Чернігів - древнє й красиве місто, яке розташоване зовсім недалеко від Києва. На піку свого розвитку воно навіть виступало конкурентом Києву. Про колишню велич і могутність міста нагадують чисельні пам’ятки сакральної архітектури. Пропонуємо вам ознайомитися із храмами Чернігова, які побудовані впродовж ХІ-ХІХ ст., і до сьогодні вражають своєю неповторністю та красою.

1. Чернігів:
кам’яні сторінки
історії міста
Сакральна архітектура міста

2. …Як небо зоряне, цвіте
Чернігів – місто золоте.
А був же час, і орди кляті,
Ясну захмаривши блакить,
Його хотіли розстріляти,
Його хотіли спопелить.
Сконали орди навісні…
А МІСТО СЯЄ НА ДЕСНІ!!!

3. Наш Чернігів – одне із
найдавніших і найцікавіших міст
України. Час його заснування
загублений у віках.
Проте у 2022 році минає 1115
років від першої літописної
згадки про місто.
За свою 1300-літню історію
існування у Чернігові були
створені безцінні пам’ятки
архітектури та духовності. До
таких святинь можна віднести
чернігівські храми.
На території міста знаходиться
велика кількість храмів та
храмових споруд, як дуже
стародавніх (ХІ-ХІХ ст.), які
входять до складу Національного
Чернігівського архітектурно-
історичного заповідника
“Чернігів стародавній”, так і більш
сучасного будівництва.

4. Єлецький Свято-
Успенський монастир
XI–XVII ст.

5. Монастир був заснований у сер. ХІІ ст. князем Святославом Ярославичем у
хвойному лісі, звідки і походить його назва – Єлецький, тобто Ялинковий. Існує
цікава легенда про цю подію: «Одного разу чернігівський князь Святослав
приїхав у ялиновий бір на полювання. Несподівано він побачив на високій ялині
ікону Божої Матері. Князь був дуже набожною людиною, а тому звелів на тому
місці, де відбулося чудесне з’явлення ікони Божої Матері, збудувати дерев’яну
церкву, яка згодом була названа Єлецька.» Відбулося це в лютому 1060 року.

6. Найбільш шанована чудотворна ікона України.
Тривалий час вона зберігалася в Успенському соборі.
Коли у 1239 році на Чернігів напали монголо-татари,
ченці замурували її у соборній стіні – таким чином
вона була врятована. Після того, як її віднайшли, то
встановили на почесне місце. Але знову ж таки під час
нападу вже польського війська ікона була втрачена.
За однією з версій вона згоріла, за їншою – захоплена
поляками. Та замість неї у 90-ті роки XVII ст. створено
нову ікону. В лютому 2017 року ікону було
пошкоджено під час пограбування Петропавлівського
храму. Тоді злодії зламали замок, відкрили кіот і
викрали золоті й срібні прикраси, залишені вірянами
біля святині. При цьому пошкодили ікону, а тому її
потрібно було негайно реставрувати. Відновлення
ікони відбувалось на території Єлецького монастиря.
Єлецька чудотворна ікона
Божої Матері

7. Успенський собор
Через декілька років після з’явлення
ікони та будівництва дерев’яної церкви,
було вирішено замість неї збудувати
кам’яний собор. Він отримує назву
Успіння Божої Матері, або Успенського
собору. За час свого існування собор
зазнав багато руйнувань та пограбувань.
Знову ж таки під час монголо-татарської
навали його було спалено та
розграбовано, як і більшість храмів
Чернігова. І лише після визволення міста
від польських завойовників у XVII cт.,
собор було відновлено.
До Успенського собору прибудована церква-усипальниця чернігівського
полковника Якова Кіндратовича Лизогуба, крім того на території монастиря
збереглися келії зведені у 1670-1675 рр. (вважаються найстарішою цегляною
житловою спорудою на Лівобережжі), трапезна Петропавлівська церква,
дерев’яний будинок архімандрита (найдавніша дерев’яна будівля
Лівобережжя), мурована огорожа та руїни будинку ігумена XVIIІ століття.

8. Церква Петра та Павла
- трапезна церква Єлецького Успенського монастиря. Побудована в XVII ст.
завдяки Іоанікію Ґалятовському. Під час комуністичної влади
використовувалась спочатку як театр, потім як спортивний клуб.
Петропавлівська церква на відміну від Успенського собору є теплою церквою,
тому Богослужіння тут проходять в основному взимку.

9. 36-метрова дзвіниця
Єлецького монастиря
одна з найстаріших дзвіниць
Наддніпрянської України, що дійшла
до нашого часу. Її оригінальність
полягає в тому, що будувалася вона у
два етапи: нижній ярус побудований у
1670-1675 роках, як оборонна
надбрамна вежа і пізніше
надбудований верхній ярус,
призначений для розміщення дзвонів.
Наприкінці 1921 року Єлецький монастир було закрито, і лише на початку
90-х років XX століття релігійне життя в ньому знову відновилося.
Нині це діючий жіночий монастир, у якому завжди раді паломникам та
святині якого відкриті для молитовного поклоніння.

10. Троїцько-Іллінський монастир
XI–XVIII ст.
знаходиться в одному з живописних куточків Чернігова - на Болдиних горах.
Він складається із двох частин: древнього Іллінського монастиря ХІ-ХVІІ ст. та
Троїцького монастиря, зведеного протягом 1677-1780 років.

11. Антонієві печери
та Іллінська церква
Заснування Антонієвих печер та Іллінської церкви, яка знаходиться при
вході до печер, пов’язано із іменем Антонія Печерського. Це був монах, який
вів усамітнений спосіб життя. 1069 року він прибуває до Чернігова і на
Болдиних горах Антоній риє собі печеру, в якій оселяється…

12. Всередині печер знаходяться підземні
церкви. Найбільшою підземною
церквою Лівобережжя вважається
церква Феодосія
Тотемського
– висота – 8,5м, довжина – 15,5м. Існують
і інші підземні церкви: Антонія
Печерського, Миколи Святоші, Похвали
Богородиці… Крім того у печерах є
велика каплиця, в якій
поховані монахи, вбиті монголо-
татарами.

13. Спочатку у 1677 році
була побудована трапезна –
Введенська
церква,
в якій обідали ченці.
У середині XVII ст. на тому ж схилі Болдиних гір неподалік від Іллінського
монастиря засновано Троїцький монастир.
Справа в тому, що у 1662 році в Іллінському монастирі сталося диво, яке
вразило всіх: з очей Божої Матері, яка була зображена на іконі, почали текти
сльози, потім біля ікони почали відбуватися чудесні зцілення людей…
Дива ікони привертали до себе таку велику кількість вірян, що Іллінській храм
не вміщував всіх бажаючих. Тому архієпископ Лазар Баранович розпочав
будівництво нового храму.

14. Троїцький собор
Закладений у 1679 році як великий
монастирський храм. З того часу монастир
почали називати Троїцьким. Будувався храм
більше 10 років і був освячений після смерті
Лазаря Барановича. У XVII ст. собор був
розписаний, але нажаль той розпис майже весь
був знищений пожежами. Нові розписи у стилі
бароко були зроблені у XVIII ст.

15. Ще однією видатною будівлею
Троїцько-Іллінського монастиря є
дзвіниця.
Її збудували разом із
монастирським муром та
кутовими вежами у формах
бароко у 1771-1775 рр. Її висота із
хрестом становить 65 м. В кінці
XVIII ст. були вилиті дзвони для
дзвіниці, найбільший з яких
важив 208 пудів (3328 кг).
Із верхнього ярусу дзвіниці видно
майже весь Чернігів.

16. Спасо-Преображенський собор
XI ст.
Один з найдавніших храмів Русі
розташований в історичному середовищі
Чернігова, у центрі колишнього дитинця.
Будівництво собору було розпочато
приблизно у 1033-1034 рр. за
розпорядженням першого відомого за
літописами чернігівського князя Мстислава.
У XVIIІ ст. собор зазнав значних перебудов,
особливо після великої чернігівської пожежі
1750 року. Закінченого (сучасного) вигляду
собор набув наприкінці ХІХ ст. – тоді
позолотили його верхи. А через якихось
півстоліття, або й менше собор закрила
радянська влада. Сталося це у 1926 році.
Наприкінці 80-х років минулого століття
Спаський собор став до своєї роботи,

17. Особливої уваги при будівництві приділяли внутрішньому оздобленню храму.
У давні часи інтер’єр був багатшим і красивішим, аніж сьогодні. Стіни та
склепіння були прикрашені фресковим живописом, підлогу з різьбленних
шиферних плит (рожевий сланець) оздоблювала різнокольорова мозаїка.
Сьогодні в соборі можемо побачити фрагменти старовинних фресок, різьблені
шиферні парапети хор та масивні колони, всередині яких ховаються залишки
колон первинних, біломармурових.
Головну увагу в храмі нині привертає бароковий іконостас, споруджений в
кінці ХVІІІ ст., на місці попереднього, пошкодженого пожежею 1750 року.

18. Довгий час собор був головною суспільно-політичною спорудою міста та
князівства. Тут проходили святкові церемонії, укладалися договори,
зберігалися відзнаки військової слави. Він був і усипальницею чернігівських
князів і церковних ієрархів. Літописи називають 8 князів, 1 митрополита і 1
боярина, які поховані в соборі.
Наприкінці ХVIII ст. Спаський собор був
капітально перебудований - саме тоді над
його кутовими вежами з'явилися високі
конусоподібні шпилі.

19. Борисоглібський собор
XII ст.
У стародавньому центрі Чернігова
поряд зі Спаським собором височить
ще один свідок князівськой доби —
Борисоглібський собор — усипальниця
князів роду Давидовичів, пізніше
головний храм кафедрального
монастиря, ліквідованого указом
російської імператриці Катерини ІІ в
1786 році.
У ХVІІ ст. у ньому були поховані видатні
православні ієрархи: Лазар Баранович, св.
Феодосій Углицький, Амвросій Дубневич
та Феофіл Ігнатович.

20. Застосування в оздобленні фасадів
деталей з вапняку, прикрашених
рельєфними орнаментами так званого
«звіриного стилю», що йде від поганських
часів, де рослинні орнаменти
поєднуються в казкове мереживо з
фантастичними птахами, звірями-
грифонами, є характерною рисою саме
чернігівської архітектури ХІІ ст.
Відомо, що храм був
зведений на фундаменті
більш давньої кам’яної
споруди, за час свого
існування не одноразово
перебудовувався. Під час
війни 1941-1945 рр. храм
зазнав значних
руйнувань.

21. Нині Борисоглібський собор є музеєм
Національного архітектурно-історичного
заповідника «Чернігів стародавній» та
Будинком хорової спадщини, де проходять
концерти духовної музики.
Окрасою експозиції храму є срібні з позолотою царські врата, масою близько 56
кг. Вони були виготовлені на початку ХVІІІ ст. за наказом гетьмана І.С.Мазепи, у
майстерні Пилипа Якоба Дрентветта з міста Аусбурга (згідно клейма на металі
врат). На щастя вони збереглися неушкодженими, а бароковий іконостас
собору загинув.

22. П’ятницька церква
XII – XIII ст.
Унікальний витвір майстрів
останнього періоду
давньоруської архітектури. Її
було споруджено в кінці ХІІ —
на початку ХІІІ ст. на
чернігівському посаді біля
торгу і названо на честь
святої Параскеви-П’ятниці —
покровительки торгівлі,
сільського господарства, сім’ї.
Церква належить до
комплексу пам’яток НАІЗ
«Чернігів стародавній». Нині
– діючий православний храм.

23. У ХVІІ ст. церква була центром П'ятницького
жіночого монастиря. Крім цієї церви в комплекс
П’ятницького монастиря входили дзвіниця із
храмом святого Прокопія, трапезна, келії із
храмом Іоанна Предтечі. Все це оточувала
дерев’яна огорожа. Монастир закрили в кінці
ХVІІІ ст. До нашого часу жодна із будівель
монастиря не збереглася.

24. За вісім століть свого існування
П’ятницька церква неодноразово
руйнувалася, добудовувалася і
перебудовувалася. Останній раз
це відбулося після суттєвих
руйнацій Другої світової війни.
Тоді від храму залишилися
фактично лише стіни. Врятував
церкву російський архітектор
Петро Барановський, який
спочатку домігся проведення
консервації руїн (у 1943-1945
рр.), а потім керував (разом із
Миколою Холостенком)
реставраційними роботами, які
відбувалися у 1962 році. І
П’ятницька церква постала у
первісному, домонгольському
вигляді. Хоча, насправді, який він
у неї був, той первісний вигляд –
невідомо. Креслень та зображень
не збереглося.

25. Катерининська церква
XVII ст.
Найвизначніша в Україні
пам’ятка стилю українського
(козацького) відродження
ХVІІ-ХVІІІ ст., що збереглася в
автентичному вигляді.
Споруджена на честь
героїзму козаків
Чернігівського полку,
проявленого під час штурму
турецької фортеці Азов у
1696 році під командуванням
чернігівського полковника,
наказного гетьмана Якова
Лизогуба. Церква освячена в
1715 році на честь святої
Катерини, яку в Україні
шанували з давніх часів.

26. За всю свою історію храм пережив декілька пожеж та руйнувань, але
однаково дійшов до наших днів у первісному вигляді. У певний період до
нього була прибудова дзвіниця з теплою церквою, яку розібрали під час
післявоєнної реставрації. У радянські часи храм закрили та в 1979 році
відкрили Музей декоративного мистецтва Чернігівщини, котрий
пропрацював у приміщенні церкви до 2006 року.

27. У 2016 році в храмі встановили новий
іконостас, п’ятий за рахунком. Під час
його виробництва за приклад узяли
величний іконостас Собору Різдва
Богородиці, який розташовується в
містечку Козелець.
«Катерининка» є однією із візитівок
Чернігова. Її стрункий силует зустрічає
гостей міста, які прямують із півдня.

28. Свято-Воскресенська церква
XVIII ст.
Розташована ця пам’ятка
архітектури - невеличка
мурована церква із дзвіницею -
у центрі Чернігова, на
стародавньому Предградді
(неподалік від Центрального
ринку).
Церква поруджена в 1772-1775 роках за містом на П’ятницькому полі, на
міському кладовищі, у стилі пізнього бароко, але з дуже помітним впливом
класицизму. За свою історію Воскресенська церква не зазнала суттєвих
перебудов. З усіх діючих під час Другої світової війни храмів у Чернігові до 70-
х рр. ХХ ст. вона залишалася єдиною, де проводилися богослужіння. До речі, у
ті часи невеличка церква була в Чернігові кафедральним храмом.

29. На цвинтарі Свято-Воскресенської церкви збереглося багато поховань. Зокрема,
тут знайшов свій спочинок Опанас Филимонович Шафонський (1740-1811) -
український лікар, відомий історик, громадський діяч, один з засновників
епідеміології та санітарії в Російській імперії.
Збереглася біля церкви і могила Петра Михайловича Добровольського (1871-
1910), видатного громадського діяча, керуючого справами Чернігівської вченої
архівної комісії, автора багатьох робіт з історії міста.

30. З 30-х років ХХ ст. територія Свято-
Воскресенської церкви була розділена
вулицею Ремісничою (Комсомольською)
на дві частини: саме церква та дзвіниця. І
лише в 2019 році територію об’єднали.

31. Церква Михайла та Федора
ХІХ ст.
У світі лише три храми носять імена святих мучеників чернігівського князя
Михайла Всеволодовича та його боярина Федора, які, прибувши після монголо-
татарської навали в ставку хана Батия, відмовилися поклонитися язичницьким
ідолам і були жорстоко страчені за це. Такі храми є в Чернігові, в Москві і в
невеликому містечку в Канаді.

32. Чернігівський храм Св. князя Михайла і
боярина його Федора розташований в
живописному місці на березі р. Стрижень, на
території колишньої садиби чернігівського
козацького полковника і наказного гетьмана
України Павла Полуботка. Пізніше
приміщення колишньої садиби займала
Духовна семінарія. Потім тут
розташовувалися корпуси військового
шпиталю. Зараз це діючий храм.

33. Українській церкві будівлю було передано на початку 90-х років минулого
століття. А на початку 2000-х ніжинський художник Олександр Кошель
створив для храму новий, приголомшливої ​​краси вишуканий іконостас у
золотаво-білих кольорах. Ніжинські майстри-різьб’ярі понад чотири роки
втілювали його задум, і восени 2007 року, до 200-річчя храму, розкішний і
неповторний іконостас був установлений. Замість традиційних
зображень колосків і винограду цей іконостас відтворює молоду гілку
дуба і кетяги калини. Також його прикрашають об'ємні, майже
скульптурні зображення Пресвятої Богородиці, ангелів і Спасителя.

34. Церква ікони Казанської
Божої Матері
ХІХ ст.
Споруджена у 1820-1827 рр.
Розташована у Холодних Ярах
поруч з музеєм-садибою
Михайла Коцюбинського.
Церква Казанської ікони Божої
Матері мурована, однобанна,
хрещата у плані. До
центрального кубічного
об'єму з чотирьох боків
прилягають невеликі
приміщення, а із західного –
квадратного плану дзвіниця.

35. Церква була споруджена на честь перемоги у франко-російській війні 1812
року. У середині XIX століття перебудовувалася. Після Другої світової війни з
1943 року використовувалася як кінотеатр. До 1984 року в Казанській церкві
містилися слюсарні ремонтно-монтажного комбінату «Укрголовторгтехніки»
Міністерства торгівлі.
У 1990-х роках церква була повернена релігійній громаді

36. Чернігів древній
Чернігів древній став понад Десною,
Собор між зелені, як диво, вирина.
Над вічною і світлою рікою
Не змовкла ще історії струна.
І якщо ти не маєш супокою
І владно зве тебе зелена сторона,
Хай спогад про Десну тебе не обмина,
Антоній із печер махне тобі рукою.
У кожного в житті є суєтна пора,
Коли відходить в далеч Болдина гора
І ти у вічність не прочиниш браму.
Та вже коли безвихідь, розпач, край,
То кидай все, в Чернігів поспішай,
Бо всі дороги тут ведуть до храму.
Іван Коваленко