Сплетений із пахучих трав та ніжних квітів, прикрашений барвистими стрічками і наділений магічним змістом, український вінок - один з найдавніших символів нашої країни. Неможливо уявити україночку без яскравого віночка на голові. Термін «вінок» є збірним поняттям, майже в кожному етнографічному районі він мав іншу назву. Окрім загальних - вінок, вянок, перев’язка, чільце з ХІХ-початку ХХ ст. побутували такі назви як: коробуля, лубок (Поділля), теремок (Чернігівщина), капелюшиня, фес (Буковина), корона, перта (Закарпаття), цвіток, квітка (Наддніпрянщина), косиця, плетінь (Гуцульщина), коруна (Лемківщина), гібалка (Переяславщина, Подніпров’я). Вінки мали значні територіальні відмінності. Так, у Середньому Подніпров’ї розмір квітів поступово зменшується в напрямку потилиці, коли в інших місцях (на Поділлі) «квітчалися» в протилежному напрямку. На Західній Україні звиті вінки прикрашали уплітами, ґерданами зі скляних намистин, листками позолоченого барвінку тощо, на Івано-Франківщині доповнювали уплітками - жмутами різнокольорової вовни, яку прив’язували до кіс і опускали на плечі. Гуцулки носили звиті вінки зі стеклярусу та стрічок, штучних квітів і павиного пір’я - карабулі. На Західній Україні у вінок вплітали маленькі металеві пелюстки. Подекуди використовували березову кору, роблячи з неї діадему, прикрашаючи тканиною та коштовностями, а внизу підвішуючи бляшки чи намистинки. На Вінниччині у святкові дні дівчата прикрашали голову волочковими вінками, основу яких робили з чорної, а деталі з різнокольорової тасьми, чорного плису, на які нашивали різнобарвні вовняні кульки (кутасики), нитки, намистини, ґудзики. Різновидом вінка була «квітка» - стрічка з нашитими на кружечок з вовняної тканини з двох боків квітками із призбираних стрічок, нашитих, яку оздоблювали намистинками, бісером. Вінки Полісся свідчили про майновий стан дівчини: чим заможніша, тим пишніший вінок. Так, у небагатих селянок віночок являв собою переплетений обруч, тоді як у заможних дівчат міг складатися з кількох перевитих обручів, і навіть інколи походив на суцільну квіткову шапку, яка покривала всю голову. Більшість вінків носилося без стрічок, їх вплітали лише у весільні. Про особливості підбору квітів та стрічок для вінка, про символіку та захисну силу розповість презентація від відділу мистецтв.

2. Кожна з українських жінок, напевне, у дитинстві плела вінки. Чи з
жовтих кульбаб, цвіту конюшини і ромашок, чи кленових
листочків, а часом - і з лісових трав чи лугових квітів. Звичай
плетіння вінків прийшов до нас із сивої давнини.
Дикорослі та садові квіти - улюблена, найбільш поширена прикраса
для волосся українських дівчат; квіти закріплювали на волоссі,
втикали під стрічку-пов’язку, в косу або під хустку в будні дні, а
особливо яскравими квітами прикрашалися на свята.

3. Віночок був і є особливо цінним оберегом в Україні. Вінок - це не тільки
краса, він захищає від пристріту і лихої, нечистої сили, його називали
ще в народі «знахарем душі». Також наш вінок має надзвичайну силу,
бо знімає біль і вберігає від тілесних ран і від ран душевних, а також
береже силу. Згідно легенди, вінок треба було берегти, бо його втрата
символізувала біду і великий сором.
Український вінок з
давніх часів був
обов'язковим
елементом
національного
костюма. Він
вважався
символом
довговічної любові
і нескінченності
роду.

4. Наші предки були
впевнені, що віночки
володіють магічною
силою та можуть
вплинути на майбутнє
і можуть керувати
сьогоденням.
Пращури вважали, що
навколишній світ вони
сприймають саме
головою і можуть на
нього вплинути. Тому
одягаючи різні головні
убори, в тому числі й
вінки, намагалися
захистити себе від
зурочення та інших
чар і прокльонів
людей зі «злим оком».

5. Українські віночки залишали на горищах і
на деревах, щоб уберегтися від блискавок;
залишали під першим снопом для
збільшення подальшого врожаю;
підкладали в гнізда до квочки;
клали в колиску новонародженої дитини;
ховали під одяг, щоб захиститися від
відьом;
вішали в полях і на городі.
Існувало повір'я про те, що прибиті на
дверях вінки дарують всій родині міцне
здоров'я на весь рік.

6. Дівчата вмивалися водицею з мокрого вінка для ясної краси і
міцного здоров'я. А чоловікам вінок як оберіг давали в дорогу,
якщо вони йшли на війну.
Вінок, сплетений із штучних квіток і ниток часто одягали на
капелюх нареченому - щоб оберігав від наврочення.

7. В процесі плетіння
вінка-оберега на
любов, багатство,
щастя і дітородіння
вплітали цибулю і
часник, стрічки і
персні, хлібне
колосся та
солодощі, а також
особливі трави -
"чар-зілля".
Зазвичай його
робили не надто
пишним, аби він
охайно прилягав до
голови.

8. Мистецтво плести вінок - ціла
наука, яка передавалася з
покоління в покоління.
Важливо було знати, як і коли
збирати квіти, як вплітати і
зберегти, яке зілля з яким
поєднувати, як замочувати квіти у
рослинних соках, щоб вони довше
були свіжими, оскільки свіжий
вінок - на добро, а зів’ялий -
недобрий знак; якщо вінок
розвився чи розірвався - чекай
біди.
Обряд вінкоплетіння обов’язково
супроводжувався піснями та
приказками.
Малечі вінки плели старші сестри
та матері. Вінки підкладали під
подушку, щоб побачити віщий сон.
Магічною силою наділялася
прикраса, сплетена вагітною
жінкою, даючи плодючість полям і
худобі.

9. Найчастіше вінки носили
дівчата з 15 років і до
шлюбу. Для українки вінок
символізував дівочу красу
і честь.
З давніх-давен він був
книгою душі молодої
дівчини: мовою квітів
вона висловлювала свої
почуття, свій душевний
стан і «розповідала» про
події, що відбулися у її
житті.
Наші пращури обожнювали всі квіти і вважали, що саме Бог
подарував людям це диво природи. Усього у вінку могло бути до
12 різних квіток, кожна з яких є символом та оберегом.

10. Найголовніше зілля для вінків - це барвінок. Він і хрещатий, бо росте у
всі сторони світу; він і запашний. Тому з нього плетуть вінки на весілля,
на похорони і народження. Посаджений барвінок на могилах - то вічна
пам’ять за померлими, а квітучий барвінок - освідчення в коханні. Це той
одвічний «Хрест» чи «перехрестя» вічного життя з безмежним зоряним
небом предків. Хрещатим барвінком прикрашають і обжинковий вінок
після завершення жнив на веселому святі бога урожаю Спаса. Барвінок
відомий і як приворотне зілля. Досить хлопцеві і дівчині з’їсти листок
барвінку, як між ними спалахне палке кохання. Віночок з барвінку
вішають над дверима і вікнами, щоб злі духи не проникали у дім.

11. Калина - символ України,
символ краси та дівочої
вроди. Це дерево нашого
українського роду. Колись
воно пов'язувалося з
народженням Сонця - Коло.
Червоні кетяги калини з
ягідками-сердечками в
українському віночку - то
символ крові та
невмирущого роду.
Калина має чарівні
властивості все чути,
бачити, думати. А цвітом
калини оздоблюють на
весіллі коровай та гільце,
вбрання нареченої, бо в
тому цвіті вічна краса, міцне
кохання, дівоча чистота та
невинність.
Червоні кетяги калини
вплітають дівчата у вінки на
веселому святі Обжинків.

12. Любисток - символ любові,
злагоди. Існує повір'я, що
любисток - це зілля, яким можна
причарувати когось. Через це в
народі називають його любчик,
люби мене, приворотне зілля.
Справді, коли розтерти листочок
цієї рослини, відразу розіллються
пряні пахощі.
Волошки ніжно-синього
кольору заплітають у віночок як
символ скромності та
людяності, краси і ніжності,
сили і здоров'я. В українському
віночку волошку і любисток
вплітають поряд як символ
відданості, вірності та краси.

13. Хміль є символом родючості, молодого буяння та любові,
хоробрості та відваги.
Вусики хмелю, якими переплітають квіти, символізують гнучкість та
розум. Коли молода іде на вінчання, мати обсипає її хмелем.

14. Червона квітка маку є
символом дівочої краси. Саме
колір квітки символізував чисті
і щирі почуття, водночас
позначав молодість та її
скороминучість. Мак має
чарівну силу, яка захищає від
усякого зла.
В козацькому краї мак
вважається символом пам’яті.
У вінки його вплітали лише
дівчата, у котрої батько, брат
чи коханий загинув,
захищаючи рідну землю.

15. Лілея - символ дівочих чарів,
чистоти та цноти. В ній закладено
магічний символ жіночості, тому
що вона сама є суттю вологої
енергії. Давня назва квітки - крин,
що має один корінь із словом
«криниця».
Ромашка у віночку - наймолодша за
своїм віком, її вплели у віночок люди,
коли переконалися, що ця квітка
приносить не тільки здоров'я, а й добро
та ніжність. Ромашка – символ дівочої
чистоти, вірності, кохання. Вплітають
ромашку з гронами червоної калини, з
кучерявими вусиками хмелю, що
символізують гнучкість розуму. Ромашку
люблять і поважають ще з давніх часів,
її оспівують в українських легендах і
піснях.

16. Найпахучішим зіллям у віночку є
чорнобривці - квіти материнства,
доброти, щедрості. Де в ви не були,
куди б не закинула вас доля - якщо під
вікном у вас ростиме кущик
чорнобривців, ви завжди пам'ятатимете
й домівку, і матусю, і рідний край.
Чорнобривці вважаються символом
юнацької краси.

17. Безсмертник у віночку - символ
здоров'я, він лікує багато хвороб,
хоча на вигляд дуже скромний.
Але кожна квіточка, якою б
тендітною вона б не була,
потрібна людям. Безсмертник
також є символом безсмертя
людської душі. Він загоює виразки
і рани, дарує людям здоров’я.

18. Рожею, або ружею, називають троянду,
шипшину, яка є найгарнішою,
найвеличнішою, найулюбленішою і
найпопулярнішою серед квітів. Рожа-
троянда - квітка, що нагадує собою сонце,
квітка богині кохання Лелі. Вона лідирує
серед квітів і є символом доброзичливості,
достатку, роїння бджіл. Червона рожа – це
символ дівочої краси та чистоти. Ці
прекрасні квіти використовують у весільних
вінках.
Ружа символізує людське життя: зелень
троянди - то радість, колючки - печаль, а
квіти - слава; як бутон трояндовий спочатку
набирається сили, потім розцвітає, а
наприкінці обсипається, так і людина
змолоду міцніє, в зрілості повноцінно
трудиться, а в старості, немов квітка,
поступово в’яне.

19. Соняшник -
це символ
праці,
багатства, сили
і успіху, а ще
соняшник
вважається
найміцнішим і
найсильнішим
серед квітів.
Деревій - ці дрібненькі білі квіточки
здалеку нагадують велику квітку, яку в
народі називають деревцем. Коли квіти
одцвітають, вітер розносить насіння. Та де
б не проросла ця рослина, вона завжди
цвіте. Тому люди вплітають її до віночка,
як символ нескореності.

20. Мальви - здавна були
неодмінною окрасою
українського квітника. Саме тому
вони стали поетичним символом
рідної батьківської хати, України.
Пшеничне колосся
вплітається в український
вінок до добра і щедрості.

21. Для надання віночку особливої магічної сили, у нього вплітали:
полин - найголовнішу з трав,
буркун-зілля - символ вірності,
листя дуба - символ хоробрості та сили.
Але є й такі квіти, котрі категорично заборонялось вплітати в вінок.
Це «нечисте» зілля - листя папороті, цвіт куща вовчих ягід,
дурману, гірчиці, осоту…
Неприйнятною вважалась під час плетіння вінків і присутність
хлопців.

22. Мальва, калина, безсмертник, деревій, незабудка, чорнобривці,
барвінок, любисток, волошка, ромашка, червоний мак, хміль - це 12
основних квіток в українському віночку, хоча додавали і соняшник,
півонію й ружу, м’яту і материнку, польовий дзвіночок і лілею,
вишневий і яблуневий цвіт тощо.
Важко перелічити повністю всі квіти і трави, адже в кожній області
України існували свої традиції та обряди.

23. Надзвичайно цікавими є
відбір, поєднання кольорів
та розташування стрічок у
віночку. Заквітчану голову
молодої дівчини могли
прикрашати стрічки 12-ти
кольорів. Кожен з них
слугував власниці вінка
лікарем і оберегом, захищав
волосся від злих очей.
Стрічки підбирали за
довжиною волосся дівчини і
робили їх ледь довшими за
косу, аби сховати її серед
барвистих кольорів. В’язати
їх слід дуже акуратно, бо
сором тій дівчині, у якої
стрічки пов’язані недбало
або не за порядком, якого
обов’язково дотримувались.

24. У центрі вінка зав’язували світло-
коричневу стрічку. Вона
символізувала землю-годувальницю.
По обидва боки першої стрічки
зав’язували жовті - символ ясного
сонечка.
Далі - світло-зелені й темно-
зелені - краса та молодість.
А тоді - блакитні та сині - символи
неба і води, що наділяють силою та
міцним здоров’ям.
Потім йшла жовтогаряча - символ
хліба,
фіолетова - мудрість,
малинова - щирість,
рожева - символ благополуччя та
достатку.

25. Якщо віночок прикрашали маки, дівчата оздоблювали його
червоною стрічкою - символом магічності та печалі.
Білі стрічки зав’язували на вінок, лише коли вони були вишиті: на
одній - сонце, на другій - місяць. Чисту стрічку вплітати у вінок було
не прийнято, адже така означала тугу за померлими.
Косу та вінок сироти прикрашали блакитні стрічки. Перехожі
обдаровували її хлібом та грошима, бажали щастя і добробуту. На
знак вдячності сирота дарувала милосердним добродіям стрічку зі
свого вінка.

26. Віночок, сплетений з
квіточок і трав, оздоблений
яскравими стрічками, —
один з найдавніших
українських символів.
Образ української дівчини
неможливий без гарно
увінчаної квітами голови.
Але це не тільки чудова
прикраса, яка формує
естетичний зовнішній
вигляд юної українки, а
перш за все – важливий
символ українського життя.