальс)
 рондо, ноктюрни, мазурки, полонези,
скерцо, вальси, марші, пісні, п’єси та інше
 транскрипції
Хори
на слова Тараса Шевченка:
 «Іван Гус» (1881)
 3 хори з поеми «Гамалія» («Ой, діброво,
темний гаю» (1881), «Іван Підкова» (1903),
«Орися ж ти, моя ниво» (1903))
 «Встає хмара з-за лиману» (1903)
 «Давидів псалм» (1910)
та інші
на слова інших авторів:
 «На прю!» (слова Михайла Старицького,
1876)
 «Пливе, човен» (народні слова, 1900)
 «Вічний революціонер» (слова Івана
Франка, 1899)
 «Три тости» (слова Олександра Олеся,
1906)
 «До 50-х роковин з дня смерті Тараса
Шевченка» (слова Володимира
Самійленка, 1911)
 «Молитва» (слова Олександра
Кониського, 1885)
та інші

20. 20
Романси
на слова Тараса Шевченка:
 «Ой одна я, одна» (1868)
 «Садок вишневий коло хати» (1868)
 «Гетьмани, гетьмани» (1872)
 «Якби мені черевики» (1872)
 «По діброві вітер виє» (1872)
та інші
на слова іншіх авторів:
 «Милованка» (слова Адама Міцкевича,
1881)
 «У мене був коханий, рідний край» (слова
Генріха Гейне, 1893)
 «Не забудь юних днів» (слова Івана
Франка, 1898)
 «Безмежнеє поле» (слова Івана Франка,
1898)
 «Смутної провесни» (слова Лесі Українки,
1909)
 «Айстри» (слова Олександра Олеся, 1907)
та інші
Вокальні ансамблі
 «Ми заспівали й розійшлись» (слова Тараса
Шевченка, 1869)

21. 21
 «Коли розлучаються двоє» (слова Генріха
Гейне, 1893)
 «Пряля» (слова Якова Щоголіва, 1898)
та інші
Обробки народних пісень
 пісня «Засвистали козаченьки Марусі
Чурай» (народна пісня, музика Миколи
Лисенка, з віденського видання 1916 р.)
понад 600 обробок українських народних пісень
для хору або сольного виконання:
 12 збірок по 10 творів (1886-1903)
 «Веснянки» – два вінки (1897)
 «Колядки і щедрівки» (1897)
 «Купальська справа» (1897)
 «Коломийки» для мішаного хору з
оркестром (1887)
 «Весілля» (1903)
для дітей:
 «Молодці» (1876)
 «Збірка народних пісень» (1908)
Тощо
Музикознавча спадщина
 Музично-фольклористичні праці: записи
українських народних пісень (з варіантами),

22. 22
пісень різних сусідніх народів, танців,
маршів, дум від кобзарів
 Характеристика музичних особливостей
українських дум і пісень, виконуваних
кобзарем Вересаєм (1873, опубліковано в
«Записках Юго-Западного Отдела Русского
Географического Общества», т.1, 1874)
 Про торбан і музику Відорта (кн. 2, 1892)
 Боян. Народні музичні струменти на Вкраїні
(1894)
VI. Література про Миколу Лисенка
1. Денисенко, Г. Г. Лисенко Микола
Віталійович / Г. Г. Денисенко //
Енциклопедія історії України. У 10 т. Т. 6 :
Ла-Мі. – Київ : Наукова думка, 2009. –
С. 156-157.
2. Лисенко, О. М. Спогади про батька /
О. М. Лисенко. – Київ : Музична Україна,
1991. –368 с.
3. Микола Віталійович Лисенко / [авт.-упоряд.
М. О. Володарська, Є. С. Каневський] //
Музика : для дітей серед. шк. віку / [авт.-
упоряд. М. О. Володарська,
Є. С. Каневський]. – Харків : Фоліо, 2005. –
С. 275-278.
4. Третяк, О. Е. Микола Лисенко / О. Е.
Третяк // 100 видатних українців. – Київ :
Арій, 2006. – С. 229-233.

23. 23
V. Джерела з Інтернету
5. Лисенко Микола Віталійович : матеріал з
Вікіпедії – вільної енциклопедії. – Режим
доступу : https://uk.wikipedia.org/wiki/. –
Мова : укр.
6. Микола Лисенко : засновник української
національної музики. – Режим доступу :
https://ridna.ua/2021/03/22-bereznya-
narodyvsya-hetman-ukrajinskoji-muzyky-
mykola-lysenko/. – Мова : укр.
7. 1842 – народився Микола Лисенко,
композитор, основоположник української
класичної музики : Український інститут
національної пам’яті. – Режим доступу :
https://uinp.gov.ua/istorychnyy-
kalendar/berezen/22/1842-narodyvsya-mykola-
lysenko-kompozytor-osnovopolozhnyk-
ukrayinskoyi-klasychnoyi-muzyky. – Мова :
укр.
8. Цегельський, Є. Батько української музики :
в 100-ліття народин Миколи Лисенка / Євген
Цегельський. – Режим доступу :
https://zbruc.eu/node/64212. – Мова : укр.