Ракето-космічна промисловість має важливе політичне і економічне значення. Нею значною мірою визначаються промисловий потенціал і престиж держави: її підприємства постачають свою продукцію на внутрішній та зовнішні ринки, забезпечують замовленнями інші галузі господарства, надають велику кількість робочих місць. У сучасному світі практично будь яка великомасштабна соціально-економічна, наукова або оборонна програма вже не може бути ефективно реалізована без застосування можливостей ракето-космічної галузі.

1. 1
КУРСОВА РОБОТА
на тему: Географія світової ракетно-космічної промисловості в світі

2. 2
ЗМІСТ
ВСТУП ........................................................................................................... 3
РОЗДІЛ І. ІСТОРИКО-ГЕОГРАФІЧНИЙ АНАЛІЗ РОЗВИТКУРАКЕТО-
КОСМІЧНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ СВІТУ .................................................... 5
1.1.Етапи розвитку ракето-космічної промисловості світу ............................ 5
1.2. Становлення та розвиток ракето-космічної промисловості України..... 12
ВИСНОВКИ ДО І РОЗДІЛУ ........................................................................ 15
РОЗДІЛ ІІ. ГЕОГРАФІЯ СУЧАСНОГО СТАНУ РАКЕТО-КОСМІЧНОЇ
ПРОМИСЛОВОСТІ СВІТУ........................................................................... 16
2.1. Економіко-географічна характеристика сучасного стану ракето-космічної
промисловості світу ....................................................................................... 16
2.2. Економіко-географічна характеристика сучасного стану ракето-космічної
промисловості в Україні .........................................................................……23
ВИСНОВКИ ДО ІІ РОЗДІЛУ...............................................…….………….33
РОЗДІЛ ІІІ. ВИКОРИСТАННЯ РЕЗУЛЬТАТІВДОСЛІДЖЕННЯ ПРИ
ВИВЧЕНІ ШКІЛЬНОГО КУРСУГЕОГРАФІЇ………………………………..34
3.1.Стан проблемив практиці сучасної школи……………………………….34
3.2.Розробкаконспектів уроків з використанням результатів дослідження.36
ВИСНОВКИ ДО ІІІ РОЗДІЛУ…………………………………………………44
ВИСНОВКИ .............................................................................................….45
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ................................................ 48
ДОДАТКИ.................................................................................................... 52

3. 3
ВСТУП
Актуальність дослідження. Ракето-космічна промисловість має
важливе політичне і економічне значення. Нею значною мірою визначаються
промисловий потенціал і престиж держави: її підприємства постачають свою
продукцію на внутрішній та зовнішні ринки, забезпечують замовленнями інші
галузі господарства, надають велику кількість робочихмісць. У сучасному світі
практично будь яка великомасштабна соціально-економічна, наукова або
оборонна програма вже не може бути ефективно реалізована без застосування
можливостей ракето-космічної галузі.
Дослідженням особливостей функціонування ракето-космічної галузі
присвячувалисвої праці такі провідні науковці, як Єрмоленко Є. О., Лукашов
М. А., Окатьева Н. В., Паршин С. А., Смирнова Т. А., Федулова Л. І.,
Черников Г. П., Черникова Д. А. та інші.
З огляду на недовгу історію розвитку світової ракето-космонавтики в
науковій літературі порівняно мало інформації про стан ринку ракето-
космічних технологій, тому тема є актуальною в даний час.
Мета роботи – проаналізувати особливості, стан розвитку, географію
ракето-космічної промисловості світу та України. Впровадити в практику
сучасної школи питання ракето-космічної промисловості.
Об'єкт досліджень – ракето-космічна промисловість світу.
Предмет досліджень – розміщення ракетокосмічної промисловісті у
світі та Україні.
Завдання роботи :
1. Теоретично дослідити етапи розвитку ракето-космічної
промисловості світ
2. Праналізувати становлення та розвиток ракето-космічної
промисловості в Україні.
3. Охарактеризувати економіко-географічний сучасний стан ракето-
космічної промисловості світу.

4. 4
3. Охарактеризувати економіко-географічний сучасний стан ракето-
космічної промисловості в Україні.
4. Дослідити стан проблеми в сучасній практиці.
5.Показати практичне застосування питання ракетокосмічної
промисловості на прикладі уроку з географії та позаурочного виховного
заходу.
Методи дослідження. Для розв'язання поставлених завдань було
використано комплекс теоретичних і експериментальних методів: теоретичний
аналіз, порівняння, описовий метод, систематизація та узагальнення наукових
джерел з проблеми дослідження.
База дослідження. Освітній заклад
Наукова новизна дослідження полягає в обґрунтуванні теоретичних
засад проблеми впровадження теми ракето-космічної промисловості на уроках
географії.
Практичне значення. Матеріали проблеми дослідження можуть
використовуватися при вивченні ракето-космічної промисловості, при
подальшому дослідженні питання і використання в процесі вивчення географії.
Дана робота має практичне значення як для студентів педагогічних закладів,
так і для практикуючих педагогів, вчителів географії, астрономії.
Структура роботи. Робота складається із вступу, двох розділів з
підрозділами, висновку, списку літератури та додатків.

5. 5
РОЗДІЛ І
ІСТОРИКО-ГЕОГРАФІЧНИЙ АНАЛІЗ РОЗВИТКУ РАКЕТО-
КОСМІЧНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ СВІТУ
1.1. Етапи розвитку ракето-космічноїпромисловостісвіту
Ключовими подіями в розвитку ракето-космічної промисловості, на
нашу думку, є такі: – створення та успішний запуск першої ракети з РРД (1926
р., Р. Годдард, США), що започаткувало ракетобудування (у 1931 р. запуск
рідинної ракети здійснив у Німеччині Й. Вінклер, а в 1933 р. у СРСР – М. К.
Тихонравов і незалежно Ф. А. Цандер); – створення (1941) та успішний запуск
(1942) першої балістичної ракети «Фау-2» (В. фон Браун, Німеччина), у 1948 р.
балістичні ракети з автономною системою керування створено також у СРСР і
США, це свідчило про становлення ракетобудування як окремої галузі.
Наведені ключові події визначають основні періоди та етапи
ракетнокосмічної промисловості в світі:
1.Етап - зародження ракето-космічної промисловості в світі - наприкінці
20-х років ХХ ст.
2. Етап - формування ракето-космічної промисловості в світі 30-40 роки
ХХ ст.
3. Етап – завершення становлення ракето-космічної промисловості в
світі наприкінці 40-х роках ХХ ст.
1.Етап - зародження ракето-космічної промисловості в світі -
наприкінці 20-х років ХХ ст.
Виникнення ракет у сучасному розумінні як літальних апаратів, що
переміщуються в просторі, у тому числі космічному, під дією реактивної сили,
яка виникає при відкиданні ними частини власної маси – ракетного палива, що
згоряє (робочого тіла), у результаті чого виникає реактивна тяга, яка і
забезпечує рух, – датується 16 березня 1926 р., коли американський учений та
інженер Р. Годдард (1882–1945) уперше здійснив пуск ракети з рідинним
ракетним двигуном (РРД) (перші практичні роботи по створенню РРД він

6. 6
розпочав 1921 р.) [1, 2]. Вона піднялася на висоту 12,5 м і впала на відстані 56 м
від місця старту, перебуваючи в польоті 2,5 с. В Європі пуск рідинної ракети
вперше здійснив 14 березня 1931 р. німецький інженер Й. Вінклер (1897–1947).
Вона досягла висоти близько 100 м. Ці польоти перших ракет, незважаючи на
невисокі льотні характеристики, доводили реальність практичного
використання подібного роду апаратів. 1933 р. відбулися запуски перших
радянських ракет: 17 серпня здійснено пуск ракети ГІРД-09 на гібридному
ракетному паливі конструкції М.К. Тихонравова (1900–1974), а 25 листопада –
ракети ГІРД-10 конструкції Ф.А.Цандера (1887– 1933) з РРД [3, 4] Цим
запускам передували глибокі теоретичні дослідження та
дослідноконструкторські розробки. Теоретичне обґрунтування можливості
польотів у космос за допомогою ракет дав видатний російський учений і
винахідник К.Е. Ціолковський (1857–1935) [7,с.5].
У своїй основоположній праці «Дослідження світових просторів
реактивними приладами» (1903), а також у наступних, він довів реальність
технічного здійснення космічних польотів, заклавши основи теорії реактивного
руху, ракетних рідинних двигунів (1911–1914) і теорії багатоступінчастих ракет
(1926– 1929) та висунувши низку ідей у галузі ракетобудування. Є
основоположником теоретичної космонавтики. Низку праць з теорії
реактивного руху опублікував (першу 1913 р.) французький учений і льотчик Р.
Ено-Пельтрі (1881–1957). Він, зокрема, перший застосував спеціальну теорію
відносності в теорії руху ракети зі швидкістю, близькою до швидкості світла.
Слідом за К.Е. Ціолковським до ідеї космічної ракети дійшов 1909 р.
Р.Годдард; 1919 р. у праці «Метод досягнення екстремальних висот» він
обґрунтував можливість реалізації від повідного методу за допомогою ракети
на хімічному паливі та дав основні принципи її будови й роботи [2,с.145].
Необхідно відзначити також роботи австрійського вченого Г. фон Пірке
(1880–1966) – одного з піонерів ракетної техніки і космонавтики. У 1920 р. він
провів розрахунки орбіт штучних супутників Землі, сходження с них
космічного апарата та поверненняйого на Землю, у 1927–1928 рр. досліджував

7. 7
використання орбітальної станції для міжпланетних польотів. Був одним з
організаторів «Ракетодрому» у Німеччині, розробив для нього програму
досліджень. У 1923 р. побачила світ фундаментальна праця німецького вченого
та інженера румунського походження Г.Оберта (1894–1989) «Ракета в
міжпланетний простір», присвячена широкому колу питань ракетної техніки та
руху ракет у космосі (1929 р. вийшло її друге видання «Шляхи здійснення
космічного польоту) [9, с.32].
У наступні роки видано низку праць, присвячених теорії міжпланетних
польотів: стаття радянського вченого та конструктора» Ф.А. Цандера (1887–
1933) «Перельоти на інші планети» (1924); праця німецького вченого В. Гомана
(1880–1943) «Можливість досягнення небесних тіл» (1925), у якій дано перші
розрахунки міжпланетних траєкторій, розглянуто питання підйому й спуску
космічних апаратів у атмосфері Землі, спуску на інші планети та орбітального
польоту; робота українського вченого й винахідника Ю.В. Кондратюка
(Шаргея) (1897–1941) «Завоювання міжпланетних просторів» (1929), яка
стосувалася широкого кола питань ракетної техніки та космонавтики [18, с.35].
У рукописній праці 1918–1919 рр. «Тим, хто читатиме, щоб будувати»
він вивів основне рівняння руху ракети, описав 4-х ступінчасту ракету на
кисневоводневому паливі, систему її керування, використання гравітаційного
поля інших зустрічних небесних тіл при польоті в космосі космічного апарата
та невеликих злітно-посадочних апаратів, відокремлюваних від основного
космічного корабля (матки), при посадці на небесне тіло. Чимало з цих його
передбачень було реалізовано сучасною космонавтикою, зокрема при
експедиції на Місяць космічного корабля «Аполлон-11» (1969). Теорії
ракетного руху та польоту присвячено також роботи російських учених М.Є.
Жуковського (1847–1921), І.В.Мещерського (1859–1935) та ін. З початку 30-х
рр. ХХ ст. починають створюватися громадянські, державні і приватні
структури з розробки ракет і ракетних двигунів, організуються відповідні
товариства та започатковуються науково-технічні журнали. Щe в 20-х рр.
створено Товариство вивчення міжпланетних сполучень (1924 р., СРСР);

8. 8
Товариство міжпланетних сполучень (1927 р., Німеччина); Комітет з
астронавтики (1927 р., Франція); Американське ракетне товариство (1930 р.,
США). У 1931 р. в Москві та Ленінграді, пізніше в Баку, Тіфлісі, Харкові та
інших містах СРСР організуються групи вивчення реактивного руху (ГІРД).
Зокрема, у липні 1932 р. начальником МосГІРДа було призначено С. П.
Корольова, під керівництвом якого і здійснено запуски названих вище перших
радянських ракет. Улітку 1933 р. у МосГІРДі відбулася зустріч С.П. Корольова
з Ю.В. Кондратюком, якомубуло запропоновано перейтина роботув МосГІРД,
але той відмовився від цієї пропозиції.
Першою в СРСР державною структурою з ракетної техніки була
Газодинамічна лабораторія (ГДЛ), створена в Москві 1 березня 1921 р. при
військовому відомстві (1925 р. переведена в Ленінград, 1928 р. дістала цю
назву), діяльність якої зосереджувалася на розробці реактивних снарядів –
бойових, сигнальних, освітлювальних тощо. У 1929–1933 рр. у ній працював
В.П. Глушко (1908–1989) – видатний конструктор багатьох радянських РРД. 21
вересня 1933 р. у Москві на базі ГДЛ і МосГІРД створено Реактивний науково-
дослідний інститут (РНДІ), який 31 жовтня 1933 р. передано у підпорядкування
Наркомату важкої промисловості. Начальником Інституту призначено
І.Т.Клейменова (1898–1938), його заступником був С.П. Корольов. У РНДІ
розроблялися теоретичні та практичні питання з основних напрямів ракетної
техніки: створення РРД (В.П.Глушко, М.К. Тихонравов), крилатих ракет
(С.П.Корольов), стійкість польоту ракет (Б.В. Раушенбах), розробка та
удосконалення реактивних снарядів і пускових установок (Г.Е. Лангемак) та ін
[16, с.442].
2. Етап - формування ракето-космічної промисловості в світі 30-40
роки ХХ ст.
Зокрема, в 1937–1938 рр. на основі робіт, виконаних у ГДЛ, створено
удосконалені реактивні снаряди РС-82 та РС132, які 1939 р. пройшли бойові
випробування на річці Халкін-Гол у Монголії проти японських військ, а потім
застосовувалися у Велику Вітчизняну війну. Тоді ж РНДІ спільно з

9. 9
промисловістю створили кілька десятків типів систем «пускова установка –
ракета», серед яких відомі «Катюші». Саме цей напрям ракетної техніки –
створення ракетних снарядів на твердому паливі – був у СРСР пріоритетним.
Про це свідчать результати обговорення цього питання на Науковій раді
Наркомату боєприпасів СРСР у серпні 1939 р., де вирішено форсувати ті
роботи, які даватимуть швидку віддачу. Радянська реактивна артилерія зробила
істотний внесок у перемогу СРСР у Великій Вітчизняній війні. Однак
доцільність створення великої балістичної ракети з потужним РРД з
урахуванням фінансово-економічних можливостей країни теж не виключалася.
У серпні 1938 р. при Головномуартилерійському управлінні організується КБ-7
з розробкибалістичних ракет на киснево-спиртовому паливі. Було виготовлено
кілька їх типів та випробувано, проте їх характеристики виявилися явно
недостатніми, тому вирішено було продовжити наукові роботи з рідинних
ракет. 1935 р. побачила світ праця Г.Е.Лангемака та В.П. Глушка «Ракети, їх
будовата застосування»,виходили також наукові журнали «Ракетна техніка» та
«Ракетний рух». У листопаді 1934 р. у Харківському авіаційному інституті на
громадських за садах організовано реактивну групу, яка почала вивчати
твердопаливні ракети та пропагувати ідеї реактивного руху. Але з фінансових
причин у квітні 1935 р. вона призупинила роботу. У листопаді 1937 р. почався
другий етап її діяльності, коли її очолив академік Г.Ф. Проскура. Упродовж
трьох років було створено вертикальний пусковий пристрій, випробувальний
стенд для перевірки реактивної тяги, пристрій для виготовлення порохових
шашок; нарешті, 19 вересня 1940 р. здійснено біля с. Черкаська Лозова під
Харковом перший успішний пуск порохової ракети власного виробництва. На
1941 р. планувалася побудова великої стратосферної ракети, але Велика
Вітчизняна війна перервала активну діяльність харківської реактивної групи.
Отже, наприкінці 20-х – у 30-х рр. зароджується ракетобудування. У 1941 р.
підрозділ Реактивного науково-дослідного Інституту з розробки РРД
реорганізовано в Особливеконструкторськебюро (ОКБ). Розробкою авіаційних
і ракетних двигунів у СРСР займалися також КБ С.А. Косберга (з 1941 р. –

10. 10
головний конструктор) і КБ О.М. Ісаєва (з 1944 р. – головний конструктор).
Активно військова ракетна техніка розвивалася також у Німеччині та США. У
20-х рр. чимало німецьких інженерів починають розробку ракетних двигунів. У
1931 р. конструкториК. Рідель і Р.Небель створили РРД, який наступного року
було випробувано на експериментальних ракетах. У 1930 р. дослідженнями
ракет почав займатися В.Дорнбергер, що організував наукову групу і створив
експериментальну станцію для досліджень рідинних ракет. У 1932 р. до нього
приєднався В. фон Браун. Експериментальні роботи в галузі ракетної техніки в
Німеччині проводилися на низці ракетних полігонів, зокрема в Куммерсдорфі,
де 1934 р. створено випробувальну лабораторію «Вест», у якій проводилося
тестування реактивних двигунів, запускалися десятки дослідних зразків
реактивних снарядів, зокрема ракета «Агрегат-1» (А-1), яка мала
стабілізуватися в польоті, але цього не сталося. У1934 р. запущено другу
експериментальну ракету А-2, виготовлену у двох екземплярах. Обидві ракети
під час вертикального пуску досягли висоти 1,5 км [17].
У травні 1936 р. генерал Кессерлінг видав наказ про створення
дослідного ракетного центру Пенемюнде на островах у Балтійському морі,
керівниками якого стали В. Дорнбергер і В. фон Браун – провідні німецькі
спеціалістиракетники.
У 1937 р. у Пенемюнде було розпочато створення керованих ракет Фау-
1 і Фау-2 (А-4), які використовувалися для обстрілу, головним чином, Великої
Британії (перші запуски відбулися восени 1938 р.). Фау-1 – керований
літальний апарат (конструктор – Р.Луссер), Фау-2 – керована балістична ракета
(конструктор – В. фон Браун). Першу А-4 з РРД сконструйовано 1941 р., у
липні 1942 р. виготовлено їх дослідну партію і передано на випробування, 3
жовтня відбувся перший успішний пуск Фау-2. Вона мала довжину 13,9 м,
діаметр корпусу – 1,6 м, тягу РРД – близько 26 т, максимальну швидкість – 1,5
км/с, дальність польоту – 320 км, вагу вибухівки – близько 1 т. Ракета А-4 була
визначним технічним досягненням, її створення стало стрибком у розвитку
ракетної техніки. Загалом було виготовлено 12 000 ракет Фау-2, з них понад

11. 11
1000 випущено по Англії, остання на Лондон – 27 березня 1945 р. У 1941 р. В.
фон Браун розробивпроектміжконтинентальної балістичної ракети з дальністю
польоту близько 4500 км.
Двоступінчасту балістичну ракету А9/А10 було виготовлено в грудні
1944 р., експериментальний пуск її відбувся 8 січня 1945 р., через 7 с після
старту вона вибухнула. Невдовзі стався останній пуск ракети А-9/А10, який
також завершився невдало. Вона мала нанести удар по території США. 5 травня
1945 р. полігон Пенемюнде зайняли радянські війська, підземний ракетний
завод – американські. Група німецьких ракетників на чолі з В. фон Брауном і В.
Дорнбергером ще раніше здалася американцям і в подальшому працювала в
ракетно-космічному комплексі США [10, с.20].
У 1942 р. у США створено Лабораторію реактивного руху
Каліфорнійського технологічного інституту в Пасадені для розробки ракет і їх
систем. Директором її у 1942–1945 рр. був видатний учений у галузі
аеродинаміки угорського походження Т. фон Карман (1881–1963), який у 30–40
рр. керував роботамив галузі ракетної техніки в США, зокрема в 1930–1949 рр.
очолював там Лабораторію аеронавтики. Тут було створено експериментальну
двоступінчасту балістичну ракету з РРД «Бампер», запуски якої проводилися в
1948–1950 рр. з метою з’ясування питань створення складових ракет,
відокремлення їх ступенів, досягнення рекордних висот, досліджен ня
атмосфери. Першим її ступенем була доопрацьована балістична ракета «Фау-
2», другим – ракета «ВАК-Корпорал» – експериментальна метеорологічна
ракета, розроблена 1945 р.
3. Етап – завершення становлення ракето-космічної промисловості в
світі наприкінці 40-х роках ХХ ст.
При вертикальному польоті ракети «Бампер» (24 лютого 1949 р.) її 2-й
ступінь, відокремившись на висоті близько 30 км, піднявся на 393 км з
корисним вантажем близько 23 кг.
З 1945 р. у різних ракетних установах США працював В. фон Браун. У
березні 1946 р. на полігоні у штаті Нью-Мехіко він почав нові випробування

12. 12
вивезених з Німеччини ракет Фау-2, у 1950 р. з групою ракетників з Пенемюнде
на полігоні в штаті Алабама – роботунад ракетою «Редстоун», якабула прямим
розвитком Фау-2. Її перший політ відбувся 20 серпня 1953 р., вага становила
близько 27 т, дальність польоту – 600 км. Вона перебувала на озброєнні в США
в 1958–1964 рр. У 1956 р. В. фон Браун працював над створенням ракети-носія
«Юпітер», яка вивела на орбіту 1 лютого 1958 р. перший американський
штучний супутник Землі «Експлорер-1». У 1961 р. він став одним з керівників
програми «Аполлон» для розробки та запусків на Місяць космічних апаратів з
використанням РН серії «Сатурн» власної розробки. У СРСР широкомасштабні
роботив галузі ракетної техніки розпочалися відразу після завершення Великої
Вітчизняної війни.
13 травня 1946 р. Радою Міністрів СРСР прийнято постанову «Питання
реактивного озброєння», підписану Й.В. Сталіним, про організацію широкої
мережі науково-дослідних, проектноконструкторських і дослідно-виробничих
структур для ракетної техніки [29].
1.2.Становлення та розвиток ракетно-космічної промисловості
України
Перша сторінка української ракето-космічної була написана ще 1881
року, коли виходець із міста Короп, що на Чернігівщині, Микола Кибальчич
запропонував оригінальний проект літального космічного апарату, який
призначався для польоту людини в космос.
Минає майже півсторіччя, й у 1916 році уродженець Полтави Олександр
Шаргей (у 1921 році він буде змушений змінити ім'я та прізвище на "Юрій
Кондратюк") починає розробляти тему космічних польотів. Вислідом цих
роздумів був самобутній проект польоту на Місяць та інші небесні тіла.
Опублікувати його він зміг лише власним коштом - у невеликій книзі
"Завоювання міжпланетних просторів", яка побачила світ у Новосибірську в
1929 році. Здавалося б, і цей проект залишиться нереалізований. Але коли
спеціалісти Національного агентства США з космічних досліджень готували

13. 13
висадку людини на Місяць, вони пригадали і використали ідею Кондратюка-
Шаргея: на Місяць спускається лише місячний модуль, а космічний корабель
чекає на нього на довколомісячній орбіті. За визнанням самих американців,
такий підхід дозволив зекономити не один мільйон доларів. Рівно сорок років
чекав уже опублікований - після 12 років "вилежування" - проект своєї
реалізації.
Та практичне ракетобудування в Україні розпочалосянабагато раніше. У
1815 році зайнявся розробкою бойових ракет іще один полтавчанин -
Олександр Засядько. Його ракети літали, хоч і не набагато, але все ж далі, ніж
найкращі тодішні європейські зразки, їх широко використовували під час
воєнних дій. Ракетні установки Засядька стояли на кораблях Дунайської
флотилії та Чорноморського флоту. Були у Засядька і прототипи легендарних
"катюш" часів Другої світової війни: великі станини на 36 ракет. Із яких можна
було зробити залп.
Значний внесок у розвиток ракето-космічної зробив видатний учений-
аеродинамік, дослідник реактивного та ракетного руху Георгій Проскура. Під
його керівництвом, починаючи з 1930 року, в Харківському авіаційному
інституті досить плідно працювала група вчених-однодумців. Група
досліджувала питання, пов'язані з освоєнням космосу.
Вчився в Київському авіаційному інституті, закінчив його, після чого
декілька років там же й викладав видатний конструктор ракетної та космічної
техніки Володимир Челомей. Паралельно працював в інституті прикладної
математики і механіки Академії наук. У 1942 році Челомей створив
пульсуючий повітряно-реактивний двигун. Його керівництву зобов'язані своїм
народженням супутники серій "Протон" і "Політ".
Багато українців зробили вагомий вклад в розвиток ракетокосмічної
промисловості та космонавтики. Серед яких В.П.Янгель, С.П.Корольов,
Григорій Косунька та багато інших конструкторів і космонавтів України. Всі
знають про першого космонавта незалежної України Леоніда Каденюка. Багато
хто пригадаєодного з перших космонавтів планети українця Павла Поповича.У

14. 14
космосі побували майже два десятки космонавтів - вихідців із України. Вони -
наші земляки, і ми повинні пишатися цим.
На початок 1992 р. в Україні налічувалося близько 600 спеціалізованих
підприємств, які брали участь у створенні ракетно-космічної техніки і на яких
працювало понад 250 тис. Кваліфікованих спеціалістів.
Основною продукцією ракетно-космічного комплексу України за часів
СРСР були бойові ракетні комплекси стратегічного призначення всіх класів
(шахтного, залізничного, морського базування), "а які було зорієнтовано 90%
виробничих потужностей. Пише близько 5% потужностей використовувалося
для створення космічних засобів наукового і господарського призначення. В
Україні створено чотирипокоління бойовихракет стратегічного призначення, в
тому числі найдосконаліші в світі СС-18 та СС-24. а також високоефективні
космічні ракетні комплекси "Циклон" і "Зеніт".
Після розладу Радянського Союзу підприємства ракетно-космічного
сектора, як і більшість українських промислових підприємств, опинились у
скрутному становищі: було втрачено необмежене фінансування, стабільні
замовлення на продукцію, централізовані постачання та управління. Крім
цього, гостро відчувалася нестача знань і досвіду роботи в нових умовах
ринкових відносин. Усе це істотно вплинуло на стан ракетно-космічної галузі.
Відбулося значне скорочення обсягів виробництва як продукції
космічного призначення, так і споживчих товарів. Найбільш потужне
підприємство галузі "Південмаш", що виробляло за рік близько ста ракет
різного призначення, нині випускає близько десяти. Зросла заборгованість
підприємств, у тому чисті по заробітній платі. Майже у 5 разів скоротилася
кількість працівників.

15. 15
ВИСНОВКИ ДО І РОЗДІЛУ
Наведені ключові події визначають основні періоди та етапи
ракетнокосмічної промисловості в світі:
1.Етап - зародження ракето-космічної промисловості в світі - наприкінці
20-х років ХХ ст.
2. Етап - формування ракето-космічної промисловості в світі 30-40 роки
ХХ ст.
3. Етап – завершення становлення ракето-космічної промисловості в
світі наприкінці 40-х роках ХХ ст.
Перша сторінка української ракето-космічної була написана ще 1881
року.Практичне ракетобудування в Україні розпочалося набагато раніше. У
1815 році зайнявся розробкою бойових ракет іще один полтавчанин -
Олександр Засядько.
На початок 1992 р. в Україні налічувалося близько 600 спеціалізованих
підприємств, які брали участь у створенні ракетно-космічної техніки і на яких
працювало понад 250 тис. Кваліфікованих спеціалістів.
Основною продукцією ракетно-космічного комплексу України за часів
СРСР були бойові ракетні комплекси стратегічного призначення всіх класів
(шахтного, залізничного, морського базування), "а які було зорієнтовано 90%
виробничих потужностей.

16. 16
РОЗДІЛ ІІ
ГЕОГРАФІЯ СУЧАСНОГО СТАНУ РАКЕТО-КОСМІЧНОЇ
ПРОМИСЛОВОСТІ СВІТУ
2.1. Економіко-географічна характеристикасучасного стануракето-
космічноїпромисловостісвіту
Протягом 2010 р. в світі відбулося 74 пуски ракет-носіїв, 70 з яких були
вдалими, в результаті чого на навколоземну орбіту виведено 118 космічних
апаратів різного призначення. Цей показник є третім за значенням за 2000–2010
рр. Порівнюючи показники 2010 р. з показниками 2009 р., можна говорити про:
скорочення загальної кількості пусків ракет-носіїв (на 5,2 %, або на 4 пуски),
скорочення кількості корисного вантажу (на 4,1 %, або на 5 апаратів),
збільшення рівня аварійності (до 5,4 % у 2010 р. проти 3,85 % у 2009 р.).
Зафіксований рівень аварійності пусків є найбільшим за 2000–2010 рр. і може
розглядатися як свідчення певних технічних проблем в учасників світового
ринку космічних технологій. А загалом, за статистичними даними міжнародної
консалтингової компанії Euroconsult, упродовж 2000–2010 рр. щорічно в
середньому запускали 77 супутників різного призначення , а зростання
інвестицій в сегмент супутникової навігації протягом цього періоду становило
21 %. Найбільша кількість запусків супутників припадає на Індію, Китай,
Росію, США, Японію та Європейський Союз [27].
Ракети-носії запускаються відповідно до державних програм урядові
відомства, приватні компанії і міжнародні консорціуми у 40 країнах, що
активно розвивають національні космічні програми. Станом на 2009 р. світовий
риноккосмічної техніки налічував понад 1000 організацій і підприємств різного
профілю.

17. 17
Мал.3.Загальна кількість орбітальних пусків (включаючи невдалі) за
останні 20 років(1992-2011)
Аналізуючи мал.3, можна сказати,що найбільше орбітальних пусків за
останні 20 років відбулося в США – 478, на другому місці Росія – 338 пусків, на
третьому – Китай, а четверте місце Україна – 113 пусків.
Мал.4. Орбітальні пуски за 5 років (2007-2011) по країнах виробниках
ракет-носіїв
Аналізуючи Мал.4, видно,що лідер по орбітальних пусках Росія, потім
США,на третьому мвсці Китай, а за ним Україна. Найменша кількість
орбітальних пусків за 5 років це в Ізраїлі. Також, якщо аналізувати тенденцію з
2007 по 20011 рік, то кількість орбітальних пусків у країн лідерів постійно
зростає.
478
538
154
131
115
39
29 6 3 2 2 2
США Росія ЄС Китай
Україна Японія Індія Ізріїль
Іран Південна Корея Північна Корея Бразилія

18. 18
Сумарні витрати на реалізацію космічних проектів у 2010 р. досягли
рівня 62 млрд. дол., що є максимальним показником за 2000–2010 р. Щорічний
приріст витрат на освоєння космосу до 2012 р., на думку експертів Euroconsult,
сягне рівня 4,5 %, а їх загальна сума становитиме 70 млрд. дол. [3]. Аналіз
світового ринку космічних технологій дає змогу виділити основних учасників,
які характеризуються найбільшими загальними показниками пусків і розміром
корисногонавантаження: Росія, США, Китай, Європейське космічне агентство.
Лідерські позиції цих країн, структур визначаються адекватною та оперативною
реакцією на принципово нові умови господарювання, зумовлені такими
змінами:
- зменшенням державних замовлень і загальним спадом в
аерокосмічному секторі;
- докорінною трансформацією ринків;
- зростанням глобальної конкуренції; - технічним ускладненням
продуктів і технологічних процесів;
- збільшенням можливостей вільної самостійної діяльності на
внутрішньому та світових ринках товарів і послуг [28, с.47].

19. 19
Мал.5. Бюджет різних країн та їх космічних агентств
З Мал.5 видно,що починаючиз 2013 по 2019 рік найбільший бюджет має
Національне аеронавтично-космічне управління(США), на другому місці
Національна космічна адміністрація Китаю, найменший бюджет серед даних
країн 360 мільйонів долорів США- Алжирськекосмічне агентство.
Консолідація національних галузей з утворенням кількох надпотужних
аерокосмічнихкорпорацій, що підпорядковуютьсяурядовим органам, є одним з
основних вихідних чинників формування сучасних конкурентних позицій на
світовому ринку космічних технологій. Завдяки цьому уможливилась
модернізація систем управління у напрямі підвищення її ефективності,
зниження виробничих витрат та посилення лідерства в технологіях. В кожній із
країн-лідерів ринку космічних технологій консолідація підприємств космічної
галузі відбувалася з певними застереженнями, що й визначає особливості

20. 20
сучасних конкурентних позицій країн на ринку. Особливості космічної
діяльності країн можна виявити на основі таких напрямів аналізу: специфіка
організаційної структури космічної галузі; особливості фінансування
національних космічних програм;основнінапрями космічної діяльності; наявні
засоби для космічної діяльності; кількість сімей ракет-носіїв [13].
Для забезпечення власного лідерства в умовах глобалізації та
випереджувального зростання комерційних секторів ринку США у 1994 р.
першими почали реструктуризацію національної аерокосмічної промисловості.
Поштовхом для цього було скорочення військових витрат, зростання
державних асигнувань на цивільні аерокосмічні програми, зміна структури
попиту на космічну техніку в напрямі скорочення державних закупівель та
асигнувань на НДДКР і збільшення обсягів комерційних замовлень. Основним
лейтмотивом нової стратегії розвитку аерокосмічної галузі стало визнання
неминучості процесів глобалізації і їх спрямування у вигідному для себе
напрямі. Це вимагало від державних органів докорінного перегляду трактувань
антимонопольногозаконодавства і зняття заборон на процеси активних злиттів
і поглинань [10,с.20].
Злиття аерокосмічних гігантів «Локхід Мартін» і «Нортроп Грумман»,
придбання корпорацією «Боїнг» у «Дженерал Моторз» фірми-виробника
супутників «Хьюз Електронікс» привели до виникнення в аерокосмічній
промисловості США кількох надпотужних корпорацій, які сьогодні значною
мірою впливають на формування загальносвітових показників космічної
діяльності. Нині урядовоюпрофільною організацією аерокосмічної галузі США
є Національне управління з аеронавтики і дослідження космічного простору
(NASA), до складу якого входять численні наукові, високотехнологічні
структури, провідними серед яких є Космічний центр ім. Л. Джонсона,
Космічний центр ім. Дж. Кеннеді, Космічний центр Дж. Маршала тощо.
Потужні підрядники і субконтрактори («Боїнг», «Рейтеон», «Локхід Мартін»,
«Орбітальна наукова корпорація») змагаються за отримання багатомільйонних
контрактів NASA та оборонного відомства країни. Окрім виконання робіт за

21. 21
замовленнями урядових структур, американські аерокосмічні корпорації
здійснюють власні розробки і постачають від свого імені на світовий ринок
сучасну космічну техніку і технології. Американська корпорація «СпейсИкс»
навіть здійснює власні пуски ракет-носіїв, виводячи на навколоземну орбіту
багатофункціональні космічні кораблі партнерів. Концентрація науково-
технічного потенціалу забезпечується створенням відповідних центрів, зокрема
Силіконової долини тощо.
Бюджет NASA на 2010 р. становив 18 724,3 млн. дол., і був, як і раніше,
найбільшим серед бюджетів космічних країн світу. Основними статтями
спрямування бюджетних коштів, згідно зі структурою, є «Дослідницькі
системи» (20,0 %) та «Експлуатація космічних систем» (32,8 %). У структурі
статті «Дослідницькісистеми» 92,5 % становила реалізація програми «Сузір’я»,
що передбачала фінансування робіт з організації пілотованих польотів на
Місяць і Марс, а програми «Space Shuttle» та «Міжнародна космічна станція»
(МКС) мали 51,4 % і 37,7 % відповідно у структурі «Експлуатації космічних
систем». КосмічнапрограмаNASA передбачає перехід до використання нового
пілотованого космічного корабля «Оріон», висадки американських астронавтів
на Місяць у 2015–2020 рр., будівництво космічної бази на Місяці, а також
підготовку астронавтів до польоту на Марс [29].
Ведуться роботи із створення нової важкої ракети-носія «Арес», який
забезпечуватиме виведення на проміжну орбіту понад 100 т корисного вантажу,
модернізації РН Delta, Atlas. Початково заявлена програма змінювалася
протягом року за строками та обсягами реалізації проектів, тому було
запропоновано створити всередині NASA нові структурні одиниці: Технічну
раду для консультацій у галузі технологій і протидії ризикам, Науково-технічну
організацію для підтримки розвитку технологій з високим рівнем ризику /
потенційно високою віддачею та Незалежну організацію оцінки витрат.
Масштабним проектом NASA є створення навігаційної системи GPS, яку
планують використовувати як у цивільних, так і у військових цілях. Так, 80,0 %
витрат, що передбачені на виробництво технології GPS, спрямовується на блок,

22. 22
пов'язаний із задоволенням потреб армії. Навігаційну систему GPS почали
розробляти з часів «холодної війни» як засіб протистояння СРСР. Тоді,
внаслідок погіршення оснащеності Росії космічними супутниками,
американська система «Навстар» на деякий час стала монополістом у
спостереженнях за Землею. Реалізація нової стратегії космічної діяльності
європейських держав зумовлена не тільки розгортанням процесів глобалізації,
але й зростанням тиску з боку аерокосмічної промисловості США [30].
Основними принципами нової стратегії космічної діяльності Європи
також були відмова від орієнтації на нарощення стратегічних озброєнь, що
супроводжувалося зменшенням обсягів державних замовлень, та вибір вектора
розвитку цивільних космічних програм при зростанні приватних замовлень.
Але, оскільки національні ринки європейських держав є меншими порівняно з
американським ринком, намагання не дати США випередити її ставило перед
Європою завдання не тільки консолідувати провідні компанії, але й об’єднати
державні зусилля у межах регіону. Після того, як французька компанія
“Аероспасіаль” втратила статус державної, виникло нове об’єднання «Еірбас»,
початкова структура капіталу якого мала такий вигляд: Франція – 37,9 %,
Німеччина – 37,9 %, Великобританія – 20,0 %, Іспанія – 4,2 % [29].
Згодом, після процесів реорганізації, інтеграції напрямів діяльності
«Еірбас» і «Брітиш Аероспейс Сістемз», виник Європейський аерокосмічний та
оборонний концерн (EADS), основними акціонерами якого на кінець 2006 р.
були: Франція і французька приватна компанія «Лагардьє», німецька
корпорація «Даймлер Крайслер», іспанська група «SEPI». Це і визначило
пріоритетність подальшого впливу структур космічної галузі Франції,
Німеччини і Великобританії на конкурентні позиції Європейського космічного
агентства. Європейське космічне агентство є інтегрованою структурою, що
об’єднує економічні потенціали 18 країн-членів, і реалізує їхню комплексну
стратегію у космічній діяльності. Рамкові програми досліджень ЄКА
передбачають широке залучення інших країн до спільних робіт за напрямами:
накопичення й інтеграція в ЄС наукових досліджень у сфері аеронавтики і

23. 23
космосу, структурування дослідницької сфери регіону та координація всієї
діяльності. Паралельно відбуваються реорганізаційні процеси, пов’язані з
управлінням науковою діяльністю агентства, в результаті яких з’являться нові
відділи: з організації польотів астронавтів у космос, з управління операційною
діяльністю, з управління закупівлями, доставкою обладнання, з регулювання
взаємовідносин з європейськими науковими і промисловими організаціями
[14].
2.2. Економіко-географічна характеристикасучасного стану ракето-
космічної промисловості в Україні
Авіаційна та ракетно-космічна галузі промисловості будь-якої
технологічно розвиненої держави належать до стратегічних і відіграють значну
роль у розвитку економіки країни. Саме в цих галузях Україна має неабиякі
можливості. Попри всі негаразди її авіаційна і ракетно-космічні галузі були
певною мірою трансформовані, модернізували частину свого технологічного
потенціалу і вийшли на світовий аерокосмічний ринок з кількома крупними
комерційни.
Україна перемкнулася на співпрацю з західним світом. Тим паче про
космічні проекти нашої держави там добре знали і все частіше зверталися до
нас за допомогою. Такукраїнськіпідприємства співпрацюють з американською
Orbital ATK — виробництво паливних систем для РН «Антарес», а також
європейськими AVIO – двигун РН «Веґа» [2,с.29].
За Указами Президента від 22 липня 1997 р., 15 вересня 1998 р. і 29
травня 1999 р. Агентство отримало статус спеціально уповноваженого
центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері
космічної діяльності. У 2010 р. підприємствами сфери контролю НКАУ
вироблено і реалізовано продукції на 2,2 млрд грн, (вироблено на 5%, а
реалізовано на 8% більше, ніж у 2009 р.) Реальні значення показників також
зростали. Середньомісячна зарплата за 2010 р. зросла на 20,5%. НКАУ

24. 24
підписала 38 міждержавних і міжвідомчих угод з 16 країнами. Головні завдання
«Державного космічногоагентстваУкраїни»: – організація космічної діяльності
України на її території і за її межами; – розробка державної політики
дослідження і використання космосу у мирних цілях; – співробітництво з
іншими державами та міжнародними організаціями. – підвищення національної
безпеки країни за допомогою космічних засобів. Найвідоміша космічна
продукція України: космічні апарати «Січ», «АУОС»; ракети-носії «Зеніт-2»,
«Циклон-3», «Дніпро»; системи прицілювання ракет, апаратура систем
керування для космічних комплексів «Союз», «Прогрес», «Протон»; апаратура
стикування «Курс» для Міжнародної космічної станції; об’єкти наземної
інфраструктури (радіотелескоп РТ-70, мережа спостережень геофізичних явищ
тощо). Україна співпрацює з Росією (Морський старт, Дніпро, Сухопутний
старт), Китаєм (Сухопутний старт), Бразилією (Циклон 4), ЄС (Європейськими
комісією і космічною агенцією – Аврора, Галілео, GMES, FLPP, VEGA, Бістро-
2, Бістро-3) [18,с.31].
Українські ракети-носії впевнено вийшли на світовий ринок пускових
послуг, а їх внесок у загальну кількість пусків зріс з 6% у 1999 році до 10% у
2001 році (Мал.1,2.). Це забезпечує Україні 4 місце у світі за кількістю пусків
ракет-носіїв вітчизняного виробництва.
Мал.1. Частки пусків, здійснених в 1999-2001 роках ракетами-носіями
космічних країн-виробників
36.91
33.33
14.29
8.33
7.14
2000 рік
Росія
США
КраїниЄХА
Україна
Інші країни

25. 25
Мал.2. Частки пусків, здійснених в 1999-2001 роках ракетами-носіями
космічних країн-виробників.
Перейдемо до аналізу фінансової складової космічної промисловості
України. Згідно з концепцією розвитку ракетно-космічної промисловості, яка
носить назву — «Загальнодержавна цільова науково-технічна космічна
програма України на 2013-2017 роки», розподіл фінансування представлено у
таблиці 1.
Таблиця 1
Джерела фінансування космічної промисловості України за 2013-2017
рр., млн грн.
Джерела
фінансування
За роками Разом
2013 2014 2015 2016 2017
Державний
бюджет
98,7 30,7 35,2 26,9 228,5 1120
Інші джерела 389 207 258 259 295 1460
Всього 487,7 437,7 593,2 521,9 593,5 2580
Дані Таблиці 1 показують виділення бюджетних коштів, а також кошти
з інших джерел – приватних фірм резидентів та нерезидентів на основі
32.2
37.29
13.56
10.17
6.78 2001 рік
Росія
США
КраїниЄХА
Україна
Інші країни

26. 26
партнерських договорів. Середня сума державного фінансування в доларах
становить 7,1 млн дол., що становить 6,6% від ВВП. Але ці суми є неймовірно
мізерними і займають велику частку ВВП порівняно з бюджетами інших країн
світу (табл. 2).
Таблиця 2
Державне фінансування космічного сектору промисловості провідних
космічних держав за 2016 рік
Країна Сума, млрд. дол. Відсоток від ВВП, %
США 18 0,1
Європейськийсоюз 5 0,03
Японія 2,2 0,07
Росія 2,5 0,23
Індія 1 0,06
Отже, порівнявши дані таблиці 2 з таблицею 1 можна сказати, що при
існуючому бюджеті Україна не зможе стати конкурентоспроможною країною
на ринку космічних послуг. У вищезазначеній концепції розвитку космічної
діяльності вказані плани запуску нових українськихсупутників, розробкинової
ракети для польотів на Місяць, запуск національної супутникової мережі
«Либідь». Супутник типу «Либідь» планувався до запуску у 2011 році. Запуск
неодноразово відкладали, нераціональне використання державних коштів
продовжується і на кінець 2017 року супутник знаходиться на зберіганні в
Росії.
Тому, існуючі плани Державного космічного агентства України ДКА є
відірваними від реальності, оскільки галузь не може забезпечити навіть запуск
вже готових виробів. Для прикладу, лише запуск однієї ракети середнього
класу коштує 50-90 млн. дол., що є просто нереальними коштами для бюджету
ДКА при існуючих нераціональних витратах.

27. 27
На жаль, останні роки нагадують події початку 90-х років минулого
сторіччя. Програма «Морський старт» було призупинено через банкрутство.
Міністерство оборони України відмовилося від виробництва оперативно-
тактичного ракетного комплексу «Сапсан». Руйнування зв’язків з Росією
привело до зупинки програми «Наземний старт», де також використовувалася
ракета «Зеніт». Було скасовано україно-бразильський проект «Алкантара
Циклон Спейс». Україна з ентузіазмом ставилася до проекту, але нестача
коштів стала гальмом проекту. У той же час, Бразилія постійно відставала у
підготовці наземних комплексів. Перший запуск планувався на 2006, 2010 і
2014 роки. Урешті-решт, Бразилія вийшла з проекту через неналежне
виконання українською стороною своїх зобов’язань.
Головний ворог українських космічних програм – повальна корупція. З
2003 по 2015 рр. Україна витратила 4 млрд грн навіть не переправши ракету на
космодром. У2016 році Військова прокуратура України отримала рухом коштів
на рахунках підприємств Українського космічного агентства через кримінальну
справу про розтрату державних коштів в особливо великих розмірах, а також
неналежного виконання службових обов’язків менеджментом космічного
агентства та конструкторського бюро «Південне». Також, КБ «Південне»
сплатило за договорами страхування ракети-носія 47,9 млн грн (5,9 млн
доларів), хоча і на сьогоднішній час РН «Циклон-4» не побудована. «У діях
службових осіб Державного космічного агентства України, КБ «Південне»,
ТОВ «Страховий брокер «Аероспейс Іншуренс Брокер», ПрАТ «Український
страховий капітал» та страхової компанії Catlin вбачаються ознаки
кримінального правопорушення, а саме розтрати бюджетних коштів у сумі
47,9 млн грн», – сказано в матеріалах цієї справи. Тому, швидше за все, Бразилії
набридли постійні переноси запусків Україною. КБ «Південне» виступило з
офіційними спростуваннями вищезазначених звинувачень, документально
підтвердивши накази вищих органів влади на страхування ще не виготовленої
ракети [18,с.33].

28. 28
Тому у сучасному стані перед підприємством постало питання
відновлення виробництва і визначення подальшої стратегії. Сучасний стан
підприємство саме описує так: «…зношені виробничі потужності, вкрай
тяжке становище з кадрами, яке посилювалося активністю “мисливців за
головами”, зруйнована кооперація. Про складські запаси ми давно забули,
проте накопичили борги із зарплати, енергоносіїв і кредитами.». Росію уже
неможливо і не потрібно розглядати як основного партнера та/або споживача.
Тому підприємству слід продовжувати розвивати співпрацю з НАСА та ЄКА
(Європейське космічне агентство), які задоволені співпрацею і готові
підтримувати її і надалі за умови повного виконання умов уже існуючих
проектів «Антарес» і «Веґа».
До вище зазначеного можнадодатипотребу в пошуку нових ринків. Вже
налагоджена співпраця з Індією та Південною Кореєю. Саме поява нових
розробок дозволить вийти на вищий рівень.
Новостворена канадська космічна компанія Maritime Launch Services
(MLS) уклала договір з КБ «Південне» на розробку ракети легкого класу із
ціною запуску $45 млн, що суттєво нижче ніж у конкурентів. Канадці
зобов’язалися побудувати космодром у власній провінції Нова Шотландія на
березі Атлантичного океану. Від України вся наукова і контролінгова робота у
сфері побудови, підготовки і запуску ракети. Тому залишається сподіватися на
здоровий глузд і совість керівників ДКУ, які нарешті займуться своїми
прямими обов’язками – розвитком престижу української космонавтики та її
становлення як конкурентоспроможної в суворих умовах ринку[27].
До української ракетно-космічної галузі входить майже 40 великих
підприємств та багато малих і середніх підприємств-розробників і незалежних
науково-дослідних лабораторій. Провідним центром серед них
є конструкторське бюро «Південне» та виробниче об’єднання «Південний
машинобудівний завод» у місті Дніпро, де сконструйовано й вироблено понад
400 штучних супутників Землі, створюють та серійно виробляють ракети-носїї,
космічні апарати, системи управління, орієнтації і траєкторних вимірювань.

29. 29
Україна вважається однією з 6 провідних країн у космічній галузі, яка
володіє технологіями як у виробництвіпускових установок і супутників, так і їх
запуску та управління. Дійсно, члени Комітету, які відвідали Україну (16 - 18
жовтня 2006 року), змогли переконатися у винятковому рівні компетенції її
спеціалістів і якості виробничих і дослідницьких об'єктів.
Основними ракетоносіями сучасного плану на даний час є "Зеніт",
"Дніпро" і "Циклон", а також великим досягненням стало створення космічних
апаратів "Січ", "АУОС". Крім того, Україна активно бере участь у міжнародних
проектах, зокрема це створення ракет — носіїв "Antares" та "Vega". За час
незалежності українськими ракетами було здійснено 149 пусків. Ракети
стартували з космодромів Плесецьк, Байконур, Воллопс, платформи "Морський
старт". Виведено на орбіти 370 космічних апаратів на замовлення 25 країн [1, с.
7].
Національне космічне агентство України на цей момент здійснює
діяльність відповідно Національної космічної програми України на 2008—
2012 pp. в рамках її власної робочої програми. Головними цілями є посилення
української космічної індустрії, реалізація міжнародних програм, збереження
власного науково- технологічного потенціалу і нарешті, створення
сприятливіших умов для гармонійного розвитку їх можливостей і більш
ефективного використання в інтересахукраїнської економіки, науки, безпеки та
оборони [17].
Українська космічна діяльність базується на складному законодавстві,
яке включає два закони: Про космічну діяльність (1996) і Про державну
підтримку космічної діяльності (2000). Як випливає також з чисельних
президентських указів, космічна діяльність є пріоритетною для української
влади.
Україна є учасником найважливіших міжнародних переговорів в
космічній галузі, включаючи Договір про принципи, які регулюють діяльність
держав в дослідженні і використанні космосу, включаючи Місяць та інші
небесні тіла (1967), і Угоду про створення спільного наукового і технологічного

30. 30
простору між членами СНД (1995). З часу свого створення НКАУ підписала 38
міждержавних і міжвідомчих угод з 16 країнами. Нарешті, Україна є членом
більшості міжнародних організацій у сфері космосу, таких як UNCOPUOS
(Комітет ООН з мирного використання космічного простору), COSPAR
(Світовий комітет з питань космічних досліджень), IADC (Координаційний
міжвідомчий комітет з питань забруднення в космосі); вона також є дуже
активним членом організацій з нерозповсюдження зброї масового ураження
[19,с.203].
Що стосується пускових установок, чинні проекти співробітництва
включають вищезгаданий Морський старт, Дніпро — у співробітництві з
Росією, Сухопутний старт — з СІНА і Росією і проект Циклон 4 з Бразилією.
Україна також брала участь в багатьох міжнародних науково-дослідницьких
програмах, включаючи дослідження з питань космічної біології на станції Мир,
вивчення магнітосфери з міжнародною програмою Інтербол і багато інших
програм, що ще раз демонструє науковий, технологічний і промисловий рівень
цієї країни.
Стосовно Європи Україна нині віддає перевагу співробітництву з
Європейськоюкомісією та Європейською космічною агенцією в рамках першої
європейської космічної програми, а також участі в програмах Аврора, Галілео
(згадана вище), GMES та FLPP (майбутні пускові установки). Українські
підприємства задіяні в програмі Вега (маленька пускова установка Аріанспейс)
у співпраці з Фіат Авіа (Італія) [19,с.206].
З іншого боку, повною мірою була реалізована Програма технічної
підтримки Бістро-2 Європейської комісії, яка стосується забезпечення захисту
права на інтелектуальну власність в рамках комерціалізації українських
космічних технологій. Започатковано проект Бістро-3, який має на меті
визначення механізмів маркетингу космічних технологій в цивільній
сфері. НКАУбере участь у цьому проекті, що стосується його організаційних
аспектів і правової підтримки.

31. 31
Щодо програми Галілео, то угода між ЄС і Україною визначає багато
галузей співробітництва: радіочастотний спектр; науково-дослідницька і
навчальна; промислова діяльність; розвиток торгівлі і ринку; стандартизація,
сертифікація регулятивні міри; безпека, відповідальність і відшкодування
витрат. Угодою також передбачено створення спільних підприємств з метою
реалізації програми, використання і розвитку послуг Галілео. В предмет угоди,
крім того, входить захист прав інтелектуальної, комерційної і промислової
власності у всіх сферах, що мають відношення до забезпечення і
обслуговування програми Галілео для поліпшення співпраці у сфері
виробництва.
ЄС і Україна домовляються також про співробітництво у питаннях
вивчення і реалізації архітектури наземної системи і дійшли тимчасового
порозуміння щодо поширення системи EGNOS на територію України,
використовуючи наземну інфраструктуру, яка складається з українських
станцій контролю [11].
Крім того, під час Салону в Ле Бурже в 2005 р. було підписано Угоду
про стратегічну співпрацю між українським урядом та компанією EADS. Ця
угода покриває 5 можливих галузей співробітництва: авіація, космос, оборона,
нагляд за кордонами та безпечний зв'язок. Відставка Ю.Тимошенко, яка була
Прем'єр міністром на час підписання, і політична нестабільність в Україні не
сприялирозвиткуцієї угоди. Лише питання, пов'язаніз наглядом за кордонамиі
безпечним зв'язком, нині перебувають на більш просунутій стадії.
У космічній галузі були проведені глибокі дослідження стосовно
пускових установок і супутників. Під час візиту Комітету до провідного
українського космічного бюро «Південне» Генеральний директор С.Конюхов
пояснив, що Україна намагалась, однак невдало, розташувати пускову
установку Циклон на Куру, європейськомукосмічномупорталі, розташованому
у Французькій Гвіані. Але врешті - решт звідти було запущено російську
установку Р-7. Тому, через невдачу у співробітництві з Європою, Україна
почала працювати з США [7,с.5].

32. 32
Нарешті, що стосується співробітництва між Україною і Європейською
космічною агенцією (ЄКА), то слід відзначити, що створення робочої групи за
ініціативою останньої відбулося дещо передчасно, позаяк для Агенції
входження до неї України не виглядає наразі пріоритетним питанням.
Космічна галузь є прибутковим видом підприємницької діяльності.
Підприємства ракетнокосмічної промисловості виробляють ефективні
супутники різного призначення та ракетоносії різних модифікацій, які можуть
доправляти на навколоземні орбіти вантажі різноманітного наукового та
господарського призначення. Одним з основних напрямів космічної галузі
України є модернізація існуючих та створення нових зразків ракетної та
ракетно-космічної техніки. Реалізація такого напряму дозволяє зменшити
бюджетне навантаження, позбавитися залежності від традиційних партнерів,
об'єднати нові технології сторін для створення РКТ з більш високими
характеристиками та отримати фінансову підтримку за рахунок комерційних
пускових послуг. На сьогодні космічна галузь України співпрацює з 208
компаніями й організаціями різних регіонів світу: в американському регіоні —
із 44 компаніями, європейському — 56, азіатськотихоокеанському — 34, у
країнах Близького Сходу та Африки — 74 компаніями [3, с. 6]

33. 33
ВИСНОВКИ ДО ІІ РОЗДІЛУ
Підсумовуючи вище сказане, можна зробитивисновок про наступне. До
української ракетно-космічної галузі входить майже 40 великих підприємств та
багато малих і середніх підприємств-розробників і незалежних науково-
дослідних лабораторій. Провідним центром серед них є конструкторське бюро
«Південне» та виробниче об’єднання «Південний машинобудівний завод» у
місті Дніпро, де сконструйовано й вироблено понад 400 штучних супутників
Землі, створюють та серійно виробляють ракети-носїї, космічні апарати,
системи управління, орієнтації і траєкторних вимірювань.
Основними ракетоносіями сучасного плану на даний час є "Зеніт",
"Дніпро" і "Циклон", а також великим досягненням стало створення космічних
апаратів "Січ", "АУОС". Крім того, Україна активно бере участь у міжнародних
проектах, зокрема це створення ракет — носіїв "Antares" та "Vega". За час
незалежності українськими ракетами було здійснено 149 пусків. Ракети
стартували з космодромів Плесецьк, Байконур, Воллопс, платформи "Морський
старт". Виведено на орбіти 370 космічних апаратів на замовлення 25 країн [4, с.
7].
Аналізуючи особливості космічної діяльності щодо трансформації
світового ринку космічних технологій можна стверджувати, що:
- серед країн, що провадять політику самостійного дослідження
космічного простору, виділяють групу – так званий «Великий космічний клуб»;
- лідерами світового ринку космічних технологій є Російська
Федерація і Сполучені Штати Америки;
- консолідація космічних підприємств та організацій під єдиним
управлінням може активізуватися внаслідок виникнення нових або укрупнення
існуючих регіональних об’єднань.

34. 34
РОЗДІЛ ІІІ
ВИКОРИСТАННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРИ
ВИВЧЕНІ ШКІЛЬНОГО КУРСУ ГЕОГРАФІЇ
3.1. Стан проблеми в практиці сучасної школи
Головна мета сучасної школи – допомогти молодим людям
зорієнтуватися в сучасному суспільстві, свідомо зайняти відповідну соціальну і
громадянську позиції, підвищити рівень їхньої духовної культури, культури
спілкування і практичної діяльності, формувати соціально зрілу, творчу
особистість. Зважаючи на це, у старших класах загальноосвітньої школи
запроваджується профільне навчання, що створить системно-спеціалізовану
підготовку, спрямовану на індивідуалізацію навчання і соціалізацію учнів з
урахуванням потреб ринку.
Курс «Географія», що пропонується в 10 класі, завершує географічну
освіту в загальноосвітній школі і відповідає логіці пізнання світу. Таким чином
система географічної освіти узгоджується з теорією природничих і суспільних
наук, загальною географією, регіоналізацією, країнознавством, краєзнавством і
має українознавчу спрямованість.
Загальною метою географії в 10 класі є формування в школярів
географічної картини світу на прикладі вивчення систем розселення та
просторовоїорганізації економічної діяльності в окремих регіонах і країнах з
урахуванням сучасних геополітичних, соціальних, економічних та
екологічних аспектів. Мета реалізується через вирішення таких головних
завдань:
•формування в учнів цілісної географічної картини світу;
•розкриття ролі географії у розв'язуванні економічних, екологічних і
соціальних проблем суспільства;
•створення освітнього середовища для розуміння особливостей участі
регіонів і окремих країн у міжнародному поділі праці;
•розвиток у школярів геопросторового мислення та вміння логічно