АМБІТНА ПАНІ vol2

Проект майбутнього друкованого видання АМБІТНА ПАНІ
Інформація та матеріали, представлені тут, є інтелектуальною власністю
ambitna.com.ua. Будь-яке комерційне і некомерційне використання матеріалів
(статей, фотографій), копіювання, публікація, передрук і/або інше поширення
інформації категорично заборонено і карається законодавством.
Редакція може не розділяти думку авторів статей і не несе відповідальності за
зміст передрукованих матеріалів.

РЕДАКЦІЯ
Головний редактор Марина Прісняк / m.prisnyak@gmail.com
Художній редактор Таня Петрова / vk.com/newlookpetrova
Муза Яна Прісняк
Психолог номеру Міла Шевцова / facebook.com/milashevtsova555
Координатор з розвитку Оксана Мельник /
facebook.com/oksana.melnik.587
Редактор з краси Максим Білоконський /
vk.com/belokonskiy.production
Редактор з дива Український Дід Мороз /
21003 м. Вінниця, Діду Морозу до запитання
ОБКЛАДИНКА
Таня Петрова
ФОТОГРАФІЇ
Таня Петрова, Анастасія Довгорук, Анастасія Жилінська,
Сергій Довгорук, Богдан Довгорук,
Яна Прісняк, Сергій Левченко, Таїсія Левченко,
Максим Білоконський
ТЕКСТИ
Марина Прісняк, Яна Прісняк, Олександр Зєрщиков,
Валентина Ткачук, Олена Павлова, Милослава Черній, Тетяна
Фіник, Анастасія Жилінська, Марія Рачинська, Катерина Артюх,
Олена Дьоміна, Марія Гораш, Оксана Мельник,
Наталія Ольшевська, Міла Шевцова,
Людмила Табуровська, Ірина Мелентьєва,
Олена Сівіцька, Наталя Кулилова, Максим Білоконський
ГОСТІ
Український Дід Мороз, Вікторія Росс, Наталія Капітанчук,
Таїсія Левченко, Даша Мельничук, Світлана Мелобенська,
Інна Капітанчук, Ярослава Капітанчук,
Юлія Бурнацева, Тимофій Заводовський
ТЕМА НОМЕРУ
Відкритість
Зображення до розділів - картини Міли Шевцової
із серії «Люблячі серця».
Редакція рубрики «Спілкуйся англійською»
школа англійської мови FLASH / rd6@flashstudies.net
АМБІТНА ПАНІ 4

ЗМІСТ
Вітання 7
Открытость 9
Дитяче літо 12
Тому що я себе люблю! 14
Вікторія Росс 24
Про професійну свободу, макси-
мальну притомність і улюблену
собаку 36
Машина часу 44
Я все зможу! 47
Відкритість до нового, або страх
забирає крила 56
Я-не герой 61
Звичайне життя 72
Українського Діда Мороза 72
Утро одной улицы 82
Львів на двох 85
Тепла розмова з творчою особисті-
стю 90
Вівсянка, пані! 100
Открытость. “Вкус” слова 106
Як відпускати 112
Люблю Вінницю, тому що тут живе
бабуся. І піцу. Тому що мамина
115
Про мрійливість та дівочість 120
Чотири покоління - то цінність
124
Відкриті очі 126
«Новий день»….маленьке жит-
тя…131
Новенький велосипед 132
Нове взуття 135
Подушка 138
Фата 142
Оселедець потрібно вміти любити
144
Біля моря одні себе знаходять, а
інших воно собі підкорює 147
Море Марії 150
Море і серце 153
Інтимне море 154
Море як небо 158
Фіолетова емоція 161
Л.П.К. про шляпу 165
Зубна щітка 168
Мій блокнот 171
Наша Варя 174
Нові друзі 176
Дитячі долоньки 181
Жінка за кермом 186
Йога. Розкриваємось 194
Брови як рама обличчя 201
Рисова пудра 202
Буккросинг 208
Уважение 213

Вітання
«У всьому є своя тріщинка- і саме так світло потрапляє всередину»
- Леонард Коен.
Ми щоранку відкриваємо очі назустріч новому дню. Крізь той ра-
нок, під шум міста за вікном та дзвін ложки у чашці кави, що коло-
тить цукор, на нас гордо дивляться очі синього неба поміж інших
багатоповерхівок і примружене у півока сонце, яке визирає з-за
хмар. І ми не знаємо, на що чекати цього дня, та точно розуміємо,
що день не станемо марнувати на непотрібні справи.
Цей номер саме про таких! Хто вивчає англійську, хто не боїться
змінюватись, хто ризикує та постійно шукає себе. Хто не страшить-
ся розчарувань і відкритий до нового. Хто впертий у мріях і не
боїться працювати над собою.
Теплого читання і віри в себе.
Відкривайте наш новий номер журналу «АМБІТНА ПАНІ»,
що присвячений темі відкритості.
Марина Прісняк,
головний редактор журнала «АМБІТНА ПАНІ»

ОТКРЫТОСТЬ
Самое важное решение, которое человек может принять в жизни – это
решение довериться пространству и жить на энергии открытости, потому
что на ней очень многое строится сегодня.
Когда то, что происходит вокруг меня, как бы это не выглядело и как
бы это ни было оценено со стороны: либо это позитивные события, либо
негативные, хорошо или плохо, добро или зло, все что угодно…для меня
любые ярлыки, любые оценки, любые критерии не имеют смысла. Основ-
ное, что имеет смысл, это в каком состоянии вы прибываете.
Именно с того момента, когда человек принимает решение доверять
и быть открытым – начинаются перемены в жизни. Меняется система
мышления. Раньше ты будто двигался в темной комнате с закрытыми
глазами. Ты постоянно находился в состоянии напряжения и ожидания
«проблемы», которую нужно будет решать. И каждая проблема была
стрессом. И всегда находились «крайние» - ведь всегда кто-то был
виноват, или что-то было причиной проблемы. Так всегда было и будет
для тех людей, кто продолжает двигаться в темной комнате с закрытыми
глазами. Там нет доверия, там нет открытости. Там ты всегда пытаешься
бороться, выживать, доказывать что-то кому-то и ищешь причины неу-
дач. А самый главный показатель того, что ты там – денежные утечки и
отсутствие внутренней радости. Но давай представим, что возможно так
было раньше, и больше ты так жить не хочешь. Зачем бороться за свое
счастье, если для него просто нужно быть открытым?
Итак, включаем в комнате свет. Свет в твоей душе. И что мы видим?
Красивую комнату, которой нужна генеральная уборка. Нужно убрать
лишние эмоции, обиды, последствия стрессов, линий вес, претензии к
людям и себе, а также чувство вины. И вдруг ты понимаешь, что лучшие
помощники в очищении твоей души – это другие люди, ведь только они
смогут указать тебе на то, что ты хочешь очистить в своей комнате.
Приходит осознание, что никто ни в чем никогда не виноват, есть просто
ситуации и люди-зеркала - они указывают нам на наши эмоции, которые
нужно убрать. И в момент такого осознания ты приходишь к мысли, что
нет в этом мире ничего хорошего и ничего плохого, есть твоя реакция на
все, что с тобой происходит. Только теперь твоя реакция – открытость и
доверие пространству. И начинаешь светиться изнутри, светиться лю-
бовью и радостью. И ты становишься источником счастья.
Именно в момент принятия решения доверять и быть открытым новым
возможностям, жизни, чувствам, людям, происходит настройка внутрен-
него фокуса внимания на истинное желание быть счастливым. И вся
Вселенная начинает помогать. Люди становятся не причинами неудач для
тебя, а ангелами-исцелителями. А избавляясь от обид, претензий, гнева,
раздражения, болезней…мы освобождаем в себе самую главную эмоцию
ЛЮБОВЬ. И наше любящее сердце заполняет пространство светом. Появ-
ляется единение со своим собственным сознанием.
Я есть ЛЮБОВЬ! Я есть РАДОСТЬ!
Мила Шевцова, психолог-позитолог,
автор проекта Позитив-Клуб, специалист по управлению
психической энергией

Дитяче літоЕссе Милослава Черній /Фото Таня Петрова
А пам’ятаєш те літо?
Те дитяче літо, коли з самого раннього ранку ноги, перестрибуючи декіль-
ка сходинок, несли на вулицю - ще прохолодну, непричесану двірниками і
невмиту поливальними машинами.
Те нескінченно довге літо, коли в день вкладалось стільки різнобарвних за
емоціями і смаками речей: річка і хованки, перегони і лазанки по деревам,
синці і вкрай «секретні секрети», ляльки і морозиво, шахмати з бабцями і
стосики книг, принесеними зі школи на літо.
Саме тоді все було іншим. Справжнішим. Яскравішим. Ціннішим. Більш літ-
нім.
Тоді вечори були вологими і теплими, наче взимку ноги в вовняних шкар-
петках.
Тоді вітер цілував засмаглі плечі, на яких підстрибували дві смішні, пе-
рев’язані стрічками, кіски.
Тоді мама кричала з балкону кудись у сутінки: «Йди одягнись», а ти чула
відголосок цього наказового тону десь у третьому дворі від твого, ховаю-
чись у кущах, бо ж піжмурки:).
Погодьтеся, дитяче літо - це не доросле літо, з його офісними костюмами,
заторами і спітнілим громадським транспортом, відсутністю часу на сонце
і воду, стандартним питанням «а що, це вже липень?» і гарячою ягідною
лавою чергування днів, що просочується між пальцями.
І саме тоді, коли ти розумієш, що твоє літо - то скоріше суміш понеділків і
п’ятниць, футболок, що прилипають до спини, нежиті від офісних кондиці-
онерів та трамвайних квитків, - вихід один. Тікати.
ЇДЬ у тінисті, хвойні Карпати. Вимкни телефон і, як у дитинстві, знаходь
хмарки у формі тварин. Навчися свистіти. Сплети перший нормальний ві-

нок з польових квітів. Походи босоніж. Подряпай коліно, катаючись на ве-
лосипеді.
КУШТУЙ те, що так подобалось в дитинстві. Залазь на сільську шовковицю.
Купуй морозиво у вафельному стаканчику. Зроби власноруч лимонад. На-
їжся агрусу чи смородини до кислої лоскітної оскоми.
ЧИТАЙ те, що ні до чого не зобов’язує. Хоч на час забудь про модні журна-
ли та жіночі романи. Купи улюблену книгу дитинства в сучасному виданні,
перечитай «Тореадори з Васюківки» і «Старого Хоттабича», позазирай у
вікна дитячої бібліотеки.
СЛУХАЙ не музику, ні. Слухай вітер, гупання м’яча об сусідські гаражі, кри-
ки котів під вікнами, шкварчання картоплі на сковорідці через відчинені
вікна на першому поверсі, шерхіт велосипедного колеса об асфальт, цвір-
кунів у вигорілій високій траві.
БУДЬ не дорослим, який зглянувся на літо і, сповільнивши крок, звернув
на нього увагу. Будь дитиною, яка, змочуючи червоний олівець язиком,
старанно обводила на календарі дні, що залишилися до червня.
_______________________________________________________________
Спілкуйся англійською!
БУДЬ не дорослим, який зглянувся на літо і, сповільнивши крок, звернув
на нього увагу. Будь дитиною, яка, змочуючи червоний олівець язиком,
старанно обводила на календарі дні, що залишилися до червня. - DO NOT
be an adult who condescended to summer slowing his pace and paid attention
to it. Be a child who marks carefully days left to June on the calendar licking a
red pencil

Тому що я себе люблю!
Розмовляла Марина Прісняк /Фото Таня Петрова / Гостя Наталія Капітанчук. Ма-
туся, дружина, донечка. Маркетолог та директор з розвитку в Україні іспанського
бренду ТМ BYPHASSE/ byphasse.com.ua / Місце тераса ресторану «Панорама»

Історія почалась з того, що я по-
бачила невідомий для мене гель
для душу у ванній кімнаті однієї
моєї знайомої. Мені дуже сподо-
бався запах, текстура, нестандарт-
на упаковка. Я дізналась, що це
іспанських бренд, який працює уже
понад 15 років і представлений у
більш аніж 60 країнах світу. Та чо-
мусь, на той момент не продається
в Україні ...
Я стала шукати інформацію і
знайшла, що асортиментна лінійка
дуже широка, високої якості і за
доступною ціною. Мені захотілось
аби українські жінки користувались
якісним продуктом, і щоб укра-
їнська жінка теж себе любила і
балувала не тим, що є на полицях
і доступно, а тим, що приноситиме
задоволення від користування. Оз-
найомившись і почавши працювати
з брендом, я зрозуміла, що окрім
того, що в нього є право на жит-
тя в Україні, він безперечно буде
користуватись успіхом, бо є цікавим
покупцю. На початках я була (і
лишаюсь) головним і дуже критич-
ним покупцем. Усе спробувала на
собі, потім на своїй сім`ї: почали
користуватись мої дівчатка. Пізніше
спробувала мама, яка в будь-яких
моїх починаннях в мене вірить і
мене підтримує.
Ідейний натхненник бренду, Дідьє
Петіто, іспанець, був професіона-
лом в сфері продажу косметики
відомих світових брендів. Вінтрива-
лий час виношував ідею, що було
би непогано створити новий бренд,
який матиме високу якість і буде
доступним майже кожній жінці. на
початку втілення цієї ідеї багато хто
не вірив в успіх, адже надзвичайно
складно поєднати високу якість
і цінову доступність. Тому було
вирішено економити на усьому крім
якості - на упаковці, зробивши її ве-

ликою, на простоті та лаконічності
дизайну і на відсутності будь-якої
прямої реклами. Ідея себе виправ-
дала, і, нарешті, наприкінці 1999
року вийшла в світ ТМ BYPHASSE,
яка спочатку була лише іспан-
ською, а тепер понад 60 країн світу
мають змогу тішити жінок гарною
продукцією з догляду.
Рецептура 15 років вдосконалю-
валась, тому були виведені кращі
формули з поєднання інгрідієнтів,
що є дуже лагідними для тіла,
навіть для самої ніжної шкіри, так
як не містять спирт, парабени,
барвники і інші агресивні шкідливі
речовини. Багато продуктів лінійки
є антиалергійними.
Одним з найважливіших факторів
довіри до бренду є те, що виго-
товляються усі ксметичні засоби
«для Європи в Європі»: частково в
Іспанії, частково у Франції.
Майже все, що продається в Євро-
пі, зараз продається й у нас. Але
дуже цікаво те, що в Україні прода-
ються більше засоби по догляду за
волоссям, а в Європі - за обличчям
та тілом. Поки наші жінки менше
приділяють уваги догляду за об-
личчям, тілом, ручками, пальчика-
ми, ніжками. Але то поки) Ми несе-
мо в маси меседж, що кожна жінка
має доглядати за собою. Доглядати
регулярно і з задоволенням. І саме
BYPHASSE в цьому стане у пригоді.
ТМ BYPHASSE - для тих, хто себе
любить, хто може дозволити собі
побути наодинці з собою, потішити
себе і зробити приємність своєму
тілу, волоссю, обличчю. В Іспанії
слоган і філософія бренду звучать
так: «Краса- це секрет, як і її ціна».
Ми вирішили, що філософія ТМ
BYPHASSE в Україні бути трохи
іншою - «Чому BYPHASSE? Тому що
я себе люблю!» Кожна жінка має
себе любити.
BYPHASSE уже крокує Україною.
У нас не стоїть на меті кількісний
продаж, тому що віддаємо перевагу
якісному представленню. Мета -
продаватись в магазинах, аптеках,
в таких місцях продажу, яким дові-

ряють, які відвідують жінки з за-
доволенням. Такі магазини мають
теплу репутацію. Ми завжди раді
зворотньому зв`язку. Ми готові
прислухатись до побажань, ду-
мок, зауважень, коментарів. Нам
неодмінно треба знати, що ми все
робимо правильно і то потрібно
нашим пані.
Амбітне завдання BYPHASSE:
навчити і привчити жінку догля-
дати за собою. Коли чоловік пізно
прийшов додому - його поцілува-
ти, нагодувати і влаштувати йому
гарний вечір з дітьми, а самій ви-
ділити собі-найкращій 10 хвилин
з BYPHASSE, насолоджуватись,
що ти - жінка, насолоджуватись
відчуттями, які дарує наша про-
дукція. І то не заради того, щоб
подобатись чоловікам, а для себе.
Я дуже люблю приймати душ.
Певно тому моя любов до
BYPHASSE розпочалась з гелю для
душа. У ванні ж люблю читати.
Часто читаю профільну літера-
туру, а останнім часом знову, як
в дитинстві, захопилася казка-
ми. Нещодавно зловила себе на
думці, що моя улюблена казка,
яку я можу перечитувати постійно
, «Пан Коцький». Любила, ще як
була маленькою. І уже перечитав-
ши в дорослому житті, зрозуміла,
чому вона мені так подобається.
В казці є такий персонаж, як Ли-
сичка. Її цивільний чоловік - Кіт,
Пан Коцький. Дивує

немає вдома. Нам подобається разом
нарізати салати, то проходить дуже
весело. Потім так само разом ми
прибираємо зі столу та миємо посуд.
А ще у Львові вихідний день - то
вихідний день. В неділю галичани
йдуть до храму або просто відпочи-
вають з рідними. Також багато гуля-
ють містом, п’ють каву, спілкуються.
То є справжнє сімейне дозвілля.
Тому кожні вихідні ми намагаємось
кудись з дітьми піти: або в кіно, або
в кав’ярню, або погодувати білочок в
парку. Біля нас живуть декілька біл-
чаних сімей. На стукіт горішка вони,
як навіжені, біжать до нас, прямо з
рук беруть смаколик, крутячи в ла-
пках, віднаходять в ньому найтонше
місце і надгризають, аби розколоти.
Далі, коли в лапках уже дві половин-
ки, виїдають горішок, як з тарілочки.
То дуже кумедно, і цікаво за цим
спостерігати.
Давно помітила, що таких різноп-
ланових жінок, як українки, таких
вродливих і працьовитих в світі
більше немає. Українка - унікальна.І
це не тільки моє переконання. Євро-
пейці давно це підмітили. То часом
важко усвідомити, але ми такі є. І
ми маємо бути гідними дарованих
Богом і природою дорогоцінних яко-
стей. За це ми неодмінно маємо себе
поважати і любити. Тому мало того,
що ми обов`язково маємо це усві-
домлювати, а й власних дітей вихо-
вувати в тому ж настрої. І чоловіки
у нас теж найкращі і найунікальніші,
тому що народжують їх такі чудові і
неймовірні українські жінки.
наскільки правильно вона «пода-
ла» його усім лісовим звірям звірям,
що вони звичайного ледачого
кота сприйняли як щось таке, що
треба боятись і поважати. Тобто,
наскільки вона виявилась мудрою,
наскільки хитренькою і наскільки
вона вміла його припіднести, що
то дуже-дуже вражало. Як кажуть
:не важливо, ким ти займаєшся,
важливо, як я то подаєш. В казці
Лисичка дуже амбітна та мудра
пані. Є чому повчитись, чи не так?
Я взагалі люблю казки, тому що не
дивлячись ні на що вони завжди
гарно закінчуються.
А ще я слідкую за різними тенден-
ціями в рекламі і бізнесі шляхом
спілкування з успішними людьми,
вивчаючи іх позитивний (і незавж-
ди позитивний) досвід, зокрема
з нашими партерами- іспанцями.
Будь-які новації вони втілюють
одразу і дуже сміливо. Там дуже
молодий колектив, амбіційні в плані
віри в себе і в свої можливості.
Вони впевненні, що здатні втілити
все, що задумали! І, наразі, це
спрацьовує! Певно, одні з перших
використовували приховану ре-
кламу в фільмі (product placement).
Зокрема, в французькій стріч-
ці»1+1» в ванній одного з героїв
стояв гель BYPHASSE.
Та окрім роботи завжди поруч має
бути сім’я.
Вечеряємо ми виключно родиною.
Ніхто не сідає їсти, поки когось

Вікторія Росс
Розмовляли Яна Прісняк і Марина Прісняк /
Гостя Вікторія Росс- учасниця групи #INDI,
вокалістка кавер-гурту Costa-Rica /
Місце ресторан CHURCHILL-INN /
Фото Таня Петрова

У мене багато мрій. Багато думок в голові, з чого почати - іноді важко ви-
значитись. Але у мене є чоловік, на якого я можу покластися, який може
допомогти і думкою, і словом, і порадою. Він - моя опора, мій психолог.
Мої мрії дуже тісно повязані також і з його мріями.
Моє життя, яке було до одруження, налічувало більш творчі мрії, повязані
з професією. Я хотіла виступати на великій сцені, бути в гурті або співати
сольно, тобто бути зірковою, відомою. Для цього я навчалася в київській

естрадно-цирковій академії і вже в процесі навчання я ходила на кастинги
різних проектів. Так потрапила до гурту Інді. З тридцяти дівчат обрали
лише трьох, і я попала в цю трійку. Я дуже сподобалась Наталі Могилев-
ській. Мені сказали, щоби я схуднула. Дали мені на те чотири дні. За цей
час я схуднула на 2,5 кг. Наталя мені сказала, щоби я їла рис і пила лише
воду, і тричі на день бігала сходами, просто в підїзді своєму, з сьомого
поверху на перший.

Мені тоді сказали, якщо ти худнеш, ти потрапляєш в гурт. У мене все
вийшло. То був перший крок до мрії. Тому, якщо поставити перед собою
ціль, то всього можна добитись.Треба ставити цілі перед собою і йти до
них поступово. Нічого одразу не трапляється.

Коли важко, сили рухатись далі дає підтримка чоловіка і батьків.
Зараз ми створюємо свої сімейні традиції. Ми хочемо зробити свій окре-
мий день, який буде присвячуватись лише нам і нашим мріям. Також ми
намагаємось часто заїздити до рідних, з подарунками, обіймами, теплими
розмовами. А ще з чоловіком ми разом читаємо вголос.

Я все життя займалась творчістю. То йде з самого дитинства. Наспівувала
я з дитинства також, тому мене віддали в музичну школу. Сольфеджіо -
то як друга математика. Я отримувала задоволення. Шість років їздила на
рейсовому автобусі сама в музичну школу. Дитинство у мене складалось з
навчаня і концертів по всьому району. У мене навіть не було часу постри-
бати в класики чи просто пограти з дітьми. А потім вже в 14 років я пере-
їхала в Київ, і там уже почалось моє доросле життя. Коли ти сам за себе,
мусиш відстояти себе в різних ситуаціях. Слабких зїдали, тому треба було
бути сильною. Особливо тому що то було місце шоу-бізнесових дітей.

Англійську більш поглиблено почала вивчати в академії. Зараз маю намір
теж піти на курси і поглибити свої знання, тому що то дуже важливо.
А в управлінні часом потрібно бути чітким. І вести записи: зустрічі, бесіди,
виступи і т.д. Також я ставлю нагадування в телефон, то дуже зручно. В
нагальних ситуаціях потрібно бути зібраними, не панікувати, і чіткими.
Сучасна дівчина повинна читати корисну літературу, аналізувати прочи-
тане і робити з того висновки. Багато спілкуватись і розвиватись. Також
бути хазяйновитою. Всього має бути в міру.
Моя гордість - це мій чоловік і батьки.

Про професійну свободу,
максимальну притомність
і улюблену собаку
Розмовляла Марина Прісняк / Гостя Таїсія Левченко -
засновник та директор консалтингової компанії «ДІЯти!»,
засновник першого в Україні Стратегічного Клубу Управлінців,
фасилітатор по системі ТОР, сертифікат ICA / Фото Сергій Лев-
ченко, Таїсія Левченко

Здорові амбіції беруться з
внутрішньої конкуренції з самим
собою, коли точно хочеш сьогодні
бути кращим від себе вчорашнього.
Саме звідси виникає внутрішній
порив бути цим кращим, досягати
більшого, діяти краще, ніж ти
вчора. Це внутрішнє відчуття, яке
не пов’язане ні з якими чужими
досягненнями, очікуваннями чи
запитами.
Найбільше люблю ті моменти,
коли група працює самостійно.
Коли кожен управлінець
занурюється в себе і робить
величезну роботу над собою: в
себе в голові, зі своїм досвідом.
Саме в це я найбільше вірю,
тому що нічого не дає кращого
результату ніж усвідомлена
робота над самим собою. Тому
завжди стараюсь підбирати для
своїх груп управлінців кейси і
завдання, які чітко спрямовані на
якісне пропрацювання контенту,
пропускання теми через себе.
Проектую навчалний процес так,
щоб вони сиділи і розбиралися в
собі. І от коли група занурюється
в таку роботу з головю – це мій
улюблений робочий момент. Плюс,
дуже велике натхнення дає те
коли бачиш наслідки цього: коли
на наступне зайняття приходять
ці самі управлінці і розказують,
наскільки те, що вони самі з собою
зробили минулого разу, помогло
їм в роботі, просунуло їх в якихось
принципово важливих моментах…
І коли в них при цьому горять
очі – це, мабуть, дійсно надихає
найбільше.
Коли починався бізнес, треба було
братися за різні замовлення, навіть

платну групу. Але у батьків, на той
момент, таких грошей не було, і як
би це не було боляче, ми мусили
забрати документи. Ця подія стала
причиною другої в моєму житті
глобальної фрустрації – адже до
того я була не просто впевнена, а
залізобетонно впевнена в тому, що
буду навчатись в Києві, в Шевчен-
ка, та де моя сестричка. Тож, тоді
мені було дуже тяжко змиритись
– така собі друга хвиля юнацького
максималізму. Відповідно, в той
момент мені уже стало байдуже,
куди й на кого поступати.
І тоді ми випадково дізнаємося,
що ще можна встигнути
подати документи на напрямок
«Психологія». Я подала документи і
пройшла, як медаліст, поза кон-
курсом, лише за результатами
співбесіди. Від навчання на цій
спеціальності я тоді не чекала
нічого, ні хорошого, ні поганого.
Була якась така апатія до всього
того, що відбувалось. Але зараз
я настільки вдячна Богу за саме
такий поворот подій. В нас була
настільки дружна, сильна, ресурсна
група! Це справжнє щастя пржити
5 роківв поруч з такими людьми!
Так, наприклад, поруч мене всі
ці роки сиділи двоє дівчат. Одна
попереду, друга - позад мене. Одна
– тепер моя кума, друга - уже двічі
кума. Ми стали не просто друзями
– ми стали родиною.
А ще у нас був дуже сильний
професорсько-викладацький
склад. Я їм теж дуже-дуже вдячна
за все! Вони в нас так вірили, так
в нас вкладали, ми працювали по
пять пар в день і працювали на
повну! Саме вони з нас виховали
тих, ким ми є на даний момент, в
професійному плані. Уже на остан-
ніх курсах університету я зрозуміла,
що мій майбутній фах - то буде не
чиста психологія, а щось до неї
дотичне, але не консультування,
не школа, не лікарня. І то вже
був свідомий вибір. Я вибрала HR
за ті, за які братися не особливо
хотілося, за ті, які не надихали.
І для мене ще тоді, мабуть, мі-
рилом успіху вже була можли-
вість ретельно вибирати задачі,
не впрягатися в перше ліпше
замовлення.
Зараз пройшло півтора року, як ми
відкрилися. І я можу собі дозволити
не братися за проекти, в які
не вірю. Всі ті проекти, в яких ми
зараз працюємо – це, виключно,
ті, концепція яких дуже сильно
співпадає з нашими цінностями;
ті, в які вкладаєшся з неймовірним
ентузіазмом і відчуваєш, що
готовий зробити, навіть,
неможливе, для того, щоб проект
«став на ноги».
Я не фаталіст, це факт. Я дуже вірю
в те, що ми самі, в найбільшій мірі,
творимо свою долю. Але, разом
з тим, бувають такі повороти, які
достатньо сильно впливають на все
подальше життя Я десь до класу
восьмого дуже хотіла бути лікарем.
Для цього поступила в Малу
Академію Наук при Медичному
університеті. Мені подобалось. Я
точно знала, що буду кардіологом.
І якраз в період сесії я сильно
захворіла, і прохворіла достатньо
багато часу, коли мені слід було
залишатись вдома, не виходячи
на навчання. Відповідно, Мала
академія відпала. Мабуть, через
те, що то був такий відчайдушний
крах надій, мені тоді з юнацьким
максималізмом здавалося, що раз
я не довчилася в Малій Академії
– це кінець і лікарем я вже ніколи
не стану... Після того, як з фахом
лікаря не склалося, я два останні
роки в школі готувалась поступати
в Шевченка на «Міжнародний
туризм». Я була більш ніж впев-
нена, що поступлю, тому що дуже
багато працювала, вчила, йшла
на медаль, і мала проходити лише
по співбесіді. В результаті, в силу
очевидних для тогочасних реа-
лій причин, я пройшла лише в

і свідомо в ньому розвивалась.
Тобто, якщо вибір професії
психолога був неусвідомлений,
абсолютно рандомний, не
прожитий, то вибір професії HR-а
був уже дорослий і впевнений.
До рішення відкрити власну
компанію я приходила пів
року. Штука в тому, що в кожної
людини є свій набір цінностей.
Можу точно сказати: для мене
найвища цінність - це свобода.
Свобода і гідність. Це те, що
завжди визначало мій вибір. В
певний момент мого життя я
зрозуміла, що зараз для мене
власний бізнес це професійна
свобода, це свобода діяти так, так,
як я рахую за потрібне, свобода
займатись своєю справою з тим
підходом і цінностями, в які я вірю.
І хоч час тоді був не найкращий
для того, щоб починати власний
бізнес (січень 2014 року) - вибір
було зроблено, назад дороги бути
не могло.
Точно можу сказати, що я не
переставала розпилятись, тому
що я й не починала ніколи цього
робити. Ніколи не метаюсь від
ідеї до ідеї. Ще з самого початку,
коли тільки нова ідея зявляється,
я її доводжу до абсолюту, малюю
собі певну візію, як би її реалізація
виглядала би в ідеалі. Після
періоду інкубації, після періоду мук
візіонерства, які знайомі будь-якій
творчій людині, дуже реально
дивлюсь на справу з точки зору
критика: спрацює чи не спрацює,
доцільно чи недоцільно, потрібно
ринку чи непотрібно, пріоритет-
но, чи ні, тощо. І, якщо я бачу що
проект актуальний і життєздатний,

цінувати і краще планувати своє
життя.
Сім’я, взагалі, для мене величезна
цінність. Наша власна сім’я і сім’ї
наших батьків, сім’я моєї сестрички.
Дуже ціную те, що можу до всіх
них щодня подзвонити, періодично
навідатись. Маю не таке велике,
але дуже міцне коло надважливих
для мене друзів, яких безмежно
люблю. Це теж наша сім’я! До
чого я все це веду? Що коли є
аж настільки серйозні причини
грамотно використовувати свій час
- ти дійсно його починаєш грамотно
використовувати. Я не витрачаю
часу на дурниці, на те, що «ни уму,
ни сердцу». І, мабуть, за рахунок
цього, в мене є достатня частина
часу, яку я проводжу з дорогими
для мене людьми, або за дорогими
моєму серцю справами. Я встигаю
подорожувати, читати, малювати,
готувати, фотографувати, багато
ходити пішки і…багато думати.
Ще вірю в те, що потрібно дуже
пильно планувати робочий час.
Стараюсь робити правильні речі,
а не робити речі правильно.
Стараюсь бути в максимальній
притомності і фокусі, щоб не
я за нього беруся. Коли ж видно,
що ідея недороблена, недоношена,
або не на часі зараз - так само
однозначно приймаю рішення
відкласти проект до кращих часів.
Якби мене спитали рік тому, як
я планую день, можливо, була
б інша відповідь. Зараз набагато
гостріше сприймається факт, що
час спливає дуже швидко. У мене
є собака, її звати Комашка і їй
десять років. Я люблю її настільки
безмежно, наскільки людина
може любити. Коли в минулому
році вона серйозно захворіла
- це стало якоюсь переломною
точкою в моєму житті. Тоді до
мене так чітко, як ніколи раніше
дійшло, що все на цій Землі має
здатність закінчуватись, час
спливає. І коли вона, дякувати
Богу, видужала, я в рази білше
почала цінувати кожен день, поки
ми разом. Я насолоджуюсь кожним
моментом: кожним ранком, коли
вона приходить, кожним вечором,
коли вона зустрічає з роботи, а
далі поруч лежить собі і сопе...
Це був перший холодний душ, за
мої тоді, майже, 30 років, після
якого я навчилася набагато більше

спати там, де працюю і не
працювати там, де сплю. Дуже
пильную пріоритети. Насправді,
на все намагаюсь дивитися через
призму пріорітетів і віддаленої
перспективи: на скільки мені це
потрібно колись.
Я люблю читати ще з дитинства.
Колись батьки, навть, ховали від
мене книжки, щоб не псувала очі.
Дуже пам’ятаю, як зі сльозами
випрошувала в тата «Хижину дяди
Тома». Так просила, що аж віддав.
Зараз читаю більше вранці, до
початку активного і насиченого
робочого дня. А ще ми маємо в
офісі звичку: пообіді вимикаємо
всі телефони, і 20 хвилин читаємо
в своє задоволення. Також читаю
ввечері: гладжу однією рукою
собаку, в другій тримаю книжку.
Вона з цим не мириться, хоче,
щоб її гладили обома руками і
віддавали 100% уваги і ні відсотку
меньше. Ще дотримуюсь правила
50 сторінок. Якщо, прочитавши 50
сторінок книжки, бачу, що мені не
цікаво, я ніколи не читаю далі.
Традиція, яку ми колись давно
перейняли у моєї колеги з
Ужгорода - вечеряти на природі.
Цьому не передує ніяка особлива
підготовка: хто перший приїхав
додому – швиденько готує те, що
встигає, забирає Комашку і далі
ми вже зустрічаємося на озері,
недалеко від дому. Вечеряємо,
говоримо про своє і кожного
разу дивуємося, яка ж красива
природа довкола, як все просто і
неперевершено, в той же час. Для
мене це найулюбленіша традиція і
найщасливіші моменти мого життя.
А ще у нас дуже гарний вид з вікна.
Тому - снідати на балконі це вже
теж традиція. Раніше ми постій-

но поспішали, швидко їли і бігли у справах. А тепер встигаємо побачити
і насолодитися ти, як змінюються пори року і тим, який кожен ранок
особливий.
Українські жінки, за моїми спостереженнями, дуже часто живуть за
чиїмось очікуваннями: очікуваннями батьків, першої вчительки, дівчаток в
класі, які можуть тебе прийняти в компанію, а можуть і ні: з очікуваннями
хлопчика, який вперше сподобався, хлопчика, який вдруге сподобався,
втретє… Тобто, з дитинства намагаються відповідати чиїмось уявленням
про себе, стараються бути такими, якими їх, начебто, хочуть бачити
інші значимі для них люди. При чому, очікування ці часто суперечливі і
взаємовиключні і жити з ними вкрай не просто. І так жінка ще з дитячого
віку привчається реалізовувати чиїсь очікування, а не дослухатися до
своїх власних. Щодо мене, то я щиро вірю, що жодна людина нікому
нічого не «повинна». Вона навіть не повинна бути щасливою, якщо сама
того не хоче.
Єдине виключення, це вимоги совісті і заповіді Господні. Адже,
розраховуючи на милість Божу і на людську любов, щирість і підтримку,
мусиш бути сам достойних їх. Бути достойним і вірити в те, що отримаєш
це все, коли тобі буде потрібно.
Чомусь, в контексті любові і підтрики мені ситуативно згадалася притча.
«…Перед відправленням душі на землю Бог покликав людину і сказав:
- Я відправляю тебе на землю. Тобі потрібно буде прожити важке життя,
але я сподіваюся, що ти справишся і проживеш його гідно. Не забувай
про мене, і я завжди буду поруч».
Людина прожила важке, але довге і праведне життя. Прийшов його час
і вона знову піднялась на Небеса. Коли вона знову зустрілася з Богом,
Господь запитав людину, чи важко їй було.
- Так, дуже важко…! – сказала вона.
- Але я був поряд, - відповів Господь, - дивися, от твоє життя – бачиш? На
карті йдуть два ланцюжки слідів? Я завжди йшов поруч з тобою.»
- Але, Господи, дивися, коли мені було зовсім погано і важко, сліди тільки
одні! Чому ж ти кидав мене в ці моменти?
- Я не кидав тебе, - тихо зітхнув Творець. – То мої сліди. У ці хвилини я
ніс тебе на руках…»
Для мене це дуже знакова притча. Я впевнена, що як би важко не було, є
вища сила, яка направить і допоможе. Тому, у кожного з нас нас завжди є
на кого покластися!
А з приводу безумовної любові, розуміння, підтримки - якщо відчуваєте,
що вам цього не вистачає, то раджу вам зі всією відповідльністю: люди,
візьміть собі в сім’ю собаку! Тому що коли у вас є собака, ви не можете
бути самотнім! Навіть якщо весь світ відвернеться від вас - ваша собака
і тоді буде віддавати вам всю любов свого величезного серця. А це,
повірте, дуже багато!

Машина часуЕссе Тетяна Фіник/ Фото Таня Петрова
У вас ніколи не виникало бажання
мати машину часу, та повернутись
назад у дитинство? Коли найголов-
ніша проблема - це встигнути по-
дивитись мультфільми або швидко
зробити домашнє завдання та бігти
гратись з друзями. Все було про-
сто та легко: знайти нових друзів,
познайомитись із незнайомцями…
Якщо ти вийшов погратись в піску
і в тебе немає лопатки – не про-
блема, можна попросити в інших.
Ми були відкритими до інших і до
всього нового, що нас оточувало.
Ми з цікавістю очікували школи,
але так боялись, коли вчитель
відкривав журнал і казав: «До
дошки піде……». Або екзамен, коли
відкривали білет.
Щоб зустрітись з друзями не
потрібно було телефонувати та
домовлятись про зустріч, досить
було того, щоби просто одягнутись
та побігти до подружок подзво-
нити в двірний дзвінок і все… Ми
розмовляли завжди, було про що
поговорити, що розповісти чим по-
ділитись. Навіть секрети лише на-
зивались секретами, а насправді ми
з радістю та емоціями розповідали
їх друзям і мамі, і саме головніше
це було сказати: «..Але це секрет,
ні кому не кажи!!!»
Навіть зараз, коли ми подоросліша-
ли, саме легше та цікавіше - спіл-
куватись з дітьми, тому що вони
говорять, що думають, не підбира-
ючи слова і не думаючи, варто це
говорити, чи ні.
Дивлюсь на дітей і чесно так
хочеться, щоб усі дорослі стали
такими ж простими та відкритими
до інших!
Усе частіше чую, як люди кажуть: «
От би повернутись…; Якби мож-
на було повернути час….; Як же
хочеться мати машину часу…». Але
ніхто не замислився, що кожен має
таку машину часу. Вона є у всіх
людей, вона може бути будь-яка на
вигляд та із різним вмістом в ньому.
Ви не знайдете однакових деталей,
окрім матеріалу, з якого їх виготов-
ляють. Не потрібно бути інженером
та закінчувати ВУЗ, щоб змай-
струвати те, завдяки чому можна
повернутись у той час, якого в дану
хвилину так не вистачає. Вам не
потрібно мати певний рівень підго-
товки, як наприклад, космонавту. І
байдуже, скільки вам років, та якої
ви статті.
Ну що ж, готові здійснити ман-
дрівку у світ минулого? Сідайте по
зручніше, увімкніть вашу улюбле-
ну музику, візьміть ваш альбом,
так-так, ваш альбом із вашими
фотографіями… Перегортаючи дані
сторінки альбому, коли погляд зу-
пиняється на тій чи іншій фотокарт-
ці, то немов і є мандрівка у ваше
минуле, яка часто викликає відчут-
тя великих та глибоких емоцій…
Моя машина часу у минуле – це мій
альбом із старими фотографіями…
Слухати під музику:
Скрябін – старі фотографії
Дзідзьо – старі фотографії
Михайло Бородин – старий альбом
Михайло Боярський – старий аль-
бом
______________________________
Не підбираючи слова і не думаю-
чи варто це говорити чи ні - Not
choosing words and not thinking
whether to talk about it or not
Усі дорослі стали такими ж прости-
ми та відкритими до інших - Аll the
grown-ups became simple and open
towards the others
Сідайте зручніше - Sit comfortably

Я все зможу!
Текст Марина Прісняк /
Фото Таня Петрова / Гостя Даша Мельни-
чук, майстриня з нігтьової естетики, у якої
вдома косметики по доглЯду за руками та
нігтями більше, аніж в салоні

Уже третій рік я займаюсь нігтьовим дизайном. Навча-
лась у різних майстринь і техніці манікюру, і правилам
педикюру, і нігтьовій естетиці і дизайну. Відвідувала
конференції, навчальні семінари та майстер-класи з
безпечного нігтьового сервісу.
Дуже хочу відкрити власний кабінет. То буде затишне
приміщення, розділене на дві зони: для манікюру та
педикюру. Обов’язково у мене буде стояти велика шафа,
в якій я розміщу усі свої камінчики, блискітки, лаки,
декоративну пудру. також буде велика полиця, на які
житимуть каталоги та журнали, в яких можна піддиви-
тись цікавий дизайн. В педикюрній зоні обов’язково буде
місце з косметикою для догляду за ніжками та п’яточка-
ми.
Найбільше в моїй роботі колись мені подобалось робити
педикюр, тому що роблячи педикюр я могла доставити
більше задоволення клієнту, адже краще майстра лю-
дина сама собі педикюр не може зробити. Оцей момент,
коли після процедури людина бачила свої ніжки, мені
подобався найбільше.
А зараз, коли уже навчилась малювати, все ж таки біль-
ше подобається створювати цікаві дизайни.

Працювати з нігтями я захотіла
ще з дитинства. Я росла в селі і
не бачила такого всього гарного,
що було у місті. Тому ще колись
я захотіла мати доглянуті руки і
ноги, знати, як то все робиться,
навчитись самій і допомагати
іншим. То не була мрія заради гро-
шей. Зараз часто зустрічаю дівчат,
які починають справу нігтьового
майстра, але їх мотивують гроші.
Тому, відповідно, запалу надов-
го не вистачає, у них пропадає
потреба розвиватись і дану справу
кидають.
В дитинстві я була скромна, тиха
і соромязлива. Гарно памятаю, як
мені подарували Барбі. Для мене
усі дарунки були цінними і я їх
сильно берегла.
Сімя моїх батьків не з багатих,
тому мама дуже часто вязала мені
речі. Але уже зараз я розумію,
наскільки то було індивідуально,
особливо. Колись, будучи малою,
то не так сприймалось.
У мене день йде по списку. Я роз-
діляю справи, аби все встигати.
Люблю каву з молоком, з двома
ложечками цукру і посипану шоко-
ладом. Або латте.
Вдома дуже люблю готувати піцу.
Я обовязково готую тісто сама,
воно тоді смачніше. Маю власну
книгу рецептів, в яку збираю лише
перевірені мною рецепти.

1/3 стакана теплого молока + 1 ч.л. сухих дріжджів.
Трішки солі, 2 ст.л. олії. 8 ст.л. муки.
Тісто мякеньке, пухкеньке, швидко підіймається.
Я люблю тонке тісто з великою кількістю начинки. За-
звичай печу 2, щоб ще залишилась на наступний день.
Головне - любити свою справу, постійно в ній розвива-
тись у вдосконалюватись. А ще важливо, аби постійно
було в роботі цікаво. Бути старанною, відданою роботі і
клієнту, але завжли залишатись людиною!
Я постійно читаю професійну літературу. То і «Нігтьова
естетика», і «Мистецтво манікюру». Тут велика кількість
ідей, трендів і порад.
Колись у мене був неприємний період в житті. Я пра-
цювала в салоні, і, таке враження, що навмисно мені
підсилали людей, які провокуюсь суперечки і сканда-
ли. Було важко, адже я знала, що я дуже люблю свою
роботу і гарно обслуговую клієнта. Саме в цей момент
зрозуміла, що варто не залишати улюблену справу, а
потрібно просто працювати самостійно.
Моя найбільша гордість - моя дитина. А ще мрію про
донечку і знаю, як її назву.
Наостанок скажу: в себе потрібно вірити! Віра йде
зсередини: то є певний спокій і рівновага. Я не завджи
мала підтримку близьких. Напевно, тому й зараз маю
те, що вмію і про що мрію. Те, що колись мене не у
всьому підтримували, дало мені змогу собі постійн дока-
зувати, що я все ж таки зможу. За це я нині вдячна!

Колись в дитинстві я дуже боялась жаб. Таких зелених, слизьких, бридких…
Фу! Ще мама постійно наголошувала, що, якщо раптом жаба стрибне
на руку, то з’явиться велика некрасива бородавка. Чи хотіла маленька
дівчинка якихось незрозумілих новоутворень на руках? Звичайно, ні! Тому
я ніколи не любила жаб!
Моя донечка ж навпаки: дуже уважно їх розглядає, фотографує, готова
пригнути в ставок до цих зелених слизьких створінь, у неї навіть з ними
власна розмова - «переквакушка». Одним словом (правильніше двома) –
не боїться!
Спостерігаючи за нею під час останньої прогулянки до річки, я повернулась
до своїх страхів. «Чому боялась я, будучи такою ж маленькою дівчинкою?»
Відповідь прийшла одразу! Просто мені нав’язали цей страх ще з дитинства.
Я навіть не могла собі уявити, що жаба – це звичайна частина природи,
яку створив Бог. Що, слухаючи вечірню розмову річкових мешканців,
можна й собі поспілкуватись… Ну хай не з ними, а з собою. І не боятись!
Це, звичайно, не означає, що я зараз з легкою приємністю посаджу на
свою теплу долоню холодну жабу. Ні! Але розуміння причини дозволяє не
боятись!
«До чого тут відкритість до нового?» - подумає уважний читач. Все дуже
просто! Страх дуже часто не дозволяє нам здійснити те, про що давно
мріємо. І, можливо, в уяві ми вже все змалювали яскравими фарбами, а уві
сні вже не раз насолоджувались приємними миттєвостями таких солодких
мрій. А наяву вже важче: тут і суворий соціум, який диктує свої правила, і
люблячі рідні, які понад усе хочуть вберегти нас від розчарувань, і власні
дитячі страхи, які передаються з молоком матері.
Але що буде, якщо все таки дослухатись до себе, віднайти відповідь на
просте запитання «Чому?», перебороти страх невідомого та все-таки
зробити те… таке бажане, солодке та своє. Точно в кожного буде власне,
можливо, іноді з присмаком гіркоти або терпкості. Але точно буде. І буде
краще, ніж є зараз! Бо це досвід і відповідальність! Відповідальність за
життя, мрії, сподівання та результат!
Відкривайтесь новому, живіть власними мріями, творіть та насолоджуйтесь!
Не ховайте свої амбіції у стару бабусину скриню, а випускайте їх на волю,
нехай приносять користь не лише вам, а й усім нам!
_______________________________________________________________
Почитайте «Алхімік», Пауло Коельйо. Він про вибір! І про відповідальність!
І про мрії! І про те, що це не легко, але цікаво і захоплююче!
Відкритість до нового,
або страх забирає крилаЕссе Валентина Ткачук / Фото Таня Петрова

Відкритість до нового - Openess towards something new
Розуміння причини дозволяє не боятись - Understanding of a reason allows
not to be afraid
Насолоджувались приємними миттєвостями таких солодких мрій - Enjoy
nice moments of such sweet dreams
Живіть власними мріями - Live your own dreams

Я-не герой
Розмовляли Яна Прісняк та Марина Прісняк Фото
Таня Петрова Гості Юля Бурнацева та Тимофій Заво-
довський
Зворушлива та болюча розмова з авторами
фільму «Я - НЕ ГЕРОЙ». Це короткометражна
документальна стрічка про екіпаж десантни-
ків 95-ої Житомирської окремої аеромобільної
бригади, який влітку минулого року брав участь
у боях за Лисичанськ, Луганської області.
Фільм не про війну, а про тих, хто намагається
її припинити. Того дня екіпаж у такому складі
доля звела вперше і востаннє.. День, який став
«чорним» для 95-ої бригади... Історія про муж-
ність, біль, дружбу, життя та смерть.. Історія
одного екіпажу. Дійові особи з різних куточків
держави - Гайсин, Жмеринка, Бердичів, Суми,
Чернігівська область.

Ю.Б. Ідея створити «щось» в плані короткометражних кіно у нас була
давно. Але не знали, з чого почати. Не було героя. Не було історії,
про яку хотілося б розказати людям. Все сталось дуже несподівано,
коли на одній із робочих зйомок я познайомилась із учасником бо-
йових дій. на той момент це була осінь, і він вже повернувся звідти.
Людина уже була травмована фізично, морально. І вперше в житті в
мене виникло таке відчуття, що це та людина, про яку я хочу розка-
зати іншим. На той момент ми були знайомі хвилин 15, тому що це
зйомка, процес інтерв’ю. Я тоді зрозуміла, що потрібно щось більше.
Це не може закінчитись одним сюжетом і його словами на 10 секунд.
Я приїхала на роботу і одразу підійшла до хлопців, розказала їм про
те, що є можливість, є герой, є герой з непростою долею і все там
набагато глибше. Тобто можна розказати не тільки про нього, але
й загалом повязати це з українцями, з тим, що вони переживають в
даний момент. Мені пощаслило в плані того, що команда, яка сфор-
мувалася у нас - це команда однодумців, команда ентузіастів, тому
що фінансової вигоди ми абсолютно ніякої не маємо і не мали, ми
навіть шукали дуже довго на бензин кошти. Але знайшлась людина,
яка нас підтримала, не як піар, не як спосіб прорекламуватись. Зав-
дяки тому, що хлопці виділили час, свій, тому що все це ми робили у
позаробочий час, нам, я сподіваюсь, вдалось втілити свою їдею. Ідея,
як така, виникла випадково. Хоча ні, не випадково. Нам пощастило.
Пощастило, що нам трапились такі люди в житті, про яких можна
розказати, про яких хочеться почути, знати більше і про яких треба
говорити.
Т.З. Саме перше - то я сказав «Так», що підтримую і будемо знімати.
Юля розказала всю історію, яка з людиною трапилась, як можна

це все розказати і показати людям. Це була дуже
цікава ідея і цікава не просто зйомка, а цікава робота,
тому що вона була дуже масштабна. Це не формат -
10-15 хвилин людину відзняв і все . Тут були і поста-
новочні кадри деяких фрагментів з їхнього життя, які
вони пережили.
Ю.Б. Мені постійно перед хлопцями хотілось звітува-
ти. Мені здавалося, що я ділилась з ними емоціями,
як дощем з градом) А вони такі «склали свій зонтик,
ну ок, промокли, та нічого... Сохнем разом)».
Т.З. Юля дуже відповідальна. Тому що коли вона бе-
реться за справу, то вона це доводить до кінця. Вона
дуже пунктуальна і настирна. З нею легко працювати.
Ю.Б. Знімали більше трьох місяців, та були трохи
розпорошені в часі. Почали в жовтні, закінчили в
лютому. Почали із Вінниці, потім знімали на Жито-
мирському полігоні, потім у Сумах, а потім у Жмерен-
ці. Ми пережили фільм разом з тими героями. Дуже
важко спілкуватись з родиною, в якій сталось горе, і
залишитись просто журналістом. Ти не можеш зроби-
ти цю роботу за місяць, тому що ти живеш уже цим...
Ми переживали кожен фрагмент, слова рідних...
Мені все снилося. Якраз, коли я почала з хлопцями
працювати над цим фільмом, у мене було відря-
дження в зону АТО. Там ми попали під обстріл, їхали
назад - попали в аварію. Можливо, ще на фоні цього
я бачила такі сни: війна, вибухи, когось рятуєш, сам
рятуєшся постійно. Напевно, війна, як війна, уже не
стала для мене просто терміном, а пройшла через
усю мене. Ми щодня проживаємо багато історій,
різних людей і долі, але після цього фільму я стала
більш розуміюча до інших людей, до людської долі.
Ми хотіли розказати не про війну, а про тих, хто її
намагається зупинити. Ми хотіли показати звичайних

людей, які є військовими. Вони там рятують долі
інших і наш мир. В фільмі ми хотіли показати
міжність, людяність тих людей. І цінність часу.
В мирний час ми не цінуємо те, що маємо, ми не
маємо ціни часу, який у нас є і розпоряджаємось
ним нераціонально. І на це у нас ідуть години,
хвилини, дні. А там відчувається ціна секунди.
Тому що секунда там - це доля твоя, твого екіпа-
жу, це відповідальність.
Ми задоволені своєю роботою, тому що для нас
то хороший старт як для людей творчих, щоб
потім почати робити щось більше.
Т.З. Фільм знімати було не легко. Ми мали велику
відповідальність не просто розповісти, а показати
деталі, не просто картинку, а почуття. Важливо
було не впустити емоцію.
Ю.Б. Емоція в фільмі - найголовніша. Коли ми
починали, мало хто вірив, що ми зробимо більше,
аніж звичайний сюжет або програму на телеба-
чення. Тому, думаю, вони ще змінять своє бачен-
ня.
Т.З. Команда - Юля Бурнацева, три оператора
- Вадим Демець, Роман Липовський і Тимофій За-
водовський. Монтаж робили ми всі разом. Коман-
да - реально золота, тому що роботу ми робили
просто так, не для грошей.
Дуже хочеться, аби Вінниця завжди залишалася
мирною. І щоб хлопці завжди пишалися містом, в

якому живуть.
Ю.Б. Для мене Вінниця комфортна, тепла, безкорислива. І
люди, які роблять щось велике, скромні. І це дуже приєм-
но. Вінниця надихає. Тут комфортно жити і працювати. Для
нас Віннниця - це натхненниця.
У мене не амбіція, а нездорова ініціативність: планів і ідей
багато, як їх зробити я не знаю, але берусь за все.
Виховуюсь, в першу чергу, на людях, з якими ми зустріча-
ємось щодня на роботі. Журналістика дає в житті багато.
Кожного дня - нова доля, ноий герой, нові проблеми, нові
переживання. це - виховує. Ти вчишся на чужих помилках,
на чужих долях.
Якщо це стосується режисури, то ми дивимось на роботи
великих кінореежисерів, до яких нам ще далеко, але ми
намагаємось рости до них. Якою тематикою займаємось,
відповідно, починаємо слухали відповідну музику, читати
літературу, дивитись фільми. Із фільмів дуже сподобався
«Снайпер», із книг - почала читати Оруела, Ремарка.
Т.З. Ініціативність і бажання творити - те, чого варто на-
вчитись у Юлі. Інколи хочеш щось зрообити, а натомість
шукаєш причини, як то не робити: не вистачає часу і ще
чогось. Юля як береться за щось, то вона то доведе до
завершення.
Ю.Б. Але оця ініціативність ніщо, якщо немає людей, які го-
тові її підтримати. Тому команда - це той ресурс, та можли-
вість зробити щось важливе! І ми, люди, повинні триматися
разом, тому що разом ми можемо зробити щось велике і
значуще. Тільки разом. Поодинці ми ніхто.

Звичайне життя
Українського Діда Мороза
Розмовляла Яна Прісняк Гість Український Дід Мороз Фото Таня Петрова
Місце дитячий парк святкування днів народження ДИТЯЧА ПЛАНЕТА

Влітку я займаюсь багатьма справами: знявся в дитячому
кліпі «Я гордий тим, що я вінниччанин», я уже зїздив в зону
Луганської та Донецької області. Ми були в Словянську, Кра-
маторську, Донецьку і Сєвєродонецьку з акцією «КВН проти
ненависті». Я почав ремонт і схуд на 5 кг. Влітку я зазвичай
саджаю в себе на городі багато приправ, і з ними роблю
справжні літні салати.
Я готую вина. Цього року в моїй колекції уже двадцять видів
домашнього вина власного виробництва. Це, в основному,
ягідні вина. З самих нових - кульбабове, трояндова і полу-
ничне. Достигає агрусове на вишневе. То - зі справ дорос-
лих.
Зараз я не читаю книг, так як усі уже прочитав. Але читати
дуже важливо, особливо казки. Спочатку потрібно прочита-
ти всі казки. А потім потрібно обовязково познайомитися з
дорослими казкарями, з фантастами. Я виховувався на фан-
тастах, на Браттях Стругацьких, Бредбері. А ще треба читати
класику будь-якою мовою. А іноді корисно навіть заставити
себе щось почитати. Треба читати багато того, що радять
друзі. Хоча б для того, щоб бути в темі.

Я люблю отримувати добрі листи. Найкращі - паперові,
тому що вони мають атмосферу, це - почерк, запах,
можливість торкнутись рукою. Дуже приємно отриму-
вати листи від щасливих людей, тому що тоді я й сам
переймаюся щастям. Дуже люблю відписувати листи.
Зазвичай то буває ввечері. Коли усі справи зроблені, і з
затишком пожна почитати листи і одразу на них відпо-
вісти.
Зараз я мрію про мир і здоровя. Про те, щоб колись
побачити правнуків. І щоб у мене завжди була гарна
память.
А ще я люблю дивитись мультфільми. Особливо люблю
дивитись на те, як вони намальовані. Давид Черкаський,
добрий наш знайомий, робить гарні мультики, мені дуже
подобаються.
На сніданок у мене зазвичай - то яєшня і дуже багато
салату. А ще я дуже люблю молоко і сметану. Я люблю
відпочивати на морі і ескімо, особливо з вишневим та
кизиловим варенням. І люблю його не лизати, а їсти
ложечкою.
Я дуже люблю тварин. Колись у мене була кокер-спані-
ель Нюра. Це дивна собака - собака, яка вміла співати.
Вона подарувала мені цілий світ інших людей, тому що
я б з ними ніколи не зустрівся і з ними ніколи би не
спілкувався, якби у мене не було собаки. Вона подару-
вала мені ліс і парки. З собакою треба гуляти. Собака
має виховуватись. Якщо вона прийшла в сімю, вона стає
членом стаї і виховує лідера.

В Вінниці я люблю бувати всюду. В центрі є місця,
якими завжди хочеться похвастатись перед іншими.
Так, в кафе «Заварткін» варто послухати хор часу і
випити чаю. В Вінниці красиво прогулятись по Єру-
салимці. І живу на Кореї, то є двоповерхова Вінниця:
наше Старе місто та Корея. Там моє серце. Люблю
наші парки. На мою думку, вони найкращі в світі. А
ще в Вінниці живуть дуже цікаві люди.
Найщиріші мої відчуття - це коли поїзд, в якому я їду
з подорожі, проїзджає через Буг. От коли він засту-
кав, то починає стукати серце мого міста. Я тут можу
хворіти, бути щасливим і творчим.
Українському Діду морозу можна і треба писати
листи, на які він обов’язково напише відповідь (у
конверт зі своїм листом вставте чистий конверт із
маркою).
_____________________________________________
Не чекайте зими, пишіть листи
уже зараз!
21003 м. Вінниця,
Діду Морозу до запитання
(вкладіть до листа чистий конверт з маркою,
щоб отримати відповідь Діда Мороза)

Утро одной улицы
Эссе Елена Павлова / Фото Таня Петрова
Мне повезло сегодня рано проснуться. И попасть в утренный город. И
вдохнуть его со всеми флюидами: запаха скошенной травы на клумбе,
греющегося асфальта остановки, маршрутка, еще не пропахшая потом
пассажиров, а лишь теплой мокрой резиной вымытых ковриков. Собор-
ная же пахнет полутонами, намеками и по-разному.
Вот цветочный ряд –с одной стороны наши нарциссы, тюльпаны. Укрыва-
ют от солнца пожилые продавцы томную, истекающую росой и запахами
сирень. Застыли полупрозрачные, словно выточенные из кости головки
ландышей. По другую сторону чопорно выглядывают из своих пласти-
ковых ваз толпы чужеземных роз...
Маленький кофейный магазин открыл свои двери... Аромат зерен араби-
ки и робусты, чая, приправленного ягодами и травами, ноты шоколада
вырвались на волю и загуляли, перебивая цветочные ноты.
По соседству с магазином «Кофе-Чай» выгружалась машина свежевыпе-
ченного хлеба. На меня рухнули арматы ржаного, сдобного и чего-то
кремового. Борясь с искушением, я ускоряю шаг. Пролетаю мимо запахов
библиотеки и пресно прахнущего плесенью облсовета. Вот, на другой
стороне улицы еле-еле пахнут мещанской роскошью ювелирные мага-
зины. Из окон отеля выныривает запах снов его постояльцев и столовско-
го борща.
Дальше свежей рыбой пахнет фонтан и ресторан гостинницы «Подолье»
выносит даже на летнюю площадку запах старых посудных тряпочек,
прославленных Ольгой Фреймут.
Я заныриваю в уголок, где меня настигают доцветающие вишни, осыпаю-
щаяся черемуха и каша из детского сада, вперемешку с самым замеча-
тельным на свете ароматом детских кудряшек под панамками.
Завариваю кофе, включаю Sheryl Crow «Tomorrow Never Dies» понимая,
что из всех запахов да этого гор сотворяется один – запах моей любви.
И она, как эта мелодия из фильма «Завтра не умрет никогда» просто
вторит эхом: не умрет никогда, не умрет никогда, никогда...

Львів на двох
Ессе Марина Прісняк /
Фото Анастасія Довгорук, Таня Петрова

Моя подорож до Львова почалась з того, що я
зайшла в канцтовари, придбала собі крафтовий
блокнот для записів і файний олівець. Кава, потяг
і мудрий роман Дари Корній про кохання - і ми у
Львові. До львівського потягу я взяла з собою ві-
нницьке небо, а зорі все заглядали в вікна і норо-
вили попасти в склянку з чаєм, який завжди чомусь
такий інший, аніж домашній.
Львів ще спав, коли ми приїхали. Пустинні вулиці,
жлдного пішоходу чи громадського транспорту. На
мить здалося, що навіть кава ще не пахне. Видно,
теж спить.
Львів прокинувся близько десятої. Львів’яни пішли
до храму, і лише заїзджі туристи вешталися вулиця-
ми у пошуках і сніданку, і кави.
В трамваї помітили цікаву особливість: той, хто
виходить раніше кінцевої, може залишити на сидінні
свій прокомпостований квиток тим, хто зайде далі
для проїзду. Отакий собі жест чемності по-львів-
ськи.
Іншого ранку, поки збиралась докупи родина,
явийшла посидіти на сходах старезного будинку,
який оберігав вночі мій сон. У нього майже не було
власного двору, а тому два каштани і тополя роз-
діляли смужку тротуару від дороги, по якій ходять
люди, їздять автівки. Я сиділа просто на сходах,
з блокнотом і кавою. Писала, тому що Львів дуже
надихає. І було зовсім дивно, що людям до мене не
було ніякої справи. Ніхто не заглядав, здивовано не
косив поглядів. І мені то сподобалось. А від того я
почувала себе вуличним художником, який малює
життя.
І тільки рука чоловіка змахнула з моїх плечей мрій-
ливість. Настав час збиратись додому, в Вінницю.
Понад сорок годин романтизму, ніч в потязі на двох,
львівська кава на двох, бруківка і сувенірні крам-
нички, священний дзвін в храмах і сніданок, який
непомітно перейшов в обід - теж на двох.
Почуття росою падали на вії, а руки, які тримаються
одна за одну міцно-міцно, теж міцно тримають за
руку свободу, свої відчуття і ще щось, що знають
лише вони двоє...

АМБІТНА ПАНІ vol2

Recommended

Recommended

More Related Content

Viewers also liked

Viewers also liked (7)

Similar to АМБІТНА ПАНІ vol2

Similar to АМБІТНА ПАНІ vol2 (20)

АМБІТНА ПАНІ vol2