Скарби стародавнього храму. Троїцько-Іллінський монастир у Чернігові.estet13
Не можливо сьогодні уявити Україну без її північного дива – міста Чернігова, неповторного за красою та величчю його архітектурних ансамблів та окремих архітектурних пам'яток.
Саме такою архітектурною дивовижою є Троїцько-Іллінський монастир, що знаходиться в одному з живописних куточків Чернігова - на Болдиних горах. Він складається із двох частин: древнього Іллінського монастиря ХІ-ХVІІ ст. (з його Антонієвими печерами) та Троїцького монастиря, зведеного протягом 1677-1780 років, і об'єднаних ландшафтом та архітектурою в один ансамбль.
Дізнатися більше про духовну перлину Чернігівщини та всієї України ви можете ознайомившись із презентацією від відділу мистецтв Чернігівської обласної бібліотеки для дітей.
Чернігів - древнє й красиве місто, яке розташоване зовсім недалеко від Києва. На піку свого розвитку воно навіть виступало конкурентом Києву.
Про колишню велич і могутність міста нагадують чисельні пам’ятки сакральної архітектури. Пропонуємо вам ознайомитися із храмами Чернігова, які побудовані впродовж ХІ-ХІХ ст., і до сьогодні вражають своєю неповторністю та красою.
Скарби стародавнього храму. Троїцько-Іллінський монастир у Чернігові.estet13
Не можливо сьогодні уявити Україну без її північного дива – міста Чернігова, неповторного за красою та величчю його архітектурних ансамблів та окремих архітектурних пам'яток.
Саме такою архітектурною дивовижою є Троїцько-Іллінський монастир, що знаходиться в одному з живописних куточків Чернігова - на Болдиних горах. Він складається із двох частин: древнього Іллінського монастиря ХІ-ХVІІ ст. (з його Антонієвими печерами) та Троїцького монастиря, зведеного протягом 1677-1780 років, і об'єднаних ландшафтом та архітектурою в один ансамбль.
Дізнатися більше про духовну перлину Чернігівщини та всієї України ви можете ознайомившись із презентацією від відділу мистецтв Чернігівської обласної бібліотеки для дітей.
Чернігів - древнє й красиве місто, яке розташоване зовсім недалеко від Києва. На піку свого розвитку воно навіть виступало конкурентом Києву.
Про колишню велич і могутність міста нагадують чисельні пам’ятки сакральної архітектури. Пропонуємо вам ознайомитися із храмами Чернігова, які побудовані впродовж ХІ-ХІХ ст., і до сьогодні вражають своєю неповторністю та красою.
23 липня – день вшанування християнами пам’яті Преподобного Антонія Печерського. Антонієві Печери своєю таємничістю інтригують і ваблять чернігівців і гостей нашого міста.
Чернігівська обласна бібліотека для дітей запрошує доторкнутися до історії Чернігова у віртуальному екскурсі «Антонієві печери . Дотик до таємниці»
23 липня – день вшанування християнами пам’яті Преподобного Антонія Печерського. Антонієві Печери своєю таємничістю інтригують і ваблять чернігівців і гостей нашого міста.
Чернігівська обласна бібліотека для дітей запрошує доторкнутися до історії Чернігова у віртуальному екскурсі «Антонієві печери . Дотик до таємниці»
2. Успенський храм та дзвіниця
Успенського собору, пам'ятка
архітектури,1774-1801 роки
(пл. Соборна, 1, чи «Іванова
Гора»).
Успенський собор був першою
кам'яною спорудою в Полтаві.
Будувався в 1748-1770 роках,
знищений (підірваний) в 1934р.
Збереглася дзвіниця Успенського
собору (1774-1801 роки). Висота
дзвіниці зі шпилем - близько 44 м.
У минулому на дзвіниці висів
дзвін "Кізі-кермен", відлитий з
турецьких гармат наприкінці
XVIII століття (нині зберігається в
краєзнавчому музеї).
1992 року дзвіницю було передано
УАПЦ Київського патріархату
3.
4. Під час Другої світової (1939 –
1945) храм Івана Предтечі
відновив свою роботу в стінах
дзвіниці, а в післявоєнний
період споруда
використовувалася в якості
майстерень.
У 1974 році були проведені
масштабні реставраційні
роботи по історичному
відновленню зовнішнього
вигляду дзвіниці, приурочені
до 800-річчя Полтави, за
результатами якої в стінах
колишнього храму відкрився
музей міста, а пізніше виставка
сучасних художників.
5. У 1993 році було отримано дозвіл
на відбудову храму.
Проте будівництво храму було
розпочато лише в 1999 році в
рамках святкування 1100-річчя
міста.
Період реконструкції розтягнувся
на довгих п‘ять років, що частково
було пов‘язано з паралельними
археологічними дослідженнями
різних культурних шарів на цій
території, частково з браком
фінансування.
У 2004 році при великому
скупченні народу Свято-
Успенський кафедральний собор
був відкритий.
6. Спаська церква,
пам'ятка архітектури, 1705, 1811,
1845 роки
(вул. Жовтнева, 10).
Частина колишньої
Преображенської церкви, що
була розібрані через ветхість
1811 року. Бічну прибудову, в
якій, за переказами, Петро I
урочисто відзначав перемогу в
Полтавській битві, вирішили
зберегти і на згадку про цю
історичну подію в 1837-
1845 роках над нею спорудили
кам'яний футляр за проектом
архітектора А. Тона.
УПЦ Московського
патріархату
7. 1704 році поблизу Курилівської
брами Полтавської фортеці згоріла
Преображенська церква. У 1706
році настоятель І. Світайло за
допомогою Івана Іскри спорудив на
її місці невелику тимчасову
Спаську церкву, а з матеріалу
розібраного Здвиженського собору
Полтавського
Хрестоздвиженського монастиря
планував спорудити нову
Преображенську. Невдовзі І.
Світайла, який проходив у справі
страчених Василя Кочубея та Івана
Іскри, було заслано на Соловки,
звідки він повернувся у 1710 році.
За цей час Спаська церква набула
меморіального значення.
У 30-х роках XX століття Спаська
церква закрита, розібрана дзвіниця.
Відновила діяльність у 1945 році.
За переказами, після Полтавської
битви тут відбувся молебень, на
якому був присутній Петро І, на
площі біля церкви у 1709 році
поховали загиблих захисників
фортеці. Поруч з Спаською
церквою спорудили нову
Преображенську. В 1811 році
останню розібрали, а начиння
перенесли до Спаської церкви.
У Спаській церкві зберігалися
старовинні книжки, зокрема,
євангелія 1644 і 1698 років друку;
«Анфологіон...» львівського
видання 1651 року та інші. Серед
ікон було сім, написаних у 1676
році іконописцем Герасимом
Німим.
В 2009 році дзвіницю Спаської
церкви відновили в колишньому
вигляді і в тому ж році освятили.
8. Парк ім. І. Котляревського.
Церкву споруджено в
1999 році до 1100-річного
ювілею Полтави на знак
пам’яті про земляків, які
спочивають у Полтавській
землі.
Архітектори храму:
В. Трегубов, О. Бєлявська.
УПЦ Московського
патріархату
9. В 1999 р. неподалік того
місця розпочали
будівництво нового храму
– Святого Пантелеймона.
19 вересня 2000 р. нову
церкву було освячено.
А 23 вересня тут
відбулася перша
божественна літургія.
Храм розташований в
парку ім. Котляревського,
на території якого раніше
було міське кладовище.
При ньому діяла
Всесвятська церква, в якій
в кінці ХІХ ст. служив
відомий піп Гапон –
організатор масового
виходу робітників в
день“Кривавої неділі” в
Петербурзі.
В радянські часи храм було
знищено.
10. Полтавський храм на
честь великомучениць
Віри, Надії, Любові та
матері їхньої Софії
споруджений у 2002 році
за проектом заслуженого
художника України
архітектора Анатолій
Чернощьокова.
Ініціаторами будівництва
виступили міська влада
та жіноча релігійна
громада Полтави.
11.
12. Собор знаходиться за
адресою вул. Лялі
Убийвовк, 2а.
Храм належить до
Української
Православної Церкви
Московського
Патріархату
13. Церква знаходиться в
9-ти кілометрах від
центру міста, в
передмісті Яківці, на
вул. Шведська Могила.
Храм належить до
Української
Православної Церкви
Московського
Патріархату
14. 10 липня 1709 року (27 червня за
ст.ст.), Петром І була отримана
перемога над Шведським військом
неподалік від Полтави. Через
декілька днів Імператор наказує
побудувати на полі битви, в пам'ять
«славетної перемоги», великий
чоловічий Петро – Павлівський
монастир з уділом на
честь преподобного Сампсонія .
Уділ мав нагадувати про цей
знаменний день битви, бо саме 10
липня Св. Церква вшановує пам'ять
преподобного Сампсонія
Странноприїмця. Але
виконання наказу настільки
затяглося, що при житті Петра І не
встигли взятися за цю справу, а при
його наступниках і зовсім забулися
про неї. Довгі роки могильний курган
стояв зовсім одиноко посеред німої
рівнини і тільки раз у рік
порушувалась ця тишина. У
надвечір’ї Полтавської битви щороку
здійснювалась святкова панахида при
якій збиралося багато людей, щоб
пом’янути своїх братів-воїнів і
вшанувати їх святу пам'ять.
15. Знайшовся добрий чоловік, який
виявив бажання здійснити задум
монарха – побудувати церкву на
Полтавському полі. Це був
таємний радник Йосиф Судієнко.
Він володів великими маєтками в
Україні і пожертвував на храм в
пам'ять Полтавської битви сто
тисяч карбованців асигнаціями.
Але ж знову пройшло
багато часу, доки дійшло до діла.
З 1840 року розпочинається
складання проектів та планування
відносно будівництва церкви.
16. 3 вересня 1847 року Імператором
Миколаєм Павловичем було
прийнято рішення будувати
вишуканий та красивий храм біля
могили, щоб не потурбувати кісток
похованих у ній воїнів.
Нарешті, 10 липня 1852 року, храм
в ім’я пр. Сампсонія був
закладений, а 28 липня 1855 року
був освячений єпископом
Полтавським Нафанаїлом. Таким
чином давнє бажання всіх
здійснилося.
Храм цей побудований був за
зразком грецьких храмів з п’ятьма
куполами, без різноманітних
прикрас, був невеликим.
Одним словом він не
відповідав величі нагадуваної
ним події. У такому вигляді
Сампсоніївська церква
проіснувала більше 35 років
і потребувала значних
ремонтно-реставраційних
робіт. Тому в травні 1888 року
Обер – Прокурор Св. Синоду
К.П. Побєдоносцев звернувся
до Полтавського владики
Іларіона із запитом на
детальні відомості про стан
Сампсоніївської церкви.
17. На початку 1893 року, за
розпорядженням
Преосвященного Іларіона, було
розпочато реконструкцію храму.
14 жовтня в день Покрови
Пресвятої Богородиці було
проведене святкове освячення
відновленого храму владикою
Іларіоном.
Великі зміни у цьому храмі
відбулися напередодні
святкування 200-річчя
Полтавської битви. За проектом
архітектора С.В. Носова із
західного боку була добудована
дзвіниця (яку розібрали у 1930
році). Всередині церкви
встановили мармуровий
іконостас з різьбленими
орнаментами і кольоровими
мозаїками.
У часи атеїзму храм теж
постраждав. Він був закритий
у 1948 році, і лише в 1990-му
переданий знову
православній общині. У 2003
році було відновлено
дзвіницю в її первинному
вигляді.
18. Церква знаходиться в центральній
частині міста, за адресою
Першотравневий провулок, 3.
Храм належить до УПЦ КП
Час будівництва першої
дерев’яної церкви в ім’я святого
Миколая у м. Полтава на
території «нової» фортеці в ур.
Мазурівка невідомий.
Документально підтверджено
факт її існування 1669.
Нині існує лише добудова 1855, в
інтер’єрі якої збереглися сходи,
які вели до Георгіївської церкви,
та два ряди колон тосканського
ордеру на першому поверсі.
Збереглися також підмурки та
частина однієї із стін дзвіниці.
Церква та верхні поверхи дзвіниці були
зруйновані в 1930-х. Приміщення
Миколаївської церкви передали
технікумові деревообробної
промисловості. Під час Другої світової
війни 19.12.1941, богослуж іння у
Миколаївській церкві відновилося. У
цей період засобами віруючих храм
був відремонтований.
По війні була зареєстрована органами
радянської влади. З 20.01.1945 до
закриття в 1960 належав УАПЦ. У
1960 громада знята з державної
реєстрації. Приміщення
використовувалося як майстерні
художньо-виробничого комбінату. 1993
храм передано Миколаївській громаді
УПЦ КП. Проведено розкопки
фундаменту зруйнованої дзвіниці,
досліджено фундаменти храму.
19. Свято-Покровський храм —
перший храм, що побудований у
Полтаві, після майже столітнього
панування богоборчого режиму.
Він постав на землях колишнього
Покровського жіночого
монастиря.
Церква знаходиться в мікрорайоні
"Сади-2", за адресою вул.
Нікітченка,1. УПЦ КП
Будівництво церкви було
закінчено у 1996 році
Перед Покровою в 1996 році храм
було освячено Святійшим
Філаретом - Патріархом
Київським і всієї Руси-України.
20. Церква знаходиться в
мікрорайоні "Браїлки",
за адресою: бульвар
Нестерова,2/67.
Храм належить до
Української
Православної Церкви
Київського
Патріархату
21. Церква знаходиться у
мікрорайоні
"Половки", за адресою:
вул. Зоряна, 2а.
Храм належить до
Української
Православної Церкви
Московського
Патріархату
22. Церква знаходиться у
мікрорайоні "Левада",
за адресою:
вул. Головка, 19.
Храм належить до
Української
Православної Церкви
Московського
Патріархату
23. Церква знаходиться за
адресою:
вул. Фрунзе, 152,
на старому міському
кладовищі.
Храм належить до
Української
Православної Церкви
Московського
Патріархату
24. Церква знаходиться за
адресою:
вул. Маршала Бірюзова,
64 б.
Храм належить до
Української
Православної Церкви
Московського
Патріархату
25. Церква знаходиться за
адресою: вул. Героїв
Сталінграда, 1 Б.
Храм належить до
Української
Православної Церкви
Московського
Патріархату
26. Храм знаходиться за
адресою:
вул. Зіньківська,16.
Храм належить до
Свято-Юріївській
парафії Української
Автокефальної
Православної Церкви
м. Полтави
27. Каплиця знаходиться за адресою:
вул. Зіньківська,16.
У 1911-14 рр. на нинішній Зіньківській
вул. було споруджено останню
полтавську церковну споруду
дожовтневої доби — меморіальну
каплицю, яка є унікальною,
вишуканою пам'яткою церковної
архітектури, виконаною в
українському народному
(земському) стилі. Її фронтони і
стіни прикрашено
високохудожніми майоліковими
сюжетними та орнаментальними
панно
Каплиця належить до Свято-
Юріївській парафії Української
Автокефальної Православної
Церкви м. Полтави
28. Громадськість міста у 1909 році
висунула пропозицію увічнити
ювілей будівництвом меморіальної
каплиці. Влітку 1910 року
полтавською губернською
земською управою було оголошено
конкурс на проектування каплиці.
До 1 березня 1911 року подали
12 проектів, які були розглянуті
комісією. До реалізації було
прийнято проект студента
І. Кальбуса (уродженця м. Ромен
Полтавської губернії). Каплиця
являє собою однокамерну
двосвітлову споруду, квадратну
в плані (4,1×4,1 м), зі входом
на західному чолі, та сходами
перед входом. Стіни каплиці
обличковані керамічними
плитками з численними
орнаментальними смугами,
вставками.
У червні 1909 року в Полтаві
відбувались урочистості з нагоди
200-річчя Полтавської битви.
В них брали участь різні
делегації, в тому числі група
виборних від селян Полтавської
губернії. Наметовий табір для
них був влаштований
на південному краю поля
Полтавської битви. 26 червня
1909 року у цьому таборі
з ініціативи прем’єр-міністра
Росії П.Столипіна із селянами
зустрічався імператор Микола II,
який прибув на урочистості.
29. Святий Архістратиг
Михаїл, що скорбить по
співробітниках МВС
України, які загинули при
виконанні службових
обов'язків. Адреса: на розі
вулиць Пушкіна та
Червоноармійської.
Поруч викарбовано:
«Вам, що віддали
життя, захищаючи
здобутки людські,
охороняючи закон і
порядок у державі»
30. Монастир знаходиться
в передмісті Червоний
шлях, на вул.
Свердлова, 21а.
Монастир належить
до Української
Православної Церкви
Московського
Патріархату
31. Поблизу міста, на високій горі,
вкритій віковим лісом, з дозволу
київського митрополита, відомого
українського церковного діяча і
письменника Сильвестра Косіва
було засновано Полтавський
Хрестовоздвиженський монастир.
Очолював будівництво ігумен
Лубенського Мгарського монастиря
Калістрат.
Знаходиться монастир на горі над
р. Полтавка, домінуючи над містом
і околицями.
Монастир було засновано як
чоловічий, а зараз він є жіночим.
Полтавська усамітнена обитель
на честь Воздвиження Чесного
і Животворного Хреста
Господнього була заснована у 1650
р. (ХVІІ ст.) з нагоди пам’яті про
перші перемоги зброї гетьмана
Богдана Хмельницького над
поляками під Жовтими Водами
та Пилявцями, учасниками якої
були і козаки Полтавського полку.
Перші монастирські споруди зводилися
з дерева в лісовій гущавині, куди
вела лише вузенька стежина. Серед
ініціаторів спорудження цієї
обителі були полтавський
полковник Мартин Пушкар,
козацький старшина Іван Іскра,
міщанин Іван Крамар та інші
козаки й міщани, які внесли значні
пожертвування на цю справу.
32. Чотириповерхова
дзвіниця (1786 рік)
Дзвіницю споруджено
в стилі пізнього
бароко;
заввишки вона 47 м.
Це – найперша висотна
споруда Полтави.
33. Споруджено за сприяння
ігумена Лубенського
Мгарського монастиря
Калістрата на кошти
старшини на чолі з
полковником М. Пушкарем.
Собор - єдиний в Україні
семикупольний храм у стилі
бароко, що зберігся до
сьогодні.
(1695-1709 роки);
1992 року собор було
повернуто церкві.
34. Південніше Собору стояла
однобанна Свято-Троїцька
церква, зведена 1750 року.
В роки Великої Вітчизняної
війни церква була
зруйнована.Відновлена за
проектом архітектора Ю.
Олійника у 1999 році. В
усипальниці Свято-Троїцької
церкви поховані архієпископ
Іоанн (О. Петін), єпископ
Тихон (П. Клітін),
архієпископ Парфеній (П.
Левицький), митрополит
Полтавський і
Кременчуцький Феодосій
Дикун-Ваколюк.
36. В роки громадянської війни, спричиненої жовтневим переворотом 1917 року,
більшовицький терор войовничих атеїстів не оминає полтавської обителі. Після
декількох пограбувань монастир був звинувачений, що він є «притулком
контрреволюційних сил». Цього було досить, щоб у 1923 році його закрити,
а монастирську братію розігнати. В 30-х роках монастирське подвір’я
перетворено на дитячу трудову колонію НКВС. З полтавських колоністів багато
в чому був сформований кістяк майбутньої колонії імені Дзержинського
та розпочинається педагогічна діяльність видатного вихователя, уродженця
Полтавщини Антона Макаренка. В роки Великої Вітчизняної війни громада
черниць оселилася в напівзруйнованій обителі, відтоді монастир відновлює своє
існування вже як жіночий. Вдруге монастир був закритий у 1960 році, вісімдесят
сім його черниць вивезені на Черкащину. Спустілі монастирські споруди відтоді
до початку 90-х років займають різні установи, у тому числі філіал Полтавської
обласної психіатричної лікарні ім. О. Мальцева. Монастирські келії були
перетворені на гуртожитки тодішнього Полтавського педагогічного інституту ім.
В. Короленка. Монастирське подвір’я стає притулком для дитячого садка.
Останнє, що знаходилося в стінах монастиря — склади обласного об’єднання
«Медтехніка».
27 вересня 1991 року, на Воздвиження, в монастирі була відправлена перша
Божественна Літургія. Відтоді це – храмове свято монастиря.
40. Церква "Надія"
Храм знаходиться в
мікрорайоні
"Половки", за адресою:
вул. Зоряна, 19 а.
Храм належить до
Церкви
Євангельських
Християн - Баптистів
Храм Християн
Адвентистів Сьомого
Дня
Храм знаходиться в
мікрорайоні "Половки",
за адресою: вул.
Великотирнівська, 42.
Храм належить до
Церква Християн
Адвентистів Сьомого
Дня
41. Храм Воздвиження
Хреста
Господнього
Храм знаходиться в
центральній частині
міста, за адресою:
вул. Марата, 16.
Храм належить до
Полтавської Римсько-
католицької парафії
Воздвиження Хреста
Господнього
Євангелістсько-
Лютеранський храм
Храм знаходиться в
центральній частині
міста, за адресою: вул.
Коцюбинського, 54
Належить до
Полтавскої
Євангелістсько-
Лютеранської парафії
"Примирення"
42. Церква
"Нове життя"
Церква знаходиться у
мікрорайоні "Левада",
за адресою: бульвар
Б. Хмельницького, 19.
Храм належить до
Церкви християн віри
євангельської по
Полтаві і Полтавській
області
Церква
"Світло життя"
Храм знаходиться за
адресою: вул. Маршала
Бірюзова, 63.
Храм належить до
Церкви Християн
Повного Євангелія
43. Мечеть
Мечеть знаходиться в
центральній частині
міста, за адресою:
вул. Сінна, 20 а.
Мечеть належить до
Мусульманської
релігійної общини міста
Полтава
Ось ми і
познайомилися з
храмами та церквами
міста Полтави, як
православними, так і
храмами інших релігій.
А зараз – коротко про
храми, що були
знищені протягом
довгих років
антирелігійної
пропаганди.
45. Храм Воскресіння
Господнього.
У другій половині XVIII
сторіччя в Полтаві на
визначальних місцях
послідовно з'являються
величні муровані
п'ятибанні храми
Воскресіння Господнього
(1770 - 1778 рр.)
Храм в ім'я Стрітення
Господнього
(1782 – 1787рр.)
46. Римо-Католицька
церква на честь
воздвиження хреста
Господнього (костел)
На Мазурівській горі
зводиться мурований
однобанний тетраконховий
Святомиколаївський храм
(1774 р.), до якого в 1852 р.
була виконана
базилікальна двоповерхова
добудова із Юріївським
престолом, що збереглася
до наших часів. Поруч із
Святомиколаївським
храмом споруджується
мурована пізньобарокова
дзвіниця (1784 р.)
47. Всіхсвятська
церква.
На території старого
Всіхсвятського цвинтаря (нині
вул. Новий Базар) у 1740 році
споруджується дерев'яний
Всіхсвятський храм.
На міському цвинтарі (нині —
парк ім. І.П. Котляревського)
будується мурована
п'ятибанна Всіхсвятська
церква з прибудованою
дзвіницею (1858-64 рр.),
Преображенська
церква
п'ятибанна з
прибудованою
дзвіницею
(1859-1870 рр.).
49. Церква Різдва
Пресвятої
Богородиці.
Була побудована . в передмісті
Полтави (1896-99 р.) – на
Подолі.
Святопокровська
церква.
У псевдоруському стилі було зведено
однобанну муровану
Святопокровську
(Павленківську) (1903 р.
50. Церква Покрови Пресвятої
Богородиці
(П.Калнишевського).
Яскравим явищем в духовному
житті міста стало перенесення у 1908
р. з Ромен до Полтави унікальної
пам’ятки народної дерев’яної
архітектури, п'ятибанної церкви
Покрови Пресвятої Богородиці,
спорудженої у 1764-70 рр. останнім
кошовим Запорізької Січі Петром
Калнишевським.
Каплиця у пам'ять про
спасіння імператора
Олександра III.
52. І важко падали на
землю дзвони...
В часи Радянської влади на
Полтавщині, за свідченнями
істориків, було знищено
чимало святинь
По Полтавській області
нараховувалося близько
тисячі сімсот церков і
уціліло з них біля 30-ти.
А всі інші були знищені!
Велика
Хоральна
синагога
53. Храм Юрія
Переможця біля
каплиці на вулиці
Зіньківській
Проект 2000 р.
Володимирський
собор як частина
комплексу біля храму
Покрови Пресвятої
Богородиці у Садах-2
Проект 1997 р.
54. 21 січня 2010 року в духовно-просвітницькому
центрі Полтавської єпархії Української
Православної Церкви відбулась презентація
історико-краєзнавчого видання «Православні
храми Полтавщини», яке являє собою збірку
репродукцій картин художника Володимира
Миколайовича Кривого та збірку статей про
храми Полтавської землі.