1
Тема уроку: Поняття про інфекційні захворювання
Мета: поглибити знання учнів про інфекційні захворювання, їх збудники, умови їх
поширення, поняття «епідемія» та «пандемія», форми імунітету.
Очікувані результати: учні пояснюють умови поширення інфекційних захворювань,
поняття «епідемія» та «пандемія»; називають збудників інфекційних хвороб;
характеризують механізм передачі інфекції, форми імунітету.
Обладнання: підручник, робочий зошит.
Тип уроку: засвоєння нових знань.
Хід уроку
I. Організаційний етап
 Повідомлення теми та мети уроку.
ІІ. Актуалізація опорних знань
 Інтерактивна вправа «Асоціативний кущ».
— Які асоціації викликає поняття «інфекційне захворювання»?
(Складання схеми на дошці за відповідями учнів, обговорення.)
ІІІ. Вивчення нового матеріалу
1. Інфекційні захворювання.
Інфекційні захворювання за поширеністю в усьому світі посідають третє місце після
хвороб серцево-судинної системи та пухлин. У різних країнах поширені різні інфекції, і на
захворюваність на них великий вплив мають соціальні умови життя людей. Що вищий
соціальний і культурний рівень населення, організація профілактичної та лікувальної
допомоги, санітарної освіченості, то менша поширеність інфекційних захворювань і
смертність від них.
1.1. Класифікація інфекційних захворювань.
Для виникнення інфекційного захворювання необхідний певний збудник, тому за
етіологічною ознакою всі інфекції можна розподілити на:
— вірусні;
— рикетсіози;
— бактеріальні;
— грибкові;
— протозойні;
— паразитарні.
Кожний із представників цих груп інфекцій викликає досить характерні зміни в
тканинах та органах.
За характером зараження інфекції можуть бути:
- екзогенними (їхні збудники потрапляють в організм із навколишнього середовища);
2
- ендогенними (збудники постійно живуть в організмі й стають патогенними в
результаті порушення симбіотичних відносин із хазяїном).
Важливу роль у розвитку інфекції відіграють зміни реактивності макроорганізму та
специфічні властивості мікроорганізму. Останні визначають механізм передачі інфекції.
Механізми передачі інфекції
1) Фекально-оральний (через рот, характерний для кишкових інфекцій).
2) Повітряно-крапельний, що призводить до розвитку інфекцій дихальних шляхів.
3) Через кровососних членистоногих передаються «кров’яні інфекції».
4) Інфекції зовнішніх покривів, клітковини та м’язів тіла, при яких збудник хвороби
потрапляє в організм у результаті травм.
5) Інфекції, що виникають при змішаних механізмах зараження.
Для інфекційних хвороб характерне ураження саме тих тканин, до яких адаптований
той чи інший збудник. Це визначає клініко-морфологічні прояви інфекційних хвороб, за
якими вони групуються.
Виділяють інфекційні захворювання з переважним ураженням:
— шкірних покривів, слизових оболонок, клітковини та м’язів;
— дихальних шляхів;
— травного тракту;
— нервової системи;
— серцево-судинної системи;
— системи крові;
— сечостатевих шляхів.
1.2. Циклічність перебігу інфекційних хвороб.
Виділяють три періоди перебігу інфекційних хвороб:
1) інкубаційний, або латентний (прихований), період, під час якого збудник
потрапляє в організм, проходить у ньому певні цикли свого розвитку, розмножується, у
результаті чого настає сенсибілізація організму;
2) продромальний період, пов’язаний із наростаючою алергією й появою загальних
реакцій організму, що виявляються в клініці у вигляді нездужання, слабкості, головного
болю, відсутності апетиту, утоми після сну. У цей період визначити конкретне захворювання
ще не можна;
3) період основних проявів хвороби, який складається з трьох фаз: наростання
симптомів хвороби, розпалу хвороби та наслідків захворювання.
2. Поняття про епідемію та пандемію.
Кількісне та територіальне поширення інфекційного захворювання називається
епідемією.
Епідосередок — місце виникнення інфекційного захворювання.
Методи профілактики інфекційних захворювань (колективні, індивідуальні):
— карантин (повна ізоляція);
3
— обсервація (зменшення можливості контактів між людьми);
— зміцнення організму;
— вакцинація.
2.1. Епідрежим.
Епідрежим включає: обмеження контактів, обмеження пересувань, масова
вакцинація, дезінфекція (знищення мікроорганізмів), дезінсекція (знищення гризунів).
Характерні особливості інфекційних захворювань:
1) можливість масового зараження;
2) висока токсичність;
3) інфікування при контактах;
4) інкубаційний (прихований) період;
5) можливість консервації збудника (могильники, тварини-переносники);
6) велика територія поширення;
7) утруднення виявлення (кілька днів);
8) сильна психологічна дія (страх захворіти);
9) бацилоносійство — у зараженої людини немає ознак хвороби.
3. Імунітет та його форми.
Імунітет — несприйнятливість або стійкість організму до дії хвороботворних
(патогенних) мікроорганізмів і їхніх отруйних продуктів.
Розрізняють природний і набутий імунітет.
Природний, або вроджений, імунітет — видова ознака, що передається спадково
(наприклад, люди не заражаються чумою рогатої худоби, щури нечутливі до дифтерії, кури
та голуби — до сибірської виразки, усі тварини — до гонореї). Організм має природні
захисні пристосування до різних патогенних мікробів. Так, неушкоджена шкіра є надійною
перешкодою для проникнення в організм хвороботворних мікроорганізмів. Крім того,
слизовим оболонкам і шкірі притаманна бактерицидна (що вбиває бактерії) дія щодо деяких
хвороботворних (патогенних) мікробів.
Знищення мікробів або затримка розвитку збудників, які вже проникли в тканини та
рідини організму, здійснюються шляхом захоплення їх лейкоцитами (так званий фагоцитоз),
а також завдяки дії бактеріовбивних речовин сироватки крові. У деяких випадках суттєву
роль відіграє нечутливість тканин організму до бактеріальних токсинів.
Набутий імунітет настає після перенесення інфекційної хвороби або після
щеплення — вакцинації. Він специфічний, тобто розвивається тільки відносно того
патогенного мікроорганізму, який є причиною даного захворювання. Набутий імунітет може
бути активним, якщо він виник безпосередньо перед захворюванням.
IV. Закріплення вивченого матеріалу
 ;Робота з таблицею.
Заповніть таблицю.
4
Класифікація інфекційних хвороб
Група збудників Представник Хвороби
Вірусні хвороби
Ріпетсіоди
Бактерії
 Пояснення вчителя.
Особливості інфекційних хвороб:
— швидкість розповсюдження;
— наявність прихованого (інкубаційного) періоду;
— можливість бацилоносійства.
Умови поширення інфекційних хвороб:
— джерело;
— шляхи зараження;
— об’єкти зараження.
V. Підсумки уроку
VІ. Домашнє завдання
.

Поняття про інфекційні захворювання

  • 1.
    1 Тема уроку: Поняттяпро інфекційні захворювання Мета: поглибити знання учнів про інфекційні захворювання, їх збудники, умови їх поширення, поняття «епідемія» та «пандемія», форми імунітету. Очікувані результати: учні пояснюють умови поширення інфекційних захворювань, поняття «епідемія» та «пандемія»; називають збудників інфекційних хвороб; характеризують механізм передачі інфекції, форми імунітету. Обладнання: підручник, робочий зошит. Тип уроку: засвоєння нових знань. Хід уроку I. Організаційний етап  Повідомлення теми та мети уроку. ІІ. Актуалізація опорних знань  Інтерактивна вправа «Асоціативний кущ». — Які асоціації викликає поняття «інфекційне захворювання»? (Складання схеми на дошці за відповідями учнів, обговорення.) ІІІ. Вивчення нового матеріалу 1. Інфекційні захворювання. Інфекційні захворювання за поширеністю в усьому світі посідають третє місце після хвороб серцево-судинної системи та пухлин. У різних країнах поширені різні інфекції, і на захворюваність на них великий вплив мають соціальні умови життя людей. Що вищий соціальний і культурний рівень населення, організація профілактичної та лікувальної допомоги, санітарної освіченості, то менша поширеність інфекційних захворювань і смертність від них. 1.1. Класифікація інфекційних захворювань. Для виникнення інфекційного захворювання необхідний певний збудник, тому за етіологічною ознакою всі інфекції можна розподілити на: — вірусні; — рикетсіози; — бактеріальні; — грибкові; — протозойні; — паразитарні. Кожний із представників цих груп інфекцій викликає досить характерні зміни в тканинах та органах. За характером зараження інфекції можуть бути: - екзогенними (їхні збудники потрапляють в організм із навколишнього середовища);
  • 2.
    2 - ендогенними (збудникипостійно живуть в організмі й стають патогенними в результаті порушення симбіотичних відносин із хазяїном). Важливу роль у розвитку інфекції відіграють зміни реактивності макроорганізму та специфічні властивості мікроорганізму. Останні визначають механізм передачі інфекції. Механізми передачі інфекції 1) Фекально-оральний (через рот, характерний для кишкових інфекцій). 2) Повітряно-крапельний, що призводить до розвитку інфекцій дихальних шляхів. 3) Через кровососних членистоногих передаються «кров’яні інфекції». 4) Інфекції зовнішніх покривів, клітковини та м’язів тіла, при яких збудник хвороби потрапляє в організм у результаті травм. 5) Інфекції, що виникають при змішаних механізмах зараження. Для інфекційних хвороб характерне ураження саме тих тканин, до яких адаптований той чи інший збудник. Це визначає клініко-морфологічні прояви інфекційних хвороб, за якими вони групуються. Виділяють інфекційні захворювання з переважним ураженням: — шкірних покривів, слизових оболонок, клітковини та м’язів; — дихальних шляхів; — травного тракту; — нервової системи; — серцево-судинної системи; — системи крові; — сечостатевих шляхів. 1.2. Циклічність перебігу інфекційних хвороб. Виділяють три періоди перебігу інфекційних хвороб: 1) інкубаційний, або латентний (прихований), період, під час якого збудник потрапляє в організм, проходить у ньому певні цикли свого розвитку, розмножується, у результаті чого настає сенсибілізація організму; 2) продромальний період, пов’язаний із наростаючою алергією й появою загальних реакцій організму, що виявляються в клініці у вигляді нездужання, слабкості, головного болю, відсутності апетиту, утоми після сну. У цей період визначити конкретне захворювання ще не можна; 3) період основних проявів хвороби, який складається з трьох фаз: наростання симптомів хвороби, розпалу хвороби та наслідків захворювання. 2. Поняття про епідемію та пандемію. Кількісне та територіальне поширення інфекційного захворювання називається епідемією. Епідосередок — місце виникнення інфекційного захворювання. Методи профілактики інфекційних захворювань (колективні, індивідуальні): — карантин (повна ізоляція);
  • 3.
    3 — обсервація (зменшенняможливості контактів між людьми); — зміцнення організму; — вакцинація. 2.1. Епідрежим. Епідрежим включає: обмеження контактів, обмеження пересувань, масова вакцинація, дезінфекція (знищення мікроорганізмів), дезінсекція (знищення гризунів). Характерні особливості інфекційних захворювань: 1) можливість масового зараження; 2) висока токсичність; 3) інфікування при контактах; 4) інкубаційний (прихований) період; 5) можливість консервації збудника (могильники, тварини-переносники); 6) велика територія поширення; 7) утруднення виявлення (кілька днів); 8) сильна психологічна дія (страх захворіти); 9) бацилоносійство — у зараженої людини немає ознак хвороби. 3. Імунітет та його форми. Імунітет — несприйнятливість або стійкість організму до дії хвороботворних (патогенних) мікроорганізмів і їхніх отруйних продуктів. Розрізняють природний і набутий імунітет. Природний, або вроджений, імунітет — видова ознака, що передається спадково (наприклад, люди не заражаються чумою рогатої худоби, щури нечутливі до дифтерії, кури та голуби — до сибірської виразки, усі тварини — до гонореї). Організм має природні захисні пристосування до різних патогенних мікробів. Так, неушкоджена шкіра є надійною перешкодою для проникнення в організм хвороботворних мікроорганізмів. Крім того, слизовим оболонкам і шкірі притаманна бактерицидна (що вбиває бактерії) дія щодо деяких хвороботворних (патогенних) мікробів. Знищення мікробів або затримка розвитку збудників, які вже проникли в тканини та рідини організму, здійснюються шляхом захоплення їх лейкоцитами (так званий фагоцитоз), а також завдяки дії бактеріовбивних речовин сироватки крові. У деяких випадках суттєву роль відіграє нечутливість тканин організму до бактеріальних токсинів. Набутий імунітет настає після перенесення інфекційної хвороби або після щеплення — вакцинації. Він специфічний, тобто розвивається тільки відносно того патогенного мікроорганізму, який є причиною даного захворювання. Набутий імунітет може бути активним, якщо він виник безпосередньо перед захворюванням. IV. Закріплення вивченого матеріалу  ;Робота з таблицею. Заповніть таблицю.
  • 4.
    4 Класифікація інфекційних хвороб Групазбудників Представник Хвороби Вірусні хвороби Ріпетсіоди Бактерії  Пояснення вчителя. Особливості інфекційних хвороб: — швидкість розповсюдження; — наявність прихованого (інкубаційного) періоду; — можливість бацилоносійства. Умови поширення інфекційних хвороб: — джерело; — шляхи зараження; — об’єкти зараження. V. Підсумки уроку VІ. Домашнє завдання .