Recommended
More Related Content
What's hot
What's hot (20)
Similar to Історія та факти. Державний прапор України
Similar to Історія та факти. Державний прапор України (20)
More from ssuser7f6b71
More from ssuser7f6b71 (20)
Recently uploaded
Історія та факти. Державний прапор України
- 2. Державний Прапор України - прапор із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольору із співвідношенням ширини прапора до його довжини 2:3. Українська національна традиція символічного відображення світу формувалася упродовж кількох тисячоліть. Використання жовтого та блакитного кольорів (з різними відтінками) на прапорах України-Русі простежується від прийняття християнства. Згодом ці два кольори набувають значення державних. У середині XVII ст., Після приєднання Гетьманщини до Російської держави, набувають поширення блакитні (сині) полотнища із золотими або жовтими зображеннями хрестів та інших знаків. З часів козаччини жовто-блакитне поєднання кольорів поступово починає домінувати на українських хоругвах, прапорах і клейнодах.
- 3. Після того, як перервалася традиція козацької символіки, тривалий час в Україні, яка перебувала у складі Російської імперії, питання про національні символи не піднімалося. Першу спробу створити жовто- блакитний прапор з двох горизонтальних смуг приблизно такої форми, як тепер, здійснила Головна Руська Рада (орган, який представляв національний рух українського населення Галичини), яка почала боротьбу за відродження української нації. У червні 1848 року на міській ратуші Львова вперше був піднятий жовто-блакитний прапор. Поштовхом до поширення жовто-блакитної символіки стала Лютнева революція 1917 р. в Росії.
- 4. 22 березня 1918 Центральна Рада прийняла Закон про Державний прапор республіки, затвердивши жовто-блакитний прапор символом Української Народної Республіки. 13 листопада 1918 синьо-жовтий прапор став і державним символом Західно-Української Народної Республіки. Він був затверджений на Підкарпатській Русі, а в 1939 - в Карпатській Україні. У період 1917 - початку 1919 рр.. синьо-жовтим прапором користувалися в Україні і більшовики. Синьо-жовте поєднання кольорів остаточно оформилося як єдинонаціональне на початку XX ст. Символами України в новітньому їх трактуванні є безхмарне небо як символ миру - синій колір, і стиглі пшеничні ниви як символ достатку - жовтий колір. 24 серпня 1991 відбулося проголошення Акта про незалежність України, і над будинком Верховної Ради піднявся синьо-жовтий прапор. Цікаву версію щодо походження синіх і жовтих кольорів висунув історик і мовознавець зі Львова Б. Якимович. На його думку, слово "хохол" монгольського походження і складається з двох частин: «хох» - синій, блакитний, небесний, «улу» (юлу) - жовтий.
- 5. У серпні 2004 року Президент підписав Указ № 987/2004 про встановлення Дня державного прапора України, який святкується щорічно 23 серпня. До цього День державного прапора святкувався тільки в Києві на муніципальному рівні. Зараз відзначається в Україні щорічно згідно з Указом Президента № 987/2004 від 23 серпня 2004 року зі змінами, внесеними згідно з Указом Президента № 602/2009 від 7 серпня 2009 року.
- 6. 28 січня В цей День Верховна Рада України офіційно затвердила синьо-жовтий стяг Державним прапором України. Постанова Верховної Ради України № 2067-ХХ1 від 28 січня 1992 року: «Затвердити Державним прапором України національний прапор, що являє собою прямокутне полотнище, яке складається з двох рівних за шириною горизонтально розташованих смуг: верхньої - синього кольору, нижньої - жовтого кольору, із співвідношенням ширини прапора до його довжини 2:3»
- 7. Наш прапор Крилатий вітер розвіває стяг – Блакить із золотом на нім переплелися, Наш прапор майорить неначе птах: Народ не вмер й нікому не скорився! Ми пишемо історію землі, Своєї незалежної країни, Ми – громадяни, хай іще малі. Держава наша – вільна Україна. З часів далеких відгомін іде Про прадідів, відвагу, мужність, славу. Наш прапор житнім золотом цвіте; Він – символ незалежної держави. Знамення сяє сонцем золотим, Небесною виблискує блакиттю… З ним здобували все, що є святим; І нас із ним нікому не скорити. Коробова С.