Лікарські рослини

2. Бузина чорна - гіллястий кущ або
невелике дерево, що росте в лісах,
заростях чагарників, узбіччі лісових
доріг, у парках, садах. На території
Кіровоградської області є досить
звичайною рослиною зі значними
запасами, які дозволяють
здійснювати її промислову заготівлю.
Квіти мають потогінну, сечогінну,
в'яжучу і слабку дезінфікуючу дію.
Водний настій з них застосовують
для полоскання при бронхіті, грипі,
захворюваннях порожнини рота.
Люди використовують плоди для
забарвлення й надання мускатного
смаку вину.

3. Поширена на всій території
Кіровоградської області - на схилах
балок, у ярах, річкових долинах, вздовж
доріг. Запаси великі, можна вести
заготівлю у необмеженій кількості.
Якщо прикласти листя рослини до
щоки, можна впевнитись в тому, що
його верхня частина холодна й
гладенька, а нижня - м'яка і тепла.
Холодна - "мачуха", тепла - "рідна
мати". Тому й називають в народі
рослину "мати-й-мачуха".
Багаторічна трав'яниста рослина з
родини складноцвітних висотою 10-25
см. Цвіте в квітні-травні. Суцвіття
поодинокі, квітки золотаво-жовті.
Листя мати-й-мачухи входить до складу
грудних та потогінних зборів, також
використовується при гіпертонії,
виразці, хворобах нирок, алергії тощо

4. Наукова назва рослини "цикорій" походить
з арабської. Народна її назва "петрові
батоги" пов'язана з прутовидними
стеблами.
Своїми блакитними квітками він одним із
перших зустрічає сонце і дивиться на нього
увесь день. До ночі квітки закриваються.
Цикорій здавна використовується як
харчова рослина, адже багатьом відома кава
з домішкою цієї рослини, додають її для
запаху.
Заготівля цикорію необмежена. Зростає він
вздовж доріг, на схилах, пасовищах.
У народній медицині рослину застосовують
для поліпшення обміну речовин, функцій
шлунка, кишечнику тощо.

5. Звіробій - багаторічна рослина висотою 0-
100 см з родини звіробійних. Квітки
золотаво-жовті, зібрані у нещільну китицю
або щіткоподібну волоть. Цвіте у червні-
серпні. Росте на сухих та освітлених
ділянках, науках, перелогах, лісових
галявинах, біля доріг.
Як без борошна не можна спекти хліба, так
і без звіробою не можна лікувати від
хвороб людей та тварин - так твердять
народні цілителі. У народі його називають
"травою від 99 хвороб".
У Кіровоградській області є досить
поширеною рослиною. Заготівля звіробою
як лікарської сировини лімітується.
Рослина здавна користується популярністю
в народній медицині. Її застосовували при
шлунково-кишкових захворюваннях,
лікуванні ран, виразок, алергії. Листя
звіробою використовують як сурогат чаю.
Квітуча надземна частина йде на
виготовлення лікеро-горілчаних виробів.
Квітки можна застосовувати як барвник.

6. Пижмо вважається живим компасом -
листки цієї рослини розміщуються в
меридіональній площині, тобто з півночі
на південь.
Багаторічна трав'яниста рослина
висотою 50- 100 см з родини
складноцвітних. Квітки дрібні, яскраво-
жовті, зібрані у пласкі кошики.
Росте поблизу доріг, на луках, в лісах,
серед чагарників. В області пижмо є
досить поширеною рослиною. Заготівля
пижма в Україні лімітована.
Лікарською сировиною є квіткові
кошики. Встановлена жовчогінна і
фітонцидна дія пижма. Настій з суцвіть
використовують при деяких кишкових
захворюваннях.
Листки пижма звичайного
використовують як пряно-ароматичну
домішку в кулінарії, кондитерському та
лікеро-горілчаному виробництві.

7. Трав'яниста багаторічна рослина з
родини макових. Квітки з чотирма
жовтими пелюстками. Уся рослина
містить оранжевий) молочний сік.
Рослина отруйна.Чистотіл поширений
на всій території області.
Стародавні греки помітили, що
рослина, яку ми називаємо чистотілом,
розквітає з прильотом і вгасає з
відльотом ластівок. В минулому її
використовували як засіб від
бородавок, для лікування печінки і
жовчного міхура. Українська назва
рослини пов'язана з її застосуванням
для лікування: захворювань шкіри.
Росте як бур'ян повсюдно, в затінення
місцях, у гаях, садах, біля хат, огорож.
Її заготівля не обмежується.
Дослідження показали, що чистотіл
сприяє підвищенню вмісту
гемоглобіну в крові, затримує ріст
злоякісних пухлин, діє
бактерієстатично щодо туберкульозної
палички.

8. Болиголов плямистий відомий з глибокої
давнини. Його соком афіняни труїли
засуджених на смерть.
Це трав'яниста рослина з родини зонтичних
висотою понад 1,5 м. Росте на смітниках, біля
огорож, на луках, узліссях, на узбіччях доріг.
Листя болиголову нагадує листя петрушки,
а'на сизому стеблі добре помітні червонувато-
бурі плями. Звідси й назва "плямистий".
Рослина має ще таку особливість - неприємний
мишачий запах, який викликає запаморочення
та головні болі. Усі частини болиголову
отруйні, особливо насіння! Головною отрутою
рослини є алколоїд коніїн, який за своєю дією
подібний до нікотину та кураре. В народній
медицині траву болиголову використовують в
невеликих дозах як знеболюючий
протипухлинний засіб, від ревматизму. Не
можна використовувати болиголов для
самолікування.

9. Деревій звичайний - трав'яниста рослина
висотою 15-80 см з родини
складноцвітних. Кошики зібрані у
щитковидні суцвіття, квіти білі або
рожеві. Росте на схилах балок, степових
ділянках, узліссях, вздовж доріг. В області
- звичайна рослина. Заготівля
здійснюється без обмежень. Міжнародна
назва роду - "ахіллея". Рослину названо на
честь героя Ахіллеса, який вперше довів її
цілющу силу, вилікувавши нею від ран
Телефуса.
Російська назва "тисячелистник" відбиває
значну посіченість листя рослини,
українська "деревій" - вказує на
прямостояче, як стовбур деревця, стебло.
Деревій - старовинний народний цілющий
засіб. Його сік застосовували для
лікування ран, зупинки кровотечі.
Користуються його листям, коли
необхідно кров зупинити при різаних
ранах.

10. Це багаторічна трав'яниста рослина з
родини губоцвітих. Зростає на
засмічених місцях, пустирях, лісових
галявинах, узліссях.
Російська назва рослини "пустирник"
пов'язана з місцезростанням рослини.
Міжнародна назва роду походить від
сполучення латинських та грецьких слів,
які означають "хвіст лева" - за формою
суцвіття, видова - вказує, що листки
звичайно розсічені на п'ять лопатей.
Про собачу кропиву як лікарську
рослину згадується в
західноєвропейських та вітчизняних
травниках ще з XV ст. Широкого
застосування вона набула у XX ст.
Славетний француз Пастер рекомендував
собачу кропиву при базедовій хворобі та
епілепсії. В Англії її призначали при
невралгії.

11. Це - високий (1,5-4 м) гіллястий чагарник
з сірувато-бурою корою. Росте в підліску
широколистяних лісів, на луках, по
берегах річок та водойм. В області є
звичайною рослиною.
Відвар кори калини використовують при
внутрішніх кровотечах, також як
спазмолітичний і заспокійливий засіб.
Препарати з кори калини знижують
артеріальний тиск.
Плоди збільшують діурез. Вони входять у
вітамінні збори. Після морозів плоди
вживають в їжу як засіб від кашлю та
початкових стадій гіпертонії.
Орнамент з плодами калини досить часто
можна побачити на українських
вишиванках. Навесні калина
прикрашається квітами, восени -
бурштиново-червоними гронами плодів і
поступово червоніючим листям. Калина є
національним символом України.

12. Дуб вважається могутнім деревом-
велетнем, справжнім царем листяних лісів.
У давніх слов'ян дуб був священним
деревом, яким опікувався сам Перун-
громовик. Без дозволу віщунів та волхвів
ніхто не мав права ламати або рубати дубові
дерева. Під зеленими шатами дубів
відбувалися усілякі свята, здійснювалися
релігійні культи. Скільки казок створено
про це чудове дерево! Згідно з однією
легендою, на дубові зростали молодильні
плоди, які дарували людям безсмертя. А
золоті жолуді та русалки на його гілках? А
кіт учений на дубі тім? Скільки поетів,
музикантів, майстрів пензля надихало це
величне дерево.
Дуб звичайний - головна лісоутворююча
порода на Кіровоградщині.
В області здійснюється промислова
заготівля дубової кори, яка має лікарське
значення. Відвар кори дуба застосовується
як в'яжучий та протизапальний засіб, також
для полоскання горла, порожнини рота, при
захворюваннях ясен, стоматиті, ангіні тощо.

13. Багаторічна рослина висотою 25-75 см.
Прикореневе листя зібране в розетку.
Квітки темно-рожеві, в циліндричному
суцвітті. Цвіте у червні-вересні. Росте на
узліссях, галявинах, у мішаних лісах, у
заростях чагарників. У Кіровоградській
області ресурси буквиці обмежені.
Рослина є регіонально рідкісним видом.
Буквицю лікарську використовують як
сечогінний, жовчогінний, проносний,
болезаспокійливий засіб при каїнлі, астмі,
гіпертонії, радикуліті. Рослину
застосовують в гомеопатії. Молоді листки
вживають в їжу як вітаміни. Порошок із
сухої рослини йде на отруєння мишей. З
трави одержують буро - оливкову фарбу
для вовни.
У народній медицині буквицю лікарську
застосовують при лікуванні гнійних ран.

14. Оман високий - багаторічна трав'яниста
рослина з родини складноцвітних
висотою 60-150 см. Має товсте, м'ясисте
кореневище, велике листя, великі
кошики, усі квітки золотаво-жовті. Росте
на вологих ділянках, берегах річок, у
заплавах, місцях витоку ґрунтових вод. У
Кіровоградській області оман високий -
малопоширений вид. Запаси рослини як
лікарської сировини невеликі.
У науковій медицині кореневище
використовують як відхаркувальне при
хворобах дихальних шляхів, а також як
сечогінний, жовчогінний і жовчотворний
засіб. Народна медицина вживає корені
оману при гастритах, гіпертонії,
жовтяниці тощо. Ефірна олія має
антисептичні протизапальні властивості.
Есенцію зі свіжих кореневищ
використовують в гомеопатії.
Цю рослину на Україні називають також
"дивосил" і вважають, що вона допомагає
майже від усіх хвороб. За старими
повір'ями, оман високий має дев'ять
чудодійних сил, про що свідчить
російська назва "девясил".

15. Багаторічна трав'яниста рослина висотою
30-100 см з родини шорстколистих. Квітки
під час цвітіння змінюють своє забарвлення
з червоного на синій. Росте на луках,
берегах річок, озер.
Корені та кореневища живокосту мають
високий вміст зв'язаного кальцію. У
народній медицині застосовується при
запаленнях слизової оболонки, виразках,
наривах, чирях, виразковій хворобі, корені
при туберкульозі легенів, кісток. Усі
частини рослини отруйні для свійських
тварин.
Регіонально рідкісний вид, запаси якого в
області обмежені. Ще в античні часи корені
рослин використовували при лікуванні
переломів кісток з метою їх кращого
зростання. Живокіст - одна з найдавніших
городніх рослин, яку культивували заради
молодої зелені для приготування салатів.

16. Козлятник - багаторічна трав'яниста
рослина висотою 40-90 см. Росте на
заплавних луках, по берегах річок,
серед чагарників. У Кіровоградській
області спорадично зустрічається у
басейнах Південного Бугу, Синюхи,
Великої Висі, Інгулу, Інгульця. Запаси
лікарської сировини невеликі.
Козлятник лікарський - регіонально
рідкісний вид, який перебуває під
охороною у складі заповідних
заплавних комплексів.
Рослина використовується у народній
медицині як сильнодіючий
лактогенний, потогінний засіб. Трава
козлятника має протидіабетичні
властивості. У Болгарії, Чехії та
Словакії рослина входить до складу
протидіабетичних зборів.
Наукова назва цієї рослини "галега"
походить з грецької та означає
"молоко". Козлятник здавна відомий
тим, що має здатність збільшувати
кількість молока у тварин. Напевно, ця
його властивість й зумовила українську
назву рослини.

17. Трав'янистий одно - чи дворічник висотою
15-50 см з родини подорожникових. Зростає
як рудеральний бур'ян поблизу житла, на
луках, обабіч доріг. Заготівля трави
подорожника здійснюється без обмежень.
Здавна подорожник шанується народною
медициною і використовується при
зовнішніх ранах, ударах, наривах, гнійних
ранах, опіках, мозолях.
Препарати з подорожника застосовуються
при виразковій хворобі, зниженій
кислотності шлункового соку, бронхітах,
коклюшах. Соком зі свіжого листя лікують
злоякісні новоутворення, а також цукровий
діабет, диспепсію.
Лікувальні властивості цієї рослини
цінувалися лікарями Стародавньої Греції і
Риму, у середні віки персидськими та
арабськими медиками. До XIV ст.
подорожник був поширений лише у східній
півкулі. За часів великих географічних
відкриттів, коли мореплавці шукали нових
земель, його випадково завезли в Америку.
Там подорожник швидко поширився.
Індійці почали називати рослину "слідами
білої людини".

18. Багаторічна трав'яниста сріблясто-сіра
рослина 50-100 см заввишки з родини
складноцвітих. Зростає на всій території
області, поблизу житла, доріг, на перелогах,
утворюючи невеликі зарості. Має сильний
специфічний запах. Заготівля полину
здійснюється без обмежень.
Застосовується як засіб, що стимулює
діяльність травних органів і підвищує апетит.
В гомеопатії - при зниженій кислотності, -
захворюваннях печінки, жовчного міхура, як
засіб від нежиті. Міжнародна родова назва
рослини "артемізія" походить від імені
богині мисливства, дочки Зевса Артеміди і
трактується, як "здоровий", оскільки рослина
має цілюші властивості. Про полин створено
багато легенд. Про полин як лікарську
рослину згадують античні автори, які
приписували їй велику цілющу силу. В
середні віки вважали, що полин поліпшує
травлення, зігріває тіло і виганяє отруту й
жовч. У Росії в XVII ст. його
використовували як засіб, що лікує гнійні
рани й пухлини.

19. Це однорічна трав'яниста рослина з родини
складноцвітних висотою до 80 см. Стебло
пряме, чотиригранне. Віночок брудно -
жовтий. Цвіте в червні-серпні. Росте череда
переважно по берегах річок, ставків, на
заболочених ділянках, як бур'ян на городах.
Поширена на всій території
Кіровоградської області.
В народній медицині череду
використовують при захворюваннях
печінки, нирок, для покращення травлення.
Тібетська медицина застосовує рослину
при анемії, хворобах суглобів, китайська -
при екземі, туберкульозі, дизентерії.
Недарма називають череду "причепою" -
всіх подорожніх нагороджує вона своїми
зубчастими сім'янками, чіпляється за хутро
тварин, пір'я птахів, одяг людини.
З давніх давен в Україні відвар з череди
додають до купелі немовлят, щоб росли
вони здоровими та мали чисту гарну шкіру.
Застосовують також при діатезі у дітей.

20. Це невисокий (до 2 м) густий кущ з
колючих пагонів, які густо переплетені.
Зростає на степових схилах, узліссях, у
балках, серед заростей чагарників на
луках. В Кіровоградській області має
значне поширення. Тут зростає декілька
видів шипшини, плоди всіх видів
заготовляються. Заготівля плодів шипшини
в Україні і області лімітована.
Плоди шипшини використовують при
лікуванні цинги, дифтерії, туберкульозу,
шлунка, ран та виразок, хвороб крові.
Масло з плодів корисне при дерматозах,
променевих та алергійних ураженнях
шкіри.
Шипшина є праматір'ю понад десяти тисяч
садових форм і сортів троянд, виведених
селекціонерами в різні часи.
В Єгипті та Римі троянди перебували у
великій пошані, під їх плантації були
відведені цілі поля, на яких раніше
вирощували пшеницю. Та не лише для
споглядання вирощували в ті часи троянди
- безліч їх пелюсток йшла на виготовлення
духм'яних масел, бальзамів, косметичних
мазей.
Троянда - цариця квітів, а шипшина -
цариця вітамінів, завдяки чому посідає
одне з перших місць серед корисних
рослин. Понад 2,5 тис. років тому
Гіппократ писав, що шипшина є гарним
протизапальним засобом.
Порівняно з трояндою, шипшина на вигляд
непоказна

21. Кульбаба - гарний ранньовесняний
медонос, дає нектар, а також квітковий
пилок. З коренів можна готувати сурогат
кави. Свіжі листки після вимочування у
солоній воді придатні для приготування
салатів. Французи вживають не лише
зелені листки, а й молоді, ще не розкриті
суцвіття.
З косметичною метою використовують
напар з квіток кульбаби. Ним зводять
бородавки, пігментні плями і ластовиння.
Гіркі речовини кульбаби збуджують апетит,
поліпшують травлення, жовчогінну дію.
Корінь використовують у зборах для
лікування діабету. В Китаї листя кульбаби
вважається протиотруйним засобом при
покусах отруйних змій.
Це відома вже в далекому минулому
лікарська рослина. Теофраст рекомендував
її для лікування веснянок і печінкових плям
на шкірі. В XVI ст. в Німеччині кульбабі
приписували заспокійливу і снотворну дію.
Міжнародна назва роду "тараксакум"
походить з грецької і означає
"заспокоювати".

22. Невисокі (5-30 см) напівчагарнички з родини
губоцвітих. Мають характерний приємний запах,
оскільки всі надземні частини вкриті
ефіроолійними залозами.
Зростає чебрець на схилах, узліссях, річкових
пісках, гранітних відслоненнях. Заготівля трави
обмежена, що пов'язано з включенням її до числа
лімітованих в Україні лікарських рослин. У
народній медицині траву чебрецю використовують
при простудних захворюваннях, бронхітах,
запаленнях ротової порожнини, кишково-
шлункового тракту, для загоювання ран.
Чебрець - надзвичайно духм'яна медоносна
рослина, яка цвіте майже усе літо. І тому над
чебрецем завжди багато метеликів, бджіл та
джмелів. Цю особливість чебрецю помітили ще
давні греки. Велику популярність мала ця рослина
у слов'ян. Наші пращури кидали пучки чебрецю у
вогнища під час жертвоприношень. Духмяний дим
- фіміам здіймався при цьому до неба, як свідчення
того, що жертва прийнята богами.
З сивої давнини чебрець відомий як лікувальний
засіб. Ще до нашої ери його використовували при
запамороченнях

23. Ще одна народна назва цієї рослини -
безсмертник. Зумовлена вона тим, що у
безсмертнику дуже мало води і після зрізування
він тривалий час зберігає свій природний
вигляд.
У давні часи траву цмину піскового надсилали
як своєрідну вісточку з рідних степів, згадку
про батьківщину. Наукову назву безсмертник
отримав ще в давнину за яскравий колір
квіткових голівок та високу посухостійкість. У
перекладі з грецької "геліхрізум" означає
"сонячний, золотий".
Росте на сухих степових схилах, пісках, у
молодих насадженнях сосни. Збір цієї рослини
лімітований.
Цмин має яскраво виявлену жовчогінну,
спазмолітичну, антибактеріальну дію. Настій
квіток є ефективним засобом при хворобах
печінки та жовчовивідних шляхів.

24. Конвалія - це трав'яниста багаторічна рослина
з родини лілійних. Цвіте у травні - червні.
Росте в лісах, на узліссях, по днищу балок. У
Кіровоградській області - регіонально
рідкісний вид, що потребує охорони. Заготівля
конвалії в Україні лімітована.
Препарати конвалії застосовуються у медичній
практиці як найцінніший серцевий засіб у
вигляді спиртових настоїв. Конвалія містить до
20 серцевих глікозидів. Квітки конвалії здавна
використовували у народній медицині проти
водянки, епілепсії, лихоманки, хвороб очей.
Квітки йдуть на виготовлення есенцій у
парфумерії. Ефірні масла конвалії входять до
складу кращих парфумів світового стандарту.
У перекладі латинська назва означає "лілея
долин, що квітує у травні". За історичними
даними, в минулому конвалію вважали
символом медицини.

25. Це багаторічна трав'яниста рослина з
родини жовтецевих висотою 10-40 см з
одиничними на кінцівках пагонів великими
яскраво-жовтими квітками. Квітки завжди
обернені до сонця. Вони відкриваються
лише в ясну сонячну погоду. Цвіте у квітні-
травні. Росте на нерозораних степових
схилах балок, водорозділах, на ділянках
природних степів. В Кіровоградській
області горицвіт весняний є регіонально
рідкісним видом, який потребує охорони.
Заготівля сировини горицвіту заборонена.
Горицвіт є одним із найефективніших
серцевих засобів, який регулює і стимулює
серцеву діяльність, заспокоює нервову
систему, застосовується при епілепсії, астмі.
Навесні, коли зацвітає ця рослина, здається,
що пагорби горять золотим сяйвом. Саме
тому її називають горицвітом. Горицвіт має
високі декоративні, а також цілющі
властивості. Вже Гіппократ застосовував
його у фітотерапії.

26. У тихих заводях, ближче до берега, на мілководдях
можна побачити рослину з пучками довгого
мечоподібного листя. Це аїр, або татарське зілля.
Він зустрічається на наших річках з тихою течією,
ставках, озерах, досить часто аїр заходить на
заболочені прибережні луки.
Уся рослина духмяна та пряно-гірка на смак. Для
лікарських цілей заготовляють кореневища.
Збирають восени, коли падає рівень води і
кореневища досить легко дістати з мулу граблями
або вилами.
Народна медицина надає аїру великого значення.
Його застосовують як дуже гарний бактерицидний
засіб. Кореневища рослини жують під час епідемії
грипу, спиртовим настоєм промивають рани та
язви. Відваром аїру миють голову від випадіння
волосся, застосовують настій при зубних болях.
Входить до складу препаратів "вікалін" та "вікаїр",
призначених для лікування хронічних гастритів та
виразкової хвороби.
Запаси аїру в Кіровоградській області обмежені.
Заготівля рослини суворо лімітована.

27. Материнка звичайна - багаторічна трав'яниста
рослина з родини губоцвітих, висотою 30-60 см.
Квітки рожеві, зібрані у щиткоподібно-
волосисте суцвіття. Цвіте у червні-серпні. Росте
на суходільних і заплавних луках, на узліссях,
галявинах, берегах річок. В області запаси
материнки невеликі, її заготівля лімітована.
З лікувальною метою у науковій медицині
використовують квітучі пагони, які входять до
зборів: грудних, потогінних, вітрогінних, для
полоскання горла. Народна медицина
застосовує материнку для поліпшення
травлення, при гіпертонії, хворобах печінки.
Крім того, листки рослини йдуть на соління
огірків, ароматизацію квасу, на виготовлення
пива, а олія - у парфумерну промисловість та
миловаріння.
Назву "материнка" український народ дав
рослині за те, що застосовується вона при
найрізноманітніших жіночих хворобах, у тому
числі й породіль. Ця пахуча трава навіть після
сушіння зберігає аромат полів і духм'яність
лісів.

28. Невелика (15 см заввишки) багаторічна
соковита рослина з повзучим
розгалуженим кореневищем і короткими
тонкими корінцями. У народній
медицині здавна використовують траву
очитка їдкого як проносний,
блювотний, протималярійний,
сечогінний і протицинготний засіб. Крім
того, його застосовують
від недокрів'я, епілепсії, водянки, для
посилення перистальтики кишечника.
Найчастіше очиток їдкий
використовують зовнішньо від різних
нашкірних хвороб, опіків, наривів, для
виведення бородавок. Есенція з свіжих
квітучих рослин використовується в
гомеопатії від геморою.

29. Багаторічна трав'яниста ароматна рослина
із чотиригранним гіллястим стеблом.
Нижні листки великі, із серцеподібною
основою. Квітки біло-рожеві, пухнасті,
зібрані в густі колотівки. На коріннях є
округлі дрібні їстівні бульби. Висота 70-
120 см.
Рослина володіє в'язкою, жовчогінною,
протигарячковою, кровоспинною,
протизапальною і ранозаживляючою
дією.
Настій трави застосовують при поносах,
запаленні легенів, туберкульозі легенів,
бронхіті, жовтусі, лихоманці, геморої і
при жіночих хворобах.
У Середній Азії настій трави даю пити
дітям при судомах.
Відвар бульб вживають при кривавому
поносі, а порошком бульб присипають
гнійні рани. Здрібнений корінь і листки
прикладають до ран для прискорення
їхнього загоєння.

30. Синяк звичайний (Echium vulgare L.) —
дворічна рослина родини шорстколистих 30-
70 см заввишки. Стебло пряме, просте або
дуже розгалужене, вкрите як і листки, крім
відстовбурчених щетинистих шорстких
волосків, що сидять на бородавках, ще й
густими коротенькими білуватими
волосками.
У народній медицині використовують траву
синяка як відкашлювальний і заспокійливий
засіб при кашлі, коклюші та епілепсії, а
коріння — як кровоочисний засіб. Усі
частини рослини синяка отруйні, в них
містяться алкалоїди циноглосин, консолідин,
що паралізують нервову систему, крім того,
містяться сапоніни. Незважаючи на
отруйність синяка, практичної небезпеки для
сільськогосподарських тварин рослина не
являє, бо вони її не поїдають.

31. Лопух справжній - дворічна трав'яниста
рослина до 1,5—2 м заввишки, із
стрижневим м'ясистим розгалуженим (до
60 см завдовжки) коренем. Стебло
прямостояче, ребристе, червонувате,
шерстисте. Листки з черешками, великі,
широкосерцевидно-яйцеподібні,
здебільшого цілокраї.
У народній медицині корені лопуха
використовують,як сечогінний, потогінний
засіб, а також при подагрі, цукровому
діабеті, каменях у нирках, печінці,
захворюваннях шкіри
(екземи, вугри, лишаї), золотусі, виразці
шлунка. Настій коренів на оливковій
олії відомий під назвою «реп'яхова олія» як
засіб, що запобігає випаданню і сприяє
росту волосся на голові.

32. Багаторічна сірувато-зелена колюча
рослина родини зонтичних. Корінь
веретеновидний, довгий. Стебла до 60 см
заввишки, розгалужені. Листки
жорсткошкірясті, нижні — черешкові,
верхні — сидячі, трійчасті, з
глибокоперистороздільними сегментами.
Коріння виявляє сечогінну та
спазмолітичну дію. Застосовують його
проти коклюшу, при нефритах, водянці,
статевій слабості, простатиті, для підви-
щення апетиту, при запаленні середнього
вуха.
В народній медицині коріння і траву (Herba
Eryngii campestris) використовують як ліки
при шкірних хворобах, туберкульозі, скро-
фульозі, набряках ніг, сказі, затримці
менструації, пародонтозі гастралгії, виразці
шлунку та гнійних катарах верхніх,
дихальних шляхів, сік з трави або коріння
— проти сухот, шкірних хвороб та як
сечогінний засіб — при літіазі. Зовнішньо
препарати з миколайчиків використовують
для компресів при запаленнях очей і під-
вищеній вразливості їх на світло.

33. Багаторічна трав'яниста рослина родини
кропивних (Urticaceae) (50-120 см заввишки)
з повзучим, дерев'янистим, гіллястим
кореневищем. Стебло пряме, чотиригранне,
вкрите, як і вся рослина, довгими і
короткими жалкими волосками.
У науковій медицині застосовують листки
кропиви — Folium Urticae, які рекомендують
при маткових, легеневих, геморойних,
кишкових кровотечах. У вигляді сухого
екстракту кропива входить до складу
препарату «алахол», що використовується
при лікуванні гострих і хронічних запалень
печінки, жовчних шляхів, при хронічних
запорах, при жовчнокам'яній хворобі. Відвар
рослини знижує вміст цукру в крові.
Препарати кропиви застосовують як
кровоспинний засіб і як засіб який посилює
скорочувальну діяльність матки і підвищує
зсідання крові. Препарати кропиви
високоефективні при клімактеричних,
гемороїдальних і інших кровотечах.

34. Мак дикий (лат. Papaver rhoeas; мак
польовий, мачок, мак-самосійка) —
однорічна відстовбурченоволосиста
трав'яниста рослина родини макових.
Однорічна трав'янимта
відстовбурченоволосиста рослина
родини макових. Стебло прямостояче
розгалужене, 25—80 см заввишки.
Галеновi препарати маку дикого мають
заспокiйливу, снотворну,
болетамувальну, вiдхаркувальну,
кровоспинну, обволікувальну,
протизапальну, протикашльову дію, а
також відзначаються протипухлинною
активністю. Застосовують при кашлi,
болях, гастритах, колiтах, ентеритах,
холециститах, бронхiтах, безсонні,
збудженні, болях у черевнiй порожнинi,
проносах. При онкологiчних
захворюваннях органiв черевної
порожнини, саркомi, кондиломi та при
зовнiшнiх формах раку використовують
плоди маку.

35. Медунка лікарська (Pulmonaria
officinalis) — трав'яниста рослина
родини шорстколистих із дрібними
запашними квітками рожевого,
фіолетового або синього кольору.
Багаторічна трав'яниста рослина,
15—20 см заввишки, з повзким
кореневищем.
Як відхаркувальний засіб при астмі,
бронхітах, запаленні слизової
оболонки дихальних шляхів,
кровохарканні і при інших
захворюваннях, які супроводяться
сухим кашлем і хрипотою, також при
проносах і різі в кишках (містить
каротин, вітамін C, рутин, сапоніни,
дубильні речовини, слиз,
ранозагоювальний алантоїн,
поліфеноли, а з мікроелементів
залізо, мідь, марганець, який
стимулює ріст, кровотворення,
активізує вітамін В1 та регулює
діяльність деяких залоз внутрішньої
секреції, також містить ванадій,
титан, срібло, нікель, стронцій і
кремнієву кислоту. Виявляє, отже,
пом'якшувальний (дія слизу),
протизапальний (дія дубильних
речовин) і сечогінний вплив (дія
сапонінів і кремнієвої кислоти).

36. Багаторiчна трав'яниста сірувато-зелена з
бiлим соком рослина родини молочайних.
Стебла численнi, прямостоячi, голi, в
нижнiй частинi короткопухнастi, з
неплідними гiлочками. Стебловi листки
вузьколiнiйнi. Квiтки різностатеві,
однодомнi.
Для виготовлення лiкарських форм
використовують траву i корiння. Рослина
мiстить їдкий молочний сік (евфорбiй),
смоли, каучук, органiчнi кислоти, жирну
олiю, алкалоїди. Галеновi препарати
мають, болетамувальну, послаблюючу,
сечогiнну, потогiнну,
мiсцевоподразнювальну дiю.
Використовують при запальних процесах
дихальних шляхiв, гастритi, запорах,
набряках, аскаридозi. У народнiй медицинi
застосовують при злоякiсних пухлинах,
для виведення веснянок, бородавок,
мозолiв.

37. Багаторiчна трав'яниста рослина родини
гвоздикових. Має повзуче гiллясте
червонувате кореневище. Стебло пряме,
просте, вгорi розгалужене, до 70 см
заввишки.
Корiння мильнянки мiстить
тритерпеновi сапонiни (гiпсогенiн). У
листi є флавоновий глiкозид
(сапонарин), аскорбiнова кислота.
Галеновi препарати мильнянки мають
вiдхаркувальну (посилюють видільні
функції слизових оболонок верхніх
дихальних шляхів, розріджують густе
харкотиння і слизисті виділення,
полегшують відхаркування), виявляють
кровоочисну, протинабрякову,
протизапальну, сечогiну, жовчогiнну
дiю. Застосовують галенові препарати
мильнянки лікарської при хронічних
катарах верхніх дихальних шляхів
(кашлi, бронхiтi, трахеїті), холециститi,
гепатитi, iнтоксикацiї органiзму
внаслiдок бактеріальної iнфекцiї,
захворюваннях селезiнки.

38. Дворiчна трав'яниста рослина
родини бобових. Стебло
прямостояче, розгалужене. Листки
трiйчастi, дрібнозубчасті. Квiтки
двостатевi, дрiбнi, жовтi, в
багатоквiткових пазушних китицях.
Для лiкарських потреб заготовляють
траву буркуна, зібрану пiд час
цвiтiння. Трава буркуна мiстить
глiкозиди (мелiлотозид), кумарини,
мелiлотин, похiднi пурину,
жироподiбнi речовини, бiлок, ефiрну
олiю, мiнеральнi речовини. Галеновi
препарати буркуна мають
антикоагулянтнi, болетамувальні,
вiдхаркувальнi, седативнi, сечогiннi,
судинорозширюючi, протисудомнi
властивостi. Застосовують при
кровотечах, стенокардiї,
гiпертонiчній хворобі, бронхітах,
кашлi, безсоннi, болях у шлунку,
ревматизмi, зобі, нервових розладах,
лейкопенiї, набряках.

39. Барві́нок мали́ й (Vinca minor L.;
місцеві назви — зелеіпіа, могильник,
барвін-зілля, хрещатий барвінок) —
рослина родини Барвінкових
(Apocynaceae) роду Барвінок (Vinca).
Барвінок малий — вічнозелений
півкущик 30-60 см заввишки.
Кореневище — тонке, горизонтальне,
до 70 см завдовжки. Стебла
барвінка — повзучі, розгалужені, у
вузлах укорінюються.
Галеновi препарати барвiнку малого
мають протизапальну, гіпотензивну,
крово-спинну, антиатероскле-ротичну,
спазмолiтичну, судинорозширюючу,
антимiкробну дiї. Препарати барвiнку
малого (настiй, настоянку)
використовують при атеросклерозi,
стенокардiї, гiпертонiчнiй хворобi,
спазмах судин головного мозку i серця,
безпліддi, статевiй слабкостi.
Кумарини барвiнку мають
протипухлинну дiю. Мiсцево
застосовують при захворюваннях
шкiри, вуграх, гноячкових висипах,
виразках i гнiйних ранах, для
профiлактики зморщок.

40. Багаторічна трав'яниста рослина
родини розових (Rosaceae) 40—60 см
заввишки з прямостоячими,
м'яковолосистими стеблами.
У народній медицині використовують
кореневища і корені гравілату. Вони
мають протизапальну й антисептичну
дію. Рекомендуються при хворобах
шлунково-кишкового тракту, при
дизентерії, катарах, блюванні, коліках,
при розладі печінки і жовчного міхура,
геморої, тривалих кровотечах,
туберкульозі, золотусі, рахіті, при
гострих бронхітах. Корені
використовують при кровотечах ясен і
як заспокійливий засіб. Вони містять
ефірні олії з ароматом гвоздики,
крохмаль, смоли, глюкозид геїн,
флавони. Стебла з листками вживають
інколи при кровотечах, туберкульозі,
кривавому проносі.

41. Дворічна дводомна волохатоопушена
трав’яниста рослина родини
гвоздикових. Стебло висхідне, вгорі
розгалужене до 100 см заввишки.
Для виготовлення галенових
препаратів використовують траву,
зібрану під час цвітіння рослини, і
коріння, яке викопують восени.
Ретельно висушують. У траві куколиці
білої містяться тритерпеноїди, сліди
алкалоїдів, сапоніни, вітаміни, макро-
та мікроелементи. У корінні містяться
тритерпенові сапоніни. Куколиці білій
притаманні заспокійливі, знеболюючі,
кровоспинні, пом’якшувальні,
протизапальні та снодійні властивості.
В народній медицині настій трави
куколиці вживають при безсонні,
коліках у внутрішніх органах, а відвар
коріння – при серцебитті, суглобовому
ревматизмі та захворюваннях нирок

42. Нагі́дки лікарські (лат. Caléndula
officinális) — трав`яниста рослина
родини Айстрових. Інші назви —
календула або крокіс. Нагідки
лікарські — трав'янистий однорічник з
прямостійним, розгалуженим вгорі
стеблом, заввишки 40-70 см.
Для виготовлення галенових препаратiв
заготовляють квiтковi кошики, що
повнiстю розкрилися. Квiткові кошики
нагідок мiстять алкалоїди, фiтостерини,
ферменти, вiтамiни, ефiрну олiю,
каротиноїди, сапонiни, флавоноїди,
мiнеральнi речовини, органiчнi
кислоти. Галеновi препарати календули
мають протизапальнi, бактерициднi,
гiпотензивнi, гепатопротекторнi,
ранозагоювальнi, спазмолiтичнi,
сечогiннi властивостi. Застосовують
при гiпертонiчнiй хворобi, гепатитi,
холециститi, набряках, гнiйних ранах i
виразках, безсоннi, гастритах,
виразковiй хворобi шлунка i
дванадцятипалої кишки, бронхiтi,
захворюваннях селезiнки, злоякiсних
пухлинах, зобі, нервових розладах.

43. Ромашка лікарська (Matricaria
recutita) — однорічна рослина 15—З0
см заввишки, із сильним своєрідним
запахом родини Айстрових.
Ромашка лiкарська жовчогінна, збуджує
апетит, знiмає спазми мускулатури
шлунково-кишкового тракту, проявляє
болетамувальнi, заспокiйливi
властивостi. Застосовують препарати
ромашки при гастритах, гепатитах,
холециститах, колiтах, циститах,
пiдвищенiй кислотностi шлункового
соку, виразковiй хворобi шлунка i
дванадцятипалої кишки, злоякiсних
пухлинах, зобі, для обробки гнiйних ран
i виразок, примочок при кон'юнктивiтах,
дерматитi, опiках (для запобiгання
утворення пухирцiв), для спринцювань
при кольпiтi. Настiй суцвiть ромашки на
олiї використовують для натирання при
ревматизмi та подагрi.

44. Це дуже колюча рослина заввишки до 2
метрів, квітки яскраво фіолетового кольору,
укладені в колючий кошик.
Розторопша плямиста-це один з видів
будяків, інша її назва - будяк молочний,
Мар’їн татарник, колючник, татарник
сріблястий. Відмінною рисою від інших
видів будяка є білі плями на його листі. У
народі говорили, що вони символізують
молоко святої діви Марії.
. Головною складовою розторопші плямистої
є рідкісна біологічно активна речовина -
силімарин.
Галенові препарати розторопші проявляють
жовчогінну, гепатопротекторну, холеретичну,
мембаностабілізуючою активністю.
Препарати розторопші застосовують при
захворюваннях печінки та шлунково-
кишкового тракту, гепатиті, холециститі.

45. Багаторiчна трав'яниста рослина
родини бобових. Стебла численнi,
висхiднi, розгалуженi, до 70 см
заввишки. Листки трiйчастi, цiлокраї.
Квiтки дрiбнi, неправильнi, сидячi,
рожевi або пурпуровi, у головчастих
суцвiттях.
Для виготовлення лiкарських
препаратiв заготовляють головки
суцвiть пiд час повного цвiтiння
рослини. Суцвiття конюшини лучної
мiстять глiкозиди (трифолiн,
iзотрифолiн), ефiрну олiю, вiтамiни (С,
В, Е, К), дубильнi та мiнеральнi
речовини. Галеновi препарати
конюшини мають бактерицидну,
вiдхаркувальну, кровоспинну,
протизапальну, потогiнну, сечогiнну
дiю. Застосовують при бронхiтах,
бронхiальнiй астмi, анемiї, кровотечах,
атеросклерозi, набряках, гепатитi.
Мiсцево - при гнiйних ранах, виразках,
дерматитах.