Краса поезії Миколи Вороного

1. ІНФАНТА
Микола Вороний

2. Різьблю
свій
сон... От
ніби
вчора

3. Зійшлись,—
і стріча
та
жива.

4. На землю
тканками
прозорими

5. Лягли
осінні
дерева.

6. Акордами
проміннострунни
ми

7. День
хвилював
і тихо
гас.

8. Над
килимами

9. Венера
кинула
алмаз.

10. У завивалі
мрійнотканому

11. Дрімала
синя
далечінь,-

12. І от на
обрії
туманному
Замиготіла
ваша
тінь.

13. Дзвінкою
чорною
сильвето
ю
Вона
упала

14. А поза нею
вуалетою
Стелився
попелястий
жаль.

15. Ви йшли,
як сон,
як міф
укоханий,

16. Що
виринає
з тьми
століть ..

17. Вітали вас
— мій
дух
сполоханий,
Рум’яне

18. Бриніли в
серці
домінантою

19. Чуття
побожн
ої
хвали,

20. Коли
величною
інфантою

21. Ви
поуз
мене
перейшли.

22. Ви
усміхнулись
яснозоряно

23. Холодним
полиском
очей,-

24. І я
схилився

25. Діткнутий
лезом
двох
мечей.

26. Освячений, в
солодкій муці
я
Був по той
бік добра і

27. А наді мною
Революція
В червоній
заграві
пливла .