1. Життя Тараса Шевченка
Поезію Шевченка люблять усі народи. Поет, який віддав усі свої сили боротьбі
за визволення рідної України від соціального і національного гніту, виражав
прагнення і сподівання всіх народів, всіх прогресивних людей світу.
2. Тарас Григорович Шевченко
Як справжній патріот, Шевченко мріяв про кращу долю
покріпаченого народу. У поезії «Ісаія. Глава 35. Подражаніє» поет
змальовує картини щасливого прийдешнього. Ісаія — це ім’я
стародавнього пророка, що жив у VIII ст. до н. е. Його ім’ям названо
одну з книг Біблії, в 35-му розділі якої розповідається про майбутнє
щасливе життя. Шевченко у формі біблійного пророцтва висловлює
сподівання на загибель соціально несправедливого ладу й свої мрії
про щасливе життя народу. Використовуючи такі архаїзми, як крин,
вбогодухі, отверзуться, дебрь, поет у жанрі біблійного пророцтва
возвеличує творчу працю людей, що звільняться від пут рабства,
мріє про той час, коли буде встановлено соціальну справедливість,
коли «на землю правда прилетить». Адже тоді відбудеться
оновлення і людей, і природи: «незрячі прозрять», «німим
отверзуться уста, прорветься слово, як вода». Отже, прийде час,
коли звільнений народ буде мати право на власну думку. Коли
настане нове життя, то «оживуть степи, озера», «вольнії, широкії
скрізь шляхи святії простеляться». Але тих шляхів, що ведуть до
справжньої волі і справедливості, не зможуть знайти владики, адже
експлуататорам не буде місця в новому суспільстві.
3. Тарас Шевченко
Тарас Шевченко (1814 – 1861) – славетний український поет, пророк нової України.
Астрофізики кажуть – бувають такі конфігурації зірок, що досить одній з них
спалахнути як надновій зірці – і її потужне випромінювання запалює все нові й нові
сусідні зірки.
Отакою надновою зіркою став для України Тарас Шевченко. Гаряче слово поета
запалило сотні, тисячі, а в наступних поколіннях – мільйони і десятки мільонів
людей вогнем національної свідомості, перетворювало «грязь Москви» на націю,
утворило з української мови національну релігію…
І ці мільйони свідомих людей утворили нашу сучасну Україну – найкращу з держав,
які тільки були за всю історію людства.
4. Тарас Шевченко
Коли Шевченко став у Петербурзі модним портретистом і почав заробляти
добрі гроші, у нього з'явився потяг до "бонтону" і модного одягу (як
віддяка за нужденне дитинство і юність). Він відвідував гарні ресторани,
носив вишуканий одяг, а з особливим задоволенням описує в щоденнику
придбання гумового плаща-макінтоша, які тільки-но з'явилися у
Петербурзі. Плащ коштував 100 карбованців - сума на той час досить
велика (у археологічній комісії Тарас Григорович працював за 150 на рік).
Навіть під час заслання Шевченко не втратив смаку до життя - один із
записів "Журналу" присвячений добрим пензлям, присланим товаришем, і
гаванським сигарам, що були подарунком.
У 1845 році Шевченко продав свої твори видавцю за 1500 карбованців –
фантастична на той час сума (для порівняння – в 1843 він працював у
археологічній комісії за 150 крб. на рік, а самого Шевченка викупили з
кріпацтва за 2500 і такої суми не було ні в кого з друзів, довелося
влаштовувати лотерею. А власне творів було не так багато: "Кобзар" 1840
містив 8 віршів, додалися поема "Гайдамаки" та кілька поезій.
6. Вірші Тараса Шевченка
Рости, рости, моя
пташко.
Не заступить, не закриє Мій маковий цвіте,
Неситії очі. Розвивайся, поки твоє
Найдуть злії та й окрадуть... Серце не розбите,
І тебе, убогу, Поки люди не дознали
Кинуть в пекло... замучишся Тихої долини.
І прокленеш Бога. Дознаються —
Не цвіти ж, мій цвіте новий, пограються,
Нерозвитий цвіте, Засушать та й кинуть.
Зов'янь тихо, поки твоє Ані літа молодії,
Серце не розбите. Повиті красою,
Ні карії оченята,
Умиті сльозою,
Ані серце твоє тихе,
Добреє дівоче
