1. • Італійський живописець, скульптор, архітектор, інженер, технік,
вчений, математик, анатом, ботанік, музикант, філософ епохи
Високого Відродження. Леонардо да Вінчі народився 15 квітня 1452 в
містечку Вінчі, недалеко від Флоренції. Батько - сеньйор, мессер П'єро
да Вінчі - був багатим нотаріусом, так само як і чотири попередні
покоління його предків. Будучи незаконно народженим, Леонардо не
міг стати юристом чи лікарем і батько вирішив зробити з нього
художника. У 1467-1472 Леонардо навчався у Андреа дель Верроккіо
- одного з провідних художників того періоду - одного з представників
Тосканської школи живопису. Талант Леонардо-художника був
визнаний учителем і публікою, коли юному художнику ледь
виповнилося двадцять років: Верроккьо отримав замовлення
написати картину "Хрещення Христа" (Галерея Уффіці, Флоренція),
другорядні фігури повинні були писати учні художника. Для живопису
в той час використовувалися темперні фарби - яєчний жовток, вода,
виноградний оцет і кольоровий пігмент - і в більшості випадків картини
виходили тьмяними. Леонардо ризикнув писати фігуру свого ангела і
пейзаж недавно відкритими олійними фарбами. За легендою,
побачивши роботу учня, Верроккио сказав, що "його перевершили і
відтепер всі особи буде писати тільки Леонардо". Він опановує кілька
техніками малюнка: італійський олівець, срібний олівець, сангина,
перо. У 1472 Леонардо був прийнятий в гільдію живописців - гільдію
Святого Луки, але залишився жити в будинку Верроккио. Власну
майстерню у Флоренції він відкрив між 1476 і 1478 роками.
Леонардо да Вінчі
1452 - 1519 рр.

2. • Цю картину щойно завершив навчання молодий. художник Леонардо да Вінчі
написав у Флоренції в кінці. сімдесятих років п'ятнадцятого століття. Її прийняли с.
захопленням, зробили багато копій, а на початку. шістнадцятого століття ...
втратили.
Через триста років в Астрахані гастролювала трупа бродячих акторів. Один із
служителів Мельпомени запропонував місцевим прихильнику муз і багатющого з
купців міста Олександру Сапожникову придбати потемнілу від старості, написану
на дошці картину. Угода відбулася.? Через багато років його внучка Марія
виходила заміж. До розкішного доданню додавалося і творіння невідомого
італійця, на яке спочатку мало хто звернув увагу. Невідомо, що б з ним стало, якби
чоловіком Марії Олександрівни не став успішний архітектор і майбутній президент
Академії Мистецтв Леонтій Бенуа (син ще більше прославленого зодчого) і якщо б
його молодшим братом не був відомий художник, мистецтвознавець та організатор
об'єднання "Світ Мистецтва" Олександр. «Послухай наполегливим проханням
брата Леонтія і його дружини, - згадує він, - мені довелося затриматися в Берліні.
Справа в тому, що вони доручили мені показати належну їм картину знаменитого
Боде ". (У дужках зауважимо, що Боде - один з головних авторитетів з історії
європейського мистецтва, директор Державних берлінських музеїв). Він був
відсутній, але в музеї виявилося кілька фахівців світової величини . Їх вирок був
суворий: картина не є твором Леонардо, швидше, її написав хтось із його
товаришів по навчанню в майстерні Вероккио. Пізніше і сам Боде підтвердив цей
висновок ».? Цілий рік пролежала" Мадонна "з дому Сапожніковим в паризькій
квартирі Олександра Миколайовича , а потім була відвезена їм назад до
Петербурга і повернута власникам. Однак, після восьми років (це було вже в 1914-
м), коли він перебував в суєті і клопотах, пов'язаних з підготовкою російської
виставки в Парижі, йому подали візитну картку з ім'ям одного з берлінських
фахівців: «Професор Моллер Вальді».? «Не встиг я погодитися його прийняти, -
розповідав Олександр Бенуа, - як на мене налетіла власна його персона з криком:"
Тепер я твердо переконаний, ваша Мадонна - Леонардо! ". Тут же, не присівши, не
даючи мені отямитися, червоний від хвилювання, він почав витягати з
величезного, туго набитого портфеля стос фотографій тих безсумнівних малюнків
Леонардо, які були в його очах (і насправді) підтвердженням його впевненості в
авторстві великого майстра. ? На пропозицію про продаж шедевра в музеї Берліна
Бенуа відповіли відмовою, передавши його до колекції Імператорського Ермітажу.
Там картина знаходиться і до цього дня, відома всьому світу під назвою "Мадонна
Бенуа".
•
Мадонна Бенуа (1478 – 1480)
(Мадонна з квіткою / Мадонна з дитиною)

3. • «Мадонна Літта» - завершено кількома. . роками пізніше
"Мадонни Бенуа". На цей раз. художник обрав більш суворий
тип особи. мадонни, витримав картину в іншій. кольоровій
гамі, навіть звернувся знову до техніці темпери, внісши до
неї, втім, ряд нових прийомів (Леонардо постійно проводив
всілякі експерименти). Але основний сенс, ідейний зміст
твору те саме, що й раніше: та ж людяність, та ж любов до
справжніх, живих почуттів людей пронизує весь твір. Мати
годує дитину грудьми, спрямувавши на нього задумливий
ніжний погляд; дитина, повний здоров'я та несвідомої енергії,
рухається на руках матері, крутиться, перебирає ніжками. Він
схожий на матір: така ж чорнявий, з таким же золотавим
кольором волосся. Вона милується ним, занурена у свої
думки, зосередивши на дитині всю силу своїх почуттів. Навіть
побіжний погляд вловлює в «Мадонні Літта» саме цю повноту
почуттів і зосередженість настрою. Але якщо ми віддамо собі
звіт в тому, як домагається Леонардо цієї виразності, то
переконаємося, що художник зрілого етапу Відродження
користується дуже узагальненим, дуже лаконічним способом
зображення. Особа мадонни звернено до глядача в профіль;
ми бачимо тільки одне око, навіть зіницю його не
вимальовували; губи не можна назвати усміхненими, тільки
тінь в кутку рота ніби натякає на готову виникнути посмішку, і
в той же час самий нахил голови, що ковзають по обличчю
тіні, вгадуються погляд створюють те враження
одухотвореності, яке Леонардо так любив і вмів викликати.?
Завершуючи етап довгих пошуків в мистецтві Відродження,
художник на основі впевненого і точного втілення видимого
створює поетичний образ, в якому відкинуто випадкове і
дрібне, вибрані ті риси, які допомагають створити хвилююче і
піднесене уявлення про людину. Леонардо да Вінчі як би
зводить в одне ціле розрізнені зусилля своїх сучасників і,
багато в чому їх випереджаючи, піднімає італійське мистецтво
Мадонна Літта

4. • Марія в центрі, сидить високо, як на троні. Правою рукою обіймає
стоїть внизу хлопчика років трьох - Іоанна Хрестителя. До його
грудей притулений довгий тонкий хрест. Долоні рук благально
протягнуті до іншого хлопчикові - Христу. Марія владним рухом
простягає ліву руку над Христом. Її кисть з напружено
розкинутими пальцями спасительно розкрита над хлопчиком і
передає йому свою силу, а Христос благословляє жестом
передає духовне керівництво людьми Іоанну. Ззаду Христа
притримує ангел. Фон - щойно народжена земля: голі скелі,
перші рослини, чисті води, ще не заселені своїми мешканцями.
На картині момент народження матерії, природи і момент
народження на цій землі духу. Напевно, поки тримається світ,
людство завжди буде розгадувати таємницю одного зі своїх
найбільших геніїв - Леонардо да Вінчі. Як би не змінювалися
століття, стиль життя або пристрасті, магніт Леонардо незмінно
притягує всіх і вся. Естетичний задум великого вівтарного образу
Леонардо "Мадонна в скелях" вміщає в собі і платонівської
визначення краси як "сяйва божественного світла", і ренесансне
уявлення про прекрасне як "сяйва божественного лику".
Найдивовижніше в картині - це просвіт в скелях в лівому
верхньому кутку. Там бачиться ціла алея гігантських зубчастих
скель, а в напружених тональних контрастах укладено світловий
епіцентр полотна. Світло, що поширюється з грота, - не просто
фізичний світ, - він додає образу картини космічний масштаб,
одухотворює, звеличує героїв. Відблиски небесного сяйва
лягають на лики і фігури людей. Їх оточує та ж м'яка світиться
мальовнича матерія, що ллється з безмежності.
Сенс картини не тільки в показі сцени материнства. Він глибше -
в розумінні вирішеною жертовності божественного немовляти.
Ця невідворотність спокутного подвигу як би спочатку закладена
у виразі жестів та осіб, де через зовнішній спокій і усмішку
проглядає прихована печаль, роздуми про майбутнє. І якщо цей
мить сконцентрований десь в центрі їх групи, то майбутнє, як
другий світиться епіцентр, - десь там, далеко.
Все те, що відбувається зараз на Землі в цей щасливий мить
приходу на планету Сина Божого, якого з такою турботою
охороняє Мадонна, і все те, що станеться з Ним у майбутньому,
є як би, розгортання плану земного і небесного.
Вважається, що Леонардо вперше в епоху Відродження в
"Мадонни в скелях" вирішив завдання злиття людських фігур з
пейзажем. Однак він зробив у своїй картині набагато більше: він
з'єднав людини з космосом, з Безмежністю.
Мадонна в скалах (1506-1508)

5. • У середині 1480-х років Леонардо написав картину Дама з горностаєм (Краківський музей),.
яка, можливо, є портретом фаворитки Лодовіко Сфорца Чечилії Галлеран. . Контури фігури
жінки зі звіром окреслені вигинами ліній, які повторюються у всій. композиції, і це, в поєднанн
з приглушеними фарбами і ніжним відтінком шкіри, створює. враження ідеальної грації та
краси. Краса Дами з горностаєм разюче контрастує. з гротескними начерками виродків, в
яких Леонардо досліджував крайні міри аномалій. будови обличчя. ? Один із міланських
портретів, приписуваних Леонардо, - це Дама з горностаєм, що зберігається в. Галереї
Чарторижскіх в Кракові, у Польщі. Він являє собою зображення крихкою. . дівчини з легкою
посмішкою і проникливим поглядом. Вона тримає на руках білого звірка,. . притискаючи його
тонкими і рухливими пальцями. Прозорий чепчик, закріплений під підборіддям, підкреслює
ніжність овалу її обличчя. Просте намисто з темного перлів, облямований шию і спускаючись
другим овалом на груди, де воно ледь помітне на фоні квадратного вирізу сукні, становить
єдине прикрасу портретируемой. На обличчі виділяються два великих уважно дивляться очі,
ніс, прямий і точений, маленький рот з тонкими губами трохи зворушений в куточках
посмішкою. Чудесна також трактування хутра тваринного, зображеного з витягнутої лапкою,
білий колір шерсті ототожнює його з зимовим горностаєм, символом чистоти. Незважаючи на
деякі сумніви з приводу ідентифікації моделі портрета, багато сходяться на припущенні, що
тут зображено Чечілія Галлерани, фаворитка Лодовіко Моро до його вступу в шлюб.
Збереглися свідчення про те, що ця молода особа була другом Леонардо, який, очевидно,
виконав її портрет при дворі Сфорца. Цей твір також переписано, що виключає можливість
сабсолютной упевненістю вважати його автором Леонардо. Проте хороший стан збереження
тих частин картини, на яких зображені обличчя дівчини і фігура горностая, виявляють високу
майстерність виконання, не дозволяючи повністю відірвати портрет від кола Леонардо.
«Дама з горностаєм» - це безсмертна сімнадцятирічна Чечілія? Галлерани. Дочка XV
століття. Лукава чарівниця. Фаворитка міланського палацу. Ніжна і мудра, сором'язлива і
фривольна, постає вона перед нами. Проста і складна. Таємничо-приваблива, з особою
майже статичним, вона все ж має магнетизмом надзвичайного, прихованого руху. Але що
додає зовнішності молодої дами цю чаклунську жвавість? Посмішка. Вона ледве чіпала
куточки цнотливих губ. Причаїлася в трохи припухлих дівочих ямочках в роті і, подібно
зірниці, повторний блиснула в темних, розширених зіницях, при критих округлими
цибулеподібний століттями.? Вдивіться пильніше в тонкі, одухотворені риси «Дами з
горностаєм», в її поставу, повну гідності, в її строгу, але витончену одяг і перед вами постане
миттєво Ренесанс з його чудовими витворами геніальних майстрів мистецтв.? Чечілія
Галлерани. Вона, як маленька планета, відбила сяйво жорстокого, потворного і прекрасного,
неповторного xv століття.
Дама з горностаєм
1489–1490 рр.

6. • Таїнство Євхаристії, або Причастя, - найважливіша в
Церкві. Благословивши приготовлений хліб, Христос
переломив його і роздав учням зі словами: «Прийміть,
споживайте, це тіло Моє, що за вас ламається; Це робіть
на спомин про Мене». А після закінчення вечері взяв чашу
"від плоду лозного» (з виноградним вином) і подав її
учням: «Пийте з неї всі, бо це є кров Моя Нового Заповіту,
що за багатьох проливається на відпущення гріхів». Так,
під виглядом хліба і вина, і стала приймати Церква Тіло і
Кров Спасителя Свого, що приніс Себе в жертву за гріхи
всього людства. Таїнство Євхаристії щодня здійснюється
за богослужінням, званим літургією (зубожій).
На Таємній вечері Спаситель відкрив Своїм учням, що
один з них зрадить Його, що сам Він буде узятий і
розп'ятий, а вони розбіжаться від страху. На це апостол
Петро сказав: «Господи! .. Я душу мою покладу за Тебе!
». Христос відповів: «Не проспіває півень, як відречешся
ти тричі від Мене». Апостоли з переляку стали поглядати
одне на одного. Юда сказав: «Учитель, чи не я?" Ісус
Христос тихо і лагідно відповів йому: «Ти!» Іванові, який
сидів поруч з Христом, вимовив: «Той, кому Я, вмочивши
шматок хліба, подам» І віддав його Іуди Іскаріота ,
промовивши: «Що робиш, роби швидше». Ніхто не
зрозумів цих слів Спасителя. І ось Юда, у якого був ящик з
грошима, взяв з рук Христа хліб і вийшов геть із кімнати і
побіг зраджувати свого Вчителя.
• Ісус з апостолами вийшли з світлиці і. попрямували на
гору Оливну, в Гетсиманський. сад. В глибині саду
Ісус, відійшовши від учнів,. став молитися: «Отче Мій,
коли можна, нехай. обмине ця чаша Мене, втім, хай
буде так, як хочеш ти ".
Повернувшись до учнів, Він застав їх сплячими.
«Встаньте, наблизився Мій зрадник», - сказав їм Ісус.
В сад входив Юда з цілим натовпом озброєних людей,
заздалегідь попередивши воїнів, що заарештувати
треба того, кого він поцілує. Ісуса схопили і повели на
судилище.
Римський намісник Понтій Пилат, до якого привели
Ісуса, не хотів зраджувати Його смерті: «Не знаходжу
Його винним», - відповідав він іудеям. Але ті все ж
наполягли на страті. Пилат демонстративно умив
перед народом руки на знак того, що він не хоче
брати на себе гріх засудити невинного, а іудеї голосно
кричали: «Розіпни Його, нехай кров Його буде на нас і
на дітях наших!»
Таємна Вечеря
1495-1497 рр.

7. • «Трагічно приречений на загибель Христос,
повний спокійної мудрості і любові до людини,
для якого він готовий перенести смертну муку.
Голова його, прекрасна і проста,
вимальовується світлим, майже вже неземним
чином на тлі відкритого вікна, руки жертовно і
любовно лягли на стіл. Страшним контрастом
виглядає похмурий і жорсткий Юда ... Його
голова, різко повернена назад, занурена у
важкий морок, трагічно (?) Підкреслює його різкі
риси, хижий, гачкуватий ніс, насуплений злісний
погляд. Беззавітному, жертовному служінню
істині, мучеником якого був і сам Леонардо,
протиставлена холодна, егоїстична користь ...​​
»?« Похмурість і жорсткість »ще недостатньо,
щоб приписати людині користь, як і« хижий »ніс
і« злісний »погляд. ? «Різні реакції апостолів
підкреслюють і роз'яснюють всю трагічну
глибину прірви між Христом і Іудою. Вони
клянуться (?) У своїй вірності вчителю, але ніхто
з них не знайде в собі сміливості, щоб
заступитися за нього в його смертну годину.
Тільки один виділяється з їх переляканою групи
- це апостол Фома ... »Гуковский М.А
З свідоцтва Аммореті слід зробити висновок, що картина "Таємна Вечеря" була
закінчена в 1497 р. На жаль, Леонардо да Вінчі виконав її фарбами, з яких деякі
виявилися дуже неміцними. Вже через п'ятдесят років після закінчення, картина, за
свідченням Вазарі, знаходилася в самому жалюгідному стані. Однак, якби в той час
можна було виконати бажання короля Франциска I, виражене через шістнадцять
років після закінчення картини, і, виламавши стіну, перевести картину до Франції, то,
може, вона збереглася б. Але цього не можна було зробити. У 1500 р. вода, залила
трапезу, остаточно зіпсувала стіну. Крім того, в 1652 р. була пробита двері в стіні під
ликом Спасителя, що знищила ноги цієї фігури. Картина була кілька разів невдало
реставрована У 1796 р., після переходу французів через Альпи, Наполеон віддав
строге розпорядження пощадити трапезу, але слідували за ним генерали, не
звертаючи уваги на його наказ, перетворили це місце в конюшню, а згодом у
складочное місце для сіна . ?
Таємна ВечеряТаємна Вечеря
1494 -14981494 -1498

8. До останнього часу думали, що цей портрет був
написаний набагато раніше, у Флоренції, близько
1503 р. Вірили розповіді Вазарі, який писав:
«Взявся Леонардо виконати для Франческо дель
Джоконді портрет Мони Лізи, дружини його, і,
попрацювавши над ним чотири роки, залишив його
недовершене. Цей твір знаходиться нині у
французького короля в Фонтенебло. Між іншим,
Леонардо вдався до наступного прийому: оскільки
мадонна Ліза була дуже красива, то під час
писання портрета він тримав людей, які грали на
лірі або співали, і тут постійно були блазні, що
підтримували в ній веселість і видаляють
меланхолію, яку зазвичай повідомляє живопис
виконуваних портретів ».
Весь цей розповідь невірний від початку до кінця.
За словами Вентурі, «Монна Ліза, пізніше
Джоконда, була створенням фантазії новеліста,
аретинській біографа, Джордже Вазарі». Вентурі в
1925 р. припустив, що «Джоконда» - портрет
герцогині Костанцо д'Авалос, вдови Федеріго дель
Бальцем, оспіваної в маленькій поемі Енео Ірпінь,
згадують і про її портреті, написаному Леонардо.
Костанца була коханкою Джуліано Медічі, який
після шлюбу з Філіберто Савойської віддав портрет
назад Леонардо.
У самий останній час Педретті висунув нову
гіпотезу: луврский портрет зображує вдову
Джованні Антоніо Брандао на ім'я Пачіфіка, яка
також була коханкою Джуліано Медічі.?
•Жіночий образ ніби зітканий зі
світла, що його огортає, обтікає,
пронизує. Проникаючи з
глибини, світло поступово
пом'якшується в прозорому
покривалі, потім знову
згущується в складках одягу, між
пасмами волосся і нарешті
розливається по обличчю і
рукам, дозволяючи відчути, як
б'ється під прозорою шкірою
гарячий потік крові. Даремно
задаватися питанням, що
означає загадкова усмішка
жінки, які почуття таяться у неї в
душі. Це не якесь конкретне
почуття, а розлите на обличчі
відчуття радості повноцінного
буття в скоєному рівновазі світу
природи.
Таким чином, Леонардо долає
вічну дилему між ідеєю та її
реалізацією; розмірковуючи про
живопис, він поступово
знаходить адекватний
мальовничий мову для втілення
своєї концепції світу. У Джоконді
Леонардо, нарешті, втілив
пріоритет інтелекту і мистецтва.
У гармонії полягає велич і
значення картини.
Мона Ліза (Джоконда)
1514 - 1515

9. • Вітрувіанська людина - малюнок, зроблений Леонардо да
Вінчі приблизно в 1490-92 роках, як ілюстрація для книги,
присвяченій працям Вітрувія. Малюнок супроводжується
пояснювальними написами, в одному з його журналів .. На
ньому зображена фігура оголеного чоловіка в двох
накладених одна на іншу позиціях: з розведеними в сторони
руками, описують коло і квадрат.
Малюнок і текст іноді називають канонічними пропорціями.
При дослідженні малюнка можна помітити,? Що комбінація
рук і ніг в дійсності складає чотири різних пози.? Поза з
розведеними в сторони руками і не розведеними ногами,
вписується в квадрат ("Квадрат Древніх").? З іншого боку,
поза з розкинутими в сторони руками і ногами, вписується в
коло. І, хоча, при зміні поз, здається, що центр фігури
рухається, насправді, пуп фігури, який є справжнім її
центром, залишається нерухомим.
Згодом за цією ж методикою Корбюзье склав свою шкалу
пропорционирования, що вплинула на естетику архітектури
XX століття.
Вітрувіанська людина
(1490-1492)

10. • Вітрувіанська людина - малюнок, зроблений Леонардо да
Вінчі приблизно в 1490-92 роках, як ілюстрація для книги,
присвяченій працям Вітрувія. Малюнок супроводжується
пояснювальними написами, в одному з його журналів .. На
ньому зображена фігура оголеного чоловіка в двох
накладених одна на іншу позиціях: з розведеними в сторони
руками, описують коло і квадрат.
Малюнок і текст іноді називають канонічними пропорціями.
При дослідженні малюнка можна помітити,? Що комбінація
рук і ніг в дійсності складає чотири різних пози.? Поза з
розведеними в сторони руками і не розведеними ногами,
вписується в квадрат ("Квадрат Древніх").? З іншого боку,
поза з розкинутими в сторони руками і ногами, вписується в
коло. І, хоча, при зміні поз, здається, що центр фігури
рухається, насправді, пуп фігури, який є справжнім її
центром, залишається нерухомим.
Згодом за цією ж методикою Корбюзье склав свою шкалу
пропорционирования, що вплинула на естетику архітектури
XX століття.
Вітрувіанська людина
(1490-1492)