3. Будівництво храму та колегіуму, що до нього прилягає, відбувалося
протягом 1616-1639 років за проектом італійського архітектора
Джакомо Бріано. До вдосконалення та певних змін у будові Луцького
костелу ордену єзуїтів (Societas Iesu) спричинилися архітектори
Бенедикто Моллі, Павло Гіжицький, Андрій Агорн, Йосип Умінський,
Михайло Соболевський, Фаустин Гродзицький.
Спочатку його архітектура була ренесансною, потім - частково
бароковою і класицистичною. Головний фасад є найбагатшим за
композиційною грою об'ємів, площин і кількістю осей. Центральною є
скульптура Божої Матері, яка стоїть на земній кулі та бореться зі змієм.
На нижньому ярусі обабіч входу знаходяться скульптури Петра і Павла.
4. Костел відомий також своїми підземеллями, які подекуди
мають навіть три рівні. Окрім того, чудова акустика
підсилює звучання величезного органу, який не лише
супроводжує літургії, але й виконує шедеври класичної
музики на концертах, які організовуються у костелі.
Єзуїтський колегіум, що прилягає до костелу, був знаним
вищим навчальним закладом із величезною бібліотекою,
студентським театром. У колегіумі, як правило, навчались
діти шляхтичів Волинського воєводства, рідше –
луцьких міщан.
5. У 1948 р. собор був закритий і
використовувався в якості складу, з 1970 по
1991 в ньому розміщувався музей атеїзму
(філія Волинскогом краєзнавчого музею).
29 червня 1991 року Львівський єпископ РКЦ
Рафал Керницькій заново освятив костел.
Кафедральний собор Св. апостолів Петра і
Павла в Луцьку — діючий римо-католицький
кафедральний собор.
8. Це – один з найстаріших православних храмів Луцька,
який зберігся до наших часів. Храм фундований великим
литовським князем Вітовтом (1392-1430 рр.) На початку
ХУІІ ст. православний єпископ Афанасій Пузина
перебудовує Покровську церкву, яку освячують 11 жовтня
1637 р. У ХУІІІ ст. храм переходить до греко-католиків.
Вилучення церкви в уніатів призвело до її занепаду та
зубожіння на довгі роки. Відродження Покровської церкви
почалося в 1873 р. завдяки зусиллям місцевого протоієрея
Миколи Теодоровича.
9. Протягом 1803-1880 років церква була соборною. У
1871 р. її парафіяни створили Братство, яке
відіграло значну роль у православному житті
Луцька. В 1887 р. було виготовлено новий іконостас.
Місцевий художник, учень Васнєцова, Володимир
Щукін у 1932 та 1966 роках, оновив весь церковний
живопис. Значної шкоди храмові завдав ураган 1960
р., який зніс баню і маківку на церкві. Маківку було
відновлено одразу, а баню – лише в 1988 р.
10. В середині ХІХ ст. дослідники звернули увагу на старовинний
образ Богоматері візантійського походження, що зберігся в
Покровський церкві. Було встановлено час написання ікони –
перша половина ХІУ ст. “Волинська Богоматір” – саме так її
назвали, стала одним з найбільш дорогоцінних і значних
експонатів музейної колекції Національного художнього музею
України. На жаль, тепер місцезнаходження “Волинської
Богоматері” – Київ. В луцькому ж Музеї Волинської ікони можна
побачити лише майстерно зроблену копію... За оцінками
мистецтвознавців, ця ікона є кращим зразком класичного
іконопису І половини ХІУ ст.
