Пропонуємо вашій увазі інформаційний бюлетень, присвячений традиційному японському одягу.

1. Управління культури Дарницької районної в місті Києві
державної адміністрації
Централізована бібліотечна система
ПУБЛІЧНА БІБЛІОТЕКА № 160
СІМЕЙНОГО ЧИТАННЯ
(до Року Японії в Україні)
Інформаційний бюлетень
Київ, 2017

2. 2
Традиції Японії — кімоно : інформаційний бюлетень
до Року Японії в Україні ; укладач Н. А. Петренко.—
Київ : Публічна бібліотека № 160 сімейного читання,
2017. — С. 17.
Кімоно — це елемент культури і декоративного
мистецтва, який уособлює собою етику і естетику
японського народу, особливості його традицій і
культурної спадщини. Кімоно є національним костюмом
Японії, тому до нього таке дбайливе і обережне
ставлення. Адже, як і будь-який національний костюм
іншої країни, кімоно покликане показувати життя людей,
свого народу, висловлюючи його характер.
Пропонуємо вашій увазі інформаційний бюлетень,
присвячений традиційному японському одягу.
Видання розраховано на всіх, хто цікавиться
японської культурою.
Укладач Н. А. Петренко

3. 3
Кімоно (у перекладі з японської мови означає
«одяг») – найбільш відомий костюм Японії, найбільш
пізнаваний і вишуканий на всій планеті. Графічні
принти у стилі «ukiyo-e» мали величезну
популярність на Заході на початку минулого
сторіччя, відповідно усміхнена жінка в кімоно стала
одним з основних символів Японії та головною
характеристикою японського стилю.
Назва кімоно з японської дослівно можна
перекласти, як одягати річ. Це складне слово, яке
складається із знаків кі — (одяг, вдягати) і моно —
(річ).
Прообраз національного кімоно Японії був
запозичений у китайців в дуже далекі часи, коли
жителі країни Сонця, що сходить вважалися
варварами, а норми поведінки, культури та спосіб
життя диктувався Китаєм. Спочатку кімоно було
китайською білизною.
Ханьфу - це
традиційний китайський
костюм, який чоловіки і
жінки одягали під верхній
одяг. Але під впливом
японського характеру,
культури і клімату
чужоземні наряди
поступово змінювалися.

4. 4
З X-го століття Японія була закритою від
зовнішнього світу країною та жила за своїми
столітніми традиціями. З цього ж часу почався
тривалий шлях еволюції для кімоно. Перш ніж стати
таким, яким його знають сьогодні, воно зазнало
безліч змін. Так, змінювалася довжина наряду,
ширина і довжина рукавів, використовувані тканини
і візерунки.
XVII століття стало воістину золотим століттям для
кімоно. Воно стало універсальною одягом. Простота
крою цього прямого халата без застібок, комірів та
інших зайвих деталей доповнювалася красою і
різноманіттям орнаменту. Простим японцям-
городянам заборонялося мати одяг з тканин
яскравого забарвлення.

5. 5
У XVII столітті виникла нова естетика, що
проповідувала вишуканість і елегантність. Вона
породила новий варіант одягу - ансамбль з
декількох кімоно, підв'язаних
поясом.
Диктували жіночу моду
гейші — вони придумували і
кімоно, і зачіски. Їх
наслідували дружини й дочки
купців. До ХХ-го століття
шовковий одяг мали право
носити тільки аристократи.
В кінці XIX століття в
Японії потужним потоком
хлинула європейська
культура. Практичний
західний костюм відтіснив
кімоно на задній план, і
воно перетворилося в
парадне плаття, що
надягають з особливо
урочистих випадках. Тільки
на рубежі XIX-XX століть
кімоно набуло звичний для наших днів вигляд.

6. 6
В наші дні кімоно рідко надягають в побуті. Як і
національні костюми в інших країнах, кімоно
перетворилося на одяг для свят, офіційних заходів і
особливих випадків.
Основні базові вимоги до японського плаття,
включаючи критерії моди і краси, були
сформульовані в епоху Хейан (794 - 1185 рр.). На
відміну від європейського одягу, який зазвичай
підкреслює фігуру людини, японське кімоно навпаки
спрямоване на приховування фігури.
Історія кімоно це швидше калейдоскоп
візерунків і кольорових відтінків, укладених в
незмінний канон форми.
З часу встановлення канону, поєднання
кольорів в кімоно регулювали близько 200 законів.
З часом строгі правила спростилися, але зв'язок
малюнка і кольору з порою року, подією і місцем,
як і раніше має велике значення.
Історичними кольорами
кімоно для зими є білий
зовні і червоний з
вивороту, для весни —
кімоно лавандового
кольору на блакитний
підкладці. Влітку
традиційним вважається червоне кімоно без
підкладки.

7. 7
З сезоном повинен поєднуватися і малюнок на
тканині, неможливо собі уявити, наприклад,
зображення квітучої сакури на зимовому кімоно.
Влітку це можуть бути водні мотиви, черепашки і
хвилі, навесні – метелики і квіти сакури. Для
зимового періоду найбільш популярні сосна, слива,
бамбук, а для осені – хризантеми та кленове листя.
Чим старше жінка, тим
менш яскраві кольори вона
повинна вибирати.
Велике значення
надається лівій і правій
стороні плаття. В Японії ліва
сторона пов’язана з життям,
а права — зі смертю, таким
чином, живі люди
запинають ліву полу кімоно
поверх правої, а при
одяганні небіжчика
навпаки, праву поверх лівої. При цьому говорять:
«Світ після смерті протилежний нашому світу».
Виготовляють кімоно з
цілісного шматка тканини, який
розрізається на 4 смуги. Дві смуги
покривають тіло, а дві інші
формують рукава. На жіноче кімоно
йде від 9 до 12 метрів тканини
шириною 30-33 см.

8. 8
Під верхнє кімоно надягають нижні. І чим
ошатніше верхнє кімоно, тим більше під ним шарів
нижніх халатів. Кожен шар перев'язується поясом.
На верхнє кімоно вище талії пов'язують знаменитий
широкий пояс обі.
Ззаду за допомогою
спеціальної подушечки
і двох, а іноді і
чотирьох поясів-шнурів
і ще двох додаткових
широких поясів
зав'язують бант. Банти
бувають дуже
складних конструкцій,
але в Японії є приказка: «Жінка, яка не вміє
зав'язати обі, нічого не вміє».
Коли дівчинці виповнюється
сім років, їй надягають обі. Потім
вчать мистецтву його зав'язувати і
вмінню носити «доросле» кімоно:
триматися прямо, не робити різких
рухів, ходити дрібними кроками,
легко кланятися, витончено сідати
і на стілець, і на коліна з упором на
п'яти.
Готові жіночі кімоно зазвичай
бувають одного розміру: власниці самостійно
підганяють їх під себе.

9. 9
На весілля японки вбираються в білосніжне
кімоно, а також спеціальний шовковий головний
убір – цуно какусі. Останній приховує «ріжки
ревнощів» й свідчить про те, що дівчина хоче стати
слухняною дружиною. Весільне кімоно оздоблюють
вишитими квітами та журавлями, які символізують
щастя.
На відміну від
жіночого, чоловіче
кімоно виглядає
простіше. Воно
складається з п’яти
предметів і має більш
короткі рукави.
Чоловічі кімоно
роблять різного розміру, за своїм кроєм вони трохи
відрізняються від жіночих моделей.

10. 10
Чоловічий же пояс так і залишився вузьким.
Причому зав'язується обі таким чином, щоб вузол
розташовувався на спині.
Основні кольори чоловічого кімоно – чорні,
темно-сині, зелені та коричневі.
Справжнє японське кімоно досить дороге
задоволення. Воно виготовляється вручну, тільки з
натуральних тканин ручної роботи, розписаних
вручну. Вартість такого наряду може досягати 120
тисяч доларів, а вартість всього комплекту з
поясом, взуттям і аксесуарами може бути вдвічі
дорожче. Але справжнє японське кімоно можуть
дозволити собі лише дуже заможні люди. Звичайні
японці вдаються до різних способів здешевлення
наряду. Замість натуральної тканини
використовується штучна, ручний розпис
замінюється на фабричний. Також в Японії широко
розвинений бізнес з перепродажу старих кімоно.
Доглядати за кімоно дуже складно.
Стародавні кімоно доводилося розпорювати перед
кожним пранням, а після просушування знову
акуратно зшивати. Навіть зараз в Японії подекуди
дотримуються цієї традиції. Тому тканину зшивають
великими вільними стібками, які легко можна
розрізати.
Просто викинути старе кімоно - це поганий тон.
Японка може передати його у спадок доньці чи
онуці. З тканини часто шиють сумочки, різні
аксесуари, предмети гардероба.

11. 11
Складові частини кімоно
1. Накладний комір
2. Основний комір
3. Права передня натільний частина (маемігоро)
4. Ліва передня натільний частина (хідарі)
5. Ліва задня натільний частина (атомігоро)
6. Права задня натільний частина (миті)
7. Рукав (соде)
8. Нижня частина рукава (тамото)
9. Ліва вставка (хідарі окума)
10. Права вставка (миті окума)
11. «Вістря меча» (кенсакі)

12. 12
Найбільш поширені види кімоно
Іромудзі — це кольорове кімоно без малюнка.
Одягають його з різних приводів, найчастіше для
чайних церемоній.
Іротомесоде — кімоно будь-якого кольору, з
малюнком нижче талії. Його носять заміжні жінки, в
менш формальній обстановці.
Какешіта — весільне кімоно.
Комон — кімоно з дрібним малюнком по всій
тканині. Одягають його в якості модного одягу в
різних випадках. Комон може носити будь-яка жінка
і за будь-якої нагоди.
Куротомесоде — чорне кімоно з малюнком нижче
талії. Цей вид одягу використовується заміжніми
жінками в урочистих випадках. На похорон
надягають таке ж кімоно, тільки без малюнка.
Міямайрі — це кімоно для немовляти.
Фурісоде — кімоно з дуже довгими (приблизно метр
довжиною) рукавами, яке зазвичай носять незаміжні
дівчата в офіційних випадках.
Хомонгі — ще один офіційний одяг для заміжніх
жінок і дівчат. Його відмінна характеристика –
малюнок, вздовж плечей і рукавів.
Цукєсаге — те ж саме, що і хомонгі, але більш
скромне, і малюнка на ньому менше.

13. 13
Цумугі — повсякденне кімоно, яке не надягають в
урочистих випадках. Воно має певний статус серед
усіх інших кімоно з цієї групи, що пов'язано з
давніми традиціями його виробництва. Останнім
часом його носять як повсякденний модний одяг.
Юката — яскраве, легке бавовняне кімоно, яке
вдягають під час відпочинку, носять як вдома, так і
на вулиці. З усіх видів простого повсякденного
кімоно саме юката користується найбільшим
попитом.
Аксесуари до кімоно
Варадзі — солом’яні сандалі.
Гета — дерев'яні сандалі з двома поперечними
брусками, на яких закріплена платформа.
Дзорі — матерчаті сандалі на плоскій підошві.
Косі-хімо — тонкі поясочки, які фіксують кімоно під
час одягання.
Нагадзюбан — нижня сорочка по крою нагадує
кімоно, але з більш тонкої тканини.
Обі — пояс для кімоно.
Обі-іта — оббита матерією дошка, що підкладається
під обі, щоб останній зберігав форму.
Сасаєке — тонкі панталони для жінок.

14. 14
Табі — низькі шкарпетки, з відокремленим великим
пальцем.
Хададзюбан — жіноча білизна, що нагадує майку.
Призначена для носіння жінками під нагадзюбан.
Хакама —широкі плісировані штани-спідниця, які
носять з чоловічим кімоно
Хаорі — верхній жакет. Хаорі зазвичай носять за
офіційною нагоди.
Хаорі-хімо — пояс для хаорі.
До інших аксесуарів відносяться сенсу (складане
віяло), канзаші (шпильки для волосся) та інше.
Символіка зображень на японських
кімоно.
Гори — стовпи, які не дають світові впасти.
Ірис — військовий дух і доблесть, бо листя ірису
схоже на меч.
Лілія - символ жіночої самотності.
Метелик - символ вічності. Перевтілення й
оновлення. Метелики, які сидять на квітках,
означають еротичні переживання.
Нарцис — витривалість, безтурботність і очікування
щасливих змін.
Орхідея — неприступність, вишуканість.
Персик — ніжність.

15. 15
Півонія — сила і процвітання, ознака початку літа.
Сакура — щастя та духовна краса.
Слива під снігом — символ потаємної життєвої
енергії, збереженої всупереч незгодам.
Сосна — символ довголіття. Оскільки сосни
переносять навіть землетруси. Гілка сосни,
Скручена в спіраль означає вічну любов.
Хризантема — це символ сонця. Її колись
зображали тільки на імператорському одязі.
Цікаві факти про кімоно
 Перше кімоно японець вдягає, коли йому
виповнюється місяць. Воно має спеціальні
стрічки, за допомогою яких мати кріпить
кімоно маляти собі на спину.
 Традиція носіння кімоно передається від матері
до дочки.
 Молоді японки одягають пояс обі високо, що
символізує їхню скромність.
 Для японців найбільш спокуслива частина
жіночого тіла – кисті рук. Тому дівчата й
носять кімоно з довгими рукавами.
 Еталоном краси вважалося, якщо груди, талія і
стегна утворюють єдину лінію, тому груди під
кімоно туго перебинтовували.
 Чорний колір в японській культурі вважається
самим урочистим.

16. 16
 Чоловіки дотримуються слогана "вся краса
одягу всередині", і найчастіше вони носять
малюнки лише на нижньому кімоно,
недоступному для загальних поглядів.
 Рідко хто здатний правильно надіти кімоно
самостійно, і для облачення потрібна допомога
асистента (кічі).
 Японці вірять, що старі кімоно стають
"бакемоно" — річчю-демоном, і можуть
принести невдачу своєму новому власнику,
тому існує традиція ритуального спалювання
кімоно у храмі.
Література
Виноградова, Н. А. Малая история искусств.
Искусство стран Дальнего Востока /
Н. А. Виноградова, Н. С. Николаева. — Москва :
Искусство, 1979. — 374 с.
Иофан, Н. А. Культура древней Японии /
Н. А. Иофан — Москва : Наука, 1974. — 264 с.
Николаева, Н. С. Художественная культура Японии
XVI столетия / Н. С. Николаева. — Москва :
«Искусство», 1986. — 240 с.
Пронников, В. А. Японцы : этнопсихологические
очерки / В. А. Пронников, И. Д. Ладанов. —
Москва : ВиМ, 1996. — 400 с.

17. 17
Електронні ресурси
Кимоно : одежда, традиция, символ [Електронний
ресурс]. — Режим доступу : http://www.japantown.ru
(Дата звернення 10.2017).
Культура Японии [Електронний ресурс]. — Режим
доступу : http://ru.knowledgr.com/00121953
(Дата звернення 10.2017).
Хованчук, О. Одежда в мировоззрении японцев
[Електронний ресурс] / Ольга Хованчук. — Режим
доступу : http://miuki.info/2010/11/odezhda-v-
mirovozzrenii-yaponcev/ (Дата звернення 10.2017).
Як правильно вдягнути кімоно і попити чаю по-
японські [Електронний ресурс]. — Режим доступу :
http://svoboda.fm/213597.html?language (Дата
звернення 10.2017).
Японская национальная одежда [Електронний
ресурс]. — Режим доступу : https://color-
harmony.livejournal.com/34661.html (Дата звернення
10.2017).