ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ
ВІРУСОЛОГІЇ
Тема 1
1.1. Відкриття вірусів, етапи
розвитку вірусології
1.2. Природа та походження
вірусів
1.3. Основні гіпотези щодо
походження вірусів
1.4. Практичне використання
вірусів
Луї Пастер,
досліджуючи
причини виникнення
сказу у 80-х роках
ХІХ століття, не зміг
знайти у тілах
померлих ніяких
організмів, які могли
б викликати сказ
У 1892 році Дмитро
Йосипович
Івановський,
вивчаючи тютюнову
мозаїку, виявив, що
сік заражених
листків, при
нанесенні на листя
здорових рослин
здатний передавати
їм хворобу
Мартінус Віллем Беєрінк
у 1897 році повторив
експеримент
Івановського, але так і не
зміг виявити збудника
тютюнової мозаїки.
Вірусологія – це наука про
віруси, тобто мікроскопічні
високомолекулярні
частинки, які є своєрідною
паразитарною формою
життя
Віруси – це автономні
неклітинні генетичні
структури, які здатні
функціонувати і
розмножуватись лише у
чутливих клітинах
Ознака
Бактерії
Віруси
Типові
бактерії
Рикетсії/
Хламідії
1
Внутрішньоклітинний
паразит
Ні Так Так
2
Наявність плазматичної
мембрани
Так Так Ні
3 Поділ надвоє Так Так Ні
4
Проходження через
бактеріальні фільтри
Ні Ні/Так Так
5 Здатність до синтезу АТФ Так Так/Ні Ні
6 Наявність рибосом Так Так Ні
7 Чутливість до антибіотиків Так Так Ні
8 Чутливість до інтерферону Ні Ні Так
Відмінності між вірусами та бактеріями
Відсутність клітинної організації
Наявність лише одного типу
нуклеїнової кислоти (ДНК або РНК)
Відсутність самостійного обміну
речовин (обмін речовин у вірусів
опосередкований через метаболізм
інфікованих ним клітин і організмів)
5 основних відмінностей вірусів від решти
мікроорганізмів
Наявність унікального
диз’юнктивного способу розмноження
(лат. disjunctivis – роздільний, у вірусів
нуклеїнова кислота і білки
синтезуються у різних місцях клітини і
в різний час, лише після цього
відбувається збірка зрілих віріонів)
Здатність паразитувати
на генетичному рівні
У 1898 році Ф. Лефлер і П.
Фрош встановили вірусну
природу ящуру корів, вони
були першими, хто показав,
що віруси можуть вражати не
лише рослини, а й тварин.
Ф. Лефлер
Уолтер Рід у 1901 р.
встановив вірусну
природу тропічної
жовтої лихоманки.
Було показано, що
віруси можуть
передаватися
комахами. Виявлено
зовнішній
інкубаційний період
жовтої лихоманки.
Фредерік Туорт Фелікс Д’Ерель
У 1915 р. Фредеріком Туортом були відкриті
віруси бактерій. У 1917 р. незалежно від нього
віруси бактерій були відкриті Феліксом
Д’Ерелем, який ввів термін бактеріофаг.
Перший крок у напрямку вивчення
молекулярної структури вірусів був зроблений
у 1935 році, коли В. Стенлі одержав кристали
вірусу тютюнової мозаїки.
У 1938 р. М. Тейлер одержав ослаблену
живу вакцину проти жовтої лихоманки. Увів
та вдосконалив використання чутливих
тварин для створення експериментальних
моделей вірусних інфекцій.
Уеллер Томас ХаклДжон Франклін Ендерс Фредерік Чапмен Роббінс
У 1949 р. Ендерс, Уеллер і Роббінс показали,
що культури клітин здатні підтримувати ріст
вірусу поліомієліту.
У 1950 р. А. Львов зі співробітниками
відкрив у культурі клітин Bacillus megaterium
лізогенний бактеріофаг і ввів термін профаг.
Таким чином було виявлено існування
помірних і вірулентних фагів.
У 1967 році Теодор
Дінер відкрив віроїди –
інфекційні агенти, що
представляють собою
"голі" супер-
спіралізовані кільцеві
молекули РНК, які
викликають
захворювання у
рослин.
У 1970 році Темін і Балтімор незалежно
один від одного відкрили у ретровірусів
зворотну транскриптазу, здатну здійснювати
синтез ДНК на матриці РНК, що послужило
спростуванням так званої «центральної догми»
молекулярної біології.
У 1982 році була виявлена природа вірусів
повільних інфекцій, коли Прузинер
продемонстрував, що скрепі викликається
інфекційними білками, які він назвав
пріонами.
На початок ХХІ століття вже були описані 6
тисяч вірусів, а також вивчена їх структура,
біологія, хімічний склад і механізми
репродукції.
гіпотеза суперпаразита
Основні гіпотези походження вірусів:
гіпотеза оскаженілих генів
гіпотеза протобіонта
Практичне
використання вірусів
Медицина
Сільське
господарство
Харчова
промисловість
Косметологія
Генна
інженерія

презентація тема 1

  • 1.
  • 2.
    1.1. Відкриття вірусів,етапи розвитку вірусології 1.2. Природа та походження вірусів 1.3. Основні гіпотези щодо походження вірусів 1.4. Практичне використання вірусів
  • 3.
    Луї Пастер, досліджуючи причини виникнення сказуу 80-х роках ХІХ століття, не зміг знайти у тілах померлих ніяких організмів, які могли б викликати сказ
  • 4.
    У 1892 роціДмитро Йосипович Івановський, вивчаючи тютюнову мозаїку, виявив, що сік заражених листків, при нанесенні на листя здорових рослин здатний передавати їм хворобу
  • 5.
    Мартінус Віллем Беєрінк у1897 році повторив експеримент Івановського, але так і не зміг виявити збудника тютюнової мозаїки.
  • 6.
    Вірусологія – ценаука про віруси, тобто мікроскопічні високомолекулярні частинки, які є своєрідною паразитарною формою життя
  • 7.
    Віруси – цеавтономні неклітинні генетичні структури, які здатні функціонувати і розмножуватись лише у чутливих клітинах
  • 8.
    Ознака Бактерії Віруси Типові бактерії Рикетсії/ Хламідії 1 Внутрішньоклітинний паразит Ні Так Так 2 Наявністьплазматичної мембрани Так Так Ні 3 Поділ надвоє Так Так Ні 4 Проходження через бактеріальні фільтри Ні Ні/Так Так 5 Здатність до синтезу АТФ Так Так/Ні Ні 6 Наявність рибосом Так Так Ні 7 Чутливість до антибіотиків Так Так Ні 8 Чутливість до інтерферону Ні Ні Так Відмінності між вірусами та бактеріями
  • 9.
    Відсутність клітинної організації Наявністьлише одного типу нуклеїнової кислоти (ДНК або РНК) Відсутність самостійного обміну речовин (обмін речовин у вірусів опосередкований через метаболізм інфікованих ним клітин і організмів) 5 основних відмінностей вірусів від решти мікроорганізмів
  • 10.
    Наявність унікального диз’юнктивного способурозмноження (лат. disjunctivis – роздільний, у вірусів нуклеїнова кислота і білки синтезуються у різних місцях клітини і в різний час, лише після цього відбувається збірка зрілих віріонів) Здатність паразитувати на генетичному рівні
  • 11.
    У 1898 роціФ. Лефлер і П. Фрош встановили вірусну природу ящуру корів, вони були першими, хто показав, що віруси можуть вражати не лише рослини, а й тварин. Ф. Лефлер
  • 12.
    Уолтер Рід у1901 р. встановив вірусну природу тропічної жовтої лихоманки. Було показано, що віруси можуть передаватися комахами. Виявлено зовнішній інкубаційний період жовтої лихоманки.
  • 13.
    Фредерік Туорт ФеліксД’Ерель У 1915 р. Фредеріком Туортом були відкриті віруси бактерій. У 1917 р. незалежно від нього віруси бактерій були відкриті Феліксом Д’Ерелем, який ввів термін бактеріофаг.
  • 14.
    Перший крок унапрямку вивчення молекулярної структури вірусів був зроблений у 1935 році, коли В. Стенлі одержав кристали вірусу тютюнової мозаїки.
  • 15.
    У 1938 р.М. Тейлер одержав ослаблену живу вакцину проти жовтої лихоманки. Увів та вдосконалив використання чутливих тварин для створення експериментальних моделей вірусних інфекцій.
  • 16.
    Уеллер Томас ХаклДжонФранклін Ендерс Фредерік Чапмен Роббінс У 1949 р. Ендерс, Уеллер і Роббінс показали, що культури клітин здатні підтримувати ріст вірусу поліомієліту.
  • 17.
    У 1950 р.А. Львов зі співробітниками відкрив у культурі клітин Bacillus megaterium лізогенний бактеріофаг і ввів термін профаг. Таким чином було виявлено існування помірних і вірулентних фагів.
  • 18.
    У 1967 роціТеодор Дінер відкрив віроїди – інфекційні агенти, що представляють собою "голі" супер- спіралізовані кільцеві молекули РНК, які викликають захворювання у рослин.
  • 19.
    У 1970 роціТемін і Балтімор незалежно один від одного відкрили у ретровірусів зворотну транскриптазу, здатну здійснювати синтез ДНК на матриці РНК, що послужило спростуванням так званої «центральної догми» молекулярної біології.
  • 20.
    У 1982 роцібула виявлена природа вірусів повільних інфекцій, коли Прузинер продемонстрував, що скрепі викликається інфекційними білками, які він назвав пріонами.
  • 21.
    На початок ХХІстоліття вже були описані 6 тисяч вірусів, а також вивчена їх структура, біологія, хімічний склад і механізми репродукції.
  • 22.
    гіпотеза суперпаразита Основні гіпотезипоходження вірусів: гіпотеза оскаженілих генів гіпотеза протобіонта
  • 23.