МК
Uploaded byМетодичний кабінет
DOCX, PDF1,599 views

Інформаційні освітні ресурси на допомогу у навчанні

З досвіду роботи голови ММО Галович А.М.

Embed presentation

Download to read offline
АБЕТКА РОЗУМОВОЇ ПРАЦІ ІНФОРМАЦІЙНО-ОСВІТНІ РЕСУРСИ НА ДОПОМОГУ У НАВЧАННІ ІНФОРМАЦІЙНО-МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ УПРАВЛІННЯ ОСВІТИВИКОНАВЧОГО КОМІТЕТУ СВІТЛОВОДСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ СПЕЦІАЛІЗОВАНА ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА І-ІІІ СТУПЕНІВ №7 СВІТЛОВОДСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ СВІТЛОВОДСЬК - 2015
2 УПРАВЛІННЯ ОСВІТИ ВИКОНАВЧОГО КОМІТЕТУ СВІТЛОВОДСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ СПЕЦІАЛІЗОВАНА ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА І-ІІІ СТУПЕНІВ №7 СВІТЛОВОДСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ АБЕТКА РОЗУМОВОЇ ПРАЦІ ІНФОРМАЦІЙНІ-ОСВІТНІ РЕСУРСИ НА ДОПОМОГУ У НАВЧАННІ ІНФОРМАЦІЙНО-МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ СВІТЛОВОДСЬК 2015
3 АБЕТКА РОЗУМОВОЇ ПРАЦІ. ІНФОРМАЦІЙНІ-ОСВІТНІ РЕСУРСИ НА ДОПОМОГУ У НАВЧАННІ: ІНФОРМАЦІЙНО-МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ / Укладач Галович А. М. – СВІТЛОВОДСЬК: [б.в], 2015. – 100с.
4 ЗМІСТ ВСТУП.................................................................................................................................5 РОЗДІЛ 1. ТИПОЛОГІЯ НАВЧАЛЬНОЇ КНИГИ...........................................................8 РОЗДІЛ 2. ВПРОВАДЖЕННЯ ЕЛЕКТРОННИХ ОСВІТНІХ РЕСУРСІВ.................15 РОЗДІЛ 3. ІНФОРМАЦІЙНІ ДЖЕРЕЛА ТА ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ…....22 3.1 Інформація як основнийресурс.................................................................22 3.2 Основніінформаційні джерела..................................................................26 3.3 Технологія пошуку інформації засобамиІнтернет..................................32 3.4 Інтернет-енциклопедії, словники та онлайн-перекладачі…………….35 3.5 Інформаційна культура сучасного користувача………………………39 РОЗДІЛ 4. ВЧИМОСЯ ПРАЦЮВАТИ З ТЕКСТОМ…………………………………42 4.1 Види, типи і мета читання ………………………………………………42 4.2 Виразне читання й мовлення ..……………………………………….…52 4.3 Методи запису прочитаного ……………………………………………59 РОЗДІЛ 5. ПРАВИЛА ВИКОНАННЯ РОЗУМОВИХ ДІЙ…………………………..76 РОЗДІЛ 6. СКЛАДАННЯ СПИСКУ ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………….82 РОЗДІЛ 7. БІБЛІОТЕЧНА ЖУРНАЛІСТИКА У СИСТЕМІ ЗАСОБІВ МАСОВОЇ КОМУНІКАЦІЇ………………………………………………………………88 7.1 Бібліотека навчального закладу у системі соціальних комунікацій…88 7.2 Журналістика як різновид комунікації……………………………….….91 ВИСНОВКИ.......................................................................................................................97 ДОДАТКИ..........................................................................................................................98 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ..........................................................................99
5 ВСТУП Ми птиціінформаційногопростору. Іншого у нас немає. «Записки українського самашедшого» Л. Костенко. Нам випала цікава доля жити на початку третього тисячоліття – тисячоліття нових інформаційних технологій. Наша доба відрізняється зростанням ролі інформаційних ресурсів суспільства. Збільшення потоку інформації вимагає від людини сформованостіінформаційних умінь: знаходити, обробляти,запамятовувати та використовувати інформацію. Нові інформаційні технології створюють середовище комп’ютерної і телекомунікаційної підтримки організації та управління в різних сферах діяльності, зокрема в освіті. Сучасні технології і телекомунікації дозволяють змінити характер організації навчально-виховного процесу, повністю занурити учня в інформаційно- освітнє середовище, підвищити якість освіти, мотивувати процеси сприйняття інформації та отримання знань. Поряд із традиційною навчальною літературою, електроні освітні ресурси є складовою частиною навчально-виховного процесу. Інтеграція інформаційних технологій в освітні програми здійснюється на всіх рівнях, у тому числі й шкільному навчанні. Національна стратегія розвитку освіти в Україні на період до 2021 року [20] зазначає пріоритетом розвитку освіти впровадження сучасних інформаційно- комунікаційних технологій, що забезпечують удосконалення навчально-виховного процесу, доступність та ефективність освіти, підготовку молодого покоління до життєдіяльності в інформаційному суспільстві. Заходи, спрямовані на забезпечення інформатизації освіти, задоволення освітніх інформаційних і комунікаційних потреб учасників навчально-виховного процесу, передбачають:  розвиток мережі електронних бібліотек на всіх рівнях освіти;  створення електронних підручників та енциклопедій навчального призначення;
6  формування та впровадження інформаційного освітнього середовища в системі загальної середньої освіти, застосування в навчально-виховному процесі та бібліотечній справі поряд із традиційними засобами інформаційно-комунікаційних технологій;  забезпечення навчально-виховного процесу засобами інформаційно- комунікаційних технологій, а також доступу навчальних закладів до світових інформаційних ресурсів. Стратегічними напрямами державної політики у сфері освіти повинні стати - інформатизація освіти, вдосконалення бібліотечного та інформаційно-ресурсного забезпечення освіти і науки. Серед основних задач школи – формування у підростаючого покоління інформаційної культури, пізнавальної самостійності. Важливо не стільки навчити учнів правильно сприймати та закріплювати інформацію, а й головне, навчити їх самостійно здобувати знання. Суспільству, яке розвивається, потрібен культ знань. Прагнення до знань, до пізнання світу повинне стати однією з найважливіших потреб людини. Щоб досягтизрілості, високої духовної культури, розвитку творчих здібностей, людині потрібні не лише знання, а й вміння самостійного пошуку інформації, вироблення вмінь та навичок самоосвіти. Інформаційні вміня є основою для успішного засвоєння всіх навчальних предметів, застосуванні їх уподальшому навчанні у вищих навчальних закладах, самоосвіті, та дають можливість людині вільно орієнтуватися у потоці інформації. Актуальне завдання діяльності шкільних бібліотек − формування інформаційної культури підростаючого покоління. Інформаційне суспільство вимагає від сучасного бібліотекаря медіа грамотності та використаня ІКТ в своїй діяльності – наповнення сайту, створення блогів, інформаційних продуктів, вільного користування самим та надання консультації із використання Інтернет-ресурсів; володіння навичками використання Інтернет-сервісів та каналів для формування власних бібліотечних ЗМІ; володіння основамижурналістської майстерності: вивчення жанрів та специфіки журналістики в електронному середовищі, опанування можливостей Інтернет-журналістики,
7 газетно- журнальної, теле- і радіожурналістики, підготовці публічного матеріалу статей, репортажів, прес-релізів, анонсів, оголошень; вмінню брати інтерв’ю, здійснення професійної фото- і відеозйомки тощо. Інформаційно-методичні матеріали адресовані всім учасникам навчально- виховного процесу: педагогу, бібліотекарю, учню. Матеріали стануть у нагоді бібліотекарю та допоможуть у проведенні бібліотечних уроків, заходів, наданні допомоги учням у виконанні науково-дослідницьких робіт, підготовці до участі у конкурсах декламаторів, написанні відгуків на прочитану книгу, написані рефератів, повідомлень, користуванні навчальними, довідковими та галузевими джерелами, опрацюванні текстових документів у електронному та друкованому форматі в усній та письмовій формі.
8 РОЗДІЛ 1. ТИПОЛОГІЯ НАВЧАЛЬНОЇ КНИГИ Відповідно до структури освіти, кожному рівню освіти відповідає своя система вимог до характеру навчання, цілей, завдань і особливостей навчального процесу, форм і методів, які використовуються на різних його етапах. Відповідно до стандарту «Поліграфія. Підручники і навчальні посібники для середніх загальноосвітніх навчальних закладів. Загальні технічні вимоги» СОУ 22.2- 02477019-07:2007навчальнівидання для учнів загальноосвітніх навчальних закладів за віковою категорією читачів поділяються на:  навчальні видання для молодшого шкільного віку — призначаються для учнів початкових класів, тобто дітей віком 6–10 років;  навчальні видання для середнього шкільного віку — адресуються учням 5–8-х класів, яким виповнилося 11–14 років;  навчальні видання для старшого шкільного віку — розраховані на підлітків 9–12-х класів, а також абітурієнтів віком 15–18 років. Залежно від ролі в навчально-виховному процесі та характеру інформації та відповідно до зазначеного вище стандарту навчальні видання поділяють на такі види навчальних видань за цільовим призначенням і характером інформації: o підручники; o навчальні посібники (хрестоматія, курс лекцій, прописи тощо); o практикуми (задачник, робочий зошит, завдання для контролю засвоєння знань тощо). Особливість характеру інформації навчального видання — широкий тематичний діапазон, визначений номенклатурою навчальних дисциплін, що вивчаються в усіх типах навчальних закладів. Залежно від навчальних дисциплін навчальні видання поділяють на: гуманітарні — до них належать підручники з мови, літератури, психології, історії, суспільствознавства; математичні — видання з математики, алгебри, геометрії, інформатики, логіки; природничі — до цієї групи видань належать підручники й інші навчальні видання з біології, хімії,
9 природознавства, фізики, астрономії; спеціальні — навчальні видання, що стосуються таких дисциплін, як медицина, механіка, радіотехніка тощо. У Порядкувизначено основнівиди навчальних видань, яким надаються грифи Міністерства освіти і науки України, а саме: навчальні програми; підручники; навчальні посібники; навчально-методичні або методичні посібники; хрестоматії; зібрання творів; словники; енциклопедії; тлумачні словники для школярів і студентів; термінологічні словники для школярів і студентів; довідники для школярів і студентів; практикуми; навчальні наочні посібники; альбоми. Відповідно до міждержавного стандарту ГОСТ 7.60-2003 [13], що регламентує терміни і визначення в описі основних видів видавничої продукції, навчальні видання згруповано у чотири групи: програмно-методичні, навчально- методичні, навчальні видання і допоміжні видання. Така диференціація навчальних видань не повною мірою відображає весь спектр друкованих джерел навчальної інформації. Тож, ураховуючи вищезазначене, розглянемо різні види та підвиди видань навчальної літератури, згрупувавши їх за такими блоками:  навчально-програмні видання;  навчально-теоретичні видання;  навчально-практичні видання;  навчально-методичні видання;  навчально-довідкові видання;  навчально-наочні видання. Рис.1.1 Структура друкованих джерел навчальної інформації навчально-програмні видання навчально-теоретичні видання навчально-практичні видання Друковані джерела навчальної інфрмації навчально-методичні видання навчально-довідкові видання навчально-наочні видання
10 Навчально-програмні видання регламентують навчально-виховний процес із певної навчальної дисципліни, курсу (факультативу, гуртка тощо). До них належать навчальні плани, програми, календарно-тематичне планування, поурочні плани. Вони визначають цілі та завдання, структуру і зміст навчальної дисципліни, обсяг навчального матеріалу з окремих тем (питань), послідовність їх вивчення. Зміст навчального предмета, передбаченого навчальним планом, визначається його навчальною програмою. Навчальні програми визначають зміст, обсяг і вимоги до вивчення будь-якої дисципліни. Складаються такі програми відповідно до вимог державних освітніх стандартів України. Навчальна програма — державний документ, що визначає зміст, обсяг і вимоги до вивчення навчальних дисциплін, розвитку та виховання особистості відповідно до державного стандарту освіти та навчальних планів. Навчальні програми з усіх навчальних дисциплін для всіх або окремих типів загальноосвітніх навчальних закладів інваріантної складової Типових навчальних планів розробляються назамовлення Міністерства освіти і науки, молоді та спортуУкраїни відповідними структурними підрозділами Національної Академії педагогічних наук України, іншими науково-методичними установами та організаціями, окремими особами або колективами, які мають відповідну науково-теоретичну й практичну підготовку. Порядок розроблення й запровадження навчальних програм для загальноосвітніх навчальних закладів визначено в Додатку до листа Міністерства освіти і науки України «Порядок розроблення й запровадження навчальних програм для загальноосвітніх навчальних закладів» від 12 грудня 2002 р. № 1/9-556. Реалізація навчальної програми в конкретному навчальному закладі (класі) відображається в календарно-тематичному плануванні на певний навчальний рік. Орієнтовне календарно-тематичне планування розробляється провідними вчителями-практиками і є досить поширеним видом навчально-програмовихвидань. Затребуваними на ринку навчальних видань сьогодні є поурочні плани. І хоча поурочний план — це індивідуальний робочий документ учителя, видавці навчальної літератури досить часто беруться за їх видання окремими виданнями.
11 Відповідно до навчальних планів і програм створюють підручники і навчальні посібники, які утворюють групу навчально-теоретичних видань. Різновидами підручників є: профільні підручники; підручники з інтегрованих курсів; підручники для поглибленого вивчення; підручники для непрофільних освітніх закладів; підручники-зошити; підручники-хрестоматії; підручники- задачники. Профільні підручники призначено для профільних класів старшої школи. Підручники для інтегрованих курсів вміщують матеріали з кількох об’єднаних предметів, а для поглибленого вивчення — лише з одного предмета, проте викладений він детальніше, ніж у звичайному підручнику, адже призначений для спеціалізованих та профільних класів. Матеріал, викладений у підручниках для непрофільних освітніх закладів, не заглиблюється в ту чи іншу дисципліну, а подається більш загально. Посібник — видання, спрямоване допомогти в практичній діяльності або в оволодінні навчальною дисципліною. Навчальний посібник — навчальне видання, що частково чи повністю замінює або доповнює підручник та офіційно затверджене як такий вид видання. Навчальні посібники зазвичай доповнюють підручники з тієї чи іншої дисципліни. Інколи вони взагалі можуть їх замінювати, оскільки також офіційно затверджені як нормативні видання. Написані такі видання доступною мовою, вміщують ілюстративний матеріал і завдання та запитання для самоконтролю. При складанні навчальних посібників автори керуються рекомендаціями МОН молоді, спорту України. До навчально-теоретичних видань належать і тексти лекцій із певної дисципліни, або ж будь-якої частини курсу. Застосовуються такі видання здебільшого у вищій школі. До навчально-практичних видань належать практичні видання (збірники задач і вправ, зошити з друкованою основою тощо), а також хрестоматії, книги для читання тощо. Цей допоміжний дидактичний матеріал сприяє зміцненню пізнавальних і практичних умінь, прищеплює навички самостійної роботи.
12 Важливими для закріплення пройденого матеріалу учнями є практикуми, що складаються з вправ і завдань. Виконуючи їх, учні перевіряють, наскільки якісно вони засвоїли інформацію. Збірники вправ та завдань призначено для закріплення учнями пройденого матеріалу. Вони містять не лише вправи та задачі, але й відповіді на них, із якими школярі можуть звіряти свої результати. Увесь матеріал у таких збірниках подано систематизовано та відповідно до того, як його розміщено у підручниках із тієї чи іншої дисципліни. Збірники текстів диктантів та переказів використовують для опанування мов та літератур. Із уведенням системи тематичного оцінювання, яка потребувала значної кількості добірок завдань і вправ, широкого розповсюдження набули видання для тестування та діагностики навчальних досягнень — збірники завдань для контрольних робіт тематичних та підсумкових атестацій, розраховані на підготовку школярів до тематичного оцінювання навчальних здобутків. У них розміщено завдання з пройденого матеріалу з певного предмета, які виноситимуться на тематичну чи підсумкову атестацію або залік наприкінці семестру або навчального року. Значними тиражами видаються сьогодні й такі навчально- практичні видання, як робочі зошити з друкованою основою. Вони мають чітке адресне спрямування і використовуються учнями індивідуально, здебільшого одноразово. Залежно від ролі у навчальному процесі можна виділити такі різновиди робочих зошитів: для формування практичних умінь і навичок (прописи); для практичних та лабораторних робіт, щоденники спостережень; для контролю навчальних досягнень. Із запровадженням зовнішнього незалежного оцінювання (ЗНО) широкої популярності набули видання, зорієнтовані на підготовку учнів до ЗНО: робочі зошити Тест-контроль у форматі ЗНО. Функція книжок для читання — розвивальна. Вони поліпшують навички та техніку читання у дітей, поглиблюють знання з предмета, розвивають пізнавальні інтереси. Розрізняють такі книжки для читання: для учнів початкової школи з читання;
13 для учнів середньої школи з літератури, історії, біології, географії; з іноземної мови (адаптовані переклади); для допоміжних шкіл дефектологічного спрямування. Хрестоматії — це видання літературно-художніх, історичних або мистецьких творів чи уривків із них, які є об’єктом вивчення. Усітвори узгоджено з навчальною програмою. Різновидом хрестоматій є підручники-хрестоматії та посібники- хрестоматії. Навчально-методичневидання — навчальне видання, що містить матеріали з методики викладання навчальної дисципліни (розділу, частини) або з методики виховання. Навчально-методичні посібники створюють для вчителів і викладачів, вони містять методику викладання та подання певного предмета, рекомендації щодо організації самостійної роботистудентів та учнів. Навчально-методичний комплект (комплекс) — у повному об’ємі має такий вигляд: анотація, програма курсу і тематичний план, навчальний посібник для учнів (у друкованій або іншій формі, наприклад, інтерактивна комп’ютерна програма, інтернет-ресурс), методичні рекомендації для вчителів (розробки занять, хрестоматія), анотований список літератури, робочий зошит, завдання для самостійної роботи учнів тощо. Методичні рекомендації та вказівки допомагають краще орієнтуватися в певній дисципліні, роз’яснюють методику навчальної роботи, містять поради щодо виконання різноманітних завдань. Важливо, що методичні рекомендації адресовані вчителям і викладачам, містять інформацію саме про викладання та ведення роботи з учнями чи студентами, а методичні вказівки написані для студентів та учнів, адже допомагають в організації самостійної роботита кращому засвоєнні матеріалу. Вони повинні мати високий науково-методичний рівень, посилатися на велику кількість джерел. Навчально-довідкові видання призначені для навчальних цілей. Їх особливості визначаються характером інформації, зорієнтованої на певний етап навчання та завдання навчальної програми. Словники для студентів та учнів уміщують упорядкований перелік слів (фразеологізмів, синонімів, термінів тощо), які доповнено довідковими даними. Енциклопедії є навчальними довідковими
14 виданнями, які також містять упорядкований перелік певних відомостей із різноманітних сфер науки, доступний для учнів та легкий для засвоєння. Довідники складаються з коротких упорядкованих за певною системою даних, що стосуються окремих галузей науки. Вони пристосовані до легкого та швидкого пошуку інформації. Путівники — це навчальні видання довідкового характеру, які містять дані, що допомагають орієнтуватися у певному місці, об’єкті тощо. Визначники — видання у вигляді книги, таблиці, атласу, в яких подано упорядковані та систематизовані за певними критеріями визначення, зображення, паспорти певних об’єктів, що стосуються навчальної дисципліни, а також «ключі» до них. У шкільному користуванні переважають шкільні визначники рослин, тварин тощо. Навчально-наочні посібники містять здебільшого ілюстративний матеріал для кращого вивчення певної дисципліни. Вони допомагають наочно представити об’єкти і явища, краще зрозуміти їх суть. Серед друкованих навчально-наочних посібників розрізняють поліграфічні та картографічні посібники: поліграфічні навчально-наочні посібники: таблиці, плакати, комплекти плакатів або таблиць, транспаранти, портрети; картографічні навчально-наочні посібники: стінні/контурні карти, атласи тощо. Карти, атласи— це незалежне додатковеджерело знань з географії та історії. Вони є незамінними посібниками, що подають інформацію, яка не може бути в повномуобсязіпредставлена у підручнику, та допомагають краще розуміти матеріал або ж застосовувати знання на практиці.
15 РОЗДІЛ 2. ВПРОВАДЖЕННЯ ЕЛЕКТРОННИХ ОСВІТНІХ РЕСУРСІВ Суспільство ХХІ століття значною мірою формується під впливом бурхливого розвитку інформаційно-комунікаційних технологій, котрі все більш активно впливають як на професійну діяльність людей, їх освіту, так і, власне на спосіб життя людей. Інформаційно-комунікаційні технології швидко стали не тільки життєво важливим стимулом розвитку світової економіки, але й значною її частиною. Стрімкий розвиток інформаційних технологій, що грунтуються на засобах компютерної техніки і телекомунікаційного зв’язку, сприяють збільшенню частки інформації, яка виробляється саме в електронному вигляді. Тенденцією сьогодення є інтеграція друкованих та електронних видань. Підготовку до друку поліграфічної продукції вже повністю переведено в цифрову форму, видавництва оснащено комп’ютерною технікою, програмним забезпеченням професійного рівня, технічними засобами оброблення зображень, упроваджуються новітні мережеві технології розповсюдження медіа-інформації. Багато друкованих видань супроводжуєтьсяелектронною версією на оптичних дисках. Це стосується науково-технічних і навчальних видань, енциклопедій та словників тощо. Разом з тим сучасні електронні видання надають можливість вийти за межі традиційної поліграфії. Підвищеня швидкості комп’ютерів, збільшення обсягу дискової памяті, пропускної здатності мереж дозволили розширити можливості електронних видань за рахунок нових складових: графічної анімації, відео та звукових додатків, віртуальної реальності, що є недосяжним у «паперовому» варіанті. Великою перевагою електроних видань порівняно з друкованими є їх набагато більша функціональність, зумовлена притаманним їм гіпертекстовим та інтерактивним характером. Це дозволяє значно спростити пошук необхідної інформації, динамічно побудувати процеси вивчення матеріалу й підсилити його мотивацію, що, у свою чергу допомагає прискорити процеси сприйняття й запамятовуваня інформації, які, до того ж є більш інтенсивними у разі використання електроних видань за рахунок впливу на людину багатьох середовищ: не лише тексту й іллюстративного матеріалу, як у традиційних виданнях, але й
16 ваідео, звуку, віртуальної реальності анімації. У результаті цього електронні видання стали засобом комплексного інформаційного впливу нв людину, який не поступається радіо, кіно і телебаченню, а в чомусь навіть перевищує ці важливі засоби масової комунікації. Електронні видання є достатньо новим засобом інформації та комунікації, який швидко розвивається. Розвиток цей відбувається у декількох напрямках: технічному, спрямованому на вдосконалення апаратних засобів розповсюдження, зокрема мережевих, та перегляду електроних видань; програмному, спрямованому на автоматизацію процесів створення електроних видань. Важливим напрямом розвитку електроних видань є вивчення їх як нового соціокомунікативного явища, яке має непересічний вплив на розвиток суспільства. Трансформація освіти, що пов’язана з її інформатизацією, зумовлює відповідні зміни її підсистемах. Ці зміни відбиваються на засобах навчання, зокрема на навчальній книзі. В суспільстві знань, яке змінить інформаційне суспільство, оптимальною формою навчальної книги, зокрема підручника, буде її електронний варіант з урахуванням розвитку інформаційних технологій, соціально-економічних та інших вимог до неї. Це стосується переважно навчальної книги, що має змінюватися під впливом розвитку науки, адекватно відбиваючи рівень освіти. Передумовою для цього є інтенсивний розвиток комп’ютерних технологій, що стимулює дослідження щодо вдосконалення та використання електронної навчальної книги. Так, міністерство освіти і науки, молоді та спорту України наказом № 1060 від 01.10.2012 року затвердило Положення про електронні освітні ресурси. Це Положення визначає поняття електронних освітніх ресурсів (далі - ЕОР), їх види, порядок розроблення та впровадження. Положення розроблено відповідно до Законів України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», та ін. з урахуванням вимог державних санітарних правил і норм та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність в сфері науково-методичного і матеріально-технічного забезпечення системи освіти. Під ЕОР розуміють навчальні, наукові, інформаційні, довідкові матеріали та засоби, розроблені в електронній формі та представлені на
17 носіях будь-якого типу або розміщені у комп'ютерних мережах, які відтворюються за допомогою електронних цифрових технічних засобів і необхідні для ефективної організації навчально-виховногопроцесу, в частині, що стосується його наповнення якісними навчально-методичними матеріалами. ЕОР є складовою частиною навчально-виховного процесу, має навчально- методичнепризначення та використовується для забезпечення навчальної діяльності вихованців, учнів, студентів і вважається одним з головних елементів інформаційно- освітнього середовища. Метою створення ЕОР є модернізація освіти, змістове наповнення освітнього простору, забезпечення рівного доступуучасників навчально-виховного процесу до якісних навчальних та методичних матеріалів незалежно від місця їх проживання та форми навчання, створених на основі інформаційно-комунікаційних технологій. До основних видів ЕОР належать: електронний документ — документ, інформація в якому подана у формі електронних даних і для використання якого потрібні технічні засоби; електронне видання — електронний документ, який пройшов редакційно- видавниче опрацювання, має вихідні відомості й призначений для розповсюдження в незмінному вигляді; електронний аналог друкованого видання — електронне видання, що в основному відтворює відповідне друковане видання, зберігаючи розташування на сторінці тексту, ілюстрацій, посилань, приміток тощо; електронні дидактичні демонстраційні матеріали — електронні матеріали (презентації, схеми, відео- й аудіозаписи тощо), призначені для супроводу навчально-виховного процесу; інформаційна система — організаційно впорядкована сукупність документів (масивів документів) та інформаційних технологій, в тому числі з використанням технічних засобів, що реалізують інформаційні процеси та призначені для зберігання, обробки, пошуку, розповсюдження, передачі та надання інформації; депозитарій електронних ресурсів — інформаційна система, що забезпечує зосередження в одному місці сучасних ЕОР з можливістю надання доступу до них
18 через технічні засоби, у тому числі в інформаційних мережах (як локальних, так і глобальних); комп'ютерний тест — стандартизовані завдання, представлені в електронній формі, призначені для вхідного, проміжного і підсумкового контролю рівня навчальних досягнень, а також самоконтролю та/або такі, що забезпечують вимірювання психофізіологічних і особистісних характеристик випробовуваного, обробка результатів яких здійснюється за допомогою відповідних програм; електронний словник — електронне довідкове видання упорядкованого переліку мовних одиниць (слів, словосполучень, фраз, термінів, імен, знаків), доповнених відповідними довідковими даними; електронний довідник — електронне довідкове видання прикладного характеру, в якому назви статей розташовані за абеткою або в систематичному порядку; електронна бібліотека цифрових об'єктів — набір ЕОР різних форматів, в якому передбачено можливості для їх автоматизованого створення, пошуку і використання; електронний навчальний посібник — навчальне електронне видання, використання якого доповнює або частково замінює підручник; електронний підручник - електронне навчальне видання з систематизованим викладом дисципліни (її розділу, частини), що відповідає навчальній програмі; електронні методичні матеріали — електронне навчальне або виробничо- практичне видання роз’яснень з певної теми, розділу або питання навчальної дисципліни з викладом методики виконання окремих завдань, певного виду робіт; курс дистанційного навчання — інформаційна система, яка є достатньою для навчання окремим навчальним дисциплінам за допомогою опосередкованої взаємодії віддалених один від одного учасників навчального процесу у спеціалізованому середовищі, яке функціонує на базі сучасних психолого- педагогічних та інформаційно-комунікаційних технологій;
19 електронний лабораторний практикум — інформаційна система, що є інтерактивною демонстраційною моделлю природних і штучних об'єктів, процесів та їх властивостей із застосуванням засобів комп'ютерної візуалізації. За функціональною ознакою, що визначає значення і місце ЕОР в навчальному процесі, їх можна класифікувати як: - навчально-методичні ЕОР (навчальні плани, робочі програми навчальних дисциплін, розроблені відповідно до навчальних планів); - методичні ЕОР (методичні вказівки, методичні посібники, методичні рекомендації для вивчення окремого курсу та керівництва з виконання проектних робіт, тематичні плани); - навчальні ЕОР (електронні підручники та навчальні посібники); - допоміжні ЕОР (збірники документів і матеріалів, довідники, покажчики наукової та навчальної літератури, наукові публікації педагогів, матеріали конференцій, електронні довідники, словники, енциклопедії); - контролюючі ЕОР (тестуючі програми, банки контрольних питань і завдань з навчальних дисциплін та інші ЕОР, що забезпечують контроль якості знань). ЕОР повинні відповідати таким вимогам:  відповідність програмі з навчального предмета, для вивчення якого розроблено ЕОР;  наявність відповідних методичних рекомендацій щодо використання ЕОР у професійній діяльності вчителя/викладача;  дотримання чинних санітарних норм та ергономічних, програмно- технічних вимог до ЕОР;  дотримання законодавства України щодо захисту авторських прав. ЕОР не потребують обов’язкового дублювання у паперовому варіанті. Використання ЕОР у навчально-виховному процесі допускається після проведення науково-методичної експертизи та отримання відповідного документа згідно із Порядком надання навчальній літературі, засобам навчання і навчальному обладнанню грифів та свідоцтв Міністерства освіти і науки України.
20 Бібліотека загальноосвітнього навчального закладу здійснює бібліотечно- інформаційне обслуговування користувачів для засвоєння всіма напрямами навчально-виховного процесу відповідного закладу як програмних, так і позапрограмних вимог, а також самоосвіти. Отже, на особливість складу фонду шкільної бібліотеки впливають всі ознаки видань: цільове призначення, видовий склад, система поділу фонду та характер інформації, що міститься в них. Саме ці ознаки і зумовлюють структуру, типологічний та видовий склад фонду шкільної бібліотеки, який можна зобразити схематично: Рис. 2.1 Структура фонду шкільної бібліотеки У зв’язку з упровадженням електронних освітніх ресурсів змінюється склад фонду шкільної бібліотеки. У сучасному освітньому процесі використовуються як традиційні так і нетрадиційні носії інформації. Вони класифікуються за певними видами, типами, функціональними ознаками, читацьким та цільовим призначенням, характером інформації. Створення електронних навчальних видань не призведе до витіснення традиційних способів друку, а зумовить їх тривале співіснування як засобів соціальної комунікації. Фонд шкільної бібліотеки Основний фонд Книги та брошури Періодичні видання Документи на електронних носіях Аудіовізуальні документи Фонд навчальноїлітератури Навчальні видання Підручник Навчальний посібник Конспектлекцій Kурс лекцій Допоміжнівидання Практикум Хрестоматія Kнига для читання
21 Рис. 2.2 Стркутура фонду шкільної бібліотеки з упровадженням ЕОР Фонд шкільної бібліотеки основний фонд книги брошури документи на електронних носіях періодичні видання аудіовізуальні матеріали карти альбоми фонд підручників навчально- програмні видання навчально- теоретичні видання навчальні ЕОР навчально- практичні видання методичні ЕОР навчально- методичні видання навчально- методичні ЕОР навчально- довідкові видання контролюючі ЕОР навчально- наочні видання допоміжні ЕОР
22 РОЗДІЛ 3. ІНФОРМАЦІЙНІ ДЖЕРЕЛА ТА ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ 3.1 Інформація, як основний ресурс. Інформація для нашої епохи є словом-символом. Це слово латинського походження, яке спочатку означало «пояснення»,«викладення», «обізнаність». Його почали широко вживати в середині ХХ століття, що свідчить про зміну епох у цей час: з машинного або індустріального, людське суспільство перетворювалося на інформаційне. Інформаційне суспільство – це суспільство, в якому більшість працівників зайняті виробництвом,збереженням, переробкою, продажем та обміном інформації. Сьогодні в усіх країнах тією чи іншою мірою відбувається процес інформатизації, успіх якої залежить від економічних чи соціальних факторів. Інформаційне спілкування набуло універсального характеру. Воно охоплює всю земну кулю, в його орбіту втягується все людство. Поряд із зростанням культури інформатизації росте і її технізація, тобто залежність від рівня та характеру технічних засобів передачі інформації і її виробництва. Одним із напрямів інформатизації суспільства є інтенсифікація та підвищення ефективності і якості навчання наступного покоління, підготовка його до комфортного життя в умовах інформатизації і комп’ютерізації суспільства. Слово «інформація» інтуїтивно цілком зрозуміле. Інформацію ми отримуємо з книжок, газет, Інтернету, по телебаченню, телефону, в розмовах із друзями. Ми обмінюємося інформацією, зберігаємо її або забуваємо. Інформація є невід’ємною складовою світу довкола нас і нашої свідомості. Разом із тим поняття інформації – це одне з фундаментальних понять науки інформатики, настільки ж важливе, як поняття числа в математиці, як чиник, що відіграє вагому роль в житті людини. Інформацію (від лат. Informatio — повідомляти) визначають як будь-яке повідомлення про будь-що, теоретичні відомості, значення певних показників, що є об’єктамизбереження, обробки та передачі, які використовуються в процесі аналізу певних (економічних, технологічних, політичних тощо) рішень.
23 Термін «інформація» ввів К. Шеннон відносно до теорії передачі кодів, яка отримала назву «Теорія інформації». Сьогодні слово «інформація» використовують у найрізноманітніших контекстах: людину, яка має знаня з певного предмета, ми називаємо «поінформованою», почувши від кого-небудь важливі відомості, кажемо «Дякую за інформацію». Інформація зберігається на комп’ютері, мобільному телефоні, флешці тощо. У наш час зміст цього терміна отримав більш глибоке природничо-філософське значення. Така трансформація — у сприйнятті людиною — поняття «інформація» стала наслідком необхідності переосмислення технологій трансляції та ретрансляції, сприйняття і перетворення того, що має загальну назву — інформація. Інформація, це відображення реального світу (подій) за допомогою повідомлень, обмін відомостями між людьми. Не всі відомості для нас є інформацією. Лише в тому разі, коли якесь повідомленя принесло щось нове, можна говорити про одержання інформації. Інформація має нести людині нові знання. Форми існування інформації у вигляді повідомлень. Повідомлення – це певна «порція» інформації, яку можна виокремити від решти. Повідомлення – найпростіша форма форма існування інформації. Якщо будь-які повідомлення зафіксувати, у вигляді тексту, числа або зображення, вони стануть даними. Дані – повідомлення у формалізованому вигляді. Коли людина замислюється над отриманою інформацією, зіставляє дані, виникають судження, уявлення, поняття. За допомогою органів відчуття людина лише сприймає інформацію, осмислює її, а на основі свого досвіду, знань інтуїції приймає якесь рішення Найвищою формою існування інформації є знання – систематизовані поняття, уявлення, судження. До знань належать наукові факти і теорії, релігійні системи, усвідомлений та узагальнений життєвий досвід людини. Дії, які можна виконувати з інформацією утворюють інформаційні процеси. Інформаційний процес– це процес, у результаті якого відбувається прийом, обмін та використання інформації. Із середини ХХ ст. інтенсивність інформаційних процесів значно збільшилась. Стрімкий потік інформації вже не сприймається людиною в повному обсязі; орієнтуватись у ньому стає все важче і складніше. Інколи виявляється простіше заново створити продукт, ніж розшукувати аналог, зроблений
24 раніше. Зустрічним процесом є постійне оновлення і удосконалення засобів, що допомагають людині сприймати, переробляти, зберігати та використовувати інформацію. Рис. 3.1 Інформаційні процеси Види інформації розрізняють запредметом зображення, за режимом доступу. До офіційної інформації належать державні рішеня, резолюції з’їздів і конференцій, промово політичних та державних діячів, заяви політичних партій, громадських організацій та окремих осіб. Офіційна інформація надається для опублікування засобам масової інформації, прес-центрам. Вона не підлягає редагуванню і має бути опублікована дослівно, у тому вигляді, в якому надійшла з офіційних джерел. Кожного дня людина одержує інформацію про найрізноманітніші події – це подієва інформація. Основний інформаційний блок створюється редакційним колективом, його репортерамий кореспондентами. Вони повідомляють нам новини, факти й події внутрішнього та міжнародного життя. Поряд з подієвою співіснує публіцистична інформація, різні аналітичні матеріали: коментарі, оглядові статті чи нариси. Виступи фахівців з якнайширшого кола питань, що цікавлять аудиторію – ділова інформація. Це можуть бути матеріали з різних галузей знань: медицини, ІНФОРМАЦІЮ МОЖНА НАКОПИЧУВАТИ ПЕРЕДАВАТИ ПОШИРЮВАТИ ЗАХИЩАТИ ВИКОРИСТОВУВАТИ ШУКАТИ ЗБЕРІГАТИ ЗБИРАТИ ОПРАЦЬОВУВАТИ ОТРИМУВАТИ СПРИЙМАТИ СТВОРЮВАТИ
25 освіти, агрономії тощо, які створені самими спеціалістами, так і взяті у них журналістами у вигляді інтерв’ю. Програми радіо і телебачення, театральні та кіноафіші, розклад руху транспортувизначаються як довідкова інформація. Рекламна інформація виконує не тільки функцію повідомлення, а й фінансового забезпечення видань. Різноманітні літературні твори, репродукції живопису й художні фотографії, видрукувані в ЗМІ; музика, вистави, теле- й художній фільми – це естетична інформація. Саме вона розвиває наші смаки, впливає на духовне становлення. Використання різних видів інформації урізноманітнює інформаційний потік, робить друковане виданя чи програму електроного ЗМІ цікавими й конкурентноспроможними. За режимом доступу інформація поділяється на відкриту, доступну для бажаючих її одержати, та інформацію з обмеженим доступом (відомості, що становлять державну чи іншу таємницю, розголошення якої завдає шкоди державі, суспільству чи окремій особі). Відомості, якими володіють, користуються або розпоряджаються громадяни чи організації, поширюються за їхнім бажанням. Збирання інформації про особу без її попередньої згоди, за винятком випадків, передбачених законом, заборонене. Сьогодні інформацію зберігають на електронних носіях – оптичних і магнітних дисках, картах пам’яті, стрічках. Цей спосіб незрівнянно ефективніший і дешевший за всі попередні, проте другу революцію в галузі накопичення знань може здійснити, знову-таки, Інтернет, що починає відігравати роль єдиного глобального носія інформації. Отже, у сучасних умовах інформація стає реальним соціальним ресурсом, так як інформація здатна допомогти людині адаптуватися у житті в умовах невизначеності, пристосуватися до постійних змін, виробити нові стереотипи поведінки, що відповідають новим обставинам тому, що світ сприймається через подану інформацію, а володарем світу є той, хто володіє інформаційними ресурсами.
26 3.2 Основні джерела інформації Джерело інформації – об’єкт, що ідентифікує її походження. Усе інформаційне середовище поділяється на три типи джерел інформації:  документ;  людина;  предметно-речове середовище. Людина є ключовоюланкою в системі інформаційних джерел. Може розкрити велику за обсягом та цікаву інформацію зі сфери знань та власного досвіду використання цих знань на практиці. Поняття «документ» використовують нині у двох значеннях:1) документ – матеріальний носій запису із зафіксованою на ньому інформацією для передавання в часіі просторі;2) документ – юридично закріплений папір, що засвідчує за його власником право на що небудь, будь-який факт. Під предметно-речовим середовищем розуміють оточення, що поруч із вами. Предмети та речі інколи можуть розповісти не менше ніж людина, тому важливо знати, де шукати потрібну інформацію. У зв’язку з цим розрізняють такі найбільш поширені шляхи пошуку інформації: •вивчення бібліотечних каталогів; •за допомогою пошукових систем в Інтернеті; •у довідковому апараті лінгвістичних енциклопедій, стаття у науковій періодиці (у них після статті на визначені теми дається список літератури); •комунікативний — можливість отримати необхідну консультацію фахівця тієї галузі, яка є близькою до теми пошуку. Сьогодні в нашій країні система науково- інформаійної діяльності поділена на профілі універсальний, галузевий та багатогалузевий. Має три рівні за територіальною ознакою: всеукраїнський, регіональний та низовий. На Всеукраїнському рівні універсальним центром системи НТІ є Книжкова палата України. Універсальним центром національної системи НТІ є також Український науково-дослідний інститут стандартизації, сертифікації та інформатики (УкрНДІССІ), який обліковує документи із стандартизації, чинні в Україні. Головна
27 організація НСНТІ України з питань координації та науково-методичного забезпечення діяльності НСНТІ визначено Український інститут науково-технічної та економічної інформації (УкрІНТЕІ). Багатогалузевим центром НСНТІ є також Інститут промислової власності, який розглядає заявки на винаходи, державну реєстрацію, публікації та видачу охоронних документів на об’єкти промислової власності. До багатогалузевих центрів національної системи НТІ України належать найбільші універсальні наукові бібілотеки України: Національна парламентська бібліотека України (НПБУ), Національна бібліотека України ім. В. І. Вернадського НАН України (НБУВ), Львівська наукова бібілотека ім. В. Стефаника НАН України (ЛНБ), Харківська державна наукова бібілотека ім. В. Г. Короленка(ХДНБ), Одеськадержавна наукова бібілотека ім. О. М. Горького (ОДНБ). Галузевими центрами Всеукраїнського рівня національної системи НТІ є галузеві наукові бібліотеки: медична, сільсько-господарська, аграрних наук, архітектурно-будівельна та ін. Центрами регіонального рівня системи НТІ універсального профілю є обласні універсальні наукові бібілотеки (ОУНБ). До низового рівня системи НТІ належать також бібліотеки вищих навчальних закладів. Особливе місце в національній системі НТІ посідають публічні (масові) бібліотеки, іноді об’єднані в централізовані бібліотечні системи Міністерства культури і мистецтв України. Найбільш доступнимидля пошуковців є, звичайно, бібліотечнікаталоги. Усі книги, інші друковані джерела у величезному масиві наукової літератури систематизуються у відповідних бібліотечних каталогах — алфавітному, систематичному, предметному. Каталоги, як інформаційно-пошукова система дають можливість швидко зорієнтуватися, чи є в бібліотеці книги з тієї галузі науки, яка цікавить дослідника. Пошук потрібних джерел інформації може здійснюватися за допомогою звичайних бібліотечних карток, що є у відповідному каталозі бібліотеки, або за допомогою комп’ютера.
28 Для того щоб зорієнтуватись у величезному масиві наукової літератури, треба знати принципи й упорядкування відповідно до вимог певних каталогів. Користуючись такими каталогами, легко підібрати літературу з конкретних питань. В алфавітному каталозі всі книги систематизують в алфавітному порядку за прізвищами авторів. У такому каталозі, знаючи прізвище та ініціали автора, можна швидко відшукати потрібну книгу. Предметний каталог, каталог, у якому бібліографічні записи розташовуються за абеткою предметних рубрик. Він розкриває вміст фонду та забезпечує простий та оперативний пошук по конкретному питанню, про окремий предмет і близькі предмети. Користуватися предметним каталогом потрібно як енциклопедичним словником. Систематичний каталог, у ньому описи документів розташовуються за галузями знань відповідно до певної системи класифікації. Матеріал розташовується в логічній послідовності від загального до часткового. Тому пошук літератури у систематичному каталозі є багатоступінчастим: спочатку потрібна галузь знання, потім часткове питання, а потім джерело. До систематичного каталогу звертаються для:  підбору літератури по певному питанню, темі, галузі знання;  пошуку книги, якщо невідомі точний заголовок або прізвище автора. Бібліографічні описи розташовуються в систематичному каталозі відповідно до прийнятої системи класифікації. Якщо потрібно знайти книгу з певної проблеми, а автор її не відомий, звертаються до систематичного каталогу. Він складений за бібліотечно- бібліографічною класифікацією (ББК). У систематичному каталозі картки групуються за такими розділами: 2. Природничі науки. 20. Природничі науки в цілому. 22. Фізико-математичні науки. 24. Хімічні науки. 26. Науки про землю. 28. Біологічні науки. 3. Техніка.
29 4. Сільське і лісове господарство. Сільськогосподарські і лісогосподарські науки. 5. Охорона здоров'я. Медичні науки. 60. Суспільні науки в цілому. 63. Історія. Історичні науки. 65. Економіка. Політичні науки. Політика. Політичні науки. Держава і право. Юридичні науки. . Військові науки. 0/79. Культура. Наука. Освіта. 80/84. Філологічні науки. Художня література. 85. Мистецтво. Мистецтвознавство. 86. Релігія. Атеїзм. 87. Філософські науки. 88. Психологія. 9. Література універсального змісту. У процесі пошуку потрібної книги треба дотримуватись такої схеми: Алгоритм пошуку документа ↓ Пошук документа слід розпочати зі звернення до бібліотечних каталогів: традиційних або електронного (з будь-якого комп'ютера, підключеного до мережі Інтернет). Традиційні каталоги:  алфавітний;  систематичний. ↓ Вам відомі автор і назва книги  Зверніться до алфавітного каталогу.  Зверніться до електронного каталогу. ↓ Вам необхідно знайти документи за темою  Зверніться до систематичного каталогу.  Зверніться до електронного каталогу (пошук за предметами). ↓ Вам необхідно замовити читацьку вимогу
30  Шифр і авторськийзнак.  Автор (якщо книга написана одним, двома, трьомаавторами).  Заголовок.  Місце і рік видання документа. Під час роботи з інформаційними джерелами постає особливо актуальне питання: «Як шукати потрібну літературу?» Якщо стаття має суто науковий характер і в ній розглядаються питання результатів проведеного експерименту чи загальні висновки з виконаних досліджень, то в ній, зазавичай є посилання на інші літературні джерела, списки яких наводяться наприкінці цієї публікації. На такі спискипосилань варто звертати особливу увагу, оскількивони відібрані і згруповані саме навколо тієї теми чи проблеми, яка розглядається в публікації, і очевидно стосується обраної теми. Інтернет-ресурсибібілотек, які представлені на сайтах, досить різноманітні, але всі їх можна згрупувати:  повнотекстові ресурси;  бібліографічні ресурси;  Інтернет-послуги бібілотек;  довідкова та навігаційна інформація. Повнотекстові ресурси, як правило містять доступ до власних електронних бібліотек, повнотекстових баз данних. Бібліографічні ресурси представлені у вигляді: електроних каталогів, тематичних та проблемно-орієнтованих баз даних; краєзнавчих ресурсів; бібліографічних списків, покажчиків та ін. Інтернет-послуги бібілотек передбачають виконання певних видів обслуговування. Наприклад, Віртуальна довідкова служба виконує довідково- бібліографічне обслуговування віддалених користувачів бібліотеки, приймаючи запити та відсилаючи довідки електронною поштою, за допомогою чату,
31 відеоконференції. Електронна служба доставки документів відповідно приймає замовлення та відправляє необхідні користувачам тексти. Довідкова та навігаційна інформація сприяє кращому орієнтуванню користувачів на сайті бібліотеки, швидкому знаходженню відповідей на питання, які користувач шукає. Це можуть бути адреса та телефони, структура бібліотеки, а також тренажери з опанування культури пошуку та обробки інформації. Крім того, містяться посилання на джерела мережі Інтернет. Рис. 3.3 Віртуальна бібліографічна довідка об’єднаної довідкової служби бібліотек України Рис.3.4 Віртуальна довідка на сайтах бібліотек України Отже, сучасне інформаційне середовище представлене розгалуженою науково-інформаційною системою, яка забезпечує користувачів потрібною інформацією.
32 3.3 Технологія пошуку інформації засобами Інтернет Сьогодні найбільш зручним та сучасним засобом пошуку й систематизації необхідної інформації є інтернет-ресурси. Інтернет — усесвітня асоціація комп’ютерних мереж або простіше — World Wide Web (WWW), що дослівно означає «всесвітня широка павутина». В Інтернеті можна отримати різноманітну інформацію — від прогнозу погоди до інформації про політику, техніку і технології, меблеве виробництво, медицину, наукові відкриття тощо. Види доступу до ресурсів Інтернету відрізняються різними схемами підключення, які забезпечують постачальники послуг мережі — провайдери. Звичайні користувачі підключаються до Інтернету за допомогою модему і телефонної лінії, кабельного з’єднання чи за допомогою бездротової технології. Кожний комп’ютер, що підключений до всесвітньої мережі, має власний номер, який називають доменом (від англ. Domain — область). Найбільш поширена послуга, яка надається мережею, — віддалений доступ до баз даних. Це означає, що за допомогою комп’ютера, підключеного до Інтернету, можна переглядати інформацію, яка знаходиться на великих відстанях у бібліотеці та зберігається у відповідному комп’ютері. Під час передачі файлів (інформація передається у файлах) по мережі використовується так званий протокол, за допомогою якого ви можете скопіювати на комп’ютер будь-який доступний файл. Загальний обсяг інформації, що є доступним через протокол - програмнезабезпечення, текстовідокументи, звукові та відеофайли тощо. Коли ви знаходитеся (через комп’ютер) у мережі Інтернет, то є можливість переглядати різноманітні документи в різних частинах країни чи світу, за лічені хвилини зазирнутина українську сторінку сервера Національної бібліотеки України ім. В. І Вернадського (м. Київ) і переглянути інформаційні джерела з наукової періодики чи електронні наукові фахові видання, тематичні зібрання тощо. Перехід від однієї сторінки до іншої - звичайне натискання кнопки миші вашого
33 комп’ютера. При цьому кожне ключове слово з’єднується з відповідними інформаційними файлами через гіпертекстові зв’язки. Це те саме, що посилання в статті енциклопедії, що починаються словами «див. також...», але для того, щоб гортати сторінки книги, вам достатньо лише клацнути мишкою на потрібному ключовому слові (для зручності воно виділяється кольором або підкреслюється рискою), і через секунди чи хвилини (у залежності від швидкості завантаження даних у мережі та кількості користувачів, що знаходяться на тому ж сервері) перед вами з’являється потрібна для вас інформація. Достатньо швидко також можна одержати інформацію та відповідний доступ до неї, що знаходиться на десятках і сотнях тисячах комп’ютерів у всьому світі. Якщо вас не влаштовує те місце, до якого ви потрапили в пошуках інформації, то віртуальна кнопка на екрані комп’ютера «BACK» допоможе повернутися на початкову сторінку. Інформацію в Інтернеті шукають за: •тематичними каталогами; •за допомогою пошукових машин. Існує думка, що в Інтернеті є все. Однак, це не зовсім так. Матеріали для розміщення в мережі готують звичайні люди (зрозуміло, фахівці своєї справи), тому там можна віднайти лише те, що вони вважають за потрібне. Однак завдяки їх творчості в мережі утворилося понад двох мільярдів Web-сторінок. В Інтернеті каталоги та покажчики розрізняються технологією підготовки. Над каталогами працюють люди, а покажчики формуються автоматично. Під час каталогізації ресурсудосвідченийредактор уважно проглядає його, визначає, до якої галузі знань його можна віднести, і вносить у відповідний каталог. Найбільш великий каталог Інтернету — Yahoo. У ньому працює понад 150 кваліфікованих редакторів. Це велика організація, проте її зусиль вистачає лише на те, щоб підтримувати найбільш актуальні каталоги. А не вносити нові. Для пошуку інформації в мережі Інтернет найчастіше використовують інформаційно-пошукові машини. Такими пошуковими машинами є: Мета, Ukrnet, Atlas, Google, Рамблер, Яндекс, Yahoo, Excite, Hotbotта тощо. Потрібно ввести адресу такої системи (наприклад: www.ukrnet.ua) в адресний рядок програми-
34 браузера Internet Explorer. Після цього загрузиться головна сторінка пошукової системи. Пошук потрібної інформації можна здійснити за допомогою ключових слів або за допомогою Web-каталогів. Як свідчить практика, пошукові машини дають можливість здійснити найбільш повний пошук у рамках заданої теми. Робота пошукової машини проводиться в три етапи. На першому — сканується інформаційний простір і збираються копії веб-ресурсів. На другому — бази даних, складені за результатами сканування, систематизуються таким чином, щоб у них можна було проводити прискорений пошук. А на третьому етапі пошукова машина приймає запит від користувача і після цього проводить пошук у своїх базах та відображає веб-сторінку з оформленими результатами пошуку. Інша найбільш поширена послуга, яка використовується в мережі Інтернет, — це електронна пошта (E-mail). Основна перевага електронної пошти на відміну від традиційної полягає в тому, що адресат, якому надсилають інформацію, може знаходитися на великих відстанях, у будь-якій частині земної кулі, проте відправлений йому лист надійде за декілька хвилин. Головне, аби він був підключений до мережі Інтернет. Причому інформація може бути не лише у вигляді текстових документів, але й у вигляді фото- чи відеофайлів. Ще однією перевагою електронної пошти є автоматичне завантаження тієї інформації, яка вас зацікавила. Для цього можна підписатися на певні списки розсилок. Більшість із них влаштовані так само, як і газети чи інші періодичні видання. Тобто, ви постійно будете одержувати останню інформацію, наприклад, про новинки техніки чи технологій у певній галузі. Інші, схожі на дошки оголошень, де розміщена також і реклама різних речей — від техніки до науково-популярних журналів. Сьогодні поширеними стали автоматизовані файлові сервери, завдяки яким можна одержати відомості про погоду в будь-якій точці земної кулі. Отже, Інтернет-ресурси насьогодні є найбільш зручним та сучасним засобом пошуку й систематизації необхідної інформації. Інформацію в Інтернеті шукають за допомогою пошукових машин, які дають можливість здійснити найбільш повний пошук у рамках заданої теми.
35 3.4 Інтернет-енциклопедії, словники та онлайн-перекладачі Інтернет-енциклопедії. У Всесвітній мережі розміщено багато сайтів, матеріали яких можуть бути корисними для поглиблення знань з різних предметів і розв’язування різноманітних навчальних завдань. Наприклад, такими є Інтернет- енциклопедії. Енциклопедія (грец.- коло, навчання, наука) - це збірка наукових відомостей і довідок з різних тем, яка призначена для широкого кола читачів. Інтернет- енциклопедія - це веб-сайт, сторінки якого містять енциклопедичні статті та систему пошуку потрібних відомостей. Існують Інтернет-енциклопедії з окремих предметних областей та універсальні, що охоплюють усі галузі знань. Наприклад, на сайті Бібліотека української літератури (ukrlib.com.ua) можна скористатися Українською літературною енциклопедією, а на сайті Інституту історії України Національної академії наук України (history.org.ua) розміщено Енциклопедію історії України. Однією з найпопулярніших і найбільшою за обсягом є вільна багатомовна енциклопедія Wikipedia, яку започатковано в січні 2001 року. Wikipedia складається більше ніж з 30 млн статей, написаних 285 мовами, у тому числі понад 500 тис. статей українською. Головна сторінка україномовної Вікіледії має адресу uk.wihipedia.org. Матеріали цієї енциклопедії охоплюють усі галузі знань. Вони створюються та редагуються зусиллями всіх бажаючих. Статті Вікіпедіі можуть вільно використовуватися користувачами. Рис. 3.5 Вікіпедія, головна сторінка сайту.
36 Щоб знайти потрібну статтю в Вікіпедіі, можна ввести ключові слова в поле Пошук у верхній частині веб-сторінки та вибрати кнопку Знайти сторінки, що містять зазначений текст або натиснути клавішу Enter. Під час введення ключових слів відкривається список з назвами статей, що розпочинаються з уведених символів. Для переходу до потрібної статті можна вибрати її назву, якщо вона з’явилася в цьому списку. Статті Вікіпедії, як правило, розпочинаються з короткого опису поняття, що є назвою статті, після якого розташовано її зміст. Вибираючи в змісті деяке гіперпосилання, відбувається перехід для перегляду відповідного розділу статті. Тексти статей містять детальний опис теми та супроводжуються зображеннями. Завершуються статті, як правило, посиланнями на інші ресурси з даної теми. Після перегляду однієї статті енциклопедії можна відкрити іншу, вибравши гіперпосилання, яке в тексті статті виділено синім кольором. Якщо колір гіперпосилання червоний, то це означає, що статтю, визначену для переходу, ще не створено. Значок &!!! поруч з гіперпосиланням означає, що вказаний матеріал не входить до ресурсів Вікіпедії, а розміщений на іншому веб-сайті, який можна відкрити для ознайомлення з матеріалом. Якщо скопіювати з поля адреси браузера адресу веб-сторінки з енциклопедії Вікіпедія та вставити її в текстовий документ, то замість частини адреси, записаної українською, ви побачите незрозумілі символи. Наприклад, адреса сторінки Скіфи з Вікіпедії матиме такий вигляд: uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A17oDO%BA%D1%96%D1%84%D0%B8. Для посилання в презентації або іншому документі на сторінку Вікіпедії варто змінити в такій адресі частину після останньої риски / на ім’я сторінки: uk.wikipedia.org/wiki/Скіфи. Інтернет-словники. Словники - це довідкові видання, що містять упорядковані переліки слів або словосполучень з їх коротким поясненням,
37 характеристиками або з перекладом на іншу мову. Існують різні типи словників: орфографічні, тлумачні, фразеологічні, словники синонімів та антонімів, словники іншомовних слів тощо. Для спрощення пошуку даних у словниках зазвичай їх терміни подають в алфавітному порядку. В Інтернеті розміщено багато різноманітних словників. Доступ до деяких з них можна отримати з головної сторінки сайта Словопедія (slovopedia.org.ua). Для пошуку потрібних відомостей можна вибрати посилання на відповідний словник і далі переходити за гіперпосиланнями, поки не буде знайдено потрібну статтю у вибраному словнику. Якщо на головній сторінці ввести ключове слово в поле Пошук і вибрати кнопку Шукати або натиснути клавішу Enter, то буде виведено список словників, у яких містяться відомості про це слово. Після вибору назви словника відразу буде відображено потрібну статтю. Відомості зі словників іншомовних слів, синонімів і фразеологічних синонімів можна отримати на сайті Словники on-line (rozum.org.ua). Онлайн версія Академічного тлумачного словника доступна на сайті Словник української мови (sum.in.ua). Пошук у Тлумачному словнику української мови також можна виконувати на сайті з адресою urtdic.appspot.com. Онлайн-перекладачі. Велика кількість словників в Інтернеті призначена для перекладу слів з однієї мови на іншу. Такими є словники Словненя (slovnenya. com), що здійснює переклад з української мови на англійську та у зворотному напрямку, багатомовнийСловник (slovnyk.org) з можливістю виборупари мов з тридцяти двох запропонованих, Lingvo Online (lingvo.ua), у якому можна не лише вибирати пари мов для перекладу, а й шукати тлумачення слів, приклади вживання або сталі словосполучення та багато інших. Як правило, словники пропонують переклад одного слова або короткого словосполучення. Для автоматизованого перекладу цілих текстів призначено ондайн-перекладачі. Послуги з перекладу текстів надають сайти Перекладач онлайн (pеreklad.online.ua), Translate.Rn (translate. rи), Пролинг (prolingoffice.com/8ervices/translate), Trident Software (trident.com.ua/uk/on-line), Перекладачка (pere.org.ua) та інші.
38 Зручні засоби для автоматичного перекладу текстів надає пошукова система Google (google.com.ua). Для відкриття сторінки онлайн-перекладача можна ввести її адресу translate.google.com.ua в рядок адреси браузера або: 1. Відкрити у вікні браузера головну сторінку пошукової системи Google з адресою google.com.ua. 2. У верхній частині веб-сторінки в меню Служби вибрати команду Більше. 3. У списку, що відкрився, вибрати команду Перекладач. На сторінці Перекладач Google розміщено поля зі списками для вибору мови оригіналу та мови перекладу, поля для початкового тексту та для перекладу та інші інструменти. Для того щоб виконати переклад тексту на сторінці Перекладач Google, потрібно вибрати мову оригіналу та мову перекладу у відповідних списках, увести з використанням клавіатури або вставити з Буфера обміну попередньо скопійований текст у ліве поле. Якщо переклад не розпочнеться автоматично, то вибрати кнопку Перекласти. У результаті в правому полі з'явиться текст перекладу. Під час наведення вказівника на будь-яке слово в перекладі, воно та його джерело в оригінальному тексті зафарбовуються в жовтий колір. Вибравши слово в правому полі, можна побачити інші варіанти перекладу або відредагувати переклад. Для подальшого використання текст перекладу можна виділити, скопіювати та вставити в текстовийдокумент, використовуючиБуфер обміну. Щоб виділити весь текст перекладу, можна вибрати кнопку Вибративсе у правому полі.
39 Виконуючи автоматичний переклад тексту, можна отримати помилки, пов’язані з некоректним вживанням перекладів багатозначних слів, з узгодженням слів у складних реченнях тощо. Для виправлення помилок потрібно уважно прочитати перекладений текст і виправити помилки. З метою виконання різноманітних навчальних завдань та для для поглиблення знань з різних предметів у Всесвітній мережі розміщено багато сайтів, матеріали яких можуть бути корисними. Існують Інтернет-енциклопедії, багато різноманітних Інтернет-словників та онлайн-перекладачі. Допоміжні матеріали широко використовуються за умов доступу до Всесвітній мережі Інтернет. 3.5.Інформаційна культура сучасного користувача На сучасному етапі цивілізації, в епоху глобальної інформатизації бурхливо розвиваються комп'ютерна техніка та інформаційні технології, що стимулює розвиток інформаційного суспільства. Інформація охоплює дедалі більше галузей і стає однією з головних людських цінностей та основним ресурсом майбутнього. Тому соціальним замовленням сучасного суспільства є виховання людини, яка навчатиметься і працюватиме в умовах постійного зростання інформаційного потоку, людини з високим інтелектуальним потенціалом. Змінюється світ, змінюються бібліотеки. У зв'язку з цим невід'ємною частиною загальної освіти особистості стає інформаційна культура, яка набуває особливої актуальності в умовах інформатизації. Важливу роль у вихованні майбутніх освічених членів інформаційного суспільства відіграють сучасні дитячі освітньо-виховні заклади: школи та бібліотеки, які є чи не єдиним осередком, що забезпечують юним читачам безкоштовний та оперативний доступ до інформаційних ресурсів. Завданням дитячих бібліотек є не тільки створення та забезпечення можливостейдоступу читачів до інформаційних ресурсів, але й пошук нових підходів до підготовки користувачів, які б володіли сучасними методами багатоаспектної інформаційної діяльності. Розвиток інформаційної культури починається з розуміння ролі інформації в житті суспільства. Сучасний школяр має усвідомлювати, наскільки важливо
40 володіти інформацією, зберігати її, систематизувати і передавати, а також він повинен розуміти, що комп'ютери відіграють особливу роль у вирішенні цих завдань. Основними аспектами формування інформаційної культури читачів-дітей є:  - розуміння ролі інформації в житті суспільства;  - знання інформаційних ресурсів і готовність до сприйняття інформації;  - вміння ефективно здійснювати пошук та вибирати інформацію з різних джерел;  - здатність до аналітичної переробки, використання та створення нової інформації. Один з основних елементів інформаційної культури - знання інформаційних ресурсів. У наші дні бібліотеки є органічною частиною інформаційного суспільства. До інформаційних ресурсів бібліотек додаються машиночитні джерела інформації, а можливість підключення до міжнародних комп'ютерних мереж збагачує їх ще й світовими інформаційними ресурсами. Колекції CD-дисків, комп'ютерні енциклопедії, довідники з різної тематики значно розширюють інформаційний простір дітей, готуючи їх до сприйняття інформації в новому вигляді, формуючи у них інформаційну культуру та розуміння світу як єдиного інформаційного простору. Основа інформаційної підготовки юного читача - вміння ефективно вести пошук інформації. Навчання пошуку інформації, уміння користуватися довідково- бібліографічним апаратом бібліотеки. Поява комп'ютерних інформаційно- пошукових систем у бібліотеці вимагає від користувача спеціальних навичок - розуміння представлення інформації в базах даних, уміння вибрати основну галузь пошуку, користуватися ключовими словами. Необхідна багатоступінчаста комплексна система навчання, адаптована для різних вікових категорій - курси навчання основ інформатики та інформаційно-бібліотечних технологій, цикли бесід та бібліографічних уроків про можливості комп'ютера в бібліотеці, інформаційні послуги, які надаються читачам. Обов'язкова складова інформаційної культури - вміння переробляти, використовувати та створювати нову інформацію. Читачі повинні вміти
41 використовуватизнання, здобутіз джерел інформації, оформлятиїх та представляти у вигляді доповіді, реферату, твору, робити короткі нотатки, складати план матеріалу тощо. При цьому діти мають розуміти, що інформаційний ресурс є реальною цінністю тільки тоді, коли зберігання і доступ до інформації організовані найбільш ефективним способом. У дитячих, шкільних бібліотеках проводяться заняття з оволодіння бібліографічним описом, форматом запису і правилами заповнення полів у базах даних, а також залучення читачів до створення інформації в електронному вигляді. Отже, інформаційна культура сьогодні - це новий світогляд, нове мислення, а також спілкування в різних інформаційних потоках, що орієнтовано на саморозвиток та самоосвіту.
42 РОЗДІЛ 4. ВЧИМОСЯ ПРАЦЮВАТИ З ТЕКСТОМ 4.1 Види, типи і мета читання Читання — один з найважливіших видів мовної діяльності, тісно пов'язаний як з вимовою, так і з розумінням мови. «Книги слід читати так само неквапливо і дбайливо, як вони писалися» зазначив Г. Торо. Тож «читання» — це здатність сприймати, розуміти інформацію, яка записана (передана) тим або іншим способом або відтворена технічними пристроями. Існують два види читання: вголос( або голосне) і мовчазне (або читання про себе). Мовчазномучитанню передує голосне, яке не замінюється повністю читанням про себе, а триває впродовж усьогонавчання. Зменшується лише його питома вага у порівнянні з мовчазним читанням. Така послідовність застосування видів читання продиктована психічними особливостями дітей у засвоєнні написаного. На початковому етапі читання написане слово стає зрозумілим, коли воно вимовлене. Графічний код, тобто написане, розшифровується звуковим його відтворенням. Звучання ж слова уже відоме дитині і зрозуміле. Тому весь букварний період присвячується в основному голосному читанню. Воно домінує і на початковій стадії роботи над «Читанкою», у букварний період застосовується ще й читання пошепки. Саме читання вголос дозволяє успішно здійснювати «зворотний зв'язок»: ступінь володіння технікою читання легко контролюється. Крім цього, читання вголос активізує роботу, воно допомагає тим, хто відчуває труднощі у набутті навичок читання. У процесі читання вголос виразно відтворюється написане. Перелічені види читання мають практичну вагу в підготовці активного читача. Голосне читання, що відповідає вимогам виразного читання, сприяє кращому усвідомленню прочитуваного, посилює виховний та естетичний вплив на слухачів. Здійснюється воно застосуванням різноманітних форм учнівського читання: індивідуального, хорового, «ланцюжкового», вибіркового, в особах. Індивідуальне читання дозволяє здійснюватироботуз окремим учнем: навчати чи контролювати його успіхи.
43 Хорове читання допомагає вирівняти уміння і навички читання всіх учнів чи «підтягти» окремих з них до рівня інших. Можна практикувати також читання всіма учнями впівголоса. «Ланцюжкове» читання — це й ефективна форма активізації учнівської діяльності, це й засіб контролю за вже вивченим, це й практичний прийом удосконалення навичок виразного читання. Такі функції воно виконує завдяки принципу його організації: текст читають учні по одному реченню, передаючи «естафету» читання сусідові. До вибіркового читання вдаються переважно при аналізі твору: коли необхідно знайти найбільш важливі місця для розуміння ідеї твору, процитувати оцінку, яку дає автор вчинкам персонажів, нагадати присутнім опис природи, подій тощо. Іноді вибірковим називають таке читання, коли для прочитування тексту обираються ті учні, певні уміння яких потрібно проконтролювати. Читання в особах, відоме ще з букварного періоду,— один з результативних способів навчання виразному читанню. Його застосування можливе як при читанні окремих оповідань, так і при вивченні байок і казок. Читання в особах доцільно поєднувати з інсценуванням. Незаперечний вплив усіх цих форм голосного читання і на культуру мовлення учнів: читаючи вголос, діти виробляють орфоепічні норми, замислюються над правильним виразом думки. Усе це змушує не відмовлятися від голосного читання протягом усього часу навчання дітей молодшого шкільного віку. Його слід широко практикувати також і в умовах роботи з дітьми в малокомплектній школі. Доказом практичного значення мовчазного читання служить його широке застосування у повсякденному житті. Без нього не можна уявити самостійного читання газет, книжок, документів. Воно є основним видом читання в життєвій практиці людей. Переваги його у порівнянні з голосним читанням — в економії часу, адже темп читання про читання мовчки продуктивніше за голосне читання. Тому в методиці читання йому відводиться належне місце. Але провідним видом залишається все ж голосне читання.
44 Обидвавиди читання підпорядкованівиробленню таких його якісних ознак, як свідоме, правильне і швидке читання. Щодо читання вголос, то воно має бути ще й виразним. Свідоме читання забезпечує уміння читати з ясним розумінням змісту тексту, описаних подій, зв'язку між ними й уміння оцінити вчинки дійових осіб. Усе це ґрунтується на усвідомленому сприйманні учнями лексичного значення всіх слів, що завдяки граматичній пов'язаності формують думку, виражену реченням. Свідомим визначається читання, якщо учень спроможний не тільки переказати, а й висловити своє ставлення до прочитаного. Правильне читання має відповідати іншим критеріям, серед яких: а) безпомилковість відтворення звукового наповнення прочитуваного, тобто читання без пропусків букв, складів, їх перестановок, вставки зайвих звуків, складів; б) ритмічність (або плавність) читання, яка виявляється при злитому промовлянні складів у словах і злитій вимові ненаголошених службових слів з повнозначними частинами мови; в) дотримання орфоепічних норм, у першу чергу правильного наголошування складів, вимови тих звуків і слів, які у мовленні дітей зазнали впливу діалектного оточення. У виробленні швидкого читання треба прагнути до темпу читання, що відповідає темпу усного мовлення і забезпечує свідоме сприймання змісту прочитаного. Але в кожному класі слід добиватися нормального для даного класу темпу читання, для якого існують програмові вимоги. Виразним може бути лише читання вголос. Тому основні вимоги до нього пов'язані з інтонацією, яка включає складний комплекс елементів вимови, зокрема: ритм, темп, тембр, силу, висоту голосу, паузи, логічний наголос. Виразним читання вважається тоді, коли читець дотримується пауз, логічних наголосів, варіює пришвидшеним чи уповільненим темпом, пониженням чи підвищенням голосу при проказуванні слів або речень відповідно до змісту твору. А зміст твору, його ідея, задум автора потребують емоційного відтворення. Один текст вимагає м'якого, ліричного настрою у читанні, другий — патетичного звучання прочитуваного,
45 третій — спокійної, розміреної передачі думок. Виразне читання покликане шукати відповідні інтонаційні засоби для передачі задуму твору. Якостічитання взаємопов'язаніі взаємозумовлені. Удосконалення однієї з них веде до поліпшення іншої. Недоліки якоїсь з ознак читання впливають на якісну характеристику іншої риси уміння читати. Так, усвідомлено можна читати лише при правильномучитанні, що забезпечується, в свою чергу, розумінням слів, речень. Від правильного читання залежить швидкість його. Основою виразного читання стає свідоме сприйняття тексту, що диктує знаходження пауз, логічних наголосів, прискорене чи уповільнене прочитування твору. Разом з цим успіх виразного читання залежить і від правильного та швидкого читання. Незаперечний і зворотний вплив виразного читання на глибоке усвідомлення прочитуваного. У процесі роботи з друкованими джерелами інформації використовують такі види читання: 1. Суцільне читання передбачає уважне прочитання книги або окремих її розділів без відволікань і зупинок для записів. 2. Вивчення — процес продовження попередньої роботи з книгою (суцільне читання), що передбачає: • вимогливе ставлення до усвідомлення понять, суджень правил; • чітке розуміння основних положень, тез, встановлення взаємозв'язків між ними; • усвідомлення цінності прикладів, пояснень та ілюстрацій; • уміння відшукати у власному досвіді та в життєвій практиці нові й додаткові приклади до тих положень, які висвітлені в конкретній книзі; • уміння відокремлювати головне від другорядного; • уміння критично розібратися у змісті книги, дати об'єктивнуоцінку основних положень книги, статті. 3. Часткове читання застосовують у тих випадках, коли з певної книги (статті) необхідно опрацювати лише окремі розділи, питання та ін. 4. Синтетичне читання являє собою конкретне і кожен раз раціональне використання усіх видів читання.
46 Основні типи читання Типи читаня Мета Результат Ознайомлювальне Сформувати загальні уявлення про текст, зміст; визначити основнудумку та найбільш суттєві деталі прочитаного. Отримання необхідної інформації, для її подальшого вивченя. Переглядове Зрозуміти, для кого написана книга, яка корисна інформація в ній знаходиться Відбір необхідної інформації, літератури Пошукове Знайти певні слова або інформацію, типові фрази, цитати Відбір необхідної конкретної інформації, слова, фраз. Вивчальне Повільно перечитати, осмислити та запам’ятати факти з тексту; аналіз прочитаного. Засвоєння (розуміння та запам’ятовування) прочитаного. Створення нових (вторинних) текстів на основі прочитаного та опрацьованого матеріалу: план, переказ, анотація, відгук, тезіс. конспект тощо. Як працювати над текстом із метою ознайомлювального читання: 1. Прочитайте незнайомий текст мовчки. 2. Визначте тип і стиль мовлення. 3. З’ясуйте композиційні елементи висловлювання. 4. Назвіть ключові слова. 5. Виділіть основну та другорядну інформацію. 6. Поділіть текст на змістові частини. 7. Складіть план прочитаного. 8. Висловіть власну думку щодо змісту, форми та авторського задуму тексту.
47 Як вчитись читати? Вміти читати – це насолоджуватися читанням художнього твору, знаходити знаходити в ньому відгук своїм думкам і почуттям. Уміти читати – це зрозуміти прочитане, виробляти свою точку зору, мати свої відповіді на питання, що ставить книга. Читання повинно бути вдумливим. У тексті художнього твору чи статті підручника необхідно бачити не тільки зовнішню сторону подій, але й їх взаємозв’язок, розуміти, в чому автор хоче переконати нас. Щоб ви змогли самостійно набувати знання, необхідно навчитися легко і швидко засвоювати будь-який пізнавальний текст. Засвоїти текст – це зрозуміти його і запам’ятати. Переказав текст без втрат – отже, запам’ятав; але переказати тест відповідно з авторським задумом можна лище за однієї умови – якщо зрозумів зміст тексту. Як же навчитись його розуміти? Перший етап. Обмірковуючи заголовок тексту, дайте відповідь на такі запитання: Про що йтиме в ньому мова? Що я вже знаю про це? Що мені належить дізнатися? Пам’ятайте: «Заголовок –це не просто слова: ці слова всьому голова». Другий етап. Під час читання тексту виділіть усі незрозумілі слова і вирази, з’ясуйте їхнє значення, вдаючись до словників, довідників та іншої додаткової літератури. В окремий зошит запишіть значення незрозумілих слів і виразів. Ще раз уважно прочитайте текст. Олівцем пронумеруйте абзаци. Перенесіть нумерацію у свій зошит. Потім читаючи кожний абзац під відповідним номером, у своєму зошиті записуйте короткі зауваження. Закінчивши читання тексту, поставте перед собою питання: Які думки здался вам найбільш важливими, цікавими? І чому? Спробуйте також одержані нові знання зіставити з тими, що вам було відоме раніше. Третій етап.
48 Поставте собіконтрольнізапитання – такі, наприклад, які пропонуються вам у підручнику після кожного тексту, дайте відповідь на них. Дванадцять правил читання від Івана Огієнка: 1. Читання книг навчає нас уму-розуму, замінюючи нам життєвий досвід; крім цього, воно завжди нам дає високу естетичну насолоду. Тому, читаючи книги, ніколи не поспішайте: нехай навчання буде серйозніше, а насолода глибша. 2. Не можна судити про те, чого не знаєш, тому ніколи не називайте книгу нудною, якщо не прочитали її до кінця. 3 Коли ви захоплені книгою, коли вона володіє вами цілковито, намагайтесь бути уважними, бо це найвищий момент у читанні, ні в якому разі не поспішайте, не «ковтайте» книги: читання поспіхом, коли враження змінюється одне одним, притуплює почуття; ви не отримаєте від книги всього, що вона могла вам дати. 4. При читанні жодного слова з книги не повинно бути пропущено. Особливо шкідливо робити пропуск, «ковзати книгою» у найцікавіших місцях. 5. Передчасно не намагайтеся дізнатися про розв’язкукниги: від цього увага слабне, інтерес до книги зникає. Бо обідати не починають з десерту. 6. Зміст книги – це священна власність того, хто її написав: дуже часто письменник створює книгу з великими зусиллями. Тож-бо завжди знайте і твердо пам’ятайте ім’я автора, який написав книгу, інакше читання ваше схоже на крадіжку. 7. Читання – це праця, корисна та приємна. До всякої ж праці звичка набувається лише постійними вправами. Тому читайте завжди і всюди, де тільки є для цього можливість, - тоді читання стане вашою звичкою, а вона є ознакою висококультурної людини. 8. При читанні жодне слово, жодне речення не повинні залишатися незрозумілими. Тому завждизвертайтеся до словника чи до вчителя – хай той пояснить усе, чого ви не розумієте. Тільки тоді читання буде навчанням. 9. Не розтягуйте без потреби читання однієї книги на дуже довгий час: від такого читання змісту загалом ви не охопите і естетичної насолоди отримаєте мало. 10. Читати лежачи дуже шкідливо для очей, та й увага при такому читанні завжди слабне.
49 11. Не слиньте пальців, коли гортаєте книгу: до вас її могла читати хвора людина, і ви можете заразитися. 12. Книга є найвищим скарбом культурного життя людини: тож бережіть її свято і не доторкайтесь до неї брудними руками. Як читати книги? Одне з основних завдань попереднього ознайомлення з книгою - отримати чітке уявлення про її зміст, головну думку, виділити загальну схему її змісту, головні частини. Для цього треба дізнатися тему книги, завдання, які ставить перед собою автор, його точку зору на предмет, план або схему змісту книги; основні думки, факти, наведені в ній. Тему звичайно вказує вже заголовок книги. Інколи в заголовці висловлена і головна думка книги. Але звичайно головну думку і все інше доводиться шукати іншими шляхами - в передмові, введенні, змісті, післямові книги. В передмову багато читачів не заглядають, тим часом в ньому часто містяться дуже важливі вказівки. Наприклад, автор пояснює завдання, які ставить книзі: вказує глави, які можна пропустити при першому читанні, зазначає, на що найбільше звертав увагу, і т.д. У вступі до книги найчастіше повідомляються відомості, безпосередньо до теми книги не відносяться, але необхідні для її розуміння. Нерідко в кінці введення позначається, а іноді й обґрунтовується загальний план викладу книги і метод викладу. Ще важливіше зміст книги. З допомогою змісту ми можемо, ще не читаючи книги, дізнатися її загальний зміст, основні рубрики та теми. Прикінцеві рядки книги часто містять в собі надзвичайно важливі вказівки на головну думку книги, на її завдання, підводять підсумок виконаної в ній роботі, іноді містять резюме змісту книги. Нерідко все це виділяється в особливу главу - «Висновок».
50 Уважно ознайомитися з передмовою, змістом, введенням і висновком книги зазвичайдостатньо, щоб отримати загальне враження про її зміст, скласти уявлення про її план, завдання, головну думку. Якщо в книзі є креслення і малюнки, вони теж допомагають попередньому ознайомленню зі змістом книги. Якщо ми знайомимося з книгою для того, щоб потім опрацювати її, то завжди корисно, а іноді необхідно ще й переглянути її. При переглядовому читанні складається більш глибоке враження від книги. Переглядове читання базується на вміннях виділяти смислові частини за початковими фразами абзацу, по заголовкам; знаходити ключові слова кожної частини; виділяти і узагальнювати факти у процесі читання; прогнозувати подальший зміст тексту. Попередній перегляд книги перед її вивченням - прекрасна школа перегляду взагалі. Коли ми станемо потім опрацьовувати книгу, то побачимо всі недоліки попереднього її огляду, побачимо головні недоліки в нашому способі перегляду, а отже, зможемо вдосконалювати необхідні для цього навички. Як працювати з підручником? Для того щоб навчитись працювати з підручником, необхідно насамперед звернути увагу на його структуру. Він складається з великих частин, або розділів, які, у свою чергу поділені на параграфи та підпараграфи. Це зроблено для того щоб полегшити засвоєння матеріалу. Робити це варто поетапно:за один раз уважно й вдумливо прочитуйте не більш ніж підпараграф. Щоб добре засвоїти матеріал підпараграфа, його треба перечитати принаймні втричі. Вперше – щоб усвідомити його загальний зміст і головну ідею. Вдруге – щоб розібратися з усіма неясностями, з’ясувати зміст незнайомих понять, критично проаналізувати ті чи інші тези. Третє читання є найбільш відповідальним. Його здійснюють з метою виокремити в певній послідовності головні питання й тези, які розглядаються у цьому підпараграфі. У процесі роботи над текстом не слід забувати про ілюстрації, які є в підручнику. Вони не тільки допомагають краще зрозуміти матеріал, а й надають додаткову інформацію, є його доповненням.
51 Наприкінці кожного параграфа й розділу наводяться запитання і завдання. Вони спрямовані на самоперевірку, закріплення й творче застосування вивченого матеріалу, вироблення вмінь і навичок. Кожний розділ закінчується підсумками і висновками, які відтворюють його головнийзміст. Наприкінці розділу подається списокрекомендованоїлітератури для поглибленого ознайомлення з даної теми. В підручниках існують певні шрифтові виділення та умовні позначення (сигнали-символи), які допомагають правильно зорганізувати процес засвоєння матеріалу. Для ефективної й результативної роботи з книгою та іншими друкованими засобами інформації слід дотримуватись перевірених і науково обґрунтованих санітарно-гігієнічних та організаційнихвимог. Їх можна звести до таких своєрідних правил-порад: 1. Раціонально організуйте своє робочемісце (стіл, стілець, обстановку, умови праці) і знаряддя праці (ручки, олівці, лінійки, папір для письма, довідники та ін.). 2. Під час читання і письма світло має падати зліва і зверху. При штучному освітленні важливо турбуватися про достатню кількість електричного світла. 3. Дбайте, щоб у кімнаті було чисте повітря, насичене в достатній кількості киснем, що є важливим чинником підтримання працездатності й активності клітин головного мозку. 4. Чергуйте періоди напруженої праці й відпочинку. Ефективним є активний відпочинок: виконання фізичних вправ, прогулянка на свіжому повітрі 5. Працюючи з книгою, не робіть частих перерв. Необхідно "зануритися" в роботу, щоб виробити певний динамічний стереотип. Це підвищує ефективність розумової праці. 6. Заняття мають бути регулярними і постійними в часі. 7. Під час роботи з книгою забезпечте тишу в кімнаті. Шум знижує ефективність розумової праці, створює в читача пригнічений стан. 8. З книгою треба працювати спокійно, без зайвих рухів. Не слід привчати себе читати лежачи.
52 9. Для підвищення працездатностів роботінад книгою не варто застосовувати збуджуючі засоби: чай, каву, тютюн тощо. 10. Читати треба про себе, що дає змогу глибше зосередитися на змісті прочитаного, проникнути в його суть. Найважливіший вид мовної діяльності – читання. Існують види, типи, форми, етапи та правила-поради з читання. Перелічені способи читання мають практичну вагу. За умов дотримання усіх цих чинників відбудеться формування культури мовлення та читання активного читача. 4.2 Виразне читання й мовлення. Щоб розповідь або читання художніх творів про якусь подію слухачі зрозуміли правильно, зацікавилися нею, слова й речення повинні промовляти чітко, виразно. Між усним мовленням і виразним читаням художнього твору є деяка відмінність. Якщо людина розповідає про подію, учасником або спостерігачем якої була сама, то вона повідомляє слухачам власні знання, враженя, переживання, роздуми. Щоб правдиво й переконливо їх передати, оповідач не тільки добирає найточніші слова, а й відповідні інтонації, темп мовлення, робить рух руками, головою тощо. При цьому він може й не замислюватися, чому так чинить, - усе це ніби мимовільно виходить саме так, як оповідачеві треба. Виразність читання залежить від дотримання законів, властивих відповідному видові читання. А види читання такі: поетичне читання (читання віршів,зокрема авторське), при якому на перший план виступає форма(ритм, рима, мелодіка тощо); літературнечитаня, коли формазливається зі змістом і зберігається постійна увага то теми та ідеї твору; театралізоване читання, при якому театральні засоби підпорядковуюються владі слова; дуетне читаня, коли двом мовцям слід втілитися в одну форму для відтвореня спільного, єдиного змісту; читаня з музикою, коли на музичний супровід переноситься вага підтексту, коли музика випереджає, «настроює» реалізацію ідеї або домовляє, «договорює» за неї. Для виразного читаня береться готовий текст, створений іншою людиною – письменником. Щоб правильно й переконливо передати слухачам зміст і настрій художнього твору, читець, повинен насамперед добре зрозуміти цей зміст, яскраво
53 уявити зображені події, героїв, явища, усвідомити ставленя автора до них. Крім того, потрібно знати засобивиразногочитання і вміти ними вправно користуватися. Таких засобів є багато. Засоби виразного читння Яскраво і точно передати зміст твору, думки і почутів автора допомагає виразне читання. Хто користується засобами виразного читання, той говорить зрозуміло, переконливо, красиво. Які ж є засоби виразності? Пауза Пауза – (від лат. - припинення)- це тимчасова зупинка голосу. Паузою ми розчленовуємо речення на інтонаційно оформлені частини. Паузи бувають короткі, середні та довгі. Під час читання ми робимо паузи на розділових знаках: на місці коми і тире – середню, а на місці знаків оклику і запитання, двокрапки і крапки з комою – довгі. Щоб глибоко зрозуміти зміст речення, робимо паузи і там, де нема пунктограм. Темп читання Темп – це швидкість руху, читаня, мовлення тощо. Темп читання може бути швидкий, середній, повільний. Він залежить від швидкості вимови звуків, слів, речень і тривалості пауз між ними. Темп визначається змістом твору, змістом окремих уривків і навіть речень. Повільним темпом читають казки, переклади, описи природи, швидким – скоромовки, розповідь про події, що швидко змінюються, переважну більшість діалогів. Інтонація Інтонація – (голосно промовляти) – це способ вимови звуків, слів,речень, який допомагає яскраво передати ставлення того, хто говорить, до подій і людей, про які написано в творі. Зміст, мета бесіди, незалежно від бажань людини, зумовлюють певну інтонацію. Під час читання інтонацію не треба надумувати: вона з’явиться тоді, коли читець глибоко зрозуміє зміст твору іф мету свого читаня. Інтонацією можна
54 передавати різні почуття і настрої людини: захопленя, здивуваня, жаль, любов, ненависть, осуд, пошану, радість, розчарування, співчуття, смуток, тугу. Логічний наголос У кожному речені є слова, найважливіші для розумуня тексту. Ці слова вимовляємо з більшою силою голосу. Логічний наголос – це виділеня в реченні одного або кількох слів більшою силою голосу. Від місця логічного наголосу може змінитися зміст реченя. У цьому переконаємося, коли прочитаємо речення з різними логічними наголосами. При підготовці тексту до виразного читання слово, на яке падає логічний наголос підкреслюється. Виразне читаня казок У виразному читанні художніх творів різних жанрів є багато спільного. Проте наявні й деякі особливості, притаманні читанню творів лише певного жанру. Основні особливості виразного читання казки такі: 1) казка читається розповідною інтонацією, середнім темпом: читець- оповідач ніби пригадує розвиток подій, вчинки й поведінку персонажів, їх переживання, тому не може говорити швидко; 2) текст казки розповідається упевненим тоном, немов у ній зображено цілком достовірні, правдиві події, які читець-оповідач сам спостерігав або чув про них від їхніх учасників, які заслуговують на довіру; 3) фантастичні моменти передаються трохи притишеним голосом, неначе ви довіряєте слухачам цілком правдиву, але незвичайну й секретну таємницю Дотримуючись цих особливостей техніки читання, ви навчитесь правильно й виразно читати казки.
55 Виразне читання прислів’їв та загадок У виразному читанні прислів’їв та загадок, як і в їх змісті й формі, є спільне й відмінне. Особливості виразного читання прислів’їв: 1) прислів’я читаються і промовляються уповільнено, щоб підкреслити значимість їх змісту; 2) найважливіше слово в кожному мовленнєвому такті виділяється логічним наголосом; 3) інтонації під час їх вимови залежно від змісту можуть бути розповідні, спонукальні, питальні окличні з різними відтінками почуттів. Особливості виразного читання загадок: 1) загадки читаються і промовляються повільно, щоб відгадувачі легко сприйняли їхній зміст; 2) логічним наголосом виділяються слова, які передають у прихованій формі ознаки задуманого предмета; 3) загадки вимовляються трохи таємничо (як і фантастичні місця в казці), але хитрувато й водночас доброзичливо. 4) загадки найчастіше промовляються з розповідною або запитальною інтонацією; рідко – з окличною чи спонукальною. Читання п’єси за ролями В театральній виставі або кінофільмі кожний артист грає роль одного з персонажів п’єси чи кіносценарію. При цьому він стає ніби іншою людиною, тобто «перевтілюється» в ту, яка має зображувати на сцені або екрані. Подібне вимагається і у процесі читання п’єси за ролями. На час читання потрібно певною мірою «перевтілитися» в дійову особу, висловлювання якої читаєте. Для цього необхідно не тільки знати зміст усього твору, а й місце «вашої» дійової особи серед інших, ясно уявляти її вдачу, настрій у той момент, коли вона промовляє «свої слова», її ставлення до співбесідника й до того, про що точиться розмова. Необхідно також врахувати дані ремарок. Усе це допоможе визначити, з якою інтонацією і в якому темпі належить промовляти кожне речення, які слова виділяти логічним наголосом, де робити паузи.
56 Виразне читання діалогу за дійовими особами Щоб правильно відтворити розмову між дійовими особами, необхідно ясно уявляти, де й коли вона відбувається, між якими персонажами. При цьому слід ураховувати особливості їхньої вдачі, настрій у момент бесіди, ставленя один до одного і до того, про що вони говорять. Передаваня діалогу в прозовому творі, тобто читаня за дійовими особами, відрізняється від читання за ролями. Коли ви читали п’єсу, то вам, як і артистам, потрібно було «перевтілитися» в тих персонажів, слова яких промовляли. Під час виразного читання діалогу в прозовому творі «перевтілюваня» не потрібне. Засобамивиразного читаня ви маєте правильно передати, що і як сказав персонаж, у якому темпі вимовляв слова, які з них виділяв логічним наголосом, де робив паузи, з якою інтонацією говорив. Виявити це допоможе і авторський текст при висловлюванях. Читаючи виразно за дійовими особами, требаопускати словаавтора і промовляти лише висловлюваня персонажів. Діалоги в прозовому творі може читати й один виконавець, але він має дотримуватись тих вимог, про які сказано раніше. Виразне читаня літературного портрета З опису зовнішностідійової особичитач може дізнатися, як автор ставиться до цього персонажа. Перша особливість читання літературного портрета полягає в тому, щоб засобамивиразності, зокремаінтонацією, передати ставленя письменника до героя свого твору. Опис зовнішності потрібно читати з інтонацією, щоб виразити авторськей власне замилування героєм. Однак при цьому слід дотримуватись міри, щоб не допустити недоречність, не викликати сміху в слухачів. Друга особливість:уривок про літературний портрет потрібно читати в уповільненому темпі, щоб слухачі краще уявили зовнішній вигляд дійової особи. Опис літературного портрета, як і пейзажу, можливо прочитати з належною виразністю лише тоді, коли чітко, яскраво, «зримо» уявляти зовнішність дійової особи.
57 Читання художнього твору Читайте художні твори повільно, вдумливо й виразно. Переказуйте окремі уривки з художніх творів за текстом. Висловлюйте своє враження від твору, давайте характеристики персонажам і подіям розлого і грамотно. Звертайте увагу на довершеність твору, його художні особливості, майстерність автора та перекладача. Намагайтесь дізнатись якомога більше про автора твору, його життя та діяльність, про інші, твори які він писав. Намагайтесь знаходити подібність і відмінність між різними художніми творами. Якщо володієте іноземною мовою, спробуйте прочитати художній твір (фрагмент) в оригіналі, порівняйте з перекладом. Якщо ознайомлені з втіленням літературного твору в інших видах мистецтва (живописі, музиці, кіно, мультиплікації тощо),висловіть своє враження на підставі прочитаного. Читайте твори за програмою і поза програмою не скорочені, а повністю (не пропускаючи сторінок!), стежте за новинками сучасної літератури, порадьте однокласникам ті книжки, які вам сподобалися. Зверніться до тих Інтернет-ресурсів, де можна знайти цікаві книжки, поговоритипро них на Інтернет-порталі, обмінятися враженнямищодо прочитаного зі своїми однолітками, друзями, вчителями не тільки в Україні, а й з інших країн. Виразне читаня віршів Під час читання віршів пауз буде трохи більше, ніж при читанні прозового твору. Зупинку голосу слід робити не лише не розділових знаках, а й наприкінці кожного рядка, якщо там нема жодного знака. Це міжрядкова пауза. Вона потрібна для того, щоб підкреслити ритмічність віршованої мови. Якщо її не дотримуватися, вірш може зазвучати як проза. Часом читці припускаються іншої помилки: міжрядкову паузу роблять надто довгою, а в середині рядків не зупиняються навіть на розділових знаках.
58 Неправильна розстановкапауз може спотворити зміст вірша. Не можна читати вірш скоромовкою, «ковтаючи» окремі слова або їх закінчення; не слід і вигукувати прикінцеві слова рядків. Міжрядкова пауза буває різної тривалості. Отже, основні правила виразного читання віршів: 1) вірші читаються, як правило, середнім темпом; 2) прикінцеві слова в рядках вимовляються з ледь помітним посиленням голосу, трохи меншим, ніж слова з логічним наголосом; 3) міжрядкова пауза на перенесеннях завжди коротка; 4) якщо наприкінці рядка немає розділового знака, але тут кінчається мовленнєвий такт, міжрядкова пауза буде середньої тривалості. Інтонації, логічні паузи під час читання творів залежать від змісту й настрою творів. Пам’ятка виразного читаня віршованого твору напам’ять 1) Вдумливо прочитайте вірш. 2) З’ясуйтелексичне значення незрозумілих слів. 3) З урахуванням змісту та ідеї творувизначте настрій, з яким будете читати твір. 4) У кожномурядку визначте основнеза смислом слово, на яке падає логічний наголос (його необхідно інтонаційно виділяти). 5) Позначте олівцем паузи (короткі, середні, довгі); позначтестрілками тон читання. Прочитайте кілька разів вірш із дотриманням усіх позначок. 6) Читаючи вірш, уявляйте картини, які виникають у вашій уяві, намагайтеся запам’ятати їхню послідовність. 7) Вивчіть вірш напам’ять, прочитайтейого комусь із знайомих, врахуйте їхні побажання та зауваження. Пам’ятка декламатору До читання повторіть напам’ять про себе текст. 1) Перед декламуванням займіть зручну й правильну позу (з урахуванням принципів позамовних засобів). 2) Назвіть автора й твір, який будете читати.
59 3) Під час декламування вміло використовуйте пластику і міміку. 4) Не поспішайте під час читання, регулюйте своє дихання, набираючи повітря рівними частинами під час пауз. 5) Намагайтеся відповідним темпом і настроєм передати картини, що виникають у вашій уяві під час читання твору. 6) Пам’ятайте, не варто надто голосно читати твір, оскільки майстерність у читанні визначається насамперед темпом, інтонацією, дотриманням пауз, використанням позамовних засобів. 4.3 Методи запису прочитаного Робота з книгою, документами, першоджерелами, конспектування, доопрацювання та оформлення нотаток з лекційного матеріалу, написання рефератів — все це самостійна робота учнів. Оволодіння навичками самостійної роботи з книгою та іншими джерелами інформації включає два взаємопов'язаних уміння: уміння читати і вести записи. Організація самостійної роботи учнів передбачає наявність у них такого комплексу умінь: — попередній швидкий перегляд всього змісту (відчуття та усвідомлення змістової сторони, її значущості для себе); — помірне читання із зосередженням особливої уваги на головному; — підкреслювання головного; — аналіз структури переказу (складання розгорнутогоплану або ж визначення головних ідей, ключових питань — залежно від мети роботи); — повторний швидкий перегляд всього змісту. Роботаз текстом передбачає певну послідовність. Спочатку слід ознайомитись з її загальною будовою, змістом, передмовою чи вступом. Складні види записів є результатом переробки інформації, згортаня її і точної передачі змісту почутого або прочитаного тексту. У процесі опрацювання джерел інформації використовують різноманітні види записів.
60 План План – це порядокрозміщеня певного викладу, його композиція. План містить сукупність основних думок, виражених у тексті, а точніше – короткий послідовний перелік основних питань або мікротем тексту. Розрізняють такі види планів: простий і складний, називний, питальний, тезовий, цитатний. У простому плані виражаються найбільш важливі елементи тексту, а складний план відображає структуру тексту більш детально. У ньому обов’язково фіксуються усі структурні частини джерела: вступ, основна частина, висновок. Пункти плану можуть бути офрмлені у вигляді: а) називних речень; б) питальних речень; в) розповідних речень у формі тези; г) цитат із тексту. Основні правила складання плану: 1) попередній перегляд тексту; 2) уважно прочитати текст, визначити його головну думку; 3) поділ тексту на смислові частини; 4)визначення мікротем; 5) формулювання пунктів плану. Основні вимоги до плану:1) у пунктах простого плану перелічити основні мікротеми текст; 2) пункти складного плану розбити на підпункти; 3) формулювання мають бути лаконічними і чіткими; 4) пункти плану оформляються у розповідній і питальній формах; 5) перший та останній пункти плану повинні логічно завершувати виклад основного питання тексту. Для того щоб скласти складний план, треба поділити прочитаний текст на головні частини, потім виділити в них другорідні та дібрати відповідні заголовки до головних і другорідних частин. Головні пункти плану позначабть цифрами, а другорядні – малими буквами алфавіту. 1. …….: а)……; б)…….; в)……..
61 Яких правил слід дотримуватись у науковій роботі? Систематизація результатів опрацювання наукової літератури Коли опрацьовується достатньо велика кількість книг із метою пошуку потрібної інформації, необхідно дотримуватися наступних практичних рекомендацій роботи з книгою: 1.Уважно вивчити титульну сторінку, де вказані основні відомості про книгу: назва, автор, місце та рік видання, найменування видавництва. Це важливо, оскільки після повідомлення консультанту бібліотечного каталогу хоча б однієї з наведених характеристик книги вам допоможуть швидко її віднайти. Це пояснюється тим, що бібліотеки систематизують джерела інформації за декількома ознаками (за назвою, автором, роком видання тощо). 2. Ретельно ознайомитись із заголовками цієї книги, намагаючись зрозуміти, з яких розділів вона складається, в якій послідовності викладається матеріал; окремо звертати увагу, чи є в наявності матеріал, який представлений графічними зображеннями, схемами, зведеними таблицями — такі відомості, як правило, узагальнюють великий за обсягом матеріал, що викладений у книзі. 3. Уважно прочитати анотацію, передмову чи вступ книги або висновки, що дасть змогу скласти загальне уявлення про зміст, зрозуміти основне призначення книги. 4. Ознайомитися безпосередньо з основним текстом книги, для цього необхідно прочитати декілька сторінок, абзаци, уривки з тих розділів, що за назвою найбільше підходять до теми вашого проекту чи проблеми. Це дасть змогу зрозуміти стиль написання автора, особливості викладу матеріалу, настільки матеріал книги є доступним чи складним тощо. Також під час роботи з книгою варто звернути увагу на такі важливі моменти. Процес вивчення навчальної, наукової та іншої літератури потребує уважного та докладного обмірковування та обов’язкового конспектування.
62 Конспект Конспект — це ефективний вид запису не лише навчальної, а й наукової інформації. Розрізняють такі конспекти, як: планові, вільні, текстуальні і тематичні. Плановий конспект — конспект книги за її змістом: заголовками, розділами, параграфами. Такий конспект повністю відображає структуру книги. Вільний конспект — конспект, що об’єднує у своєму змісті переказ прочитаного із цитатами з окремих розділів чи параграфів книги. Текстуальний конспект — конспект, що складається із цитат, які відображають основнийзміст книги, ідеї та положення певного параграфа чи книги. Тематичний конспект — конспект, в якому цитати з різних джерел або переказ авторських думок групуються за рубриками, що розкривають зміст тем, із яких складається книга. Як слід конспектувати? Конспект – це лаконічний, стислий виклад першоджерела (книги, статті, лекції, промови, виступу), уміщує найсуттєвіші думки, факти, висновки. Це своєрідний вид стислого перекладу (головне передати по-своєму). Під час читання тексту намагайтеся не запам’ятати його детально, а зрозуміти зміст, авторський задум. Відбирайте найсуттєвіше, відкидайте другорядне, зберігаючи послідовність даного викладу. З’ясовуйте значення нових слів чи термінів, використаних у тексті. Пояснюйте орфограми у словах. Дотримуйтеся послідовності конспектування. Послідовність конспектування 1. Уважно прочитайте або прослухайте джерело конспектування. 2. Проаналізуйте текст. 3. Поділіть його на частини. 4. Виділіть головне. 5. Визначте структуру майбутнього конспекту і, відповідно до цього, починайте оформлювати конспект: а) зафіксуйте бібліографічні відомості про джерело конспекту:
63 Конспект усного виступу Конспект друкованої праці 1. Дата складання. 2. Прізвище та ініціали автора виступу. 3. Заголовок 4. Текст 1. Дата складання. 2. Бібліографічні відомості першоджерела: а. прізвище та ініціали автора; б. назва (заголовок); в. місто, видавництво, рік видання; г. кількість сторінок. 3. Текст б) головні ідеї та положення виділяйте (підкресленням, новим рядком, розміром літер); в) цитати супроводжуйте посиланням на джерело та сторінку в ньому; г) на полях, що повинні займати половину аркуша, робіть короткі підзаголовки, що розкривають зміст розділу; д) доберіть найбільш доцільні засоби для вираження думки. 6.Узагальніть дібраний матеріал і законспектуйте. Правила конспектування 1. Запиши автора і назву статті чи книжки, яку конспектуєш. Виділи їх більшим шрифтом. 2. Під час конспектування статті запиши, в якому журналі, збірнику або в якій газеті її вміщено. 3. Складай конспект після того, як продумав план тексту. 4. Записуй тільки основне: спочатку головну думку, потім (дуже стисло) докази і приклади. 5. Намагайся, щоб записи були чіткими, змістовними і лаконічними. Для цього використовуй схеми, таблиці. 6. Для зручності користування конспектом, підкреслюй найважливіші думки, навіть окремі фрази, словосполучення, сова: до розділів і підрозділів підбирай заголовки. 7. Цитуй правильно і точно, зазначай сторінку, з якої взято цитату.
64 8. Роби помітку, які виявляють твоє ставлення до того, що конспектуєш. Використовуй для цього свої умовні позначки, а також подані нижче: а) знак оклику на полях – дуже добре; б) знак питання – здивування, незгода з автором, нерозуміння якоїсь думки. 9. Вчися конспектувати відразу начисто. Технологія написання реферату Рефера́ т (лат. refero — доношу, повідомляю, переказую) — короткий переказ змісту наукової роботи, книгиабо вчення, оформлене у вигляді письмової публічної доповіді; доповідь на задану тему, зроблена на основі критичного огляду відповідних джерел інформації (наукових праць, літератури по темі). На уроках з різних дисциплін вам необхідно вивчити і коротко, але точно викласти зміст книги або декількох книг, об'єднаних однією темою або науковою проблемою, в жанрі реферату. Залежно від кількості реферованих джерел виділяють наступні види рефератів: монографічні (написані на основі одного джерела) та оглядові (створені на основі декількох вихідних текстов, об'єднаних спільною темою або схожими проблемами дослідження). За видами представленої інформації та способу її викладу реферати поділяються на: інформативні, або реферати - конспекти, які досить повно викладають всі основні положення, докази та висновки вихідного тексту, і індикативні, або реферати - резюме, які перераховують лише головні положення і висновки по них без викладу доказів. Текст реферату повинен бути не набором фраз з першоджерел або дослівним копіюванням вихідних матеріалів, а новим текстом, створеним у відповідності з усіма вимогами, що пред'являються до зв'язного мовного висловлювання. До їх числа можна віднести наступні: 1) змістовно-тематична єдність; 2) підпорядкованість всіх пропозицій реалізації однієї мети, ідеї, основної думки;
65 3) логічна і мовна зв'язність; 4) структурна впорядкованість; 5) смислова і композиційна завершеність; 6) стильова однорідність. Робота над рефератом здійснюється в три етапи. 1 етап - підготовчий - включає в себе визначення теми і мети роботи, пошук літератури, в тому числі довідкових посібників з обраної теми. Для написання шкільного реферату можна вибрати одну з наступних цілей: • критично осмислити, розглянути основні сучасні теорії, пов'язані з проблемою; • викласти результати наукових досліджень, присвячених проблемі ...; • виявити особливості вживання ...; • розглянути питання (зміст теорії) ...; • описати (висвітлити) стан вивчення проблеми ...; • зіставити різні точки зору на ...; • узагальнити відомості про ...; • представити точки зору різних вчених на ... 2 етап - виконавчий - передбачає збір і обробку інформації для реферату: читання книг та інших джерел, ведення записів прочитаного у вигляді виписок, цитат, тез, а також складання плану і написання тексту роботи. Написання реферату неможливо без попередньоговдумливого та ефективного читання різних джерел. При цьому необхідно вміти відрізняти головні, істотні і другорядні відомості, групувати викладені факти, узагальнювати, критично осмислювати і оцінювати інформацію. Реферативні роботинерідко супроводжуються ілюстраціями. Тому паралельно ви можете підбирати фотографії, малюнки, креслення, карти і т.д. Всі вони позначаються як «малюнки» і мають загальну нумерацію. 3 етап - заключний - передбачає складання списку використаної літератури, а також оформлення реферату.
66 Реквізитами реферату є: титульний аркуш (Додаток А), план роботи (зміст), вступ, основна частина, висновок, список використаної літератури, додатки (якщо такі є). Оптимальний обсяг реферату -10-12 друкованих сторінок. Такий реферат потребує для усного викладу перед аудіторією 10-15 хвилин. Текст пишуть лише з однієї сторінки аркуша, першу сторінку не нумерують. У тексті мають бути чітко виділені абзаци. Заголовки формулюються коротко, вони повинні розкривати зміст відповідної структурної частини роботи. У заголовках перенос слів не робиться. У кінці заголовків і підзаголовків крапок не ставлять. Як готувати повідомлення? Повідомлення – це зв’язна розповідь на задану тему на основі прослуханого, прочитаного чи зібраної з різних джерел інформації. Підготовка матеріалів до повідомлення має кілька етапів: 1. Визначення мети запропонованогозавдання та форми добору матеріалу. Потрібно сформулювати тему пошуку і форму виступу (повідомлення, доповідь, усний твір, участь у дискусії тощо). 2. Безпосереднє збирання інформації з різних джерел (Інтернет, енциклопедії, довідники, художні книги, періодичні видання, розповіді людей тощо). Під час розборуматеріалів варто робитивиписки з різних джерел і зазначити, з якого джерела взято інформацію, від якої людини записано (зазначити ім’я, та прізвище, вік), де і коли (село, район, місто, область, рік). 3. Систематизація зібраного матеріалу (складання плану або тез – основних думок із зібраної інформації, які подаються у логічній послідовності). Текст повідомлення складають у формі розгорнутого чи простого плану, основних тез чи стислого конспекту. Виступ повинен складатися з трьох частин:  стислого але зацікавлюю чого виступу;  основної частини, в якій варто виділити кілька головних думок;  короткого висновку. Намагайтесь у тексті наводити конкретні приклади і факти, відповідні цитати, викладати матеріал просто, зрозуміло, переконливо і логічно.
67 Рис. 4.1 Схема підготовки доповіді Рис. 4.2 Структура доповіді Як зробити доповідь ефективною й цікавою 1. Виберіть тему, яка справді хвилює вас. 2. Чітко уявіть собі мету вашої доповіді й дотримуйтеся її. 3. Глибше пориньте в тему доповіді, опрацюйте не менше 2-3 джерел 4. Обмежте обсяг матеріалу (доповідь не повинна бути занадто довгою або занадто короткою). 5. Систематизуйте свої думки заздалегідь до самого виступу з доповіддю. 6. Наповніть доповідь прикладами, фактами, цифрами, цитатами, які ілюстрували б те про що говорите. 7. Ніколи не заучуйте доповідь слово в слово. 8. Прагніть розділити свої думки зі слухачами. вибіртемий визначеннямети доповіді збір інформації структурування матеріалу написання доповіді
68 9. Говоріть виразно, правильно, доречно,ясно й доцільно, використовуючи образні вислови. Теза Теза – це положеня або ствердження, що розвивається ідоводиться в тексті чи його фрагменті. Теза формулюється у вигляді розгорнутого розповідного реченя. Вона відрізняється від пункту плану тим, що є стислим повідомленням про те, що було назване у його формулювані. Складання тез (тезування) – це розширення плану, детальніше відтвореня мікротем тексту. Тезуваня є безпосередньою підготовкою до конспектуваня. Як готувати тези прочитаного? 1. Прочитайте весь текст, якщо він невеликий, або розділ, якщо твір великий за обсягом. 2. Продумайте зміст тексту, знайдіть і простежте основні положення, висунуті автором. 3. Формулюйте думки чітко й стисло(але самобутність форми повинна зберігатися, незважаючи на уривчастість викладу). 4. Кожне положення повинно містити в собі лише одну думку. 5. Записуючи тезу, нумеруйте кожну, пропускайте рядок між ними. 6. У кожній тезі виділіть ключове слово й визначте логічний наголос. 7. Якщо твір великий, то в кінці кожної тези зазначте номер сторінки тексту, якщо невеликий – джерело викладу. Як писати відгук на прочитану книгу Відгук – це ваша власна думка про зміст книги,оцінка її позитивних і негативних якостей. Мета читацького відгуку – дати власну оцінку твору мистецтва. Для відгуку характерні такі особливості, як актуальність, оперативність, лаконічність, відверта підкреслена цінність. За своїм щирим, доброзичливим тоном відгук нагадує ліричний відкритий лист. Думки, враження, оцінки автор зазвичай
69 висловлює від першої особи. Обов’язкові тактовність, аргументованість тверджень, ненав’язливість суджень. Для тексту відгуку характерні такі композиційні частини: зачин, стислий переказ змісту твору або його опис і невеликий висновок. Важливе значення має заголовок відгуку: він має бути інтригуючим, образним, легко запам’ятовуватися.  Обов’ язково вкажіть автора і назву книги.  Визначте тему і основну думку твору.  Де і коли відбуваються зображені у ньому події?  Запишіть, які епізоди викликали у вас найсильніші враження.  Вкажіть,що сподобалося, а що ні. Чому?  Напишіть про героїв книги, їхні вчинки, цікаві випадки.  Зверніть увагу на мову твору, оформлення.  Вкажіть, чим збагатив вас твір, над чим змусив задуматися.  Виберіть форму вашого відгуку.  Подбайте, щоб у заголовку було виражено повну думку. Про науково-популярну книгу відгук пишеться по-іншому Подумай над такими питаннями: - чи зацікавила тебе книга; - про що нове ти дізнався з неї; - чи хочеш продовжувати читання з цієї теми; - чи не важка книга за змістом і за формою викладення; - що не подобається тобі в книзі. Анотація Анота́ція (лат. — зауваження, помітка) — короткий виклад змісту книги, статті, розробки, звіту тощо. Дозволяє робити висновки про доцільність їх докладнішого вивчення. При анотуванні крім змісту твору, враховується його призначення, цінність, направленість.
70 Виокремлюють такі види анотації:  сигнальна чи довідкова, характерна для видань державної бібліографії (уточнює назву чи доповнює бібліографічний опис фактичними відомостями);  оціночна, характерна науково-допоміжній бібліографії (критична оцінка документа);  рекомендаційна, що співвідноситься з відповідним видом бібліографії (характеризує зміст з врахуванням потреб цільової групи).  описова  реферативна  методична  педагогічна. За повнотою відбиття змісту розрізняють дві категорії анотацій – загальну (характеризує зміст документа в цілому) і аналітичну (характеризує частину чи аспект змісту Орієнтовно змістово-структурна модель анотації:  відомості про автора, упорядника  про текст, що містить видання  характеристика змісту твору  про науково-довідковий апарат  про оформлення, ілюстрації тощо  про читацьку адресу  цільове призначення видання Вимоги до анотації: Анотація повинна мати лаконічну, конкретну форму, але при цьому давати містку характеристику виданню без побічної інформації. Обсяг її зазвичай не має перевищувати 500—600 знаків. Під час написання анотації використовуються загальноприйняті слова, загальновживана лексика. Якщо у назві є малозрозумілі
71 слова, їх потрібно пояснити. Не рекомендується наводити цитати з тексту. Рекламні елементи не повинні викривляти об'єктивну характеристику видання. Рецензія Рецензія - це критичний відгук на художній, науковий або інший твір з метою рекомендації його до друку, захисту. Вона обов'язково містить зауваження, пропозиції та висновки фахівця щодо поданої на розгляд роботи. За формою рецензія і відгук дуже близькі й мають такі реквізити: 1) назва документа; 2) заголовок, що містить: - повну назву роботи; - прізвище та ініціали її автора; - видавництво та рік публікації; - кількість сторінок; 3) текст, що містить: - загальну характеристику теми, проблеми, роботи, яка є предметом аналізу, обгрунтування її актуальності; - стислий виклад змісту роботи; - критичні зауваження, висновки з пропозиціями; 4) підпис, що завіряється печаткою; 5) дата. Висновки. Висновки мають містити стислий виклад результатів розв’язку наукової проблеми та поставлених завдань, зроблених у процесі аналізу обраного матеріалу оцінок та узагальнень. Необхідно підкреслити їх самостійність, новизну, теоретичне і (або) прикладне значення, наголосити на кількісних та якісних показниках здобутих результатів, обґрунтувати достовірність результатів та навести рекомендації щодо їх використання.
72 Правила цитування та посилання на використані джерела При написанні наукової роботи учень повинен посилатися на джерела, матеріали або окремі результати яких наводяться в роботі, або на ідеях і висновках яких розроблюютьсяпроблеми, задачі, питання, вивченню яких присвячена наукова робота. Такіпосилання дають змогувідшукати документиі перевірити достовірність відомостей про цитування документа, дають необхідну інформацію щодо нього, допомагають з’ясувати його зміст, мову тексту, обсяг. Посилатися слід на останні видання публікацій. На більш ранні видання можна посилатися лише в тих випадках, коли наявний у них матеріал не включений до останнього видання. Якщо використовують відомості, матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел з великою кількістю сторінок, тоді в посиланні необхідно точно вказати номеристорінок, ілюстрацій, таблиць, формул з джерела, на яке є посилання в науковій роботі. Посилання в тексті наукової роботи на джерела слід зазначати порядковим номером запереліком посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад, „... у працях [1 – 7]…” Посилання на формули наукової роботи вказують порядковим номером формули в дужках, наприклад „…у формулі (2.1)”. На всі таблиці наукової роботи повинні бути посилання в тексті, при цьому слово “таблиця” в тексті пишуть скорочено наприклад: “…у табл. 1.2”. У повторних посиланнях на таблиці та ілюстрації треба вказувати скорочено слово „дивись”, наприклад: „див. табл. 1.3”. Для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело або для критичногоаналізу того чиіншого друкованого творуслід наводити цитати. Науковий етикет потребує точно відтворювати цитований текст, бо найменше скорочення наведеного витягу може спотворити зміст, закладений автором. Загальнівимоги до цитування такі: а) текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, із збереженням особливостей авторського написання. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не
73 виділяються лапками, за винятком тих, що викликали загальну полеміку. В цих випадках використовується вираз „так званий”; б)цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту та без перекручень думокавтора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускаєтьсябез перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками. Вониставлятьсяв будь-якомумісці цитати (на початку, всередині, наприкінці). Якщо перед випущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається; в)кожна цитата обов’язково супроводжується посиланням на джерело; г) при непрямому цитуванні (переказі, викладі думок інших авторів своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути гранично точним у викладенні думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів і давати відповідні посилання на джерело; д)якщо необхідно виявити ставлення автора наукової праці до окремих слів або думок із цитованого тексту, то після них у круглих дужках ставлять знак оклику або знак питання. Вимоги до оформлення додатків. Додатки оформляють як продовження наукової роботи на наступних її сторінках або у вигляді окремої частини (книги), розміщуючи їх у порядку появи посилань у тексті роботи. Якщо додатки оформлюють на наступних сторінках наукової роботи, кожний такий додаток повинен починатися з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово „Додаток ___” і велика літера, що позначає додаток. Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Г, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь. наприклад, додаток А, додаток Б. Один додаток позначається як додаток А. При оформленні додатків окремою частиною (книгою) на титульному аркуші під назвою наукової роботи друкують великими літерами слово „ДОДАТКИ”.
74 Бібліографічний покажчик Бібліографічний пока́ жчик — список упорядкованих опублікованих описів документів (книг, газетних і журнальних статей тощо), об'єднаних за якою-небудь ознакою назв предметів, власних імен, позначень чи інших об'єктів за алфавітною, іменною, хронологічною або ще якою іншою ознакою, видані за певний час і забезпечені допоміжними індексами, що полегшують пошук і угрупування матеріалів. Щорічно службами інформації та бібліотеками країни видаються бібліографічні покажчики. Вони не тільки виходять окремими виданнями, але і є важливим елементом науково-довідкового апарату книги поряд з бібліографічними списками та ссилку. Вони бувають іменні, предметна, географічними та ін. Іменний покажчик зазвичай містить перелік прізвищ з ініціалами або повне ім’я, розташованих в алфавітному порядку. Після прізвищ або імен вказують номери сторінок, де згадується про цих людей, даються дати їхнього життя, називається професії та види діяльності. Предметний покажчик об’єднує під кожною предметною рубрикою ссилки на номера сторінок, в яких знайшло відображення певне питання. Предметні покажчики дуже важливі в наукових документах та виданнях, так як предметне групування матеріалу в основному тексті цих документів змінюється рідко. Але навіть у виданнях з предметним розташуванням матеріалу, Наприклад в енциклопедичний видання, предметний покажчик допомагає глибше розкривати зміст документів. Алфавітно-предметний покажчик являє собою комбінацію імені та предметного покажчиків. У ньому всі рубрики - прізвища та імена осіб, заголовки творів, назви установ і предметів – розташовані в загальному алфавітному порядку. Алфавітно-предметний покажчик до бібліотечного каталогу є ключем, за яким ми дізнаємося, чи є в бібліотеці дана книга і в якому відділі її слід шукати. Бібліографічні покажчики допоможуть у самостійному виборі документів для підготовки реферату, доповіді, написані твору, пошуку необхідної книги.
75 Огляд літератури Досить складною роботою при виконанні наукового дослідження є огляд літератури з проблем. Щоб уникнути примітивності і помилок в аналізі літератури слід уважно систематизувати погляди вчених в такому порядку: - сутність даного явища, процесу (позиція декількох авторів збігається в такому то аспекті); - що становить зміст даного процесу чи явища (його компоненти, ланцюги, стадії, етапи розвитку); - погляди вчених з приводу шляхів вирішення даної проблеми на практиці (хто і що пропонує); - які труднощі, виявлені в попередніх дослідженнях, трапляються в практиці; - які чинники, умови ефективного розвитку процесу чи явища в даній галузі виділені вченими. Огляд джерел дає змогувизначити новий напрям наукового дослідження, його значення для розвитку науки і практики, актуальність теми. Огляд літературних джерел дає можливість виявити професійну компетентність дослідника, його особистийвнесокв розробку теми порівняно з уже відомими дослідженнями. Вивчення літератури здійснюється не для запозичення матеріалу, а для обдумування знайденої інформації і вироблення власної концепції, що може стати самостійною публікацією автора.
76 РОЗДІЛ 5. ПРАВИЛА ВИКОНАННЯ РОЗУМОВИХ ДІЙ. МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ Метод – певний систематичний комплекс прийомів та засобів, які застосовуються дослідником для досягнення поставленої мети. З допомогою різних методів отримують нову інформацію про навколишній світ, заглиблюються в сутність явищ і процесів, розкривають закони та закономірності розвитку формуваня і функціонуваня об’єктів досягненя. Від якості методу, правильності його застосуваня залежить істинність отриманих знань. Обравши метод досліджень, науковець має досконало ними володіти. Як проводити соціологічне дослідженя Будь-яке соціологічне дослідження включає чотири етапи: І. Підготовка та організація дослідження. Нацьому етапі необхідно чітко визначити мету, завдання і предмет дослідженя. Вибрати метод одержаня інформації (анкетуваня, інтерв’ю, спостереження), визначити коло осіб, що будуть залучені, скласти план, розробити необхідну документацію тощо. ІІ. Збір інформації. На цьому етапі, власне, й відбувається одержаня суспільно-політичної інформації методом, що його обрав дослідник. ІІІ. Обробка одержаної інформації. На цьому етапі відбувається аналіз інформації. Визначаються її достовірність, якість; її зводять у графіки, таблиці тощо. ІV. Узагальнення одержаної інформації. Використовуючи зібрані дані, встановлюються причини явища, його тенденції, дається оцінка, прогнозується майбутній хід,подій тощо. Основними методами одержання інформації під час соціального дослідження є інтерв’ю, анкетуваня, спостереженя.
77 Інтерв’ю Метод інтерв’ю застосовується, якщо необхідно одержати інформацію від певної особи про її сприйняття, оцінку або ставленя до факту, явищ, подій суспільно-політичного життя. Як правило, для інтерв’ю що відбувається методом бесіди, залежно від мети обираються типові представники певної групи, або визнані фахівці, або відомі особи. Особливостями цього методу є те, що по-перше, особа висловлює свою суб’єктивну думку і, по-друге, є можливість ставити уточнюючі запитання. Порядок підготовки та проведеня інтерв’ю: 1. Визначити мету і завдання інтерв’ю (бесіди). 2. Чітко визначте предмет розмови 3. Ознайомтеся з доступною інформацією, що стосується предмета інтерв’ю. 4. Складіть перелік запитань, слідкуючи, щоб вони були коректними, зрозумілими, стосувалися предмета інтерв’ю та відповідали меті й завданям. 5. Особисто або телефоном домовтеся про зустріч. При цьому:  відрекомендуйтесь і поясніть мету інтерв’ю;  дістаньте згоду на проведеня інтерв’ю;  ознайомте респондента із запитаннями;  домовтеся про час і місце проведення інтерв’ю. 6. Проведіть інтерв’ю у вигляді вільної бесіди за означеною темою, або у вигляді відповідей на поставлені запитання. Анкетування Анкетування, як правило, використовується, якщо необхідно опитати значну кількість людей (респондентів). Його особливістю є те що респонденти повині самостійно дати відповіді на запитання анкети, дотримуючись певних правил. Застосовуючи цей метод опитуваня, слід звернути увагу на два важливі моменти: по-перше, складаня анкети і , по-друге, кількість респондентів, яких ви будете опитувати. Складаючи анкету, слід враховувати таке:
78 1. На початку анкети повина міститись чітка, лаконічна інформація про правила її заповненя і мету проведеня. 2. Кількість запитань в анкеті не повина бути надто великою. 3. Бажано, щоб анкета включала запитаня на опис (що?), поясненя (чому?) і тенденції (до чого може привести?) явища. 4. Запитання повині формулюватися нейтрально (не зачепити гідності респондента), бути зрозумілими (не містити невідомих слів та понять). 5. Запитаня можуть бути різними за видом пред’явлення. ЗЗакриті запитання доповнюються списком відповідей, з яких респондент повинен вибирати відповідь. Якщо питаня відкриті, респондент сам формулює свою відповідь. Якщо змішані, респондент має можливість додати до запропонованих відповідей свій варіант. Бажано, щоб анкета містила різні види запитань. 6. Респондентумає бути надано можливість ухилитись від прямої відповіді («не знаю», «не визначився»). Опитування за допомогою анкет може бути суцільним (опитують усіх членів певної групи), або вибірковим (опитують лише за якоюсь певною ознакою). Організуючи вибірку враховують такі показники: вік, освіта, доходи, вірування, стать, національність (при вивченні деяких явищ). Спостереження З метою одержаня первиної інформації про суспільно-політичні події вдаються до такого методу дослідження, як спостереженя – цілеспрямоване сприйняття певних явищ суспільно-політичного життя. Розрізняють такі види спостережень: довгострокове – короткострокове; включне (ви є учасником) – невключне (ви спостерігач); лабораторне (створюються певні умови) – польве (реальні події). Під час спостереження відбувається процес їх фіксації з метою подальшої обробки та аналізу. До найрозповсюдженіших способів фіксації належать: записи, щоденник спостережень, фотографії, аудіо- та відеозаписи.
79 Порівняння 1. Визначте мету порівняння. 2. Проаналізуйте об’єкти, що порівнюються (матеріал, факти, явища) і виділіть в них головні ознаки. 3. Знайдіть в об’єктах відповідно до мети спільне і відміне або лише спільне чи відмінне. 4. На основі порівнянь зробіть висновок. Виділеня головного 1. Визначте мету своїх дій 2. Проаналізуйте об’єкт(матеріал, факти, явища) з точки зору поставленої мети і визначте його ознаки 3. Розчленуйте виділені ознаки, які відповідають поставленій меті. Систематизація 1. Проаналізуйте матеріал спостережень (тексти, поняття, правила, життєві факти, явища), об’єднанийпевноютемою. Знайдіть у ньомуспільне і відмінне, головнеі другорядне, загальнеі часткове. 2. Розташуйте матеріал спостережень у певній послідовності: а) у вигляді таблиці, що відображає поняття, правила теми та їх визначальні ознаки; б) у вигляді схеми, що вказує на взаємозв’язки, відношення між поняттями, правилами; в) у вигляді плану (простого чискладного), тематичних виписок-цитат або самостійно сформульованихтез, що відображають сутність теми. Узагальнення 1. Проаналізуйте матеріал спостережень (об’єкт). 2. Визначте в ньому суттєві ознаки. 3. Порівняйте суттєві ознаки однакових об’єктів і виділіть у них спільне.
80 4. Зробіть висновок, тобто сформулюйте узагальнююче питання, правило, судження. Конкретизація (розпізнавання) 1. Проаналізуйте поняття, правило, тезу (судженння) про певний об’єкт. 2. Установіть, чи всі ознаки поняття, правила наявні в об’єкті спостереження, чи даний об’єкт відповідає всім аргументам, за допомогою яких доводиться теза. 3. Якщо так, то зробіть ствердний висновок про те, що об’єкт спостереження належить до поняття, пояснюється правилом, відповідає тезі. Якщо ж ні, то зробіть відповідний заперечний висновок. Встановлення причинно-наслідкових зв’язків 1. Проаналізуйте об’єкт, в якому спостерігається певне явище. 2. Встановіть причину, умову, ознаку, за наявності яких дане явище має місце. 3. Сформулюйте судження, що встановлює зв'язок данного явища з певною проичиною, умовою, ознакою за формулою:  НАСЛІДОК, тому що ПРИЧИНА;  Якщо УМОВА, то НАСЛІДОК;  судження про ЯВИЩЕ +ознака ОБЄКТА. Експерементування Виконайте з об’єктом (текстом) певні дії: а) змініть об’єкт, замінивши одні його частини іншими; б) спростіть об’єкт, вилучивши з нього його складові частини або, навпаки, ускладніть об’єкт, включивши в нього нові складові частини; в) побудуйте з простих об’єктів складні, або навпаки, складні розкладіть на прості; г) включіть простіший об’єкт в складніший або, навпаки, із складного вилучте простий (його частину). Визначте, які ознаки набув чи втратив об’єкт у процесі дій з ним.
81 Моделюваня 1. Проаналізуйте івиділіть суттєві ознаки поняття та їх відношення. 2. Доберіть умовні позначення до кожної ознаки, їх відношення. 3. Побудуйте цілісну молель поняття з умовних позначень. Встановлення аналогії 1. Визначте мету завдання. 2. Встановіть, до якого відомого об’єктаподібний новий об’єкт. 3. Перенесіть відому ознаку або спосіб дії з відомого об’єктана новий. 4. Поясніть новий об’єктна основійого схожостіз відомим. Аналіз Аналіз – розкладання цілого складного явища на його складові, більш прості елементарні частини і виділення окремих сторін, властивостей, зв’язків. Проте аналіз не є кінцевою метою наукового дослідження. Ця мета досягається таким методом дослідження, який полягає у поєднанні, відтворенні зв’язків окремих елементів, сторін, компонентів складного явища і тим самим у осяганні цілого в його єдності його компонентів. Аналітичний метод – інструмент пильного дослідження особливостей і специфіки внутрішньо-системної взаємодії, і він неодмінно містить у собі результати абстрагування, спрощення, формалізації. Просто все це не самоціль, сутнісне завдання аналітичного методу полягає тому, що він спрямований на виявлення внутрішніх тенденцій і можливостей розвитку об’єкта. Синтез Синтез – метод пізнання, в основу якого покладена процедура поєднання складових об’єкта пізнання в єдине ціле, систему. Метою є не просто складання цілісної картини зі складових, а узагальнення аналітично виділених і вивчених особливостей об’єкта. Аналіз і синтез взаємопов’язані, вони є єдністю протилежностей.
82 РОЗДІЛ 6. СКЛАДАННЯ СПИСКУ ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ Укладаючи бібліографічний опис джерела для списку використаної літератури, необхідно додержуватися вимог державного стандарту. Список використаних джерел має бути упорядкований в алфавітній послідовності або в порядку появи посилань на них у тексті. Складаючи список використаних джерел, слід зважати на певні правила. До списку мають входити: - Офіційні документи, які публікуються від імені державних або громадських організацій, установ та відомств і свідчать про актуальність досліджуваної теми. - Основні праці провідних фахівців галузі, інших галузей науки. - Праці авторів, що відображають усі точки зору вирішення проблеми. - Основні праці наукового керівника. - Список повинен містити бібліографічний опис джерел, використаних під час роботи над темою. Пам’ятайте, що до списку літератури мають входити всі праці, на які містяться посилання в тексті роботи! У список літератури не слід включати ті роботи, на які немає посилань у тексті і які не були використані. Кожний бібліографічний запис треба починати з нового рядка. Літературу слід розташовуватив алфавітному порядкуавторів та назв праць, застосовуючиспільний українсько-російськийалфавіт (а, б, в, г, г, д, є, е, ж, з, и, і, ї, й, к, л, м, н, о, п, р, с, т, у, ф, х, ц, ч, ш, щ, ъ, ы, ь, э, ю, я) або в порядку появи посилань на неї в тексті. Іноземні видання наводити в кінці списку, застосовуючи латинський алфавіт. Список використаної літератури є частиною будь-якої дослідницької роботи, його подають після основного тексту. Списокінформує про використані, цитовані та (або) рекомендовані документи, що дозволяє кумулювати, як правило, найважливішу бібліографічну інформацію за темою публікації про статті, огляди, дисертації та ін., використані автором у роботі, підтвердити достовірність і точність запозичень: цитати, ідеї, факти, таблиці та ін., на основі яких будується дослідження.
83 Бібліографічний опис складають безпосередньо за друкованим твором або виписують з каталогів і бібліографічних покажчиків повністю без пропусків будь- яких елементів, скорочення назв та ін. Дотримання авторами вимог чинних стандартів є обов´язковим. Список використаних джерел - елемент бібліографічного апарату, відбиває самостійну творчу роботу автора і свідчить про рівень проведеного дослідження. Список використаної літератури є бібліографічним посібником, кожний документ, що включено до списку, повинен бути описаний відповідно до вимог таких стандартів: ДСТУ 3582—97 "Скорочення слів в українській мові у бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила; ГОСТ 7.12—93 "Библиографическая запись. Сокращение слов на русском языке. Общие требования и правила; ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 "Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання; ДСТУ ГОСТ 7.80:2007 "Бібліографічний запис. Заголовок. Загальні вимоги та правила складання". Назва бібліографічного списку, як правило, повинна характеризувати його зміст та призначення. В наукових виданнях використовують стандартні назви: "Список літератури", якщо використовувались електроні ресурси: "Список використаних джерел», «Список використаної літератури та джерел». Всі бібліографічні записи в бібліографічних списках рекомендується нумерувати, що дає уяву про розміри списку, полегшує його використання. Нумерація є суцільною для всього бібліографічного списку, номер ставиться перед бібліографічним записом і відокремлюється від нього крапкою. Форма зв'язку бібліографічного списку з текстом — якщо позиції в бібліографічному списку пронумеровано, в тексті в квадратних дужках наводять номер відповідного бібліографічного запису. Наприклад: "Просвіти" Таврійської губернії у серпні 1918 р. існували по селах Берестове, Балицьке, Інозовка, Петропавлівка, Попівка, Успенівка, Чернігівка та у місті Великий Токмак [416, с.17]. В бібліографічний список не включають:
84 — опис однієї і тієї ж публікації в різних бібліографічних записах; — декілька описів публікацій в одному бібліографічному записі за винятком опису: ● різних публікацій одного документа (перевидання, відбиток, переклад), а також матеріалів, що належать до нього (рецензія, реферат та ін.); ● декількох статей (повідомлень), об'єднаних в цикл під загальною назвою; ● збірника чи документа з повним або частковим розкриттям змісту. Для зручності користування роботою література у списку систематизується у певному порядку. У залежності від характеру роботи авторам пропонується на вибір 3 варіанти розташування бібліографічних записів у списках: алфавітне, хронологічне та тематичне. Алфавітне розташування літератури у списках: Бібліографічні записи розміщують чітко за алфавітом прізвищ та ініціалів авторів, або перших слів назв за принципом "слово за словом". У назвах, що починаються з прийменників чи артиклів, останні розглядаються як окремі слова. Тобто бібліографічний запис "До питання…" буде стояти в бібліографічному списку раніше від бібліографічного запису "Документи…". Основні правила алфавітного розміщення бібліографічних записів: а) при збігу першого слова назви: — за алфавітом другого слова і так далі; б) праці одного автора: — за алфавітом першого слова назви окремих творів; г) при збігу прізвищ та ініціалів авторів: — за алфавітом праць; д) різними мовами: — спочатку українською (російською) мовою чи мовами з кириличним алфавітом; — потім мовами з латинською графікою.
85 Хронологічне розташування літератури у списках: Описи документів розміщують за хронологією їхнього опублікування (написання). Хронологічне розміщення бібліографічних записів часто застосовують у бібліографічних списках використаної літератури та в тематичних списках, що включають офіційні матеріали або перелік праць одного автора. Бібліографічні описи документів, опублікованих (написаних) в одному році, розміщують в алфавітному порядку. В деяких випадках вони можуть розміщуватися в зворотньохронологічному порядку — від останніх публікацій до перших. Хронологічне розміщення бібліографічних записів дозволяє показати динаміку розвитку напряму науки, діяльності вченого, наукової школи та ін. Тематичне розташування літератури у списках: Тематичне розміщення бібліографічних записів у бібліографічних списках рекомендується: — для великих за обсягом бібліографічних списків за певними темами, що цікавлять споживача інформації; — для невеликих за обсягом рекомендаційних списків; — коли бібліографічні записидоцільно згрупувати відповідно до структури видання (розділів, глав, параграфів тощо). Основні правила тематичного розміщення бібліографічних записів: — бібліографічні записи в при книжному та при статейному бібліографічному списку групують за тематичними розділами в їхній логічній послідовності та співвідношенні: бібліографічні описи документів з певної теми чи проблеми виокремлюють в самостійні рубрики; — усередині кожної рубрики найчастіше бібліографічні записи розміщують за алфавітом прізвищ авторів або перших слів назви; — можливе розміщення бібліографічних записів за видами та типами видань: книги, статті, офіційні видання, довідники, підручники та ін.
86 Типові приклади бібліографічного опису Книги Один автор Філіппова О. Зустріч на кордоні / Ольга Філіппова. — К.: Академвидав, 2006. — 422с. Два автори Яцина Г. С. Перша медична допомога у надзвичайних ситуаціях : [навч.- метод. посіб. / Г. С. Яцина, А. А. Мостович] ; М-во охорони здоров'я України [та ін.]. — Х. : Форт, 2008. — 171, [1] с. Три автори Пироженко О. Как заполнить первичную документацию / О. Піроженко, В. Кузнєцов, О. Андрусь. — 3-е изд., перераб. и доп. — Х. : Фактор, 2008. — 251 с. — (Серия "Как заполнить..."). Чотири і більше авторів Біологічне різноманіття України. Дніпропетровська область. Круглороті (Cyclostomata). Риби (Pisces) / В. Л. Булахов, Р. О. Новіцький, О. Є. Пахомов, О. О. Христов ; Дніпропетров. нац. ун-т ім. Олеся Гончара. — Дніпропетровськ : ДНУ, 2009. — 303 с. — Бібліогр.: С. 273—296. Без автора Маркетинг для магістрів : навч. посіб. [для студ. вищ. навч. закл.] / за ред. С. М. Ілляшенка. — Суми: Унів. кн., 2008. — 927 с. Періодичне видання Жовнір Н. Основному закону Пилипа Орлика — вже три століття / Наталія Жовнір // Дзеркало тижня. — 2010. — 20—26 лют. — С. 24. Довідкові видання Енциклопедії Психологічна енциклопедія / авт.-упоряд. Степанов О. М. — К. : Академвидав, 2006. — 422, [1] с. — (Серія "Енциклопедія ерудита").
87 Довідники Українська мова та література : довідник : зовніш. незалеж. оцінювання / Укр. центр оцінювання якості освіти. — Х.: Факт, 2008. — (Серія журналу "Вісник ТІМО"). Словники Міжнародні фінанси : термінол. слов. / С. Я. Єлецьких, С. Є. Борисова, Ю. О. Гетьманенко, О. В. Свідрак ; Донбас. держ. машинобудів. акад. — Краматорськ : ДДМА, 2007. — 63 с. Законодавчі матеріали Законодавство України про соціальний захист населення / [упоряд. Роїна О. М.]. — (6-те вид., переробл. і доповн.). — К. : КНТ, 2008. — 558 с. Складова частина документа Стаття з книги Черниш Н. Стан духовної культури та життєві орієнтації населення / Н. Черниш // Львівщина на порозі XXI століття: соціальний портрет / С. А. Давимука [та ін.]. — Львів, 2001. — С. 324—351. Електронний ресурс Бібліотека і доступність інформації у сучасному світі [Електронний ресурс] : електронніресурсивнауці, культурітаосвіті : підсумки 10-ї Міжнар. конф. "Крим- 2003"/ Л. Й. Костенко, А. О. Чекмарьов, А. Г. Бровкін, І. А. Павлуша // Бібліотечний вісник. — 2003. — № 4. — С. 43. — Режим доступу до журн. : http://www.nbuv.gov.ua/articles/2003/03klinko.htm. — Назва з екрана.
88 РОЗДІЛ 7. БІБЛІОТЕЧНА ЖУРНАЛІСТИКА У СИСТЕМІ ЗАСОБІВ МАСОВОЇ КОМУНІКАЦІЇ 7.1 Бібліотека навчального закладу у системі соціальних комунікацій. В умовах стрімкого впровадження у освітній процес інформаційно- комунікаційних технологій і електронних засобів навчання, на бібліотеки загальноосвітніх навчальних закладів покладається місія забезпечення, у межах своєї компетенції, реалізації стратегічних завдань освітянської галузі та безпосередньосвогонавчального закладу, що має чітко відбиватися на їх діяльності. Актуальним на сьогодні є й питання щодо можливостей здійснення бібліотекою системної й оперативної інформаційної підтримки та розширення освітньо-інформаційного середовища навчального закладу, найбільш повного забезпечення попиту на інформацію, задоволення соціокультурних, самоосвітніх і дозвіллєвих потреб користувачів. Сьогодні шкільна бібліотека має спрямовувати свої зусилля на формування бібліотечного медіа-простору, як осередку медіа-освіти всіх учасників освітнього процесу, так і впровадження тих нововведень, які дозволять їй максимально ефективно виконувати свою місію – забезпечення модернізації й інформатизації освітнього процесу, як наголошується у Концепції впровадження медіа-освіти в Україні. А це потребує інноваційних підходів у діяльності шкільних бібліотек, що передбачає професіоналізм їх працівників, їх ініціативність та володіння навичками інноваційних комунікативних технологій. Важливого значення в системі масової комунікації набуває розвиток бібліотечної журналістики як принципово новий напрям діяльності. Активне використання бібліотеками новітніх каналів, форм, засобів і технологій масової комунікації створює необхідні передумови для цього. Бібліотечна журналістика як навчальна дисципліна нині вже викладається в курсі підготовки майбутніх бібліотекарів (бакалаврів, спеціалістів). В Україні також здійснюється практика організації навчання бібліотекарів основ журналістської майстерності: підготовці
89 публічного матеріалу статей, репортажів, прес-релізів; умінню брати інтерв’ю; здійснювати професійну фото- і відеозйомку тощо. Зокрема, за ініціативи Міністерства культури України, Харківського обласного відділення Української бібліотечної асоціації та програми «Бібліоміст» на базі Харківської державної наукової бібліотеки ім. В. Г. Короленка започаткувала роботу Перша всеукраїнська школа бібліотечного журналіста. Програма школи бібліотечного журналіста передбачає вивчення жанрів та специфіки журналістики в електронному середовищі, набуття навичок використання Інтернет-сервісів та каналів для формування власних бібліотечних ЗМІ. Без сумніву, опанування бібліотекарями України можливостей Інтернет-журналістики, газетно- журнальної, теле- і радіожурналістики сприятиме оптимізації роботи із долучення користувачів до бібліотек; формуванню впливу на громаду та суспільство й створення позитивного іміджу бібліотек як безплатних загальнодоступних центрів доступу до інформації через міжнародні, всеукраїнські, регіональні ЗМІ та корпоративні бібліотечні ЗМІ (електронні та друковані), сайти та сервіси Web 2.0, 3.0. Отже, традиційна бібліотечна діяльність, бібліотечне масове інформування завдяки багатоканальній і різнорідній комунікації нині є міжсистемною, здійснюється із використанням технологій масово-комунікаційної, соціокультурної, просвітницької, інформаційно- освітньої сфери, що суттєво впливає на особливості функціонування бібліотеки як організатора трансляції в часі й просторі соціально значимої інформації. Важливим завданням бібліотеки є вдосконалення її діяльності в системі масових комунікацій. Масово-комунікаційна сфера в цьому разі — особлива система, яка, з одного боку, функціонує за загальними принципами масової комунікації та належить до національної медіасистеми, а з іншого — вирізняється певними характеристиками та функціями, орієнтованими на геополітичні, економічні, етнічні, соціокультурні, ментальні, історичні особливості регіонального суспільного життя. Діяльність системи масових комунікацій в умовах регіону необхідно розвивати на основі соціальної взаємодії регіональних суспільних
90 підсистем (органів адміністративного і соціального управління; наукових, освітніх, інформаційних, культурних інституцій; виробничо-економічних структур тощо), які є суб’єктами комунікаційної взаємодії. У громадському житті регіону бібліотека відіграє важливу роль, оскільки у своїй діяльності керується інформаційними потребами та інтересами громадян; реалізує право на бібліотечне обслуговування всіх категорій користувачів, застосовуючи для цього традиційні і новітні інформаційно-комунікаційні технології. Як соціальний інститут, що поєднує функції накопичення, збереження, оброблення та передання інтелектуальної, духовної, історичної і культурної спадщини своєї території, бібліотека покликана забезпечувати доступдо інформації, знань, культури всім представникам місцевої громади, незалежно від вікових, національних і соціальних ознак, релігійних і політичних поглядів. Засобами масово- комунікаційної діяльності бібліотека може здійснювати основні функції регіональної системи масових комунікацій, серед яких: – забезпечення населення повноцінною інформацією про важливі події суспільного життя, діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування; – донесення офіційної точки зору перших осіб регіону; – висвітлення ключових проблем і культурних подій; – здійснення просвітницької роботи серед населення; – забезпечення зворотного зв’язку й обміну інформацією; – формування іміджу регіону, збереження місцевої історико- культурної автентичності та ін. Сучасна бібліотека активно співпрацює із засобами масової інформації регіону, використовуючи їх можливості для рекламних та іміджевих кампаній бібліотеки, які мають на меті популяризацію повного спектра бібліотечних послуг; сприяють формуванню нового образу бібліотеки, розкривають її інформаційно- культурний потенціал. У зазначеному аспекті особливого значення набуває розширення взаємодії бібліотеки з усіма структурами суспільства завдяки участі в регіональних програмах співробітництва між близькими територіями, що має на
91 меті поєднати їх історично-територіальні особливості та забезпечувати умови для культурно-освітнього обміну, досліджувати історіографію про історичні корені, проводити спільні масові заходи. Сучасна бібліотека — один із наймасовіших та найдоступніших осередків організації громадського, молодіжного та педагогічного інформування та спілкування, що є визначальним фактором її ролі й вагомого місця в системі масової комунікації. У подальшому маючи відповідний інформаційно-ресурсний потенціал, який нині значно посилюється завдякистворенню власної мультимедійної продукції та можливості доступу через Інтернет до масивів електронної інформації, шкільні бібліотеки можуть претендувати на роль масових інформаційних осередків, здатних оперативно доносити до шкільної громадськості суспільства інформацію з різних життєво важливих питань. 7.2 Журналістика як різновид комунікації Комунікація – зумовлений ситуацією й соціально-психологічними особливостями учасників процес встановлення й підтримання контактів між членами певної соціальної групи або суспільства в цілому під час актів мовлення, сприймання та розуміння, пов’язаних із процесами збору фактів, їх зберігання, аналізу, переробки та поширення з використанням знакових систем, звуків, засобів передачі інформації (газети, журнали, телебачення тощо) і результатом якої є конкретна інтелектуально-мисленнєва поведінка співрозмовників. Журналістика – це літературно-публіцистична діяльність зі збору, обробки і поширення інформації через засоби масової інформації (газети, радіо, телебачення, Інтернет). Види журналістики:  пресова (газетно-журнальна) (газети, журнали, бюлетені, альманахи)  телевізійна (канали, програми, передачі, фільми, інше)  радійна (канали, програми, передачі, інше)  Інтернетна (Інтернет-видання, Інтернет-версія видання, сайт-видання, інше).
92 Тематичні спеціалізації журналістики:  соціальна журналістика;  політична журналістика;  ділова журналістика;  комерційна;  некомерційна;  міжнародна журналістика;  аграрна журналістика;  спортивна журналістика;  наукова журналістика;  правнича журналістика;  медична журналістика  військова журналістика  релігійна;  інша галузева журналістика. В журналістиці існує жанрове різноманіття: 1. Інформаційні: хроніка, інформація, розширена інформація, замітка, інтерв'ю, звіт, репортаж, спеціальний репортаж, прес-опитування та ін. 2. Аналітичні: кореспонденція, коментар, стаття, лист, рецензія, бесіда, експеримент, рейтинг, огляд, мемуари та ін. 3. Художньо-публіцистичні: замальовка, есе, нарис, пасквіль, фейлетон, памфлет, історія, некролог і ін. 4. Шоу-жанр: ігри, конкурси, реаліті-шоу та ін. Характеристика інформаційних жанрів. Головна мета – інформувати читача про те, що відбулося (відбувається, буде відбуватися), та називати, не коментуючи, факти з реального життя. Новина як таке повідомлення, у якому йдеться про щось досі невідоме, що щойно відбулося і заслуговує на увагу громадськості. Подієва інформація та її загальна характеристика: лаконізм, оперативність, об'єктивність, невтручання у виклад за допомогою власних суджень та оцінок, певна подія, факт в
93 основі новини. Жорсткий та м'який способи подачі коротких новин. Принцип "перевернутої піраміди" ("перевернутого трикутника"). Хроніка як стисле повідомлення в 1-2 речення про те, що відбулося, сталося, відбудеться або станеться. Тематично, територіально чи часово об'єднані повідомлення-хроніки. Анонс як коротке або розширене повідомлення про те, що має відбутися найближчим часом. Репліка як критична експресивна, нерідко в'їдлива замітка з певного приводу, написана легко, з гумором, іронією чи сарказмом. Репортаж як інформаційний жанр, предметом якого є цікаві для громадськості події дня. Роль та функції авторського "я" у репортажі. Гнучкість, рухливість, багатозначимість як основнірисиавторськоїмови репортажу. Авторські відступи та коментарі у репортажі, діалоги з учасниками подій. Етапи роботи над репортажем: постановка теми, пошук матеріалу (час, умови, місце події); розташування матеріалу у відповідності до структури жанру репортажу; "одягання" думок у слова. Інтерв'ю як інформаційний жанр, який передає необхідну інформацію у вигляді діалогу – запитань і відповідей. Позиція інтерв'юера (журналіста) та інтерв'ювованого (співрозмовника) в інтерв'ю. Жанрові різновиди інтерв'ю: інтерв'ю-монолог, інтерв'ю-діалог, колективне інтерв'ю, інтерв'ю-замальовка, інтерв'ю-нарис, інтерв'ю-анкета. Роль недіалогічних елементів в інтерв'ю. Дорожні нотатки як авторська розповідь про поїздку на певний об'єкт, у певну географічну точку (країну) тощо. Замітка як стисле повідомлення за окремим фактом. Стилетворчі особливості жанру: наявність факту, новизна інформації, соціальна значимість того, що повідомляється, оперативність, ймовірність.. Лінгвістичні особливості замітки: використання нейтральної лексики, наявність стандартних високоінформативних елементів, імен, прізвищ, чисел, спеціальних слів, термінології, використання речень з однорідними членами.
94 Загальна характеристика аналітичних жанрів. Завдання аналітичної журналістики та загальнотеоретичні методи пізнання дійсності (аналіз, синтез, індукція, дедукція, аналогія, логічний та гіпотетичний методи). Етапи роботи над аналітичними жанрами: тематизація (зазначення предмета матеріалу, визначення його місця), аналіз (не лише опис проблеми чи події, але й погляд на них "проти світла"), актуалізація (показ, чому ця проблема чи подія хвилює читача), конкретизація (зведення теми до прийнятного масштабу та відсортування другорядного), фокусування (визначення в темі найголовнішого, виведення основної думки чи тези), генералізація (вихід за межі окремого випадку, показ контексту проблеми чи події), персоналізація (розгляд теми не абстрактно, а спроба оживити її завдяки посиланням на певні особи). Кореспонденція як найпоширеніший журналістський жанр, в якому аналізується, як правило, окремий факт, подія, явище. У ньому повідомляється дещо про предметну подію, використовуючи при цьому не тільки живе спостереження, а й згорнутий переказ того, що відбувається. Автор кореспонденції використовує теоретичні методи пізнання. Центральним предметом кореспонденції є один один вагомий факт, все останнє деталі, приклади, судження, які слугують допоміжним матеріалом для його всебічного висвітлення. Стаття – основний журналістський жанр, що характеризується широтою та глибиною аналізу фактів, їх зіставленням, узагальненням тощо. Теоретичні, пропагандистські, проблемні, наукові та інші різновиди статей. Аргументація та суперечності, зіткнення різних точок зору у статті. Коментар як жанр журналістики, головним завданням якого є роз'яснити ситуацію, показати головних дійових осіб, розвинути і висловити думку, обґрунтувати певну ідею. Рецензія як основний жанр критики, що відображає, інтерпретує та аналізує явища та факти з мистецької чи наукової сфер. Об'єкт та предмет рецензії. Структурно-необхідні компоненти рецензії: 1) повідомлення про витвір мистецтва, його автора, місце, час створення, 2) аналіз теми та ідеї – змісту мистецького витвору, 3) аналіз засобів вираження теми та ідеї, системи образів, майстерності – художньої форми, 4) визначення місця твору у життєтворчості автора в сукупності з
95 його іншими творами з даної тематики. Рецензія як актуальний, поліадресатний, поліфункціональний, емоційний та стилістично-гібридний жанр. Журналістське розслідування як жанр і аналітичний метод дослідження реальних явищ. Етапи роботи над журналістським розслідуванням: постановка проблеми; збір та опрацювання усієї наявної документації та архівів з цього питання; визначення усіх можливих гіпотез; перевірка за можливості версій та гіпотез; формулювання висновку. Огляд- результат наскрізного спостереження певних явищ і процесів та їх публічний аналіз (спортивні змагання…). Загальна характеристика художньо-публіцистичних жанрів. Функції художньо-публіцистичних жанрів. Нарис як найпоширеніший художньо-публіцистичний жанр, у якому досліджуються реальні життєві явища через людські долі та характеристики з метою впливу на соціальну практику, формування особистості, її орієнтації у системі соціально-політичних і духовних цінностей. Сюжетні та описові нариси. Сюжетні портретні і проблемні нариси. Форми побудови безсюжетного нарису:хронікальна побудова, структурна, нариси у вільній (есейній) формі. Стильові ознаки нарису: максимально наближене до читача авторське "я", інтимізація викладу, ескізність, документальність, типізація героя, образність, асоціативність, доля вимислу. Зарисовка як різновид нарису, менша за обсягом, порушує локальніші проблеми або розповідає про окремі сторони життя людини чи окремі риси її характеру. Етюд як частина майбутнього великого нарису, його деталь. Есе як художньо-публіцистичний жанр, у якому автор вільно трактує літературну, естетичну, філософську чи іншу проблему, особливо не переймаючись систематичністю викладу, аргументацією висновків на порушену проблему. Стилетворчіознакиесе: розкутість думки; насиченість філософськими роздумами і сентенціями; особистісний характер сприйняття, "етюдність" вирішення теми; прагнення автора до самоствердження; вільна композиція та форма викладу
96 матеріалу. Опис і роздум як два типи мови в есе. Жанрові різновиди есе: есе- рецензія, есе-художня замальовка, есе-замітка, есе- щоденниковий запис, есе-лист. Лінгвістичні особливості есе: повтор ключових слів, інверсія, ампліфікація тощо. Фейлетон, памфлет, гумореска, пародія, епіграма, епітафія та колючі рядки як сатирично-гумористичні жанри.
97 ВИСНОВКИ У сучасному глобалізованому світі однією зі складових загальної культури особистостіє вміння працювати з інформацією, тобто бути добре підготовленими до навігації в інформаційному просторі, досконало володіти новітніми інформаційними технологіями. Інформаційна культура в сучасних умовах це важливий фактор успішної навчальної, професійної та дозвіллєвої діяльності особистості, це – основа самовизначення в глобальному інформаційному просторі. Серед пріоритетних завдань бібліотек навчальних закладів – сприяння вихованню сучасного інформаційно і медійно освіченого школяра. Усвідомлюючи важливість питання інформаційної компетентності особистості, бібліотекарі оновлюють програми з основ бібліотечно-бібліографічних знань питаннями з основ інформаційної та медійної грамотності школярів. Система виховання інформаційної культури школярів передбачає спрямованість на забезпечення підготовки учнів до роботи не лише з друкованими джерелами та ресурсамиз мережі Інтернет, а й до безпечної та грамотної взаємодії з сучасною системою мас-медіа. Бібліотеки загальноосвітніх навчальних закладів розробляють бібліотечні уроки з використанням інформаційно-комунікаційних технологій та успішно впроваджують у своїй практичній діяльності відповідно до вимог сьогодення. Творчий потенціал бібліотекаря – його професіоналізм, ерудиція, вміння творити, креативність мислення і є запорукою успіху бібліотеки. Медіаосвіта сприяє збагаченню культурного досвіду бібліотекаря за допомогою споживання повідомлень усіх типів (друкованого слова, зображень, аудіо та рухомих зображень). В наш час бібліотечна професія модернізувалася, у бібліотекаря з’явилися нові можливості для самоосвіти та самовдосконалення, які переросли в функціональні обов’язки. Сучасний бібліотекар повинен все знати, все вміти, йти в ногу з часом та вести за собоюкористувачів бібліотеки, які безпосередньо пов’язані з інформацією, диктувати нові форми і засоби, підходи і розуміння інформаційної роботи.
98 ДОДАТКИ Додаток А Зразок оформленнятитульноїсторінки реферату СПЕЦІАЛІЗОВАНА ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА І-ІІІ СТУПЕНІВ №7 (14 шрифт Times New Roman) ТЕСТ-МЕТОДИ ВИЗНАЧЕННЯ КОНЦЕНТРАЦІЇ НІТРИТ-ІОНІВ У ПРИРОДНИХ ВОДАХ ДНІПРА (18 шрифт Times New Roman, усі великі букви) Роботу виконала: Якимчук Любов Олександрівна учениця 9-Б класу, СЗШ №7 м. Світловодська Керівник: Святенко Людмила Костянтинівна, вчитель хімії (14 шрифт Times New Roman) Світловодськ – 2015 (14 шрифт Times New Roman)
99 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. Бабич Н.Д. Основи культури мовлення / Н.Д. Бабич. – Львів, 1990. – 231с. 2. ГОСТ 7.60-90 Издания. Основные виды. Термины и опре- деления. – М. : Изд-во стандартов, 1990. – 29 с. – (Система стандартов по информации, библиотечному и издательскому делу). 3. Громадянська освіта: Навч. посіб. для 10 кл загальноосвіт. навч. закл. / Роман Антонович Арцишевський та ін.. – К.: Генеза, 2002. – 192с.:іл.. 4. Гумницька, Анастасія Йосипівна. Українська література [Текст] : підручник для 6 класу / А. Й. Гумницька, Є. М. Кучеренко. Львів : Світ, 1993. 288 с. 5. Гумницька, Анастасія Йосипівна. Українська література [Текст] : підручник для 5 класу / А. Й. Гумницька, Є. М. Кучеренко. Львів : Світ, 1993. 296 с. 6. Завадський І. О.Інформатика: підручник для 9 класу/ І. О. Завадський, І. В. Стеценко, О. М. Левченко. – К.: Видавництво: BHV, 2009. – 320с.: іл.. 7. Інформатика: підр. Для 6 кл. загальноосвіт. Навч. Закл. / Й. Я. Ривкінд [та ін.]. – К.: Генеза,: 2014. – 256с. 8. Киричок Т. Ю. Український тлумачний словник електронних видань / Тетяна Киричок. – К. : НТУУ «КПІ»,2012. – 128 с. 9. Коберник, О. М. Технології : 10 кл.: підручник / О. М. Коберник, А. І. Терещук, О. Г. Гервас [та ін.] — К. : Літера ЛТД, 2010. — 160 с. : іл. 10. Концепція впровадження медіа-освіти в Україні. Інститут соціальної та політичної психології Національної академії педагогічних наук України [Електроний ресурс] http://www.ispp.org.ua/news_44.htm. – Назва з екрана. 11. Лаврик О. В. Основи журналістики: Навчально-методичний посібник для студентів зі спеціальності "Журналістика". / О. В. Лаврик [Електроний ресурс] http://www.vmurol.com.ua/upload/Navchalno_motodichna_robota/Navchalno_motodichna_materiali/Zhu rnalistika/1/Lavrik_Osnovi_zhurnalistiki.pdf. – Назва з екрана. 12. Міждержавного стандарту ДСТУ ГОСТ 7.1-2006 БІБЛІОГРАФІЧНИЙ ЗАПИС, БІБЛІОГРАФІЧНИЙ ОПИС. Загальні вимоги та правила складання. 13. Межгосударственный стандарт ГОСТ 7.60-2003 «СИБИД. Издания. Основные виды. Термины и определения»
100 14. Передрій, Ганна Романівна. Рідна мова: 5 кл. : Підручник / Ганна Романівна Передрій, Леонід Віталійович Скуратівський, Галина Тарасівна Шелехова,[та інш]. . – Київ : Освіта, 1993 . – 287 с. : іл. 15. Печена А. В. Місце бібліотеки в системі масової комунікації. / А. В. Печена [Електроний ресурс] http://www.ic.ac.kharkov.ua/RIO/v42/27.pdf. – Назва з екрана. 16. Підручники і навчальні посібники для середніх загальноосвітніх навчальнихзакладів СОУ 22.2-02477019-07:2007: Стандарти 17. Полякова, Т.М. Русский язик: учебн. для 10 кл. общеобраз. учебн.завед / Т. М. Полякова, Е.И. Самонова, А. Н. Приймак. – К.: Генеза, 2011. – 208с.:ил. 18. Полякова, Т.М. Русский язик: учебн. для 11 кл. общеобраз. учебн.завед / Т.М. Полякова, Е.И. Самонова. – К.: Генеза, 2011. – 216с.:ил. 19. Полякова, Т.М. Русский язик: учебн. для 9 кл. общеобраз. учебн.завед / Т.М. Полякова, Е.И. Самонова, А. Н. Приймак. – К.: Генеза, 2011. – 280с.:ил. 20. Про Національну стратегію розвитку освіти в Україні на період до 2021 року // Указ Президента України №344/2013, від 25 червня 2013 року №344 /2013 [Електроний ресурс] http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/344/2013http://www.chytomo.com/standards/sou-222-02477019- 072007-pidruchnyky-i-navchalni-posibnyky-dlya-serednikh-zahalnoosvitnikh-navchalnykh-zakladiv. – Назва з екрана. 21. Професійність та творчість – запорука успіху бібліотечної справи. НМЛ виховної роботи і формування культури здоров'я [Електроний ресурс] http://koippo414.at.ua/news/profesijnist_ta_tvorchist_zaporuka_uspikhu_bibliotechnoji_spravi/2015-03- 19-302. – Назва з екрана. 22. Рідна мова: підручн. Для 8 класу загальноосвіт.навч. закл. / М. І. Пентилюк, І. В. Гайдаєнко,А. І. Ляшкевич, С. А. Омельчук. – К.: Освіта, 2008. – 272с. 23. Рідна мова: підручн. Для 9 класу загальноосвіт.навч. закл. / М. І. Пентилюк, І. В. Гайдаєнко, А. І. Ляшкевич, С. А. Омельчук. – К.: Освіта, 2009. – 336с. 24. Формування інформаційної культури учнів загальноосвітніх навчальних закладів: Наук.-метод. рек. / АПН України. ДНПБ України ім. В. О. Сухомлинського; Упоряд. А. І. Рубан; Наук. консультант Я. О. Чепуренко; Наук. ред.: П.І. Рогова, В.І. Лутовинова; Рецензент Є. А. Медведєва; Літ. ред. Л. І. Стельмах; Відп. за вип. І. І. Хемчян.– К., 2005. – 117 с. 25. Цимбалюк, В. І. Українська література: підруч. для 8 кл. загально-освіт. навч. закл./ В. І. Цимбалюк. — К. : Освіта, 2008.— 336 с.

More Related Content

PPT
використання ікт на уроках музики
bytalya32
 
PDF
Наказ про атестацію.pdf
byolha1koval
 
PPTX
Найцікавіші міста Тернопільщини
byНБУ для дітей
 
PPTX
Урок 11 для 1 класу - Письмо - Подовжена похила лінія з петлею вгорі.
byVsimPPT
 
PPT
Осінь - окраса року
byНадвірнянський інформаційно - методичний центр
 
DOCX
План шкільних заходів до 30-х роковин чорнобильскої катастрофи
byAlla Kolosai
 
PPTX
засоби навчання
byIrynairyna94
 
PDF
Рада профілактики, 2022-2023.pdf
byssuserac8ec11
 
використання ікт на уроках музики
bytalya32
 
Наказ про атестацію.pdf
byolha1koval
 
Найцікавіші міста Тернопільщини
byНБУ для дітей
 
Урок 11 для 1 класу - Письмо - Подовжена похила лінія з петлею вгорі.
byVsimPPT
 
Осінь - окраса року
byНадвірнянський інформаційно - методичний центр
 
План шкільних заходів до 30-х роковин чорнобильскої катастрофи
byAlla Kolosai
 
засоби навчання
byIrynairyna94
 
Рада профілактики, 2022-2023.pdf
byssuserac8ec11
 

What's hot

PPTX
Гурток "Школа безпеки"
byІрина Ракобовчук
 
PPT
Вимоги до оформлення журналу
byИрина Слуцкая
 
DOCX
Сценарій свята Першого вересня
byAlla Kolosai
 
PPTX
звіт метод.обєднання 2016 2017р.
byTamara Emec
 
DOC
План роботи з дітьми пільгового контингенту
byАнжеліка Деревянко
 
PPTX
5 клас Технологія побутової діяльності
byAndy Levkovich
 
PPTX
Творчий звіт учителя музичного мистецтва Тимошиної А.В, СШ 9, м.Конотоп
byЮлія Артюх
 
PPT
Інна Большакова. Сенсорний розвиток дошкільника у процесі предметно-практично...
byІнститут післядипломної педагогічної освіти КУБГ
 
DOCX
Наказ та Інструкція Повітряна тривога школа.docx
byssuser34622d
 
PPTX
Портфоліо вчителя інформатики Пазіної Наталії Вікторівни
byNataliya Pazina
 
PPTX
Презентація "Все на землі від материнських рук" до свята День матері
byMargoshenka
 
DOCX
Протокол засідання ЕК
byVsimPPT
 
PPT
Презентація класу
byНаталя Любунь
 
PPSX
Презентація гри ДЖУРА
byAnastasiia Popsuy
 
PPT
презентация національний костюм
bykati_alex
 
DOCX
Навчальний план на 2022- 2023 (2).docx
byssuser58a979
 
PPTX
Презентація "Створення афіші". (автор Вальчишин Олена Олегівна)
byUlyana_M
 
DOCX
Звіт про роботу ШМО вчителів художньо-естетичного циклу та фізкультури
byЗШ №10 м.Світловодська
 
PPTX
Формування природничої компетентності дошкільників через проведення екологічн...
byНаталья Шевченко
 
DOCX
Календарне планування художньої культури (9 клас, 10-11 класи рівень стандарту)
byКовпитська ЗОШ
 
Гурток "Школа безпеки"
byІрина Ракобовчук
 
Вимоги до оформлення журналу
byИрина Слуцкая
 
Сценарій свята Першого вересня
byAlla Kolosai
 
звіт метод.обєднання 2016 2017р.
byTamara Emec
 
План роботи з дітьми пільгового контингенту
byАнжеліка Деревянко
 
5 клас Технологія побутової діяльності
byAndy Levkovich
 
Творчий звіт учителя музичного мистецтва Тимошиної А.В, СШ 9, м.Конотоп
byЮлія Артюх
 
Інна Большакова. Сенсорний розвиток дошкільника у процесі предметно-практично...
byІнститут післядипломної педагогічної освіти КУБГ
 
Наказ та Інструкція Повітряна тривога школа.docx
byssuser34622d
 
Портфоліо вчителя інформатики Пазіної Наталії Вікторівни
byNataliya Pazina
 
Презентація "Все на землі від материнських рук" до свята День матері
byMargoshenka
 
Протокол засідання ЕК
byVsimPPT
 
Презентація класу
byНаталя Любунь
 
Презентація гри ДЖУРА
byAnastasiia Popsuy
 
презентация національний костюм
bykati_alex
 
Навчальний план на 2022- 2023 (2).docx
byssuser58a979
 
Презентація "Створення афіші". (автор Вальчишин Олена Олегівна)
byUlyana_M
 
Звіт про роботу ШМО вчителів художньо-естетичного циклу та фізкультури
byЗШ №10 м.Світловодська
 
Формування природничої компетентності дошкільників через проведення екологічн...
byНаталья Шевченко
 
Календарне планування художньої культури (9 клас, 10-11 класи рівень стандарту)
byКовпитська ЗОШ
 

Similar to Інформаційні освітні ресурси на допомогу у навчанні

DOCX
Використання інноваційних технологій у роботі шкільної бібліотеки.
byСергій Ільчишин
 
DOC
Перетворення бібліотеки закладу освіти на сучасний бібліотечно-інформаційний...
byЛариса Іовженко
 
PDF
Видове різноманіття навчальних видань
byLidia Poperechna
 
PDF
Shbits 11 2012
byLidia Poperechna
 
PPT
мрії попелюшки, або новий функціонал шкільної бібліотеки
byLidia Poperechna
 
PDF
Конкурсні матеріали Мелкозерової Світлани Василівни
byІнститут післядипломної педагогічної освіти КУБГ
 
DOCX
Конкурс "Шкільна бібліотека"
byЛюбов Прокопенко
 
DOC
Формування ІКТ компетентностей учнів - один із пріоритетних напрямків розвитк...
byВалентина Муляревич
 
PPT
інформатизація освіти
byshe-nakaz
 
DOC
використання інформаційних технологій на уроках історії
byTetjana Bilotserkivets
 
PDF
Бібліотека в системі освіти здорового глузду
byТернопільська обласна універсальна наукова бібліотека
 
PDF
Shbits 8 2012
byLidia Poperechna
 
PPT
ікт
bySveta2014
 
PPTX
ик презентац я_2014
byTamara Emec
 
PDF
9 i m_u
byUA7009
 
PDF
9
by9klas
 
PDF
Informatika 9-klas-morze-vember
byfreegdz
 
PDF
9 информ морзе_вембер_2009_укр
byAira_Roo
 
PDF
Informatyka 9-klas-morze
bykreidaros1
 
PDF
9 i m_u
by4book
 
Використання інноваційних технологій у роботі шкільної бібліотеки.
byСергій Ільчишин
 
Перетворення бібліотеки закладу освіти на сучасний бібліотечно-інформаційний...
byЛариса Іовженко
 
Видове різноманіття навчальних видань
byLidia Poperechna
 
Shbits 11 2012
byLidia Poperechna
 
мрії попелюшки, або новий функціонал шкільної бібліотеки
byLidia Poperechna
 
Конкурсні матеріали Мелкозерової Світлани Василівни
byІнститут післядипломної педагогічної освіти КУБГ
 
Конкурс "Шкільна бібліотека"
byЛюбов Прокопенко
 
Формування ІКТ компетентностей учнів - один із пріоритетних напрямків розвитк...
byВалентина Муляревич
 
інформатизація освіти
byshe-nakaz
 
використання інформаційних технологій на уроках історії
byTetjana Bilotserkivets
 
Бібліотека в системі освіти здорового глузду
byТернопільська обласна універсальна наукова бібліотека
 
Shbits 8 2012
byLidia Poperechna
 
ікт
bySveta2014
 
ик презентац я_2014
byTamara Emec
 
9 i m_u
byUA7009
 
9
by9klas
 
Informatika 9-klas-morze-vember
byfreegdz
 
9 информ морзе_вембер_2009_укр
byAira_Roo
 
Informatyka 9-klas-morze
bykreidaros1
 
9 i m_u
by4book
 

More from Методичний кабінет

PPTX
Організація виховного процесу
byМетодичний кабінет
 
PPTX
Нова українська школа
byМетодичний кабінет
 
PPTX
Педагогічна майстерня «Математичні знахідки»
byМетодичний кабінет
 
PPTX
Використання спадщини В. О. Сухомлинського на станції юних натуралістів
byМетодичний кабінет
 
PPTX
Майстер-клас для педагогів в ДНЗ №21
byМетодичний кабінет
 
PPTX
Конкурс-огляд "Екологічна лабораторія для маленьких дослідників" у ДНЗ №21
byМетодичний кабінет
 
PPTX
Вокально хорова робота на музичних заняттях молодший вік ДНЗ №3
byМетодичний кабінет
 
PPTX
Вокально хорова робота на заняттях ДНЗ №3
byМетодичний кабінет
 
PDF
рішення 204
byМетодичний кабінет
 
PPTX
семінар-практикум для вихователів ДНЗ
byМетодичний кабінет
 
PDF
рішення 825
byМетодичний кабінет
 
PPTX
Розвиток професійної компетентності педагога як одна з умов його успішної пр...
byМетодичний кабінет
 
PPT
освітнє середовище нової української школи
byМетодичний кабінет
 
PPT
Форми та методи роботи у новій українській школі
byМетодичний кабінет
 
PPTX
фотоальбом новий рік зш8
byМетодичний кабінет
 
PPTX
Новорічні ранки в ДНЗ №22
byМетодичний кабінет
 
PPTX
Новорічні ранки днз № 19
byМетодичний кабінет
 
PPTX
Фотоальбом новорічних свят ДНЗ №7
byМетодичний кабінет
 
PPTX
фотоальбом тижня театру днз№3
byМетодичний кабінет
 
PPT
тиждень театралізованої діяльності в ДНЗ №5
byМетодичний кабінет
 
Організація виховного процесу
byМетодичний кабінет
 
Нова українська школа
byМетодичний кабінет
 
Педагогічна майстерня «Математичні знахідки»
byМетодичний кабінет
 
Використання спадщини В. О. Сухомлинського на станції юних натуралістів
byМетодичний кабінет
 
Майстер-клас для педагогів в ДНЗ №21
byМетодичний кабінет
 
Конкурс-огляд "Екологічна лабораторія для маленьких дослідників" у ДНЗ №21
byМетодичний кабінет
 
Вокально хорова робота на музичних заняттях молодший вік ДНЗ №3
byМетодичний кабінет
 
Вокально хорова робота на заняттях ДНЗ №3
byМетодичний кабінет
 
рішення 204
byМетодичний кабінет
 
семінар-практикум для вихователів ДНЗ
byМетодичний кабінет
 
рішення 825
byМетодичний кабінет
 
Розвиток професійної компетентності педагога як одна з умов його успішної пр...
byМетодичний кабінет
 
освітнє середовище нової української школи
byМетодичний кабінет
 
Форми та методи роботи у новій українській школі
byМетодичний кабінет
 
фотоальбом новий рік зш8
byМетодичний кабінет
 
Новорічні ранки в ДНЗ №22
byМетодичний кабінет
 
Новорічні ранки днз № 19
byМетодичний кабінет
 
Фотоальбом новорічних свят ДНЗ №7
byМетодичний кабінет
 
фотоальбом тижня театру днз№3
byМетодичний кабінет
 
тиждень театралізованої діяльності в ДНЗ №5
byМетодичний кабінет
 

Recently uploaded

PPTX
Національна пам'ять як інструмент захисту ідентичності та історичної правди в...
byestet13
 
PDF
Нагороди гуртка «Нитяна графіка» за ІІ півріччя 2025-2026 н.р.
byNataliya Persikova
 
PPT
Мат. методи, технології навчання, різні моделі
byrudyanovatn
 
PPTX
Awards
byOlenaPoljanska
 
PPTX
Травмапедагогіка для освітян та українських шкіл.pptx
byssuser7541ef1
 
PPTX
Моніторингове дослідження щодо забезпечення функціонування державної мови в л...
bymarinsbog
 
Національна пам'ять як інструмент захисту ідентичності та історичної правди в...
byestet13
 
Нагороди гуртка «Нитяна графіка» за ІІ півріччя 2025-2026 н.р.
byNataliya Persikova
 
Мат. методи, технології навчання, різні моделі
byrudyanovatn
 
Awards
byOlenaPoljanska
 
Травмапедагогіка для освітян та українських шкіл.pptx
byssuser7541ef1
 
Моніторингове дослідження щодо забезпечення функціонування державної мови в л...
bymarinsbog
 

Інформаційні освітні ресурси на допомогу у навчанні

  • 1.
    АБЕТКА РОЗУМОВОЇ ПРАЦІ ІНФОРМАЦІЙНО-ОСВІТНІ РЕСУРСИ НА ДОПОМОГУУ НАВЧАННІ ІНФОРМАЦІЙНО-МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ УПРАВЛІННЯ ОСВІТИВИКОНАВЧОГО КОМІТЕТУ СВІТЛОВОДСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ СПЕЦІАЛІЗОВАНА ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА І-ІІІ СТУПЕНІВ №7 СВІТЛОВОДСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ СВІТЛОВОДСЬК - 2015
  • 2.
    2 УПРАВЛІННЯ ОСВІТИ ВИКОНАВЧОГО КОМІТЕТУСВІТЛОВОДСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ СПЕЦІАЛІЗОВАНА ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА І-ІІІ СТУПЕНІВ №7 СВІТЛОВОДСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ АБЕТКА РОЗУМОВОЇ ПРАЦІ ІНФОРМАЦІЙНІ-ОСВІТНІ РЕСУРСИ НА ДОПОМОГУ У НАВЧАННІ ІНФОРМАЦІЙНО-МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ СВІТЛОВОДСЬК 2015
  • 3.
    3 АБЕТКА РОЗУМОВОЇ ПРАЦІ.ІНФОРМАЦІЙНІ-ОСВІТНІ РЕСУРСИ НА ДОПОМОГУ У НАВЧАННІ: ІНФОРМАЦІЙНО-МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ / Укладач Галович А. М. – СВІТЛОВОДСЬК: [б.в], 2015. – 100с.
  • 4.
    4 ЗМІСТ ВСТУП.................................................................................................................................5 РОЗДІЛ 1. ТИПОЛОГІЯНАВЧАЛЬНОЇ КНИГИ...........................................................8 РОЗДІЛ 2. ВПРОВАДЖЕННЯ ЕЛЕКТРОННИХ ОСВІТНІХ РЕСУРСІВ.................15 РОЗДІЛ 3. ІНФОРМАЦІЙНІ ДЖЕРЕЛА ТА ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ…....22 3.1 Інформація як основнийресурс.................................................................22 3.2 Основніінформаційні джерела..................................................................26 3.3 Технологія пошуку інформації засобамиІнтернет..................................32 3.4 Інтернет-енциклопедії, словники та онлайн-перекладачі…………….35 3.5 Інформаційна культура сучасного користувача………………………39 РОЗДІЛ 4. ВЧИМОСЯ ПРАЦЮВАТИ З ТЕКСТОМ…………………………………42 4.1 Види, типи і мета читання ………………………………………………42 4.2 Виразне читання й мовлення ..……………………………………….…52 4.3 Методи запису прочитаного ……………………………………………59 РОЗДІЛ 5. ПРАВИЛА ВИКОНАННЯ РОЗУМОВИХ ДІЙ…………………………..76 РОЗДІЛ 6. СКЛАДАННЯ СПИСКУ ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………….82 РОЗДІЛ 7. БІБЛІОТЕЧНА ЖУРНАЛІСТИКА У СИСТЕМІ ЗАСОБІВ МАСОВОЇ КОМУНІКАЦІЇ………………………………………………………………88 7.1 Бібліотека навчального закладу у системі соціальних комунікацій…88 7.2 Журналістика як різновид комунікації……………………………….….91 ВИСНОВКИ.......................................................................................................................97 ДОДАТКИ..........................................................................................................................98 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ..........................................................................99
  • 5.
    5 ВСТУП Ми птиціінформаційногопростору. Іншого унас немає. «Записки українського самашедшого» Л. Костенко. Нам випала цікава доля жити на початку третього тисячоліття – тисячоліття нових інформаційних технологій. Наша доба відрізняється зростанням ролі інформаційних ресурсів суспільства. Збільшення потоку інформації вимагає від людини сформованостіінформаційних умінь: знаходити, обробляти,запамятовувати та використовувати інформацію. Нові інформаційні технології створюють середовище комп’ютерної і телекомунікаційної підтримки організації та управління в різних сферах діяльності, зокрема в освіті. Сучасні технології і телекомунікації дозволяють змінити характер організації навчально-виховного процесу, повністю занурити учня в інформаційно- освітнє середовище, підвищити якість освіти, мотивувати процеси сприйняття інформації та отримання знань. Поряд із традиційною навчальною літературою, електроні освітні ресурси є складовою частиною навчально-виховного процесу. Інтеграція інформаційних технологій в освітні програми здійснюється на всіх рівнях, у тому числі й шкільному навчанні. Національна стратегія розвитку освіти в Україні на період до 2021 року [20] зазначає пріоритетом розвитку освіти впровадження сучасних інформаційно- комунікаційних технологій, що забезпечують удосконалення навчально-виховного процесу, доступність та ефективність освіти, підготовку молодого покоління до життєдіяльності в інформаційному суспільстві. Заходи, спрямовані на забезпечення інформатизації освіти, задоволення освітніх інформаційних і комунікаційних потреб учасників навчально-виховного процесу, передбачають:  розвиток мережі електронних бібліотек на всіх рівнях освіти;  створення електронних підручників та енциклопедій навчального призначення;
  • 6.
    6  формування тавпровадження інформаційного освітнього середовища в системі загальної середньої освіти, застосування в навчально-виховному процесі та бібліотечній справі поряд із традиційними засобами інформаційно-комунікаційних технологій;  забезпечення навчально-виховного процесу засобами інформаційно- комунікаційних технологій, а також доступу навчальних закладів до світових інформаційних ресурсів. Стратегічними напрямами державної політики у сфері освіти повинні стати - інформатизація освіти, вдосконалення бібліотечного та інформаційно-ресурсного забезпечення освіти і науки. Серед основних задач школи – формування у підростаючого покоління інформаційної культури, пізнавальної самостійності. Важливо не стільки навчити учнів правильно сприймати та закріплювати інформацію, а й головне, навчити їх самостійно здобувати знання. Суспільству, яке розвивається, потрібен культ знань. Прагнення до знань, до пізнання світу повинне стати однією з найважливіших потреб людини. Щоб досягтизрілості, високої духовної культури, розвитку творчих здібностей, людині потрібні не лише знання, а й вміння самостійного пошуку інформації, вироблення вмінь та навичок самоосвіти. Інформаційні вміня є основою для успішного засвоєння всіх навчальних предметів, застосуванні їх уподальшому навчанні у вищих навчальних закладах, самоосвіті, та дають можливість людині вільно орієнтуватися у потоці інформації. Актуальне завдання діяльності шкільних бібліотек − формування інформаційної культури підростаючого покоління. Інформаційне суспільство вимагає від сучасного бібліотекаря медіа грамотності та використаня ІКТ в своїй діяльності – наповнення сайту, створення блогів, інформаційних продуктів, вільного користування самим та надання консультації із використання Інтернет-ресурсів; володіння навичками використання Інтернет-сервісів та каналів для формування власних бібліотечних ЗМІ; володіння основамижурналістської майстерності: вивчення жанрів та специфіки журналістики в електронному середовищі, опанування можливостей Інтернет-журналістики,
  • 7.
    7 газетно- журнальної, теле-і радіожурналістики, підготовці публічного матеріалу статей, репортажів, прес-релізів, анонсів, оголошень; вмінню брати інтерв’ю, здійснення професійної фото- і відеозйомки тощо. Інформаційно-методичні матеріали адресовані всім учасникам навчально- виховного процесу: педагогу, бібліотекарю, учню. Матеріали стануть у нагоді бібліотекарю та допоможуть у проведенні бібліотечних уроків, заходів, наданні допомоги учням у виконанні науково-дослідницьких робіт, підготовці до участі у конкурсах декламаторів, написанні відгуків на прочитану книгу, написані рефератів, повідомлень, користуванні навчальними, довідковими та галузевими джерелами, опрацюванні текстових документів у електронному та друкованому форматі в усній та письмовій формі.
  • 8.
    8 РОЗДІЛ 1. ТИПОЛОГІЯНАВЧАЛЬНОЇ КНИГИ Відповідно до структури освіти, кожному рівню освіти відповідає своя система вимог до характеру навчання, цілей, завдань і особливостей навчального процесу, форм і методів, які використовуються на різних його етапах. Відповідно до стандарту «Поліграфія. Підручники і навчальні посібники для середніх загальноосвітніх навчальних закладів. Загальні технічні вимоги» СОУ 22.2- 02477019-07:2007навчальнівидання для учнів загальноосвітніх навчальних закладів за віковою категорією читачів поділяються на:  навчальні видання для молодшого шкільного віку — призначаються для учнів початкових класів, тобто дітей віком 6–10 років;  навчальні видання для середнього шкільного віку — адресуються учням 5–8-х класів, яким виповнилося 11–14 років;  навчальні видання для старшого шкільного віку — розраховані на підлітків 9–12-х класів, а також абітурієнтів віком 15–18 років. Залежно від ролі в навчально-виховному процесі та характеру інформації та відповідно до зазначеного вище стандарту навчальні видання поділяють на такі види навчальних видань за цільовим призначенням і характером інформації: o підручники; o навчальні посібники (хрестоматія, курс лекцій, прописи тощо); o практикуми (задачник, робочий зошит, завдання для контролю засвоєння знань тощо). Особливість характеру інформації навчального видання — широкий тематичний діапазон, визначений номенклатурою навчальних дисциплін, що вивчаються в усіх типах навчальних закладів. Залежно від навчальних дисциплін навчальні видання поділяють на: гуманітарні — до них належать підручники з мови, літератури, психології, історії, суспільствознавства; математичні — видання з математики, алгебри, геометрії, інформатики, логіки; природничі — до цієї групи видань належать підручники й інші навчальні видання з біології, хімії,
  • 9.
    9 природознавства, фізики, астрономії;спеціальні — навчальні видання, що стосуються таких дисциплін, як медицина, механіка, радіотехніка тощо. У Порядкувизначено основнівиди навчальних видань, яким надаються грифи Міністерства освіти і науки України, а саме: навчальні програми; підручники; навчальні посібники; навчально-методичні або методичні посібники; хрестоматії; зібрання творів; словники; енциклопедії; тлумачні словники для школярів і студентів; термінологічні словники для школярів і студентів; довідники для школярів і студентів; практикуми; навчальні наочні посібники; альбоми. Відповідно до міждержавного стандарту ГОСТ 7.60-2003 [13], що регламентує терміни і визначення в описі основних видів видавничої продукції, навчальні видання згруповано у чотири групи: програмно-методичні, навчально- методичні, навчальні видання і допоміжні видання. Така диференціація навчальних видань не повною мірою відображає весь спектр друкованих джерел навчальної інформації. Тож, ураховуючи вищезазначене, розглянемо різні види та підвиди видань навчальної літератури, згрупувавши їх за такими блоками:  навчально-програмні видання;  навчально-теоретичні видання;  навчально-практичні видання;  навчально-методичні видання;  навчально-довідкові видання;  навчально-наочні видання. Рис.1.1 Структура друкованих джерел навчальної інформації навчально-програмні видання навчально-теоретичні видання навчально-практичні видання Друковані джерела навчальної інфрмації навчально-методичні видання навчально-довідкові видання навчально-наочні видання
  • 10.
    10 Навчально-програмні видання регламентуютьнавчально-виховний процес із певної навчальної дисципліни, курсу (факультативу, гуртка тощо). До них належать навчальні плани, програми, календарно-тематичне планування, поурочні плани. Вони визначають цілі та завдання, структуру і зміст навчальної дисципліни, обсяг навчального матеріалу з окремих тем (питань), послідовність їх вивчення. Зміст навчального предмета, передбаченого навчальним планом, визначається його навчальною програмою. Навчальні програми визначають зміст, обсяг і вимоги до вивчення будь-якої дисципліни. Складаються такі програми відповідно до вимог державних освітніх стандартів України. Навчальна програма — державний документ, що визначає зміст, обсяг і вимоги до вивчення навчальних дисциплін, розвитку та виховання особистості відповідно до державного стандарту освіти та навчальних планів. Навчальні програми з усіх навчальних дисциплін для всіх або окремих типів загальноосвітніх навчальних закладів інваріантної складової Типових навчальних планів розробляються назамовлення Міністерства освіти і науки, молоді та спортуУкраїни відповідними структурними підрозділами Національної Академії педагогічних наук України, іншими науково-методичними установами та організаціями, окремими особами або колективами, які мають відповідну науково-теоретичну й практичну підготовку. Порядок розроблення й запровадження навчальних програм для загальноосвітніх навчальних закладів визначено в Додатку до листа Міністерства освіти і науки України «Порядок розроблення й запровадження навчальних програм для загальноосвітніх навчальних закладів» від 12 грудня 2002 р. № 1/9-556. Реалізація навчальної програми в конкретному навчальному закладі (класі) відображається в календарно-тематичному плануванні на певний навчальний рік. Орієнтовне календарно-тематичне планування розробляється провідними вчителями-практиками і є досить поширеним видом навчально-програмовихвидань. Затребуваними на ринку навчальних видань сьогодні є поурочні плани. І хоча поурочний план — це індивідуальний робочий документ учителя, видавці навчальної літератури досить часто беруться за їх видання окремими виданнями.
  • 11.
    11 Відповідно до навчальнихпланів і програм створюють підручники і навчальні посібники, які утворюють групу навчально-теоретичних видань. Різновидами підручників є: профільні підручники; підручники з інтегрованих курсів; підручники для поглибленого вивчення; підручники для непрофільних освітніх закладів; підручники-зошити; підручники-хрестоматії; підручники- задачники. Профільні підручники призначено для профільних класів старшої школи. Підручники для інтегрованих курсів вміщують матеріали з кількох об’єднаних предметів, а для поглибленого вивчення — лише з одного предмета, проте викладений він детальніше, ніж у звичайному підручнику, адже призначений для спеціалізованих та профільних класів. Матеріал, викладений у підручниках для непрофільних освітніх закладів, не заглиблюється в ту чи іншу дисципліну, а подається більш загально. Посібник — видання, спрямоване допомогти в практичній діяльності або в оволодінні навчальною дисципліною. Навчальний посібник — навчальне видання, що частково чи повністю замінює або доповнює підручник та офіційно затверджене як такий вид видання. Навчальні посібники зазвичай доповнюють підручники з тієї чи іншої дисципліни. Інколи вони взагалі можуть їх замінювати, оскільки також офіційно затверджені як нормативні видання. Написані такі видання доступною мовою, вміщують ілюстративний матеріал і завдання та запитання для самоконтролю. При складанні навчальних посібників автори керуються рекомендаціями МОН молоді, спорту України. До навчально-теоретичних видань належать і тексти лекцій із певної дисципліни, або ж будь-якої частини курсу. Застосовуються такі видання здебільшого у вищій школі. До навчально-практичних видань належать практичні видання (збірники задач і вправ, зошити з друкованою основою тощо), а також хрестоматії, книги для читання тощо. Цей допоміжний дидактичний матеріал сприяє зміцненню пізнавальних і практичних умінь, прищеплює навички самостійної роботи.
  • 12.
    12 Важливими для закріпленняпройденого матеріалу учнями є практикуми, що складаються з вправ і завдань. Виконуючи їх, учні перевіряють, наскільки якісно вони засвоїли інформацію. Збірники вправ та завдань призначено для закріплення учнями пройденого матеріалу. Вони містять не лише вправи та задачі, але й відповіді на них, із якими школярі можуть звіряти свої результати. Увесь матеріал у таких збірниках подано систематизовано та відповідно до того, як його розміщено у підручниках із тієї чи іншої дисципліни. Збірники текстів диктантів та переказів використовують для опанування мов та літератур. Із уведенням системи тематичного оцінювання, яка потребувала значної кількості добірок завдань і вправ, широкого розповсюдження набули видання для тестування та діагностики навчальних досягнень — збірники завдань для контрольних робіт тематичних та підсумкових атестацій, розраховані на підготовку школярів до тематичного оцінювання навчальних здобутків. У них розміщено завдання з пройденого матеріалу з певного предмета, які виноситимуться на тематичну чи підсумкову атестацію або залік наприкінці семестру або навчального року. Значними тиражами видаються сьогодні й такі навчально- практичні видання, як робочі зошити з друкованою основою. Вони мають чітке адресне спрямування і використовуються учнями індивідуально, здебільшого одноразово. Залежно від ролі у навчальному процесі можна виділити такі різновиди робочих зошитів: для формування практичних умінь і навичок (прописи); для практичних та лабораторних робіт, щоденники спостережень; для контролю навчальних досягнень. Із запровадженням зовнішнього незалежного оцінювання (ЗНО) широкої популярності набули видання, зорієнтовані на підготовку учнів до ЗНО: робочі зошити Тест-контроль у форматі ЗНО. Функція книжок для читання — розвивальна. Вони поліпшують навички та техніку читання у дітей, поглиблюють знання з предмета, розвивають пізнавальні інтереси. Розрізняють такі книжки для читання: для учнів початкової школи з читання;
  • 13.
    13 для учнів середньоїшколи з літератури, історії, біології, географії; з іноземної мови (адаптовані переклади); для допоміжних шкіл дефектологічного спрямування. Хрестоматії — це видання літературно-художніх, історичних або мистецьких творів чи уривків із них, які є об’єктом вивчення. Усітвори узгоджено з навчальною програмою. Різновидом хрестоматій є підручники-хрестоматії та посібники- хрестоматії. Навчально-методичневидання — навчальне видання, що містить матеріали з методики викладання навчальної дисципліни (розділу, частини) або з методики виховання. Навчально-методичні посібники створюють для вчителів і викладачів, вони містять методику викладання та подання певного предмета, рекомендації щодо організації самостійної роботистудентів та учнів. Навчально-методичний комплект (комплекс) — у повному об’ємі має такий вигляд: анотація, програма курсу і тематичний план, навчальний посібник для учнів (у друкованій або іншій формі, наприклад, інтерактивна комп’ютерна програма, інтернет-ресурс), методичні рекомендації для вчителів (розробки занять, хрестоматія), анотований список літератури, робочий зошит, завдання для самостійної роботи учнів тощо. Методичні рекомендації та вказівки допомагають краще орієнтуватися в певній дисципліні, роз’яснюють методику навчальної роботи, містять поради щодо виконання різноманітних завдань. Важливо, що методичні рекомендації адресовані вчителям і викладачам, містять інформацію саме про викладання та ведення роботи з учнями чи студентами, а методичні вказівки написані для студентів та учнів, адже допомагають в організації самостійної роботита кращому засвоєнні матеріалу. Вони повинні мати високий науково-методичний рівень, посилатися на велику кількість джерел. Навчально-довідкові видання призначені для навчальних цілей. Їх особливості визначаються характером інформації, зорієнтованої на певний етап навчання та завдання навчальної програми. Словники для студентів та учнів уміщують упорядкований перелік слів (фразеологізмів, синонімів, термінів тощо), які доповнено довідковими даними. Енциклопедії є навчальними довідковими
  • 14.
    14 виданнями, які такожмістять упорядкований перелік певних відомостей із різноманітних сфер науки, доступний для учнів та легкий для засвоєння. Довідники складаються з коротких упорядкованих за певною системою даних, що стосуються окремих галузей науки. Вони пристосовані до легкого та швидкого пошуку інформації. Путівники — це навчальні видання довідкового характеру, які містять дані, що допомагають орієнтуватися у певному місці, об’єкті тощо. Визначники — видання у вигляді книги, таблиці, атласу, в яких подано упорядковані та систематизовані за певними критеріями визначення, зображення, паспорти певних об’єктів, що стосуються навчальної дисципліни, а також «ключі» до них. У шкільному користуванні переважають шкільні визначники рослин, тварин тощо. Навчально-наочні посібники містять здебільшого ілюстративний матеріал для кращого вивчення певної дисципліни. Вони допомагають наочно представити об’єкти і явища, краще зрозуміти їх суть. Серед друкованих навчально-наочних посібників розрізняють поліграфічні та картографічні посібники: поліграфічні навчально-наочні посібники: таблиці, плакати, комплекти плакатів або таблиць, транспаранти, портрети; картографічні навчально-наочні посібники: стінні/контурні карти, атласи тощо. Карти, атласи— це незалежне додатковеджерело знань з географії та історії. Вони є незамінними посібниками, що подають інформацію, яка не може бути в повномуобсязіпредставлена у підручнику, та допомагають краще розуміти матеріал або ж застосовувати знання на практиці.
  • 15.
    15 РОЗДІЛ 2. ВПРОВАДЖЕННЯЕЛЕКТРОННИХ ОСВІТНІХ РЕСУРСІВ Суспільство ХХІ століття значною мірою формується під впливом бурхливого розвитку інформаційно-комунікаційних технологій, котрі все більш активно впливають як на професійну діяльність людей, їх освіту, так і, власне на спосіб життя людей. Інформаційно-комунікаційні технології швидко стали не тільки життєво важливим стимулом розвитку світової економіки, але й значною її частиною. Стрімкий розвиток інформаційних технологій, що грунтуються на засобах компютерної техніки і телекомунікаційного зв’язку, сприяють збільшенню частки інформації, яка виробляється саме в електронному вигляді. Тенденцією сьогодення є інтеграція друкованих та електронних видань. Підготовку до друку поліграфічної продукції вже повністю переведено в цифрову форму, видавництва оснащено комп’ютерною технікою, програмним забезпеченням професійного рівня, технічними засобами оброблення зображень, упроваджуються новітні мережеві технології розповсюдження медіа-інформації. Багато друкованих видань супроводжуєтьсяелектронною версією на оптичних дисках. Це стосується науково-технічних і навчальних видань, енциклопедій та словників тощо. Разом з тим сучасні електронні видання надають можливість вийти за межі традиційної поліграфії. Підвищеня швидкості комп’ютерів, збільшення обсягу дискової памяті, пропускної здатності мереж дозволили розширити можливості електронних видань за рахунок нових складових: графічної анімації, відео та звукових додатків, віртуальної реальності, що є недосяжним у «паперовому» варіанті. Великою перевагою електроних видань порівняно з друкованими є їх набагато більша функціональність, зумовлена притаманним їм гіпертекстовим та інтерактивним характером. Це дозволяє значно спростити пошук необхідної інформації, динамічно побудувати процеси вивчення матеріалу й підсилити його мотивацію, що, у свою чергу допомагає прискорити процеси сприйняття й запамятовуваня інформації, які, до того ж є більш інтенсивними у разі використання електроних видань за рахунок впливу на людину багатьох середовищ: не лише тексту й іллюстративного матеріалу, як у традиційних виданнях, але й
  • 16.
    16 ваідео, звуку, віртуальноїреальності анімації. У результаті цього електронні видання стали засобом комплексного інформаційного впливу нв людину, який не поступається радіо, кіно і телебаченню, а в чомусь навіть перевищує ці важливі засоби масової комунікації. Електронні видання є достатньо новим засобом інформації та комунікації, який швидко розвивається. Розвиток цей відбувається у декількох напрямках: технічному, спрямованому на вдосконалення апаратних засобів розповсюдження, зокрема мережевих, та перегляду електроних видань; програмному, спрямованому на автоматизацію процесів створення електроних видань. Важливим напрямом розвитку електроних видань є вивчення їх як нового соціокомунікативного явища, яке має непересічний вплив на розвиток суспільства. Трансформація освіти, що пов’язана з її інформатизацією, зумовлює відповідні зміни її підсистемах. Ці зміни відбиваються на засобах навчання, зокрема на навчальній книзі. В суспільстві знань, яке змінить інформаційне суспільство, оптимальною формою навчальної книги, зокрема підручника, буде її електронний варіант з урахуванням розвитку інформаційних технологій, соціально-економічних та інших вимог до неї. Це стосується переважно навчальної книги, що має змінюватися під впливом розвитку науки, адекватно відбиваючи рівень освіти. Передумовою для цього є інтенсивний розвиток комп’ютерних технологій, що стимулює дослідження щодо вдосконалення та використання електронної навчальної книги. Так, міністерство освіти і науки, молоді та спорту України наказом № 1060 від 01.10.2012 року затвердило Положення про електронні освітні ресурси. Це Положення визначає поняття електронних освітніх ресурсів (далі - ЕОР), їх види, порядок розроблення та впровадження. Положення розроблено відповідно до Законів України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», та ін. з урахуванням вимог державних санітарних правил і норм та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність в сфері науково-методичного і матеріально-технічного забезпечення системи освіти. Під ЕОР розуміють навчальні, наукові, інформаційні, довідкові матеріали та засоби, розроблені в електронній формі та представлені на
  • 17.
    17 носіях будь-якого типуабо розміщені у комп'ютерних мережах, які відтворюються за допомогою електронних цифрових технічних засобів і необхідні для ефективної організації навчально-виховногопроцесу, в частині, що стосується його наповнення якісними навчально-методичними матеріалами. ЕОР є складовою частиною навчально-виховного процесу, має навчально- методичнепризначення та використовується для забезпечення навчальної діяльності вихованців, учнів, студентів і вважається одним з головних елементів інформаційно- освітнього середовища. Метою створення ЕОР є модернізація освіти, змістове наповнення освітнього простору, забезпечення рівного доступуучасників навчально-виховного процесу до якісних навчальних та методичних матеріалів незалежно від місця їх проживання та форми навчання, створених на основі інформаційно-комунікаційних технологій. До основних видів ЕОР належать: електронний документ — документ, інформація в якому подана у формі електронних даних і для використання якого потрібні технічні засоби; електронне видання — електронний документ, який пройшов редакційно- видавниче опрацювання, має вихідні відомості й призначений для розповсюдження в незмінному вигляді; електронний аналог друкованого видання — електронне видання, що в основному відтворює відповідне друковане видання, зберігаючи розташування на сторінці тексту, ілюстрацій, посилань, приміток тощо; електронні дидактичні демонстраційні матеріали — електронні матеріали (презентації, схеми, відео- й аудіозаписи тощо), призначені для супроводу навчально-виховного процесу; інформаційна система — організаційно впорядкована сукупність документів (масивів документів) та інформаційних технологій, в тому числі з використанням технічних засобів, що реалізують інформаційні процеси та призначені для зберігання, обробки, пошуку, розповсюдження, передачі та надання інформації; депозитарій електронних ресурсів — інформаційна система, що забезпечує зосередження в одному місці сучасних ЕОР з можливістю надання доступу до них
  • 18.
    18 через технічні засоби,у тому числі в інформаційних мережах (як локальних, так і глобальних); комп'ютерний тест — стандартизовані завдання, представлені в електронній формі, призначені для вхідного, проміжного і підсумкового контролю рівня навчальних досягнень, а також самоконтролю та/або такі, що забезпечують вимірювання психофізіологічних і особистісних характеристик випробовуваного, обробка результатів яких здійснюється за допомогою відповідних програм; електронний словник — електронне довідкове видання упорядкованого переліку мовних одиниць (слів, словосполучень, фраз, термінів, імен, знаків), доповнених відповідними довідковими даними; електронний довідник — електронне довідкове видання прикладного характеру, в якому назви статей розташовані за абеткою або в систематичному порядку; електронна бібліотека цифрових об'єктів — набір ЕОР різних форматів, в якому передбачено можливості для їх автоматизованого створення, пошуку і використання; електронний навчальний посібник — навчальне електронне видання, використання якого доповнює або частково замінює підручник; електронний підручник - електронне навчальне видання з систематизованим викладом дисципліни (її розділу, частини), що відповідає навчальній програмі; електронні методичні матеріали — електронне навчальне або виробничо- практичне видання роз’яснень з певної теми, розділу або питання навчальної дисципліни з викладом методики виконання окремих завдань, певного виду робіт; курс дистанційного навчання — інформаційна система, яка є достатньою для навчання окремим навчальним дисциплінам за допомогою опосередкованої взаємодії віддалених один від одного учасників навчального процесу у спеціалізованому середовищі, яке функціонує на базі сучасних психолого- педагогічних та інформаційно-комунікаційних технологій;
  • 19.
    19 електронний лабораторний практикум— інформаційна система, що є інтерактивною демонстраційною моделлю природних і штучних об'єктів, процесів та їх властивостей із застосуванням засобів комп'ютерної візуалізації. За функціональною ознакою, що визначає значення і місце ЕОР в навчальному процесі, їх можна класифікувати як: - навчально-методичні ЕОР (навчальні плани, робочі програми навчальних дисциплін, розроблені відповідно до навчальних планів); - методичні ЕОР (методичні вказівки, методичні посібники, методичні рекомендації для вивчення окремого курсу та керівництва з виконання проектних робіт, тематичні плани); - навчальні ЕОР (електронні підручники та навчальні посібники); - допоміжні ЕОР (збірники документів і матеріалів, довідники, покажчики наукової та навчальної літератури, наукові публікації педагогів, матеріали конференцій, електронні довідники, словники, енциклопедії); - контролюючі ЕОР (тестуючі програми, банки контрольних питань і завдань з навчальних дисциплін та інші ЕОР, що забезпечують контроль якості знань). ЕОР повинні відповідати таким вимогам:  відповідність програмі з навчального предмета, для вивчення якого розроблено ЕОР;  наявність відповідних методичних рекомендацій щодо використання ЕОР у професійній діяльності вчителя/викладача;  дотримання чинних санітарних норм та ергономічних, програмно- технічних вимог до ЕОР;  дотримання законодавства України щодо захисту авторських прав. ЕОР не потребують обов’язкового дублювання у паперовому варіанті. Використання ЕОР у навчально-виховному процесі допускається після проведення науково-методичної експертизи та отримання відповідного документа згідно із Порядком надання навчальній літературі, засобам навчання і навчальному обладнанню грифів та свідоцтв Міністерства освіти і науки України.
  • 20.
    20 Бібліотека загальноосвітнього навчальногозакладу здійснює бібліотечно- інформаційне обслуговування користувачів для засвоєння всіма напрямами навчально-виховного процесу відповідного закладу як програмних, так і позапрограмних вимог, а також самоосвіти. Отже, на особливість складу фонду шкільної бібліотеки впливають всі ознаки видань: цільове призначення, видовий склад, система поділу фонду та характер інформації, що міститься в них. Саме ці ознаки і зумовлюють структуру, типологічний та видовий склад фонду шкільної бібліотеки, який можна зобразити схематично: Рис. 2.1 Структура фонду шкільної бібліотеки У зв’язку з упровадженням електронних освітніх ресурсів змінюється склад фонду шкільної бібліотеки. У сучасному освітньому процесі використовуються як традиційні так і нетрадиційні носії інформації. Вони класифікуються за певними видами, типами, функціональними ознаками, читацьким та цільовим призначенням, характером інформації. Створення електронних навчальних видань не призведе до витіснення традиційних способів друку, а зумовить їх тривале співіснування як засобів соціальної комунікації. Фонд шкільної бібліотеки Основний фонд Книги та брошури Періодичні видання Документи на електронних носіях Аудіовізуальні документи Фонд навчальноїлітератури Навчальні видання Підручник Навчальний посібник Конспектлекцій Kурс лекцій Допоміжнівидання Практикум Хрестоматія Kнига для читання
  • 21.
    21 Рис. 2.2 Стркутурафонду шкільної бібліотеки з упровадженням ЕОР Фонд шкільної бібліотеки основний фонд книги брошури документи на електронних носіях періодичні видання аудіовізуальні матеріали карти альбоми фонд підручників навчально- програмні видання навчально- теоретичні видання навчальні ЕОР навчально- практичні видання методичні ЕОР навчально- методичні видання навчально- методичні ЕОР навчально- довідкові видання контролюючі ЕОР навчально- наочні видання допоміжні ЕОР
  • 22.
    22 РОЗДІЛ 3. ІНФОРМАЦІЙНІДЖЕРЕЛА ТА ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ 3.1 Інформація, як основний ресурс. Інформація для нашої епохи є словом-символом. Це слово латинського походження, яке спочатку означало «пояснення»,«викладення», «обізнаність». Його почали широко вживати в середині ХХ століття, що свідчить про зміну епох у цей час: з машинного або індустріального, людське суспільство перетворювалося на інформаційне. Інформаційне суспільство – це суспільство, в якому більшість працівників зайняті виробництвом,збереженням, переробкою, продажем та обміном інформації. Сьогодні в усіх країнах тією чи іншою мірою відбувається процес інформатизації, успіх якої залежить від економічних чи соціальних факторів. Інформаційне спілкування набуло універсального характеру. Воно охоплює всю земну кулю, в його орбіту втягується все людство. Поряд із зростанням культури інформатизації росте і її технізація, тобто залежність від рівня та характеру технічних засобів передачі інформації і її виробництва. Одним із напрямів інформатизації суспільства є інтенсифікація та підвищення ефективності і якості навчання наступного покоління, підготовка його до комфортного життя в умовах інформатизації і комп’ютерізації суспільства. Слово «інформація» інтуїтивно цілком зрозуміле. Інформацію ми отримуємо з книжок, газет, Інтернету, по телебаченню, телефону, в розмовах із друзями. Ми обмінюємося інформацією, зберігаємо її або забуваємо. Інформація є невід’ємною складовою світу довкола нас і нашої свідомості. Разом із тим поняття інформації – це одне з фундаментальних понять науки інформатики, настільки ж важливе, як поняття числа в математиці, як чиник, що відіграє вагому роль в житті людини. Інформацію (від лат. Informatio — повідомляти) визначають як будь-яке повідомлення про будь-що, теоретичні відомості, значення певних показників, що є об’єктамизбереження, обробки та передачі, які використовуються в процесі аналізу певних (економічних, технологічних, політичних тощо) рішень.
  • 23.
    23 Термін «інформація» ввівК. Шеннон відносно до теорії передачі кодів, яка отримала назву «Теорія інформації». Сьогодні слово «інформація» використовують у найрізноманітніших контекстах: людину, яка має знаня з певного предмета, ми називаємо «поінформованою», почувши від кого-небудь важливі відомості, кажемо «Дякую за інформацію». Інформація зберігається на комп’ютері, мобільному телефоні, флешці тощо. У наш час зміст цього терміна отримав більш глибоке природничо-філософське значення. Така трансформація — у сприйнятті людиною — поняття «інформація» стала наслідком необхідності переосмислення технологій трансляції та ретрансляції, сприйняття і перетворення того, що має загальну назву — інформація. Інформація, це відображення реального світу (подій) за допомогою повідомлень, обмін відомостями між людьми. Не всі відомості для нас є інформацією. Лише в тому разі, коли якесь повідомленя принесло щось нове, можна говорити про одержання інформації. Інформація має нести людині нові знання. Форми існування інформації у вигляді повідомлень. Повідомлення – це певна «порція» інформації, яку можна виокремити від решти. Повідомлення – найпростіша форма форма існування інформації. Якщо будь-які повідомлення зафіксувати, у вигляді тексту, числа або зображення, вони стануть даними. Дані – повідомлення у формалізованому вигляді. Коли людина замислюється над отриманою інформацією, зіставляє дані, виникають судження, уявлення, поняття. За допомогою органів відчуття людина лише сприймає інформацію, осмислює її, а на основі свого досвіду, знань інтуїції приймає якесь рішення Найвищою формою існування інформації є знання – систематизовані поняття, уявлення, судження. До знань належать наукові факти і теорії, релігійні системи, усвідомлений та узагальнений життєвий досвід людини. Дії, які можна виконувати з інформацією утворюють інформаційні процеси. Інформаційний процес– це процес, у результаті якого відбувається прийом, обмін та використання інформації. Із середини ХХ ст. інтенсивність інформаційних процесів значно збільшилась. Стрімкий потік інформації вже не сприймається людиною в повному обсязі; орієнтуватись у ньому стає все важче і складніше. Інколи виявляється простіше заново створити продукт, ніж розшукувати аналог, зроблений
  • 24.
    24 раніше. Зустрічним процесомє постійне оновлення і удосконалення засобів, що допомагають людині сприймати, переробляти, зберігати та використовувати інформацію. Рис. 3.1 Інформаційні процеси Види інформації розрізняють запредметом зображення, за режимом доступу. До офіційної інформації належать державні рішеня, резолюції з’їздів і конференцій, промово політичних та державних діячів, заяви політичних партій, громадських організацій та окремих осіб. Офіційна інформація надається для опублікування засобам масової інформації, прес-центрам. Вона не підлягає редагуванню і має бути опублікована дослівно, у тому вигляді, в якому надійшла з офіційних джерел. Кожного дня людина одержує інформацію про найрізноманітніші події – це подієва інформація. Основний інформаційний блок створюється редакційним колективом, його репортерамий кореспондентами. Вони повідомляють нам новини, факти й події внутрішнього та міжнародного життя. Поряд з подієвою співіснує публіцистична інформація, різні аналітичні матеріали: коментарі, оглядові статті чи нариси. Виступи фахівців з якнайширшого кола питань, що цікавлять аудиторію – ділова інформація. Це можуть бути матеріали з різних галузей знань: медицини, ІНФОРМАЦІЮ МОЖНА НАКОПИЧУВАТИ ПЕРЕДАВАТИ ПОШИРЮВАТИ ЗАХИЩАТИ ВИКОРИСТОВУВАТИ ШУКАТИ ЗБЕРІГАТИ ЗБИРАТИ ОПРАЦЬОВУВАТИ ОТРИМУВАТИ СПРИЙМАТИ СТВОРЮВАТИ
  • 25.
    25 освіти, агрономії тощо,які створені самими спеціалістами, так і взяті у них журналістами у вигляді інтерв’ю. Програми радіо і телебачення, театральні та кіноафіші, розклад руху транспортувизначаються як довідкова інформація. Рекламна інформація виконує не тільки функцію повідомлення, а й фінансового забезпечення видань. Різноманітні літературні твори, репродукції живопису й художні фотографії, видрукувані в ЗМІ; музика, вистави, теле- й художній фільми – це естетична інформація. Саме вона розвиває наші смаки, впливає на духовне становлення. Використання різних видів інформації урізноманітнює інформаційний потік, робить друковане виданя чи програму електроного ЗМІ цікавими й конкурентноспроможними. За режимом доступу інформація поділяється на відкриту, доступну для бажаючих її одержати, та інформацію з обмеженим доступом (відомості, що становлять державну чи іншу таємницю, розголошення якої завдає шкоди державі, суспільству чи окремій особі). Відомості, якими володіють, користуються або розпоряджаються громадяни чи організації, поширюються за їхнім бажанням. Збирання інформації про особу без її попередньої згоди, за винятком випадків, передбачених законом, заборонене. Сьогодні інформацію зберігають на електронних носіях – оптичних і магнітних дисках, картах пам’яті, стрічках. Цей спосіб незрівнянно ефективніший і дешевший за всі попередні, проте другу революцію в галузі накопичення знань може здійснити, знову-таки, Інтернет, що починає відігравати роль єдиного глобального носія інформації. Отже, у сучасних умовах інформація стає реальним соціальним ресурсом, так як інформація здатна допомогти людині адаптуватися у житті в умовах невизначеності, пристосуватися до постійних змін, виробити нові стереотипи поведінки, що відповідають новим обставинам тому, що світ сприймається через подану інформацію, а володарем світу є той, хто володіє інформаційними ресурсами.
  • 26.
    26 3.2 Основні джерелаінформації Джерело інформації – об’єкт, що ідентифікує її походження. Усе інформаційне середовище поділяється на три типи джерел інформації:  документ;  людина;  предметно-речове середовище. Людина є ключовоюланкою в системі інформаційних джерел. Може розкрити велику за обсягом та цікаву інформацію зі сфери знань та власного досвіду використання цих знань на практиці. Поняття «документ» використовують нині у двох значеннях:1) документ – матеріальний носій запису із зафіксованою на ньому інформацією для передавання в часіі просторі;2) документ – юридично закріплений папір, що засвідчує за його власником право на що небудь, будь-який факт. Під предметно-речовим середовищем розуміють оточення, що поруч із вами. Предмети та речі інколи можуть розповісти не менше ніж людина, тому важливо знати, де шукати потрібну інформацію. У зв’язку з цим розрізняють такі найбільш поширені шляхи пошуку інформації: •вивчення бібліотечних каталогів; •за допомогою пошукових систем в Інтернеті; •у довідковому апараті лінгвістичних енциклопедій, стаття у науковій періодиці (у них після статті на визначені теми дається список літератури); •комунікативний — можливість отримати необхідну консультацію фахівця тієї галузі, яка є близькою до теми пошуку. Сьогодні в нашій країні система науково- інформаійної діяльності поділена на профілі універсальний, галузевий та багатогалузевий. Має три рівні за територіальною ознакою: всеукраїнський, регіональний та низовий. На Всеукраїнському рівні універсальним центром системи НТІ є Книжкова палата України. Універсальним центром національної системи НТІ є також Український науково-дослідний інститут стандартизації, сертифікації та інформатики (УкрНДІССІ), який обліковує документи із стандартизації, чинні в Україні. Головна
  • 27.
    27 організація НСНТІ Україниз питань координації та науково-методичного забезпечення діяльності НСНТІ визначено Український інститут науково-технічної та економічної інформації (УкрІНТЕІ). Багатогалузевим центром НСНТІ є також Інститут промислової власності, який розглядає заявки на винаходи, державну реєстрацію, публікації та видачу охоронних документів на об’єкти промислової власності. До багатогалузевих центрів національної системи НТІ України належать найбільші універсальні наукові бібілотеки України: Національна парламентська бібліотека України (НПБУ), Національна бібліотека України ім. В. І. Вернадського НАН України (НБУВ), Львівська наукова бібілотека ім. В. Стефаника НАН України (ЛНБ), Харківська державна наукова бібілотека ім. В. Г. Короленка(ХДНБ), Одеськадержавна наукова бібілотека ім. О. М. Горького (ОДНБ). Галузевими центрами Всеукраїнського рівня національної системи НТІ є галузеві наукові бібліотеки: медична, сільсько-господарська, аграрних наук, архітектурно-будівельна та ін. Центрами регіонального рівня системи НТІ універсального профілю є обласні універсальні наукові бібілотеки (ОУНБ). До низового рівня системи НТІ належать також бібліотеки вищих навчальних закладів. Особливе місце в національній системі НТІ посідають публічні (масові) бібліотеки, іноді об’єднані в централізовані бібліотечні системи Міністерства культури і мистецтв України. Найбільш доступнимидля пошуковців є, звичайно, бібліотечнікаталоги. Усі книги, інші друковані джерела у величезному масиві наукової літератури систематизуються у відповідних бібліотечних каталогах — алфавітному, систематичному, предметному. Каталоги, як інформаційно-пошукова система дають можливість швидко зорієнтуватися, чи є в бібліотеці книги з тієї галузі науки, яка цікавить дослідника. Пошук потрібних джерел інформації може здійснюватися за допомогою звичайних бібліотечних карток, що є у відповідному каталозі бібліотеки, або за допомогою комп’ютера.
  • 28.
    28 Для того щобзорієнтуватись у величезному масиві наукової літератури, треба знати принципи й упорядкування відповідно до вимог певних каталогів. Користуючись такими каталогами, легко підібрати літературу з конкретних питань. В алфавітному каталозі всі книги систематизують в алфавітному порядку за прізвищами авторів. У такому каталозі, знаючи прізвище та ініціали автора, можна швидко відшукати потрібну книгу. Предметний каталог, каталог, у якому бібліографічні записи розташовуються за абеткою предметних рубрик. Він розкриває вміст фонду та забезпечує простий та оперативний пошук по конкретному питанню, про окремий предмет і близькі предмети. Користуватися предметним каталогом потрібно як енциклопедичним словником. Систематичний каталог, у ньому описи документів розташовуються за галузями знань відповідно до певної системи класифікації. Матеріал розташовується в логічній послідовності від загального до часткового. Тому пошук літератури у систематичному каталозі є багатоступінчастим: спочатку потрібна галузь знання, потім часткове питання, а потім джерело. До систематичного каталогу звертаються для:  підбору літератури по певному питанню, темі, галузі знання;  пошуку книги, якщо невідомі точний заголовок або прізвище автора. Бібліографічні описи розташовуються в систематичному каталозі відповідно до прийнятої системи класифікації. Якщо потрібно знайти книгу з певної проблеми, а автор її не відомий, звертаються до систематичного каталогу. Він складений за бібліотечно- бібліографічною класифікацією (ББК). У систематичному каталозі картки групуються за такими розділами: 2. Природничі науки. 20. Природничі науки в цілому. 22. Фізико-математичні науки. 24. Хімічні науки. 26. Науки про землю. 28. Біологічні науки. 3. Техніка.
  • 29.
    29 4. Сільське ілісове господарство. Сільськогосподарські і лісогосподарські науки. 5. Охорона здоров'я. Медичні науки. 60. Суспільні науки в цілому. 63. Історія. Історичні науки. 65. Економіка. Політичні науки. Політика. Політичні науки. Держава і право. Юридичні науки. . Військові науки. 0/79. Культура. Наука. Освіта. 80/84. Філологічні науки. Художня література. 85. Мистецтво. Мистецтвознавство. 86. Релігія. Атеїзм. 87. Філософські науки. 88. Психологія. 9. Література універсального змісту. У процесі пошуку потрібної книги треба дотримуватись такої схеми: Алгоритм пошуку документа ↓ Пошук документа слід розпочати зі звернення до бібліотечних каталогів: традиційних або електронного (з будь-якого комп'ютера, підключеного до мережі Інтернет). Традиційні каталоги:  алфавітний;  систематичний. ↓ Вам відомі автор і назва книги  Зверніться до алфавітного каталогу.  Зверніться до електронного каталогу. ↓ Вам необхідно знайти документи за темою  Зверніться до систематичного каталогу.  Зверніться до електронного каталогу (пошук за предметами). ↓ Вам необхідно замовити читацьку вимогу
  • 30.
    30  Шифр іавторськийзнак.  Автор (якщо книга написана одним, двома, трьомаавторами).  Заголовок.  Місце і рік видання документа. Під час роботи з інформаційними джерелами постає особливо актуальне питання: «Як шукати потрібну літературу?» Якщо стаття має суто науковий характер і в ній розглядаються питання результатів проведеного експерименту чи загальні висновки з виконаних досліджень, то в ній, зазавичай є посилання на інші літературні джерела, списки яких наводяться наприкінці цієї публікації. На такі спискипосилань варто звертати особливу увагу, оскількивони відібрані і згруповані саме навколо тієї теми чи проблеми, яка розглядається в публікації, і очевидно стосується обраної теми. Інтернет-ресурсибібілотек, які представлені на сайтах, досить різноманітні, але всі їх можна згрупувати:  повнотекстові ресурси;  бібліографічні ресурси;  Інтернет-послуги бібілотек;  довідкова та навігаційна інформація. Повнотекстові ресурси, як правило містять доступ до власних електронних бібліотек, повнотекстових баз данних. Бібліографічні ресурси представлені у вигляді: електроних каталогів, тематичних та проблемно-орієнтованих баз даних; краєзнавчих ресурсів; бібліографічних списків, покажчиків та ін. Інтернет-послуги бібілотек передбачають виконання певних видів обслуговування. Наприклад, Віртуальна довідкова служба виконує довідково- бібліографічне обслуговування віддалених користувачів бібліотеки, приймаючи запити та відсилаючи довідки електронною поштою, за допомогою чату,
  • 31.
    31 відеоконференції. Електронна службадоставки документів відповідно приймає замовлення та відправляє необхідні користувачам тексти. Довідкова та навігаційна інформація сприяє кращому орієнтуванню користувачів на сайті бібліотеки, швидкому знаходженню відповідей на питання, які користувач шукає. Це можуть бути адреса та телефони, структура бібліотеки, а також тренажери з опанування культури пошуку та обробки інформації. Крім того, містяться посилання на джерела мережі Інтернет. Рис. 3.3 Віртуальна бібліографічна довідка об’єднаної довідкової служби бібліотек України Рис.3.4 Віртуальна довідка на сайтах бібліотек України Отже, сучасне інформаційне середовище представлене розгалуженою науково-інформаційною системою, яка забезпечує користувачів потрібною інформацією.
  • 32.
    32 3.3 Технологія пошукуінформації засобами Інтернет Сьогодні найбільш зручним та сучасним засобом пошуку й систематизації необхідної інформації є інтернет-ресурси. Інтернет — усесвітня асоціація комп’ютерних мереж або простіше — World Wide Web (WWW), що дослівно означає «всесвітня широка павутина». В Інтернеті можна отримати різноманітну інформацію — від прогнозу погоди до інформації про політику, техніку і технології, меблеве виробництво, медицину, наукові відкриття тощо. Види доступу до ресурсів Інтернету відрізняються різними схемами підключення, які забезпечують постачальники послуг мережі — провайдери. Звичайні користувачі підключаються до Інтернету за допомогою модему і телефонної лінії, кабельного з’єднання чи за допомогою бездротової технології. Кожний комп’ютер, що підключений до всесвітньої мережі, має власний номер, який називають доменом (від англ. Domain — область). Найбільш поширена послуга, яка надається мережею, — віддалений доступ до баз даних. Це означає, що за допомогою комп’ютера, підключеного до Інтернету, можна переглядати інформацію, яка знаходиться на великих відстанях у бібліотеці та зберігається у відповідному комп’ютері. Під час передачі файлів (інформація передається у файлах) по мережі використовується так званий протокол, за допомогою якого ви можете скопіювати на комп’ютер будь-який доступний файл. Загальний обсяг інформації, що є доступним через протокол - програмнезабезпечення, текстовідокументи, звукові та відеофайли тощо. Коли ви знаходитеся (через комп’ютер) у мережі Інтернет, то є можливість переглядати різноманітні документи в різних частинах країни чи світу, за лічені хвилини зазирнутина українську сторінку сервера Національної бібліотеки України ім. В. І Вернадського (м. Київ) і переглянути інформаційні джерела з наукової періодики чи електронні наукові фахові видання, тематичні зібрання тощо. Перехід від однієї сторінки до іншої - звичайне натискання кнопки миші вашого
  • 33.
    33 комп’ютера. При цьомукожне ключове слово з’єднується з відповідними інформаційними файлами через гіпертекстові зв’язки. Це те саме, що посилання в статті енциклопедії, що починаються словами «див. також...», але для того, щоб гортати сторінки книги, вам достатньо лише клацнути мишкою на потрібному ключовому слові (для зручності воно виділяється кольором або підкреслюється рискою), і через секунди чи хвилини (у залежності від швидкості завантаження даних у мережі та кількості користувачів, що знаходяться на тому ж сервері) перед вами з’являється потрібна для вас інформація. Достатньо швидко також можна одержати інформацію та відповідний доступ до неї, що знаходиться на десятках і сотнях тисячах комп’ютерів у всьому світі. Якщо вас не влаштовує те місце, до якого ви потрапили в пошуках інформації, то віртуальна кнопка на екрані комп’ютера «BACK» допоможе повернутися на початкову сторінку. Інформацію в Інтернеті шукають за: •тематичними каталогами; •за допомогою пошукових машин. Існує думка, що в Інтернеті є все. Однак, це не зовсім так. Матеріали для розміщення в мережі готують звичайні люди (зрозуміло, фахівці своєї справи), тому там можна віднайти лише те, що вони вважають за потрібне. Однак завдяки їх творчості в мережі утворилося понад двох мільярдів Web-сторінок. В Інтернеті каталоги та покажчики розрізняються технологією підготовки. Над каталогами працюють люди, а покажчики формуються автоматично. Під час каталогізації ресурсудосвідченийредактор уважно проглядає його, визначає, до якої галузі знань його можна віднести, і вносить у відповідний каталог. Найбільш великий каталог Інтернету — Yahoo. У ньому працює понад 150 кваліфікованих редакторів. Це велика організація, проте її зусиль вистачає лише на те, щоб підтримувати найбільш актуальні каталоги. А не вносити нові. Для пошуку інформації в мережі Інтернет найчастіше використовують інформаційно-пошукові машини. Такими пошуковими машинами є: Мета, Ukrnet, Atlas, Google, Рамблер, Яндекс, Yahoo, Excite, Hotbotта тощо. Потрібно ввести адресу такої системи (наприклад: www.ukrnet.ua) в адресний рядок програми-
  • 34.
    34 браузера Internet Explorer.Після цього загрузиться головна сторінка пошукової системи. Пошук потрібної інформації можна здійснити за допомогою ключових слів або за допомогою Web-каталогів. Як свідчить практика, пошукові машини дають можливість здійснити найбільш повний пошук у рамках заданої теми. Робота пошукової машини проводиться в три етапи. На першому — сканується інформаційний простір і збираються копії веб-ресурсів. На другому — бази даних, складені за результатами сканування, систематизуються таким чином, щоб у них можна було проводити прискорений пошук. А на третьому етапі пошукова машина приймає запит від користувача і після цього проводить пошук у своїх базах та відображає веб-сторінку з оформленими результатами пошуку. Інша найбільш поширена послуга, яка використовується в мережі Інтернет, — це електронна пошта (E-mail). Основна перевага електронної пошти на відміну від традиційної полягає в тому, що адресат, якому надсилають інформацію, може знаходитися на великих відстанях, у будь-якій частині земної кулі, проте відправлений йому лист надійде за декілька хвилин. Головне, аби він був підключений до мережі Інтернет. Причому інформація може бути не лише у вигляді текстових документів, але й у вигляді фото- чи відеофайлів. Ще однією перевагою електронної пошти є автоматичне завантаження тієї інформації, яка вас зацікавила. Для цього можна підписатися на певні списки розсилок. Більшість із них влаштовані так само, як і газети чи інші періодичні видання. Тобто, ви постійно будете одержувати останню інформацію, наприклад, про новинки техніки чи технологій у певній галузі. Інші, схожі на дошки оголошень, де розміщена також і реклама різних речей — від техніки до науково-популярних журналів. Сьогодні поширеними стали автоматизовані файлові сервери, завдяки яким можна одержати відомості про погоду в будь-якій точці земної кулі. Отже, Інтернет-ресурси насьогодні є найбільш зручним та сучасним засобом пошуку й систематизації необхідної інформації. Інформацію в Інтернеті шукають за допомогою пошукових машин, які дають можливість здійснити найбільш повний пошук у рамках заданої теми.
  • 35.
    35 3.4 Інтернет-енциклопедії, словникита онлайн-перекладачі Інтернет-енциклопедії. У Всесвітній мережі розміщено багато сайтів, матеріали яких можуть бути корисними для поглиблення знань з різних предметів і розв’язування різноманітних навчальних завдань. Наприклад, такими є Інтернет- енциклопедії. Енциклопедія (грец.- коло, навчання, наука) - це збірка наукових відомостей і довідок з різних тем, яка призначена для широкого кола читачів. Інтернет- енциклопедія - це веб-сайт, сторінки якого містять енциклопедичні статті та систему пошуку потрібних відомостей. Існують Інтернет-енциклопедії з окремих предметних областей та універсальні, що охоплюють усі галузі знань. Наприклад, на сайті Бібліотека української літератури (ukrlib.com.ua) можна скористатися Українською літературною енциклопедією, а на сайті Інституту історії України Національної академії наук України (history.org.ua) розміщено Енциклопедію історії України. Однією з найпопулярніших і найбільшою за обсягом є вільна багатомовна енциклопедія Wikipedia, яку започатковано в січні 2001 року. Wikipedia складається більше ніж з 30 млн статей, написаних 285 мовами, у тому числі понад 500 тис. статей українською. Головна сторінка україномовної Вікіледії має адресу uk.wihipedia.org. Матеріали цієї енциклопедії охоплюють усі галузі знань. Вони створюються та редагуються зусиллями всіх бажаючих. Статті Вікіпедіі можуть вільно використовуватися користувачами. Рис. 3.5 Вікіпедія, головна сторінка сайту.
  • 36.
    36 Щоб знайти потрібнустаттю в Вікіпедіі, можна ввести ключові слова в поле Пошук у верхній частині веб-сторінки та вибрати кнопку Знайти сторінки, що містять зазначений текст або натиснути клавішу Enter. Під час введення ключових слів відкривається список з назвами статей, що розпочинаються з уведених символів. Для переходу до потрібної статті можна вибрати її назву, якщо вона з’явилася в цьому списку. Статті Вікіпедії, як правило, розпочинаються з короткого опису поняття, що є назвою статті, після якого розташовано її зміст. Вибираючи в змісті деяке гіперпосилання, відбувається перехід для перегляду відповідного розділу статті. Тексти статей містять детальний опис теми та супроводжуються зображеннями. Завершуються статті, як правило, посиланнями на інші ресурси з даної теми. Після перегляду однієї статті енциклопедії можна відкрити іншу, вибравши гіперпосилання, яке в тексті статті виділено синім кольором. Якщо колір гіперпосилання червоний, то це означає, що статтю, визначену для переходу, ще не створено. Значок &!!! поруч з гіперпосиланням означає, що вказаний матеріал не входить до ресурсів Вікіпедії, а розміщений на іншому веб-сайті, який можна відкрити для ознайомлення з матеріалом. Якщо скопіювати з поля адреси браузера адресу веб-сторінки з енциклопедії Вікіпедія та вставити її в текстовий документ, то замість частини адреси, записаної українською, ви побачите незрозумілі символи. Наприклад, адреса сторінки Скіфи з Вікіпедії матиме такий вигляд: uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A17oDO%BA%D1%96%D1%84%D0%B8. Для посилання в презентації або іншому документі на сторінку Вікіпедії варто змінити в такій адресі частину після останньої риски / на ім’я сторінки: uk.wikipedia.org/wiki/Скіфи. Інтернет-словники. Словники - це довідкові видання, що містять упорядковані переліки слів або словосполучень з їх коротким поясненням,
  • 37.
    37 характеристиками або зперекладом на іншу мову. Існують різні типи словників: орфографічні, тлумачні, фразеологічні, словники синонімів та антонімів, словники іншомовних слів тощо. Для спрощення пошуку даних у словниках зазвичай їх терміни подають в алфавітному порядку. В Інтернеті розміщено багато різноманітних словників. Доступ до деяких з них можна отримати з головної сторінки сайта Словопедія (slovopedia.org.ua). Для пошуку потрібних відомостей можна вибрати посилання на відповідний словник і далі переходити за гіперпосиланнями, поки не буде знайдено потрібну статтю у вибраному словнику. Якщо на головній сторінці ввести ключове слово в поле Пошук і вибрати кнопку Шукати або натиснути клавішу Enter, то буде виведено список словників, у яких містяться відомості про це слово. Після вибору назви словника відразу буде відображено потрібну статтю. Відомості зі словників іншомовних слів, синонімів і фразеологічних синонімів можна отримати на сайті Словники on-line (rozum.org.ua). Онлайн версія Академічного тлумачного словника доступна на сайті Словник української мови (sum.in.ua). Пошук у Тлумачному словнику української мови також можна виконувати на сайті з адресою urtdic.appspot.com. Онлайн-перекладачі. Велика кількість словників в Інтернеті призначена для перекладу слів з однієї мови на іншу. Такими є словники Словненя (slovnenya. com), що здійснює переклад з української мови на англійську та у зворотному напрямку, багатомовнийСловник (slovnyk.org) з можливістю виборупари мов з тридцяти двох запропонованих, Lingvo Online (lingvo.ua), у якому можна не лише вибирати пари мов для перекладу, а й шукати тлумачення слів, приклади вживання або сталі словосполучення та багато інших. Як правило, словники пропонують переклад одного слова або короткого словосполучення. Для автоматизованого перекладу цілих текстів призначено ондайн-перекладачі. Послуги з перекладу текстів надають сайти Перекладач онлайн (pеreklad.online.ua), Translate.Rn (translate. rи), Пролинг (prolingoffice.com/8ervices/translate), Trident Software (trident.com.ua/uk/on-line), Перекладачка (pere.org.ua) та інші.
  • 38.
    38 Зручні засоби дляавтоматичного перекладу текстів надає пошукова система Google (google.com.ua). Для відкриття сторінки онлайн-перекладача можна ввести її адресу translate.google.com.ua в рядок адреси браузера або: 1. Відкрити у вікні браузера головну сторінку пошукової системи Google з адресою google.com.ua. 2. У верхній частині веб-сторінки в меню Служби вибрати команду Більше. 3. У списку, що відкрився, вибрати команду Перекладач. На сторінці Перекладач Google розміщено поля зі списками для вибору мови оригіналу та мови перекладу, поля для початкового тексту та для перекладу та інші інструменти. Для того щоб виконати переклад тексту на сторінці Перекладач Google, потрібно вибрати мову оригіналу та мову перекладу у відповідних списках, увести з використанням клавіатури або вставити з Буфера обміну попередньо скопійований текст у ліве поле. Якщо переклад не розпочнеться автоматично, то вибрати кнопку Перекласти. У результаті в правому полі з'явиться текст перекладу. Під час наведення вказівника на будь-яке слово в перекладі, воно та його джерело в оригінальному тексті зафарбовуються в жовтий колір. Вибравши слово в правому полі, можна побачити інші варіанти перекладу або відредагувати переклад. Для подальшого використання текст перекладу можна виділити, скопіювати та вставити в текстовийдокумент, використовуючиБуфер обміну. Щоб виділити весь текст перекладу, можна вибрати кнопку Вибративсе у правому полі.
  • 39.
    39 Виконуючи автоматичний перекладтексту, можна отримати помилки, пов’язані з некоректним вживанням перекладів багатозначних слів, з узгодженням слів у складних реченнях тощо. Для виправлення помилок потрібно уважно прочитати перекладений текст і виправити помилки. З метою виконання різноманітних навчальних завдань та для для поглиблення знань з різних предметів у Всесвітній мережі розміщено багато сайтів, матеріали яких можуть бути корисними. Існують Інтернет-енциклопедії, багато різноманітних Інтернет-словників та онлайн-перекладачі. Допоміжні матеріали широко використовуються за умов доступу до Всесвітній мережі Інтернет. 3.5.Інформаційна культура сучасного користувача На сучасному етапі цивілізації, в епоху глобальної інформатизації бурхливо розвиваються комп'ютерна техніка та інформаційні технології, що стимулює розвиток інформаційного суспільства. Інформація охоплює дедалі більше галузей і стає однією з головних людських цінностей та основним ресурсом майбутнього. Тому соціальним замовленням сучасного суспільства є виховання людини, яка навчатиметься і працюватиме в умовах постійного зростання інформаційного потоку, людини з високим інтелектуальним потенціалом. Змінюється світ, змінюються бібліотеки. У зв'язку з цим невід'ємною частиною загальної освіти особистості стає інформаційна культура, яка набуває особливої актуальності в умовах інформатизації. Важливу роль у вихованні майбутніх освічених членів інформаційного суспільства відіграють сучасні дитячі освітньо-виховні заклади: школи та бібліотеки, які є чи не єдиним осередком, що забезпечують юним читачам безкоштовний та оперативний доступ до інформаційних ресурсів. Завданням дитячих бібліотек є не тільки створення та забезпечення можливостейдоступу читачів до інформаційних ресурсів, але й пошук нових підходів до підготовки користувачів, які б володіли сучасними методами багатоаспектної інформаційної діяльності. Розвиток інформаційної культури починається з розуміння ролі інформації в житті суспільства. Сучасний школяр має усвідомлювати, наскільки важливо
  • 40.
    40 володіти інформацією, зберігатиїї, систематизувати і передавати, а також він повинен розуміти, що комп'ютери відіграють особливу роль у вирішенні цих завдань. Основними аспектами формування інформаційної культури читачів-дітей є:  - розуміння ролі інформації в житті суспільства;  - знання інформаційних ресурсів і готовність до сприйняття інформації;  - вміння ефективно здійснювати пошук та вибирати інформацію з різних джерел;  - здатність до аналітичної переробки, використання та створення нової інформації. Один з основних елементів інформаційної культури - знання інформаційних ресурсів. У наші дні бібліотеки є органічною частиною інформаційного суспільства. До інформаційних ресурсів бібліотек додаються машиночитні джерела інформації, а можливість підключення до міжнародних комп'ютерних мереж збагачує їх ще й світовими інформаційними ресурсами. Колекції CD-дисків, комп'ютерні енциклопедії, довідники з різної тематики значно розширюють інформаційний простір дітей, готуючи їх до сприйняття інформації в новому вигляді, формуючи у них інформаційну культуру та розуміння світу як єдиного інформаційного простору. Основа інформаційної підготовки юного читача - вміння ефективно вести пошук інформації. Навчання пошуку інформації, уміння користуватися довідково- бібліографічним апаратом бібліотеки. Поява комп'ютерних інформаційно- пошукових систем у бібліотеці вимагає від користувача спеціальних навичок - розуміння представлення інформації в базах даних, уміння вибрати основну галузь пошуку, користуватися ключовими словами. Необхідна багатоступінчаста комплексна система навчання, адаптована для різних вікових категорій - курси навчання основ інформатики та інформаційно-бібліотечних технологій, цикли бесід та бібліографічних уроків про можливості комп'ютера в бібліотеці, інформаційні послуги, які надаються читачам. Обов'язкова складова інформаційної культури - вміння переробляти, використовувати та створювати нову інформацію. Читачі повинні вміти
  • 41.
    41 використовуватизнання, здобутіз джерелінформації, оформлятиїх та представляти у вигляді доповіді, реферату, твору, робити короткі нотатки, складати план матеріалу тощо. При цьому діти мають розуміти, що інформаційний ресурс є реальною цінністю тільки тоді, коли зберігання і доступ до інформації організовані найбільш ефективним способом. У дитячих, шкільних бібліотеках проводяться заняття з оволодіння бібліографічним описом, форматом запису і правилами заповнення полів у базах даних, а також залучення читачів до створення інформації в електронному вигляді. Отже, інформаційна культура сьогодні - це новий світогляд, нове мислення, а також спілкування в різних інформаційних потоках, що орієнтовано на саморозвиток та самоосвіту.
  • 42.
    42 РОЗДІЛ 4. ВЧИМОСЯПРАЦЮВАТИ З ТЕКСТОМ 4.1 Види, типи і мета читання Читання — один з найважливіших видів мовної діяльності, тісно пов'язаний як з вимовою, так і з розумінням мови. «Книги слід читати так само неквапливо і дбайливо, як вони писалися» зазначив Г. Торо. Тож «читання» — це здатність сприймати, розуміти інформацію, яка записана (передана) тим або іншим способом або відтворена технічними пристроями. Існують два види читання: вголос( або голосне) і мовчазне (або читання про себе). Мовчазномучитанню передує голосне, яке не замінюється повністю читанням про себе, а триває впродовж усьогонавчання. Зменшується лише його питома вага у порівнянні з мовчазним читанням. Така послідовність застосування видів читання продиктована психічними особливостями дітей у засвоєнні написаного. На початковому етапі читання написане слово стає зрозумілим, коли воно вимовлене. Графічний код, тобто написане, розшифровується звуковим його відтворенням. Звучання ж слова уже відоме дитині і зрозуміле. Тому весь букварний період присвячується в основному голосному читанню. Воно домінує і на початковій стадії роботи над «Читанкою», у букварний період застосовується ще й читання пошепки. Саме читання вголос дозволяє успішно здійснювати «зворотний зв'язок»: ступінь володіння технікою читання легко контролюється. Крім цього, читання вголос активізує роботу, воно допомагає тим, хто відчуває труднощі у набутті навичок читання. У процесі читання вголос виразно відтворюється написане. Перелічені види читання мають практичну вагу в підготовці активного читача. Голосне читання, що відповідає вимогам виразного читання, сприяє кращому усвідомленню прочитуваного, посилює виховний та естетичний вплив на слухачів. Здійснюється воно застосуванням різноманітних форм учнівського читання: індивідуального, хорового, «ланцюжкового», вибіркового, в особах. Індивідуальне читання дозволяє здійснюватироботуз окремим учнем: навчати чи контролювати його успіхи.
  • 43.
    43 Хорове читання допомагаєвирівняти уміння і навички читання всіх учнів чи «підтягти» окремих з них до рівня інших. Можна практикувати також читання всіма учнями впівголоса. «Ланцюжкове» читання — це й ефективна форма активізації учнівської діяльності, це й засіб контролю за вже вивченим, це й практичний прийом удосконалення навичок виразного читання. Такі функції воно виконує завдяки принципу його організації: текст читають учні по одному реченню, передаючи «естафету» читання сусідові. До вибіркового читання вдаються переважно при аналізі твору: коли необхідно знайти найбільш важливі місця для розуміння ідеї твору, процитувати оцінку, яку дає автор вчинкам персонажів, нагадати присутнім опис природи, подій тощо. Іноді вибірковим називають таке читання, коли для прочитування тексту обираються ті учні, певні уміння яких потрібно проконтролювати. Читання в особах, відоме ще з букварного періоду,— один з результативних способів навчання виразному читанню. Його застосування можливе як при читанні окремих оповідань, так і при вивченні байок і казок. Читання в особах доцільно поєднувати з інсценуванням. Незаперечний вплив усіх цих форм голосного читання і на культуру мовлення учнів: читаючи вголос, діти виробляють орфоепічні норми, замислюються над правильним виразом думки. Усе це змушує не відмовлятися від голосного читання протягом усього часу навчання дітей молодшого шкільного віку. Його слід широко практикувати також і в умовах роботи з дітьми в малокомплектній школі. Доказом практичного значення мовчазного читання служить його широке застосування у повсякденному житті. Без нього не можна уявити самостійного читання газет, книжок, документів. Воно є основним видом читання в життєвій практиці людей. Переваги його у порівнянні з голосним читанням — в економії часу, адже темп читання про читання мовчки продуктивніше за голосне читання. Тому в методиці читання йому відводиться належне місце. Але провідним видом залишається все ж голосне читання.
  • 44.
    44 Обидвавиди читання підпорядкованівиробленнютаких його якісних ознак, як свідоме, правильне і швидке читання. Щодо читання вголос, то воно має бути ще й виразним. Свідоме читання забезпечує уміння читати з ясним розумінням змісту тексту, описаних подій, зв'язку між ними й уміння оцінити вчинки дійових осіб. Усе це ґрунтується на усвідомленому сприйманні учнями лексичного значення всіх слів, що завдяки граматичній пов'язаності формують думку, виражену реченням. Свідомим визначається читання, якщо учень спроможний не тільки переказати, а й висловити своє ставлення до прочитаного. Правильне читання має відповідати іншим критеріям, серед яких: а) безпомилковість відтворення звукового наповнення прочитуваного, тобто читання без пропусків букв, складів, їх перестановок, вставки зайвих звуків, складів; б) ритмічність (або плавність) читання, яка виявляється при злитому промовлянні складів у словах і злитій вимові ненаголошених службових слів з повнозначними частинами мови; в) дотримання орфоепічних норм, у першу чергу правильного наголошування складів, вимови тих звуків і слів, які у мовленні дітей зазнали впливу діалектного оточення. У виробленні швидкого читання треба прагнути до темпу читання, що відповідає темпу усного мовлення і забезпечує свідоме сприймання змісту прочитаного. Але в кожному класі слід добиватися нормального для даного класу темпу читання, для якого існують програмові вимоги. Виразним може бути лише читання вголос. Тому основні вимоги до нього пов'язані з інтонацією, яка включає складний комплекс елементів вимови, зокрема: ритм, темп, тембр, силу, висоту голосу, паузи, логічний наголос. Виразним читання вважається тоді, коли читець дотримується пауз, логічних наголосів, варіює пришвидшеним чи уповільненим темпом, пониженням чи підвищенням голосу при проказуванні слів або речень відповідно до змісту твору. А зміст твору, його ідея, задум автора потребують емоційного відтворення. Один текст вимагає м'якого, ліричного настрою у читанні, другий — патетичного звучання прочитуваного,
  • 45.
    45 третій — спокійної,розміреної передачі думок. Виразне читання покликане шукати відповідні інтонаційні засоби для передачі задуму твору. Якостічитання взаємопов'язаніі взаємозумовлені. Удосконалення однієї з них веде до поліпшення іншої. Недоліки якоїсь з ознак читання впливають на якісну характеристику іншої риси уміння читати. Так, усвідомлено можна читати лише при правильномучитанні, що забезпечується, в свою чергу, розумінням слів, речень. Від правильного читання залежить швидкість його. Основою виразного читання стає свідоме сприйняття тексту, що диктує знаходження пауз, логічних наголосів, прискорене чи уповільнене прочитування твору. Разом з цим успіх виразного читання залежить і від правильного та швидкого читання. Незаперечний і зворотний вплив виразного читання на глибоке усвідомлення прочитуваного. У процесі роботи з друкованими джерелами інформації використовують такі види читання: 1. Суцільне читання передбачає уважне прочитання книги або окремих її розділів без відволікань і зупинок для записів. 2. Вивчення — процес продовження попередньої роботи з книгою (суцільне читання), що передбачає: • вимогливе ставлення до усвідомлення понять, суджень правил; • чітке розуміння основних положень, тез, встановлення взаємозв'язків між ними; • усвідомлення цінності прикладів, пояснень та ілюстрацій; • уміння відшукати у власному досвіді та в життєвій практиці нові й додаткові приклади до тих положень, які висвітлені в конкретній книзі; • уміння відокремлювати головне від другорядного; • уміння критично розібратися у змісті книги, дати об'єктивнуоцінку основних положень книги, статті. 3. Часткове читання застосовують у тих випадках, коли з певної книги (статті) необхідно опрацювати лише окремі розділи, питання та ін. 4. Синтетичне читання являє собою конкретне і кожен раз раціональне використання усіх видів читання.
  • 46.
    46 Основні типи читання Типичитаня Мета Результат Ознайомлювальне Сформувати загальні уявлення про текст, зміст; визначити основнудумку та найбільш суттєві деталі прочитаного. Отримання необхідної інформації, для її подальшого вивченя. Переглядове Зрозуміти, для кого написана книга, яка корисна інформація в ній знаходиться Відбір необхідної інформації, літератури Пошукове Знайти певні слова або інформацію, типові фрази, цитати Відбір необхідної конкретної інформації, слова, фраз. Вивчальне Повільно перечитати, осмислити та запам’ятати факти з тексту; аналіз прочитаного. Засвоєння (розуміння та запам’ятовування) прочитаного. Створення нових (вторинних) текстів на основі прочитаного та опрацьованого матеріалу: план, переказ, анотація, відгук, тезіс. конспект тощо. Як працювати над текстом із метою ознайомлювального читання: 1. Прочитайте незнайомий текст мовчки. 2. Визначте тип і стиль мовлення. 3. З’ясуйте композиційні елементи висловлювання. 4. Назвіть ключові слова. 5. Виділіть основну та другорядну інформацію. 6. Поділіть текст на змістові частини. 7. Складіть план прочитаного. 8. Висловіть власну думку щодо змісту, форми та авторського задуму тексту.
  • 47.
    47 Як вчитись читати? Вмітичитати – це насолоджуватися читанням художнього твору, знаходити знаходити в ньому відгук своїм думкам і почуттям. Уміти читати – це зрозуміти прочитане, виробляти свою точку зору, мати свої відповіді на питання, що ставить книга. Читання повинно бути вдумливим. У тексті художнього твору чи статті підручника необхідно бачити не тільки зовнішню сторону подій, але й їх взаємозв’язок, розуміти, в чому автор хоче переконати нас. Щоб ви змогли самостійно набувати знання, необхідно навчитися легко і швидко засвоювати будь-який пізнавальний текст. Засвоїти текст – це зрозуміти його і запам’ятати. Переказав текст без втрат – отже, запам’ятав; але переказати тест відповідно з авторським задумом можна лище за однієї умови – якщо зрозумів зміст тексту. Як же навчитись його розуміти? Перший етап. Обмірковуючи заголовок тексту, дайте відповідь на такі запитання: Про що йтиме в ньому мова? Що я вже знаю про це? Що мені належить дізнатися? Пам’ятайте: «Заголовок –це не просто слова: ці слова всьому голова». Другий етап. Під час читання тексту виділіть усі незрозумілі слова і вирази, з’ясуйте їхнє значення, вдаючись до словників, довідників та іншої додаткової літератури. В окремий зошит запишіть значення незрозумілих слів і виразів. Ще раз уважно прочитайте текст. Олівцем пронумеруйте абзаци. Перенесіть нумерацію у свій зошит. Потім читаючи кожний абзац під відповідним номером, у своєму зошиті записуйте короткі зауваження. Закінчивши читання тексту, поставте перед собою питання: Які думки здался вам найбільш важливими, цікавими? І чому? Спробуйте також одержані нові знання зіставити з тими, що вам було відоме раніше. Третій етап.
  • 48.
    48 Поставте собіконтрольнізапитання –такі, наприклад, які пропонуються вам у підручнику після кожного тексту, дайте відповідь на них. Дванадцять правил читання від Івана Огієнка: 1. Читання книг навчає нас уму-розуму, замінюючи нам життєвий досвід; крім цього, воно завжди нам дає високу естетичну насолоду. Тому, читаючи книги, ніколи не поспішайте: нехай навчання буде серйозніше, а насолода глибша. 2. Не можна судити про те, чого не знаєш, тому ніколи не називайте книгу нудною, якщо не прочитали її до кінця. 3 Коли ви захоплені книгою, коли вона володіє вами цілковито, намагайтесь бути уважними, бо це найвищий момент у читанні, ні в якому разі не поспішайте, не «ковтайте» книги: читання поспіхом, коли враження змінюється одне одним, притуплює почуття; ви не отримаєте від книги всього, що вона могла вам дати. 4. При читанні жодного слова з книги не повинно бути пропущено. Особливо шкідливо робити пропуск, «ковзати книгою» у найцікавіших місцях. 5. Передчасно не намагайтеся дізнатися про розв’язкукниги: від цього увага слабне, інтерес до книги зникає. Бо обідати не починають з десерту. 6. Зміст книги – це священна власність того, хто її написав: дуже часто письменник створює книгу з великими зусиллями. Тож-бо завжди знайте і твердо пам’ятайте ім’я автора, який написав книгу, інакше читання ваше схоже на крадіжку. 7. Читання – це праця, корисна та приємна. До всякої ж праці звичка набувається лише постійними вправами. Тому читайте завжди і всюди, де тільки є для цього можливість, - тоді читання стане вашою звичкою, а вона є ознакою висококультурної людини. 8. При читанні жодне слово, жодне речення не повинні залишатися незрозумілими. Тому завждизвертайтеся до словника чи до вчителя – хай той пояснить усе, чого ви не розумієте. Тільки тоді читання буде навчанням. 9. Не розтягуйте без потреби читання однієї книги на дуже довгий час: від такого читання змісту загалом ви не охопите і естетичної насолоди отримаєте мало. 10. Читати лежачи дуже шкідливо для очей, та й увага при такому читанні завжди слабне.
  • 49.
    49 11. Не слиньтепальців, коли гортаєте книгу: до вас її могла читати хвора людина, і ви можете заразитися. 12. Книга є найвищим скарбом культурного життя людини: тож бережіть її свято і не доторкайтесь до неї брудними руками. Як читати книги? Одне з основних завдань попереднього ознайомлення з книгою - отримати чітке уявлення про її зміст, головну думку, виділити загальну схему її змісту, головні частини. Для цього треба дізнатися тему книги, завдання, які ставить перед собою автор, його точку зору на предмет, план або схему змісту книги; основні думки, факти, наведені в ній. Тему звичайно вказує вже заголовок книги. Інколи в заголовці висловлена і головна думка книги. Але звичайно головну думку і все інше доводиться шукати іншими шляхами - в передмові, введенні, змісті, післямові книги. В передмову багато читачів не заглядають, тим часом в ньому часто містяться дуже важливі вказівки. Наприклад, автор пояснює завдання, які ставить книзі: вказує глави, які можна пропустити при першому читанні, зазначає, на що найбільше звертав увагу, і т.д. У вступі до книги найчастіше повідомляються відомості, безпосередньо до теми книги не відносяться, але необхідні для її розуміння. Нерідко в кінці введення позначається, а іноді й обґрунтовується загальний план викладу книги і метод викладу. Ще важливіше зміст книги. З допомогою змісту ми можемо, ще не читаючи книги, дізнатися її загальний зміст, основні рубрики та теми. Прикінцеві рядки книги часто містять в собі надзвичайно важливі вказівки на головну думку книги, на її завдання, підводять підсумок виконаної в ній роботі, іноді містять резюме змісту книги. Нерідко все це виділяється в особливу главу - «Висновок».
  • 50.
    50 Уважно ознайомитися зпередмовою, змістом, введенням і висновком книги зазвичайдостатньо, щоб отримати загальне враження про її зміст, скласти уявлення про її план, завдання, головну думку. Якщо в книзі є креслення і малюнки, вони теж допомагають попередньому ознайомленню зі змістом книги. Якщо ми знайомимося з книгою для того, щоб потім опрацювати її, то завжди корисно, а іноді необхідно ще й переглянути її. При переглядовому читанні складається більш глибоке враження від книги. Переглядове читання базується на вміннях виділяти смислові частини за початковими фразами абзацу, по заголовкам; знаходити ключові слова кожної частини; виділяти і узагальнювати факти у процесі читання; прогнозувати подальший зміст тексту. Попередній перегляд книги перед її вивченням - прекрасна школа перегляду взагалі. Коли ми станемо потім опрацьовувати книгу, то побачимо всі недоліки попереднього її огляду, побачимо головні недоліки в нашому способі перегляду, а отже, зможемо вдосконалювати необхідні для цього навички. Як працювати з підручником? Для того щоб навчитись працювати з підручником, необхідно насамперед звернути увагу на його структуру. Він складається з великих частин, або розділів, які, у свою чергу поділені на параграфи та підпараграфи. Це зроблено для того щоб полегшити засвоєння матеріалу. Робити це варто поетапно:за один раз уважно й вдумливо прочитуйте не більш ніж підпараграф. Щоб добре засвоїти матеріал підпараграфа, його треба перечитати принаймні втричі. Вперше – щоб усвідомити його загальний зміст і головну ідею. Вдруге – щоб розібратися з усіма неясностями, з’ясувати зміст незнайомих понять, критично проаналізувати ті чи інші тези. Третє читання є найбільш відповідальним. Його здійснюють з метою виокремити в певній послідовності головні питання й тези, які розглядаються у цьому підпараграфі. У процесі роботи над текстом не слід забувати про ілюстрації, які є в підручнику. Вони не тільки допомагають краще зрозуміти матеріал, а й надають додаткову інформацію, є його доповненням.
  • 51.
    51 Наприкінці кожного параграфай розділу наводяться запитання і завдання. Вони спрямовані на самоперевірку, закріплення й творче застосування вивченого матеріалу, вироблення вмінь і навичок. Кожний розділ закінчується підсумками і висновками, які відтворюють його головнийзміст. Наприкінці розділу подається списокрекомендованоїлітератури для поглибленого ознайомлення з даної теми. В підручниках існують певні шрифтові виділення та умовні позначення (сигнали-символи), які допомагають правильно зорганізувати процес засвоєння матеріалу. Для ефективної й результативної роботи з книгою та іншими друкованими засобами інформації слід дотримуватись перевірених і науково обґрунтованих санітарно-гігієнічних та організаційнихвимог. Їх можна звести до таких своєрідних правил-порад: 1. Раціонально організуйте своє робочемісце (стіл, стілець, обстановку, умови праці) і знаряддя праці (ручки, олівці, лінійки, папір для письма, довідники та ін.). 2. Під час читання і письма світло має падати зліва і зверху. При штучному освітленні важливо турбуватися про достатню кількість електричного світла. 3. Дбайте, щоб у кімнаті було чисте повітря, насичене в достатній кількості киснем, що є важливим чинником підтримання працездатності й активності клітин головного мозку. 4. Чергуйте періоди напруженої праці й відпочинку. Ефективним є активний відпочинок: виконання фізичних вправ, прогулянка на свіжому повітрі 5. Працюючи з книгою, не робіть частих перерв. Необхідно "зануритися" в роботу, щоб виробити певний динамічний стереотип. Це підвищує ефективність розумової праці. 6. Заняття мають бути регулярними і постійними в часі. 7. Під час роботи з книгою забезпечте тишу в кімнаті. Шум знижує ефективність розумової праці, створює в читача пригнічений стан. 8. З книгою треба працювати спокійно, без зайвих рухів. Не слід привчати себе читати лежачи.
  • 52.
    52 9. Для підвищенняпрацездатностів роботінад книгою не варто застосовувати збуджуючі засоби: чай, каву, тютюн тощо. 10. Читати треба про себе, що дає змогу глибше зосередитися на змісті прочитаного, проникнути в його суть. Найважливіший вид мовної діяльності – читання. Існують види, типи, форми, етапи та правила-поради з читання. Перелічені способи читання мають практичну вагу. За умов дотримання усіх цих чинників відбудеться формування культури мовлення та читання активного читача. 4.2 Виразне читання й мовлення. Щоб розповідь або читання художніх творів про якусь подію слухачі зрозуміли правильно, зацікавилися нею, слова й речення повинні промовляти чітко, виразно. Між усним мовленням і виразним читаням художнього твору є деяка відмінність. Якщо людина розповідає про подію, учасником або спостерігачем якої була сама, то вона повідомляє слухачам власні знання, враженя, переживання, роздуми. Щоб правдиво й переконливо їх передати, оповідач не тільки добирає найточніші слова, а й відповідні інтонації, темп мовлення, робить рух руками, головою тощо. При цьому він може й не замислюватися, чому так чинить, - усе це ніби мимовільно виходить саме так, як оповідачеві треба. Виразність читання залежить від дотримання законів, властивих відповідному видові читання. А види читання такі: поетичне читання (читання віршів,зокрема авторське), при якому на перший план виступає форма(ритм, рима, мелодіка тощо); літературнечитаня, коли формазливається зі змістом і зберігається постійна увага то теми та ідеї твору; театралізоване читання, при якому театральні засоби підпорядковуюються владі слова; дуетне читаня, коли двом мовцям слід втілитися в одну форму для відтвореня спільного, єдиного змісту; читаня з музикою, коли на музичний супровід переноситься вага підтексту, коли музика випереджає, «настроює» реалізацію ідеї або домовляє, «договорює» за неї. Для виразного читаня береться готовий текст, створений іншою людиною – письменником. Щоб правильно й переконливо передати слухачам зміст і настрій художнього твору, читець, повинен насамперед добре зрозуміти цей зміст, яскраво
  • 53.
    53 уявити зображені події,героїв, явища, усвідомити ставленя автора до них. Крім того, потрібно знати засобивиразногочитання і вміти ними вправно користуватися. Таких засобів є багато. Засоби виразного читння Яскраво і точно передати зміст твору, думки і почутів автора допомагає виразне читання. Хто користується засобами виразного читання, той говорить зрозуміло, переконливо, красиво. Які ж є засоби виразності? Пауза Пауза – (від лат. - припинення)- це тимчасова зупинка голосу. Паузою ми розчленовуємо речення на інтонаційно оформлені частини. Паузи бувають короткі, середні та довгі. Під час читання ми робимо паузи на розділових знаках: на місці коми і тире – середню, а на місці знаків оклику і запитання, двокрапки і крапки з комою – довгі. Щоб глибоко зрозуміти зміст речення, робимо паузи і там, де нема пунктограм. Темп читання Темп – це швидкість руху, читаня, мовлення тощо. Темп читання може бути швидкий, середній, повільний. Він залежить від швидкості вимови звуків, слів, речень і тривалості пауз між ними. Темп визначається змістом твору, змістом окремих уривків і навіть речень. Повільним темпом читають казки, переклади, описи природи, швидким – скоромовки, розповідь про події, що швидко змінюються, переважну більшість діалогів. Інтонація Інтонація – (голосно промовляти) – це способ вимови звуків, слів,речень, який допомагає яскраво передати ставлення того, хто говорить, до подій і людей, про які написано в творі. Зміст, мета бесіди, незалежно від бажань людини, зумовлюють певну інтонацію. Під час читання інтонацію не треба надумувати: вона з’явиться тоді, коли читець глибоко зрозуміє зміст твору іф мету свого читаня. Інтонацією можна
  • 54.
    54 передавати різні почуттяі настрої людини: захопленя, здивуваня, жаль, любов, ненависть, осуд, пошану, радість, розчарування, співчуття, смуток, тугу. Логічний наголос У кожному речені є слова, найважливіші для розумуня тексту. Ці слова вимовляємо з більшою силою голосу. Логічний наголос – це виділеня в реченні одного або кількох слів більшою силою голосу. Від місця логічного наголосу може змінитися зміст реченя. У цьому переконаємося, коли прочитаємо речення з різними логічними наголосами. При підготовці тексту до виразного читання слово, на яке падає логічний наголос підкреслюється. Виразне читаня казок У виразному читанні художніх творів різних жанрів є багато спільного. Проте наявні й деякі особливості, притаманні читанню творів лише певного жанру. Основні особливості виразного читання казки такі: 1) казка читається розповідною інтонацією, середнім темпом: читець- оповідач ніби пригадує розвиток подій, вчинки й поведінку персонажів, їх переживання, тому не може говорити швидко; 2) текст казки розповідається упевненим тоном, немов у ній зображено цілком достовірні, правдиві події, які читець-оповідач сам спостерігав або чув про них від їхніх учасників, які заслуговують на довіру; 3) фантастичні моменти передаються трохи притишеним голосом, неначе ви довіряєте слухачам цілком правдиву, але незвичайну й секретну таємницю Дотримуючись цих особливостей техніки читання, ви навчитесь правильно й виразно читати казки.
  • 55.
    55 Виразне читання прислів’ївта загадок У виразному читанні прислів’їв та загадок, як і в їх змісті й формі, є спільне й відмінне. Особливості виразного читання прислів’їв: 1) прислів’я читаються і промовляються уповільнено, щоб підкреслити значимість їх змісту; 2) найважливіше слово в кожному мовленнєвому такті виділяється логічним наголосом; 3) інтонації під час їх вимови залежно від змісту можуть бути розповідні, спонукальні, питальні окличні з різними відтінками почуттів. Особливості виразного читання загадок: 1) загадки читаються і промовляються повільно, щоб відгадувачі легко сприйняли їхній зміст; 2) логічним наголосом виділяються слова, які передають у прихованій формі ознаки задуманого предмета; 3) загадки вимовляються трохи таємничо (як і фантастичні місця в казці), але хитрувато й водночас доброзичливо. 4) загадки найчастіше промовляються з розповідною або запитальною інтонацією; рідко – з окличною чи спонукальною. Читання п’єси за ролями В театральній виставі або кінофільмі кожний артист грає роль одного з персонажів п’єси чи кіносценарію. При цьому він стає ніби іншою людиною, тобто «перевтілюється» в ту, яка має зображувати на сцені або екрані. Подібне вимагається і у процесі читання п’єси за ролями. На час читання потрібно певною мірою «перевтілитися» в дійову особу, висловлювання якої читаєте. Для цього необхідно не тільки знати зміст усього твору, а й місце «вашої» дійової особи серед інших, ясно уявляти її вдачу, настрій у той момент, коли вона промовляє «свої слова», її ставлення до співбесідника й до того, про що точиться розмова. Необхідно також врахувати дані ремарок. Усе це допоможе визначити, з якою інтонацією і в якому темпі належить промовляти кожне речення, які слова виділяти логічним наголосом, де робити паузи.
  • 56.
    56 Виразне читання діалогуза дійовими особами Щоб правильно відтворити розмову між дійовими особами, необхідно ясно уявляти, де й коли вона відбувається, між якими персонажами. При цьому слід ураховувати особливості їхньої вдачі, настрій у момент бесіди, ставленя один до одного і до того, про що вони говорять. Передаваня діалогу в прозовому творі, тобто читаня за дійовими особами, відрізняється від читання за ролями. Коли ви читали п’єсу, то вам, як і артистам, потрібно було «перевтілитися» в тих персонажів, слова яких промовляли. Під час виразного читання діалогу в прозовому творі «перевтілюваня» не потрібне. Засобамивиразного читаня ви маєте правильно передати, що і як сказав персонаж, у якому темпі вимовляв слова, які з них виділяв логічним наголосом, де робив паузи, з якою інтонацією говорив. Виявити це допоможе і авторський текст при висловлюванях. Читаючи виразно за дійовими особами, требаопускати словаавтора і промовляти лише висловлюваня персонажів. Діалоги в прозовому творі може читати й один виконавець, але він має дотримуватись тих вимог, про які сказано раніше. Виразне читаня літературного портрета З опису зовнішностідійової особичитач може дізнатися, як автор ставиться до цього персонажа. Перша особливість читання літературного портрета полягає в тому, щоб засобамивиразності, зокремаінтонацією, передати ставленя письменника до героя свого твору. Опис зовнішності потрібно читати з інтонацією, щоб виразити авторськей власне замилування героєм. Однак при цьому слід дотримуватись міри, щоб не допустити недоречність, не викликати сміху в слухачів. Друга особливість:уривок про літературний портрет потрібно читати в уповільненому темпі, щоб слухачі краще уявили зовнішній вигляд дійової особи. Опис літературного портрета, як і пейзажу, можливо прочитати з належною виразністю лише тоді, коли чітко, яскраво, «зримо» уявляти зовнішність дійової особи.
  • 57.
    57 Читання художнього твору Читайтехудожні твори повільно, вдумливо й виразно. Переказуйте окремі уривки з художніх творів за текстом. Висловлюйте своє враження від твору, давайте характеристики персонажам і подіям розлого і грамотно. Звертайте увагу на довершеність твору, його художні особливості, майстерність автора та перекладача. Намагайтесь дізнатись якомога більше про автора твору, його життя та діяльність, про інші, твори які він писав. Намагайтесь знаходити подібність і відмінність між різними художніми творами. Якщо володієте іноземною мовою, спробуйте прочитати художній твір (фрагмент) в оригіналі, порівняйте з перекладом. Якщо ознайомлені з втіленням літературного твору в інших видах мистецтва (живописі, музиці, кіно, мультиплікації тощо),висловіть своє враження на підставі прочитаного. Читайте твори за програмою і поза програмою не скорочені, а повністю (не пропускаючи сторінок!), стежте за новинками сучасної літератури, порадьте однокласникам ті книжки, які вам сподобалися. Зверніться до тих Інтернет-ресурсів, де можна знайти цікаві книжки, поговоритипро них на Інтернет-порталі, обмінятися враженнямищодо прочитаного зі своїми однолітками, друзями, вчителями не тільки в Україні, а й з інших країн. Виразне читаня віршів Під час читання віршів пауз буде трохи більше, ніж при читанні прозового твору. Зупинку голосу слід робити не лише не розділових знаках, а й наприкінці кожного рядка, якщо там нема жодного знака. Це міжрядкова пауза. Вона потрібна для того, щоб підкреслити ритмічність віршованої мови. Якщо її не дотримуватися, вірш може зазвучати як проза. Часом читці припускаються іншої помилки: міжрядкову паузу роблять надто довгою, а в середині рядків не зупиняються навіть на розділових знаках.
  • 58.
    58 Неправильна розстановкапауз можеспотворити зміст вірша. Не можна читати вірш скоромовкою, «ковтаючи» окремі слова або їх закінчення; не слід і вигукувати прикінцеві слова рядків. Міжрядкова пауза буває різної тривалості. Отже, основні правила виразного читання віршів: 1) вірші читаються, як правило, середнім темпом; 2) прикінцеві слова в рядках вимовляються з ледь помітним посиленням голосу, трохи меншим, ніж слова з логічним наголосом; 3) міжрядкова пауза на перенесеннях завжди коротка; 4) якщо наприкінці рядка немає розділового знака, але тут кінчається мовленнєвий такт, міжрядкова пауза буде середньої тривалості. Інтонації, логічні паузи під час читання творів залежать від змісту й настрою творів. Пам’ятка виразного читаня віршованого твору напам’ять 1) Вдумливо прочитайте вірш. 2) З’ясуйтелексичне значення незрозумілих слів. 3) З урахуванням змісту та ідеї творувизначте настрій, з яким будете читати твір. 4) У кожномурядку визначте основнеза смислом слово, на яке падає логічний наголос (його необхідно інтонаційно виділяти). 5) Позначте олівцем паузи (короткі, середні, довгі); позначтестрілками тон читання. Прочитайте кілька разів вірш із дотриманням усіх позначок. 6) Читаючи вірш, уявляйте картини, які виникають у вашій уяві, намагайтеся запам’ятати їхню послідовність. 7) Вивчіть вірш напам’ять, прочитайтейого комусь із знайомих, врахуйте їхні побажання та зауваження. Пам’ятка декламатору До читання повторіть напам’ять про себе текст. 1) Перед декламуванням займіть зручну й правильну позу (з урахуванням принципів позамовних засобів). 2) Назвіть автора й твір, який будете читати.
  • 59.
    59 3) Під часдекламування вміло використовуйте пластику і міміку. 4) Не поспішайте під час читання, регулюйте своє дихання, набираючи повітря рівними частинами під час пауз. 5) Намагайтеся відповідним темпом і настроєм передати картини, що виникають у вашій уяві під час читання твору. 6) Пам’ятайте, не варто надто голосно читати твір, оскільки майстерність у читанні визначається насамперед темпом, інтонацією, дотриманням пауз, використанням позамовних засобів. 4.3 Методи запису прочитаного Робота з книгою, документами, першоджерелами, конспектування, доопрацювання та оформлення нотаток з лекційного матеріалу, написання рефератів — все це самостійна робота учнів. Оволодіння навичками самостійної роботи з книгою та іншими джерелами інформації включає два взаємопов'язаних уміння: уміння читати і вести записи. Організація самостійної роботи учнів передбачає наявність у них такого комплексу умінь: — попередній швидкий перегляд всього змісту (відчуття та усвідомлення змістової сторони, її значущості для себе); — помірне читання із зосередженням особливої уваги на головному; — підкреслювання головного; — аналіз структури переказу (складання розгорнутогоплану або ж визначення головних ідей, ключових питань — залежно від мети роботи); — повторний швидкий перегляд всього змісту. Роботаз текстом передбачає певну послідовність. Спочатку слід ознайомитись з її загальною будовою, змістом, передмовою чи вступом. Складні види записів є результатом переробки інформації, згортаня її і точної передачі змісту почутого або прочитаного тексту. У процесі опрацювання джерел інформації використовують різноманітні види записів.
  • 60.
    60 План План – цепорядокрозміщеня певного викладу, його композиція. План містить сукупність основних думок, виражених у тексті, а точніше – короткий послідовний перелік основних питань або мікротем тексту. Розрізняють такі види планів: простий і складний, називний, питальний, тезовий, цитатний. У простому плані виражаються найбільш важливі елементи тексту, а складний план відображає структуру тексту більш детально. У ньому обов’язково фіксуються усі структурні частини джерела: вступ, основна частина, висновок. Пункти плану можуть бути офрмлені у вигляді: а) називних речень; б) питальних речень; в) розповідних речень у формі тези; г) цитат із тексту. Основні правила складання плану: 1) попередній перегляд тексту; 2) уважно прочитати текст, визначити його головну думку; 3) поділ тексту на смислові частини; 4)визначення мікротем; 5) формулювання пунктів плану. Основні вимоги до плану:1) у пунктах простого плану перелічити основні мікротеми текст; 2) пункти складного плану розбити на підпункти; 3) формулювання мають бути лаконічними і чіткими; 4) пункти плану оформляються у розповідній і питальній формах; 5) перший та останній пункти плану повинні логічно завершувати виклад основного питання тексту. Для того щоб скласти складний план, треба поділити прочитаний текст на головні частини, потім виділити в них другорідні та дібрати відповідні заголовки до головних і другорідних частин. Головні пункти плану позначабть цифрами, а другорядні – малими буквами алфавіту. 1. …….: а)……; б)…….; в)……..
  • 61.
    61 Яких правил сліддотримуватись у науковій роботі? Систематизація результатів опрацювання наукової літератури Коли опрацьовується достатньо велика кількість книг із метою пошуку потрібної інформації, необхідно дотримуватися наступних практичних рекомендацій роботи з книгою: 1.Уважно вивчити титульну сторінку, де вказані основні відомості про книгу: назва, автор, місце та рік видання, найменування видавництва. Це важливо, оскільки після повідомлення консультанту бібліотечного каталогу хоча б однієї з наведених характеристик книги вам допоможуть швидко її віднайти. Це пояснюється тим, що бібліотеки систематизують джерела інформації за декількома ознаками (за назвою, автором, роком видання тощо). 2. Ретельно ознайомитись із заголовками цієї книги, намагаючись зрозуміти, з яких розділів вона складається, в якій послідовності викладається матеріал; окремо звертати увагу, чи є в наявності матеріал, який представлений графічними зображеннями, схемами, зведеними таблицями — такі відомості, як правило, узагальнюють великий за обсягом матеріал, що викладений у книзі. 3. Уважно прочитати анотацію, передмову чи вступ книги або висновки, що дасть змогу скласти загальне уявлення про зміст, зрозуміти основне призначення книги. 4. Ознайомитися безпосередньо з основним текстом книги, для цього необхідно прочитати декілька сторінок, абзаци, уривки з тих розділів, що за назвою найбільше підходять до теми вашого проекту чи проблеми. Це дасть змогу зрозуміти стиль написання автора, особливості викладу матеріалу, настільки матеріал книги є доступним чи складним тощо. Також під час роботи з книгою варто звернути увагу на такі важливі моменти. Процес вивчення навчальної, наукової та іншої літератури потребує уважного та докладного обмірковування та обов’язкового конспектування.
  • 62.
    62 Конспект Конспект — цеефективний вид запису не лише навчальної, а й наукової інформації. Розрізняють такі конспекти, як: планові, вільні, текстуальні і тематичні. Плановий конспект — конспект книги за її змістом: заголовками, розділами, параграфами. Такий конспект повністю відображає структуру книги. Вільний конспект — конспект, що об’єднує у своєму змісті переказ прочитаного із цитатами з окремих розділів чи параграфів книги. Текстуальний конспект — конспект, що складається із цитат, які відображають основнийзміст книги, ідеї та положення певного параграфа чи книги. Тематичний конспект — конспект, в якому цитати з різних джерел або переказ авторських думок групуються за рубриками, що розкривають зміст тем, із яких складається книга. Як слід конспектувати? Конспект – це лаконічний, стислий виклад першоджерела (книги, статті, лекції, промови, виступу), уміщує найсуттєвіші думки, факти, висновки. Це своєрідний вид стислого перекладу (головне передати по-своєму). Під час читання тексту намагайтеся не запам’ятати його детально, а зрозуміти зміст, авторський задум. Відбирайте найсуттєвіше, відкидайте другорядне, зберігаючи послідовність даного викладу. З’ясовуйте значення нових слів чи термінів, використаних у тексті. Пояснюйте орфограми у словах. Дотримуйтеся послідовності конспектування. Послідовність конспектування 1. Уважно прочитайте або прослухайте джерело конспектування. 2. Проаналізуйте текст. 3. Поділіть його на частини. 4. Виділіть головне. 5. Визначте структуру майбутнього конспекту і, відповідно до цього, починайте оформлювати конспект: а) зафіксуйте бібліографічні відомості про джерело конспекту:
  • 63.
    63 Конспект усного виступуКонспект друкованої праці 1. Дата складання. 2. Прізвище та ініціали автора виступу. 3. Заголовок 4. Текст 1. Дата складання. 2. Бібліографічні відомості першоджерела: а. прізвище та ініціали автора; б. назва (заголовок); в. місто, видавництво, рік видання; г. кількість сторінок. 3. Текст б) головні ідеї та положення виділяйте (підкресленням, новим рядком, розміром літер); в) цитати супроводжуйте посиланням на джерело та сторінку в ньому; г) на полях, що повинні займати половину аркуша, робіть короткі підзаголовки, що розкривають зміст розділу; д) доберіть найбільш доцільні засоби для вираження думки. 6.Узагальніть дібраний матеріал і законспектуйте. Правила конспектування 1. Запиши автора і назву статті чи книжки, яку конспектуєш. Виділи їх більшим шрифтом. 2. Під час конспектування статті запиши, в якому журналі, збірнику або в якій газеті її вміщено. 3. Складай конспект після того, як продумав план тексту. 4. Записуй тільки основне: спочатку головну думку, потім (дуже стисло) докази і приклади. 5. Намагайся, щоб записи були чіткими, змістовними і лаконічними. Для цього використовуй схеми, таблиці. 6. Для зручності користування конспектом, підкреслюй найважливіші думки, навіть окремі фрази, словосполучення, сова: до розділів і підрозділів підбирай заголовки. 7. Цитуй правильно і точно, зазначай сторінку, з якої взято цитату.
  • 64.
    64 8. Роби помітку,які виявляють твоє ставлення до того, що конспектуєш. Використовуй для цього свої умовні позначки, а також подані нижче: а) знак оклику на полях – дуже добре; б) знак питання – здивування, незгода з автором, нерозуміння якоїсь думки. 9. Вчися конспектувати відразу начисто. Технологія написання реферату Рефера́ т (лат. refero — доношу, повідомляю, переказую) — короткий переказ змісту наукової роботи, книгиабо вчення, оформлене у вигляді письмової публічної доповіді; доповідь на задану тему, зроблена на основі критичного огляду відповідних джерел інформації (наукових праць, літератури по темі). На уроках з різних дисциплін вам необхідно вивчити і коротко, але точно викласти зміст книги або декількох книг, об'єднаних однією темою або науковою проблемою, в жанрі реферату. Залежно від кількості реферованих джерел виділяють наступні види рефератів: монографічні (написані на основі одного джерела) та оглядові (створені на основі декількох вихідних текстов, об'єднаних спільною темою або схожими проблемами дослідження). За видами представленої інформації та способу її викладу реферати поділяються на: інформативні, або реферати - конспекти, які досить повно викладають всі основні положення, докази та висновки вихідного тексту, і індикативні, або реферати - резюме, які перераховують лише головні положення і висновки по них без викладу доказів. Текст реферату повинен бути не набором фраз з першоджерел або дослівним копіюванням вихідних матеріалів, а новим текстом, створеним у відповідності з усіма вимогами, що пред'являються до зв'язного мовного висловлювання. До їх числа можна віднести наступні: 1) змістовно-тематична єдність; 2) підпорядкованість всіх пропозицій реалізації однієї мети, ідеї, основної думки;
  • 65.
    65 3) логічна імовна зв'язність; 4) структурна впорядкованість; 5) смислова і композиційна завершеність; 6) стильова однорідність. Робота над рефератом здійснюється в три етапи. 1 етап - підготовчий - включає в себе визначення теми і мети роботи, пошук літератури, в тому числі довідкових посібників з обраної теми. Для написання шкільного реферату можна вибрати одну з наступних цілей: • критично осмислити, розглянути основні сучасні теорії, пов'язані з проблемою; • викласти результати наукових досліджень, присвячених проблемі ...; • виявити особливості вживання ...; • розглянути питання (зміст теорії) ...; • описати (висвітлити) стан вивчення проблеми ...; • зіставити різні точки зору на ...; • узагальнити відомості про ...; • представити точки зору різних вчених на ... 2 етап - виконавчий - передбачає збір і обробку інформації для реферату: читання книг та інших джерел, ведення записів прочитаного у вигляді виписок, цитат, тез, а також складання плану і написання тексту роботи. Написання реферату неможливо без попередньоговдумливого та ефективного читання різних джерел. При цьому необхідно вміти відрізняти головні, істотні і другорядні відомості, групувати викладені факти, узагальнювати, критично осмислювати і оцінювати інформацію. Реферативні роботинерідко супроводжуються ілюстраціями. Тому паралельно ви можете підбирати фотографії, малюнки, креслення, карти і т.д. Всі вони позначаються як «малюнки» і мають загальну нумерацію. 3 етап - заключний - передбачає складання списку використаної літератури, а також оформлення реферату.
  • 66.
    66 Реквізитами реферату є:титульний аркуш (Додаток А), план роботи (зміст), вступ, основна частина, висновок, список використаної літератури, додатки (якщо такі є). Оптимальний обсяг реферату -10-12 друкованих сторінок. Такий реферат потребує для усного викладу перед аудіторією 10-15 хвилин. Текст пишуть лише з однієї сторінки аркуша, першу сторінку не нумерують. У тексті мають бути чітко виділені абзаци. Заголовки формулюються коротко, вони повинні розкривати зміст відповідної структурної частини роботи. У заголовках перенос слів не робиться. У кінці заголовків і підзаголовків крапок не ставлять. Як готувати повідомлення? Повідомлення – це зв’язна розповідь на задану тему на основі прослуханого, прочитаного чи зібраної з різних джерел інформації. Підготовка матеріалів до повідомлення має кілька етапів: 1. Визначення мети запропонованогозавдання та форми добору матеріалу. Потрібно сформулювати тему пошуку і форму виступу (повідомлення, доповідь, усний твір, участь у дискусії тощо). 2. Безпосереднє збирання інформації з різних джерел (Інтернет, енциклопедії, довідники, художні книги, періодичні видання, розповіді людей тощо). Під час розборуматеріалів варто робитивиписки з різних джерел і зазначити, з якого джерела взято інформацію, від якої людини записано (зазначити ім’я, та прізвище, вік), де і коли (село, район, місто, область, рік). 3. Систематизація зібраного матеріалу (складання плану або тез – основних думок із зібраної інформації, які подаються у логічній послідовності). Текст повідомлення складають у формі розгорнутого чи простого плану, основних тез чи стислого конспекту. Виступ повинен складатися з трьох частин:  стислого але зацікавлюю чого виступу;  основної частини, в якій варто виділити кілька головних думок;  короткого висновку. Намагайтесь у тексті наводити конкретні приклади і факти, відповідні цитати, викладати матеріал просто, зрозуміло, переконливо і логічно.
  • 67.
    67 Рис. 4.1 Схемапідготовки доповіді Рис. 4.2 Структура доповіді Як зробити доповідь ефективною й цікавою 1. Виберіть тему, яка справді хвилює вас. 2. Чітко уявіть собі мету вашої доповіді й дотримуйтеся її. 3. Глибше пориньте в тему доповіді, опрацюйте не менше 2-3 джерел 4. Обмежте обсяг матеріалу (доповідь не повинна бути занадто довгою або занадто короткою). 5. Систематизуйте свої думки заздалегідь до самого виступу з доповіддю. 6. Наповніть доповідь прикладами, фактами, цифрами, цитатами, які ілюстрували б те про що говорите. 7. Ніколи не заучуйте доповідь слово в слово. 8. Прагніть розділити свої думки зі слухачами. вибіртемий визначеннямети доповіді збір інформації структурування матеріалу написання доповіді
  • 68.
    68 9. Говоріть виразно,правильно, доречно,ясно й доцільно, використовуючи образні вислови. Теза Теза – це положеня або ствердження, що розвивається ідоводиться в тексті чи його фрагменті. Теза формулюється у вигляді розгорнутого розповідного реченя. Вона відрізняється від пункту плану тим, що є стислим повідомленням про те, що було назване у його формулювані. Складання тез (тезування) – це розширення плану, детальніше відтвореня мікротем тексту. Тезуваня є безпосередньою підготовкою до конспектуваня. Як готувати тези прочитаного? 1. Прочитайте весь текст, якщо він невеликий, або розділ, якщо твір великий за обсягом. 2. Продумайте зміст тексту, знайдіть і простежте основні положення, висунуті автором. 3. Формулюйте думки чітко й стисло(але самобутність форми повинна зберігатися, незважаючи на уривчастість викладу). 4. Кожне положення повинно містити в собі лише одну думку. 5. Записуючи тезу, нумеруйте кожну, пропускайте рядок між ними. 6. У кожній тезі виділіть ключове слово й визначте логічний наголос. 7. Якщо твір великий, то в кінці кожної тези зазначте номер сторінки тексту, якщо невеликий – джерело викладу. Як писати відгук на прочитану книгу Відгук – це ваша власна думка про зміст книги,оцінка її позитивних і негативних якостей. Мета читацького відгуку – дати власну оцінку твору мистецтва. Для відгуку характерні такі особливості, як актуальність, оперативність, лаконічність, відверта підкреслена цінність. За своїм щирим, доброзичливим тоном відгук нагадує ліричний відкритий лист. Думки, враження, оцінки автор зазвичай
  • 69.
    69 висловлює від першоїособи. Обов’язкові тактовність, аргументованість тверджень, ненав’язливість суджень. Для тексту відгуку характерні такі композиційні частини: зачин, стислий переказ змісту твору або його опис і невеликий висновок. Важливе значення має заголовок відгуку: він має бути інтригуючим, образним, легко запам’ятовуватися.  Обов’ язково вкажіть автора і назву книги.  Визначте тему і основну думку твору.  Де і коли відбуваються зображені у ньому події?  Запишіть, які епізоди викликали у вас найсильніші враження.  Вкажіть,що сподобалося, а що ні. Чому?  Напишіть про героїв книги, їхні вчинки, цікаві випадки.  Зверніть увагу на мову твору, оформлення.  Вкажіть, чим збагатив вас твір, над чим змусив задуматися.  Виберіть форму вашого відгуку.  Подбайте, щоб у заголовку було виражено повну думку. Про науково-популярну книгу відгук пишеться по-іншому Подумай над такими питаннями: - чи зацікавила тебе книга; - про що нове ти дізнався з неї; - чи хочеш продовжувати читання з цієї теми; - чи не важка книга за змістом і за формою викладення; - що не подобається тобі в книзі. Анотація Анота́ція (лат. — зауваження, помітка) — короткий виклад змісту книги, статті, розробки, звіту тощо. Дозволяє робити висновки про доцільність їх докладнішого вивчення. При анотуванні крім змісту твору, враховується його призначення, цінність, направленість.
  • 70.
    70 Виокремлюють такі видианотації:  сигнальна чи довідкова, характерна для видань державної бібліографії (уточнює назву чи доповнює бібліографічний опис фактичними відомостями);  оціночна, характерна науково-допоміжній бібліографії (критична оцінка документа);  рекомендаційна, що співвідноситься з відповідним видом бібліографії (характеризує зміст з врахуванням потреб цільової групи).  описова  реферативна  методична  педагогічна. За повнотою відбиття змісту розрізняють дві категорії анотацій – загальну (характеризує зміст документа в цілому) і аналітичну (характеризує частину чи аспект змісту Орієнтовно змістово-структурна модель анотації:  відомості про автора, упорядника  про текст, що містить видання  характеристика змісту твору  про науково-довідковий апарат  про оформлення, ілюстрації тощо  про читацьку адресу  цільове призначення видання Вимоги до анотації: Анотація повинна мати лаконічну, конкретну форму, але при цьому давати містку характеристику виданню без побічної інформації. Обсяг її зазвичай не має перевищувати 500—600 знаків. Під час написання анотації використовуються загальноприйняті слова, загальновживана лексика. Якщо у назві є малозрозумілі
  • 71.
    71 слова, їх потрібнопояснити. Не рекомендується наводити цитати з тексту. Рекламні елементи не повинні викривляти об'єктивну характеристику видання. Рецензія Рецензія - це критичний відгук на художній, науковий або інший твір з метою рекомендації його до друку, захисту. Вона обов'язково містить зауваження, пропозиції та висновки фахівця щодо поданої на розгляд роботи. За формою рецензія і відгук дуже близькі й мають такі реквізити: 1) назва документа; 2) заголовок, що містить: - повну назву роботи; - прізвище та ініціали її автора; - видавництво та рік публікації; - кількість сторінок; 3) текст, що містить: - загальну характеристику теми, проблеми, роботи, яка є предметом аналізу, обгрунтування її актуальності; - стислий виклад змісту роботи; - критичні зауваження, висновки з пропозиціями; 4) підпис, що завіряється печаткою; 5) дата. Висновки. Висновки мають містити стислий виклад результатів розв’язку наукової проблеми та поставлених завдань, зроблених у процесі аналізу обраного матеріалу оцінок та узагальнень. Необхідно підкреслити їх самостійність, новизну, теоретичне і (або) прикладне значення, наголосити на кількісних та якісних показниках здобутих результатів, обґрунтувати достовірність результатів та навести рекомендації щодо їх використання.
  • 72.
    72 Правила цитування тапосилання на використані джерела При написанні наукової роботи учень повинен посилатися на джерела, матеріали або окремі результати яких наводяться в роботі, або на ідеях і висновках яких розроблюютьсяпроблеми, задачі, питання, вивченню яких присвячена наукова робота. Такіпосилання дають змогувідшукати документиі перевірити достовірність відомостей про цитування документа, дають необхідну інформацію щодо нього, допомагають з’ясувати його зміст, мову тексту, обсяг. Посилатися слід на останні видання публікацій. На більш ранні видання можна посилатися лише в тих випадках, коли наявний у них матеріал не включений до останнього видання. Якщо використовують відомості, матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел з великою кількістю сторінок, тоді в посиланні необхідно точно вказати номеристорінок, ілюстрацій, таблиць, формул з джерела, на яке є посилання в науковій роботі. Посилання в тексті наукової роботи на джерела слід зазначати порядковим номером запереліком посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад, „... у працях [1 – 7]…” Посилання на формули наукової роботи вказують порядковим номером формули в дужках, наприклад „…у формулі (2.1)”. На всі таблиці наукової роботи повинні бути посилання в тексті, при цьому слово “таблиця” в тексті пишуть скорочено наприклад: “…у табл. 1.2”. У повторних посиланнях на таблиці та ілюстрації треба вказувати скорочено слово „дивись”, наприклад: „див. табл. 1.3”. Для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело або для критичногоаналізу того чиіншого друкованого творуслід наводити цитати. Науковий етикет потребує точно відтворювати цитований текст, бо найменше скорочення наведеного витягу може спотворити зміст, закладений автором. Загальнівимоги до цитування такі: а) текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, із збереженням особливостей авторського написання. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не
  • 73.
    73 виділяються лапками, завинятком тих, що викликали загальну полеміку. В цих випадках використовується вираз „так званий”; б)цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту та без перекручень думокавтора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускаєтьсябез перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками. Вониставлятьсяв будь-якомумісці цитати (на початку, всередині, наприкінці). Якщо перед випущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається; в)кожна цитата обов’язково супроводжується посиланням на джерело; г) при непрямому цитуванні (переказі, викладі думок інших авторів своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути гранично точним у викладенні думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів і давати відповідні посилання на джерело; д)якщо необхідно виявити ставлення автора наукової праці до окремих слів або думок із цитованого тексту, то після них у круглих дужках ставлять знак оклику або знак питання. Вимоги до оформлення додатків. Додатки оформляють як продовження наукової роботи на наступних її сторінках або у вигляді окремої частини (книги), розміщуючи їх у порядку появи посилань у тексті роботи. Якщо додатки оформлюють на наступних сторінках наукової роботи, кожний такий додаток повинен починатися з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово „Додаток ___” і велика літера, що позначає додаток. Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Г, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь. наприклад, додаток А, додаток Б. Один додаток позначається як додаток А. При оформленні додатків окремою частиною (книгою) на титульному аркуші під назвою наукової роботи друкують великими літерами слово „ДОДАТКИ”.
  • 74.
    74 Бібліографічний покажчик Бібліографічний пока́жчик — список упорядкованих опублікованих описів документів (книг, газетних і журнальних статей тощо), об'єднаних за якою-небудь ознакою назв предметів, власних імен, позначень чи інших об'єктів за алфавітною, іменною, хронологічною або ще якою іншою ознакою, видані за певний час і забезпечені допоміжними індексами, що полегшують пошук і угрупування матеріалів. Щорічно службами інформації та бібліотеками країни видаються бібліографічні покажчики. Вони не тільки виходять окремими виданнями, але і є важливим елементом науково-довідкового апарату книги поряд з бібліографічними списками та ссилку. Вони бувають іменні, предметна, географічними та ін. Іменний покажчик зазвичай містить перелік прізвищ з ініціалами або повне ім’я, розташованих в алфавітному порядку. Після прізвищ або імен вказують номери сторінок, де згадується про цих людей, даються дати їхнього життя, називається професії та види діяльності. Предметний покажчик об’єднує під кожною предметною рубрикою ссилки на номера сторінок, в яких знайшло відображення певне питання. Предметні покажчики дуже важливі в наукових документах та виданнях, так як предметне групування матеріалу в основному тексті цих документів змінюється рідко. Але навіть у виданнях з предметним розташуванням матеріалу, Наприклад в енциклопедичний видання, предметний покажчик допомагає глибше розкривати зміст документів. Алфавітно-предметний покажчик являє собою комбінацію імені та предметного покажчиків. У ньому всі рубрики - прізвища та імена осіб, заголовки творів, назви установ і предметів – розташовані в загальному алфавітному порядку. Алфавітно-предметний покажчик до бібліотечного каталогу є ключем, за яким ми дізнаємося, чи є в бібліотеці дана книга і в якому відділі її слід шукати. Бібліографічні покажчики допоможуть у самостійному виборі документів для підготовки реферату, доповіді, написані твору, пошуку необхідної книги.
  • 75.
    75 Огляд літератури Досить складноюроботою при виконанні наукового дослідження є огляд літератури з проблем. Щоб уникнути примітивності і помилок в аналізі літератури слід уважно систематизувати погляди вчених в такому порядку: - сутність даного явища, процесу (позиція декількох авторів збігається в такому то аспекті); - що становить зміст даного процесу чи явища (його компоненти, ланцюги, стадії, етапи розвитку); - погляди вчених з приводу шляхів вирішення даної проблеми на практиці (хто і що пропонує); - які труднощі, виявлені в попередніх дослідженнях, трапляються в практиці; - які чинники, умови ефективного розвитку процесу чи явища в даній галузі виділені вченими. Огляд джерел дає змогувизначити новий напрям наукового дослідження, його значення для розвитку науки і практики, актуальність теми. Огляд літературних джерел дає можливість виявити професійну компетентність дослідника, його особистийвнесокв розробку теми порівняно з уже відомими дослідженнями. Вивчення літератури здійснюється не для запозичення матеріалу, а для обдумування знайденої інформації і вироблення власної концепції, що може стати самостійною публікацією автора.
  • 76.
    76 РОЗДІЛ 5. ПРАВИЛАВИКОНАННЯ РОЗУМОВИХ ДІЙ. МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ Метод – певний систематичний комплекс прийомів та засобів, які застосовуються дослідником для досягнення поставленої мети. З допомогою різних методів отримують нову інформацію про навколишній світ, заглиблюються в сутність явищ і процесів, розкривають закони та закономірності розвитку формуваня і функціонуваня об’єктів досягненя. Від якості методу, правильності його застосуваня залежить істинність отриманих знань. Обравши метод досліджень, науковець має досконало ними володіти. Як проводити соціологічне дослідженя Будь-яке соціологічне дослідження включає чотири етапи: І. Підготовка та організація дослідження. Нацьому етапі необхідно чітко визначити мету, завдання і предмет дослідженя. Вибрати метод одержаня інформації (анкетуваня, інтерв’ю, спостереження), визначити коло осіб, що будуть залучені, скласти план, розробити необхідну документацію тощо. ІІ. Збір інформації. На цьому етапі, власне, й відбувається одержаня суспільно-політичної інформації методом, що його обрав дослідник. ІІІ. Обробка одержаної інформації. На цьому етапі відбувається аналіз інформації. Визначаються її достовірність, якість; її зводять у графіки, таблиці тощо. ІV. Узагальнення одержаної інформації. Використовуючи зібрані дані, встановлюються причини явища, його тенденції, дається оцінка, прогнозується майбутній хід,подій тощо. Основними методами одержання інформації під час соціального дослідження є інтерв’ю, анкетуваня, спостереженя.
  • 77.
    77 Інтерв’ю Метод інтерв’ю застосовується,якщо необхідно одержати інформацію від певної особи про її сприйняття, оцінку або ставленя до факту, явищ, подій суспільно-політичного життя. Як правило, для інтерв’ю що відбувається методом бесіди, залежно від мети обираються типові представники певної групи, або визнані фахівці, або відомі особи. Особливостями цього методу є те, що по-перше, особа висловлює свою суб’єктивну думку і, по-друге, є можливість ставити уточнюючі запитання. Порядок підготовки та проведеня інтерв’ю: 1. Визначити мету і завдання інтерв’ю (бесіди). 2. Чітко визначте предмет розмови 3. Ознайомтеся з доступною інформацією, що стосується предмета інтерв’ю. 4. Складіть перелік запитань, слідкуючи, щоб вони були коректними, зрозумілими, стосувалися предмета інтерв’ю та відповідали меті й завданям. 5. Особисто або телефоном домовтеся про зустріч. При цьому:  відрекомендуйтесь і поясніть мету інтерв’ю;  дістаньте згоду на проведеня інтерв’ю;  ознайомте респондента із запитаннями;  домовтеся про час і місце проведення інтерв’ю. 6. Проведіть інтерв’ю у вигляді вільної бесіди за означеною темою, або у вигляді відповідей на поставлені запитання. Анкетування Анкетування, як правило, використовується, якщо необхідно опитати значну кількість людей (респондентів). Його особливістю є те що респонденти повині самостійно дати відповіді на запитання анкети, дотримуючись певних правил. Застосовуючи цей метод опитуваня, слід звернути увагу на два важливі моменти: по-перше, складаня анкети і , по-друге, кількість респондентів, яких ви будете опитувати. Складаючи анкету, слід враховувати таке:
  • 78.
    78 1. На початкуанкети повина міститись чітка, лаконічна інформація про правила її заповненя і мету проведеня. 2. Кількість запитань в анкеті не повина бути надто великою. 3. Бажано, щоб анкета включала запитаня на опис (що?), поясненя (чому?) і тенденції (до чого може привести?) явища. 4. Запитання повині формулюватися нейтрально (не зачепити гідності респондента), бути зрозумілими (не містити невідомих слів та понять). 5. Запитаня можуть бути різними за видом пред’явлення. ЗЗакриті запитання доповнюються списком відповідей, з яких респондент повинен вибирати відповідь. Якщо питаня відкриті, респондент сам формулює свою відповідь. Якщо змішані, респондент має можливість додати до запропонованих відповідей свій варіант. Бажано, щоб анкета містила різні види запитань. 6. Респондентумає бути надано можливість ухилитись від прямої відповіді («не знаю», «не визначився»). Опитування за допомогою анкет може бути суцільним (опитують усіх членів певної групи), або вибірковим (опитують лише за якоюсь певною ознакою). Організуючи вибірку враховують такі показники: вік, освіта, доходи, вірування, стать, національність (при вивченні деяких явищ). Спостереження З метою одержаня первиної інформації про суспільно-політичні події вдаються до такого методу дослідження, як спостереженя – цілеспрямоване сприйняття певних явищ суспільно-політичного життя. Розрізняють такі види спостережень: довгострокове – короткострокове; включне (ви є учасником) – невключне (ви спостерігач); лабораторне (створюються певні умови) – польве (реальні події). Під час спостереження відбувається процес їх фіксації з метою подальшої обробки та аналізу. До найрозповсюдженіших способів фіксації належать: записи, щоденник спостережень, фотографії, аудіо- та відеозаписи.
  • 79.
    79 Порівняння 1. Визначте метупорівняння. 2. Проаналізуйте об’єкти, що порівнюються (матеріал, факти, явища) і виділіть в них головні ознаки. 3. Знайдіть в об’єктах відповідно до мети спільне і відміне або лише спільне чи відмінне. 4. На основі порівнянь зробіть висновок. Виділеня головного 1. Визначте мету своїх дій 2. Проаналізуйте об’єкт(матеріал, факти, явища) з точки зору поставленої мети і визначте його ознаки 3. Розчленуйте виділені ознаки, які відповідають поставленій меті. Систематизація 1. Проаналізуйте матеріал спостережень (тексти, поняття, правила, життєві факти, явища), об’єднанийпевноютемою. Знайдіть у ньомуспільне і відмінне, головнеі другорядне, загальнеі часткове. 2. Розташуйте матеріал спостережень у певній послідовності: а) у вигляді таблиці, що відображає поняття, правила теми та їх визначальні ознаки; б) у вигляді схеми, що вказує на взаємозв’язки, відношення між поняттями, правилами; в) у вигляді плану (простого чискладного), тематичних виписок-цитат або самостійно сформульованихтез, що відображають сутність теми. Узагальнення 1. Проаналізуйте матеріал спостережень (об’єкт). 2. Визначте в ньому суттєві ознаки. 3. Порівняйте суттєві ознаки однакових об’єктів і виділіть у них спільне.
  • 80.
    80 4. Зробіть висновок,тобто сформулюйте узагальнююче питання, правило, судження. Конкретизація (розпізнавання) 1. Проаналізуйте поняття, правило, тезу (судженння) про певний об’єкт. 2. Установіть, чи всі ознаки поняття, правила наявні в об’єкті спостереження, чи даний об’єкт відповідає всім аргументам, за допомогою яких доводиться теза. 3. Якщо так, то зробіть ствердний висновок про те, що об’єкт спостереження належить до поняття, пояснюється правилом, відповідає тезі. Якщо ж ні, то зробіть відповідний заперечний висновок. Встановлення причинно-наслідкових зв’язків 1. Проаналізуйте об’єкт, в якому спостерігається певне явище. 2. Встановіть причину, умову, ознаку, за наявності яких дане явище має місце. 3. Сформулюйте судження, що встановлює зв'язок данного явища з певною проичиною, умовою, ознакою за формулою:  НАСЛІДОК, тому що ПРИЧИНА;  Якщо УМОВА, то НАСЛІДОК;  судження про ЯВИЩЕ +ознака ОБЄКТА. Експерементування Виконайте з об’єктом (текстом) певні дії: а) змініть об’єкт, замінивши одні його частини іншими; б) спростіть об’єкт, вилучивши з нього його складові частини або, навпаки, ускладніть об’єкт, включивши в нього нові складові частини; в) побудуйте з простих об’єктів складні, або навпаки, складні розкладіть на прості; г) включіть простіший об’єкт в складніший або, навпаки, із складного вилучте простий (його частину). Визначте, які ознаки набув чи втратив об’єкт у процесі дій з ним.
  • 81.
    81 Моделюваня 1. Проаналізуйте івиділітьсуттєві ознаки поняття та їх відношення. 2. Доберіть умовні позначення до кожної ознаки, їх відношення. 3. Побудуйте цілісну молель поняття з умовних позначень. Встановлення аналогії 1. Визначте мету завдання. 2. Встановіть, до якого відомого об’єктаподібний новий об’єкт. 3. Перенесіть відому ознаку або спосіб дії з відомого об’єктана новий. 4. Поясніть новий об’єктна основійого схожостіз відомим. Аналіз Аналіз – розкладання цілого складного явища на його складові, більш прості елементарні частини і виділення окремих сторін, властивостей, зв’язків. Проте аналіз не є кінцевою метою наукового дослідження. Ця мета досягається таким методом дослідження, який полягає у поєднанні, відтворенні зв’язків окремих елементів, сторін, компонентів складного явища і тим самим у осяганні цілого в його єдності його компонентів. Аналітичний метод – інструмент пильного дослідження особливостей і специфіки внутрішньо-системної взаємодії, і він неодмінно містить у собі результати абстрагування, спрощення, формалізації. Просто все це не самоціль, сутнісне завдання аналітичного методу полягає тому, що він спрямований на виявлення внутрішніх тенденцій і можливостей розвитку об’єкта. Синтез Синтез – метод пізнання, в основу якого покладена процедура поєднання складових об’єкта пізнання в єдине ціле, систему. Метою є не просто складання цілісної картини зі складових, а узагальнення аналітично виділених і вивчених особливостей об’єкта. Аналіз і синтез взаємопов’язані, вони є єдністю протилежностей.
  • 82.
    82 РОЗДІЛ 6. СКЛАДАННЯСПИСКУ ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ Укладаючи бібліографічний опис джерела для списку використаної літератури, необхідно додержуватися вимог державного стандарту. Список використаних джерел має бути упорядкований в алфавітній послідовності або в порядку появи посилань на них у тексті. Складаючи список використаних джерел, слід зважати на певні правила. До списку мають входити: - Офіційні документи, які публікуються від імені державних або громадських організацій, установ та відомств і свідчать про актуальність досліджуваної теми. - Основні праці провідних фахівців галузі, інших галузей науки. - Праці авторів, що відображають усі точки зору вирішення проблеми. - Основні праці наукового керівника. - Список повинен містити бібліографічний опис джерел, використаних під час роботи над темою. Пам’ятайте, що до списку літератури мають входити всі праці, на які містяться посилання в тексті роботи! У список літератури не слід включати ті роботи, на які немає посилань у тексті і які не були використані. Кожний бібліографічний запис треба починати з нового рядка. Літературу слід розташовуватив алфавітному порядкуавторів та назв праць, застосовуючиспільний українсько-російськийалфавіт (а, б, в, г, г, д, є, е, ж, з, и, і, ї, й, к, л, м, н, о, п, р, с, т, у, ф, х, ц, ч, ш, щ, ъ, ы, ь, э, ю, я) або в порядку появи посилань на неї в тексті. Іноземні видання наводити в кінці списку, застосовуючи латинський алфавіт. Список використаної літератури є частиною будь-якої дослідницької роботи, його подають після основного тексту. Списокінформує про використані, цитовані та (або) рекомендовані документи, що дозволяє кумулювати, як правило, найважливішу бібліографічну інформацію за темою публікації про статті, огляди, дисертації та ін., використані автором у роботі, підтвердити достовірність і точність запозичень: цитати, ідеї, факти, таблиці та ін., на основі яких будується дослідження.
  • 83.
    83 Бібліографічний опис складаютьбезпосередньо за друкованим твором або виписують з каталогів і бібліографічних покажчиків повністю без пропусків будь- яких елементів, скорочення назв та ін. Дотримання авторами вимог чинних стандартів є обов´язковим. Список використаних джерел - елемент бібліографічного апарату, відбиває самостійну творчу роботу автора і свідчить про рівень проведеного дослідження. Список використаної літератури є бібліографічним посібником, кожний документ, що включено до списку, повинен бути описаний відповідно до вимог таких стандартів: ДСТУ 3582—97 "Скорочення слів в українській мові у бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила; ГОСТ 7.12—93 "Библиографическая запись. Сокращение слов на русском языке. Общие требования и правила; ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 "Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання; ДСТУ ГОСТ 7.80:2007 "Бібліографічний запис. Заголовок. Загальні вимоги та правила складання". Назва бібліографічного списку, як правило, повинна характеризувати його зміст та призначення. В наукових виданнях використовують стандартні назви: "Список літератури", якщо використовувались електроні ресурси: "Список використаних джерел», «Список використаної літератури та джерел». Всі бібліографічні записи в бібліографічних списках рекомендується нумерувати, що дає уяву про розміри списку, полегшує його використання. Нумерація є суцільною для всього бібліографічного списку, номер ставиться перед бібліографічним записом і відокремлюється від нього крапкою. Форма зв'язку бібліографічного списку з текстом — якщо позиції в бібліографічному списку пронумеровано, в тексті в квадратних дужках наводять номер відповідного бібліографічного запису. Наприклад: "Просвіти" Таврійської губернії у серпні 1918 р. існували по селах Берестове, Балицьке, Інозовка, Петропавлівка, Попівка, Успенівка, Чернігівка та у місті Великий Токмак [416, с.17]. В бібліографічний список не включають:
  • 84.
    84 — опис однієїі тієї ж публікації в різних бібліографічних записах; — декілька описів публікацій в одному бібліографічному записі за винятком опису: ● різних публікацій одного документа (перевидання, відбиток, переклад), а також матеріалів, що належать до нього (рецензія, реферат та ін.); ● декількох статей (повідомлень), об'єднаних в цикл під загальною назвою; ● збірника чи документа з повним або частковим розкриттям змісту. Для зручності користування роботою література у списку систематизується у певному порядку. У залежності від характеру роботи авторам пропонується на вибір 3 варіанти розташування бібліографічних записів у списках: алфавітне, хронологічне та тематичне. Алфавітне розташування літератури у списках: Бібліографічні записи розміщують чітко за алфавітом прізвищ та ініціалів авторів, або перших слів назв за принципом "слово за словом". У назвах, що починаються з прийменників чи артиклів, останні розглядаються як окремі слова. Тобто бібліографічний запис "До питання…" буде стояти в бібліографічному списку раніше від бібліографічного запису "Документи…". Основні правила алфавітного розміщення бібліографічних записів: а) при збігу першого слова назви: — за алфавітом другого слова і так далі; б) праці одного автора: — за алфавітом першого слова назви окремих творів; г) при збігу прізвищ та ініціалів авторів: — за алфавітом праць; д) різними мовами: — спочатку українською (російською) мовою чи мовами з кириличним алфавітом; — потім мовами з латинською графікою.
  • 85.
    85 Хронологічне розташування літературиу списках: Описи документів розміщують за хронологією їхнього опублікування (написання). Хронологічне розміщення бібліографічних записів часто застосовують у бібліографічних списках використаної літератури та в тематичних списках, що включають офіційні матеріали або перелік праць одного автора. Бібліографічні описи документів, опублікованих (написаних) в одному році, розміщують в алфавітному порядку. В деяких випадках вони можуть розміщуватися в зворотньохронологічному порядку — від останніх публікацій до перших. Хронологічне розміщення бібліографічних записів дозволяє показати динаміку розвитку напряму науки, діяльності вченого, наукової школи та ін. Тематичне розташування літератури у списках: Тематичне розміщення бібліографічних записів у бібліографічних списках рекомендується: — для великих за обсягом бібліографічних списків за певними темами, що цікавлять споживача інформації; — для невеликих за обсягом рекомендаційних списків; — коли бібліографічні записидоцільно згрупувати відповідно до структури видання (розділів, глав, параграфів тощо). Основні правила тематичного розміщення бібліографічних записів: — бібліографічні записи в при книжному та при статейному бібліографічному списку групують за тематичними розділами в їхній логічній послідовності та співвідношенні: бібліографічні описи документів з певної теми чи проблеми виокремлюють в самостійні рубрики; — усередині кожної рубрики найчастіше бібліографічні записи розміщують за алфавітом прізвищ авторів або перших слів назви; — можливе розміщення бібліографічних записів за видами та типами видань: книги, статті, офіційні видання, довідники, підручники та ін.
  • 86.
    86 Типові приклади бібліографічногоопису Книги Один автор Філіппова О. Зустріч на кордоні / Ольга Філіппова. — К.: Академвидав, 2006. — 422с. Два автори Яцина Г. С. Перша медична допомога у надзвичайних ситуаціях : [навч.- метод. посіб. / Г. С. Яцина, А. А. Мостович] ; М-во охорони здоров'я України [та ін.]. — Х. : Форт, 2008. — 171, [1] с. Три автори Пироженко О. Как заполнить первичную документацию / О. Піроженко, В. Кузнєцов, О. Андрусь. — 3-е изд., перераб. и доп. — Х. : Фактор, 2008. — 251 с. — (Серия "Как заполнить..."). Чотири і більше авторів Біологічне різноманіття України. Дніпропетровська область. Круглороті (Cyclostomata). Риби (Pisces) / В. Л. Булахов, Р. О. Новіцький, О. Є. Пахомов, О. О. Христов ; Дніпропетров. нац. ун-т ім. Олеся Гончара. — Дніпропетровськ : ДНУ, 2009. — 303 с. — Бібліогр.: С. 273—296. Без автора Маркетинг для магістрів : навч. посіб. [для студ. вищ. навч. закл.] / за ред. С. М. Ілляшенка. — Суми: Унів. кн., 2008. — 927 с. Періодичне видання Жовнір Н. Основному закону Пилипа Орлика — вже три століття / Наталія Жовнір // Дзеркало тижня. — 2010. — 20—26 лют. — С. 24. Довідкові видання Енциклопедії Психологічна енциклопедія / авт.-упоряд. Степанов О. М. — К. : Академвидав, 2006. — 422, [1] с. — (Серія "Енциклопедія ерудита").
  • 87.
    87 Довідники Українська мова талітература : довідник : зовніш. незалеж. оцінювання / Укр. центр оцінювання якості освіти. — Х.: Факт, 2008. — (Серія журналу "Вісник ТІМО"). Словники Міжнародні фінанси : термінол. слов. / С. Я. Єлецьких, С. Є. Борисова, Ю. О. Гетьманенко, О. В. Свідрак ; Донбас. держ. машинобудів. акад. — Краматорськ : ДДМА, 2007. — 63 с. Законодавчі матеріали Законодавство України про соціальний захист населення / [упоряд. Роїна О. М.]. — (6-те вид., переробл. і доповн.). — К. : КНТ, 2008. — 558 с. Складова частина документа Стаття з книги Черниш Н. Стан духовної культури та життєві орієнтації населення / Н. Черниш // Львівщина на порозі XXI століття: соціальний портрет / С. А. Давимука [та ін.]. — Львів, 2001. — С. 324—351. Електронний ресурс Бібліотека і доступність інформації у сучасному світі [Електронний ресурс] : електронніресурсивнауці, культурітаосвіті : підсумки 10-ї Міжнар. конф. "Крим- 2003"/ Л. Й. Костенко, А. О. Чекмарьов, А. Г. Бровкін, І. А. Павлуша // Бібліотечний вісник. — 2003. — № 4. — С. 43. — Режим доступу до журн. : http://www.nbuv.gov.ua/articles/2003/03klinko.htm. — Назва з екрана.
  • 88.
    88 РОЗДІЛ 7. БІБЛІОТЕЧНАЖУРНАЛІСТИКА У СИСТЕМІ ЗАСОБІВ МАСОВОЇ КОМУНІКАЦІЇ 7.1 Бібліотека навчального закладу у системі соціальних комунікацій. В умовах стрімкого впровадження у освітній процес інформаційно- комунікаційних технологій і електронних засобів навчання, на бібліотеки загальноосвітніх навчальних закладів покладається місія забезпечення, у межах своєї компетенції, реалізації стратегічних завдань освітянської галузі та безпосередньосвогонавчального закладу, що має чітко відбиватися на їх діяльності. Актуальним на сьогодні є й питання щодо можливостей здійснення бібліотекою системної й оперативної інформаційної підтримки та розширення освітньо-інформаційного середовища навчального закладу, найбільш повного забезпечення попиту на інформацію, задоволення соціокультурних, самоосвітніх і дозвіллєвих потреб користувачів. Сьогодні шкільна бібліотека має спрямовувати свої зусилля на формування бібліотечного медіа-простору, як осередку медіа-освіти всіх учасників освітнього процесу, так і впровадження тих нововведень, які дозволять їй максимально ефективно виконувати свою місію – забезпечення модернізації й інформатизації освітнього процесу, як наголошується у Концепції впровадження медіа-освіти в Україні. А це потребує інноваційних підходів у діяльності шкільних бібліотек, що передбачає професіоналізм їх працівників, їх ініціативність та володіння навичками інноваційних комунікативних технологій. Важливого значення в системі масової комунікації набуває розвиток бібліотечної журналістики як принципово новий напрям діяльності. Активне використання бібліотеками новітніх каналів, форм, засобів і технологій масової комунікації створює необхідні передумови для цього. Бібліотечна журналістика як навчальна дисципліна нині вже викладається в курсі підготовки майбутніх бібліотекарів (бакалаврів, спеціалістів). В Україні також здійснюється практика організації навчання бібліотекарів основ журналістської майстерності: підготовці
  • 89.
    89 публічного матеріалу статей,репортажів, прес-релізів; умінню брати інтерв’ю; здійснювати професійну фото- і відеозйомку тощо. Зокрема, за ініціативи Міністерства культури України, Харківського обласного відділення Української бібліотечної асоціації та програми «Бібліоміст» на базі Харківської державної наукової бібліотеки ім. В. Г. Короленка започаткувала роботу Перша всеукраїнська школа бібліотечного журналіста. Програма школи бібліотечного журналіста передбачає вивчення жанрів та специфіки журналістики в електронному середовищі, набуття навичок використання Інтернет-сервісів та каналів для формування власних бібліотечних ЗМІ. Без сумніву, опанування бібліотекарями України можливостей Інтернет-журналістики, газетно- журнальної, теле- і радіожурналістики сприятиме оптимізації роботи із долучення користувачів до бібліотек; формуванню впливу на громаду та суспільство й створення позитивного іміджу бібліотек як безплатних загальнодоступних центрів доступу до інформації через міжнародні, всеукраїнські, регіональні ЗМІ та корпоративні бібліотечні ЗМІ (електронні та друковані), сайти та сервіси Web 2.0, 3.0. Отже, традиційна бібліотечна діяльність, бібліотечне масове інформування завдяки багатоканальній і різнорідній комунікації нині є міжсистемною, здійснюється із використанням технологій масово-комунікаційної, соціокультурної, просвітницької, інформаційно- освітньої сфери, що суттєво впливає на особливості функціонування бібліотеки як організатора трансляції в часі й просторі соціально значимої інформації. Важливим завданням бібліотеки є вдосконалення її діяльності в системі масових комунікацій. Масово-комунікаційна сфера в цьому разі — особлива система, яка, з одного боку, функціонує за загальними принципами масової комунікації та належить до національної медіасистеми, а з іншого — вирізняється певними характеристиками та функціями, орієнтованими на геополітичні, економічні, етнічні, соціокультурні, ментальні, історичні особливості регіонального суспільного життя. Діяльність системи масових комунікацій в умовах регіону необхідно розвивати на основі соціальної взаємодії регіональних суспільних
  • 90.
    90 підсистем (органів адміністративногоі соціального управління; наукових, освітніх, інформаційних, культурних інституцій; виробничо-економічних структур тощо), які є суб’єктами комунікаційної взаємодії. У громадському житті регіону бібліотека відіграє важливу роль, оскільки у своїй діяльності керується інформаційними потребами та інтересами громадян; реалізує право на бібліотечне обслуговування всіх категорій користувачів, застосовуючи для цього традиційні і новітні інформаційно-комунікаційні технології. Як соціальний інститут, що поєднує функції накопичення, збереження, оброблення та передання інтелектуальної, духовної, історичної і культурної спадщини своєї території, бібліотека покликана забезпечувати доступдо інформації, знань, культури всім представникам місцевої громади, незалежно від вікових, національних і соціальних ознак, релігійних і політичних поглядів. Засобами масово- комунікаційної діяльності бібліотека може здійснювати основні функції регіональної системи масових комунікацій, серед яких: – забезпечення населення повноцінною інформацією про важливі події суспільного життя, діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування; – донесення офіційної точки зору перших осіб регіону; – висвітлення ключових проблем і культурних подій; – здійснення просвітницької роботи серед населення; – забезпечення зворотного зв’язку й обміну інформацією; – формування іміджу регіону, збереження місцевої історико- культурної автентичності та ін. Сучасна бібліотека активно співпрацює із засобами масової інформації регіону, використовуючи їх можливості для рекламних та іміджевих кампаній бібліотеки, які мають на меті популяризацію повного спектра бібліотечних послуг; сприяють формуванню нового образу бібліотеки, розкривають її інформаційно- культурний потенціал. У зазначеному аспекті особливого значення набуває розширення взаємодії бібліотеки з усіма структурами суспільства завдяки участі в регіональних програмах співробітництва між близькими територіями, що має на
  • 91.
    91 меті поєднати їхісторично-територіальні особливості та забезпечувати умови для культурно-освітнього обміну, досліджувати історіографію про історичні корені, проводити спільні масові заходи. Сучасна бібліотека — один із наймасовіших та найдоступніших осередків організації громадського, молодіжного та педагогічного інформування та спілкування, що є визначальним фактором її ролі й вагомого місця в системі масової комунікації. У подальшому маючи відповідний інформаційно-ресурсний потенціал, який нині значно посилюється завдякистворенню власної мультимедійної продукції та можливості доступу через Інтернет до масивів електронної інформації, шкільні бібліотеки можуть претендувати на роль масових інформаційних осередків, здатних оперативно доносити до шкільної громадськості суспільства інформацію з різних життєво важливих питань. 7.2 Журналістика як різновид комунікації Комунікація – зумовлений ситуацією й соціально-психологічними особливостями учасників процес встановлення й підтримання контактів між членами певної соціальної групи або суспільства в цілому під час актів мовлення, сприймання та розуміння, пов’язаних із процесами збору фактів, їх зберігання, аналізу, переробки та поширення з використанням знакових систем, звуків, засобів передачі інформації (газети, журнали, телебачення тощо) і результатом якої є конкретна інтелектуально-мисленнєва поведінка співрозмовників. Журналістика – це літературно-публіцистична діяльність зі збору, обробки і поширення інформації через засоби масової інформації (газети, радіо, телебачення, Інтернет). Види журналістики:  пресова (газетно-журнальна) (газети, журнали, бюлетені, альманахи)  телевізійна (канали, програми, передачі, фільми, інше)  радійна (канали, програми, передачі, інше)  Інтернетна (Інтернет-видання, Інтернет-версія видання, сайт-видання, інше).
  • 92.
    92 Тематичні спеціалізації журналістики: соціальна журналістика;  політична журналістика;  ділова журналістика;  комерційна;  некомерційна;  міжнародна журналістика;  аграрна журналістика;  спортивна журналістика;  наукова журналістика;  правнича журналістика;  медична журналістика  військова журналістика  релігійна;  інша галузева журналістика. В журналістиці існує жанрове різноманіття: 1. Інформаційні: хроніка, інформація, розширена інформація, замітка, інтерв'ю, звіт, репортаж, спеціальний репортаж, прес-опитування та ін. 2. Аналітичні: кореспонденція, коментар, стаття, лист, рецензія, бесіда, експеримент, рейтинг, огляд, мемуари та ін. 3. Художньо-публіцистичні: замальовка, есе, нарис, пасквіль, фейлетон, памфлет, історія, некролог і ін. 4. Шоу-жанр: ігри, конкурси, реаліті-шоу та ін. Характеристика інформаційних жанрів. Головна мета – інформувати читача про те, що відбулося (відбувається, буде відбуватися), та називати, не коментуючи, факти з реального життя. Новина як таке повідомлення, у якому йдеться про щось досі невідоме, що щойно відбулося і заслуговує на увагу громадськості. Подієва інформація та її загальна характеристика: лаконізм, оперативність, об'єктивність, невтручання у виклад за допомогою власних суджень та оцінок, певна подія, факт в
  • 93.
    93 основі новини. Жорсткийта м'який способи подачі коротких новин. Принцип "перевернутої піраміди" ("перевернутого трикутника"). Хроніка як стисле повідомлення в 1-2 речення про те, що відбулося, сталося, відбудеться або станеться. Тематично, територіально чи часово об'єднані повідомлення-хроніки. Анонс як коротке або розширене повідомлення про те, що має відбутися найближчим часом. Репліка як критична експресивна, нерідко в'їдлива замітка з певного приводу, написана легко, з гумором, іронією чи сарказмом. Репортаж як інформаційний жанр, предметом якого є цікаві для громадськості події дня. Роль та функції авторського "я" у репортажі. Гнучкість, рухливість, багатозначимість як основнірисиавторськоїмови репортажу. Авторські відступи та коментарі у репортажі, діалоги з учасниками подій. Етапи роботи над репортажем: постановка теми, пошук матеріалу (час, умови, місце події); розташування матеріалу у відповідності до структури жанру репортажу; "одягання" думок у слова. Інтерв'ю як інформаційний жанр, який передає необхідну інформацію у вигляді діалогу – запитань і відповідей. Позиція інтерв'юера (журналіста) та інтерв'ювованого (співрозмовника) в інтерв'ю. Жанрові різновиди інтерв'ю: інтерв'ю-монолог, інтерв'ю-діалог, колективне інтерв'ю, інтерв'ю-замальовка, інтерв'ю-нарис, інтерв'ю-анкета. Роль недіалогічних елементів в інтерв'ю. Дорожні нотатки як авторська розповідь про поїздку на певний об'єкт, у певну географічну точку (країну) тощо. Замітка як стисле повідомлення за окремим фактом. Стилетворчі особливості жанру: наявність факту, новизна інформації, соціальна значимість того, що повідомляється, оперативність, ймовірність.. Лінгвістичні особливості замітки: використання нейтральної лексики, наявність стандартних високоінформативних елементів, імен, прізвищ, чисел, спеціальних слів, термінології, використання речень з однорідними членами.
  • 94.
    94 Загальна характеристика аналітичнихжанрів. Завдання аналітичної журналістики та загальнотеоретичні методи пізнання дійсності (аналіз, синтез, індукція, дедукція, аналогія, логічний та гіпотетичний методи). Етапи роботи над аналітичними жанрами: тематизація (зазначення предмета матеріалу, визначення його місця), аналіз (не лише опис проблеми чи події, але й погляд на них "проти світла"), актуалізація (показ, чому ця проблема чи подія хвилює читача), конкретизація (зведення теми до прийнятного масштабу та відсортування другорядного), фокусування (визначення в темі найголовнішого, виведення основної думки чи тези), генералізація (вихід за межі окремого випадку, показ контексту проблеми чи події), персоналізація (розгляд теми не абстрактно, а спроба оживити її завдяки посиланням на певні особи). Кореспонденція як найпоширеніший журналістський жанр, в якому аналізується, як правило, окремий факт, подія, явище. У ньому повідомляється дещо про предметну подію, використовуючи при цьому не тільки живе спостереження, а й згорнутий переказ того, що відбувається. Автор кореспонденції використовує теоретичні методи пізнання. Центральним предметом кореспонденції є один один вагомий факт, все останнє деталі, приклади, судження, які слугують допоміжним матеріалом для його всебічного висвітлення. Стаття – основний журналістський жанр, що характеризується широтою та глибиною аналізу фактів, їх зіставленням, узагальненням тощо. Теоретичні, пропагандистські, проблемні, наукові та інші різновиди статей. Аргументація та суперечності, зіткнення різних точок зору у статті. Коментар як жанр журналістики, головним завданням якого є роз'яснити ситуацію, показати головних дійових осіб, розвинути і висловити думку, обґрунтувати певну ідею. Рецензія як основний жанр критики, що відображає, інтерпретує та аналізує явища та факти з мистецької чи наукової сфер. Об'єкт та предмет рецензії. Структурно-необхідні компоненти рецензії: 1) повідомлення про витвір мистецтва, його автора, місце, час створення, 2) аналіз теми та ідеї – змісту мистецького витвору, 3) аналіз засобів вираження теми та ідеї, системи образів, майстерності – художньої форми, 4) визначення місця твору у життєтворчості автора в сукупності з
  • 95.
    95 його іншими творамиз даної тематики. Рецензія як актуальний, поліадресатний, поліфункціональний, емоційний та стилістично-гібридний жанр. Журналістське розслідування як жанр і аналітичний метод дослідження реальних явищ. Етапи роботи над журналістським розслідуванням: постановка проблеми; збір та опрацювання усієї наявної документації та архівів з цього питання; визначення усіх можливих гіпотез; перевірка за можливості версій та гіпотез; формулювання висновку. Огляд- результат наскрізного спостереження певних явищ і процесів та їх публічний аналіз (спортивні змагання…). Загальна характеристика художньо-публіцистичних жанрів. Функції художньо-публіцистичних жанрів. Нарис як найпоширеніший художньо-публіцистичний жанр, у якому досліджуються реальні життєві явища через людські долі та характеристики з метою впливу на соціальну практику, формування особистості, її орієнтації у системі соціально-політичних і духовних цінностей. Сюжетні та описові нариси. Сюжетні портретні і проблемні нариси. Форми побудови безсюжетного нарису:хронікальна побудова, структурна, нариси у вільній (есейній) формі. Стильові ознаки нарису: максимально наближене до читача авторське "я", інтимізація викладу, ескізність, документальність, типізація героя, образність, асоціативність, доля вимислу. Зарисовка як різновид нарису, менша за обсягом, порушує локальніші проблеми або розповідає про окремі сторони життя людини чи окремі риси її характеру. Етюд як частина майбутнього великого нарису, його деталь. Есе як художньо-публіцистичний жанр, у якому автор вільно трактує літературну, естетичну, філософську чи іншу проблему, особливо не переймаючись систематичністю викладу, аргументацією висновків на порушену проблему. Стилетворчіознакиесе: розкутість думки; насиченість філософськими роздумами і сентенціями; особистісний характер сприйняття, "етюдність" вирішення теми; прагнення автора до самоствердження; вільна композиція та форма викладу
  • 96.
    96 матеріалу. Опис іроздум як два типи мови в есе. Жанрові різновиди есе: есе- рецензія, есе-художня замальовка, есе-замітка, есе- щоденниковий запис, есе-лист. Лінгвістичні особливості есе: повтор ключових слів, інверсія, ампліфікація тощо. Фейлетон, памфлет, гумореска, пародія, епіграма, епітафія та колючі рядки як сатирично-гумористичні жанри.
  • 97.
    97 ВИСНОВКИ У сучасному глобалізованомусвіті однією зі складових загальної культури особистостіє вміння працювати з інформацією, тобто бути добре підготовленими до навігації в інформаційному просторі, досконало володіти новітніми інформаційними технологіями. Інформаційна культура в сучасних умовах це важливий фактор успішної навчальної, професійної та дозвіллєвої діяльності особистості, це – основа самовизначення в глобальному інформаційному просторі. Серед пріоритетних завдань бібліотек навчальних закладів – сприяння вихованню сучасного інформаційно і медійно освіченого школяра. Усвідомлюючи важливість питання інформаційної компетентності особистості, бібліотекарі оновлюють програми з основ бібліотечно-бібліографічних знань питаннями з основ інформаційної та медійної грамотності школярів. Система виховання інформаційної культури школярів передбачає спрямованість на забезпечення підготовки учнів до роботи не лише з друкованими джерелами та ресурсамиз мережі Інтернет, а й до безпечної та грамотної взаємодії з сучасною системою мас-медіа. Бібліотеки загальноосвітніх навчальних закладів розробляють бібліотечні уроки з використанням інформаційно-комунікаційних технологій та успішно впроваджують у своїй практичній діяльності відповідно до вимог сьогодення. Творчий потенціал бібліотекаря – його професіоналізм, ерудиція, вміння творити, креативність мислення і є запорукою успіху бібліотеки. Медіаосвіта сприяє збагаченню культурного досвіду бібліотекаря за допомогою споживання повідомлень усіх типів (друкованого слова, зображень, аудіо та рухомих зображень). В наш час бібліотечна професія модернізувалася, у бібліотекаря з’явилися нові можливості для самоосвіти та самовдосконалення, які переросли в функціональні обов’язки. Сучасний бібліотекар повинен все знати, все вміти, йти в ногу з часом та вести за собоюкористувачів бібліотеки, які безпосередньо пов’язані з інформацією, диктувати нові форми і засоби, підходи і розуміння інформаційної роботи.
  • 98.
    98 ДОДАТКИ Додаток А Зразок оформленнятитульноїсторінкиреферату СПЕЦІАЛІЗОВАНА ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА І-ІІІ СТУПЕНІВ №7 (14 шрифт Times New Roman) ТЕСТ-МЕТОДИ ВИЗНАЧЕННЯ КОНЦЕНТРАЦІЇ НІТРИТ-ІОНІВ У ПРИРОДНИХ ВОДАХ ДНІПРА (18 шрифт Times New Roman, усі великі букви) Роботу виконала: Якимчук Любов Олександрівна учениця 9-Б класу, СЗШ №7 м. Світловодська Керівник: Святенко Людмила Костянтинівна, вчитель хімії (14 шрифт Times New Roman) Світловодськ – 2015 (14 шрифт Times New Roman)
  • 99.
    99 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1.Бабич Н.Д. Основи культури мовлення / Н.Д. Бабич. – Львів, 1990. – 231с. 2. ГОСТ 7.60-90 Издания. Основные виды. Термины и опре- деления. – М. : Изд-во стандартов, 1990. – 29 с. – (Система стандартов по информации, библиотечному и издательскому делу). 3. Громадянська освіта: Навч. посіб. для 10 кл загальноосвіт. навч. закл. / Роман Антонович Арцишевський та ін.. – К.: Генеза, 2002. – 192с.:іл.. 4. Гумницька, Анастасія Йосипівна. Українська література [Текст] : підручник для 6 класу / А. Й. Гумницька, Є. М. Кучеренко. Львів : Світ, 1993. 288 с. 5. Гумницька, Анастасія Йосипівна. Українська література [Текст] : підручник для 5 класу / А. Й. Гумницька, Є. М. Кучеренко. Львів : Світ, 1993. 296 с. 6. Завадський І. О.Інформатика: підручник для 9 класу/ І. О. Завадський, І. В. Стеценко, О. М. Левченко. – К.: Видавництво: BHV, 2009. – 320с.: іл.. 7. Інформатика: підр. Для 6 кл. загальноосвіт. Навч. Закл. / Й. Я. Ривкінд [та ін.]. – К.: Генеза,: 2014. – 256с. 8. Киричок Т. Ю. Український тлумачний словник електронних видань / Тетяна Киричок. – К. : НТУУ «КПІ»,2012. – 128 с. 9. Коберник, О. М. Технології : 10 кл.: підручник / О. М. Коберник, А. І. Терещук, О. Г. Гервас [та ін.] — К. : Літера ЛТД, 2010. — 160 с. : іл. 10. Концепція впровадження медіа-освіти в Україні. Інститут соціальної та політичної психології Національної академії педагогічних наук України [Електроний ресурс] http://www.ispp.org.ua/news_44.htm. – Назва з екрана. 11. Лаврик О. В. Основи журналістики: Навчально-методичний посібник для студентів зі спеціальності "Журналістика". / О. В. Лаврик [Електроний ресурс] http://www.vmurol.com.ua/upload/Navchalno_motodichna_robota/Navchalno_motodichna_materiali/Zhu rnalistika/1/Lavrik_Osnovi_zhurnalistiki.pdf. – Назва з екрана. 12. Міждержавного стандарту ДСТУ ГОСТ 7.1-2006 БІБЛІОГРАФІЧНИЙ ЗАПИС, БІБЛІОГРАФІЧНИЙ ОПИС. Загальні вимоги та правила складання. 13. Межгосударственный стандарт ГОСТ 7.60-2003 «СИБИД. Издания. Основные виды. Термины и определения»
  • 100.
    100 14. Передрій, ГаннаРоманівна. Рідна мова: 5 кл. : Підручник / Ганна Романівна Передрій, Леонід Віталійович Скуратівський, Галина Тарасівна Шелехова,[та інш]. . – Київ : Освіта, 1993 . – 287 с. : іл. 15. Печена А. В. Місце бібліотеки в системі масової комунікації. / А. В. Печена [Електроний ресурс] http://www.ic.ac.kharkov.ua/RIO/v42/27.pdf. – Назва з екрана. 16. Підручники і навчальні посібники для середніх загальноосвітніх навчальнихзакладів СОУ 22.2-02477019-07:2007: Стандарти 17. Полякова, Т.М. Русский язик: учебн. для 10 кл. общеобраз. учебн.завед / Т. М. Полякова, Е.И. Самонова, А. Н. Приймак. – К.: Генеза, 2011. – 208с.:ил. 18. Полякова, Т.М. Русский язик: учебн. для 11 кл. общеобраз. учебн.завед / Т.М. Полякова, Е.И. Самонова. – К.: Генеза, 2011. – 216с.:ил. 19. Полякова, Т.М. Русский язик: учебн. для 9 кл. общеобраз. учебн.завед / Т.М. Полякова, Е.И. Самонова, А. Н. Приймак. – К.: Генеза, 2011. – 280с.:ил. 20. Про Національну стратегію розвитку освіти в Україні на період до 2021 року // Указ Президента України №344/2013, від 25 червня 2013 року №344 /2013 [Електроний ресурс] http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/344/2013http://www.chytomo.com/standards/sou-222-02477019- 072007-pidruchnyky-i-navchalni-posibnyky-dlya-serednikh-zahalnoosvitnikh-navchalnykh-zakladiv. – Назва з екрана. 21. Професійність та творчість – запорука успіху бібліотечної справи. НМЛ виховної роботи і формування культури здоров'я [Електроний ресурс] http://koippo414.at.ua/news/profesijnist_ta_tvorchist_zaporuka_uspikhu_bibliotechnoji_spravi/2015-03- 19-302. – Назва з екрана. 22. Рідна мова: підручн. Для 8 класу загальноосвіт.навч. закл. / М. І. Пентилюк, І. В. Гайдаєнко,А. І. Ляшкевич, С. А. Омельчук. – К.: Освіта, 2008. – 272с. 23. Рідна мова: підручн. Для 9 класу загальноосвіт.навч. закл. / М. І. Пентилюк, І. В. Гайдаєнко, А. І. Ляшкевич, С. А. Омельчук. – К.: Освіта, 2009. – 336с. 24. Формування інформаційної культури учнів загальноосвітніх навчальних закладів: Наук.-метод. рек. / АПН України. ДНПБ України ім. В. О. Сухомлинського; Упоряд. А. І. Рубан; Наук. консультант Я. О. Чепуренко; Наук. ред.: П.І. Рогова, В.І. Лутовинова; Рецензент Є. А. Медведєва; Літ. ред. Л. І. Стельмах; Відп. за вип. І. І. Хемчян.– К., 2005. – 117 с. 25. Цимбалюк, В. І. Українська література: підруч. для 8 кл. загально-освіт. навч. закл./ В. І. Цимбалюк. — К. : Освіта, 2008.— 336 с.