2.
- душа не знає спокою;
- почуття потребують виходу;
- для людей творчих це щасливі
хвилини;
- рядки так і ллються на папір;
Поезія – це :
3.
«…Я любив Вас усіх, та найбільше
любив Україну…»
Я на світі прожив, наче спалах зорі на світанні,
Наче крапля роси, наче крик журавля – тільки мить.
Я не вірив ніяк, що й до мене прийде день останній,
І в жертовнім вогні моє серце на попіл згорить.
Степан Галябарда
5.
«Любові всевишній
присвячується...»
І як тепер тебе забути?Душа до краю добрела.
Такої дивної отрути я ще ніколи не пила.
Такої чистої печалі,такої спраглої жаги,
Такого зойку у мовчанні,такого сяйва навкруги.
Такої зоряної тиші,такого безміру в добі!..
Це, може, навіть і не вірші,а квіти, кинуті тобі.
Ліна Костенко
10. Печаль і смуток серце полонили,
примусили замовкнути вуста.
І на щоку я сльози уронила,
здавалося,то плакала душа...
Вона не плакала,а гірко так ридала,
кричала мовчки в стулені вуста.
І все до Господа так щиро промовляла:
" Душа моя шукає каяття..."
Господь мовчав,мовчали всі ікони,
лиш жалібно вив вітер за вікном...
Але я знаю, що Господь поможе
Й возрадується стомлена душа!
Заїкіна Тетяна